Лекція 11. Релігійні конфлікти

Сутність релігійного конфлікту. Релігійні конфлікти виника­ють у духовній сфері життя поряд з ідеологічними, науковими, моральними та деякими іншими. Вони відбуваються у духовній діяль­ності і стосуються питань віри та духовних цінностей. Як ідеологічні та моральні, релігійні конфлікти належать до групи конфліктів цінно­стей і поглядів, тому, коли йдеться про ці конфлікти, об'єктом аналізу стають релігійна свідомість, релігійні уявлення і форми релігійного життя соціокультурних спільнот людей.

Різноманітність проявів культового життя у різних релігіях, різні рівні розвитку релігій, різні форми релігійних уявлень, розбіжності у тлумаченні релігійних догматів та багато чого іншого у релігійній сфері, іноді призводять до релігійних конфліктів. Крім того, до жит­тя повертається і низка специфічних релігійних «витрат», до числа яких належить в першу чергу релігійна нетерпимість.

Отже, релігійні конфлікти — це зіткнення і протиборство (протидія) між носіями релігійних цінностей (від окремих індивідів (віруючих) до конфесій), що обумовлені відмінностями в їх світос­прийнятті, уявленнях і ставленні до Бога, різним становищем та уча­стю в релігійному житті.

Причини та умови виникнення релігійного конфлікту. Пи­тання щодо причин і умов виникнення конфлікту є питанням про су­купність чинників, які визначають і стимулюють загострення тих чи інших суперечностей у суспільстві та їх перетворення на конфлікт. Будь-якій конфлікт має об'єктивну і суб'єктивну причинну обумов­леність.

Об'єктивним джерелом конфліктів виступають ціннісно-нормативні системи суспільства. Релігія грає одну із голо­вних ролей у формуванні цієї системи. В межах релігійних ціннос­тей і норм, які певним чином впливають на світосприйняття і світо­гляд як окремих індивідів, так і соціальних груп, формуються певні зразки поведінки, розвивається конкретне суспільство, відбувають­ся ті чи інші події, які іноді за відповідних умов перетворюються на релігійні конфлікти. Останні за своєю природою належать до конфліктів цінностей, тому при їх виникненні на перший план вис­тупають автономні системи вірувань, переконань і поглядів, прин­ципи організації суспільного устрою, несумісні з принципами релігійної організації життя, взаємовиключні культурні, етичні, мо­ральні стереотипи тощо.

Оскільки будь-який конфлікт — багатоскладове явище, тому що в ньому переплітаються безліч об'єктивних чинників, у тому числі соціально-економічних, політичних, ідеологічних, психо­логічних і навіть соціально-біологічних, було б невірним недооціню­вати в релігійних конфліктах роль внутрішньосуб'єктивних, у тому числі ірраціональних, чинників, включа­ючи менталітет і навіть інстинкти людей. Усі ці чинники виходять не з проявів чистої свідомості чи волі суб'єктів, а знаходяться дещо у понадсуб'єктній сфері. Але їх дії проходять через свідомість, на­буваючи відповідної суб'єктивної форми (мотиви, бажання, праг­нення, очікування, уподобання, уявлення і т. ін.), і того виду, що за­лежить від багатьох обставин, у першу чергу від культури людини і соціуму, місця релігії в даному суспільстві, ставлення до неї, релігійної поведінки та, нарешті, релігійного життя кожної окремої людини, соціальних груп чи всього суспільства..

Динаміка релігійного конфлікту. Будь-який конфлікт прохо­дить декілька стадій. Звичайно йому передує конфліктна ситуація, тобто об'єктивна життєва ситуація, в якій знаходяться протидіючі сторони, і самі ці сторони — люди, що мають певні інтереси. На базі конфліктної ситуації і розвивається конфлікт. Якщо він не буде своєчасно зупинений (розв'язаний), то відбувається ескалація конфлікту, а потім, рано чи пізно, — його завершення.