Будь-яка мати, яка народила дитину - сина або доньку, скаже, що війна і приготування до неї — божевілля. І скаже так тому, що війна загрожує роду людському, вихолощує сенс її життя, загрожує загибеллю найдорожчим для неї істотам, оберігати яких велить закон материнства. В культурі суспільства закон материнства піднявся від простого біологічного відтворення до таких височин духовності як «Сікстинська мадонна» Рафаеля. Але ж те саме стверджує і соціальна екологія: попереджає про незворотні для існування людства наслідки екологічної катастрофи, якщо не вдасться гармонізувати стосунки суспільства і природи на принципах коеволюції, формування екологічно свідомого суспільства. Вирішення складних за змістом і тривалих за часом проблем здійснюється за рахунок «повороту обличчям» усієї системи освіти і виховання до питань екології. Яка ж мета, завдання і підсумки екологічної освіти? Екологічні питання стосуються кожного, хто живе на Землі. Тому саме поняття екологічна освіта не може мати жодних обмежень: статі, віку, соціального статусу тощо. Кожна людина повинна підтримувати рівновагу між середовищем проживання і природою, запобігати можливим небезпекам. Екологічна освіта — свідомий і планомірний розвиток знань про навколишнє природне середовище на протязі усього життя. Основна її мета: формування уявлень про навколишнє середовище, специфіку його внутрішніх відносин, характер антропогенного впливу на середовище, а також принципах гармонійного розвитку людини і природного середовища.
Отже, екологічна освіта включає певне знання природи, характер антропогенного впливу на неї і формування поведінки, спрямованої на збереження, збагачення і розвиток природного середовища. Таке розуміння змісту екологічної освіти, безперечно, вимагає всебічних, широких і глибоких знань. Тому її важливо розпочинати з раннього дитячого віку. Освіта ця повинна охоплювати усі форми загальноосвітньої та професійної школи, різноманітні види і методи підвищення кваліфікації і тривати до глибокої старості.
Екологічна освіта і виховання має спиратися на такі методологічні засади: по-перше, світ матеріальний і є системою взаємозв'язаних і взаємообумовлених елементів; по-друге, суспільство — результат еволюції матерії, тому суспільство і природа характеризуються взаємозв'язком і відмінностями; по-третє, коеволюція — специфічний вид розвитку, що визначається об'єктивними і суб'єктивними передумовами; по-четверте, незворотні біосферні зміни, небезпечні для суспільства, є результат непродуманого антропогенного впливу на природне середовище, а не як об'єктивна необхідність технологічного способу виробництва. Дотримання вимог методології уможливлює виконання Декларації РІО з навколишнього середовища і розвитку, де серед іншого записано, що мир, розвиток і захист навколишнього середовища взаємозв'язані і нероздільні. В сучасних умовах в Україні екологічній освіті і вихованню надається багато уваги. Захист і охорона природи і навколишнього середовища — конституційний обов'язок усіх, хто живе на її території. Існує чітка програма екологічного знання в системі дошкільної загальної, середньої спеціальної і вищої освіти. З метою формування екологічної культури молодого покоління педагогічні колективи докладають зусиль, щоб молодь, яка вчиться, засвоїла основні ідеї, поняття, уявлення і наукові факти про людину і природу, сприйняття природи як осмислення еколого-етичної цілісності нації; оволодіння прикладними знаннями, вміннями і навичками природокористування, свідоме дотримання норм поведінки в природі; небайдуже ставлення до дій тих людей, які шкодять природі тощо. Нині в Україні реалізуються завдання комплексної екологічної реформи. В її основі лежить загальна всебічна екологізація економіки, суть якої полягає у здійсненні принципово нової політики використання природних ресурсів. Вода, ґрунти, повітря, корисні копалини, що використовуються у виробництві, мають певну вартість і компенсуються. Це дозволяє державі здійснювати збалансовану політику використання і відновлення природних ресурсів, знайти значні кошти на підтримку всієї системи екологічної освіти і виховання молоді. У формуванні нової екологічної свідомості у підростаючого покоління, реалізації державних і міждержавних екологічних програм велика роль належить громадським екологічним формуванням.
