Республіка Польща і незалежна Україна успадкували від соціалістичного періоду розвинені системи середньої освіти, в яких навчалася практично вся вікова група 7-17 років.
В Україні 80-х років загальна середня освіта була триступеневою і тривала 10 чи 11 років. Приблизно 60% всього контингент)1 навчалися у початковій школі три роки, решта - чотири роки, але всі діти після закінчення програми зараховувалися до п'ятого класу (до основної школи). Другий ступінь тривав п'ять років і відзначався слабкою диференціацією. Після його завершення учні мали три основні шляхи продовження навчання:
а) загальноосвітня дворічна середня школа;
б) заклади базової професійної освіти;
в) заклади спеціалізованої середньої професійної освіти, які з 1992 р. стали частиною системи вищої освіти й отримали І і II рівні акредитації. Зауважимо, що дошкільна підготовка не була обов'язковою, але переважна більшість дітей отримувала її за бажанням батьків.
У системі освіти соціалістичній Польщі перші два ступені були злиті в один і формували восьмирічну основну школу (szkola podsatawowa), після закінчення якої учні мали, аналогічно до України, ті ж три шляхи подальшої підготовки. Відміна полягала у тому, що заклади базової профосвіти Польщі приймали вищий відсоток вікової групи 15-18 років. Вони, хоч і мали дво-трирічні програми, взагалі не присуджували, на відміну від українських закладів, атестатів про повну загальну середню освіту.
Заключний рівень загальної середньої освіти (ліцеї) у Польщі був на рік довший від українського, тому для отримання атестату (на польській мові - матури) необхідно було навчатися не менше 12 років, що цілком відповідало європейським стандартам. Вкажемо також, що там всі діти
шести років зобов'язані були відвідувати рік дошкільної підготовки (так званий "нульовий клас"), що додатково підвищувало тривалість обов'язкової освіти.
Не менш глибокою була подібність у цілях та змісті навчання -поглибленій ідеологічній індоктринації, домінації російської мови над будь-якою іншою іноземною, викривленому викладу історичних подій та свідомому замовчуванню у підручниках багатьох подій минулого тощо. Не дивно, що зміни в школах демократичної Польщі та незалежної України розпочалися з усунення саме цих недоліків, отже, зі створення нового покоління підручників. Глибші структурні зміни відкладалися на майбутнє.
За 90-ті роки в Польщі був переглянутий зміст більшості гуманітарних предметів, деідеологізоване навчання, проведені експерименти зі створення і впровадження нових предметів (серед них передує "Громадянська едукація" - Civic Education) та ін. Кожного року зростали контингенти загальноосвітніх ліцеїв, атестати яких давали можливість продовжити навчання у вищих закладах освіти, і скорочувалася кількість учнів в основних професійних школах, випускники яких не могли вступати в заклади університетського рівня.
Дуже близькою до вказаного була програма дій освітнього керівництва України, єдиним значним додатковим пріоритетом якого було надання належного статусу українській моні в ШВЧМЬНИХ МХЛІДМ ІОІХ рівнів і створення необхідних для реалізації цих намірів підручників Наслідком цього стала підвищена увага м інкого прі і "Українознавство", а от "Громадянськії >>, ці їм іїими і
Серед Групи Перспективних ДЛЯ ВИКОрИСТаїіНЯ ІМі 'їм 'НІНІ |,
Вказані зміни відбувалися н ІЧчії) ш II
дискусії про необхідність глибшого ргфпрмуі освіти. На другу половину 90-х роми н наукових аналізів і прогнозій до сторонні ноші середню освіту. І знову реформи м Польщі нниииим радикальнішими. Тривалішими і глибшими були ци< і змісту навчання. Було оприлюднено кілька варіантні реформи
Перший етап переходу до нової структури середньої Республіці Польщі розпочнеться з осені 1999 року. її загальні риси ик;і ІМІ нами у таблиці 1 і на схемі 1.
Польські фахівці відзначають дві головні відміни нової 12-річної середньої освіти від сучасної (з такою ж тривалістю):
створення принципово нового закладу - гімназії, пристосованої до навчання і виховання молодших підлітків;
зміну програм практично всіх предметів з модернізацією методів їх викладання. Реформатори сподіваються замінити трансляцію надмірно
авторитарних рішень міністрів. В Україні зберігається надмірний і необгрунтований економічними можливостями монополізм управління з боку Уряду і Міністерства освіти.
2 Шідвишення автономії шкіл, вчителів. У Польщі високий рівень автономії отримали вищі заклади освіти, а на рівні шкіл - приватні заклади. Все ж частина науковців Польщі вважають автономію шкіл недостатньою. В Україні високу автономію мають лише приватні заклади, а також півтора десятка тих вищих закладів освіти, що отримали статус "національних".
3) Принцип вільності навчальної і економічної діяльності університетів та інших закладів високого рівня здійснений у Польщі майже стовідсотково. В Україні - лише частково, адже її закони не надають жодних податкових привілеїв тим приватним закладам, які забезпечують освітні послуги високої якості.
4) Громадський контроль за рішеннями міністерств, за розподілом коштів бюджету, за діяльністю закладів освіти у Польщі здійснюється досить ефективно. Для цього прийнята група спеціалізованих законів. Аналогічних законів в Україні немає, тому освітня і наукова громадськість має мінімальний вплив на стратегічні питання освіти і поточну діяльність середніх і вищих шкіл.
5 Шовна ліквідація монополії держави на створення програм і підручників. У Польщі такої монополії немає, але вплив центральних органів лишається дуже високим. Ще вищий рівень монополізму державних органів в Україні, де категорично заборонено використовувати у школах ті книги, які не отримали спеціальний дозвіл від Міністерства освіти.
Щодо заборони ідеологічної індоктринації та зміни мети і змісту гуманітарного аспекту системи освіти в обох країнах мають значний прогрес, хоч рішучість і досягнення польських реформаторів все ж дещо вищі, ніж українських.
В обох країнах докладаються зусилля до поліпшення викладання мов розвинених країн. Польські керівники зробили помітно більше українських для того, щоб англійська та інші мови у школах і вузах стали так само пріоритетними, як польська чи українська мова.
У Польщі та Україні державні органи не надто сприяли об'єднанню вчителів і викладачів та їх фаховому розвитку. З цієї та інших причин процес об'єднання освітян має переважно профспілкове спрямування.
Введення предмету "Громадянська едукапія" (Civic education) у Польщі розглядається як засіб формування цивілізаційної компетентності молоді. Створені підручники, продовжується підготовка і перепідготовка вчителів. Експерименти з подібними предметами в Україні не набули масового характеру і поступаються польським.
є процес державно- кугтт.тури»у
10) Досить позитивним в обох країнах громадського сприяння задоволенню освітніх
р доленню освітніх і кугтт.тури»у _п2ісНІ
меншин. Наприклад, як українці у Польщі, так і поляки в Україні отримали можливість створювати школи чи класи з рідною мовою навчання. Українське законодавство у цій сфері нічим не поступається польському, а В обох країнах воно відповідає кращим зразкам зі сфери права демократичних країн Європи і Америки.
Поглиблення контактів і розвиток співпраці освітян Республіки Польщі та України разом з поширенням інформації про взаємні успіхи сприятимуть прогресу обох країн та спільній інтеграції в європейський економічний і освітній простори.
