Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћ≥сце мотивац≥њ в розвитку особистост≥ дошк≥льника




4. ѕредмет психолог≥њ. ѕсих≥ка, структура псих≥ки.

5. ¬заЇмод≥€ в≥дчутт≥в. —инестез≥€, адаптац≥€.

6. ѕсихолог≥чне обстеженн€ дитини раннього та дошк≥льного в≥ку.

7.  ороткий огл€д основних метод≥в психолог≥њ.

8. ¬ластивост≥ сприйманн€ (виб≥рков≥сть, ц≥л≥сн≥сть, константн≥сть, осмисленн€, структурн≥сть, апперцепц≥€).

9. —амосв≥дом≥сть та самооц≥нка дошк≥льник≥в.

10. —постереженн€: види, достоњнства та недол≥ки. ѕомилки спостер≥гача.

11. ѕамТ€ть, њњ види. ≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ памТ€т≥.

12. ќсобливост≥ п≥дходу до УтруднихФ д≥тей.

13. ћетоди дит€чоњ психолог≥њ (спостереженн€, метод близн€т, метод продольних та поперечних зр≥з≥в, лонгитюд, експеримент).

14. ’арактеристика основних процес≥в памТ€т≥ (запамТ€товуванн€, збереженн€, в≥дтворенн€).

15. јдаптац≥€ дитини до дошк≥льного закладу.

16. «наченн€ психолог≥чноњ науки дл€ практики навчанн€ та вихованн€.

17. ћисленн€. ‘≥з≥олог≥чн≥ основи мисленн€.

18. √отовн≥сть дошк≥льник≥в до навчанн€ у школ≥. ’арактеристика складових готовност≥.

19. ќсобист≥сть. ≤ндив≥д. ≤ндив≥дуальн≥сть. —п≥вв≥дношенн€ цих пон€ть.

20. Ћог≥чн≥ форми мисленн€ (пон€тт€, судженн€, висновок).

21. «наченн€ сюжетно-рольовоњ гри в розвитку особистост≥ дошк≥льника.

22. —пр€мован≥сть особистост≥ (≥нтереси, потреби, переконанн€, ≥деали та ≥н.).

23. ќсновн≥ форми мисленн€. јнал≥з та синтез.

24. ƒ≥агностика сприйманн€ форми та просторових в≥дношень д≥тьми четвертого року житт€.

25. ќсобист≥сть, њњ структура. ќсновн≥ теор≥њ особистост≥.

26. ¬иди мисленн€ (наочно-д≥йове, наочно-образне, словесно-лог≥чне).

27. ƒ≥агностика готовност≥ д≥тей до навчанн€ у школ≥ за методом  ерна-…ерасика.

28. ƒжерело активност≥ особистост≥. ѕотреби, види потреб.

29. ≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ мисленн€.

30. ƒ≥агностика п≥знавальних процес≥в дошк≥льник≥в.

31. —труктура зд≥бностей (за р≥внем њх розвитку та €костей).

32. ‘актори псих≥чного розвитку.

33. ’арактеристика пер≥оду Умолодший шк≥льний в≥кФ.

34. —в≥дом≥сть. —труктура св≥домост≥.

35. –уш≥йн≥ сили псих≥чного розвитку.

36. ћолодший шк≥льний в≥к.  риза семи рок≥в.

37. «д≥бност≥. –озвиток зд≥бностей в дит€чому в≥ц≥.

38. «агальн≥ законом≥рност≥ псих≥чного розвитку.

39.  ризи молодшого шк≥льного в≥ку. ѕсихогенна шк≥льна дезадаптац≥€ (ѕЎƒ).

40. ƒ≥агностика зд≥бностей. ¬икористанн€ тест≥в зд≥бностей в дит€ч≥й психолог≥њ.

41. ѕон€тт€ Усоц≥альноњ ситуац≥њ розвиткуФ (за Ћ.—. ¬иготським) та Упров≥дноњ д≥€льност≥Ф (за ќ.ћ. ЋеонтьЇвим).

42.  ризи псих≥чного розвитку д≥тей: новонародженн€, першого року житт€, третього року житт€, молодшого шк≥льного в≥ку, п≥дл≥ткового в≥ку.

43. “емперамент. ‘≥з≥олог≥чн≥ основи темпераменту.

44. ”€ва. ¬иди у€ви (репродуктивна, продуктивна, творча).

45. ¬икористанн€ проективних методик дл€ характеристики стосунк≥в дитини з оточуючими.

46. ѕсихолог≥чна характеристика тип≥в темпераменту.

47. ”€ва та фантаз≥€. –оль у€ви та фантаз≥њ в життЇд≥€льност≥ дошк≥льника.

48. ƒ≥агностика положенн€ дитини у груп≥ однол≥тк≥в.

49. ’арактер. —труктура характеру.

50. ≈моц≥њ та почутт€. ≈моц≥йн≥ стани та емоц≥йн≥ властивост≥ особистост≥.

51. ƒ≥агностика розвитку у€ви дошк≥льн€т.

52. “емперамент та характер, њх звТ€зок.

53. ћоральн≥, духовн≥ та естетичн≥ почутт€ €к результат розвитку особистост≥.

54. –озвиток сп≥лкуванн€ у д≥тей перших семи рок≥в житт€ (за досл≥дженн€ми ћ.≤. Ћ≥с≥ноњ).

55. «д≥бност≥. «агальн≥ та спец≥альност≥ зд≥бност≥.

56. ѕон€тт€ вол≥. —труктура вольовоњ д≥њ.

57. ƒ≥агностика мисленн€ д≥тей дошк≥льного в≥ку.

58. «адатки та зд≥бност≥.

59. ѕредмет, задач≥ та принципи дит€чоњ психолог≥њ.

60. ќсобливост≥ дит€чих малюнк≥в. ѕсихолог≥чн≥ причини своЇр≥дност≥ дит€чих малюнк≥в.

61. ¬≥дчутт€, пор≥г в≥дчутт≥в, чуттЇв≥сть.

62. –ольова гра-пров≥дна д≥€льн≥сть дошк≥льника. ѓх структура.

63. ѕров≥дна д≥€льн≥сть п≥дл≥тка та особливост≥ його стосунк≥в з оточуючими людьми.

64. ”вага. ¬иди уваги (дов≥льна, мимов≥льна, п≥сл€ дов≥льна).

65. –озвиток п≥знавальних процес≥в у ранньому дитинств≥ (1-3 роки).

66. –озвиток особистост≥ п≥дл≥тка. ѕ≥дл≥тков≥ конфл≥кти.

67. ¬≥дчутт€. —енсорна орган≥зац≥€ особистост≥.

68. ћовленнЇвий розвиток дитини раннього в≥ку.

69. јкцентуац≥њ характеру п≥дл≥тка.

70. ‘≥з≥олог≥чн≥ основи в≥дчутт≥в. јнал≥затори та њх структура.

71. —имптоматика та сутн≥сть кризи 3-х рок≥в.

72. Ќовоутворенн€ п≥дл≥ткового в≥ку.

73. ¬иди в≥дчутт≥в. ¬ластивост≥ в≥дчутт≥в (тривал≥сть, €к≥сть, ≥нерц≥€, контрастн≥сть та ≥н.).

74. —оц≥альна ситуац≥€ розвитку особистост≥ дошк≥льника.

75. ¬заЇмов≥дношенн€ п≥дл≥тк≥в з дорослими та однол≥тками.

76. ѕон€тт€ групи. ћ≥жособист≥сн≥ в≥дносини в дит€чому колектив≥.

77. ¬ченн€ Ћ.—. ¬иготського про зони /р≥вн≥/ найближчого та актуального розвитку.

78. Ќовоутворенн€ молодшого шк≥льного в≥ку.

79. ѕон€тт€ д≥€льност≥. ¬иди д≥€льност≥. —труктура д≥€льност≥.

80. ѕер≥од новонародженост≥.  омплекс Упожвавленн€Ф. ќсобливост≥ сп≥лкуванн€ дорослого з новонародженим.

81. –озвиток п≥знавальних процес≥в в молодшому шк≥льному в≥ц≥.

82. ”вага. ‘≥з≥олог≥чн≥ основи уваги.

83. ƒитинство. –озвиток рецепторноњ та руш≥йноњ активност≥ дитини.

84. ѕсих≥чний розвиток молодшого школ€ра.

85. ќсобливост≥ уваги (концентрац≥€, розпод≥л, переключенн€, коливанн€, обс€г).

86. –озвиток форм сп≥лкуванн€ в дитинств≥. ѕерш≥ слова. –озум≥нн€ мови.

87. “ипи ¬Ќƒ та њх урахуванн€ в навчально-виховн≥й робот≥ з д≥тьми дошк≥льного та молодшого в≥ку.

88. —оц≥ометр≥€ та референтометр≥€. ¬икористанн€ соц≥ометр≥њ дл€ вивченн€ м≥жособист≥сних в≥дносин в дит€чому колектив≥.

89. ¬≥кова пер≥одизац≥€ псих≥чного розвитку (за ƒ.Ѕ. ≈лькон≥ним).

90. ƒ≥агностика псих≥чного розвитку дитини раннього в≥ку.


1. ѕ—»’ќЋќ√≤я (в≥д грец. Psyche душа, logos вченн€) Ц наука про законом≥рност≥ функц≥онуванн€ ≥ розвитку псих≥ки, заснована на представленост≥ в самоспостереженн≥ особливих переживань, не в≥днесених до зовн≥шнього св≥ту. « 2-њ половини ’I’ стол≥тт€ в≥дбулос€ в≥дд≥ленн€ психолог≥њ в≥д ф≥лософ≥њ, що стало можливим у силу розвитку обТЇктивних експериментальних метод≥в, що прийшли на зм≥ну ≥нтроспекц≥њ, ≥ формуванн€ особливого предмета психолог≥њ людини, основними ознаками €кого стали д≥€льн≥сна активн≥сть ≥ привласненн€ сусп≥льно ≥сторичного досв≥ду. [1] ѕредмет психолог≥њ Ц це псих≥ка €к вища форма взаЇмозвТ€зку живих ≥стот з предметним св≥том, виражена в њх здатност≥ реал≥зовувати своњ спонуканн€ ≥ д≥€ти на основ≥ ≥нформац≥њ про нього.

ќбТЇкт психолог≥њ Ц це законом≥рност≥ псих≥ки €к особливоњ ​​форми життЇд≥€льност≥ людини ≥ повед≥нки тварин. ÷€ форма життЇд≥€льност≥ у звТ€зку з њњ багатопланов≥стю може вивчатис€ в найр≥зноман≥тн≥ших аспектах, €к≥ досл≥джуютьс€ р≥зними галуз€ми психолог≥чноњ науки. [2]

ћ≥сце психолог≥њ в систем≥ наук. «г≥дно  едрову, класиф≥кац≥€ наук маЇ нел≥н≥йний характер.  едров вид≥л€Ї три групи наукових дисципл≥н: природн≥, соц≥альн≥ ≥ ф≥лософськ≥. —хематично це можна представити у вигл€д≥ трикутника, вершини €кого в≥дпов≥дають природним (верхн€), соц≥альним (л≥ва) ≥ ф≥лософським (права) дисципл≥нам. ѕсихолог≥€ маЇ т≥сн≥ звТ€зки з ус≥ма трьома групами наук, тому розташовуЇтьс€ всередин≥ трикутника, так €к людське мисленн€ (один з ≥стотних розд≥л≥в психолог≥њ) вивчаЇтьс€ не т≥льки психолог≥Їю, а й ф≥лософ≥Їю ≥ лог≥кою.ѕсихолог≥€, таким чином, маЇ звТ€зки з ус≥ма науковими дисципл≥нами, але найб≥льш т≥сн≥ з ф≥лософ≥Їю. Ћомов зазначаЇ, що взаЇмод≥€ психолог≥њ з ≥ншими науками зд≥йснюЇтьс€ через галуз≥ психолог≥чноњ науки: з громадськими науками через соц≥альну психолог≥ю, з природними - через психоф≥зику, психоф≥з≥олог≥ю, пор≥вн€льну психолог≥ю, з медичними науками - через медичну психолог≥ю, патопсихолог≥€, нейропсихолог≥ю тощо, з педагог≥чними - через психолог≥ю розвитку, педагог≥чну психолог≥ю тощо, з техн≥чними - через ≥нженерну психолог≥ю, ≥ так дал≥. ¬ажливим фактором диференц≥ац≥њ психолог≥њ Ї саме в≥дносини з ≥ншими науками. ¬≥д того, €ке м≥сце в≥дводитьс€ психолог≥њ в систем≥ наук, багато в чому залежить розум≥нн€ можливостей використанн€ психолог≥чних даних в ≥нших науках. Ќайважлив≥ша функц≥€ психолог≥њ в загальн≥й систем≥ наукового знанн€ пол€гаЇ в тому, що вона, синтезуючи в певному в≥дношенн≥ дос€гненн€ р€ду ≥нших областей наукового знанн€ Ї, за висловом Ѕ.‘. Ћомова, ≥нтегратором вс≥х (у вс€кому раз≥, б≥льшост≥) наукових дисципл≥н, обТЇктом досл≥дженн€ Ї людина. ¬≥домий в≥тчизн€ний психолог Ѕ.√.јнаньЇв найб≥льш повно розробив це питанн€, показавши, що психолог≥€ покликана ≥нтегрувати дан≥ про людину на р≥вн≥ конкретно-наукового знанн€. ѕеретворенню психолог≥њ в самост≥йну науку спри€в њњ союз з ус≥м природознавством, початок €кому було покладено в друг≥й половин≥ XIX стол≥тт€. ƒо цього ж пер≥оду в≥дноситьс€ ≥ впровадженн€ в психолог≥ю експериментального методу (√.‘ехтнер). як вже зазначалос€ вище, природничу теор≥ю психолог≥чних знань склала рефлекторна теор≥€ (≤.ћ.—Їченов, ≤.ѕ.ѕавлов, а також роботи найб≥льших рад€нських ф≥з≥олог≥в: Ћ.ј.ќрбел≥, ѕ. .јнох≥на,  .ћ.Ѕикова, Ќ.≤. расногорського, ј.ј.”хтомського, Ќ.ј.Ѕернштейна, ≤.—.Ѕер≥ташв≥л≥). ¬еличезний вплив на розробку основних проблем сучасноњ психолог≥њ зробили еволюц≥йн≥ ≥дењ „.ƒарв≥на. ¬они дозволили ви€вити роль псих≥ки в пристосуванн≥ живих ≥стот до умов середовища, зрозум≥ти походженн€ вищих форм псих≥чноњ д≥€льност≥ з нижчих. ¬ир≥шальне значенн€ дл€ психолог≥њ маЇ њњ звТ€зок з сусп≥льними науками. ƒосл≥дженн€ процес≥в ≥ €вищ, що вивчаютьс€ ≥стор≥Їю, економ≥кою, етнограф≥Їю, соц≥олог≥Їю, мистецтвознавством, юридичноњ й ≥ншими сусп≥льними науками, приводить до постановки проблем по сут≥ психолог≥чних.

Ќер≥дко соц≥альн≥ процеси ≥ €вища не можуть бути досить повно розкрит≥ без залученн€ знань про механ≥зми ≥ндив≥дуальноњ та груповоњ повед≥нки людей, законом≥рност≥ формуванн€ стереотип≥в повед≥нки, звичок, соц≥альних установок ≥ ор≥Їнтац≥њ, без вивченн€ настроњв, почутт≥в, психолог≥чного кл≥мату, без досл≥дженн€ психолог≥чних властивостей ≥ особливостей особистост≥, њњ зд≥бностей, мотив≥в, характеру, м≥жособист≥сних в≥дносин тощо. —казане вище робить €сним, €ке величезне значенн€ дл€ психолог≥њ маЇ њњ звТ€зок з сусп≥льними науками. якщо вир≥шальну роль у формуванн≥ поводженн€ тварини грають б≥олог≥чн≥ умови ≥снуванн€, то таку ж роль у формуванн≥ повед≥нки людини грають умови сусп≥льноњ ≥стор≥њ. —учасна психолог≥чна наука, що вивчаЇ, насамперед, специф≥чно людськ≥ форми псих≥чноњ д≥€льност≥, не може зробити жодного кроку без урахуванн€ даних, отриманих в≥д сусп≥льних наук - ≥сторичного матер≥ал≥зму, узагальнюючого основн≥ закони розвитку сусп≥льства. “≥льки ретельний обл≥к сусп≥льних умов, що формують псих≥чну д≥€льн≥сть людини, дозвол€Ї психолог≥њ знайти м≥цну наукову основу. ќсобливого м≥сц€ в розгл€д≥ даного питанн€ заслуговуЇ звТ€зок психолог≥њ з педагог≥кою. «розум≥ло, цей звТ€зок ≥снувала завжди. ўе  .ƒ.”шинський говорив: Ђўоб всеб≥чно виховати людину, його треба всеб≥чно вивчитиї. “ут особливо наочно прогл€даЇтьс€ практичне значенн€ психолог≥њ. ” тому випадку, €кщо педагог≥ка не спираЇтьс€ на знанн€ про природу психолог≥чних €вищ, вона перетворюЇтьс€ на простий наб≥р педагог≥чних порад ≥ рецепт≥в ≥ перестаЇ бути справжньою наукою, здатноњ надати ефективну та д≥Їву допомогу сучасному кер≥вников≥ будь-€кого р≥вн€ ≥ рангу.

√јЋ”«≤ ѕ—»’ќЋќ√≤ѓ

—учасна психолог≥€ Ї досить розгалуженою системою знань, вона включаЇ систему дисципл≥н (або галузей), пов'€заних з р≥зними сферами практики. √оловним принципом класиф≥кац≥њ галузей психолог≥њ Ї принцип розвитку псих≥ки в д≥€льност≥, зг≥дно з €ким виокремлюютьс€ р≥зн≥ галуз≥ психолог≥њ залежно в≥д вид≥в людськоњ д≥€льност≥.

«агальна психолог≥€ займаЇ особливе м≥сце серед ≥нших галузей психолог≥њ. ¬она досл≥джуЇ найб≥льш загальн≥ законом≥рност≥ псих≥чноњ д≥€льност≥ дорослоњ нормальноњ людини. «м≥стом загальноњ психолог≥њ Ї головн≥ принципи науки, њњ методи, система пон€ть, узагальненн€ ≥ абстрагуванн€ результат≥в досл≥джень, одержаних у р≥зних галуз€х психолог≥њ.

¬≥кова психолог≥€ вивчаЇ законом≥рност≥ псих≥чного розвитку людини, становленн€ р≥зних псих≥чних процес≥в ≥ псих≥чних властивостей особистост≥. ” в≥ков≥й психолог≥њ виокремлюютьс€ розд≥ли: дит€ча психолог≥€, психолог≥€ п≥дл≥тка, психолог≥€ юнацького в≥ку, психолог≥€ дорослоњ людини, психолог≥€ старост≥. «авданн€м в≥ковоњ психолог≥њ Ї розкритт€ в≥кових особливостей, встановленн€ законом≥рностей переходу в≥д одного в≥кового пер≥оду до ≥ншого, знаходженн€ сензитивних (найб≥льш спри€тливих) пер≥од≥в формуванн€ р≥зних псих≥чних властивостей особистост≥.

ѕедагог≥чна психолог≥€ досл≥джуЇ психолог≥чн≥ засади навчанн€ ≥ вихованн€, безпосередньо пов'€зана з в≥ковою психолог≥Їю, оск≥льки психолог≥чн≥ законом≥рност≥ навчанн€ ≥ вихованн€ не можуть бути розкрит≥ без урахуванн€ в≥кових та ≥ндив≥дуальних особливостей д≥тей. «авданн€м педагог≥чноњ психолог≥њ Ї визначенн€ зм≥сту навчанн€ та вихованн€, ви€вленн€ вимог до п≥дручник≥в, пошук та обгрунтуванн€ рац≥ональних метод≥в навчанн€ ≥ вихованн€, €к≥ забезпечують кер≥вництво розумовою д≥€льн≥стю та повед≥нкою школ€р≥в, спри€ють њхньому псих≥чному розвитку.  р≥м цього, педагог≥чна психолог≥€ вивчаЇ взаЇмов≥дносини вчител€ та учн≥в, вимоги, €к≥ ставл€тьс€ до особистост≥ вчител€, розкриваЇ зм≥ст та структуру педагог≥чних зд≥бностей.

—оц≥альна психолог≥€ вивчаЇ €вища, €к≥ виникають у взаЇмод≥њ людей у р≥зних сусп≥льних групах (орган≥зованих чи неорган≥зованих), особливост≥ цих груп, положенн€ особистост≥ в них, процеси, пов'€зан≥ з функц≥онуванн€м групи.

ѕсихолог≥€ прац≥ вивчаЇ психолог≥чн≥ особливост≥ трудовоњ д≥€льност≥ людини, психолог≥чн≥ аспекти науковоњ орган≥зац≥њ прац≥, профес≥йно важлив≥ €кост≥ особистост≥ стосовно т≥Їњ чи ≥ншоњ спец≥альност≥, проблеми профор≥Їнтац≥њ та профв≥дбору ≥ маЇ низку розд≥л≥в, €к≥ Ї разом з тим самост≥йними галуз€ми психолог≥чноњ науки: ≥нженерна психолог≥€, ав≥ац≥йна психолог≥€, косм≥чна психолог≥€.

ѕсихолог≥€ мистецтва розгл€даЇ психолог≥чн≥ компоненти д≥€льност≥, спр€мованоњ на створенн€ твор≥в мистецтва, розкриваЇ законом≥рност≥ сприйманн€ людиною цих твор≥в, вивчаЇ особливост≥ виникненн€ та переб≥гу почутт≥в, викликаних художн≥м твором.

ёридична психолог≥€ вивчаЇ проблеми, пов'€зан≥ з психолог≥чними аспектами сл≥дства, анал≥зом показань св≥дк≥в, вимог до допиту, а також психолог≥чн≥ особливост≥ особистост≥ злочинц€, мотиви злочину, психолог≥ю ув'€зненого та засади його перевихованн€.

ћедична психолог≥€ займаЇтьс€ питанн€ми психотерап≥њ, психог≥г≥Їни, проблемами сп≥лкуванн€ л≥кар€ та хворого.

ѕатопсихолог≥€ досл≥джуЇ р≥зн≥ форми порушень нормальноњ псих≥чноњ д≥€льност≥ людей, р≥зн≥ порушенн€ нормального псих≥чного розвитку.

ѕор≥вн€льна психолог≥€ займаЇтьс€ вивченн€м псих≥ки тварин, що даЇ змогу розкрити перед≥стор≥ю св≥домост≥ людини.

≤снуванн€ великоњ к≥лькост≥ р≥зноман≥тних галузей психолог≥њ Ї св≥дченн€м широкого практичного спектра њњ використанн€.

ѕроблеми, що вивчаютьс€ психолог≥Їю, охоплюють широку гаму проблем, починаючи в≥д досл≥джень в≥дчутт≥в та сприймань до вивченн€ масових псих≥чних €вищ. ≤ це природно, оск≥льки розв'€занн€ проблем, €к≥ так чи ≥накше стосуютьс€ людини, вимагаЇ в першу чергу вивченн€ њњ псих≥ки.

2. —прийн€тт€ - це в≥дображенн€ предмет≥в ≥ €вищ у сукупност≥ њх властивостей ≥ частин при безпосередньому вплив≥ њх на органи чутт€. ¬оно включаЇ в себе минулий досв≥д людини у вигл€д≥ у€влень та знань. 1 ‘≥з≥олог≥чн≥ основи сприйн€тт€ ¬ основ≥ сприйн€тт€ лежить б≥льш складна, н≥ж при в≥дчутт≥, анал≥тико-синтетична робота центральних в≥дд≥л≥в анал≥затор≥в ≥ њх комплексну взаЇмод≥ю. ” випадку д≥њ складного, але одномодальний подразника нервов≥ зв'€зки виникають в межах одного анал≥затора. ѕрикладом такого подразника може служити мелод≥€, що представл€Ї собою поЇднанн€ окремих звук≥в. Ќервов≥ зв'€зки при цьому виникають не т≥льки на сам≥ окрем≥ звуки, але ≥ на њх сп≥вв≥дношенн€. ѕ≥сн€ або ар≥€ сприймаЇтьс€ €к знайом≥ не залежно в≥д вокальних особливостей виконавц€, €кщо в≥рно збережен≥ гармон≥йн≥ в≥дносини м≥ж звуками. ѕри д≥њ багатомодальну подразника тимчасов≥ нервов≥ зв'€зки утворюютьс€ м≥ж р≥зними анал≥заторами. Ќаприклад, образ котлети формуЇтьс€ через взаЇмод≥ю смакових, зорових, нюхових ≥ кинестетических анал≥затор≥в. ≤.ћ. —Їченов писав: Ђ” людини до таких асоц≥ац≥€м в≥дчутт≥в дуже часто приЇднуЇтьс€ ≥ слуховий образ слова, €ким позначаЇтьс€ даний предметї.

ќсобливе значенн€ при сприйн€тт≥ мають рухов≥ в≥дчутт€ (к≥нестез≥њ). ¬они супроводжують практично вс≥ма видами сприйн€тт€. « њхньою допомогою в≥дбуваЇтьс€ вид≥ленн€ спостережуваного об'Їкта з навколишнього середовища. “ак, зорове сприйн€тт€ завжди супроводжуЇтьс€ макро-≥ микродвижени€ми очей.

„исленн≥ досл≥дженн€ показали, що €кщо б оч≥ були абсолютно нерухом≥, то св≥т сприймавс€ б €к €кесь розпливчасте св≥тлове пл€ма, а не р≥зноман≥тна сукупн≥сть предмет≥в. —лухове ≥ нюхов≥ сприйн€тт€ супроводжуютьс€ локал≥зац≥Їю подразника шл€хом найвиг≥дн≥шого повороту в≥дпов≥дного анал≥затора до джерела звуку або запаху. ƒотик визначаЇтьс€ злагоджен≥стю роботи тактильних, температурних ≥ рухових (а ≥нод≥ ≥ больових) анал≥затор≥в, формуванн€ смакового образу немислимо без рух≥в мови. як зазначав ≤.ћ. —Їченов, в процес≥ набутт€ досв≥ду сенсорний ≥ руховий апарати з'ЇднуЇтьс€ в Їдину сприймаючу систему. 2





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 757 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒва самых важных дн€ в твоей жизни: день, когда ты по€вилс€ на свет, и день, когда пон€л, зачем. © ћарк “вен
==> читать все изречени€...

1201 - | 1115 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.021 с.