Паперові гроші, інфляція та її соціальні наслідки

У про­це­сі обі­гу зо­ло­ті мо­не­ти сти­ра­ю­ть­ся. Якось бу­ло під­ра­хо­ва­но, що в пе­рі­од фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня зо­ло­тих мо­нет во­ни зно­шу­ва­ли­ся про­тя­гом ро­ку май­же на 800 кг, що не­га­ти­в­но по­зна­ча­ло­ся на ба­гат­с­т­ві.

Це по­слу­жи­ло од­ні­єю із при­чин за­мі­ни зо­ло­тих гро­шей на па­пе­ро­ві¹.

Па­пе­ро­ві гро­ші є ре­зуль­та­том фу­н­к­ції за­со­бу обі­гу і пла­те­жу. Во­ни ви­пу­с­ка­ють­ся дер­жа­вою за­мість зо­ло­тих і фу­н­к­ці­о­ну­ють за при­му­со­вим ку­р­сом. Па­пе­ро­ві гро­ші, на від­мі­ну від зо­ло­тих, не ма­ють ва­р­то­с­ті. Пе­р­ші спро­би ви­пу­с­ку па­пе­ро­вих гро­шей бу­ли за­про­ва­дже­ні в Ки­таї (XII ст.). В Аме­ри­ці па­пе­ро­ві гро­ші бу­ли ви­пу­ще­ні у 1690 ро­ці (штат Ма­с­са­чу­сетз) під час вій­ни з Ка­на­до­ю. У Фран­ції па­пе­ро­ві гро­ші з'яв­и­ли­ся у 1716 ро­ці, а в Ро­сії - у 1769 ро­ці за пра­в­лін­ня Ка­те­ри­ни II.

Як­що кі­ль­кість ви­пу­ще­них па­пе­ро­вих гро­шей до­рі­в­нює кі­ль­ко­с­ті зня­тих із обі­гу зо­ло­тих, то па­пе­ро­ві гро­ші ек­ві­ва­ле­н­т­ні за ку­р­сом зо­ло­тих гро­шей. Як­що кі­ль­кість ви­пу­ще­них в обіг па­пе­ро­вих гро­шей пе­ре­ви­щує кі­ль­кість зня­тих зо­ло­тих мо­нет в 2, 5,10 ра­зів, то па­пе­ро­ві гро­ші зне­ці­ню­ють­ся від­по­ві­д­но в 2, 5,10 ра­зів. Та­ке яви­ще на­зи­ва­єть­ся ін­фля­ці­є­ю.

Ін­фля­ція - це над­мі­р­ний ви­пуск гро­шей, пе­ре­по­в­нен­ня ка­на­лів гро­шо­во­го обі­гу ма­сою па­пе­ро­вих гро­шей. Ін­фля­ція спри­чи­няє зро­с­тан­ня цін на то­ва­ри і по­слу­ги, що ве­де до зни­жен­ня жит­тє­во­го рі­в­ня на­се­лен­ня, оскі­ль­ки те­м­пи під­ви­щен­ня цін ви­пе­ре­джа­ють те­м­пи зро­с­тан­ня за­ро­бі­т­ної пла­ти, пе­н- сій, сти­пе­н­дій та ін­ших гро­шо­вих до­хо­дів.

¹ В Ан­г­лії в XVII ст. лю­ди ста­ли збе­рі­га­ти свої до­ро­го­цін­но­с­ті, зо­к­ре­ма зо­ло­то і срі­б­ло в у­крі­п­ле­них при­мі­щен­нях "зо­ло­тих справ май­с­т­рів". Остан­ні ви­да­ва­ли їм роз­пи­с­ки, які мо­ж­на бу­ло об­мі­ня­ти на зо­ло­то. В по­да­ль­шо­му роз­пи­с­ки ста­ли ви­да­ва­тись но­мі­на­ла­ми 1,5, 10 фу­н­тів (банк­но­ти) яки­ми їх вла­с­ни­ки роз­ра­хо­ву­ва­ли­ся в ба­н­кі­рів. Од­нак ба­н­кі­ри з ча­сом по­ча­ли ви­пу­с­ка­ти в обіг бі­ль­ше банк­нот, ніж бу­ло в їх­ніх ба­н­ках зо­ло­та. Це ве­ло їх до роз­орен­ня і со­ці­а­ль­ної на­пру­ги, то­му дер­жа­ва взя­ла в свої ру­ки ви­пуск і ре­гу­лю­ван­ня гро­шей. По­ки кі­ль­кість банк­нот від­по­ві­да­ла кі­ль­ко­с­ті зо­ло­та, то во­ни ві­ль­но об­мі­ню­ва­ли­ся на зо­ло­то. Ко­ли їх ста­ло бі­ль­ше, то об­мін при­пи­ни­в­ся (в Ан­г­лії до І сві­то­вої вій­ни).

Роз­рі­з­ня­ють:

1) по­в­зу­чу ін­фля­цію (ці­ни про­тя­гом ро­ку зро­с­та­ють до 10%);

2) га­ло­пу­ю­чу (ці­ни за рік зро­с­та­ють до 100% і на­віть 200%);

3) гі­пер­ін­ф­ля­цію (ці­ни зро­с­та­ють в де­ся­т­ки і со­т­ні ра­зів).

До ре­чі щодо гі­пер­ін­ф­ля­ції: якщо до неї по­ку­п­ці йшли в ма­га­зин з грі­ш­ми в ки­ше­ні і по­ве­р­та­ли­ся з про­ду­к­та­ми в ко­р­зи­нах, то те­пер несуть гроші в ко­р­зи­нах і по­ве­р­та­ють­ся з про­ду­к­та­ми в ки­ше­нях. Най­бі­ль­ших те­м­пів ін­фля­ція за­знає під час вій­н, а та­кож за еко­но­мі­ч­ної і фі­нан­со­вої кри­зи в кра­ї­ні. Під час громадянської війни в нашій країні Нестор Махно випускав гроші зі своїм зображенням з однієї сторони і надписом „ Анархія мать порядку”, а з другої –„Гоп кум не журися, у Махна гроші завелися”. У Ні­ме­ч­чи­ні в 1923 ро­ці в обі­гу зна­хо­ди­ло­ся 496 кві­н­ті­ль­йо­нів ма­рок. Ці­ни з 1922 р. по 1924 р. зро­с­ли в 100 млрд. ра­зів. Під час гро­шо­вої ре­фо­р­ми у 1924 ро­ці од­ну но­ву ма­р­ку об­мі­ню­ва­ли на 1 три­льйон ста­рих ма­рок. За час ін­фля­ції ці­ни на то­ва­ри так шви­д­ко зро­с­та­ли, що за­ро­бі­т­ну пла­ту ви­да­ва­ли дві­чі на день. І хто ско­рі­ше до­бі­гав до ма­га­зи­ну, той міг бі­ль­ше ку­пи­ти то­ва­рів. В Уго­р­щи­ні (сер­пень 1946 ро­ку) в обі­гу зна­хо­ди­ло­ся 829 ок­ти­ль­йо­нів (829²²) знецінених фо­ри­н­тів. У 1947 ро­ці япон­сь­кі ри­ба­л­ки і фе­р­ме­ри ко­ри­с­ту­ва­ли­ся ва­гою, щоб ви­зна­чи­ти кі­ль­кість гро­шей і не за­тру­д­ня­ти се­бе їх ра­ху­ван­ням. В Укра­ї­ні, ко­ли фу­н­к­ці­о­ну­ва­ли ку­по­ни, щоб ку­пи­ти 1 кг ко­п­че­но­го м'я­са, по­трі­б­но бу­ло від­да­ти 10 тис. крб., або 5 кг ку­по­нів (но­мі­на­лом 1 ку­пон). Під час ін­фля­ції ці­ни в Укра­ї­ні зро­с­ли ли­ше у 1993 ро­ці у 103 ра­зи, у 1994 ро­ці - у 5 ра­зів, у 1995 ро­ці - у 2,5 ра­зи, у 1996 ро­ці - на 39,7%, у 1997 ро­ці - на 10,2%. В 1998 ро­ці - на 11,0%. у 1999 ро­ці - на 19,2%, у 2000 – 25,8%, 2001 р. – 6,1%, (в 2002р. вперше відбулася дефляція -0,6%), В 2003р інфляція становила 8,3%, в 2004р – 12,4%, в 2006р – 11,6%, в 2007р – 16,6%, в 2008 р. – 22,3%, в 2009 р. – 12,3%, в 2010 р.– 9,1%, в 2010 р. – 8,2%.В резуль­та­тіін­фля­ції за 9 ро­ків (1991-1999 рр.) ре­а­ль­на за­ро­бі­т­на пла­та в Укра­ї­ні зни­зи­ла­ся в 3,6 ра­зи.

Яка причина інфляції?

К.Р. Макконнелл вва­жав, що ін­фля­ції спри­яє збі­ль­шен­ня по­пи­ту на то­ва­ри, по­слу­ги і під­ви­щен­ня ви­трат ви­ро­б­ни­ц­т­ва, а то­му він роз­рі­з­няє ін­фля­цію ви­трат та ін­фля­цію по­пи­ту.

Ін­фля­ція ви­трат ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся зро­с­тан­ням ви­трат ви­ро­б­ни­ц­т­ва у зв'я­з­ку з під­ви­щен­ням но­мі­на­ль­ної за­ро­бі­т­ної пла­ти і цін на си­ро­ви­ну й ене­р­гі­ю. При цьо­му під­ви­щен­ня за­ро­бі­т­ної пла­ти ви­пе­ре­джає зро­с­тан­ня про­ду­к­ти­в­но­с­ті пра­ці. І це спо­сте­рі­га­єть­ся на­віть в пе­рі­од спа­ду ви­ро­б­ни­ц­т­ва і збі­ль­шен­ня без­ро­біт­тя. Цьо­му ча­с­то спри­я­ють проф­спі­л­ки, які ви­сту­па­ють за під­ви­щен­ня за­ро­бі­т­ної пла­ти. Під­ви­щен­ня ви­трат на оди­ни­цю про­ду­к­ції ско­ро­чує при­бу­ток і об­сяг виробництва про­ду­к­ції, який фі­р­ми го­то­ві за­про­по­ну­ва­ти за умо­ви іс­ну­ю­чо­го рі­в­ня цін. У ре­зуль­та­ті цьо­го зме­н­шу­єть­ся про­по­зи­ція то­ва­рів і по­слуг в ма­с­ш­та­бі всі­єї еко­но­мі­ки. Це зме­н­шен­ня про­по­зи­ції, у свою чер­гу, під­ви­щує рі­вень цін.

Ін­фля­ція по­пи­ту ви­яв­ля­єть­ся в над­мі­р­но­му по­пи­ті, який пе­ре­ви­щує про­по­зи­цію, що спри­чи­няє під­ви­щен­ня цін на по­стій­ний (ре­а­ль­ний) об­сяг про­ду­к­ції і ви­кли­кає ін­фля­цію по­пи­ту. Її суть по­ля­гає в то­му, що "над­то ба­га­то гро­шей по­лю­ють за над­то ма­лою кі­ль­кі­с­тю то­ва­рів". Ви­ро­б­ни­ц­т­во не всти­гає за по­пи­том.

П.Са­му­е­ль­сон крім ін­фля­ції по­пи­ту і ви­трат від­зна­чає і іне­р­цій­ну ін­фля­цію, ко­ли її те­м­пи три­ма­ють­ся на од­но­му рі­в­ні (на­при­клад 3% на рік), по­ки які-­не­будь по­дії в еко­но­мі­ці не при­му­сять їх змі­ни­ти­ся. Іне­р­цій­ну ін­фля­цію Са­му­е­ль­сон по­рі­в­нює із ста­рим лі­ни­вим псом. Як­що йо­го не чі­па­ти, то він не зру­шить з мі­с­ця. Але як­що йо­му на­сту­пи­ти на хво­с­та, чи по­дра­з­нить кі­ш­ка, то він ки­неть­ся за нею, а по­тім зно­ву ля­же до на­сту­п­но­го по­дра­з­ни­ка. Та­ким по­дра­з­ни­ком в еко­но­мі­ці мо­же бу­ти за­су­ха і не­вро­жай, зро­с­тан­ня цін на на­ф­ту і ін­ші фа­к­то­ри.

В еко­но­мі­ці на­шої кра­ї­ні в 90х роках минулого століття спо­сте­рі­га­ла­ся ін­фля­ція ви­трат і по­пи­ту. Од­нак до­мі­нувала ін­фля­ція ви­трат, оскі­ль­ки збе­рі­га­в­ся за­тра­т­ний ме­ха­нізм, ус­па­д­ко­ва­ний від ко­ман­д­ної еко­но­мі­ки. За­тра­т­на ін­фля­ція та­кож зу­мо­в­лю­вала по­до­ро­ж­чан­ням у 1994-1998 рр. па­ль­но­го і си­ро­вин­них ма­те­рі­а­лів, ці­ни на які до­ся­г­ли сві­то­во­го рі­в­ня. В Укра­ї­ні уряд на­ма­га­в­ся по­м'я­к­ши­ти ін­фля­цію в ос­но­в­но­му мо­не­та­р­ни­ми ме­то­да­ми че­рез лі­бе­ра­лі­за­цію цін. Але це ма­ло що давало, оскі­ль­ки не було кон­ку­ре­н­т­ного се­редовища у зв`язку з мо­но­по­лі­за­цією ви­ро­б­ни­ц­т­ва, обу­мо­в­ле­ної переважанням дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті і не спра­цю­ван­ням ан­ти­мо­но­по­ль­них ме­ха­ні­з­мів. Ви­хід із кри­зи слід було шу­ка­ти на шля­ху збі­ль­шен­ня об­ся­гу ви­ро­б­ни­ц­т­ва, че­рез ма­те­рі­а­ль­не сти­му­лю­ван­ня ви­ро­б­ни­ка (по­м'я­к­шен­ня опо­да­т­ку­ван­ня), за­охо­чу­ван­ня в ін­ве­с­ти­ці­ях.

Та­ким чи­ном, в Укра­ї­ні пе­ре­ва­жала ін­фля­ція ви­трат, а лі­ку­вали її як ін­фля­цію по­пи­ту. Од­нак, безсти­му­лю­ван­ня по­пи­ту не­мо­ж­ли­ве зро­с­тан­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Спра­ва в то­му, що ни­зь­кий рі­вень за­ро­бі­т­ної пла­ти в кра­ї­ні стри­мує пла­то­спро­мо­ж­ний по­пит і не мо­же бу­ти ін­стру­ме­н­том ан­ти­ін­ф­ля­цій­ної по­лі­ти­ки в Укра­ї­ні, бо це га­ль­мує роз­ви­ток ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

У ри­н­ко­вій еко­но­мі­ці ко­жен то­ва­ро­ви­ро­б­ник жи­ве ли­ше за ра­ху­нок вла­с­них до­хо­дів. Бю­дже­т­ні ж ор­га­ні­за­ції, на­вча­ль­ні за­кла­ди, охо­ро­на здо­ро­в'я, ар­мія, управ­лін­сь­кий апа­рат, то во­ни фі­нан­су­ють­ся дер­жа­во­ю. Але дер­жа­ва має пра­во фі­нан­су­ва­ти сті­ль­ки ко­ш­тів, скі­ль­ки їх над­хо­дить у бю­джет, щоб уни­к­ну­ти де­фі­ци­ту, оскі­ль­ки на йо­го по­крит­тя ча­с­то ви­пу­с­ка­ють­ся гро­ші, які ма­те­рі­а­ль­но не за­без­пе­че­ні. Це спри­чи­няє ін­фля­цію, яка най­бі­ль­шим тя­га­рем ля­гає на пле­чі най­бі­д­ні­ших верств на­се­лен­ня, а та­кож пра­ців­ни­ків бю­дже­т­ної сфе­ри, бо за­йня­ті в ма­те­рі­а­ль­но­му ви­ро­б­ни­ц­т­ві ма­ють мо­ж­ли­вість під­ви­щу­ва­ти свою за­ро­бі­т­ну пла­ту і стри­му­ва­ти по­гі­р­шен­ня жит­тє­во­го рі­в­ня. У ці­ло­му в Укра­ї­ні до 1999 р. скла­ла­ся до­сить па­ра­до­к­са­ль­на си­ту­а­ція, ко­ли од­но­ча­с­но з де­да­лі сут­тє­вим па­дін­ням ви­ро­б­ни­ц­т­ва від­бу­ва­ло­ся за­то­ва­рю­ван­ня скла­дів про­ду­к­ці­єю як ви­ро­б­ни­чо­го, так і не­ви­ро­б­ни­чо­го при­зна­чен­ня, що по­в'я­за­но з по­ни­жен­ням ку­пі­ве­ль­ної спро­мо­ж­но­с­ті на­се­лен­ня і не­пла­те­жа­ми під­при­ємств. Так, на скла­дах в 1995-1999 рр. на­ко­пи­чен­ня то­ва­рів ста­но­ви­ло май­же 70% їх ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Це спри­чи­ня­ло вхо­джен­ня еко­но­мі­ки в но­вий спад ви­ро­б­ни­ц­т­ва. То­му без сти­му­лю­ван­ня по­пи­ту не­мо­ж­ли­во зу­пи­ни­ти спад ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

На­ші ре­фо­р­ма­то­ри-­уря­до­в­ці тве­р­ди­ли, що зро­с­тан­ня гро­шо­вих до­хо­дів на­се­лен­ня про­во­кує ін­фля­ці­ю. В ці­ло­му це спра­ве­д­ли­во. Але тре­ба бра­ти до ува­ги, що пи­то­ма ва­га за­ро­бі­т­ної пла­ти у ва­р­то­с­ті про­ду­к­ції в Укра­ї­ні за­ймає всьо­го 11%, то­ді як у ви­со­ко­ро­з­ви­ну­тих кра­ї­нах - 40-50%.

Прак­ти­ка по­ка­зує, що під­ви­щен­ня пла­то­спро­мо­ж­но­с­ті на­се­лен­ня ли­ше на 1% сти­му­лює зро­с­тан­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва на 7-8%, то­му під­ви­щен­ня за­ро­бі­т­ної пла­ти дає мі­ні­ма­ль­ну ін­фля­цію, але спри­яє зро­с­тан­ню по­пи­ту і про­по­зи­ці­ї. Під­ви­щен­ня за­ро­бі­т­ної пла­ти обу­мо­влює ін­фля­цію, як­що во­но ви­пе­ре­джає те­м­пи зро­с­тан­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Що­до кри­зи не­пла­те­жів і не­ста­чі обі­го­вих ко­ш­тів, то цю про­бле­му слід роз­в'я­зу­ва­ти че­рез ме­ха­нізм фі­нан­со­во­го ба­н­к­рут­с­т­ва і са­на­ції під­при­ємств (по­ряд із ви­ко­ри­с­тан­ням ве­к­се­ль­но­го обі­гу та си­с­те­ми вза­є­м­них роз­ра­ху­н­ків). В цей же са­мий час, не­рі­д­ко спо­сте­рі­га­ють­ся спро­би ство­рен­ня шту­ч­ної си­ту­а­ції зби­т­ко­во­с­ті, щоб при­ва­ти­зу­ва­ти під­при­єм­с­т­во за без­цінь, а та­кож спро­би ство­рен­ня шту­ч­но­го ба­н­к­рут­с­т­ва, ко­ли ке­рі­в­ни­ки під­при­ємств від­пра­в­ля­ють то­ва­ри не тим, хто ви­ста­вив гро­ші на ак­ре­ди­тив, а тим, хто їх не ви­ста­вив, ство­рю­ю­чи шту­ч­ну де­бі­тор­сь­ку за­бо­р­го­ва­ність. Усе це сві­д­чить про не­об­хід­ність по­си­лен­ня дер­жа­в­но­го ко­н­т­ро­лю за ро­бо­тою під­при­ємств, за на­род­ним до­б­ром.

Крім не­га­ти­в­них рис ін­фля­ція має і по­зи­ти­в­ні сто­ро­ни. При не­ви­со­кій ін­фля­ції (по­в­зу­чій до 6% на рік) зро­с­тає по­пит на то­ва­ри, що при­ско­рює роз­ви­ток ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Адже під­ви­щен­ня цін сти­му­лює то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка дороз­ши­рен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва, на­гро­ма­джен­ня.

На­то­мість гі­пер­ін­ф­ля­ція розбалансує еко­но­мі­ч­ну рі­в­но­ва­гу, стру­к­ту­ру ви­ро­б­ни­ц­т­ва, під­ри­ває сти­мул до ін­ве­с­ти­цій, стри­мує на­гро­ма­джен­ня. Від­бу­ва­єть­ся пе­ре­лив ка­пі­та­лу із сфе­ри ви­ро­б­ни­ц­т­ва у сфе­ру обі­гу, де ско­рі­ший обо­рот ка­пі­та­лу. Зни­жен­ня ре­а­ль­них до­хо­дів на­се­лен­ня ве­де до зву­жен­ня вну­т­рі­ш­ньо­го ри­н­ку, по­си­лен­ня спе­ку­ля­ції, ті­ні­за­ції бі­з­не­су. Від­бу­ва­єть­ся кри­за дер­жа­в­них фі­нан­сі­в­ че­рез зне­ці­нен­ня по­да­т­ків та ін­ших над­хо­джень у бю­джет при од­но­ча­с­но­му зро­с­тан­ні ви­да­т­ко­вої ча­с­ти­ни бю­дже­ту. В умо­вах гі­пер­ін­ф­ля­ції здій­с­ню­єть­ся на­ту­ра­лі­за­ція об­мі­ну, по­си­лю­єть­ся ба­р­тер вна­слі­док чо­го гро­ші втра­ча­ють свої фу­н­к­ції (мі­ри ва­р­то­с­ті, на­гро­ма­джен­ня). Гі­пер­ін­ф­ля­ція по­сла­б­лює зо­в­ні­ш­ньо­еко­но­мі­ч­ні по­зи­ції кра­ї­ни, зме­н­шує кон­ку­ре­н­т­но­з­да­т­ність на зо­в­ні­ш­ньо­му ри­н­ку, що ве­де до па­дін­ня ку­р­су на­ці­о­на­ль­ної ва­лю­ти по­си­лен­ня де­фі­ци­ту пла­ті­ж­но­го ба­ла­н­су. Гі­пер­ін­ф­ля­ція за­го­с­т­рює со­ці­а­ль­ні про­бле­ми в кра­ї­ні, ве­де до уря­до­вих криз, зго­р­тан­ня де­мо­к­ра­тії, вста­но­в­лен­ня то­та­лі­та­р­них си­с­тем.

Із ме­тою усу­нен­ня ін­фля­ції про­во­дять­ся та­кі гро­шо­ві ре­фо­р­ми, як ну­лі­фі­ка­ція, де­фля­ція, де­ва­ль­ва­ція, ре­ва­ль­ва­ці­я. Ну­лі­фі­ка­ція - це ого­ло­шен­ня ста­рих зне­ці­не­них гро­шей не­дій­с­ни­ми без уся­ко­го об­мі­ну на но­ві гро­ші. Во­на бу­ла про­ве­де­на у Фран­ції 4.2.1797 р. Де­фля­ція - ча­с­т­ко­ве знят­тя з обі­гу гро­шей, щоб по­но­ви­ти їх курс. Де­ва­ль­ва­ція (при­хо­ва­на) -зме­н­шен­ня зо­ло­то­го вмі­с­ту гро­шей із ме­тою ста­бі­лі­за­ції ва­лю­ти. Від­кри­та де­ва­ль­ва­ція - це об­мін зне­ці­не­них гро­шей на но­ві гро­ші в пе­в­но­му спів­від­но­шен­ні (1 до 10, 100,1000 то­що). Ре­ва­ль­ва­ція - збі­ль­шен­ня зо­ло­то­го вмі­с­ту гро­шо­вої оди­ни­ці або під­ви­щен­ня її ку­р­су що­до ва­лют ін­ших кра­їн, яке здій­с­нює дер­жа­ва в офі­цій­но­му по­ряд­ку.