Суспільний прогрес здійснюється в результаті усунення, подолання соціальних суперечностей. Внутрішнім джерелом розвитку народів, зв'язків між ними, людства виступають суперечності. Та необхідно відрізняти суперечності, що обумовлюють відтворення відносин в межах соціально-економічної і політичної системи та суперечності, що викликають розвиток соціально-економічної і політичної системи та їх зміни. Суперечності, суспільно-обумовлюючі відтворення відносин — це суперечності функціонування суспільства, а суперечності, що викликають розвиток соціально-економічної та політичної системи — суперечності розвитку суспільства. І ті та інші суперечності тісно взаємозв'язані. В первісному суспільстві, що розвивалось надзвичайно повільно, суперечності функціонування виступали на передній край. З виникненням класів суспільство стає ареною класової, станової, кастової боротьби. Суперечності між рабами і рабовласниками, плебеями і патриціями, кріпосними залежними селянами і феодалами, ремісниками і купцями, найманими робітниками і капіталістами стають основними у сфері суспільних відносин, виступають, насамперед, як суперечності функціонування кожної соціально-економічної системи, оскільки відтворюють існуючі суспільні відносини. Але чим швидше просувається історія, тим більшого значення набувають суперечності розвитку, обумовлені зародженням і розвитком наступної прогресивної в порівнянні з попередньою соціально-економічною системою.
Соціальні суперечності діляться на зовнішні і внутрішні, основні і неосновні, антагоністичні і неантагоністичні. Специфіка соціальних суперечностей проявляється, насамперед, в тому, що соціальні суперечності об'єктивні і виступають у формі суб'єктивної діяльності людей. Зовсім недавно вважались основними суперечностями сучасної епохи — протистояння двох світових систем. Початок XX ст. зв'язаний із соціалістичною революцією в Росії, з різким загостренням суперечностей суспільного розвитку. Оглядаючись на джерела протистояння, неможна не бачити його об'єктивної обумовленості. Адже теорії та концепції, що не мають об'єктивних основ і не відображають потреби, інтереси, цінності суспільного розвитку, а тим більше, які йдуть в супереч з ними, не змогли б тримати під впливом мільйони людей на протязі десятиліть. У сучасних умовах, що зазнали докорінних змін, глобальне протистояння двох систем вичерпано. В ядерний вік збройна сутичка не може закінчитись нічим іншим, як самознищенням людства. Соціальне протистояння об'єктивно усувається і в політичній, економічній, гуманітарній сферах. Тим-то протистояння йде в супереч з основними процесами розвитку сучасної цивілізації, що відбувається під впливом науково-технічної революції і відповідними інтересами людства. Після багатьох десятиліть розколу і непримиримого протиборства людство не тільки опинилось перед необхідністю, а й набуло можливості стати на шлях співробітництва в створенні цілісного, стабільного і справедливого світового порядку.
Співвідношення між загальноцивілізованим і соціально-економічними і політичними факторами у розвитку суспільства не залишаються незмінними. В міру зрілості суспільства дії соціально-економічних, політичних законів розвитку слабшають, тоді як роль загальноцивілізованих факторів зростає і стає дедалі певною. Історичний досвід людства виявляє помилковість штучно внесеної в суспільствознавство тези про те, що в умовах капіталістичного суспільства не можуть народитись інші, некапіталістичні форми та тенденції суспільного життя. Та марксизм ніколи і не виключав визнання більших зрушень в історії розвитку, ніж зміна суспільних систем. Саме Карлу Марксу належить думка про те, що з подоланням антагоністичних суперечностей суспільного розвитку завершується предісторія людського суспільства, а попередня історія — це болісний, тяжкий процес народження справді цивілізації людства. Проблема визначення соціальних суперечностей — ключова проблема соціальної філософії. Існує два підходи до визначення соціальних суперечностей: матеріалістичний та ідеалістичний.
Основними суперечностями, вважав Георг Гегель, є суперечності в сфері ідеології. Фрідріх Енгельс вважав, що непослідовність ідеалізму в тому, що ідеалізм зупиняється на існуванні ідеальних спонукальних сил, які є в суспільстві. Матеріалізм завжди визнавав спонукальними мотивами суспільного розвитку об'єктивні суперечності: об'єктивні суперечності в сфері економіки (суперечності між продуктивними силами і виробничими відносинами, суперечності власності на засоби виробництва, суперечності між соціальними спільностями, соціальними верствами та ін.); суперечності в сфері політичній (ідеологічні суперечності). Що ж стосується антагоністичних і неантагоністичних суперечностей, то вони відрізняються гостротою і характером вирішення. Механізм вирішення суперечностей різноманітний: усунення, зняття суперечностей, регуляція дій соціальних спільностей, взаємодія їх інтересів, потреб та ін.
