По третьому питанню слід відмітити, що ведучу роль в сучасній зарубіжній політичній науці займає американська політологія. На формування американської політологічної школи значний вплив здійснили традиційні підходи і концепції, які виходять з політичних ідей Платона і Аристотеля, класичного конституціоналізму Т.Гоббса, Дж.Локка, Ш.Монтеск`є. Американська політологічна школа представлена наступними напрямками:
1.Теоретичні проблеми політичної науки (Р.Даль, Д.Істон та ін.), в контексті яких значна увага приділяється питанням політичної стабільності і модернізації, функціонування політичних систем і режимів.
2.Компаративістські політологічні дослідження (Г.Алмонд,С.Верба, С.Ліпсет), в контексті яких основна увага приділяється емпіричним дослідженням, які проводяться по єдиній програмі одночасно в багатьох країнах: вивчення залежності між економікою, політикою і стабільністю, специфічних особливостей політичної культури, сприйняття цінностей лібералізму народами різних країн і народів.
3.Дослідження в сфері міжнародних проблем, розвитку цивілізацій, глобальних взаємозалежностей (З.Бжезинський,С.Хантінгтон та ін.): відносини між Сходом і Заходом, причини політичних конфліктів, проблеми посттоталітарного розвитку.
4.Дослідження динаміки суспільної думки: визначення переваг виборців під час голосування, формування іміджу політиків, політичні інститути і рішення, розробка методів і інструментарію для проведення досліджень.
Американська політична думка - напрям розвитку суспільних знань, що утвердився у США з кінця XIX ст., зорієнтований на науково-теоретичні пошуки зв'язку держави і суспільства і на емпіричний підхід до аналізу діяльності державних, урядових та політичних інститутів. У 1857 р. в Колумбійському університеті була відкрита перша "Школа (коледж) політичної науки", з 1889 р. почала роботу Академія політологічних і соціологічних наук, у 1903 р. була створена Американська асоціація політичних наук. Нині Асоціація нараховує понад 25 тис. професіоналів-політологів. Центри емпіричних досліджень діють в американських університетах з 1906 р., Федеральний Центр емпіричних досліджень створений у 1914р. Активно розвивається політологічна наука після другої світової війни.
Центральними для американської політології традиційно залишаються проблеми політичної влади. При цьому досліджуються:
1) конституційні основи і принципи політичної влади (Конгрес, система президентства і адміністративно-управлінського апарату);
2) політична влада і політична поведінка (механізм функціонування суспільної думки, поведінка виборців, діяльність політичних партій);
В останній час в американській політології розвиваються такі нові напрямки, як:
- теорія політичного управління;
- міжнародної політики;
- політичної модернізації,
- компаративістської політології.
Розвиток американської політології вчені поділяють на такі періоди:
1) з кінця Х1Х ст. до першої світової війни;
2) між двома світовими війнами;
3) з кінця другої світової війни і до теперішніх часів.
Політична наука у США почала розвиватися насамперед по лінії дослідження політичного впливу різних соціальних груп та їх організацій, вивчення політичних процесів і політичних інститутів, владних політичних структур.
У 20-30-ті р.р., в політичній науці США все більше уваги приділяється розробці загальнотеоретичної концепції влади. Проблеми політичного лідерства і політичної поведінки були у центрі уваги американських політологів. До того ж у США існують дві наукові дисципліни, чий предмет досліджень надто близький: політична наука і політична соціологія. Досить значною є роль американських політологів (Д.Істон, Г.Алмонд, У.У.Мітчелл, К.Дойч, С.Верба) у галузі системних досліджень.
Особливу роль у розвитку американської політології після другої світової війни відіграє вивчення міжнародних відносин і зовнішньої політики держав. Поглиблений аналіз міждержавної політичної ситуації та змін у політичних системах та інститутах окремих держав у працях Г.Моргентау, Р.Снайдера, З.Бжезинського, Г.Кіссінджера, Дж.Розентау. Американська політологія домоглася істотних успіхів з таких проблем, як дослідження політичних процесів і функціонування політичних систем, інституцій, органів влади різних рівнів, партій, політичного і виборчого процесів, політичної культури.
