Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми. При вивченні першого питання необхідно враховувати, що майнові податки, поряд із митом, є найдавнішою формою фіскальних взаємовідносин між державою та її

 

При вивченні першого питання необхідно враховувати, що майнові податки, поряд із митом, є найдавнішою формою фіскальних взаємовідносин між державою та її громадянами. У Стародавній Греції існувала ейсфора – тимчасовий, надзвичайний внесок необхідний для фінансування у форс-мажорних обставинах (ведення воєн, будівництво флоту). Цей податок стягувався залежно від майнового стану громадянина та застосовувався дуже рідко. У Давньому Римі, за аналогічних обставин справлявся надзвичайний податок, відомий під назвою tributum, величина якого залежала від земельної власності платника, тому римляни розробили систему її обліку, яка отримала назву цензу. Кожних п’ять років громадяни Риму повинні були, зібравшись на Марсовому полі, в усній формі заявити про свій майновий стан, підкріпивши свою заяву клятвою іменами богів. Елементи майнового оподаткування можна віднайти і у давньослов’янській десятині. Залежно від майнового стану платників в епоху Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, справлялися обов’язкові платежі, відомі під назвами серебщизна, ланове, шос, подимне. Після входу України до складу Московії головними майновими податками, що стягувалися у надзвичайних випадках стали «десята деньга» або «п’ята деньга».

Відповідно до чинного законодавства України, ст. 190 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. У свою чергу, згідно зі ст. 179 ЦКУ, річ – це предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Ураховуючи широку різноманітність форм і видів майна у світовій практиці існує значна кількість груп майнових податків (податок на нерухомість, податок на майно юридичних осіб, податок на приріст капіталу, податок на прибуток від реалізації майна тощо), які відіграють суттєву роль у формування дохідної частини місцевих і національних бюджетів різних країн.

На сучасному етапі елементи майнового оподаткування в Україні представлені акцизним податком, збором за першу реєстрації транспортного засобу, платою за землю та податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а такі поширені в світі обов’язкові платежі, як податок на приріст капіталу чи податок на майно юридичних осіб, не знайшли відображення у національному законодавстві. Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу та плата за землю належать до загальнодержавних податків і зборів. Згідно зі ст. 10 ПКУ, до місцевих податків належить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Проте, адміністрування зазначених обов’язкових платежів пов’язано і з певними труднощами. Перш за все, мова йде про визначення ринкової вартості об’єкта податку, що в більшості країн світу виступає базою оподаткування, та методики оцінки економіко-технічного стану майна. Зазначені проблеми стоять дуже гостро. Наприклад в США за оцінкою Бюро з нерухомості (Office of Real Property Service) штату Нью-Йорк тільки 2/3 місцевих юрисдикцій розробили реальну методику оцінки нерухомості, яка базується на ринковій вартості активів. Однак, необхідно зазначити, що в Україні розвинена система оцінки майна, яка регламентується кількома нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності. Згідно з п. 4 Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» від 10.09.2003 № 1440 (далі – Постанова № 1440), оцінка майна проводитися з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання. У п. 38 Постанови № 1440 вказано, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: 1) витратний (майновий - для оцінки об’єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); 2) дохідний; 3) порівняльний. Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна»» від 28.10.2004 № 1442, витратний підхід доцільно застосовувати для проведення оцінки нерухомого майна, ринок купівлі-продажу або оренди якого є обмеженим, спеціалізованого нерухомого майна, у тому числі нерухомих пам’яток культурної спадщини, споруд, передавальних пристроїв тощо. Для визначення ринкової вартості інших об’єктів оцінки витратний підхід застосовується у разі, коли їх заміщення або відтворення фізично можливе та (або) економічно доцільне. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», видами оцінки землі виступають: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок. Остання залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру зобов’язання, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні майна згідно із законом, орендної плати, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки та використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, які передбачені законодавством. Таким чином, необхідна нормативна база для формування кадастрової системи оподаткування майна в Україні існує на достатньому для практичного застосування рівні, що підтверджується тривалою активною діяльністю приватних оцінювачів та експертів.

При вивченні другого та третього витання необхідно враховувати, що у 2010 році Податковим кодексом України визначено новий місцевий податок – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, однак, фактичне запровадження вказаного податку з року в рік переносилось шляхом зупинення дії ст. 265 ПК України яка регулює порядок нарахування та сплати вказаного податку.

Пунктом 18 підрозділу 10 розділу XX поточної редакції Податкового кодексу України визначено, що першим базовим податковим (звітним) періодом для нарахування та сплати податку є 2013 рік. Отже, починаючи із 2014 року кожна фізична особа яка є власником житлової нерухомості зобов`язана сплачувати податок на нерухоме майно(із врахуванням пільг), з огляду на що усім платникам особливу увагу слід звернути на нещодавні зміни у законодавстві.

27 березня 2014 р. Верховною Радою України прийнято Закон
№ 1166-VII»Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності 1 квітня 2014 р. Вказаним Законом змінено базу оподаткування податку на житлову нерухомість (площу нерухомого майна).

На перший погляд може скластися враження, що у порядку нарахування податку нічого суттєво не змінилось, залишились ті ж самі пільгові площі: для квартир 120кв. м., для будинків 240кв. м., для різних видів нерухомості 370 кв. м., ставки податку також не змінились: не більше 1% та 2,7% мінімальної заробітної плати в залежності від площі нерухомості.

Змінилось лише одне слово у словосполученні, а саме «житлова площа» змінено на «загальна площа».

На що ж впливає заміна одного слова іншим?

Основною метою внесення таких змін є збільшення кількості суб`єктів які б сплачували податок і звуження кількості «пільговиків». Так, до прийняття вказаного Закону об’єктом оподаткування була виключно житлова площа нерухомості, тобто приміщення, призначені для проживання, наприклад, кімнати в квартирі або будинку. Допоміжні площі, такі як кухні, коридори, лоджії і т.д., для розрахунку оподатковуваного площі до уваги не бралися.

З прийняттям нового Закону податком обкладається загальна площа житла, що перебуває у власності особи, тобто не тільки кімнати, але і допоміжні і службові приміщення. Пільги для фізичних осіб залишилися без змін, однак тепер вони розраховуються із загальної площі всіх належних фізичній особі об’єктів.

Для платників податків які володіють об`єктами нерухомості зазначеної площі дещо зміняться і ставки податку.

Як і раніше, ставка податку не більше 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м встановлюється для квартир загальна площа яких не перевищує 240 кв. м, для будинків загальною площею до 500 кв. м, і для декількох об’єктів нерухомості різних видів, що знаходяться у власності платника податку, загальною площею до 740 кв. м.

У разі якщо загальна площа вказаних об’єктів перевищує встановлені обмеження, ставка податку становитиме 2,7% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м підлягає оподаткуванню площі.

Порядок нарахування та сплати податку. По даному питанню змін не відбулося. Як і раніше, податок для фізичних осіб розраховується податковим органом за місцем реєстрації фізичної особи на підставі даних відповідних реєстрів, а податковим періодом є календарний рік. Податкове повідомлення – рішення про оплату податку за минулий рік надсилається платнику податку – фізичній особі до 1 липня наступного року, а податок сплачується протягом 60 днів з дня вручення повідомлення.

Окремо хочеться зазначити ще про одну цікаву зміну до пп. 265.4.2. ст. 265 Податкового кодексу, яка надає право міським, селищним та сільським радам встановлювати додаткові пільги для сплати податку на нерухомість.

Так, раніше такі пільги могли бути встановлені лише для нерухомості яка перебуває у власності релігійних організацій, однак новий Закон надав можливість встановлювати пільги і для фізичних осіб.

На даний час у жодному нормативному акті не визначено ні критеріїв до нерухомості яка перебуває у власності фізичних осіб, щодо якої можуть встановлюватись додаткові пільги, ні самих видів пільг (як то звільнення від сплати податку, зниження ставки податку чи ін.).

Такі зміни щодо надання пільг залишають багато запитань, а тому доведеться почекати щоб подивитись на практиці як, кому та за які заслуги будуть встановлюватись пільги щодо сплати податку.

Щодо нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки юридичними особами то з метою забезпечення виконання норм Закону України №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», в частині зміни бази оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкові зобов'язання платників податку - юридичних осіб потребують перерахунку з урахуванням загальної площі об'єктів житлової нерухомості, у т.ч. їх часток, як бази оподаткування для такого податку з 01 квітня 2014 року.

За І квартал 2014 року перерахунок податкового зобов'язання проводити не потрібно.

За результатами перерахунку пропонується подати не пізніше 30 липня 2014 року (граничного терміну сплати авансових внесків з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за II квартал 2014 року) уточнюючі декларації. При цьому, до уточнюючої декларації платник має право додати доповнення, відповідно до абзацу 2 пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу, в якому зазначити, що податкові зобов'язання збільшуються на виконання вимог статті 265 Податкового кодексу зі змінами, внесеними Законом.

Таким чином, до затвердження нових форм звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платникам податків-юридичним особам у колонці 3 «Житлова площа об'єкта житлової нерухомості» форми декларації, та колонці 7 «Житлова площа відповідно до документів, що підтверджують право власності (усього)», колонці 9 «Розмір частки/поділу житлової площі, яка знаходиться у спільній частковій, спільній сумісній власності» додатка до такої декларації пропонується вказувати (зазначати) загальну площу об'єкта житлової нерухомості, у т.ч. його частки.

Щодо порядку визначення податку на нерухоме майно фізичним особам у 2014 році, то фізичним особам податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нараховується за перший базовий податковий (звітний) період - 2013 рік і базою оподаткування буде житлова площа об'єктів житлової нерухомості, у т.ч. їх часток, оскільки згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з житлової площі об'єктів житлової нерухомості, у т.ч. їх часток за звітні 2013 та 2014 рік має ґрунтуватися на рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, обчислення сум податку для фізичних осіб за звітний 2014 рік відбудеться у 2015 році до 01 липня, а податок буде розрахований з житлової площі об'єкта житлової нерухомості, у т.ч. його частки за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 (включно) та із загальної площі об'єкта житлової нерухомості, у т.ч. його частки з 01.04.2014 по 31.12.2014 (включно).

За порушення податкового законодавства в сфері майнового оподаткування передбачені фінансові санкції. Фізичним особам податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нараховується у 2014 році за перший базовий звітний період, тобто за 2013 рік. Базою оподаткування у даному випадку є житлова площа об’єктів житлової нерухомості, у т.ч. їх часток.

Контролюючі органи надсилають платникам податку за місцем їх податкової адреси податкові повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити до 1 липня року, що настає за базовим податковим періодом, тобто за 2013 рік до 1 липня 2014 року.

Фізичні особи зобов’язані сплатити податок на нерухоме майно протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію встановленої форми з розбивкою річної суми податку рівними частками поквартально. Для новостворених об’єктів житлової нерухомості така декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на даний об’єкт.

Тобто, платники податку – юридичні особи зобов’язані були подати декларації за звітний 2014 рік до 20 лютого 2014 року, в яких розрахувати податкове зобов’язання за 2014 рік з поквартальною розбивкою. Юридичні особи сплачують податок на нерухоме майно авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом (стаття 265 Податкового кодексу України).

Оскільки з 01.04.2014 Законом України від 27.03.2014 №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесено зміни до ст. 265 Податкового кодексу України, зокрема, слова "житлова площа" замінені словами "загальна площа", юридичним особам необхідно здійснити перерахунок податку, подавши уточнюючі декларації. Зробити це необхідно до закінчення граничного терміну сплати авансових внесків з податку на нерухоме майно за II квартал 2014 року, тобто до 30 липня 2014 року.

Якщо платники податку на нерухоме майно не сплачують вчасно податок, то такі платники притягуються до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Після закінчення встановлених Податкового кодексу України строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Порядок нарахування штрафних санкцій та пені визначений статтями 126 і 129 Податкового кодексу України.

 

 

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття майнового оподаткування.

2. Хто є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

3. Який порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

4. Який порядок перевірки своєчасності та повноти сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

Завдання до самостійної роботи

 

1. Вивчити та опрацювати відповідну літературу, законодавчі і нормативно-правові документи з питань теми.

2. Скласти структурно-логічні схеми з розглянутих питань.

Рекомендована література

2-4, 11, 12, 17, 19 - 22, 26-28.