Політологія як наука і навчальна дисципліна • Об'єкт і предмет вивчення політології. Її взаємодія з іншими науками • Методологія полі­тології, її функції та завдання
Лекции.Орг

Поиск:


Політологія як наука і навчальна дисципліна • Об'єкт і предмет вивчення політології. Її взаємодія з іншими науками • Методологія полі­тології, її функції та завдання




Після вивчення матеріалу теми Ви повинні вміти:

> правильно визначити місце політології в системі сучасних наук;

> розрізняти політологію як науку і навчальну дисципліну;

> визначити об'єкт і предмет політології;

> розкрити взаємозв'язок політології з іншими науками;

> охарактеризувати основні методи політології;

> пояснити суть основних функцій та завдань політології.

 

Ключові поняття та терміни • політична наука політична філософіяполітологія політична соціологіяпредмет політологи політична географіяоб'єкт політології політична історія методологія політичної науки політична психологіятеорія міжнародної політики політична етнографіяполітико-правова наука політична етика політико-економічна наука категорії політологіїполітична антропологія історія політичних вченіполітична демографія функції політології

 

1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Поняття "політоло­ги " утворилося з двох грецьких слів – politike (державні справи) і logos (вчен­ня). Політична наука як самостійна сфера знань виникає на рубежі Серед­ньовіччя та Нового часу, коли мислителі почали пояснювати політичні Процеси за допомогою "земних", а не релігійно-міфологічних аргументів. Основи наукової політичної теорії закладають Н. Мак'явеллі, Ж. Боден, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск'є, Дж. Віко та ін. У цей час спеціаль­на галузь знань про політику іменується по-різному - політичне мистецтво, політичне вчення тощо.

"Політична наука зародилася і пройшла першу стадію становлення на серед­земноморському узбережжі в епоху античності, продовжуючи розвиватися при
середньовічному католицизмі, Ренесансі, Реформації, Просвітництві та у Європі XIX ст., але цей процес або носив індивідуальний характер, або проходив у замкнутих інституціональних рамках - чи то грецькі академії, чи європейські університети Середньовіччя і пізніших періодів."

Г. Алмонд, "Політична наука: історія дисципліни"

Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала формуватися в другій половині XIX ст. У 1857 р. Ф. Лейбер починає читати цей курс у Ко­лумбійському коледжі, в 1880 р. у цьому ж коледжі створюється перша шко­ла політичної науки, що поклало початок активному формуванню в США системи політологічних навчальних і наукових закладів. 1903 роком да­тується створення Американської асоціації політичних наук.

Наприкінці XX ст. у США на 1300 кафедрах працювало близько 25 тисяч фахівців з політології, діяло 100 Вчених рад із захисту дисертацій.

У Франції викладання "політичних і моральних наук" було започаткова­но ще під час Великої Французької революції. Нині більшість французьких провінцій мають інститути політичних наук.

У Великобританії з 1885 р. функціонує Лондонська школа економічних і політичних наук, де здійснюється підготовка працівників органів держав­ної влади та управлінців різних рівнів.

У 1896 р. італійський політолог і соціолог Г. Моска публікує книгу "Еле­менти політичної науки ", що дає підстави говорити про поширення політичної науки у Європі починаючи з кінця XIX ст. Процес остаточного становлення пол­ітології завершився на Міжнародному колоквіумі з політичних наук (Париж, 1948 р.), який був організований ЮНЕСКО, і де було визначено зміст предме­та цієї науки та рекомендовано включити курс політології для вивчення в сис­темі вищої освіти як загальнообов'язкової дисципліни. З 1949 р. функціонує Міжнародна асоціація політичних наук, членом якої з 1999 р. є й Україна.

"Якщо б ми побудували графічну модель історії розвитку політичної науки у
вигляді кривої, яка відображала б прогрес у вивченні політики впродовж століть,
то почати її варто б зі зародження цієї науки у Стародавній Греції. У епоху Стародавнього Риму крива піднялася б ледь угору, потім ішла б на одному рівні увесь
період Середньовіччя, суттєво піднялася у часи Ренесансу і зробила різкий стрибок у XX ст., коли політична наука набула справді професійного характеру [...].
Упродовж XX ст. ця гіпотетична лінія круто піднімалася б тричі. Перший пік припадає на міжвоєнні десятиліття (1920-1940) і пов'язаний із чиказькою школою - саме тоді були розроблені програми емпіричних досліджень [...]. Другий, більш значний для розвитку політичних досліджень - спостерігається в період після Дру­гої світової війни і відзначений розповсюдженням у всьому сиіті поведінкового підходу до політики, ... ростом професіоналізації [...]. Трете піднесення вказує на запровадження логіко-математичних методів дослідження і застосування еконо­мічних моделей [...]".

Г.Алмонд, "Політична наука: історія дисципліни ".

В Україні у 80-ті роки XVII ст. в Академії Ієзуїтів та Йозефінському уні­верситеті викладався курс "Політичні і комерційні знання". Лекційні курси "Політичне право і право націй", "Політичні знання і австрійське законо­давство" в різні часи читалися також у Львівському університеті.

У радянський період розвитку України політичні проблеми розглядалися такими навчальними дисциплінами як науковий комунізм, історія КПРС, тео­рія держави і права та ін., проте їх вивчення мало догматичний, однобокий ха­рактер. Політологія як новий навчальний курс починає викладатися в усіх вищих навчальних закладах України лише після розпаду СРСР. При Київському на­ціональному, Одеському, Дніпропетровському, Харківському, Львівському університетах та інших освітніх закладах здійснюється підготовка спеціалістів, захищаються кандидатські та докторські дисертації, видається чимало науко­вої та навчальної літератури, спеціальні журнали та збірники.

"Сучасний стан політичної науки в Україні можна охарактеризувати як вихід на рівень стабільного розвитку політології. За минулі десять років здійснено її інституціональне оформлення: перейменовано інститути й кафедри, визначено нові спеціальності у реєстрі ВАК, введено нову спеціальність до державного реєстру Міністерства освіти і науки Ук­раїни. Було створено нові та перейменовано існуючі наукові та науково-публіцистичні видання, розроблено навчальні програми й випущено відповідні підручники. Загалом стан трансформації політичної науки відбувся практично безболісно. Сьогодні працює злаго­джений механізм відтворення кадрів у галузі політології, про що свідчить такий показник, як кількість захищених дисертацій [...].

Як бачимо, спостерігається стійке зростання кількості захищених дисертацій, внаслі­док чого з'явилася можливість розглядати і обговорювати кращі методики, підручники, дослідження і т.п. Разом із тим слід зазначити, що здійснено лише перехід від ідеологізованого комплексу соціальних наук до проміжної ланки - політології. І тільки сьогодні, де­сять років потому, ми починаємо обговорювати проблеми власне політичної науки."

Олег Габрієлян

Ураховуючи багатозначність основного терміну "політика ", яким оперує політологія, і можливості різноманітних способів її характеристики, політоло­гія,на нашу думку, - це наука про політику, про закономірності та випадко­вості розвитку політичного процесу, про функціонування політичної системи та влади, про сутність, форми, методи діяльності суб'єктів політики.

Як навчальна дисципліна, політологія включає в себе такі основні дидак­тичні одиниці: предмет політології та її методологія; історія світової політич­ної думки; розвиток політичної думки в Україні; теорія влади і владних відно­син; політична система суспільства; політична культура; політичні партії та партійні системи; політичні еліти та лідерство; світовий політичний про­цес; політичне прогнозування та ін.

Усю сукупність проблем, які вивчає політологія, можна згрупувати у такі умовні розділи: вступ у політологію, історія політичних вчень, теоретична та практична політологія. Головне завдання політологіїяк навчальної дисциплі­ни - опрацювання і таке викладення загальнотеоретичного і практичного ма­теріалу, щоб відповідно до завдань політологічної підготовки спеціалістів будь-якого профілю, у доступній формі дати їм необхідний мінімум наукових політологічних знань.

1.2. Об'єкт і предмет вивчення політології. її взаємодія з іншими науками. Об'єктомдослідження політології є сфера політики, політична дійсність, полі­тичне життя особи й суспільства. Політична сфера вивчається й аналізується у поєднанні з особливостями її розвитку, функціонування, зв'язками з економіч­ною та духовною сферами суспільства.

Політична сфера є взаємодією в політичному процесі великих і малих соці­альних груп, об'єднань громадян, окремих індивідів. Політична сфера включає в себе й соціально-політичні інститути та організації, через які відбувається взає­модія між окремими суб'єктами політики.

Предметомполітології є конкретні прояви, процеси, відносини політичної дійсності, які вивчаються політологами. Наприклад, сюди відносять такі феномени, як політична культура,

Схема 1.


ідеологія, політичні еліти, політичні партії та громадсько-політичні органі­зації, рухи, владні відносини, держава, політична система, політична діяльність, політичне лідерство тощо. Для вітчизняної політології особливо актуальними є проблеми трансформації політичної системи, політичних інститутів та політичних відносин, становлення громадянського суспільства і правової держави, здійснення реформ, становлення багатопартійності тощо.

У цілому всю сукупність проблем, які є предметом політології, можна розділити на такі основні групи:

►ідейно-теоретичне і соціально-філософське підґрунтя політичних процесів і явищ, яке систематизує ознаки і характеристики політики, політичні парадигми, що відповідають конкретному історичному періоду;

►політичні системи, політична влада, політичні режими (умови їх розвит­ку і зміни), держава, політичні партії, суспільні рухи;

►політичні процеси, політична діяльність, політична участь і політична по­ведінка.

Політологія взаємодіє з шерегом наук, предметом дослідження яких є окремі аспекти політичної дійсності (див. схему І).

Політична філософія вивчає політику як цілісність, її природу, вона роз­робляє загальні критерії оцінки політики, ідеали та нормативні принципи організації суспільства. Політична філософія акцентує увагу на сутності природи політичного світу (добро - зло, справедливість - несправедливість, збе­реження - зміни і т. д.).

Політична соціологія є наукою про взаємодію політичного суспільства (дер­жави) з громадянським суспільством, взаємодію політичних і соціальних про­цесів. Для політології надзвичайно корисними є методологічні розробки соці­ології щодо проведення емпіричних досліджень (анкетування, конвент - аналізу, експертних опитувань тощо). Соціологія дає політології інформацію про функ­ціонування суспільства як системи, про взаємодію різних соціальних груп в ас­пекті політичних відносин.

Політична географія (геополітика) вивчає взаємозв'язок політичних про­цесів з просторовим розташуванням держави. Політична історія та історія політичних вчень вивчає політичні теорії, погляди, інститути, події в їх хроно­логічній послідовності та взаємозв'язку. Політична психологія досліджує соці­ально-психологічні складові політичного життя суспільства, які формуються на рівні політичної свідомості націй, соціальних груп, окремих особистостей та ін. Вона вивчає вплив на політичну поведінку свідомості, підсвідомості, емоцій, волі людини, її ціннісних орієнтацій. Теорія міжнародної політики має предметом свого дослідження зовнішньополітичну діяльність держав, об'єднань громадян, проблеми війни та миру, запобігання виникненню міжнарод­них конфліктів і їх урегулювання тощо.

Політико-правова наука досліджує походження, роль держави та права, принципи їх побудови, форми політичної організації суспільства тощо.

Політико-економічна наука розглядає економічні процеси як основу соціально-політичної сфери громадянського суспільства.

Політична антропологія, демографія та етнографія вивчають зв'язок полі­тики з соціологічними, інтелектуальними, релігійними та іншими характерис­тиками людини; демографія, зокрема, досліджує кількісні та якісні характери­стики змін народонаселення.

Політична етика з'ясовує проблеми моралі та послідовності політичної по­ведінки та політичного

 

 

спілкування.

В останнє десятиріччя виникло чимало спеціальних політичних дисциплін, як-от політичне моделювання, аналіз політичного дискурсу (мови і спілкування). Такі на­уки як кібернетика, логіка, статистика, теорія систем дають політології форму, кількісне вимірювання, конструкції подачі наукових повідомлень з погляду абстрак­тних тлумачень політичних явищ і процесів.

 

 





Дата добавления: 2015-11-05; просмотров: 1143 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:



© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.005 с.