Застосування критеріїв стійкості дозволяє встановити факт стійкості або нестійкості системи, всі параметри якої задані. Проте часто при проектуванні і наладці систем виникає більш загальне завдання аналізу стійкості - визначення допустимих (по умові стійкості) меж зміни деяких параметрів системи. В якості варійованих параметрах зазвичай виступають коефіцієнти передачі і постійні часу керуючого пристрою, які можна цілеспрямовано змінювати при настройці системи. Іноді допустимі межі зміни визначають і для параметрів об'єкту (якщо останні змінюються при роботі системи в процесі експлуатації). Допустимі межі варіювання параметрів системи можна визначити шляхом побудови областей стійкості.
Областю стійкості називають область в просторі варійованих параметрів, кожній точці якої відповідає тільки ліві корені характеристичного рівняння. Область стійкості виділяє зі всіх можливих значень варійованих параметрів лише ті значення, при яких система стійка. Поверхня, що обмежує область стійкості називається межею області стійкості.
На рисунку показана область стійкості, побудована в просторі двох коефіцієнтів характеристичного рівняння ai і ak. Кожній точці, що знаходиться нижче заштрихованої кривої (точка A’), відповідає тільки ліві корені, наприклад p1’ и p2’. Будь якій крапці, що знаходиться вище за криву (наприклад точка A”) обов'язково відповідає хоч би один дійсний або пара комплексних коренів, розташованого справа (корені p1”’ и p2”’).
Межею області стійкості в даному прикладі є заштрихована крива. Кожній точці цієї кривої (наприклад, A”) відповідає пара чисто уявного коріння (точки p1” і p2”).
Межа області стійкості в принципі може бути знайдена шляхом багатократного застосування одного з критеріїв стійкості, при різних значеннях варійованих параметрів. Проте ефективнішим способом відшукання меж областей стійкості є метод D-разбиения.
Метод D-розбиття.
Нехай система описується характеристичним рівнянням:
а0pn + а1pn-1 + а2pn-2 +…+ an = 0.
Розташування всіх n коренів характеристичного рівняння на комплексній площині a - jb залежить від значень коефіцієнтів a0, a1, a2,…, an. У загальному випадку в просторі варійованих параметрів (коефіцієнтів) існують такі значення коефіцієнтів, при якому l корені розташовані справа, а (n - l) кореня - зліва від уявної осі jb. Сукупність всіх таких значень утворює в просторі коефіцієнтів область, яку можна позначити D (n–l; l). Існують області з іншим розподілом коренів:
D (n–l – 1; l + 1)
D (n–l – 2; l + 2)
Область D (n; 0) є областю стійкості. Процес побудови в просторі параметрів (або коефіцієнтів) областей з різним розподілом коренів називається D-розбиттям. Лінії, що розмежовують ці області називаються кривими D-розбиття.
Перехід з однієї області в іншу область простору коефіцієнтів відповідає переходу одного дійсного або пари комплексних коренів через уявну вісь jβ. Отже, кожній точці, що знаходиться на межі між двома областями, відповідають або нульовий корінь р = 0, або пара чисто уявних коренів р = ± jβ. Тому криву D-розбиття можна розглядати як відображення уявної осі площини коріння. Вказана особливість кривих D-розбиття використовується при відшуканні їх рівнянь. Для цього в характеристичне рівняння підставляють р = jβ або р = jω і розв’язують рівняння щодо варійованих параметрів. Сукупність значень варійованих параметрів, відповідних всім можливим значенням ω (від -∞ до +∞), дає всі точки кривої D-розбиття. Виділення області D (п; 0) серед решти областей проводять за допомогою спеціальної процедури - штрихування кривих D-розбиття..
