Розвиток соціального знання Стародавнього світу

ІСТОРІЯ.. СОЩОЛОПІ

	від античності
гЛ	до початку XX
ч	ст.
я-
	Затверджено Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

. -

БІБЛІОТЕКА

київ

«ЛИБІДЬ» 1993

ББК 60.5я73 3-38

Автори: М. В. Захарченко (глави 1—3, 5, 6, 8, 9 та післямова, О. І. Погорілий (передмова, післямова та глави 4, 7, 10— 12)

Рецензенти: А. О. Ручка

д-р філос. наук Є. М. Причепій, д-р філос. наук

Головна редакція літератури з українознавства та соціогуманітар-них наук

Головний редактор М. С. Тимошик Редактор О. І. Цибульська

Захарченко М. В., Погорілий О. І.

3-38 Історія соціології (від античності до початку XX ст.).— К.: Либідь, 1993.— 336 с.'

І5ВИ 5-325-00191-4.

У навчальному посібнику простежуються головні етапи розвитку світової соціологічної думки від античності до початку нашого сторіччя. Аналізуються протосоціологічні ідеї мислителів стародавнього світу, середніх віків, нового часу, особливості виникнення і розвитку соціології як окремої науки. Значна увага приділена аналізові наукових концепцій класиків світової соціології і основних напрямів теоретичної соціології та емпіричния(досліджень XIX — початку XX ст.

Для студентів вищих навчальнихзакладів. 0302010000-021

ББК 60.5я73І

224-93

I5ВN 5-325-00191-4

М. В. Захарченко, О. І. Погорілий, 1993

ПЕРЕДМОВА

Історія соціології — це наука про виникнення, основні етапи розвитку й історичні форми та напрями соціологічного знання. Вона вивчає, як знання про Суспільство виокремлюється з багатоманітності людського досвіду і набуває форми емпірично обгрунтованої наукової теорії, котра знаходиться у стані постійного розвитку і змін. Вираз «історія соціології» вживають у двох значеннях — вузькому і широкому; В вузькому значенні слова історія соціології веде свій початок з середини минулого сторіччя — з того часу, коли О. Конт, спираючись на ідеї А. Сен-Сімона, висуває проект створення нової науки про суспільство, котра має грунтуватися не на спекулятивних принципах, а на спостереженні та аналізові реальних фактів. З контівських часів розпочинається так звана академічна, або офіційна, історія соціології як окремої науки.

В іншому, широкому значенні до предмета історії соціології відносять також вивчення теоретичних уявлень про суспільство, які передували виникненню соціології. Такі уявлення не завжди відповідають критеріям науковості у сьогоднішньому розумінні, оскільки мають форму поглядів, ідей, вчень і т. ін. Однак вони складають невід'ємну частину людського суспільного життя, людської культуру Як зауважив свого часу Е. Дюркгейм, люди не чекали появи науки про суспільство, аби витворити собі ідеї права, моралі, сім'ї, держави і самого суспільства, оскільки без цих ідей вони взагалі не могли б жити. Тому історія соціології в широкому значенні слова включає в себе історію соціологічної думки від античності до Конта або, як інколи говорять, протосоціологію.

Автори посібника виступають прихильниками саме широкого розуміння об'єкта і предмета історії соціології. Якщо у практиці повсякденної роботи соціолога доцільно, а то й просто необхідно обмежуватись орієнтацією на те розуміння її проблем і понять, яке вважається загально-

прийнятим сьогодні, то для історичного дослідження цього замало. Адже відомо, що самі норми та критерії науковості не абсолютні, а історично змінні. До того ж, як вважає ряд авторитетних фахівців, процес розвитку соціології до стану «нормальної науки» (у тому значенні, яке надає цьому поняттю відомий історик науки Т. Кун) навряд чи можна вважати остаточно завершеним хоча б тому, що питання про те, які з досягнень соціологічної думки минулого вважати за загальноприйнятий зразок або «парадигму» соціології, залишається дискусійним. У такій ситуації звертання до минулого досвіду і його неупереджений, об'єктивний історичний аналіз набувають особливої ваги.

Окрім того, досвід минулого у науках про суспільство і культуру не відмежований від сьогодення так різко й однозначно, як це має місце у науках природничих та технічних. Як вже не раз звертали увагу, ідеї античних істориків і філософів, так само як і міркування про політику і суспільне життя Макіавеллі, Монтеня, Гоббса чи Руссо для сьогоднішнього гуманітарія куди більш актуальні, аніж ідеї сучасних їм природознавців для сучасного фізика. Адже соціальні ідеї, як і художні, релігійні та інші гуманітарні цінності, не можуть бути так чітко й однозначно ранговані у «лінію прогресу», як досягнення природничих наук і техніки.

Слід також мати на увазі, що доки та чи інша наукова дисципліна не виробить власну класичну традицію, власну проблематику та власну термінологію^ історик науки змушений «вилущувати» її проблеми й ідеї з філософських вчень і понять суміжних наук. У цьому відношенні історія соціології виглядає особливо міцно вплетеною у той багатий традиціями комплекс гуманітарного знання, який називають соціальними науками. Йдеться насамперед про політичні, економічні, правові, історичні дисципліни, концептуальні засади яких були досить ретельно опрацьовані ще в античну добу. Кожна з цих дисциплін уже має у своєму розпорядженні і використовує певні уявлення про суспільне життя як таке, про його основні закони та форми. Однак ці уявлення, як правило, не систематизовані, і представники окремих наук часто не надають їм належної ваги.

Соціологія ж «за визначенням» прагне теоретично осягнути соціальний вимір людського буття у його найбільш чистих, найбільш типових формах — формах, які по можливості були б вивільнені від історичної, економічної, політичної та іншої конкретики. Перші кроки у цьому напрямку були зроблені ще в античну добу, коли вперше

була усвідомлена й осмислена якісна різниця між людиною і навколишнім природним світом. Начала науки про суспільство, як пише К. Поппер, сягають принаймні епохи Протагора і софістів, коли була усвідомлена потреба розмежування між двома елементами людського буття: природним середовищем і середовищем суспільним. Саме тоді формулюється фундаментальна для соціології проблема подібності і різниці між законами природи і законами суспільного життя. В античну й середньовічну епохи ще відсутнє уявлення про соціологію як науку, однак уже досить детально розроблені концептуальні засади політичної і пр*авової теорії, економіки, етики й інших дисциплін, у центрі уваги яких — проблема законів і норм суспільного життя. Починаючи з епохи Ренесансу знання про суспільство поступово вивільнюється від релігійно-теологічної оболонки і набирає секулярних форм. Одним із найважливіших досягнень соціальної думки нового часу є розробка раціонально обгрунтованої теорії громадянського суспільства, розмежування між категоріями суспільства і держави, осмислення значення групових інтересів і договірних засад у суспільному житті. В цей час широко розбудовуються закладені ще античністю емпіричні підвалини соціологічного знання. Однак розвиток цього знання ще здійснюється у формі конгломерату філософських, історичних, правових, економічних концепцій, де крім наукових наявні і спекулятивні елементи. Тут не йде ще мова ні про соціологічні дослідження, ні про соціологічну теорію в сучасному смислі слова, однак уже наявні серйозні спроби концептуалізації соціального досвіду і побудови раціонально обгрунтованої теорії суспільства. Ці та інші факти дають підстави розпочинати вивчення історії соціологічної думки не з її зрілих, пізніх етапів, а з її протосоціологічних витоків.

В основу даного посібника покладена періодизація, запропонована російським соціологом Ю. М. Давидовим та його співробітниками. Згідно з цією періодизацією історія соціології включає в себе етап протосоціології та чотири основні етапи офіційної, або академічної, історії цієї науки.

Перший етап офіційної історії соціології розпочинається, як уже зазначалося вище, з появи контівської програми перебудови наук про суспільство на «позитивних», емпірично обгрунтованих засадах і триває приблизно до кінця XIX ст.-У цей період інтенсивно розвиваються емпіричні соціологічні дослідження, однак між ними і соціологічними теоріями суспільства ще відсутній скільки-небудь

систематичний зв'язок. Домінуючим методологічним напрямом у соціології цього періоду виступає позитивізм, під впливом якого соціологічна теорія натуралізується, набираючи форм еволюціонізму, органіцизму, соціал-дарві-нізму тощо. У цей період також формується і набуває поширення марксистська соціальна теорія.

Другий етап офіційної історії соціології розпочинається з кінця XIX ст. і триває до кінця 20-х років нашого сторіччя. Його зміст пов'язаний насамперед з гострою кризою натуралістської соціології і «переломом» у розвитку соціологічної теорії, наслідком якого стає поворот інтересів до проблем соціальної дії і взаємодії, розробка методів «розуміючої соціології» та концепцій соціології особистості. Проблематика загальної соціологічної теорії поєднується у цей час з проблематикою емпіричної соціології, як це має місце у науковій діяльності класиків соціології — Е. Дюркгейма та М. Вебера. Характерною рисою історії соціології цього періоду виступає також її інституціоналі-зація як академічної дисципліни — введення до навчальних планів університетів, створення перших кафедр і факультетів, організація професійних асоціацій соціологів тощо.

Третій етап академічної історії соціології, що охоплює період кінця 20—70-х рокіз нашого сторіччя,— це час формування основних її сучасних теоретичних напрямів, Інтенсивної галузевої диференціації, дальшого вдосконалення методів дослідження. Якщо у ряді європейських країн у цей час внаслідок світових війн і революційних потрясінь виникають значні перешкоди в розвитку наук про суспільство, то соціологія у США розвивається більш стабільно і в деяких питаннях навіть займає лідерські позиції. Однак •з кінця 50-х років соціологічна наука європейських країн поступово надолужує втрачене і відновлює свій традиційно високий рівень. Крім того, в цей період відбувається інтенсивне поширення цієї науки в країнах Сходу та Латинської Америки.

Починаючи з 70-х років прийнято вести мову про новітній (сучасний) у вузькому значенні цього слова етап розвитку соціології.

У навчальному посібнику розглядаються головні моменти розвитку світової соціологічної думки від античності до кінця другого етапу її офіційної історії. Матеріали з історії вітчизняної соціологічної думки автори викладуть у наступній частині посібника, який готується до видання.

ГЛАВА 1

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО ЗНАННЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ