Методологія і методика проведення соціологічного дослідження

У найбільш загальному вигляді соціологічне дослідження є соціально організованою, багатофункціональною науковою діяльністю, котра включає в себе систему логічно послідовних методологічних, організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірні знання про соціальну дійсність.

Проведення будь-якого соціологічного дослідження включає кілька послідовних етапів (фаз):

- Підготовчий етан складається з уточнення теми дослідження, осмислення мсти і завдань, розробки теоретичної концепції, програми дослідження, встановлення вибірки, розроблення і тиражування методичних документів для збору інформації, визначення інструментарію дослідження, формування групи дослідників, складання графіків роботи, плану, визначення засобів, строків, способів обробки соціологічних даних і т. д.

- Етан збору первинної соціологічної інформації (або польовий етап). Це зібрані в різній формі неузагальнені відомості — записи дослідника, виписки з документів, окремі відповіді опитуваних осіб і т. д.

- Етан підготовки і обробки інформації. Як правило, зібрана на польовому етапі інформація підлягає перевірці й упорядкуванню, особливо з точки зору точності, повноти і якості заповнення методичних документів, відповідності вибірки розрахованим параметрам. На цьому етапі математики — програмісти готують одержану інформацію до обробки на ЕОМ, складають програми обробки, здійснюється обробка на ЕОМ. Якщо збір інформації проходив на невеликому масиві і з використанням незначного за обсягом інструментарію, то обробка інформації здійснюється механічно.

- Аналіз інформації і підготовка підсумкових документів (або заключний етап). Методологією аналізу слугує програма дослідження, яка була складена на підготовчому етапі. В ході аналізу робляться висновки відносно сформульованих гіпотез, виявляються соціальні зв'язки, тенденції, протиріччя, нові соціальні проблеми, здійснюється підготовка наукового звіту за підсумками дослідження, формулюються висновки і рекомендації щодо розв'язання проблеми, вивченню якій й було присвячено дослідження.

Розрізняють методи збору первинної інформації і методи її обробки. Найчастіше застосовують наступні методи збору первинної інформації: спостереження; вивчення документів; анкетування; інтерв'ювання; соціометричний метод; соціальний експеримент. Хронологічно першим методом є спостереження, тобто безпосереднє цілеспрямоване сприйняття і реєстрація соціальних процесів. Застосування цього методу дозволяє одержати знання про події, факти, про відкриту поведінку людей. За допомогою спостереження у дослідника складається враження про об'єкт аналізу. Інтерв'ювання доцільно застосовувати при складанні програми дослідження, а також коли необхідно швидко одержати інформацію про якесь явище чи події. Бесіда з окремими працівниками чи представниками громадських організацій допомагає засвоїти специфіку досліджуваного колективу й окремих його особистостей. Перевагою анкетування є можливість отримання значного обсягу інформації в порівняно короткий час і досить об'єктивно. Однак значний час витрачається на розробку анкети й обробку заповнених анкет. Соціальний експеримент застосовується для визначення сутності явищ, що відбуваються під впливом цільових заходів у колективі. Застосування цього методу полягає в активному впливі дослідника на ситуацію і аналізі змін у поведінці окремих особистостей, які відбуваються під впливом цієї дії. Перевагою соціометрії є можливість виявлення взаємних симпатій та антипатій між членами колективу і на цій основі отримати кількісну оцінку міжособистісних відносин у ньому. Цей метод застосовується у таких первинних колективах як бригада, відділ, група.