На макрорівні іноді буває важко сказати, де кінчається етика бізнесу й починається економічна теорія. Зрештою, раз етика бізнесу на макрорівні пов'язана із застосуванням етичної теорії до економічних інститутів і їхньої політики, то не можна міркувати про етичні проблеми бізнесу, забуваючи про економіку. Економічні інститути суспільства неминуче вторгаються в область моралі і із цього погляду значення макрорівня етики бізнесу важко переоцінити. І зовсім очевидна неможливість обмеження мікрорівневим підходом (безглуздо переконувати члена Кабінету міністрів у необхідності бути чесним і відповідальним).
Тому, говорячи про мікроетику бізнесу, ми спробуємо зупинитися на ключових факторах, що визначають основні її особливості.
Головні етичні постулати, що визначають своєрідність і додають внутрішню стрункість і цілісність на перший погляд суперечливій етиці бізнесу, наступні:
- принцип економічної доцільності;
- принцип ситуативності;
- принцип індивідуальної відповідальності;
- принцип законності
18)«Звільнення» економічної теорії від етики:
З другого боку, раціоналізація виявляється в економіко-культурному явищі "комодифікації" – перетворенні матеріальних культурних об'єктів на товар, що зводить все багатство життєвого світу людини до грошей. Культура, втягнута у процес комодифікації, перетворюється на галузь економіки. "Примирення" цінностей культури та цінностей ринку відбулося парадоксальним чином – культура сама опиняється серед учасників ринку.Проект повернення до життєвого світу, який висуває комунікативна філософія, ґрунтується на ідеї, що ідеал розуму не вичерпується цілераціональністю, яку виплекала модерна доба. Необхідне віднаходження нових, досі не відкритих ресурсів у самій раціоналізованій всім попереднім розвитком людині. На противагу постмодерному запереченню ідеалу раціональності Ю. Габермас висунув потребу подолати надмірні претензії цілераціональності, яка намагається заступити місце розуму. Якщо в традиційному розумінні раціоналізація означає акумуляцію істинного емпіричного та аналітичного знання, то комунікативна раціональність означає усунення примусових стосунків між людьми. Таким чином життя, скеровуване традицією, змінюється життям, що керується комунікативним розумом.Те, що в реальних господарських взаємодіях традиційного суспільства грошові стосунки були переплетені з нормативними контекстами життєвого світу, відповідно виявлялося у теоретичних поглядах на природу грошей: учення про економіку розвивалося як частина філософії моралі. У модерну добу розпочалося розмежування, з одного боку, філософії та етики як учення про моральні цінності та, з другого, економічної теорії (політичної економії), вільної від нормативних вимог. Внаслідок цього вже не економічне мислення спирається на етику, а етична категорія цінності зводиться до ціни, яка встановлюється ринком. Вирішальний крок у напрямі від розгляду людини у повноті всіх проявів її життєвого світу до бачення її крізь призму інструментальної раціональності зробив А. Сміт, ввівши концепт "людини економічної". Паралельно "чиста економічна теорія" відокремлюється від господарської етики тоді, коли прибуток стає самоціллю. Звільнення економічної теорії від морально-ціннісних контекстів стає своєрідною добудовою інструментальної раціональності на вищому, теоретичному рівні. Проте водночас стає зрозумілим, що звільнене від нормативного змісту економічне знання втрачає смислоутворювальні орієнтири самої господарської діяльності. Унаслідок "звільнення від цінностей" методологічним принципом науково-прикладних дисципліни економічного напрямку стає ставлення до людської особистості як до об'єкта маніпуляцій, культивації нездорових потреб, стимуляції гірших сторін людської природи.У наш час можна констатувати певні імпульси до руху в зворотному напрямі: у тих галузях знань, які традиційно мають своїм предметом грошові відносини, намітилася тенденція до усвідомлення евристичної та світоглядної обмеженості чисто прагматичних підходів до потреб людини та мотивації її діяльності. Починається пошук нормативних основ усередині самої економічної теорії, щоправда, сумнівний з огляду на обмеженість методологічних засад. У дослідження функціонування грошей включаються цінність людської особистості, благо, права і свободи людини. У фінансовій науці, поряд з "чистою" теорією державних фінансів, з'являються "фінансова аксіологія", "фінансова антропологія", "економічна антропологія","економічна аксіологія". Проте, попри спроби узгодити принципи морального та економічного вибору, у сучасному економічному мисленні залишається чинним переконання в тому, що економічна ефективність та морально-етичні засади людського життя взаємно виключають одно одне. Прагнення до економічної ефективності, реалізоване на таких засадах, може створити реальну загрозу "розмивання" моральних норм інструментальною раціональністю економічних механізмів, які формуються в процесі ринкової трансформації України.
