Пояснення до графіка:
Суцільною лінією DD на графіку зображений сукупний попит, лінією SS — сукупна пропозиція. Пунктирні лінії відображають можливі зрушення сукупних попиту та пропозиції.
Лінія сукупного попиту спускається зліва направо. Це означає, що чим нижчим є загальний рівень цін, тим більшим стає попит, і навпаки: за вищих цін сукупний попит зменшується. Встановлено, що зміна цін впливає на обсяг попиту не прямо, а опосередковано: через ставку процента за кредит (К13), купівельну спроможність грошей та зацікавленість споживачів у придбанні товарів вітчизняного виробництва. Справді, якщо зростає загальний рівень цін, то це спричиняє подорожчання грошей (зростання ставки процента). Як наслідок скорочуються інвестиції і попит з боку підприємців. При підвищенні цін також зменшується купівельна спроможність грошей, вкладених на поточних рахунках, у цінних паперах тощо. Населення відчуває себе менш багатим і скорочує обсяги споживання. Нарешті, при зростанні цін вітчизняного виробництва споживачі віддають перевагу імпортним товарам, що зменшує їх попит на вітчизняні товари. Лінія сукупної пропозиції має своєрідну конфігурацію: вона складається з трьох відрізків. Кожен з них відповідає певному стану економіки. Відрізок горизонтальний відображає стан економіки у період спаду. Тут ресурси використовуються неповно, тому для залучення додаткових ресурсів з метою збільшення виробництва немає потреби збільшувати плату за них і, відповідно, ціни. Вертикальний відрізок демонструє економіку у стані підйому. Коли ресурси використані повно і виробники конкурують за їх перерозподіл, то для додаткового залучення ресурсів необхідно значно підвищувати ціни. Підкреслимо, що і в разі підвищення цін обсяги виробництва залишаються без змін. Проміжний відрізок відображає стан, коли підвищення цін супроводжується зростанням обсягів національного виробництва.
Зрушення попиту і пропозиції праворуч або ліворуч щодо вихідного положення може відбуватися під впливом різних чинників. Лінія попиту DD зрушується під впливом змін: а) добробуту споживачів, їхніх інфляційних очікувань та політики оподаткування доходів домогосподарств; б) процентів за кредит та очікувань підприємців щодо прибутків і податків з прибутків; в) політики держави щодо величини витрат з бюджету; г) співвідношення рівнів доходів населення різних країн і курсів валют (В4).
Зокрема, сукупний попит може зрости, а лінія DD зміститись праворуч за умови, що після оподаткування у населення залишилося більше доходів, банки країни надають підприємцям кредити під менший процент, держава передбачила у бюджеті більші витрати, доходи вітчизняних споживачів стали вищими, а рівень вітчизняних цін, навпаки, нижчим порівняно з іншими країнами.
Лінія пропозиції SS зрушується під впливом змін таких чинників: а) цін на виробничі ресурси; б) застосування технологій та суспільної продуктивності праці; в) рівня та характеру оподаткування підприємств; г) змісту державної політики, яка може бути спрямована на стимулювання виробництва або на його стримування. Наприклад, сукупна пропозиція може збільшитись, а лінія SS зсунутись праворуч, якщо зменшаться ціни на енергоносії, будуть застосовані більш прогресивні технології, а держава послідовно здійснюватиме підтримку підприємницького сектора.
Точці перетину сукупних попиту та пропозиції відповідає загальний рівень цін (PЕ) і рівень виробництва (QЕ), що задовольняє як продавців, так і покупців країни.
Повна відповідність сукупних доходів і витрат, а також сукупних попиту і пропозиції — це ідеальний стан, уявити який найлегше для статичної економіки. Але реальна економіка — найдинамічніше у світі явище. В ній всі елементи і вся вона загалом перебувають у русі, постійно змінюються. Ці зміни часто спричиняють порушення відповідності між сукупними доходами (С26) і витратами (С25), попитом (С24) і пропозицією (С23). Причому в процесі змін економічні підйоми змінюються спадами, посилення економічної активності — її послабленням. Таке чергування підйомів і спадів називається економічним циклом.
Циклічність розвитку. Тенденція до економічного зростання властива більшості країн світу. Особливою постійністю вона відзначається у розвинутих країнах. Зокрема, середній річний темп зростання валового внутрішнього продукту (В2) за період 1965 — 2000 роки для сімох розвинутих країн світу визначався такими показниками за даними Світового банку:
США — 3%
Канада — 3,2%
Японія — 4,1%
Франція — 2,7%
Німеччина — 3%
Швеція — 2,5%
Великобританія — 2,6%
Наведені дані свідчать, що протягом 35-річного періоду зростання виробництва на душу населення відбувалось у різних країнах по-різному. Лідерами у цьому єЯпонія та Канада.
Ми скористалися для ілюстрації середньорічними показниками, які демонструють, як у середньому в межах досить тривалого періоду відбувалось економічне зростання. Але у цьому 35-річному відрізку часу могли бути і справді були періоди більш швидкого і менш швидкого зростання, тупцювання на місці і навіть спадів.
Побачити прояви економічних циклів можна за показниками економічної активності, до яких належать:
• сукупні обсяги виробництва;
• загальний рівень цін;
• рівень доходів населення та динаміка роздрібної торгівлі;
• зайнятість населення та безробіття;
• курс акцій найбільших корпорацій;
• прибутки корпорацій;
• замовлення на товари довгострокового користування;
• контракти на нове будівництво.
Кожний із показників має кількісні виміри, і його динаміка може бути зображена графічно. Помічено, що найбільше коливаються показники, що безпосередньо залежать від інвестицій. Це — прибутки корпорацій, замовлення на товари довгострокового користування і контракти на нове будівництво.
