Білий – здавен викликав відчуття чистоти, легкості, світла, духовності, духовного світла, незайманості, ясності душі, простоти, безвинності, істини, жалоби.
“Земля мертва і білий плащ на ній ”, - говорить Шекспір в п’ятому сонеті.
Білий – найдавніший колір жалоби – символ нефарбованої одежі в знак відмови від усіх кольорів, що разом символізують життя. Білий саван – символ безсмертного Преображення тіла Христа, Очищення світу. Білий також був кольором Віри, Істини, Покути, Святості життя. Предки, безвинно вбиті мали бути в білому. Поети білий колір пов’язували з місячним сяйвом та богинею Діаною. Наречені ж не завжди вдягаються в біле. Так, Джульєтта просить Годувальницю, а Геро – Маргариту допомогти зібрати до вінчання найгарнішу(але не білу) сукню.
Чорний – Постійність. Тому дехто навіть вінчався в чорному вбранні. Тому так багато чорного було в костюмах закоханих. Тому і Гамлет незмінно носив свій “чорнильний плащ”. Постійність і Спокій – єдине позитивне значення чорного кольору. Він символізував перш за все смерть, а в абсолютному значенні – Загибель Світу. Чорний символізує любе смертельне закінчення: смерть радощів – Жалоба, смерть дня – Ніч, смерть добра – Зло в усіх його проявленнях. Чорний колір як вісник печалі вперше зустрічається в античному міфі про Аполлона та його кохану Коронис. Ворон, що приносить Аполлону звістку про зраду Коронис, був проклятий і став чорний. Чорний дійсно викликає емоції втрати. Чорний носив кожен, хто був занурений в “чорну меланхолію”, хто був в жалобі, хто прагнув смерті. З середини 16 ст. в Європі чорний остаточно затверджується як колір жалоби. Ним також міг бути темно-коричневий, що символізує Відчай, Відречення від Світу, Вічність; і сірий – Скорбота, Смирення, Печаль; і ліловий – Страждання, Відречення, Холод. Магдалена, що кається і перебуває в Скорботі найчастіше зображена в Ліловому вбранні. Трагедія “Отелло” може бути символічно зведена до боротьби білого та чорного. Чорна та біла фігури. Впевнення Отелло в суті Дездемони: вона біла зовні і в середині. Отелло чорний зовні та білий всередині. Але Отелло запевняється, що Дездемона тільки зовні біла.
Червоний – цінувався завжди. Головні його значення – Сонце, Вогонь, Могутність, Світло. Його можна назвати найулюбленішим кольором епохи. Яскраво-червоний з присутністю жовтого вважався королівським кольором – як би матеріалізованим світлом Сонця Червоного, яке промінням пофарбувало королівські мантії, королев, їх сановників та суддів. В гардеробі королеви Єлизавети на портретах і в описах її вбрання часто зустрічається персиковий колір, навіть рожевий. Він означав Замріяність, втрату. Червоний в богословській символіці означав бога – отця в могутності. Червоний також був символом Праведності та Мученичества. Рожевий – символ Воскресіння.
Червоний символізував також Веселощі, Силу, Гнів., Помсту, Кров, Пекельний Вогонь.
Особливо важливі для Шекспіра жовтий та зелений.
Жовтий – Світло, Багатство. Золото символізує Світло, Славу, Благо, Просвітництво, Мудрість, Милосердя, Обираність. “Колор лева” означав надмірність, чоловічу силу. Жовте у взутті і панчохах означає Заклик до Любові, закоханість. Так якщо молодша сестра виходила заміж раніше, старша вдягала на весілля жовті панчохи і танцювала в них на весіллі. Але жовтий іноді символізував все, що виходить за межі здорового глузду: Боже вільність, Блюзнірство, Дурість.
Зелений – найулюбленіший колір Шекспіра та Мольєра. Можливо тут причина психологічна, пов’язана з заспокоюючою дією зелені. Закоханість, Юність, Цвітіння, колір Афродіти. Колір соковитої зелені в часи Ренесансу в Англії міг мати значення Флори, тріумфу Життя, Цвітіння, радості, Щастя.В давні віки існував звичай дарувати дівчині до травневого свята зелену сукню [94 ].
