За­сіб на­гро­ма­джен­ня й утво­рен­ня ска­р­бів

Фу­н­к­цію на­гро­ма­джен­ня й утво­рен­ня ска­р­бів гро­ші ви­ко­ну­ють то­ді, ко­ли во­ни ви­лу­ча­ють­ся з обі­гу, тоб­то ко­ли пі­с­ля ак­ту про­да­жу то­ва­ру не слі­дує ку­пі­в­ля (Т-Г). Цю фу­н­к­цію ви­ко­ну­ють по­в­но­цін­ні гро­ші: зо­ло­ті і срі­б­ні мо­не­ти або ви­ро­би із зо­ло­та чи срі­б­ла. Па­пе­ро­ві гро­ші, як пра­ви­ло, не ви­ко­ну­ють ці­єї фу­н­к­ції, оскі­ль­ки во­ни з ча­сом зне­ці­ню­ю­ть­ся.

Яка при­чи­на на­гро­ма­джен­ня? Для тру­дя­щих - це не­впе­в­не­ність у за­в­т­ра­ш­ньо­му дні, страх пе­ред май­бу­т­нім, а та­кож від­кла­дан­ня гро­шей на ста­рість, при­дбан­ня до­ро­гих то­ва­рів. Для ка­пі­та­лі­с­тів - це пра­г­нен­ня до зба­га­чен­ня. За ви­сло­вом К.Ма­р­са, із зби­ра­чем ска­р­бів від­бу­ва­єть­ся те са­ме, що й з ве­ли­ким за­во­йо­в­ни­ком, який, за­во­йо­ву­ю­чи кра­ї­ну, за­во­йо­вує ли­ше но­вий ко­р­дон.

Ска­р­б­ник і ка­пі­та­ліст - бо­же­ві­ль­ні, але ка­пі­та­ліст "ра­ці­о­на­ль­ний" бо­же­ві­ль­ний. Ка­пі­та­лі­с­ти на­ма­га­ють­ся не хо­ва­ти гро­ші в під­ва­ли, а пу­с­ка­ти їх в обі­г. Пра­в­да, у зв'я­з­ку із за­го­с­т­рен­ням кри­зи ка­пі­та­лі­с­ти­ч­ної ва­лю­т­ної си­с­те­ми у 70-х рр. і під­ви­щен­ням цін на зо­ло­то бу­р­жу­а­зія ка­пі­та­лі­с­ти­ч­них кра­їн три­ма­ла в до­ма­ш­ніх сей­фах (у кі­н­ці 70-х і на по­ча­т­ку 80-х рр.) бли­зь­ко 27 тис. т зо­ло­та, а та­кож 20-25 тис. т юве­лі­р­них ви­ро­бів.

Ко­ли гро­ші фу­н­к­ці­о­ну­ва­ли у ви­гля­ді зо­ло­тих або срі­б­них мо­нет, то їх кі­ль­кість при­сто­со­ву­ва­ла­ся до по­треб товарообігу. При зме­н­шен­ні ви­ро­б­ни­ц­т­ва то­ва­рів і ско­ро­чен­ні товарообігу ча­с­ти­на зо­ло­тих мо­нет ви­хо­ди­ла з ужи­т­ку і пе­ре­тво­рю­ва­ла­ся в скарб. Ко­ли ви­ро­б­ни­ц­т­во то­ва­рів збі­ль­шу­ва­ло­ся, то ці мо­не­ти над­хо­ди­ли в обі­г. Як­що ви­ни­ка­ла по­тре­ба в до­да­т­ко­вій кі­ль­ко­с­ті мо­нет, то зли­в­ки зо­ло­та пе­ре­тво­рю­ва­ли­ся в мо­не­ти. На­при­клад, на за­мо­в­лен­ня у Ро­сії з од­но­го пу­да зо­ло­та на мо­не­т­но­му дво­рі ка­р­бу­ва­ли 21157 крб., бе­ру­чи за це пла­ту 42 крб. 31 1/2коп.

Сьо­го­дні для ці­лей при­ва­т­ної те­за­в­ра­ції де­які зо­ло­то­до­бу­в­ні кра­ї­ни ви­пу­с­ка­ють зо­ло­ті мо­не­ти ва­гою в од­ну трой­сь­ку ун­цію (31,1035г): ПАР - під на­звою "Крю­ге­р­ранд", США - "Орел", Ка­на­да - "Кли­но­вий ли­с­ток", Ки­тай - "Па­н­да", Ан­г­лія - "Бри­та­нія", Ав­с­т­ра­лія - "Над­шет". Із по­ча­т­ку 1972 ро­ку ли­ше в ПАР та­ких мо­нет бу­ло про­да­но більш як 60 млн. штук.

У цар­сь­кий Ро­сії та­кож ві­ль­но хо­ди­ли зо­ло­ті мо­не­ти но­мі­на­лом 5 крб., 10 крб., 15 крб. (ім­пе­рі­ал), 7 крб, 50 коп, (пів­ім­пе­рі­а­ла). У Ра­дян­сь­кій Ро­сії в 20-ті ро­ки ви­пу­с­ка­в­ся ра­дян­сь­кий че­р­ві­нець, який мав 7,7 г чи­с­то­го зо­ло­та (так са­мо, як і цар­сь­кий).

 

За­сіб пла­те­жу

Як за­сіб пла­те­жу гро­ші ви­сту­па­ють у тих ви­па­д­ках, ко­ли ку­пі­в­ля-­про­даж то­ва­ру від­бу­ва­єть­ся в кре­дит, тоб­то з від­стро­ч­кою пла­ти за то­вар. Фу­н­к­цію пла­те­жу гро­ші ви­ко­ну­ють та­кож при спла­ті по­да­т­ків, зе­ме­ль­ної ре­н­ти, ви­пла­ті за­ро­бі­т­ної пла­ти.

При ку­пі­в­лі то­ва­ру в кре­дит про­да­вець стає на де­який час кре­ди­то­ром, а по­ку­пець - бо­р­ж­ни­ком. В умо­вах роз­ви­ну­то­го ка­пі­та­лі­з­му фу­н­к­ція гро­шей як за­со­бу пла­те­жу роз­ши­рю­є­ть­ся. Це по­в'я­за­но з тим, що, по­-пе­р­ше, то­р­го­ві уго­ди між ка­пі­та­лі­с­та­ми-­про­ми­с­ло­в­ця­ми і то­р­го­в­ця­ми ча­с­то укла­да­ють­ся з від­стро­ч­кою пла­те­жу; по­-дру­ге, усе ча­с­ті­ше про­да­ють­ся то­ва­ри в кре­дит на­се­лен­ню. На­при­клад, 90% аме­ри­кан­сь­ких сі­мей жи­ве в кре­дит. По­ді­б­на ка­р­ти­на спо­сте­рі­га­єть­ся і в ін­ших за­ру­бі­ж­них кра­ї­нах. Так, у 80-х роках ХХ ст. у розвинутих країнах обсяг кредитних зобов’язань перевищував обсяг скупного суспільного продукту у 4 рази [15,с.132].Тому аме­ри­кан­сь­кий еко­но­міст Ві­к­тор Пе­р­ло пи­ше, що су­час­на еко­но­мі­ка є кре­ди­т­но­ю.

Роз­ви­ток кре­ди­т­них від­но­син спри­чи­няє по­яву кре­ди­т­них гро­шей, бо­р­го­вих зо­бо­в'я­за­нь-­ве­к­се­лів. Ве­к­сель - це бо­р­го­ве зо­бо­в'я­зан­ня. Пе­ре­бу­ва­ю­чи в обі­гу, він має об­ме­же­ні мо­ж­ли­во­с­ті, бо це га­ра­н­тія при­ва­т­ної осо­би, то­му ви­ни­кає по­тре­ба в більш мі­ц­ній га­ра­н­тії, яку мо­же да­ти банк че­рез ви­пуск банк­нот. Банк­но­та - це ве­к­сель на банк. Ра­ні­ше пред'яв­ни­ко­ві банк­но­ти банк зав­жди міг ви­да­ти від­по­ві­д­ну кі­ль­кість зо­ло­та. У зв'я­з­ку з кри­зою ка­пі­та­лі­с­ти­ч­ної ва­лю­т­ної си­с­те­ми об­мін банк­нот на зо­ло­то при­пи­не­но. По­ряд із банк­но­та­ми в обі­гу бе­руть участь че­ки. Чек - це на­каз ба­н­ку, який ви­пи­су­єть­ся вла­с­ни­ком вкла­ду про ви­да­чу зі сво­го ра­ху­н­ку гро­шей осо­бі, ука­за­ній у че­ко­ві. В остан­ні ро­ки в багатьох кра­ї­нах все бі­ль­шо­го роз­по­всю­джен­ня оде­р­жу­ють "еле­к­т­ро­нні гро­ші" че­рез ком­п'ю­те­ри. Це та­кож кре­ди­т­ні гро­ші.

За до­по­мо­гою "еле­к­т­ро­нних гро­шей" у США ре­а­лі­зу­єть­ся 90% спо­жи­в­чих то­ва­рів. Ма­ю­чи еле­к­т­ро­нну кар­тку, че­рез 3-4 хв. мо­ж­на пе­ре­ві­ри­ти свою пла­то­спро­мо­ж­ність¹.

У кра­ї­нах із роз­ви­ну­тою ри­н­ко­вою еко­но­мі­кою ве­ли­ко­го по­ши­рен­ня на­бу­ли кре­ди­т­ні пла­с­ти­ко­ві ка­р­т­ки, які ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся для за­пи­су по­ку­пок на ра­ху­нок лю­ди­ни або фі­р­ми. Та­кий ра­ху­нок має бу­ти опла­че­ний пі­з­ні­ше. У да­но­му ра­зі про­да­вець від­ра­зу оде­р­жує гро­ші за то­вар, а по­ку­пець - ба­н­ків­сь­кий кре­дит на су­му по­ку­п­ки. Частка готівки в загальній грошовій масі скоротилася у США за 1960-1986рр з 9,2 до 5,3 відсотка [15,с.132].

Роз­ви­ток кре­ди­т­них від­но­син, з од­но­го бо­ку, по­ле­г­шує і при­ско­рює еко­но­мі­ч­ні, то­р­го­ві від­но­си­ни між то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка­ми, але з дру­го­го - ускла­д­нює їх. Як­що бо­р­ж­ник не мо­же своє­ча­с­но про­да­ти свій то­вар або ви­ру­чить ме­н­шу су­му вна­слі­док по­ни­жен­ня цін на то­ва­ри, то він не змо­же ви­ко­на­ти сво­їх зо­бо­в'я­зань пе­ред кре­ди­то­ром. Це ви­кли­кає ла­н­цю­го­ву ре­а­к­цію се­ред ве­ли­кої кі­ль­ко­с­ті то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ків, які про­да­ли свої то­ва­ри в кре­дит. По­ки вза­є­м­ні пла­те­жі по­га­ша­ли­ся, гро­ші не бу­ли по­трі­б­ні. Як тіль­ки в ла­н­цю­гу вза­є­м­ної за­бо­р­го­ва­но­с­ті який-­не­будь пла­тіж не бу­де ви­ко­на­но, ви­ни­кає по­тре­ба в го­тів­ці гро­шей. Це осо­б­ли­во го­с­т­ро спо­сте­рі­га­єть­ся під час еко­но­мі­ч­них криз.

Роз­гляд фу­н­к­ції гро­шей як за­со­бу обі­гу і пла­те­жу дає мо­ж­ли­вість ви­зна­чи­ти кі­ль­кість гро­шей (КГ), не­об­хід­них для обі­гу то­ва­рів.

КГ₌ СЦТ - ТПК - ВР + СП

ШО­ГО

де: СЦТ - су­ма цін то­ва­рів

ТПК - то­ва­ри, про­да­ні в кре­дит

ВР - вза­є­м­ні роз­ра­ху­н­ки

СП- су­ма пла­те­жів, за яки­ми на­став строк спла­ти

ШО­ГО - шви­д­кість обо­ро­ту гро­шо­вої оди­ни­ці.

Більш спро­ще­на фо­р­му­ла, за до­по­мо­гою якої ви­зна­ча­єть­ся кі­ль­кість грошей (КГ), не­об­хід­них для обі­гу, та­ка:

КГ= СЦТ / ШО­ГО

На­при­клад, як­що су­ма цін то­ва­рів ста­но­вить 100 млрд. грн., а гри­в­ня за рік ро­бить 10 обо­ро­тів, то КГ=100млрд.грн./10= 10 млрд.грн.

В обі­гу по­ви­нна до­три­му­ва­ти­ся та­ка рі­в­но­ва­га (т.зв. «рівняння Фішера»):

M*V=P*Q,

де M - ма­са гро­шей в обі­гу;

V – швидкість обігу одноіменої гро­шо­вої одиниці на рік;

Q - об­сяг то­ва­рів в обі­гу;

P – рівень ці­н то­ва­рів на ри­н­ку.

Прак­ти­ка по­ка­зує, що ма­са гро­шей в обі­гу по­ви­нна ста­но­ви­ти 40% ВВП (ва­ло­во­го вну­т­рі­ш­ньо­го про­ду­к­ту). Так бу­ло в ко­ли­ш­ньо­му СРСР. У США на ета­пі ви­хо­ду із кри­зи гро­шо­ва ма­са ста­но­ви­ла 109% до ВВП, у Ки­таї ста­но­вить 108%. В Укра­ї­ні на частку гри­в­ні в обі­гу в 90-х роках ХХ ст. при­па­дало 15%, а на іно­зе­м­ну ва­лю­ту (до­ла­ри, марки, ру­б­лі) - 25%. Це по­в'я­за­но з тим, що до іно­зе­м­ної ва­лю­ти в на­се­лен­ня було бі­ль­ше до­ві­р'я. То­му не­об­хід­но зро­би­ти гри­в­ню більш стій­кою, що мо­ж­ли­во пе­ре­д­у­сім при стабільному зростанні еко­но­мі­ки. До ре­чі, па­дін­ню ку­р­су гри­в­ні спри­яє від­тік ка­пі­та­лу з ри­н­ку Укра­ї­ни у зв'я­з­ку з по­га­ним під­при­єм­ни­ць­ким се­ре­до­ви­щем (не­ста­бі­ль­на й об­тя­ж­ли­ва по­да­т­ко­ва си­с­те­ма, ко­ру­п­ція, ха­ба­р­ни­ц­т­во), не­зба­ла­н­со­ва­ний (де­фі­ци­т­ний) бю­джет. Зро­с­та­ють ма­с­ш­та­би не­ле­га­ль­но­го екс­по­р­ту ка­пі­та­лу та по­за­ба­н­ків­сь­ко­го гро­шо­во­го обі­гу. Так, на початок 2003р в тіні поза державним оборотом перебувало 35 млрд. гри­вень (плюс 12 млрд. до­ла­рів зна­хо­дить­ся на ру­ках у на­се­лен­ня).

Гроші функціонують як в готівковій так і не готівковій формі, тому їх відокремлюють в грошові агрегати: М₀, М₁, М₂, М₃.

 

Грошові агрегати

Знак агрегату	Склад агрегату
М0 =	Готівка: монети, казначейські білети, банкноти.
М1 =	М0+ Поточні рахунки, депозити (вклади фізичних і юридичних осіб)
М2 =	М1 + строкові депозити (нагромадження)
М3 =	М2 + гроші клієнтів, призначені для ведення банками довірчих операцій.

Сві­то­ві гро­ші

Фу­н­к­цію сві­то­вих гро­шей три­ва­лий час ви­ко­ну­ва­ло зо­ло­то у ва­го­вих зли­в­ках. На між­на­ро­д­но­му ри­н­ку в умо­вах кла­си­ч­но­го ка­пі­та­лі­з­му гро­ші ски­да­ли свій на­ці­о­на­ль­ний му­н­дир і ви­сту­па­ли в пе­р­ві­с­ній фо­р­мі – зо­ло­та. Цю фу­н­к­цію гро­ші ви­ко­ну­ва­ли при по­га­шен­ні між­на­ро­д­них бо­р­го­вих зо­бо­в'я­зань, спла­ті про­це­н­тів за по­зи­ки, ко­н­т­ри­бу­ці­ї. Зо­ло­то ви­сту­па­ло ма­те­рі­а­лі­за­ці­єю ба­гат­с­т­ва, яке мо­же пе­ре­хо­ди­ти з од­ні­єї кра­ї­ни в дру­гу. Во­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ло­ся на сві­то­во­му ри­н­ку як за­га­ль­ний пла­ті­ж­ний за­сіб¹.

У сві­то­вій то­р­гі­в­лі роз­ра­ху­н­ки здій­с­ню­ють­ся пе­ре­ва­ж­но шля­хом за­ра­ху­ван­ня вза­є­м­них бо­р­го­вих зо­бо­в'я­зань че­рез ба­н­ки. Як пра­ви­ло, ли­ше рі­з­ни­ця у вза­є­м­них зо­бо­в'я­зан­нях по­кри­ва­єть­ся зо­ло­то­м. Так бу­ло до по­ча­т­ку 70~х ро­ків. По­чи­на­ю­чи з 1974 ро­ку, зо­ло­то в між­на­ро­д­них роз­ра­ху­н­ках не ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся у зв'я­з­ку з ви­ни­к­нен­ням зна­ч­ної рі­з­ни­ці між йо­го офі­цій­ною та ри­н­ко­вою ці­но­ю. Так, пі­с­ля де­ва­ль­ва­ції в 1973 ро­ці аме­ри­кан­сь­ко­го до­ла­ра офі­цій­на ці­на од­ні­єї трой­сь­кої ун­ції зо­ло­та (31,1г) ста­но­ви­ла 42 до­ла­ри 22 цен­ти. Од­нак уже в 1974 р. США від­мі­ни­ли офі­цій­ну ці­ну на зо­ло­то, а на на­ра­ді в Кі­н­г­с­то­ні (1976 р.) во­на вза­га­лі бу­ла лі­к­ві­до­ва­на.

Це спри­чи­ни­ло рі­з­ке під­ви­щен­ня ці­ни на зо­ло­то. На­при­клад, на сві­то­во­му ри­н­ку в 1980 р. во­на ся­га­ла 700-800 до­ла­рів. У на­сту­п­ні ро­ки ці­на на зо­ло­то зни­зи­лась до300 доларів за одну унцію. Однак в подальшому вона дещо зростала і у вересні 2003р. становила 370 доларів за унцію, але особливо почала зростати в кінці 2005 р. і в березні 2008 р становила 950 доларів, у липні 2011 р. – 1550 дол. США.

Та­ким чи­ном, як­що ра­ні­ше гро­ші на сві­то­во­му ри­н­ку ски­да­ли з се­бе на­ці­о­на­ль­ний му­н­дир і на­бу­ва­ли пе­р­ві­с­ної фо­р­ми - зо­ло­та, то остан­нім ча­сом зо­ло­то на­дя­гає на се­бе на­ці­о­на­ль­ний му­н­дир (по­ви­нно бу­ти про­да­но на ри­н­ку за тве­р­ду

ва­лю­ту), щоб од­на кра­ї­на мо­г­ла роз­ра­ху­ва­ти­ся з ін­шо­ю. Пра­в­да, ра­ні­ше па­пе­ро­ві гро­ші та­кож мо­г­ли ви­ко­ну­ва­ти роль сві­то­вих гро­шей, як­що во­ни ві­ль­но об­мі­ню­ва­ли­ся на зо­ло­то. На­при­клад, до пер­шої сві­то­вої вій­ни та­кою ва­лю­тою був ан­г­лій­сь­кий фунт сте­р­лі­н­гів. Ан­г­лія на той час ма­ла ве­ли­кі ко­ло­ні­а­ль­ні во­ло­дін­ня і зна­ч­ні за­па­си зо­ло­та, яки­ми га­ра­н­ту­ва­ла зо­ло­те за­без­пе­чен­ня сво­єї ва­лю­ти.

________________________________________________________________

¹До ве­ли­кої де­пре­сії (1929-1933 рр.) в ка­пі­таліс­тич­них кра­ї­нах па­пе­ро­ві гро­ші (банк­но­ти) ві­ль­но об­мі­ню­ва­ли­ся на зо­ло­то. До се­ре­ди­ни 70-х ро­ків XX ст. об­мін здій­с­ню­ва­в­ся між кра­ї­на­ми. В по­да­ль­шо­му зо­ло­то втра­ти­ло свою фу­н­к­цію сві­то­вих гро­шей і пе­ре­тво­ри­ло­ся у зви­чай­ний то­вар.

Пі­с­ля пер­шої сві­то­вої вій­ни роль сві­то­вих гро­шей по­чав ви­ко­ну­ва­ти аме­ри­кан­сь­кий до­лар. У 1944 ро­ці, згі­д­но з Брет­то­н­вуд­сь­кою уго­дою 44 кра­ї­н, США узя­ли на се­бе зо­бо­в'я­зан­ня пе­ред ін­ши­ми кра­ї­на­ми га­ра­н­ту­ва­ти об­мін до­ла­рів на зо­ло­то за офі­цій­ною ці­но­ю. То­ді в США зо­се­ре­ди­ло­ся 3/4 сві­то­вих за­па­сів зо­ло­та (бли­зь­ко 25 млрд. до­ла­рів, або 22 тис, т. зо­ло­та). Од­нак із ча­сом зо­ло­ті за­па­си США по­ча­ли зме­н­шу­ва­ти­ся і на по­ча­ток 70-х ро­ків ста­но­ви­ли май­же 11 млрд. до­ла­рів. За ме­жа­ми США зна­хо­ди­ло­ся бі­ль­ше 100 млрд. па­пе­ро­вих до­ла­рів. У зв'я­з­ку з цим в США було про­ве­дено дві де­ва­ль­ва­ції до­ла­ра (у 1972 і 1973 рр.). Од­нак це ма­ло впли­ну­ло на ту не­від­по­ві­д­ність, яка скла­ла­ся між зо­ло­тим за­па­сом США і кі­ль­кі­с­тю па­пе­ро­вих до­ла­рів в обі­гу¹.

От­же, кри­за аме­ри­кан­сь­ко­го до­ла­ра пі­ді­рва­ла до­ві­р'я до ньо­го як між­на­ро­д­ної оди­ни­ці, то­му ба­га­то кра­їн ста­ли ви­ма­га­ти роз­ра­ху­н­ків між дер­жа­ва­ми за до­по­мо­гою зо­ло­та. Про­те між­на­ро­д­ні роз­ра­ху­н­ки між дер­жа­ва­ми здій­с­ню­ють­ся остан­нім ча­сом у ві­ль­но­ко­н­ве­р­то­ва­ній ва­лю­ті, до якої на­ле­жить пе­ре­д­у­сім аме­ри­кан­сь­кий до­лар, ні­ме­ць­ка ма­р­ка, япон­сь­ка іє­на та ін. У 2000р. у світі оберталося 560 млрд. готівкою, 70% цієї суми перебувало за межами США, переважно в Росії. Частка долара в міжнародних платежах становить 75%. Фу­н­к­цію сві­то­вих гро­шей в останні роки почала виконувати єв­ро­пей­сь­ка ва­лю­т­на оди­ни­ця (ЄВРО).

Всу­пе­реч ві­т­чи­з­ня­ним еко­но­мі­с­там, за­ру­бі­ж­ні еко­но­мі­с­ти ви­зна­ють лише три фу­н­к­ції гро­шей: мі­ра ва­р­то­с­ті, за­сіб обі­гу, за­сіб на­гро­ма­джен­ня.

 

 

¹З 1 серпня 1971р. США перестали обмінювати долари на золото