Функції соціології – це способи прояву цієї науки, її зовнішній вплив на систему відносин, яка склалася в суспільстві. Функції соціології – це сукупність ролей, які вона виконує в організації суспільства як соціальної системи, в здійсненні інтересів соціальних спільностей і груп.
Соціологія як наука є мисленням у поняттях, категоріях. Вона відрізняється від буденної соціальної свідомості логічністю, системністю, обґрунтованістю, знанням причин і наслідків соціальних явищ та процесів. Але вона має найтісніший зв’язок з буденною свідомістю – знанням, що ґрунтується на «здоровому глузді». Багато явищ життя, такі, як праця, управління, конфлікти, наркоманія, самогубство існують в реальному житті й одночасно є предметом вивчення соціології. З огляду на це, деякі вчені розглядають соціологію як поширений коментар до досвіду повсякденного життя людей. Поле застосування соціології надзвичайно широке, воно починається з аналізу особистого життя людей і завершується глобальними проблемами людства.
Кожна людина як член суспільства повинна виховувати в собі соціологічне уявлення, соціологічне світосприйняття, соціальне мислення, тобто складові духовного світу людини, які дають можливість вивчати соціальне в індивідуальному, загальне в конкретному, розглядати власні дії з позиції суспільного контексту.
Американський учений Чарльз Райт Міллс уважав, що кожну подію людського життя слід розглядати з двох боків – особистісного та суспільного. Американський соціолог Н. Смелзер гадає, що соціологія намагається зрозуміти, чому люди поводяться певним чином, чому вони утворюють групи, відправляються на війну, поклоняються чому-небудь, одружуються, голосують тощо. Важливою умовою вивчення людини в суспільних відносинах є володіння соціологічним мисленням.
Своє призначення соціологія реалізує через свої функції – теоретично-пізнавальну, описово-інформаційну, світоглядну, прогностичну, соціального проектування і конструювання, організаційно-технологічну, управлінську, інструментальну.
Теоретико-пізнавальна (гносеологічна) функція полягає в теоретичному відтворенні соціальної реальності, її усвідомленні, накопиченні знань про соціальні процеси, які поступово сприяють можливості свідомо керувати соціальними перетвореннями та соціальними змінами.
Описово-інформаційна функція полягає у зборі різноманітних даних про суспільні явища й події, що відбуваються в наш час. Без цього, неможливо визначити тенденції суспільного розвитку.
Світоглядна функція полягає в тому, що знання про суспільство дозволяє кожній людині виробити певну «картину» соціального буття та співвіднести власні можливості та зовнішні умови для самореалізації себе як особистості.
Прогностична функція полягає в можливості на основі вивчення соціальної дійсності виробляти наукові прогнози щодо майбутнього. Соціологія як наука створює та узагальнює уявлення про моделі бажаного стану суспільства чи структурних елементів у майбутньому.
Функція соціального проектування і конструювання означає, що соціологія виробляє такі наукові рекомендації, які були б використані на практиці різними соціальними верствами, групами, організаціями.
Організаційно-технологічна функція в основі своїй має створення соціальних технологій, що визначають порядок і правила практичних дій для досягнення конкретного результату в розвитку соціальної організації, соціального процесу або соціальних відносин. Сьогодні це є надзвичайно актуальним. На практиці соціальна технологія передбачає комплекс організаційних заходів, які забезпечують впровадження й реалізацію передбачених нею процесів.
Управлінська функція полягає в тому, що наукові результати соціології – рекомендації, пропозиції, методики, оцінки різних характеристик суб’єкта – є вихідним матеріалом розроблення і прийняття управлінського рішення.
Інструментальна функція означає, що соціологія виробляє свої підходи та засоби аналізу соціальної реальності, розробляє шляхи вдосконалення соціального явища за допомогою методів соціологічного дослідження.
Під поняттям «метод» у науці розуміють спосіб досягнення істини, певний шлях здобуття знання, теоретичного чи практичного освоєння дійсності. Соціологія широко використовує загальнонаукові методи пізнання, а саме: аналіз і синтез, індукцію й дедукцію, абстрагування, сходження абстрактного до конкретного та, навпаки, методи аналогії тощо. Одночасно соціологія використовує методи власне соціологічного дослідження, які діляться на: 1) методи збору інформації (метод аналізу документів, метод спостереження, метод опитування, метод експерименту) і 2) методи аналізу соціологічної інформації (використання статистичних групувань, шкалування, виявлення кількісних залежностей).
Метод аналізу документів – метод здобуття соціологічної інформації, вилученої з документальних джерел. Розрізняють традиційний (неформалізований) аналіз і контент-аналіз (формалізований), тобто аналіз засобів масової інформації. Одночасно використовують біографічний метод, де вивчають індивідуальне життя.
Опитування – метод отримання соціологічної інформації, оснований на усному чи письмовому зверненні до людей із наступним узагальненням відповідей та їхнім поясненням. Підвиди опитування – анкетування та інтерв’ю.
Спостереження – метод одержання соціологічної інформації шляхом прямої реєстрації подій свідками. Характерними рисами наукового спостереження є його систематичність, планомірність, цілеспрямованість, безпосередній зв’язок з об’єктом і неможливість повторного спостереження.
Соціальний експеримент (від лат. experimentum – проба, дослід) – метод отримання соціологічної інформації в контрольованих та керованих умовах.
