Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 онструктивно-буд≥вна д≥€льн≥сть культури 3 страница




' ћехан≥змом роботи ус≥х.систем Ї зворотн≥й зв"€зок: система отримуЇ в≥дпов≥дь на своЇ ≥снуванн€ (д≥€льн≥сть, повед≥нку, стан), реагуЇ на нењ ≥ будуЇ стратег≥ю свого подальшого розвитку. «а характером реал≥зац≥њ механ≥зму зворотного зв'€зку системи розпод≥л€ютьс€ на статичн≥ (системи - механ≥зми, системи -агрегати), динам≥чн≥ (ц≥ системи мають можлив≥сть швидкого реагуванн€ на подразненн€ середовища) та динам≥чн≥ самокерован≥ системи. ќстанн≥й тип систем вже маЇ в соб≥ механ≥зми швидкого реагуванн€ на дан≥ зворотного зв'€зку.

ƒинам≥чн≥ самокерован≥ системи мають ≥ особливий механ≥зм передбаченн€ майбутнього, €кий не т≥льки збираЇ дан≥ за формулою "стимул-реакц≥€", а ≥ програмуЇ повед≥нку системи, стратег≥ю ѓѓ виживанн€. Ќа р≥вн≥ звичайноњ б≥олог≥чноњ системи - кл≥тинки цей механ≥зм описують €к "акцептор д≥њ' (ѕ.јнох≥н) або "модель потр≥бного майбутнього" (ћ.Ѕернштейн). √оловне п≥дкреслити, що кожна динам≥чна самокерована система маЇ механ≥зм передбаченн€ майбутнього ≥ програмуЇ стратег≥ю свого ≥снуванн€, опираючись на вписан≥сть в середовище, законом≥рност≥ функц≥онуванн€.

ѕроекц≥€ цих фундаментальних законом≥рностей

функц≥онуванн€ систем на творч≥сть привела €к до опису феномен≥в


культури та мистецтва на мов≥ системного п≥дходу (мистецтво, наприклад, вже звуть "вторинною моделюючою системою"), так ≥ до пошуку в культур≥ механ≥зм≥в прогнозуванн€ та передбаченн€ майбутнього. ¬≥д спрощеноњ схеми - "мистецтво €к подв≥йне випереджаюче в≥дображенн€", де акцептором д≥њ вважаЇтьс€ ≥деал (естетичний, етичний, художн≥й) потр≥бно перейти до особистого (конкретного) пошуку таких механ≥зм≥в в особливому вид≥ мистецтва, окрем≥й диференц≥альн≥й культур≥.

÷е особливо важливо дл€ тих систем культури, €к≥ мають сферу особистоњ рефлекс≥њ, виробл€ють теоретичн≥ програми своЇњ д≥€льност≥. “акою системою культури Ї дизайн, €кий поЇднуЇ в соб≥ теоретичну, художню та практичну д≥€льн≥сть. —истемно-програмний п≥дх≥д в дизайн≥ робить його д≥€льн≥сть б≥льш орган≥чною, вписуЇ технолог≥ю проектуванн€, моделюванн€ в загальний горизонт природопод≥бноњ реальност≥ культури, €кий ще в≥домий п≥д назвою "екологи культури" та "еколог≥њ людини". ¬с€ справа в люд€ност≥ передбаченн€ та люд€ност≥ проектуванн€ майбутнього. як це робитьс€, ми будемо говорити в друг≥й частин≥ лекц≥йного курсу, зараз головне - ви€вити цей важливий компонент ц≥л≥сност≥ систем дизайну.

ќкр≥м того, що системний п≥дх≥д даЇ можлив≥сть описати ун≥версальною мовою (мовою систем) дуже р≥зн≥ феномени культури, в≥н даЇ ще ≥ механ≥зми структуруванн€ реальност≥ культури. “ак, в систем≥ вид≥л€ють так≥ системотворч≥ аспекти:

- компонентний;

- структурний;

- функц≥ональний;

- ≥сторико-генетичний;

- феноменолог≥чний;

- ≥нтегративний.

ћожна говорити про умовн≥сть ≥ схематизм такого вид≥ленн€ системних аспект≥в, €кий неминуче п≥двищуЇтьс€ ≥ при опис≥ феномен≥в культури €к "компонент≥в", "структур" тощо. јле вже таке структуруванн€ даЇ можливост≥ згрупувати та описати


 


«ќ


«1

 

динам≥чний матер≥ал культурних в≥дносин людей, речей, природи, мистецтва ≥ ≥н. ÷€ схема добре спрацьовуЇ на конкретному матер≥ал≥, де Ї безл≥ч €костей, ц≥нностей, функц≥й, ≥ потр≥бно все угрупувати у велик≥ блоки. ¬ друг≥й частин≥ курсу це твердженн€ стане б≥льш очевидним.

ўе одна ≥де€ системного п≥дходу, €ка даЇ велик≥ можливост≥ дл€ опису феномен≥в культури. ÷е ≤де€ ≥нвар≥ант≥в. ≤нвар≥антом Ї Х тип, типолог≥чна ознака, зразок, елемент, структура, €ка несе в соб≥ системотворч≥ €кост≥ ≥ повторюЇтьс€ або в≥дтворюЇтьс€ у вс≥х формах ≥снуванн€ системи. ¬же на самому абстрактному (загальному) р≥вн≥ культуротворенн€ можна казати, що сфера стану людини в культур≥ €к феноменолог≥чна картина маЇ Їдиний ≥нвар≥ант - сп≥в бутт€ бутт€.

ѕ≥дсистема стану культури Ї вже культурно оформленою њњ ментальн≥стю, Ї феноменолог≥чною (почуттЇвою) картиною, €ка репродукуЇтьс€ емпат≥Їю сприйн€тт€ ≥ в≥дтворюЇтьс€ у кожн≥й людин≥ €к нев≥д'Їмний комплекс почутт≥в зоровоњ реальност≥, реакц≥њ рецип≥Їнта та ≥н. ÷е Ї також ≥ повед≥нка, ≥ д≥€льн≥сть людини за законами реальност≥ культури. “ак, наприклад, можна побудувати граф≥к руху в простор≥ музею, граф≥к сп≥вв≥дношенн€ почутт≥в цьому руху, де Ї акцент - системотворчий елемент. ¬се це Ї елементи режисури простору музею €к ц≥л≥сност≥ культури. —проектувати цей прост≥р €к ц≥л≥сн≥сть культури можна за допомогою системного п≥дходу, де кожна п≥дсистема рефлектуетьс€, визначаютьс€ €к п≥дсистема (ц≥л≥сн≥сть, €ка несе в соб≥ вс≥ €кост≥ системи).

≤де€ ≥нвар≥ант≥в даЇ можливост≥ побачити те, що сфери культури, €к≥ ми окреслили €к стан, повед≥нка, д≥€льн≥сть, Ї рефлексом њх загальноњ ц≥л≥сност≥. “обто в сфер≥ д≥€льност≥ Ї й пове≠д≥нка, й стан. “ак само ≥ в сфер≥ повед≥нки, €ку можна ≥нтерпре≠тувати €к д≥€льн≥сть ≥ €к стан; трохи важче це побачити в сфер≥ стану, але ≥ тут Ї повед≥нка ≥ д≥€льн≥сть. ¬се це маЇ культурно-≥сторичне визначенн€ в системоутворююч≥й дом≥нант≥ (системному ≥нвар≥ант≥, €кий дом≥нуЇ на цей час в культур≥) культури. ѕо-перше, дек≥лька сл≥в про ≥нвар≥анти сфер культури. ћи вже визначили, що сфера стану культури маЇ ≥нвар≥антом сп≥е-бутт€ бутт€, за


ћ.Ѕахт≥ним. ƒл€ сфери д≥€льност≥ таким системним ≥нвар≥антам стаЇ механ≥зм, €кий програмуЇ њњ стратег≥ю ≥снуванн€. —воЇр≥дний акцептор д≥њ, або "модель потр≥бного майбутнього", за ѕ.јнох≥ним та ћ.Ѕернштейном. ƒл€ сфери повед≥нки можна визначити ≥нвар≥антом сп≥в-творч≥сть, за ј.Ѕергсоном. ÷е найб≥льш коректний терм≥н, €кий охоплюЇ те, що Ї незм≥нним у вс≥х регул€тивах повед≥нки культури. ћи розум≥Їмо всю умовн≥сть визначенн€, але за в≥дсутн≥стю кращоњ терм≥нолог≥њ вживаЇмо вже - обгрунтован≥ ≥ д≥юч≥ в культур≥ пон€тт€.

¬се мовлене вже даЇ можлив≥сть дивитис€ на культуру €к на ц≥л≥сн≥сть - систему, де Ї дом≥нуючий системотворчий ≥нвар≥ант.  оли дом≥нуЇ п≥дсистема стану (а так саме ≥ Ї в культур≥ ≤нд≥њ,  итаю, наприклад), то системотворчим виступаЇ сп≥в-бутт€ бутт€ €к сп≥льна феноменолог≥чна картина почуттЇвоњ тканини культури.  оли дом≥нуЇ п≥дсистема повед≥нки (пор≥вн€йте регул€тивн≥сть, л≥тург≥йн≥сть середньов≥чноњ культури та класицизму, програмн≥сть авангардного живопису), дом≥нуючим фактором стаЇ сп≥втворч≥сть. ƒом≥нанта д≥€льност≥ (п≥д цей тип п≥дпадають вс≥ цив≥л≥зац≥ адаптивного типу, ≥нтерактивн≥ культурињ, тотал≥тарн≥ режими €к феномен культури - "мистецтво третього рейху", "соцреал≥зм", Х наприклад) маЇ ≥нвар≥антом "модель потр≥бного майбутнього".

јле поки що йшлос€ про внутр≥шн≥ механ≥зми системоутворенн€ культури, однак Ї й зовн≥шн≥й дл€ культури аспект. ÷е проблема культурного д≥алогу, проблема сп≥вв≥дношенн€ культури та природи. “ут також потр≥бний системний каркас, €кий би охоплював вс≥ можливост≥ зовн≥шнього функц≥онуванн€ культури. «розум≥ло, що ц€ конструкц≥€ потребуЇ в≥дображенн€ загальнод≥алектичних законом≥рностей. Ќаприклад, ј.“ойнб≥ дл€ цього виробив трьохтактну, двохчленну схему: "вих≥д - ≥ - поверненн€", "виклик - в≥дпов≥дь", €ка уособлюЇ д≥алектику запереченн€ в культурно-≥сторичному процес≥. ћи вважаЇмо, що такою трьохтактною схемою можуть бути сп≥вв≥дношенн€ ' саморуху культури:

природа - культура

культура - культура


 



природа - (культура - культура)

ѕерший двочлен говорить про вих≥дну, генетично первинну фазу сп≥вв≥дношенн€ природи њ культури, пот≥м на арену культури виступаЇ м≥жкультурний д≥алог (сприйн€тт€ або несприйн€тт€ культурою попередньоњ культури, або культури сус≥дньоњ, €ка оточуЇ цю культуру). ≤ останн≥м актом ц≥Їњ культурноњ "драми" Ї в≥дношенн€ до природи вже п≥сл€ досв≥ду культурного сп≥лкуванн€. ÷€ схема добре п≥дкреслюЇ еколог≥зм сьогодн≥шнього стану культури, коли природа знову, €к ≥ в перв≥сному сусп≥льств≥, стаЇ дом≥нуючою ц≥нн≥стю, але на зовс≥м ≥нших п≥дставах.

ѕарадигма (в≥д грецькоњ rcapassiyma - приклад, зразок) -пон€тт€, €ке уособлюЇ напр€м або модель висуненн€ проблем. ÷€ модель Ї зразком р≥шенн€ досл≥дницьких завдань. ѕарадигма це Ї й типовий кут зору на св≥т, тип поЇднанн€ протир≥ч, можлив≥сть частини системи уособлювати усю њњ ц≥л≥сн≥сть. Ќаприклад, в мистецтв≥ класицизму дом≥нувала парадигма "скульптурного" сприйн€тг€ св≥ту, естетика ж класицизму мала за основу моральн≥ регулююч≥ принципи, в науц≥ панував механ≥цизм. «агальною ж па≠радигмою стилю був норматив≥зм. ¬ €кому розум≥нн≥ можна говорити про дизайнерську парадигму культури?

“реба виходити з культурно-≥сторичних реал≥й. ¬с≥ нов≥ види мистецтв ≥ сум≥жн≥ форми мистецтва та житт€, €ким Ї дизайн, пройшли шл€х в≥д перв≥сного стану синкретизму (невид≥леност≥ з оточуючого кола культури) до надм≥рного ун≥версал≥зуючого синтетизму. “ак, вс≥м в≥домий к≥нематограф спочатку ц≥лком дуб≠лював поетику живопису, в естетиц≥ ж "вертикального монтажу" —.≈йзенштейна в≥н став панестетичною теор≥Їю, де майже все житт€ м≥р€лос€ м≥рками "кадру". ÷ей г≥пертрофований ун≥версал≥зм к≥но Ї частиною його розвитку €к виду мистецтва ≥ публ≥цистики.

«ахвор≥в у св≥й час ун≥версал≥змом ≥ дизайн. якийсь час теоретики дизайну мр≥€ли шл€хом формуванн€ середовища керувати повед≥нкою людей (про це трохи ран≥ше мр≥€ли ≥ п≥онери арх≥тектури 20-го стор≥чч€ - ≥стор≥€ повторюЇтьс€!). «ахворюванн€ ун≥версал≥змом й тотал≥таризмом - вказуЇ на час ще неповного


визначенн€ феномена культури, €кий ще не виробив своЇњ особистоњ естетичноњ м≥ри. ÷е Ї ≥ час його синкретичного самозд≥йсненн€.

ƒо чого не договорювалис€ теоретики дизайну! Ќав≥ть проектуванн€ стаЇ головн≥шим за ц≥лепокладанн€. ѕ≥дтримку шукали у ф≥лософ≥в. ≤ знайшли - у ћ.‘едорова, ун≥версальний проектив≥зм €кого д≥йсно зам≥нював мету проектом (своЇр≥дною тотальною иадц≥ллю!). јдже зараз треба окреслити м≥ру дизайнерського св≥тобаченн€ культури.

«розум≥ло, що ц€ м≥ра виробл€Їтьс€ в сам≥й практиц≥ дизайну. јле це ще не говорить, що десь ≥снуЇ њњ адекватний теоретичний аналог. Ќавпаки, теоретичн≥ модел≥ часто-густо романтизують си≠туац≥ю або принижують можливост≥ того чи ≥ншого виду творчост≥. “ак само сталос€ ≥ з дизайном. —ц≥Їнтично ор≥Їнтован≥ теоретики п≥днесли його функц≥ю до головного регул€тора побуту, "дем≥урга" житлового середовища. √уман≥тарно ор≥Їнтован≥ естетики взагал≥ не звертали на нього уваги, в≥двод€чи йому роль оздобленн€ зовн≥шньоњ форми життЇвого середовища. як знайти середину -адекватну м≥ру?

ћ≥ру треба шукати на п≥двалинах культури, а не спец≥ал≥≠зованоњ д≥€льност≥. “обто ц≥л≥сн≥сть ≥ системн≥сть культури визначаЇ м≥ру дизайну €к особливоњ диференц≥йноњ культури. ƒизайн функц≥онуЇ ≥ €к диференц≥йна культура - саме в цьому ≥ пол€гаЇ м≥ра ун≥версальност≥ художньо-конструктнвноњ д≥€льност≥. ћи вживаЇмо цей терм≥н саме тепер, коли Ї п≥дстави дл€ його адекватноњ експл≥каг\њњ. “ут Ї дв≥ проблеми: проблема диференц≥йноњ культури взагал≥ ≥ проблема њњ художньо-конструктивного визначенн€.

ƒиференц≥йна культура Ї ≥нше бутт€ культури в ц≥лому, бутт€ в њњ частин≥. —.–уб≥нштейн визначив етику €к "диференц≥йну онтолог≥ю", вважаючи, що моральне бутт€ людини Ї усе бутт€, т≥льки вз€те п≥д особливим кутом зору, €к особиста сфера культуротворчост≥. “ерм≥н "диференц≥йний" ≥ вказуЇ на саме таке поЇднанн€ ц≥лого та частини. ƒиференц≥йна культура дуже нагадуЇ монаду Ћ€йбниц€. ÷е особисте житт€ ”н≥версуму, ун≥версуму культури. ѕроблема пол€гаЇ в тому, €к описати цю ун≥версальн≥сть на мов≥ системного п≥дходу.


 



 

 

Х ўодо системних ≥нвар≥ант≥в культури, то вони визначаютьс€ в диференц≥йн≤й культур≥ €к диференц≥йне сп≥в-бутт€ бутт€, диференц≥йна сп≥втворч≥сть та "акцептор д≥њ". “обто ц≥ загальн≥ механ≥зми культуротворчост≥ ≥снують вже €к устален≥ конструкц≥њ окремого виду мистецтв.

Ќаступний крок реконструкц≥њ культури дизайну пол€гаЇ в то≠му, щоб описати, €к в н≥й в≥дтворюЇтьс€ феномен ц≥л≥сност≥ та ун≥версальност≥ культури в ц≥лому. “ут знов потр≥бно звернутис€ до репрезентац≥њ в культур≥ люд€ност≥, до категор≥њ "≥ншого", описаноњ ћ.Ѕахт≥ним. ƒиференц≥йна культура стаЇ такою т≥льки за умови в≥дтворенн€ в н≥й люд€ност≥.  оли цим ≥мперативом нехтують, д≥€льн≥сть не може набути статусу окремоњ культури. “аким чином, у сп≥вв≥дношенн≥ "культура в ц≥лому - диференц≥йна культура" роль "≥ншого" - ун≥версуму культури - виконуЇ культура в ц≥лому. “ак само ≥ суб'Їкт (д≥€ч) диференц≥йноњ культури Ї особистим вт≥ленн€м в ньому суб'Їкта культури в ц≥лому - роду Ћюдина.

÷ей факт давно п≥дм≥тили в культур≥, часто-густо системоутворююч≥ п≥дсистеми стану, повед≥нки, д≥€льност≥ мають ви€вленн€ €к Їдн≥сть краси, добра та ≥стини. —оюз ≥стини, добра ≥ краси Ї класичною моделлю культури, €ка з'ЇднуЇ в соб≥ головн≥ сфери культури (≥стина репрезентуЇ д≥€льн≥сть - дл€ чого д≥€ти?; добро - повед≥нку, це њњ головний ≥мператив; краса - стан, €к почуттЇве сприйн€тт€ св≥ту), а також уособлюЇ ≥деал культури. ≤деал, зг≥дно ≥з св≥тогл€дом конкретноњ культури, можна визначити €к сп≥льн≥сть людини моральноњ, естетичноњ та художньоњ (ми маЇмо на уваз≥ художню д≥€льн≥сть), бо ≥деал взагал≥ репрезентуЇ людську ц≥л≥сн≥сть ≥ ун≥версальн≥сть.

“аке визначенн€ диференц≥йноњ культури вже даЇ можлив≥сть окреслити ѓѓ художню м≥ру. ƒе ≥ €к проход€ть њњ кордони? јбо, ≥ншими словами, €к реал≥зуЇ себе в дизайн≥ людина етична, естетична, художн€. –еал≥зуЇ так, €к ≥ в кожн≥й ≥нш≥й, окрем≥й культур≥, - з допомогою посередника - ун≥версуму культури.

Ќа жаль, так≥ терм≥ни, €к "етичне", "естетичне", "художнЇ", також ≥снують €к прикметники без означуваного слова. ўоб не абстрагувати њх ще б≥льше, потр≥бно дати њх визначенн€ в систем≥


категор≥й, €ка вже була описана нами. ‘еномен естетичного пол€гаЇ в тому, що зв'€зок людини ≥ св≥ту Ї почуттЇвий рух ”н≥версуму в житт≥ ≥ндив≥да. ‘ормуюча роль культури ви€вл€Їтьс€ в опредмечуванн≥ зв'€зку ≥ндив≥да ≥ ”н≥версуму, репрезентац≥њ њњ очима "≥ншого - другого".

≈стетична людина - це людина, в €к≥й живе ”н≥версум, а його форми у дизайнерськ≥й культур≥ залежать в≥д окремого, конкретного об'Їкта реал≥зац≥њ почуттЇвого св≥ту. ≈тична людина добачаЇ вс≥ формоутворенн€ ”н≥версуму в "≥ншому", њњ "я" ≥снуЇ дл€ "≥ншого", "≥нший" теж Ї ”н≥версум, тут не в≥н входить (опосередковуЇ) в ”н≥версум, а ”н≥версум - в "≥ншого". Ќе "≥нший" опосередковуЇ зв'€зок "я" та ”н≥версуму, а ”н≥версум опосередковуЇ зв'€зок "я" - "≥нший". ≈тична людина - це рух (практичний, вольовий) ”н≥версуму в житт≥ "≥ншого". ћоральне по≠чутт€ важче формал≥зувати, тому у дизайн≥ воно ви€вл€Їтьс€ у обличч≥ еколог≥чних, мотивуючих об'Їктах д≥€льност≥. ’удожн€ людина поЇднуЇ в соб≥ людину естетичну та етичну ≥ реал≥зуЇ д≥алектику ун≥версальност≥ та ц≥л≥сност≥ культури в окрем≥й -художн≥й д≥€льност≥.  оли ми додаЇмо художн≥й д≥€льност≥ конст≠руктивн≥ риси, це не зм≥нюЇ, а лише модиф≥куЇ художню творч≥сть, њњ сфера стаЇ ближчою до житт€, н≥ж в картин≥ або в скульптур≥.

ћожна стверджувати, що художн€ м≥ра в дизайн≥ €к диференц≥йн≤й культур≥ Ї м≥рою естетичного та етичного самовизначенн€ людини, €ке опосередковане ун≥версумом культури (св≥том в ц≥лому). Ћог≥ка такого самовизначенн€ потребуЇ ор≥Їнтац≥њ на ≥сторико-генетичн≥ передумови художньо-конструктивноњ д≥€льност≥ €к одного з системних аспект≥в культуротворчост≥.

јле не можна займатис€ генезом окремоњ культури, не зверта≠ючись до формуванн€ концепц≥й культури в ц≥лому.


 



 онструктивно-буд≥вна д≥€льн≥сть культури

Ћог≥ка визначенн€ художньо-конструктивноњ д≥€льност≥. ƒ≥€€ьн≥сна парадигма культури. —истемно-д≥€льн≥сна модель культури.  ультуролог≥€ тип≥в конструктивно-буд≥вноњ д≥€льност≥. ѕерв≥сна культура.  ультура —тародавнього ™гипту.  ультура ћесопотам≥њ.  ультура —тародавнього ≤рану.  ультура ≤нд≥њ.  ультура —тародавнього  итаю.  ультура япон≥њ.  ультура класичного јрабського —ходу.  ультура ƒоколумбовоњ јмерики.  ультура античност≥.  ультура середньов≥чч€.  ультура ¬≥дродженн€. Ќовий час ≥ нов≥ конструктивн≥ ≥дењ культури. —убстанц≥ональн≥ ≥ несубстанц≥ональн≥ модел≥ культури сучасност≥.

—пец≥ал≥зована естетична теор≥€ дизайну маЇ предметом ана≠л≥зу художньо-конструктивну д≥€льн≥сть €к ц≥лий комплекс проб≠лем культурно-ф≥лософськего характеру. ÷е Ї проблема д≥€льн≥шоњ парадигми культури взагал≥; проблема художнього та конструктив≠ного образу св≥ту в ≥сторико-культурн≥й ретроспектив≥ та пер≠спектив≥; проблема вид≥ленн€ особливоњ "художньо-конструктивноњ д≥€льност≥" €к феномена культури - тобто, проблема генезису ди≠зайну; проблема культуролог≥њ творчост≥ в масив≥ куль-туротворчост≥ дизайнерського типу формотворенн€; проблема культуролог≥њ дизайну €к диференц≥йноњ культури. «розум≥ло, що цей корпус проблем, в свою чергу, потребуЇ лог≥ки свого визна≠ченн€ та методу теоретичноњ експл≥кац≥њ.

—истемно-д≥€льн≥сний п≥дх≥д та теор≥€ д≥€льност≥ характеризувалис€ в дизайн≥ ≥ естетиц≥ взагал≥ крайньою абстрактною ун≥версальн≥стю. јпарат теор≥њ систем, у поЇднанн≥ з упевнен≥стю в д≥€льн≥сну субстанц≥ональн≥сть ≥ ун≥версальн≥сть, виступав суто класиф≥кац≥йною схемою, ≥ не б≥льше. Ќащадки тотал≥тарного пануванн€ "теор≥њ д≥€льност≥" в ф≥лософськ≥й рефлекс≥њ теж в≥дом≥: антропоцентризм, антиеколог≥зм, схематизм -головн≥ риси ц≥Їњ теч≥њ ф≥лософськоњ думки. ЋлЇ немаЇ н≥€кого сенсу в≥дкидати напрацьований матер≥ал, особливо в галуз≥ диференц≥йноњ естетики та культуролог≥њ.

ѕроблема пол€гаЇ в тому, щоб технолог≥чн≥й схем≥ систЇмно-д≥€льн≥сного анал≥зу знайти адекватну м≥ру культури. ƒл€ цього,


по-перше, потр≥бно домовитис€ про сам≥ горизонти д≥€льн≥сного розум≥нн€ культури, по-друге, не виносити це розум≥нн€ за дужки диференц≥йноњ культури. јбстракц≥њ "культура й д≥€льн≥сть" можливо пор≥внювати на р≥вн≥ окремих структур, а не на р≥вн≥ њх загального ≥снуванн€. —аме цей р≥вень сп≥вв≥дношенн€ абстракц≥й ≥ прив≥в до њх надм≥рноњ ун≥версал≥зац≥њ.

Ќаступним кроком буде виробленн€ спец≥альних абстракц≥й, €к≥ б стали перв≥сною ланкою п≥д≥йманн€ до конкретного - аде≠кватного культуролог≥чного опису фенохмен≥в дизайну. Ќа наш погл€д, процедурою виробленн€ такого пром≥жного р≥вн€ реф≥лекс≥њ Ї проекц≥€ окремоњ д≥€льност≥ на культуру взагал≥. “ак, можливо говорити про конструктивну, або "конструктивно-буд≥вну" д≥€льн≥сть культури в тому розум≥нн≥, що €ка б не була картина св≥ту в культур≥, ≥ за €кими б принципами вона не була побудована, вона м≥стить у соб≥ певну ≥деальну конструкц≥ю. њњ образн≥сть, конф≥гуративн≥сть - це реальност≥ конкретноњ культури та ≥сторичного часу. ƒуже часто ц€ конструкц≥€ €к ц≥нн≥сно ор≥Їнтована композиц≥€ в. найб≥льш €скравому вигл€д≥ в≥дбиваЇтьс€ в мистецтв≥, дом≥нуючому вид≥ мистецтв епохи.

“аким чином, атрибут художнього походженн€ конструкц≥њ не Ї чимось окремим або зайвим. „асто-густо можна ≥ образ св≥-тозабудови вбачати €к своЇр≥дний художн≥й конструкт-концепт, де весь св≥т асоц≥юЇтьс€ з художн≥м твором. Ќайб≥льша спокуса такого св≥тобаченн€ ≥снуЇ в м≥фолог≥чних культурах, там де ще не сталос€ в≥дчудженн€ естетичного €к самодостатньоњ ц≥нност≥.

Ќаступний крок пол€гаЇ в тому, щоб спроектувати такий образ-концепт культури на окрему, предметно визначену д≥€льн≥сть. ¬ кожному мистецькому твор≥ ≥снуЇ неповторна д≥алектика тотожност≥ св≥тобуд≥вноњ конструкц≥њ епохи, стилю, школи та ≥ндив≥дуальноњ конструкц≥њ твору. ћайже кожен майстер виробл€Ї культурн≥ засоби адаптац≥њ пануючого конструктивно-буд≥вного типу культури, його п≥днесенн€, вар≥юванн€ або запереченн€. —аме тут ≥ м≥ститьс€ культуролог≥чна проблематика дизайну.

ѕоступов≥сть ц≥Їњ програми припускаЇ три етапи руху до конкретного: д≥€льн≥сна експл≥кац≥€ дизайну €к окремоњ культури, культуролог≥чне визначенн€ дизайнерськоњ творчост≥ ≥ культур-


 

ф≥лософська експл≥кац≥€ дизайну €к конкретного ≥сторичного €вища. Ўл€х, пройдений сучасною ф≥лософською думкою останн≥х дес€тил≥ть, добре визначив в св≥й час √.Ѕат≥щев. ÷е шл€х субстанц≥ал≥зац≥њ д≥€льност≥, коли весь ун≥версум культури сприймавс€ €к "жива" та "опредмечена" д≥€льн≥сть (ун≥версальною субстанц≥Їю ≥сторико-культурного процесу вважалас€ прац€, "загальна прац€"). ƒуже швидко ц€ позиц≥€ перетворилась на свою протилежн≥сть - антисубстанц≥онал≥зм, тобто, €кщо людина в св≥т≥ д≥€льност≥ бачить т≥льки себе, в≥дбитки самост≥, ≥ не бачить н≥чого ≥ншого (абсолютизац≥€ людського св≥ту), то антисубстанц≥онал≥зм, навпаки, викреслюЇ людський фактор, також бачить "≥ншого" дуже абстрактно - або €к "чисто" природну ≥стоту, або €к абстрактну систему, ≤нформативну, символ≥чну €к≥сть.

√.Ѕат≥щев, €кий в≥ддав данину обом крайнощам, пропонував в св≥й час шл€х "гармон≥йного д≥алог≥чного сп≥лкуванн€", де людина бачить себе не Їдиним творцем культури, а сп≥вучасником ун≥версального космогенезу. як саме людина входить в цей космогенез, автор не вказуЇ. ÷д ≥де€ Ї ще одним зразком "республ≥ки суб'Їкт≥в" —.–уб≥нштейна. ѕ≥сл€ уходу цього неординарного ф≥лософа наша в≥тчизн€на ф≥лософська думка все б≥льше стаЇ ор≥Їнтованою на постструктурал≥стську модель культури, €ка розгл€даЇтьс€ €к певна ц≥л≥сн≥сть сп≥вскладених дискурс≥в (мовних практик або моделей культури). јле дивний парадокс! "ƒискурсами" у нас звуть зараз все т≥ ж д≥€льн≥сн≥ аналоги, €к≥ ще вчора ми звали "системами", "предметним св≥том" ≥ ■ ≥н. “обто майже н≥чого не зм≥нюЇтьс€ окр≥м мовних новац≥й. як же вийти з типово нашого, а не зах≥дного, куту проблем?

ћи вважаЇмо, що ц€ проблема (д≥€льн≥сноњ парадигми культу≠ри) не може ставитис€ на загальноф≥лософському р≥вн≥, минаючи њњ конкретне культурне наповненн€. Ѕ≥льше того, кожна культура виробл€Ї своЇр≥дну м≥ру людськоњ активност≥.

“ак, в китайськ≥й традиц≥йн≥й культур≥ вважалос€, що головним суб'Їктом д≥€льност≥ Ї ƒао. японська та арабська класичн≥ культури, навпаки, розум≥ли д≥€льн≥сть €к головну форму ≥снуванн€. ÷е й зрозум≥ло, - адаптуюч≥, б≥льш п≥зн≥ цив≥л≥зац≥њ мають зовс≥м ≥ншу д≥€льн≥сну парадигму. ћи також не будемо


виходити за. меж≥ традиц≥йноњ парадигми оц≥нюванн€ д≥€льност≥ в культур≥, бо вс≥ ≥нш≥ м≥ри Ї штучними, ≥ндив≥дуал≥стичними. («араз мова не йде про художню м≥ру, що вироблена художником у його твор≥, - йдетьс€ про теоретичну настанову, де абстракц≥€ людськоњ д≥€льност≥ стаЇ м≥рою конкретноњ культури).

¬ практиц≥ ≥ теор≥њ дизайну вживають системио-д≥€льн≥сну модель культури. ƒ≥€льн≥сть розгл€даЇтьс€ €к система -багатор≥внева структура. ¬ систем≥ "оператор - машина" част≥ше вживають психолог≥чну модель д≥€льност≥ ќ.ЋеонтьЇва, де д≥€льн≥сть розум≥Їтьс€ €к горизонтальна структура "суб'Їкт -д≥€льн≥сть - об'Їкт". —ередн≥й член ц≥Їњ тр≥ади (д≥€льн≥сть) розчленовуЇтьс€ на р≥вн≥ - операц≥њ (насл≥док членуванн€ д≥€льност≥ ≥з метою виконанн€ €когось завданн€), д≥њ (насл≥док розпод≥лу прац≥ з €коюсь метою) ≥ д≥€льност≥ (генеруючий р≥вень, де формоутворюючим Ї мотивац≥€ д≥њ). ÷е складна ≥Їрарх≥рна система д≥њ та операц≥й, €ка керуЇтьс€ ц≥лепокладанн€м.

Ќайб≥льш вживана процесуальна "розкладка" д≥€льност≥, де вона представлена своњми формоутворюючими елементами: ц≥ль - -зас≥б - результат. ”н≥версальн≥сть д≥€льност≥ розум≥Їтьс€ €к ун≥версальн≥сть ц≥лепокладанн€, ун≥версальн≥сть використовуванн€ ц≥лей, ун≥версальн≥сть дос€гненн€ результату. јле про ц≥л≥сн≥сть ц≥Їњ системи д≥€льност≥ можна говорити, коли Ї в на€вност≥ њњ системотворчий фактор. ¬ розум≥нн≥ цього фактора Ї розб≥жност≥ -вважають, що це Ї мотив (ќ.ЋеонтьЇв), ≥нтерес (Ћ.Ќ≥колов). “ак, чи ≥накше, системоутворчий елемент за цими концепц≥€ми треба шукати в сам≥й систем≥ - д≥€льност≥, в≥н Ї складова ц≥лепокладаючоњ програми суб'Їкта д≥€льност≥ (хмотив, ≥нтерес - категор≥њ суб'Їктного р≥вн€).  оли б цей елемент був зовн≥шн≥м, то д≥€льн≥сть була б чисто оперативною, детерм≥нованою середовищем. ќднак Ї проблема ≥ в тому, €к описати системоутворюючий елемент на мов≥ зовн≥шнього св≥ту, а не псих≥чного стану людини. Ѕо культуролог≥€ д≥€льност≥ займаЇтьс€ феноменолог≥Їю цього стану людини (ви€вленн€м св≥ту почутт≥в на мов≥ предметного св≥ту).

≤ншими словами, нас ц≥кавить, що Ї об'Їктивованим, або ще не розпредмеченим мотивом та ≥нтересом д≥€льност≥ в культур≥? як оачимо, ми п≥д≥йшли, - з ≥ншого боку, - до т≥Їњ проблеми, €ку


√.Ѕат≥щев визначив €к "м≥жпарадигмальн≥сть", "м≥о≥с-суб"Їктн≥сть" д≥€льност≥, €ку в≥н в≥добразив в форм≥ "гармон≥йного д≥алогу" систем д≥€льност≥. як в≥домо, н≥€коњ гармон≥њ поки що не в≥дбулос€ нав≥ть ≥ в думц≥ ф≥лософ≥в. ÷€ проблема, однак, не Ї такою драматичною в мистецтв≥, €кою вона Ї в ф≥лософ≥њ.

ћистецтво (≥ дизайн) не розр≥зн€ють ц≥лепокладанн€ ≤ ц≥лезд≥йсненн€. ќтотожненн€ цих фундаментальних фаз д≥€льност≥ зд≥йснюЇтьс€ ще ран≥ше, на р≥вн≥ ≥дентиф≥кац≥њ суб'Їкта д≥€льност≥ з предметом д≥€льност≥. як це розум≥ти?

‘ормуючи глину, в≥друбуючи в≥д камен€ його шматок, скульп≠тор "в≥друбуЇ" шматок свого культурного т≥ла, своњх почутт≥в, в≥н формуЇ ≥деально-матер≥альну реальн≥сть культури, €ка ототож≠нюЇтьс€ з його "≥ншою натурою", "другою природою". –езультатом його твору Ї також культурне подовженн€ ≥ндентиф≥кац≥њ -включенн€ людини в тв≥р мистецтва.

ћ≥жсуб'Їктивн≥сть Ї художн€ реальн≥сть, або реальн≥сть куль≠тури, €ка сформована €к ц≥ла програма повед≥нки, маЇ св≥й ≥н-вар≥ант-граф≥к почутт≥в, маЇ знайомий гл€дачу предмет ≥дентиф≥≠кац≥њ, €кий в≥н сприймаЇ €к "св≥й". ¬се це ще описують €к "со-ц≥окод" культури (ћ. .ѕетров), дл€ нас важливо, що "мотиви" ≥ "≥нтереси" д≥€льност≥ культури Ї феноменом њњ реальност≥ €к Х духовно-матер≥ального середовища бутт€ в св≥т≥ культури за "правилами гри" ц≥Їњ культури. ≤ншими словами, мотиви ≥ ≥нтереси ≥снують €к символи, м≥ф, €к "≥стотн≥ знаки". Ѕ≥льше того, вони ≥снують €к настанова - художн€, естетична, настанова смаку ≥ ≥н.

–озгл€немо цей феномен б≥льш технолог≥чно. ѕор≥вн€Їмо структурн≥ схеми системи культури ≥ системи д≥€льност≥. ћи маЇмо таку структуру д≥€льност≥:

- операц≥€ (ц≥ль зовн≥шн€);

- д≥€ (ц≥ль внутр≥шн€);

- д≥€льн≥сть ("ц≥ль" - ≥деальний образ, €кий передбачаЇ
майбутнЇ €к програму його зм≥н; "зас≥б" - процес продукуванн€,

- опредмечуванн€ ≥деальноњ програми д≥€льност≥, "результат" -зм≥ни, €к≥ в≥дбуваютьс€ в зовн≥шньому середовищ≥ ≥ в суб'Їкт≥ д≥€льност≥).


—истема культури репрезентуЇтьс€ €к Їдн≥сть п≥дсистем стану, повед≥нки, д≥€льност≥ {с≥нхронний аспект), €к ун≥версальний тричлен в≥дношень культури:

- природа - культура;

- культура - культура;

- природа - (культура - культура).

(÷е д≥ахронний аспект культуротворчост≥).

Ќаступне питанн€ - €к можливо накласти систему д≥€льност≥ на систему культури, щоб ви€вити реальну культуролог≥чну технолог≥чн≥сть системи д≥€льност≥? ѕотр≥бно описати культуролог≥ю конкретноњ д≥€льност≥, в даному випадку -художньо-конструктивноњ д≥€льност≥. ≤ншого шл€ху, н≥ж шл€х культурно-генетичного формоутворенн€ конкретноњ д≥€льност≥, дл€ культурного визначенн€ системи д≥€льност≥ у€вити не можна.

јле, що робити, коли диференц≥йна д≥€льн≥сть сформувалась дуже п≥зно, а реальна ≥стор≥€ њњ формотворчих механ≥зм≥в йде з самих глибин? ћи вже домовилис€ розбити цю проблему на три етапи. ≤ ц€ лекц≥€ присв€чена €краз головному механ≥змов≥ худож-ньо-конструктивноњ д≥€льност≥ - конструктивно-буд≥вному початку культуротворчост≥.

Ќаше завданн€ - описати конструктивно-буд≥вний тип культури €к:

- конкретно-≥сторичне €вище;

- окрему культуру конструктивного мисленн€;

- культуролог≥ю конструктивних форм;

- оперативну структуру д≥€льност≥;

- структуру д≥њ;

- систему д≥€льност≥ культури (€к Їдн≥сть п≥дсистем стану,
повед≥нки, д≥€льност≥; феномен культурних в≥дносин ун≥вер≠
сального тричлена культури).

«вернемос€ до культурно-≥сторичноњ експл≥кац≥њ конструк≠тивноњ д≥€льност≥ людини. ѕерв≥сна культура будуЇ своЇ

 

конструктивне т≥ло в лон≥ м≥фа. ћ≥ф ще не розр≥зн€Ї д≥€ч≥в культури ≥ предмет д≥€льност≥. Ћюдина ставитьс€ до предмета д≥€льност≥, €к до ≥ншоњ людини. ≤снуЇ ун≥версальне "обертанн€" суб'Їкта ≥ предмета д≥€льност≥. ¬ м≥ф≥ людина Ї р≥ч, а р≥ч Ї людина.  ультурна експл≥кац≥€ такого в≥дношенн€ описуЇтьс€ €к синкретизм - нев≥д'Їмн≥сть св≥ту людини в≥д предметноњ реальност≥, злитн≥сть п≥дсистем стану, повед≥нки, д≥€льност≥ €к певноњ естетичноњ реальност≥ перв≥сноњ людини, реальн≥сть танку, маг≥њ, сп≥ву, ритуалу.

—труктура д≥њ була "оперативною" в тому розум≥нн≥, що ц≥ль була зовн≥шньою детерм≥нантою. ѕрограма д≥њ (наприклад, полю≠ванн€ на тварин) складалас€ з поЇднаних ритуалом (чи стереотипом д≥њ, виробленим у ритуал≥) "операц≥й", €к≥ закр≥плювались ≥ 'в≥дшл≥фовувалис€ в гуртовому маг≥чному "трен≥нгу".

“ому ≥ конструкц≥€, структура д≥≥ була нерефлектованим в≥дбитком досв≥ду.  онструкц≥€ €к конструктивно-буд≥вний тип культури поЇднуЇ в соб≥ процесуально-оперативну парадигму, Ї ≥деац≥Їю, вт≥люЇ притаманний ус≥м архањчним культурам образ св≥тозабудови (структуру, €ка поЇднуЇ небо ≥ землю, - св≥тове дерево, св≥тову гору, ¬ав≥лонську башту ≥ ≥н.) в будь-€кому витвор≥ доби. ¬ праукрањнськ≥й культур≥ час≥в "трип≥льськоњ культури" такою структурою були кургани - "п≥рам≥ди степ≥в".  ургани Ї св€тинею украњнського народу. як "надц≥нн≥сть" курган маЇ свою духовну арх≥тектуру.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 432 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒва самых важных дн€ в твоей жизни: день, когда ты по€вилс€ на свет, и день, когда пон€л, зачем. © ћарк “вен
==> читать все изречени€...

1377 - | 1258 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.062 с.