Як побудована соціоприродна система і в чому суть управління нею? Істотним моментом управління соціоприродними системами є, безперечно, повна інформація про соціум і всі особливості біосфери. В сучасних умовах наявність адекватної інформації, рівень і якість оброблення її комп'ютерними системами вважається одним з найважливіших стратегічних ресурсів і факторів розвитку суспільства. Інформатизація і в Україні здійснюється порівняно швидкими темпами. Для розширення інформації широко використовується новітня комп'ютерна техніка. Відбувається не лише насичення соціосфери інформаційною технікою і технологіями, але й формується її (соціосфера) суперсистема — інфосфера. Інфосфера є рівень розвитку інформатизації та оволодіння інформаційними ресурсами і процесами, що відбуваються усередині суспільства і між суспільством і природою. Досягши рівня інфосфери, суспільство зуміє забезпечити гармонійну взаємодію соціуму і природи.
Загальні принципи інформатизації суспільства мають своєрідний вияв у особливостях різних сфер буття, в тому числі й соціоприродних процесах. Широке застосування інформатики у вирішенні проблем природного середовища зумовило появу геоекоінформатики. За визначенням професора Олександра Воронова, геоекоінформатика — науковий напрям, що розробляє теорію, методи і технології інформаційного забезпечення та автоматизації біосферних і екологічних досліджень з метою раціоналізації природокористування та охорони природи. У сучасних умовах без вивіреної екологічної інформації неможливо зрозуміти тенденції екологічного процесу, які іноді бувають загрозливими. Цілком виправданим є копітке вивчення інформації, різних ї рівнів, що стосується екологічних проблем. У соціальній екології виділяють такі рівні: локальний, районний, регіональний, національний і глобальний. Кожен з рівнів наповнений своєрідною інформацією, що має принципове значення для управління екорозвитком.
В Україні для екологічних і суспільних структур важливо мати вичерпну інформацію з місць про наявність водних ресурсів, спосіб їх використання з метою оптимальної реалізації рекомендацій в агро-системі. Екологічні структури проявляють інтерес до інформації про урахування вимог екології при розробці і прийнятті рішень інженерних, технологічних, організаційних та проектуванні цивільних і промислових об'єктів. Використання ж лише екологічної інформації при виборі методів і засобів управління екорозвитком не є достатнім. Вибір методів і засобів управління має збагачуватись соціальною інформацією. Поєднання соціальної та геоекоінформації дозволяє ефективно керувати соціоприродними процесами, прогнозувати тенденції розвитку і взаємодії суспільства і природи на віддалену перспективу. В Україні активно вдосконалюються державні механізми регулювання і контролю за використанням природних ресурсів і станом навколишнього середовища. Основою державного управління в Україні виступають місцеві органи самоуправління різного рівня — від районних, міських, обласних до Верховної Ради — та їх виконавчі комітети. Ради мають постійні депутатські комісії з питань охорони природи, наділені правом законодавчої ініціативи, здійснюють контроль за виконанням природоохоронного законодавства. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки також має функції регулювання і контролю використання природних ресурсів. У системі Міністерства діють підрозділи, що опікують усі адміністративно-територіальні райони і деякі природні регіони. Питанням управління соціоприродним середовищем активно займається також Національна Академія наук України, її спеціалізовані інститути, що виконують фундаментальні дослідження. В Україні створюється об'єднана система соціоекологічного моніторингу, що дозволяє на основі єдиної нормативно-методичної бази, стандартизації і метрології підвищити результативність управління екологічними процесами. У формуванні екологічної свідомості населення важливу роль відіграє освіта.
