Основні поняття та терміни теми
Безпосередня демократія — форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних органів або інших інститутів, у формах, передбачених конституцією і законами.
ДЕРЖАВА — організація суверенної політичної влади, яка в рамках правових норм і на певній території здійснює управління суспільними процесами і гарантує безпеку особи та нації.
ІНАВГУРАЦІЯ (від лат. inauguro — посвячую) — урочиста церемонія введення на посаду глави держави або посвячення в сан.
Конформізм (від лат. conformis — подібний, відповідальний) — пристосовництво, пасивне беззаперечне прийняття існуючих порядків, пануючих ідей і вартостей, стандартів поведінки, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетом.
МОНАРХІЯ (від грец. monarchi — єдиновладдя, єдинодержавність) — форма правління держави, при якій влада повністю або частково зосереджена в руках одноособового глави держави і є, як правило, спадковою.
Представницька демократія — така форма народоправства, за якої громадяни не беруть безпосередньої участі у прийнятті державних рішень, а доручають це своїм представникам (делегатам, депутатам), уповноважують їх репрезентувати й відстоювати їхні інтереси, делегують своє право на належну їм частку влади і таким чином через своїх обранців впливають на управління державою.
РЕСПУБЛІКА (від лат. res — справа і publicus — суспільний, всенародний) — форма державного правління, при якій верховні органи влади обираються на чітко визначений термін.
Суверенітет (від франц. souverain — носій верховної влади) — стан незалежності державної влади від будь-якої іншої влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання в них якоїсь іншої держави керувати своїм внутрішнім і зовнішнім життям.
ТОТАЛІТАРИЗМ (франц. totalitaire, від лат. totus — весь, цілий) — політичний режим, при якому уряд прагне повного контролю над усіма сферами суспільного життя та над життям кожної людини зокрема.
УНІТАРНА ДЕРЖАВА (франц. unitaire, від лат. unitas — єдність) — цілісна держава, частини якої є лише територіально-адміністративними підрозділами (області, провінції тощо).
ФЕДЕРАЦІЯ (від лат. foederatio — союз) — форма державного устрою, союзна держава, яка складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеративними, має власні законодавчі, виконавчі і, як правило, судові органи.
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 6
Основні поняття та терміни теми
ІДЕОЛОГІЯ (від грец. idea — поняття, logos — вчення) — систематизована сукупність ідей, уявлень, поглядів, що виражають чи захищають інтереси певної соціальної групи.
Імунітет (від лат. immunitas — звільнення, свобода) — привілей юридичної недоторканості кандидата у депутати на час проведення ним передвиборчої кампанії або депутата на період строку дії мандата.
Кворум (від лат. quorum praesentia sufficit — чиєї присутності достатньо) — встановлена правилами процедури, регламентом якогось органу чи установи найменша кількість учасників зборів, засідань керівних та представницьких органів, конферецій, з’їздів тощо, необхідна й достатня для того, щоб почати роботу, форуму, колективного органу або прийняти правомірне рішення на ньому.
Консенсус (від лат. consensus — згода, одностайність) — спосіб, процедура відпрацювання й прийняття колегіальних рішень шляхом узгодження позицій сторін, досягнення погодженості думок, віднайдення прийнятних для всіх формувань.
Корупція (від лат. corruptio — підкуп) — загальна назва злочинів, що полягають у використанні державними посадовими особами, політичними і громадськими діячами своїх службових прав з метою особистого збагачення на збиток державі й суспільству.
Мітинг (від англ. meeting — збори) — сходка, публічні збори для обговорення нагальних проблем суспільно-політичного життя, скликані не задля ведення дискусій та вирішення проблем, а для здобуття прихильності населення до якоїсь ідеї, яка на мітингу перетворюється на вимогу (заборонити або дозволити щось, засудити або підтримати якесь рішення чи дію).
Опозиція (від лат. oppositio — протиставлення) — форма протистояння владі певної соціальної групи, політичної сили, протидія партії офіційному курсу правлячих кіл, її прагнення боротися коли й не за владу, то хоча б за вплив на неї, за прихильність виборців; партійні угруповання, парламентські фракції, які перебувають у меншості.
ПОЛІТИЧНІ ЦІННОСТІ — об”єкти, явища, ідеї, процеси політичного життя та їх властивості, до яких людина ставиться як до задовольняючих її соціальні потреби, інтереси і, які залучає до сфери своєї життєдіяльності; переконання щодо цілей, які суб”єкти політичного процесу повинні реалізувати.
Популізм (від лат. populus — народ) — схильність політиків перш за все домагатися визнання їхньої громадської діяльності, піднесення популярності, вдаючись до простих і безперечно прийнятих для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних ходів щодо вирішення суспільних проблем; вживається як синонім демагогії, як позначення прагнення завоювати політичний авторитет шляхом загравання з населенням, здобути голоси виборців, роздаючи нездійсненні обіцянки, невимогливо догоджаючи публіці, спекулюючи іменем народу.
Прагматизм політичний (від грецьк. pragmatos — справа, дія) — властивість політичної діяльності, за якої головним критерієм і чинником стає досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну).
Референдум (від лат. referendum — те, що має бути повідомлене) — спосіб прийняття законів та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян через усенародне голосування.
“ЧЕТВЕРТА ВЛАДА” — засоби масової інформації — розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою та поширенням інформації.
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 7
