У соціологічному дослідженні використовують такі методи збору соціологічної інформації.
1. Спостереження – фіксація реальних актів поведінки людини. Це досить поширений метод, але спостереження фіксує поверхневі факти досить вузького кола респондентів. Воно не може проникнути в глибину суб’єкта дії, визначити причину цієї дії. Крім того, недоліком спостереження є складність або, навіть, неможливість його повторення.
Відрізняють спостереження структуровані і неструктуровані. До структурованих відносять ті, в яких дослідник наперед знає, які саме елементи досліджуваного процесу треба спостерігати, а до неструктурованих – такі, коли дослідник наперед не знає, які саме елементи процесу він повинен спостерігати, тому спостерігає все підряд, що бачить, щоб потім, аналізуючи дані, виявити найхарактерніші риси.
Спостереження може бути за участю спостерігача і без нього, коли воно проводиться прихованою камерою; відкритим, коли усі бачать і знають про спостерігача, і закритим, коли спостерігач спостерігає таємно і ніхто про це не знає; польовим (якщо відбувається у реальних умовах) і лабораторним (якщо відбувається в штучно створених умовах). Відрізняють також включене спостереження, коли спостерігач є учасником подій і знаходиться серед групи людей, діяльність якої досліджує,причому люди у цій групі часто про це не знають. Крім того, спостереження може бути систематичним, коли об’єкт спостерігається протягом тривалого часу, і випадковим, коли воно може бути одноразовим.
2. Аналіз документів – це досить поширений метод збору інформації, що найбільш притаманний для теоретичних досліджень, коли синтезуються дані попередніх емпіричних досліджень.
Документом у соціології називають штучно створений людиною предмет, призначений для зберігання і передавання інформації. Виділяють такі види документів:
– текстові – документи, в яких зміст викладено текстом – будь-які документи установ, преса, довідники, журнали, особисті справи робітників, службовців, учнів, журнали відвідувань лекцій і успішності занять; залікові книжки тощо;
– іконографічні – це документи, які зберігають інформацію у вигляді різноманітних зображень.
– фонетичні – записи на магнітофонній стрічці розмов, доповідей, виступів, співів тощо;
– cтатистичні – дані певних досліджень, переведені у цифри, які можуть бути поданими у вигляді таблиць, графіків, діаграм у кількісних, відсоткових показниках тощо;
– офіційні – ті, що мають службовий характер, і неофіційні, які не мають офіційного підтвердження їх правильності; особистісні і безособистісні і т.п.
Ставитись до документів треба критично. Їх аналіз може бути традиційним (класичним), коли документ вивчається і інтерпретується умоглядно, і формалізованим (кількісним), коли змістовні одиниці переведено у кількісні.
3. Опитування – це найпоширеніший метод одержання первинної інформації в соціології. Виділяють такі види опитувань:
– інтерв’ю – коли дослідник (інтерв’юер) задає питання досліджуваному (респонденту), а той відповідає. Інтерв’ю може бути безпосереднім (очним), коли бесіда ведеться віч-на-віч; за допомогою телефону тощо, і заочним; стандартизованим (за наперед розробленим планом) і нестандартизованим (у формі вільної співбесіди); одноразовим і багаторазовим тощо;
– анкетне опитування – коли респондент письмово дає відповіді в наперед складеній дослідником анкеті, яку йому можуть вручити безпосередньо в руки і після заповнення забрати, можуть цю анкету надіслати поштою або опублікувати в газеті чи журналі.
– експертне опитування — це одержання інформації щодо стану і прогнозування зміни соціального явища процесу від компетенційних осіб-експертів, які мають глибокі знання про предмет чи об'єкт дослідження. До групи експертів добираються найдосвідченіші спеціалісти.
Як правило, опитування часто проводиться з метою виявлення громадської думки з того чи іншого питання.
4. Експеримент у соціології - це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни діяльності та поведінки соціального об'єкта під дією певних факторів. Експеримент здатний в силу своїх можливостей "провести" певну ситуацію і видати цінну інформацію. Основна мета його проведення – перевірка тих чи інших гіпотез, результати яких мають вихід на практику, на різні за характером управлінські рішення.
За специфікою поставленого завдання розрізняють науково-дослідні та практичні експерименти.
За характером експериментальної ситуації експерименти поділяються на: польові та лабораторні.
Розрізняють експерименти лінійні, паралельні та послідовні.
