Т.Гоббс та Б. Мандевіль про зв'язок економіки та моралі

Такі теорії «громадського договору» (Ж.-Ж. Руссо), теорії «природженого морального відчуття» (А.Шефтсбери, Ф.Хатчесон). У 1920-х роках ХХ століття ці теорії набули подальшого розвитку у творах А.Вестмарка, А.Мак-Дугалла, А.Сазерленда. На базіструктурно-функционального аналізу, у буржуазної соціології 1950-х років виникли теорії «соціального гомеостазису», «рівноваги», «стабільності» капіталістичної системи (Т.Парсонс), у яких самі ідеї придбали сучасної форми. У етичному сенсі загальним їм є думка, що моральні конфлікти та страшної суперечності — це аномалії, порушення «нормальної» природної й суспільного моральності, які подолання можна досягнути у вигляді повернення людини до природною йому початкової гармонії духу, а суспільства — до такої ж природному рівноваги інтересів усіх її членів ігрупп.[7] Не менше поширеннядомарксистской соціології та про етику отримали теорії, автори яких бачать джерело моральності у необхідності подолання початкової «злий природи», «гріховності» людний, нібито властивого їм «від природи» егоїзму (Б.Мандевиль, Т. Гоббс, І. Кант), природною роз'єднаності людей, стану «війни всіх проти всіх».

Звісно ж, що «теорії конфліктів» вбачають їх причини над класовихантагонизмах, а психологічних властивості людських індивідів, е особливостях їх почуттів та т. п., т. е. фактично зводять всю сукупність властивих капіталізму соціальних протиріч до морально-психологічномуаспекту.[8] Дві наведені погляду на моральні конфлікти, з їхньої причини соціальні функції протилежні лише з видимості. Насправді є двома різними висловлюваннями властивостей спільного життя у умови складної соціальної структури суспільства. Суспільство за одну і те час об'єднані як система і розділене. Кожна розумна людина, як член суспільства, до того ж час входить у різні соціальні групи, виступає представником класу, етнічної. спільності, професійної групи тощо. буд. Виступаючи у різних соціальних ролях, він переслідує різні інтереси, а кожен соціальний спільність, у якому включений індивід, може висунути їй різні, іноді суперечливі, вимоги, й це позначається у свідомості особистості вигляді моральних конфліктів.

Ці становища марксистської соціології і етики немає нічого спільного з думкою екзистенціалістів і психоаналітиків (До. Хорні, Еге. Фромм та інших.) у тому, що неминучість моральних конфліктів обумовлена вічної ворожнечею між особистістю і його соціальним оточенням, непереборної полярністю інтересів людського індивіда і ворожого йому зовнішнього світу, породжує люди стабільне відчуття тривожності та страху. У цьому виробляється неправомірна екстраполяція властивостей буржуазного свідомості на свідомість соціалістичного нашого суспільства та соціалістичної особистості.

На місці колишніх альтернатив з'являться інші, з новими соціально-психологічним змістом, зумовленим не класово антагоністичними протиріччями, а іншими, бо протиріччя як момент розвитку властиві кожномуразвивающемуся організму, і суспільству зокрема. Вже сьогодні комплекс невідомих ранішеморально-конфликтних ситуацій виникає у зв'язки України із науково-технічної революцією, із необхідністю збереження природного довкілля покупців, безліч т. буд. Вони народжуються також потребами наукового планування та управління народним господарством, особливостями професійної діяльності працівників різноманітних категорій, які мають у своєї діяльності виходити з вузьковідомчих і ситуаційних інтересів, та якщо з інтересів всього й держави, науково прогнозованих на тривалий час.

Сучасному людині важко його конкретний зміст зіштовхуваних альтернатив в майбутніх моральних конфліктах. Однак можна припустити разом із деякими письменниками-фантастами, що моральні конфлікти виникатимуть у виняткових ситуаціях, пов'язаних, наприклад, з освоєнням космосу. А про моральних проблемах, які можуть виникнути для вступу землян в контакти з інопланетними цивілізаціями, освоєння Космосу породжуватиме конфліктні ситуації у спілкуванні самих людей друг з одним.