Соціалізм - теорія, в основі якої лежать рівність (матеріальних благ, обсягу прав і обов'язків) і спільність власності. Соціалістична течія мала на меті досягнення щасливого і справедливого життя суспільства.
Утопічний соціалізм - течія, яка зародилася на початку XIX ст. і призначалася для боротьби з експлуатацією в суспільстві. Родоначальниками цієї течії були К.А. Сен-Симон, Ш. Фур'є і Р. Оуен. Утопічний соціалізм вбачав першочергове завдання суспільного перетворення у створенні великого суспільного виробництва, що ґрунтується на вільній праці, планомірному застосуванні досягнень науки і техніки. Він бачив майбутнє суспільство як суспільство добробуту, що забезпечує задоволення людських потреб і розквіт особистості.
Для цієї течії характерне використання гіпотетичного методу, тобто висунення гіпотез - "що було б, якби", "передбачимо, що" і т. ін.
Свої ідеї соціалісти-утопісти поширювали шляхом відправлення листів.
Основними творами Клода Анрі де Рувруа Сен-Симона (1760-1825) є "Листи женевського мешканця", "Погляди на власність".
Сен-Симон бачив значення історії в поступовому переході від однієї формації до іншої (від рабовласницької до феодальної, а від останньої до промислової) під впливом зростання знань і розвитку економіки.
Головною вадою капіталістичного суспільства Сен-Симон вважав роздробленість і анархію виробництва. Ця анархія - неминучий наслідок економічної свободи, яка базується на індивідуалізмі приватних власників. У суспільстві велика промисловість буде керуватися з єдиного центру, функціонувати за єдиним планом, що розробляється вченими. Планування охопить як виробництво, так і розподіл продукції в масштабі країни.
Він вважав, що майбутнє належить великому індустріальному виробництву і промисловому класу (підприємці, робітники, вчені). Обстоював організовану працю, в основі якої лежить принцип: "від кожного за здібностями, кожному - за внеском".
Для створення суспільства майбутнього, на думку Сен-Симона, необхідно перебудувати не тільки матеріальні умови життя, а й розвивати духовні якості людей.
Сен-Симон не висував вимоги заміни приватної власності суспільною. У його системі зберігається приватна капіталістична власність, існує частка, що централізовано виділяється із суспільного продукту на винагороду за капітал. Обов'язкові для капіталістів умови - особиста праця, участь у виробництві та підпорядкування загальному плану.
Духом історизму пройняте й вчення іншого французького соціаліста Шарля Фур'є (1772-1837). Для Фур'є очевидний зв'язок історичних епох із рівнями розвитку виробництва. Фур'є вважав, що для успіху нового суспільства необхідне зростання продуктивності праці, яка забезпечує багатство для всіх, для чого суспільний прибуток має розподілятися таким чином: 4/12 - капіталу, 5/12 - праці і 3/12 - таланту. Зі зміцненням і розвитком ладу асоціацій ці пропорції, як передбачав Фур'є, будуть змінюватися на користь праці.
Фур'є засуджує капіталізм передусім за суперечність інтересів багатої меншості й бідної більшості. Панівний лад, на його думку, не здатний забезпечити добробут для всього населення, бо приватна власність породжує анархію, конкуренцію, що тягне за собою нечуване марнотратство сил і коштів. Основним об'єктом критики Фур'є є торгівля. Торгівля через конкуренцію веде до монополії, а панування монополій - це "торговий феодалізм". Експлуатацію робітників він бачить передусім в обмані їх як покупців. З бідністю основної маси покупців пов'язане зосередження товарів у руках купки багатіїв - підприємців, - котрі діють в умовах господарської анархії, з чим Фур'є пов'язує економічні кризи.
Майбутнє суспільство Фур'є уявляв як сукупність самоврядних невеликих общин (до 2 тис. осіб), які він називав фалангами. Вирішальну роль у фаланзі відіграє землеробство, промисловість слугує йому доповненням. У рамках фаланги ліквідується приватна власність на засоби виробництва, всі роботи виконуються за планом. Зникає довічна спеціалізація на певному виді праці, що поневолює людину. Люди будуть працювати спеціально організованими для кожної роботи серіями (групами), змінюючи види робіт кілька разів на день. На зміну конкуренції, за якої виграш одного є програшем всіх інших, прийде змагання.
Саме майбутнє суспільство пройде у своєму розвитку три стадії, які Фур'є називав гарантизмом, полуасоціацією, соціантизмом, або простою асоціацією, і гармонізмом, або складною асоціацією.
Видатним представником раннього соціалізму в Англії був Роберт Оуен (1771-1858). Він, так само як і соціалісти-рікардіанці, спирався на трудову теорію вартості, але на відміну від них вважав, що в тогочасному суспільстві ця теорія не реалізовується, закон вартості не діє. Цінність за капіталізму вимірюється не працею, а грошима. Гроші не відображають істинної цінності, і це призводить до того, що людина, яка працює, не отримує справедливої винагороди. Гроші необхідно замінити квитанціями, що засвідчують, скільки праці витратив працівник на виготовлення товару. Оуен намагався організувати "базар справедливого обміну"" на якому кожний товаровиробник міг підібрати собі рівноцінний за трудовим змістом інший товар.
На відміну від Ш. Фур'є і К.А. Сен-Симона, Р. Оуен принциповий противник приватної власності, виділення капіталові його частки тощо. Приватна власність шкідлива для всіх, у тому числі для багатих. Принцип особистої зацікавленості, вважав Оуен, уже пережив себе. В основу нового суспільства потрібно покласти суспільну працю, суспільну власність, рівність у правах і обов'язках.
Оуен бачить недоліки застосування машин у капіталістичній системі. Суспільство поставлене перед вибором: або погодитися з вимиранням тих, кого машина викидає за ворота виробництва, або відмовитися від машин, або докорінно змінити організацію праці, тобто економічний лад. Якщо обрати третій шлях, можна зберегти всі переваги фабричної системи.
Оуен називав пропагований ним економічний лад соціалізмом. Його осередком він вважав кооперативну общину. В організації кооперативів велику роль повинні відіграти тред-юніони, викуповуючи підприємства у приватних власників і передаючи їх добровольцям-кооператорам. Держава неповинна виступати як власник; її завдання - допомогти кооперативам шляхом надання пільгових кредитів. Згодом, за Оуеном, кооперативи доведуть свою високу ефективність і охоплять всю країну.
Саме Оуен сформулював основний принцип соціалізму - "від кожного - за здібностями, кожному - за працею".
На відміну від інших утопістів Оуен свої теоретичні погляди здійснював на практиці. У 1800 р. він став керуючим прядильного підприємства в Нью-Ленарку (Шотландія), де і втілював свої ідеї на практиці. Оуен спробував створити на цьому підприємстві так звану ідеальну промислову общину, що гарантує, за його переконанням, як добробут трудящих і високу продуктивність, так і високі прибутки. Оуен привчав робітників до організованості та порядку, скоротив робочий день до 10,5 год. Під його керівництвом будувалися дитячі садки, культурний центр тощо. Підприємство процвітало і в умовах економічної кризи 1815- 1816 рр., але після відходу Оуена у 1829 р. його блискучий експеримент зазнав краху.
