Партійні системи: основні концепції

Політична ситуація в країні, характер політичних процесів багато в чому залежать від того, якою є партійна система в даному суспільстві. Оскільки суспільство диференційоване, то йому властива різноманітність соціальних, в тому числі політичних інтересів. А це означає неминучість існування кількох політичних партій, в усякому випадку, якщо йдеться про демократичний устрій. Тому складовою частиною політичних відносин є стосунки між партіями щодо державної влади. Це означає існування партійних систем як складової частини більш високого порядку – політичної системи країни. Характер партійних систем визначає вид політичного режиму, механізм та ефективність демократії.

Однопартійна система характеризується відсутністю формальної і практичної конкуренції за владу, можливості чергування при владі різних партій, оновлення програмних установ соціально-економічної і політичної стратегії, виходячи з конкретних проблем суспільства та інтересів різних класів, соціальних груп. Тривале перебування однієї партії при владі, як показала історія, призводить до кризи у розвитку суспільства, переродження влади, корупції.

Багатопартійна система – форма суспільного управління, за якої боротьба кількох політичних партій за державну владу виступає як механізм використання різнобічностей у політичних програмах, які відображають реальні соціальні інтереси і цілі суспільного прогресу. Для багатопартійної системи характерні періодична зміна партій при владі, що виключає можливість застою і переродження; використання волі народу як засобу вибору суспільних сил, партій і лідерів; виявлення різних підходів, думок та інтересів, що лежать в їх основі. Що стосується багатопартійної системи, то вони дуже різноманітні. В одних країнах з багатопартійною системою постійно змінюються коаліції. В інших – взаємовідносини між партіями більш-менш стабільні. Виділяють багатопартійну систему крайнього плюралізму: для такої системи характерна наявність антисистемних партій; двосторонньої опозиції, центральне місце займає одна або певна група партій; існує також і безвідповідальна опозиція. Протилежна такій системі є система обмеженого або поміркованого плюралізму. В такій системі немає антисистемних партій, ідеологічні розбіжності між партіями невеликі, опозиція одностороння. Ще одна різновидність багатопартійності – “атомізована” партійна система, особливість якої в тому, що існує багато партій, але вони малочисельні і маловпливові. Все це дозволяє зробити висновок, що політична партія і партійна система є важливим елементом політичної системи, вона суттєво впливає на політичне життя суспільства.

Двопартійна система – поняття використовується для характеристики партійної системи США та Великобританії. Мова йде лише про ті партії, які поперемінно беруть участь у здійсненні політичної влади і переважають у виборчій боротьбі. Одна із партій завойовує безумовну більшість у парламенті, інша стає – опозиційною. Міцності двопартійної системи сприяє мажоритарна система визначення наслідків голосування на виборах у представницькі органи, згідно з якою на перший план висувається партія, кандидат від якої дістав більшу кількість голосів на виборах.

Основу американської моделі взаємовідносин всередині двохпартійної системи становить два принципи – консенсус і альтернативність. Консенсус означає згоду між партіями у відношенні основ американського суспільного устрою, політичної системи, політичної культури. Він забезпечує еволюційність розвитку суспільства і спадковість у функціонуванні його інститутів. Альтернативність, що полягає у виробленні і пропозиції двома головними партіями різних способів удосконалення суспільства, забезпечення економічного зростання, досягнення соціальних компромісів і стабільності, створює реальне суперництво, утверджує конкуренцію на політичному ринку. Послаблення принципу консенсусу може привести до руйнування суспільних основ, дисфункцій державно-політичних інститутів і т.д. Ослаблення або звуження, тим більше зникнення альтернативності загрожує втратою двома політичними гігантами монопольних позицій на політичному ринку, появою і успіхом третьої партії. Розширення консенсусу в платформах і політиці республіканців і демократів відображало і намагання кожної партії включити в сферу свого впливу максимальної кількості виборців

Відомий французький вчений М.Дюверже розглядає двопартійність двох типів. Одна двопартійність носить технічний характер – протистояння партій-суперниць стосується другорядних цілей і засобів їх досягнення, тоді як політична філософія і основні устої існуючого режиму приймаються і однією і іншою партією. Другий тип двопартійності – двопартійність сутністна – боротьба партій іде навколо самої природи режиму, фундаментальних уявлень про життя і набуває запеклість і непримиримість релігійних війн. На думку Дюверже, життєздатна лише перша двопартійність.

Політичні партії України

Політичні партії України. Формування справжньої багатопартійності – процес тривалий і суперечливий. Одна із його особливостей, що ще не склалося досить впливової і масової партії, яка б представляла широкі верстви населення. Існує багато дрібних партій, виразників вузькогрупових інтересів. Є чимало таких, що грунтуються не на інтересах, а на запереченні попереднього тоталітарного режиму, лідери керуються емоціями. Жодна із партій не може себе самореалізувати без союзу з іншими партіями. На семінарі слід розглянути діяльність партій України. Життєдіяльність кожної партії, їхня масовість і стосунки в партійній системі залежать від того, наскільки її ідейно-програмні настанови і практична діяльність сприятимуть здійсненню радикальних політичних і економічних реформ, у формуванні громадянського суспільства, наскільки буде врахований економічний, соціальний і ідейний плюралізм суспільства.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ:

1. На основі відомих вам історичних фактів визначте способи формування партій.

2. Які критерії поділу партій на кадрові, масові, централізовані, децентралізовані, демократичні і авторитарні? Назвіть переваги і недоліки кожного із вказаних типів.

3. Базуючись на програмних документах провідних політичних партій України порівняйте їх ставлення до:

а) форми правління;

б) державного устрою;

в) зовнішньополітичного курсу України;

г) приватизації об’єктів державної власності;

д) міжнаціональним відносинам.

4. Чим відрізняються партії від інших організацій?

5. Проаналізуйте партійні орієнтації українських виборців (враховуючи результати останніх парламентських виборів)

6. В чому відмінність партійних систем України, США, Китаю, Швеції.

7. Назвіть країни, де існують одно-, двох-, багатопартійні системи. Від яких факторів залежить характер партійної системи?

8. Проаналізуйте вплив типу політичного режиму, історичних, культурних факторів на зміст і форми функціонування партій і партійних систем.

 

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ, доповідей і контрольних робіт

1. Соціальні та економічні основи багатопартійності.

2. Генезис політичних партій.

3. Місце і роль політичних партій в політичній системі суспільства.

4. Трансформація політичних партій і партійних систем в країнах Східної і Центральної Європи.

5. Процес формування багатопартійності в Україні.

6. Соціально-політичний устрій та політичне призначення партії.

7. Електоральна стратегія сучасних партій та рухів України.

8. Багатопартійність як необхідна стратегія сучасних партій та рухів України.

9. Політичні партії України: походження, ідейні орієнтації, електорат.

10. Опозиція і її роль в політичному житті.

11. Партії в парламенті і в уряді України.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабкин В., Селиванов В. Народ и власть. – К.: Манускрипт, 1996. – 448с.

2. Бебик В.М.Політологія для політика і громадянина: Монографія. – К.:МАУП, 2003. – 424 с.

2. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. - М: Логос, 1999.- 386 с.

3. Дюверже М. Политические партии / Пер. с франц. Изд. 3-е. М.: Академический Проспект и Королев, Парадигма. – 2005. – 544 с.

4.Политическая наука: новые направления /Пер. с англ. – М.: Вече, 1999. – 816 с.

5. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку /За ред. Ф.М.Рудича:Навч. посібник. – К.: парламентське вид-во, 2002. – 327 с.

6. Політичні партії України. Довідник в 3-х томах –К.: Український цент політичного менеджменту, 2006. – 2 648 с.

7. Рагозин Н. Украина: партии и партийная система / Донецк: Норд-Пресс, 2006. – 202 с.

8. Рудич Ф.М. Політологія. Підручник. – Київ.: ”Либідь”, 2006. - 478 с.

9. Сартрі Джованні Порівняльна конституційна інженерія /Пер. з 2-го англ.. видання. – К.:Артек, 2001. – 224 с.

10.Соргин В. Политическая история США. ХVІІ – ХХ вв. – М.: Издательство „Весь мир”, 2001. – 400 с.

11.Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

12. Шварценберг Р.-Ж. Политическая социология. – В 3 ч., – М., 1992.

13. Політологія / Под ред. Н.И.Сазонова. – Харьков.,2001. – 831 с.

14. Здіорун С.І., Кремінь В.Г., Міщенко М.Д. Національно-політичні рухи та їхній вплив на державне управління.-К.: НІСД,1996.

15. Слісаренко А.Г., Томенко М.В. Нові політичні партії України. Тов-во „Знання, УРСР. - К.:1990.-45 с.

16. Українські ліві: між ленінізмом і соціал-демократією. - К.: Видавн. дім „КМ” Аcademia”,2000.- 256 с.

17. Джос Ф.Х. Політична палітра сучасної України.-К.: Вінниця,1993.- 129 с.

18. Регіональний портрет України. - К.: УНЦПД, 2003. - 336 с.

19. Україна багатопартійна: програмні документи нових партій. - К.: Пам’ятки Украъни,1991.- 192 с.

20. Політичні партії України / Укладачі та редактори Г.Андрущак, Ю.Марченко, О.Телемко. - К.: ТОВ „К.І.С.”,1998.- 701 с.

21. Закон України „Про об’єднання громадян”// Закони України. - Т.3.-К.: 1996.- с.298-308.

22. Політичні партії в Україні. Інформаційно-довідкове видання/ Ред. кол.: М.М.Рябець (голова) та ін.. – К.: Центральна виборча комісія, 2001.- 360 с.

23. Етнічні спільноти України: Довід-к.- К.: Фенікс,2001.- 251 с.

 

Тема 10

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ І ОБ’ЄДНАННЯ

 

зміст:

10.1. Суспільно-політичні рухи, їх сутність та роль в суспільному житті.

10.2. Функції суспільно-політичних рухів.

10.3. Суспільно-політичні рухи в демократичних державах.

10.4. Особливості співпраці молодіжних об’єднань з владними інститутами України.