А5. Вправи на взаємодію[25; 24]

Вправа ч.І. Потрібно «зловити» погляд партнера, знаходячись у різних місцях групового кола.

Вправа ч.2. «Дзеркало». Треба повторити рухи, які пропонує партнер.

Вправа ч.З. «Тінь». Рухаючись за партнером повторити всі його міні рухи рук, голови, плечей худе. Можна ускладнювати завдання: тій, що стоїть попереду, намагається відгадати рухи партнера, який стоїть за ним.

Вправа ч.4. Передаті ритмічну інформацію по колу бавовною ударами ноги або якимось іншим звуком.

Вправа ч.5. Стоячи спиною один до одного на відстані 2-3 метри, повернутися обличчям одночасно за сигналом. Повторіті ті ж саме але без сигналу.

Вправа 4.6. Закінчити дію, розпочату партнером, розгадавши його наміри.

Вправа ч.7. «Млин». Партнері, рухаючись одночасно по колу, контролюють діагональ, швидкість руху та силу тиску на жорно.

Вправа ч.8. «Півні». Стояні облин4ям один до одного на одній нозі з рукою за спиною, наступають один до одного, намагаючись відштовхнути суперника далі від межі.

А2.4.1. Вправі на імпровізацію[25].

«Оркестр»: ведучий «диригент» шляхом енергетичного контакту примушує учасників вправи наближатися та віддалятися, відходити вбік, присідати, падати, повзти худе.

Потім вправи ускладнюються введенням голосу (розподіл після тонів та напівтонах, у різних темпових та ритмічних малюнках).

Голос піддається «диригенту» - посилюється, послаблюється, шикає, повторюється.

Звуки можуть бути різні, мелодія не важлива, важливим є їх сполучення - голос колективу.

«Оркестр тварин»: ті ж саме, але в запропонованих обставинах: жаби в болоті, вовки в лісі, лісовий оркестр.

Можуть бути парні імпровізації на задані тими або сюжети літературних творів.

«Казка»: один з учасників стає персонажем придуманої ним казки і розпочинає діяти. Решта намагається розгадати його задум і підключається до дії, розвиваючи казку.

Бажано якомога менше використовувати слова та речення, домагаючись взаємодії через рухи та міміку імпульси очей худо.

А7. Етюди - імпровізації [25].

Вправа ч.1. «Скульптор». Він – «скульптор», вона – слухняний «шматок глини». Він, не торкаючись до неї, розпочинає «ліпити» скульптуру, задає напрямок рухів енергетичних імпульсів (угору, униз худе). Важливо домогтися точної взаємодії партнерів безконтактним способом.

Вправа ч.2. «Вчена мавпа». «Мавпа» повинна виконати завдання, яку дає їй дресирувальник, слідкуючи за послідовністю та логікою дії. Якщо ж логіка порушується учасники обмінюються ролями.

А 8. Вправи на розвиток рефлексії та емпатії[ 24; 18].

Вправа 1

Вправа виконується у формі діалогу двох учасників. Одночасно може працювати багато пар. Кожний виконавець отримує записку із завданням з'ясувати щось у партнера (наприклад, чи був він старостою класу під година навчання в школі, чи є у когось із знайомих комп'ютер худе). При цьому він не повинен допустити, щоб напарник отримав відповідь на своє запитання та дізнався, яке ж завдання вирішується, одночасно намагаючись дізнатися про його завдання.

Вправа 2

Виконавці намагаються передати мімікою різні емоційні стани (гнів, радість, здивування, страх), контролюючи себе за допомогою дзеркала. Звертається увага на ту обставину, що в роботі беруть участь усі групи м'язів (лоба, повік, очей. губ; щелеп і т.п.).

Під час виконання вправи учасники намагаються знайти нові, несподівані, незвичні вирази обличчя та мімічні рухи, які виражають різні психоемоційні стани. Звертається увага на наявність взаємозв'язку між переживанням людиною тих чи інших психоемоційнах станів та їх зовнішнім вираженням.

 

 

Вправа 3

Групу розподіляють на трійки. У кожній з них ролі визначають так: «глухий і німий» - нічого не чує, говорити не може, у його розпорядженні зір, жестикуляція й пантоміма; «глухий і паралітик» - може лише бачити й говорити; «сліпий і німий» - може чути, жестикулювати й користуватися ролей, домовитися про щось (скажімо, про місце зустрічі, подарунок імениннику худо). У процесі виконання вправи виникає безліч комічних ситуацій, Ліше поступово учасники опановують свої ролі, виробляють характерні для кожної трійки способи порозуміння.

Вправа 4

Учасників ставлять парами обличчям один до одного. Завдання полягає в тому, щоб уявити наявність між собою і напарником товстого скла і попробувати передати йому якесь повідомлення, не користуючись при цьому словами.