Педагогічна система Я.-А. Коменського

Фундатор наукової педагогіки, видатний чеський мислитель Ян-Амос Коменський (1592-1670) жив і творив у період переходу від середньовіччя до Нового часу, для якого була характерна боротьба між феодалізмом і капіталістичними елементами, що зароджувались і бурхливо розвивалися.

Народився він у невеличкому містечку Нівніце в сім'ї мірошника - члена громади "Чеських братів". Рано втративши батьків, завдяки громаді здобув початкову, середню і вищу освіту. З 1614 р. завідував початковою школою в місті Прешові. Під час Тридцятилітньої війни (1618- 1648), після поразки чехів у битві біля Білої гори (1620), переховувався, а згодом оселився у м. Лешно (Польща), де працював ректором гімназії. Там він написав твори "Велика дидактика", "Материнська школа", "Відкриті двері до мов і всіх наук" та ін. Побував у Англії, Швеції та Голландії. В 1650-1654 рр. жив у м.Паток (Угорщина), де написав твори "Про культуру природних обдарувань", "Правила поведінки дітей", "Закони добре організованої школи", "Видимий світ у малюнках" та ін. Останні роки провів у Амстердамі, помер у 1670 р. (похований в Неардені, неподалік Амстердама).

Педагогічним поглядам й педагогічній діяльності Коменського були притаманні демократизм, гуманізм, життєрадісність, релігійність - визнання Бога як першопричини появи природи і людини; сенсуалізм, згідно з яким началом пізнання є відчуття, досвід. У його світогляді сенсуалізм вступав у суперечність з релігійністю, демократизмом, просвітництвом, що зумовило двоїстість поглядів на основні питання педагогіки.

Педагогічна спадщина Коменського охоплює всі найважливіші аспекти педагогічної науки. Але передусім вирізняються ідеї, які визначають необхідність навчання і виховання у школі. Згідно з ними, у школі повинні навчатися хлопчики і дівчатка, бідні й багаті. У процесі виховання людина вчиться пізнавати себе і навколишнє життя (розумове виховання), володіти собою (моральне виховання), вірити в Бога (релігійне виховання). Майбутнє держави і народу залежить від того, як організовано освіту, навчання і виховання підростаючого покоління.

Виховання, за його переконаннями, має враховувати закони природи, тобто бути природовідповідним. Цей принцип став методологічною засадою трактування ним процесу навчання і виховання та побудови шкільної системи. Він першим усвідомив особливі закони у вихованні й навчанні. Згодом до цього принципу з різних позицій зверталися інші педагоги, і сьогодні він використовується в педагогіці.

Я.-А. Коменський запровадив вікову періодизацію розвитку дітей і відповідну їй систему шкільної освіти, а також її зміст. Періодизація розвитку дітей охоплює дитинство, отроцтво, юність, змужніння. Кожний із цих періодів триває 6 років.

У дитинстві (від народження до 6 років) дітей виховують удома, під наглядом матері. У цей час необхідно розвивати їхнє мовлення, збагачувати запас уявлень про навколишнє життя, привчати до самообслуговування, поміркованості, охайності, пошани до батьків і старших, правдивості, справедливості, слухняності. Підлітки (від 6 до 12 років) навчаються у початкових школах, де опановують читання рідною мовою, письмо, арифметику з елементами геометрії, основи природознавства, географію, історію, співи, ручну працю, закон Божий. Такі школи повинні бути в кожному населеному пункті. їх відвідують хлопчики і дівчатка всіх станів. Юнаки (від 12 до 18 років) навчаються у загальноосвітній середній школі (гімназії), де вивчають "сім вільних мистецтв": фізику, географію, історію, хронологію, етику, релігію, а також рідну, латинську та одну з нових мов. Люди змужнілого віку (від 18 до 24 років) навчаються у вищих навчальних закладах (академія, університет) у великих містах країни. В університетах на богословському, юридичному і медичному факультетах готують студентів до майбутньої наукової діяльності. На думку Я.-А. Коменського, після закінчення академії (університету) молоді люди можуть здійснити подорож для вивчення економічного і політичного життя народів, їх мови, культури і побуту.

Цілком справедливо Я.-А. Коменського вважають батьком дидактики, оскільки йому належить вчення про сутність, основні,, принципи і методи навчання, класно-урочну систему. У "Великій дидактиці" він витлумачив сутність і завдання освіти, покликаної служити людині для вдосконалення її розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, охарактеризувати словами і здійснювати дії. Виступав він за енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу.

У своїх творах Я.-А. Коменський обґрунтував такі основні принципи навчання, як наочність, свідомість, міцність, послідовність і систематичність, посильність, емоційність, дотримання яких, на його погляд, зробить навчання легким, ґрунтовним і коротким. Саме йому належить обґрунтування й запровадження навчального року з поділом на чверті та канікули, перевідними іспитами наприкінці року, різними видами контролю й перевірки успішності учнів. Велика його заслуга полягає і в запровадженні класно-урочної системи навчання. Він виступав за те, щоб починати навчання в школах щороку в один день і час, старанно розподіляти навчальний матеріал за роками навчання, одночасно вчити певну кількість учнів (клас) і переводити їх з одного класу до іншого. Класно-урочна система навчання утвердилася в школах усього світу.

Я.-А. Коменський вважав, що підручники мають бути окремими для кожного класу, доступними для розуміння учнями, добротно написані, відповідати вікові дітей, у них не повинно бути нічого зайвого. З огляду на це він створив нові підручники, найвідомішими серед яких є "Відкриті двері мов і всіх наук", "Видимий світ у малюнках".

Багато уваги приділяв він моральному вихованню та шкільній дисципліні, був переконаний, що освіта людини повинна сприяти підвищенню її моральності, формуванню мудрості, помірності, мужності й справедливості - головних моральних якостей гуманної людини. До основних засобів морального виховання відносив приклади порядного життя батьків, учителів, товаришів, вправи, привчання, дисципліну. Особливу увагу звертав на шкільну дисципліну, яку розглядав і як незмінний, обов'язковий для всіх порядок шкільного життя, і як умову правильної організації навчання й виховання, і як систему покарань, засіб впливу на школярів ("школа без дисципліни є млин без води"). Головним засобом дисциплінування вважав авторитет учителя, у крайніх випадках допускав і тілесні покарання (за богохульство, за вперту неслухняність і свідому непокору вчителеві, за пиху, недоброзичливість, відмову допомогти товаришеві в навчанні).

За його переконаннями, успіхи школи в навчанні й вихованні учнів залежать передусім від учителя. Ця професія є "найпочеснішою під сонцем", а тому "найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями". Педагог повинен любити свою справу, бути працьовитим, ентузіастом, життєдіяльним і чуйним, любити учнів, ставитися до них по-батьківськи, бути високоосвіченою людиною, живою бібліотекою і завжди прагнути до збагачення своїх знань і досвіду, добре володіти методикою передання знань учням. У педагогові він бачив не лише вчителя, а й вихователя.