Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤дењ про нац≥ональну самосв≥дом≥сть ≥ нац≥ональний ментал≥тет




” розробц≥ концепц≥њ нац≥ональноњ св≥домост≥ ≥ нац≥онального ментал≥тету брала участь не одна пле€да украњнських ф≥лософ≥в, пол≥толог≥в, соц≥олог≥в. —еред найвизначн≥ших можна назвати: ¬.—таросольського, —.ƒн≥стр€нського, ќ.Ѕочковського, ћ.—ц≥борського, ё. Ћипу, ≤. Ћисн€к-–удницького.

¬. —таросольський (1878Ч1942) Ч громадсько-пол≥тичний д≥€ч, один ≥з кер≥вник≥в ”крањнськоњ студентськоњ громади, автор праць Ђ“еор≥€ нац≥њї (1921), Ђћетодолог≥чна проблема в науц≥ про державуї (1925), Ђƒо питанн€ про форми державиї (1925), Ђƒержава ≥ пол≥тичне правої (т. 1Ч2, 1925) та ≥н. ” своЇму твор≥ Ђ“еор≥€ нац≥њї в≥н досл≥джуЇ сп≥вв≥дношенн€ пон€ть нац≥њ, держави, раси, культури, економ≥чних ≥нтерес≥в, ≥сторичних традиц≥й, ≥мпер≥ал≥зму ≥ мес≥ан≥зму. ¬≥дкидаючи поверховий, Ђатом≥стичнийї п≥дх≥д до нац≥њ, в≥н плекаЇ ≥дењ, що нац≥€ зароджуЇтьс€ на ірунт≥ вол≥ до пол≥тичного визначенн€ ≥ перестаЇ ≥снувати тод≥, коли втрачаЇ таку волю. –озвиваючи державницьку концепц≥ю —. ƒн≥стр€нського, в≥н прид≥л€Ї увагу саме тим класам, €к≥ Ї нос≥€ми нац≥ональноњ св≥домост≥. Ќа його думку, нац≥€ ірунтуЇтьс€ на ≥ррац≥ональн≥й стих≥йн≥й вол≥, сутн≥сними моментами €коњ Ї зв'€зок м≥ж нац≥Їю ≥ мовою, тому нац≥€ Ї Ђвитвором психолог≥њї, а не Ђнац≥онального думанн€ї. ƒжерелом сили нац≥ональноњ сп≥льноти Ї прагненн€ до пол≥тичноњ самод≥€льност≥, €ке пов'€зане ≥з зародженн€м сучасноњ демократ≥њ ≥ лог≥чно випливаЇ з тих чинник≥в, що формують нац≥ю €к Їдиний соц≥альний орган≥зм.

¬.—таросольський зазначаЇ, що прикмети нац≥њ вказують на однаков≥сть людей, €к≥ ще не становл€ть суб'Їктивноњ ц≥л≥сност≥; це об'Їктивн≥ чинники нац≥њ (культура, мова, ≥сторичн≥ традиц≥њ, територ≥€) та суб'Їктивн≥ (вол€, ≥де€), €к≥ спри€ють об'Їднанню людей у групу, сусп≥льство. √оловним у розум≥нн≥ пон€тт€ нац≥њ вчений називаЇ суб'Їктивний чинник, а саме Ч волю бути нац≥Їю та усв≥домлювати себе окремою нац≥Їю.

—тан≥слав ƒн≥стр€нський (1870Ч1935) Ч пол≥тичний д≥€ч, професор, доктор права, один ≥з засновник≥в ”крањнського ¬≥льного ≥нституту, розробив пол≥тичну концепц≥ю украњнськоњ держави, €ку завершив в ем≥грац≥њ. Ќаписав р€д твор≥в: Ђ”крањнаї, ЂЌова державаї, Ђ«агальна наука права й пол≥тикиї, Ђ—амовиз≠наченн€ народ≥вї, в €ких розгл€нув роль ≥ значенн€ ”крањни дл€ ™вропи. Ќова ”крањнська держава маЇ ірунтуватис€ на справжн≥й демократ≥њ, м≥цн≥й народн≥й орган≥зац≥њ, народовладд≥ ≥ свобод≥, гарантованому прав≥ на працю.

≤снуюч≥ сусп≥льн≥ зв'€зки —.ƒн≥стровський розд≥л€в на два ти≠пи: до першого в≥н зараховуЇ родину, р≥д, плем'€, державу та народ, ≥ вважаЇ ц≥ зв'€зки природними, орган≥чними; другий тип становл€ть так зван≥ орган≥зац≥йн≥ зв'€зки Ч церква, класи, парт≥њ, в≥льн≥ та примусов≥ товариства. “ому, за ƒн≥стр€нським, необх≥дною умовою перетворенн€ народу в нац≥ю Ї ≥снуванн€ св≥домого сусп≥льного зв'€зку, в основ≥ €кого лежить нац≥ональна психолог≥€ та нац≥ональна самосв≥дом≥сть.

—.ƒн≥стр€нський зробив висновок про необх≥дн≥сть самовизначенн€ украњнськоњ нац≥њ на власн≥й територ≥њ, тобто обірунтував право украњнськоњ нац≥њ на самовизначенн€ в њњ етн≥чних кордонах. –озгл€даючи пон€тт€ Ђнац≥€ї та Ђдержаваї, розкрив њх сп≥льн≥ та в≥дм≥нн≥ ознаки, а також обірунтував принцип нац≥онального самовизначенн€ украњнського народу. Ќац≥ональна ≥де€ скеровуЇ на≠род на боротьбу проти чужих територ≥альних пос€гань ≥ водночас об'ЇднуЇ розпорошен≥ по р≥зних державах народн≥ елементи до р≥вн€ державноњ самоорган≥зац≥њ.

ќльгерд ≤ппол≥т Ѕочковський (1884Ч1939) Ч украњнський пол≥то≠лог, пол≥тичний д≥€ч, публ≥цист, один ≥з пров≥дних фах≥вц≥в з теор≥њ нац≥њ та нац≥ональних в≥дносин, автор багатьох праць з нац≥ональ≠ного питанн€: Ђѕоневолен≥ народи царськоњ ≥мпер≥њ, њх нац≥ональне в≥дродженн€ та автономне пр€муванн€ї (1916), ЂЌац≥олог≥€ ≥ нац≥ограф≥€ї (1927), ЂЅоротьба народ≥в за нац≥ональне визначенн€ї (1932). —воњми творами започаткував новий напр€м Ч нац≥олог≥ю, до €коњ в≥дносив: ≥сторичну або генетичну нац≥олог≥ю, нац≥опол≥тику, нац≥одинам≥ку, нац≥ософ≥ю, нац≥отиполог≥ю й характеролог≥ю.

ƒо предметного пол€ етнопол≥толог≥њ в≥н зараховував питанн€ соборност≥ €к в нац≥ональному, так ≥ в державному аспектах. —аме демократ≥€ спри€Ї пробудженню нац≥й ≥ становленню нац≥ональноњ ≥дењ, спричин€Ї розвиток нац≥ональних рух≥в. «начну увагу Ѕочков≠ський прид≥л€в розум≥нню нац≥онал≥зму, €кий в≥н под≥л€в на демо≠кратичний (романтичний ≥ гуман≥стичний), пов'€заний ≥з зароджен≠н€м нац≥њ (до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни), та паннац≥онал≥зм (антирац≥ональний, антил≥беральний), пов'€заний з утвердженн€м культу сили ≥ принципу м≥жнац≥ональноњ ворожнеч≥.

Ќа€вн≥сть у процес≥ нац≥отворенн€ вольового елементу Ѕочковський по€снюЇ нац≥ональною св≥≠дом≥стю, €ка розвиваЇтьс€ з нац≥онального ≥нстинкту, розвинутого на р≥вн≥ п≥дсв≥домост≥: згодом нац≥ональна св≥дом≥сть генеруЇ нац≥ональну ≥дею, €ка ≥ стаЇ головним чинником новоњ доктрини нац≥отворенн€.

ћикола —ц≥борський (1897 Ч 1941) Ч теоретик украњнського нац≥онал≥зму, визначний д≥€ч ќ”Ќ, публ≥цист, ≥деолог украњнського орган≥зованого нац≥онал≥зму, теоретик оф≥ц≥йних видань ќ”Ќ; автор численних статей у часописах: Ђƒержавна нац≥€ї, Ђ–озбудова нац≥њї, Ђ—урмаї, у тижневику Ђ”крањнське слової, сп≥вавтор проек≠ту конституц≥њ ”крањнськоњ держави, автор публ≥цистичних праць, зокрема: Ђќ”Ќ ≥ сел€нствої (1933), ЂЌац≥ократ≥€ї (1935), Ђ”крањ≠на й нац≥ональна пол≥тика совЇт≥вї (1938), Ђ—тал≥н≥змї (1942), Ђƒе≠мократ≥€ї (1941), ЂЌац≥ональна пол≥тика б≥льшовик≥в в ”крањн≥ї (1938). ” доробку ЂЌац≥ократ≥€ї обірунтував основн≥ положенн€ доктрини нац≥онал≥зму €к державно-пол≥тичного ≥ соц≥ально-економ≥чного устрою, зг≥дно з €кою украњнська ≥де€ Ї вих≥дним положенн€м чинност≥ та ц≥льовим призначенн€м держави. Ќац≥ю в≥н розгл€дав €к найвищу форму людського сп≥вжитт€, що маЇ неповторний духовний зм≥ст, €ка створюЇтьс€ на основ≥ сп≥льност≥ њњ дол≥, Їдност≥ та стремл≥нн€ зд≥йснювати своњ власн≥ ≥сторичн≥ завданн€.

«а конституц≥Їю ”крањна мала бути авторитарною й ун≥тарною, але й одночасно децентрал≥зованою державою, що вс≥ма елемента≠ми свого устрою в≥дпов≥датиме сутност≥ нац≥ократ≥њ €к режиму па≠нуванн€ ц≥л≥сноњ нац≥њ у власн≥й держав≥.

ёр≥й Ћипа (1900Ч1944) Ч самобутн≥й украњнський письмен≠ник, ф≥лософ ≥ пол≥толог, автор твор≥в Ђ озаки в ћосков≥њї, Ђѕри≠значенн€ ”крањниї, Ђ„орноморська доктринаї, Ђ–озпод≥л –ос≥њї, ЂЅ≥й за украњнську л≥тературуї. ” своњх роздумах про украњнську державн≥сть ё.Ћипа зауважував, що не можна на перше м≥сце ставити €кусь доктрину чи нав≥ть козацький запал ≥ пиху, ос≠к≥льки це не в≥дпов≥даЇ характеров≥ украњнськоњ державноњ розбу≠дови.  оли нац≥ократи говор€ть про людську расу, вони мають на уваз≥ психолог≥ю ≥, особливо, духовний склад ментал≥тету.

”крањнськ≥ генеральн≥ ≥дењ Ч це б≥льш чи менш глибинн≥ ви€ви ук≠рањнського расового Ђ€ї, б≥льш чи менш глибинн≥ витоки украњнськоњ духовност≥. ј щоб ц≥ ≥дењ викристал≥зувалис€, сл≥д в≥дчути свою батьк≥вщину €к ц≥л≥сн≥сть. ќсновною рисою украњнського характеру в≥н називаЇ Ђмальовничий ≥ндив≥дуал≥змї. ”крањна, за Ћипою, вхо≠дить у так зване хл≥боробське Ђкультурне колої, в центр≥ духовност≥ €кого постаЇ ж≥нка-мати, що об'ЇднуЇ навколо себе родину. ќбраз ”крањниЧ∆≥нкиЧћатер≥ пов'€заний з самим устроЇм ос≥лоњ хл≥бо≠робськоњ родини, €к≥й притаманн≥ вм≥нн€ господарювати, витрива≠л≥сть ≥ традиц≥онал≥зм у прац≥. ¬важаЇтьс€, що ё.Ћипа зробив спробу визначити пон€тт€ геопол≥тичних характеристик украњнських терито≠р≥й, ≥сторично-психолог≥чних особливостей украњнськоњ ментальност≥, що мало спри€ти усв≥домленню украњнц€ми свого м≥сц€ у св≥товому ≥сторичному процес≥. –озум≥ючи необх≥дн≥сть ≥снуванн€ ”крањни в геопол≥тичному простор≥, ё. Ћипа наголошував на партнерств≥ наро≠д≥в, незважаючи на нац≥ональн≥ та рел≥г≥йн≥ в≥дм≥нност≥.

≤ван Ћисн€к-–удницький (1919Ч1984) Ч украњнський пол≥толог, ≥сторик, професор ун≥верситет≥в у ‘≥ладельф≥њ та ¬ашингтон≥, јльбертського ун≥верситету в ≈дмонтон≥; його науков≥ прац≥ Ђћ≥ж ≥стор≥Їю ≥ пол≥тикоюї, ЂЌариси з новоњ ≥стор≥њ ”крањниї, Ђ≤сторичн≥ есеї присв€чен≥ анал≥зу украњнськоњ пол≥тичноњ думки XX ст. ” контекст≥ своњх пол≥тичних роздум≥в в≥н виокремлюЇ чотири пол≥≠тичних напр€мки: народницький, ≥нтегрально-нац≥онал≥стичний, консервативний, нац≥онал-комун≥стичний. ¬чений розгл€даЇ нац≥о≠нал≥зм у двох аспектах: у широкому Ч асоц≥юЇтьс€ з патр≥отизмом ≥ самост≥йництвом; у вузькому Ч позначаЇтьс€ €к Ђ≥нтегральний нац≥онал≥змї. јктуальною на сьогодн≥ Ї його думка, що свобода украњнц≥в можлива лише в рамках правовоњ держави. ѕан≥вними теч≥€ми украњнськоњ сусп≥льноњ думки в≥н вважаЇ нац≥онал≥зм, демо≠кратизм, л≥берал≥зм, консерватизм, соц≥ал≥зм, комун≥зм ≥ фашизм. ” пол≥тичн≥й думц≥ вс≥х частин демократично-народницького руху в≥н виокремлюЇ два чинники: прагненн€ до громад€нськоњ та нац≥о≠нальноњ свободи; мр≥њ про соц≥альну справедлив≥сть.

“аким чином, у ц≥лому можна зробити висновок, що украњнська пол≥тична думка зробила вагомий внесок у розробку нац≥ональноњ св≥домост≥ ≥ нац≥онального ментал≥тету. Ќац≥ональна св≥дом≥сть Ч це р≥зновид св≥домост≥ соц≥альноњ сп≥льноти, групи, що ірунтуЇтьс€ на у€вленн€х про соц≥альн≥ вартост≥, норми, визна≠чальн≥ дл€ в≥днесенн€ особистост≥ до т≥Їњ чи ≥ншоњ нац≥њ, тобто до нац≥ональноњ сп≥льноти. «м≥ст етн≥чноњ св≥домост≥ €к компонент нац≥ональноњ св≥домост≥ маЇ багатов≥кову традиц≥ю, ≥ до нењ сл≥д залучити у€вленн€ про сп≥льну територ≥ю мешканн€ (р≥дна зем≠л€), сп≥льну мову (р≥дна мова), сп≥льн≥сть псих≥чного складу й особлив≥ риси характеру. Ќац≥ональну св≥дом≥сть сл≥д розгл€дати €к вищий щабель пор≥вн€но з етн≥чною. ¬она пов'€зана з системою ≥деолог≥чних ≥ пол≥тичних ц≥нностей, ≥ центральною дл€ нењ Ї ≥де€ нац≥ональноњ держави. Ќац≥ональна св≥дом≥сть стала одним ≥з ви≠значальних чинник≥в нац≥онального в≥дродженн€ ≥ розбудови влас≠ноњ держави. …детьс€, зокрема, про пробудженн€ нац≥ональноњ г≥д≠ност≥, самовизначенн€ украњнського Ђмиї ≥, водночас, про усв≥≠домленн€ включеност≥ кожноњ особистост≥ в громадсько-нац≥о≠нальне сусп≥льство та в структуру нац≥ональноњ держави.

Ќац≥ональний характер Ч це спос≥б св≥тов≥дчутт€, притаманний нац≥ональн≥й сп≥льнот≥ на певному етап≥ розвитку. ¬≥н ви€вл€Їтьс€, передус≥м, у сукупност≥ соц≥ально-психолог≥чних рис (установок, стереотип≥в повед≥нки), котр≥ репрезентують ц≥нн≥сн≥ в≥дношенн€ до св≥ту у культур≥, традиц≥€х, звича€х, обр€дах народу. Ђ”кор≥нен≥сть у бутт€ї Ї чи не визначальною характеристикою украњнц≥в, €к≥ ма≠ють сильний ≥нстинкт до самоп≥днесенн€.

ћентальн≥сть - це сп≥льна психолог≥чна характеристика пред≠ставник≥в певноњ культури, що даЇ змогу хаотичний пот≥к р≥знома≠н≥тних вражень ≥нтегрувати у ц≥л≥сне св≥тобаченн€, рац≥ональне й ≥ррац≥ональне, св≥доме ≥ несв≥доме. ћентальн≥сть визначаЇ повед≥н≠ку людини, соц≥альноњ групи, сусп≥льства, виражаЇ суб'Їктивне в≥д≠творенн€ динам≥ки нац≥онального розвитку й орган≥чно включа≠Їтьс€ до об'Їктивного ≥сторичного процесу. ѕсихоповед≥нков≥ архетипи виникають вже на перших етапах формуванн€ етносу. ” ход≥ ≥сторичного процесу вони модиф≥куютьс€, через зв'€зок час≥в збер≥гаЇтьс€ певний психоповед≥нковий ≥нвар≥ант, що реал≥зуЇтьс€ на сп≥льн≥й мовн≥й, культурн≥й та морально-етичн≥й основ≥, спри≠€ючи пошуку об'Їктивноњ загальнолюдськоњ ≥стини.

 

ѕол≥тична думка –ос≥њ

ќсновн≥ етапи розвитку рос≥йськоњ пол≥тичноњ науки –ос≥њ: 1) пол≥тична думка ƒавньоњ –ус≥; 2) пол≥тична думка ћосковськоњ держави; 3) пол≥тична думка пер≥оду ≥мпер≥њ; 4) пол≥тична думка рос≥йського заруб≥жж€. Ќаскр≥зним питанн€м €ке хвилювало вчених на прот€з≥ вс≥Їњ багато стор≥чноњ ≥стор≥њ рос≥йськоњ держави, було питанн€ про сутн≥сть влади, њњ повноважень ≥ меж. ¬же в  ињвськ≥й –ус≥ були започаткован≥ пол≥тико-правов≥ концепц≥њ (про характер велико - кн€жоњ влади, необх≥дн≥сть Їдност≥ словТ€нських земель, в≥дносини церкви ≥ держави, розвиток €ких пролонгувавс€ ≥ в майбутньому. ¬ наступному пер≥од≥ в≥дбулис€ певн≥ зм≥ни, повТ€зан≥ з перем≥щенн€м центру рос≥йськоњ державност≥ в ѕ≥вн≥чно-—х≥дну –усь, монгольським фактором та ≥ншими факторами, €к≥ прийшли в к≥нцевому п≥дсумку до становленн€ особового типу феодальноњ влади, заснованоњ не на в≥дносинах васал≥тету, характерних дл€ зах≥дноњ ™вропи, а на в≥дносинах п≥дданства. ѕрийн€то говорити про в≥зант≥йсько-аз≥атський цив≥л≥зац≥йний синдром, коли рос≥йська державн≥сть стане наступницею ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ, з одн≥Їњ сторони, ≥ «олотоњ орди - з ≥ншоњ, що не змогло накласти в≥дбиток на пол≥тичну ≥деолог≥ю ћосковського царства. √еопол≥тичний стан –ос≥њ Ц њњ територ≥альна прот€жн≥сть ≥ прикордонний стан Ївраз≥йськоњ держави також надали особливоњ гостроти питанню про владу, що знайшло своЇ в≥дображенн€ в пол≥тичн≥й ф≥лософ≥њ, т≥льки сильна влада була гарантом збереженн€ нац≥ональноњ державност≥. ≤де€ самодержавства €к найб≥льш адекватноњ њњ форми укор≥нилас€ в рос≥йськ≥й пол≥тичн≥й думц≥, що спри€ло формуванню сильного консервативного напр€мку. Ќа противагу ≥дењ абсолютизму виникло питанн€ про свободи людини, гарант≥њ њњ прав ≥ незалежност≥ в≥д держави. ÷≥ проблеми хвилюють ≥ рос≥йських л≥берал≥в, проте б≥льш≥сть пол≥тичних мислител≥в визнають, що силою, здатною реал≥зувати л≥беральну програму перетворень, може бути т≥льки самодержавна держава. ƒеспотизм влади, непосл≥довн≥сть л≥беральних реформ стали одн≥Їю з причин р≥зкого посиленн€ пол≥тичного радикал≥зму, €кий мав тривалу ф≥лософську традиц≥ю, €ка на початку ’’ ст. стала причиною поразки рос≥йськоњ державност≥ ≥ початок нового етапу рос≥йськоњ ≥стор≥њ.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 665 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

1360 - | 1263 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.