Відбір одиниць у вибіркову сукупність

 

Об’єктивну гарантію репрезентативності отриманої вибіркової сукупності дає застосування відповідних науково обґрунтованих способів відбору підлягаючих дослідженню одиниць. Тим самим в процесі формування вибіркової сукупності повинен бути забезпечений об’єктивний підхід до відбору одиниць. Порушення цього принципу, коли спостереженню піддаються одиниці, відібрані на підставі суб’єктивної думки дослідника, призводить до того, що результати такого спостереження відносяться не до всієї генеральної сукупності, а тільки до тієї її частини, яка була піддана обстеженню.

Майже всі кримінологічні дослідження базуються на вибіркових спостереженнях, тобто з використанням вибіркового методу. Щоб вивчити якусь кримінологічну проблему, дослідник повинен відібрати таку частину об’єктів спостереження, яка найточніше представлятиме явище, що досліджується. Отже, в правовій статистиці, генеральну сукупність утворює вся множина об’єктів, які є предметом вивчення в межах, окреслених програмою кримінологічного дослідження і територіально-часовими параметрами. Наприклад, якщо об’єктом вивчення є всі зареєстровані в 2006 р. випадки хуліганства, генеральна сукупність буде нараховувати всі кримінальні справи та інші матеріали про хуліганство. Якщо дослідження охоплює всі без винятку об’єкти, що утворюють його генеральну сукупність, то воно буде суцільним обстеженням. Тоді як вибіркову сукупність становить частина генеральної сукупності, що виступає об’єктом спостереження. Адже вибіркова сукупність най частіше застосовується в конкретних кримінологічних дослідженнях. І як вище зазначалось, вона повинна бути репрезентативною. Нагадуємо, що репрезентативність вибірки означає, що з деякою наперед заданою погрішністю можна ототожнити встановлений у вибірковій сукупності розподіл ознак явища, що вивчається, з їх дійсним розподілом у генеральній сукупності.

Розглянемо основні етапи формування вибіркової сукупності:

1) Перед організацією процедури безпосереднього відбору об’єктів у вибірку, потрібно обґрунтувати її структуру з точки зору завдань дослідження. Структура вибіркової сукупності за звичай складається на підставі висунутих гіпотез. Наприклад, при дослідженні проблеми хуліганства кримінолог може висунути гіпотезу про різне поширення цього злочину серед верств населення залежно від рівня їх освіти. Тоді, зазначаючи, що в генеральній сукупності (серед населення регіону що вивчається) 15% осіб з вищою освітою, 40% - із середньою і 45% - з неповною середньою освітою, він повинен витримати ці пропорції і у вибірці. Якщо гіпотеза передбачає також, що схильність до хуліганства залежить від віку, то у вибірці мають бути пропорційно представлені ті вікові групи генеральної сукупності, які цікавлять дослідника.

2) Структура вибіркової сукупності задається з урахуванням доступної досліднику кримінологічної інформації.

3) Після того як визначена, структура вибіркової сукупності, наприклад розподіл осіб за віком, виникає питання, як практично відібрати об’єкти з генеральної сукупності, щоб отримати потрібну структуру. В цьому разі ефективними будуть методи математичної статистики. На цьому етапі обирається обсяг вибірки та способи її проведення.

Обсяг вибірки, формули розрахунку якого ми наводили в попередньому підрозділі, дослідниками сприймається як загальне число одиниць спостереження, включених у вибіркову сукупність. Довівши що обсяг вибірки також залежить і від числа ознак, які вона охоплює. Вибірка, яка має достатній обсяг для однієї ознаки, може бути абсолютно недостатньою для іншої. Тому коли планується вивчення розподілу багатьох ознак, то вибірка мусить повно репрезентувати кожну з них.

Для того, щоб результати, отримані при вивченні вибіркової сукупності, можна було без значної погрішності розповсюдити на всю сукупність, при організації вибіркового спостереження необхідно дотримувати наступні, вироблені теорією статистки вимоги. А саме: - число одиниць, узятих для вибіркового обстеження, повинне бути достатньо великим; - вибір одиниць спостереження повинен бути випадковим, тобто кожна одиниця сукупності, що вивчається, повинна мати рівну можливість потрапити у вибірку; - вибір повинен здійснюватися з усіх частин сукупності, що вивчається; - вибір не повинен залежати від кількості і значення ознак, якими володіють одиниці сукупності.

В практиці проведення статистичних досліджень існують різні способи відбору одиниць у вибіркову сукупність. За способом організації розрізняють просту або випадкову, типову, механічну, серійну вибірку. По ступеню обхвату одиниць досліджуваної сукупності розрізняють великі і малі вибірки. Залежно від способу відбору одиниць розрізняють повторну і безповторну вибірку:

1) відбір по схемі поверненої кулі (картки), який називається повторною вибіркою. При повторному відборі вірогідність попадання кожної окремої одиниці у вибірку залишається постійною, оскільки після відбору якоїсь одиниці (кулі, картки) вона знову повертається в сукупність (в урну) і знову може бути вибрана;

2) відбір по схемі неповерненої кулі (картки), називається безповторною вибіркою. В цьому випадку кожна відібрана одиниця не повертається назад, і вірогідність попадання окремих одиниць у вибірку весь час змінюється (для одиниць, що залишилися, вона зростає).

Найчастіше у правовій статистиці використовують такі способи відбору одиниць у вибіркову сукупність: простий випадковий, механічний, типовий, серійний, або гніздовий.

Розглянемо їх більш детально.

Простий випадковий відбір – це класичний спосіб формування вибіркової сукупності, при якому відбір одиниць у вибіркову сукупність проводиться випадково шляхом жеребкування або з використанням таблиці випадкових чисел. При такому способі відбору для усіх одиниць сукупності створюється однакова можливість потрапити у вибіркову сукупність.

Випадкова вибірка звичайно проводиться за допомогою жеребкування або за допомогою таблиць випадкових чисел.

Таблиця випадкових чисел.

 

Користуватися таблицею випадкових чисел слід наступним чином. Наприклад, у вибіркову сукупність має бути включено 75 одиниць із перелічених 780 одиниць генеральної сукупності. Використовуючи таблицю випадкових чисел, можна побачити, що її перший рядок має такі числа: 5489; 5583; 3156; 0835; 1988; 3912; 0938; 7460; 0869 та 4420. До нашої вибіркової сукупності можуть потрапити одиниці, які мають номер менше 780. Використовуючи лише останні три кожного числа, ми зможемо відібрати необхідну кількість одиниць у вибіркову сукупність. Із наведених чисел це будуть: 489; 583; 156; 460; 420. Можна використовувати і перші три цифри кожного числа. Тоді у вибіркову сукупність потрапили б: 548; 558; 315; 83; 198; 391; 93; 746; 86 та 442.

При простому випадковому відборі для кожної одиниці сукупності створюються однакові умови, щоб потрапити у вибіркову сукупність у кожному окремому акті відбору. Завдяки цьому узагальнюючі ознаки вибіркової сукупності досить точно відображають узагальнюючі показники генеральної сукупності.

Застосування простого випадкового відбору є результативним в тому разі коли сукупність однорідна. В тому разі якщо генеральна сукупність складається з одиниць, які істотно відрізняються одна від одної, то необхідно формувати вибіркову сукупність механічним або типовим відбором.

Механічний відбір – це вибірка, при якій генеральна сукупність заздалегідь поділяється на певне число рівних за кількістю одиниць груп, після чого із кожної групи відбирається для вибіркової сукупності тільки одна одиниця. Основою такої вибірки є впорядкована чисельність елементів сукупності з якої відбір одиниць здійснюється через рівні інтервали. Межу інтервалів обчислюють діленням обсягу всієї сукупності на передбачений обсяг вибіркової сукупності. Відбір одиниць проводять відповідно до встановленої пропорції через який-небудь інтервал. Наприклад, при пропорції 1:50 (2%-ва вибірка) відбирається кожна 50-а одиниця, при пропорції 1:20 (5%-ва вибірка) – кожна 20-а одиниця сукупності і т.д.

Механічна вибірка застосовується у випадках, коли генеральна сукупність яким-небудь чином впорядкована, тобто є певна послідовність в розташуванні одиниць сукупності (списки виборців – за абеткою, табельні номери працівників – по підрозділах, відділах, номери установ кримінально-виконавської системи – по регіонах, номери кримінальних справ – залежно від перебування під слідством і т.п.). Отже, при проведені механічного відбору до вибіркової сукупності потрапляють різні частини генеральної сукупності тому механічний відбір вважається більш репрезентативним.

До поширених способів відбору одиниць сукупності, як у державній так і правовій статистиці, відноситься типовий відбір. Типовою називається така вибірка, при якій генеральна сукупність заздалегідь поділяється на якісно однорідні, типові групи. Далі з кожної групи відбирається певна кількість одиниць у порядку простого випадкового або механічного відбору з метою формування вибіркової сукупності з урахуванням кількості одиниць, які потрапили в кожну окрему групу.

Отже, т иповий відбір можна визначити як спосіб формування вибіркової сукупності залежно від складу генеральної сукупності за типовими ознаками. При типовому відборі забезпечується пропорційне потрапляння у вибірку одиниць сукупності з різних окремих груп.

Отже, при типовій вибірці генеральна сукупність заздалегідь розчленовується на типи, кожний з яких у вибірці представлений квотою, пропорційної чисельності типу в генеральній сукупності. При обстеженнях населення такими типовими групами можуть бути райони, соціальні, вікові або освітні групи, при обстеженні установ кримінально-виконавської системи – вид виправних установ залежно від режиму тримання засуджених, віку ув’язнених і т.п. Безпосередній відбір одиниць з типових груп проводиться у вигляді випадкового відбору, механічного відбору або яким-небудь іншим способом. При цьому відбір може бути або пропорційним чисельності одиниць в окремих типових групах, або непропорційним.

Типовий відбір дасть більш репрезентативну вибірку. Якщо при простому випадковому відборі забезпечується лише кількісна репрезентація вибірки, то при типовому відборі забезпечується як кількісна, так і якісна репрезентація. Найяскравішими прикладами вибірок, здійснюваних по методу квот, є вибірки з метою вивчення громадської думки.

При дослідженні правових явищ і процесів що відбуваються в суспільстві, а також коли необхідно провести поглиблене вивчення окремих видів злочинів, правопорушень і особливостей осіб, що їх вчинили, доцільно застосовувати серійний, або гніздовий відбір.

Серійний, або гніздовий відбір – це спосіб коли відбираються не окремі одиниці, а їх групи (гнізда, серії), щоб в їх межах спостерігати усі без винятку одиниці сукупності.

В тих випадках, коли одиниці сукупності з’єднані в невеликі групи або серії, використовується серійна вибірка. Як такі серії в кримінально-правовій статистиці можуть розглядатися соціальні або вікові групи – при дослідженні причин злочинності, оперативно-стройові підрозділи правоохоронних органів – при дослідженні ефективності їх роботи тощо. Отже при серійному відборі основою вибірки є певна кількість одиниць, яка розглядається як одне ціле. Враховуючи це, серійний відбір здійснюється з меншими витратами часу на його проведення. Але при цьому способі вибірки завжди існує імовірність отримати більшу похибку репрезентативності.

Окрім перерахованих способів відбору, в практиці статистичних обстежень соціально-правових явищ застосовується і їх комбінація. Так, наприклад, можна комбінувати типову і серійну вибірки, коли серії відбираються в установленому порядку з декількох типових груп. Можлива також комбінація серійного і випадкового відборів, при якій окремі одиниці відбираються всередині серії у випадковому порядку.

Спосіб відбору об’єктів дослідження (одиниць сукупності) – вирішальна умова якості висновків з будь-якого вибіркового методу дослідження, який, у свою чергу, багато в чому визначається особливостями предмету дослідження.

І насамкінець, необхідно нагадати що по ступеню обхвату одиниць досліджуваної сукупності розрізняють великі і малі вибірки. Теорія малих вибірок розроблена англійським статистиком В. Госсетом на початку XX в. і продовжена в дослідженнях Р. Фішера. До малих вивірок відносяться вибірки об’ємом менше 30 одиниць. А як вище зазначалось, для певного способу відбору одиниць помилка репрезентативності залежить від обсягу вибірки і ступеня коливання, неоднорідності ознаки, що вивчається, в генеральній сукупності. Причому чим менше обсяг вибірки, тим більшу помилку репрезентативності слід чекати, а це, у свою чергу знижує точність оцінки параметрів генеральної сукупності. При вибірках невеликого об'єму (менше 100 одиниць) відбір повинен проводитися з сукупності, що має нормальний розподіл, який в об’єктах правової статистики зустрічається дуже рідко. Тому малу вибірку при обстеженні правопорушень і контролю над ними слід застосовувати з великою обережністю при відповідному теоретичному і практичному обґрунтуванні.

Враховуючи вищезазначене, зробимо висновок що використання будь-якого з наведених способів формування вибіркової сукупності залежить від мети вибіркового спостереження, а також можливостей його організації та виділеного часу на його проведення.

Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття вибіркової сукупності.

2. Що розуміють під вибірковим спостереженням?

3. Що таке обстеження основного масиву?

4. Яка може бути похибка репрезентативності?

5. Який повинен бути обсяг вибірки?

6. Яким чином здійснюється відбір одиниць спостереження у вибіркову сукупність?

7. Яким чином повинна розраховуватись похибка репрезентативності?

8. Що таке гранична похибка репрезентативності?

9. В яких випадках може проводитись повторна вибірка?

10. Назвіть основні етапи формування вибіркової сукупності.