Протягом багатьох десятиліть організації як об'єкт дослідження постійно привертають до себе увагу вчених і практиків — представників нарізноманітніших галузей знання Сьогодні відомості про побудову й проектування сучасних організацій, про способи управління організаційними процесами потрібні державним діячам, політикам, юристам, керівникам, ученим, інженерам і т п Цей інтерес цілком пояснюється — кожний член людського суспільства все своє життя проводить в організаціях, стикається з організаціями, залежить від організацій.
Інтерес до організацій не слабшає ще й тому, що для дослідника це надзвичайно складний і практично невичерпний об'єкт пізнання. Це пояснюється тим, що для організації характерні всі основні риси людського суспільства. Можна сказати, організація — наше суспільство в мініатюрі. Так, організація має чіткі межі, соціальне розшарування та ієрархією статусів, центральну владу цілеспрямовану діяльність й усю сукупність відносин між членами організації. Очевидно, що організація являє собою складний соціальний організм, функціонально включений у діяльність людського суспільства.
Практично з самого початку становлення соціології як науки провідні соціологи — М Вебер, Т. Парсонс, Р. Мертон, П Блау, М. Крозьє й багато інших — звертали найпильнішу увагу на вивчення організацій З російських учених, котрі внесли найбільш істотний внесок у розробку проблем теорії організацій, варто назвати Г. В. Осипова, Н І Латна, А. І. Пригожина.
У ряді соціологічних дисциплін соціологія організацій може бути визначена як спеціальна дисципліна, що має статус окремої соціологічної теорії. Предметом соціології організацій є осмислення природи, механізмів функціонування й розвитку специфічних соціальних утворень, іменованих організаціями.
Звернення соціології до дослідження організацій, виділення окремої області дослідження й наступне формування соціології організацій як спеціальної соціологічної дисципліни обумовлено трьома факторами: соціальною природою організації, особливою важливістю дослідження організацій соціологами для розуміння багатьох макропроцесів, що протікають на рівні суспільства, значущістю ролі організацій у суспільному житті.
Сьогодні соціологія організацій — одна з найбільш розвинених спеціальних соціологічних теорій У той самий час вона не є цілісною й монолітною дисципліною — це багатомодельна дисципліна, яка динамічно розвивається, для представників якої характерні плюралізм думок і постійна полеміка. Саме полеміка багато в чому є джерелом динамічного розвитку даної дисципліни.
Соціологія організацій досліджує причини виникнення організацій, який шлях розвитку вони пройшли з моменту виникнення як розвивалася наука про організації. Аналіз особливостей різних підходів і шкіл, що становлять сучасну науку про організації, проводиться з урахуванням того, що теорія організацій повинна ґрунтуватися на синтезі всіх головних концепцій і напрямків, які сформувалися за досить короткий період існування наукового знання про організації.
При розгляді основних компонентів організації, взаємозв'язків між ними особлива увага приділяється найбільш важливим, з погляду соціології, проблемам функціонування й розвитку організацій; застосуванню влади в організації; дії формальних і неформальних комунікацій, системі мотивації членів організації, соціальним проблемам, що виникають при проведенні інновацій, а також особистості окремого працівника, проблемі його входження в колектив організації й закріплення в цьому колективі.
У цілому ж основна проблематика соціології організацій — співвідношення особистих і безособових факторів організацій, індивідуального й загального в них. управління й підпорядкування, різних цілей тощо.
