Абсолютну ефективність діяльності будь-якого суб'єкта господарювання характеризує прибуток. В умовах ринкової економіки прибуток є важливим фактором стимулювання виробничої та комерційної діяльності підприємства й утворює фінансову основу для її розширення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудового колективу.
Таким чином, прибуток підприємства комунальної форми власності є грошовим вираженням частини грошових надходжень, утворюваних підприємством. Він створюється в результаті як основної діяльності (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, перевезення пасажирів тощо), так і інших видів господарської діяльності (виконання різних робіт і надання господарських послуг), проте значну частку в його обсязі займає прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Прибуток є частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.
Аналогічно будь-якому суб'єкту господарювання виробничої сфери прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємств комунальної форми власності безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, полуг) та її собівартості.
Оборотні кошти підприємств місцевого господарства та методи визначення їх потреби.
Оборотні кошти — це авансована в оборотні виробничі фонди і фонди обігу сукупність коштів, яка опосередковує їх рух у процесі кругообігу.
Для здійснення господарської діяльності комунальні підприємства мають у своєму розпорядженні власні оборотні кошти, які поділяються на нормовані та ненормовані.
На відміну від промислових підприємств, де власні оборотні кошти становлять значну частку в складі виробничих запасів, у підприємств комунальної форми власності частка оборотних коштів у загальному капіталі підприємства неістотна.
До джерел формування оборотних коштів належать власні кошти підприємства (прибуток підвідомчих підприємств, прибуток від комерційної діяльності), стійкі пасиви, асигнування з бюджету, короткотермінові позики банків.
Слід знати, як розрахувати потребу в обігових коштах, яка залежить від обсягів виробництва, кількості матеріалів, необхідних для виробництва товарів та надання послуг, їх ціни, періоду виробництва і обертання та інших чинників. У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий та економічний.
Метод прямого розрахунку забезпечує розроблення обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох чинників, пов'язаних з особливостями постачання, виробництва та реалізації Продукції. Нормування обігових коштів сприяє створенню необхідних умов для скорочення запасів товарно-матеріальних цінностей, прискорює оборот коштів. Нормування повинно забезпечити оптимальну потребу в обігових коштах, тому що їх заниження призводить до фінансових ускладнень, а надлишок коштів послаблює режим їх економного використання і дозволяє використовувати фінансові ресурси не за призначенням.
Сутність економічного методу полягає в тому, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи обігових коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво. До другої частини включають ті етапі нормованих обігових коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво.
