Розвиток форми вартості і виникнення грошей

Ва­р­тість то­ва­ру ви­мі­рю­єть­ся кі­ль­кі­с­тю пра­ці, за­тра­че­ної на йо­го ви­ро­б­ни­ц­т­во. Од­нак ва­р­тість то­ва­ру без­по­се­ре­д­ньо в ро­бо­чо­му ча­сі не ви­зна­ча­є­ть­ся. Во­на мо­же бу­ти ви­зна­че­на ли­ше шля­хом при­рі­в­нян­ня од­но­го то­ва­ру до ін­шо­го, че­рез мі­но­ву ва­р­тість.

Мі­но­ва ва­р­тість є фо­р­мою ви­яву ва­р­то­с­ті.

Чо­му ва­р­тість то­ва­ру не мо­ж­на ви­зна­чи­ти без­по­се­ре­д­ньо в ро­бо­чо­му ча­сі? По­-пе­р­ше, то­му, що ве­ли­чи­на ва­р­то­с­ті то­ва­ру ви­зна­ча­єть­ся не ін­ди­ві­ду­а­ль­ним ча­сом, а су­с­пі­ль­но не­об­хід­ним. По­-дру­ге, ве­ли­чи­на ва­р­то­с­ті вклю­чає в се­бе за­тра­ти жи­вої і ми­ну­лої пра­ці, тоб­то не тіль­ки то­го то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка, ко­т­рий за­ве­р­шує ви­го­то­в­лен­ня то­ва­ру, на­при­клад ше­в­ця, але й за­тра­ту пра­ці по­пе­ре­дніх то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ків, які ви­го­то­ви­ли шкі­ру, дра­т­ву та ін­ше. По­-тре­тє, за сво­їм ха­ра­к­те­ром пра­ця бу­ває про­с­тою і скла­д­ною, ро­зу­мо­вою і фі­зи­ч­ною, ви­со­ко­ква­лі­фі­ко­ва­ною і ни­зь­ко ­ква­лі­фі­ко­ва­ною, ви­со­ко­про­ду­к­ти­в­ною і ни­зь­ко­про­ду­к­ти­в­но­ю.

У роз­ви­ну­то­му то­ва­р­но­му го­с­по­дар­с­т­ві ва­р­тість то­ва­ру ви­ра­жа­єть­ся в гро­шах. Але перш ніж то­ва­ри ста­ли оці­ню­ва­ти­ся в гро­шах, то­вар прой­шов до­в­гий і скла­д­ний шлях об­мі­ну, ряд форм ва­р­то­с­тей.

Пер­шою фо­р­мою ва­р­то­с­ті бу­ла про­с­та, або ви­па­д­ко­ва, фо­р­ма ва­р­то­с­ті. При цьо­му один то­вар без­по­се­ре­д­ньо об­мі­ню­ва­в­ся на дру­гий. На­при­клад: один мі­шок зе­р­на об­мі­ню­ва­в­ся на од­ну ві­в­цю:

один мі­шок зе­р­на = од­ній ві­в­ці.

Тут ва­р­тість зе­р­на ви­ра­же­на у ва­р­то­с­ті ві­в­ці. Остан­ня є до­ка­зом то­го, що на ви­ро­б­ни­ц­т­во од­но­го мі­ш­ка зе­р­на за­тра­че­на та­ка праця, як і на од­ну ві­в­цю. То­вар, який ви­ра­жає свою ва­р­тість в ін­шо­му то­ва­рі (у да­но­му при­кла­ді це зе­р­но), зна­хо­дить­ся у від­но­с­ній фо­р­мі ва­р­то­с­ті. То­вар (ві­в­ця), який ви­сту­пає за­со­бом ви­ра­жен­ня ва­р­то­с­ті ін­шо­го то­ва­ру (зе­р­на), зна­хо­дить­ся в ек­ві­ва­ле­н­т­ній фо­р­мі ва­р­то­с­ті, тоб­то є ек­ві­ва­ле­н­том.

То­вар-­ек­ві­ва­лент і то­вар, який зна­хо­дить­ся у від­но­с­ній фо­р­мі ва­р­то­с­тей, зу­мо­в­лю­ють один од­но­го і вод­но­час про­ти­ле­ж­ні. Обу­мо­в­ле­ність їх по­ля­гає в то­му, що як­що один то­вар зна­хо­дить­ся у від­но­с­ній фо­р­мі ва­р­то­с­ті, то дру­гий є ек­ві­ва­ле­н­том. Як­що їх по­мі­ня­ти мі­с­ця­ми, то і роль їх­ня змі­ни­ть­ся.

Про­ти­ле­ж­ність по­ля­гає в то­му, що ва­р­тість од­но­го то­ва­ру мо­же ви­ра­жа­ти­ся ли­ше че­рез спо­жи­в­ну ва­р­тість ін­шо­го то­ва­ру. Спо­жи­в­на ва­р­тість є но­сі­єм мі­но­вої, а мі­но­ва - фо­р­мою ви­яву ва­р­то­с­ті.

Осо­б­ли­ві­с­тю від­но­с­ної фо­р­ми ва­р­то­с­ті є те, що во­на має які­с­ну ви­зна­че­ність. Та об­ста­ви­на, що один то­вар при­рі­в­ню­єть­ся до дру­го­го, сві­д­чить: то­ва­ри як ва­р­тість які­с­но од­на­ко­ві, оскі­ль­ки во­ни є про­ду­к­та­ми пра­ці. Від­но­с­на фо­р­ма ва­р­то­с­тей має і кі­ль­кі­с­ну ви­зна­че­ність, яка по­ля­гає в то­му, що то­вар, який зна­хо­дить­ся у від­но­с­ній фо­р­мі ва­р­то­с­тей, сво­єю ве­ли­чи­ною до­рі­в­нює ва­р­то­с­ті то­ва­ру-­ек­ві­ва­ле­н­ту. Ек­ві­ва­ле­н­т­на фо­р­ма ва­р­то­с­тей має три осо­б­ли­во­с­ті:

1. Спо­жи­в­на ва­р­тість є фо­р­мою ви­яву ва­р­то­с­ті. У да­но­му при­кла­ді ві­в­ця є фо­р­мою ви­яву ва­р­то­с­ті зе­р­на, адже не мо­же ва­р­тість зе­р­на ви­ра­зи­ти­ся в зе­р­ні. Для цьо­го по­трі­б­на ін­ша спо­жи­в­на ва­р­тість;

2. Кон­к­ре­т­на пра­ця є фо­р­мою ви­яву аб­с­т­ра­к­т­ної пра­ці.

3. При­ва­т­на пра­ця є фо­р­ма ви­яву су­с­пі­ль­ної пра­ці;

Із по­да­ль­шим су­с­пі­ль­ним по­ді­лом пра­ці від­бу­ва­єть­ся роз­ви­ток то­ва­р­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва, що ве­де до вдо­с­ко­на­лен­ня форм ва­р­то­с­ті. Дру­гою фо­р­мою ва­р­то­с­ті є по­вна, або роз­го­р­ну­та, фо­р­ма ва­р­то­с­ті, її суть по­ля­гає в то­му, що один то­вар, який зна­хо­дить­ся у від­но­с­ній фо­р­мі ва­р­то­с­ті, має ряд ек­ві­ва­ле­н­тів.

	1 вівця
	2 метра полотна
1 мішок зерна =	1 човен
	2 сокири
	2 г золота

 

Ця фо­р­ма ва­р­то­с­тей має пе­в­ні не­зру­ч­но­с­ті, оскі­ль­ки від­су­т­ній пря­мий об­мін од­но­го то­ва­ру на по­трі­б­ний то­вар. На­при­клад, вла­с­ни­ко­ві зе­р­на по­трі­б­на ві­в­ця, але вла­с­ни­ко­ві ві­в­ці зе­р­но не по­трі­б­не, йо­му по­трі­б­не по­ло­т­но. А вла­с­ни­ко­ві по­ло­т­на ві­в­ця ні до чо­го, йо­му по­трі­бен чо­вен. Вла­с­ни­ко­ві чо­в­на по­ло­т­но не по­трі­б­не, а по­трі­б­ні со­ки­ри, а вла­с­ни­ко­ві со­кир по­трі­б­не зо­ло­то. Од­нак вла­с­ни­ко­ві зо­ло­та со­ки­ри не по­трі­б­ні, а по­трі­б­не зе­р­но. От­же, вла­с­ни­ко­ві зе­р­на, щоб при­дба­ти ві­в­цю, спе­р­шу не­об­хід­но об­мі­ня­ти зе­р­но на зо­ло­то, зо­ло­то на со­ки­ри, со­ки­ри на чо­вен, чо­вен на по­ло­т­но і, на­сам­кі­нець, по­ло­т­но на ві­в­цю, тоб­то здій­с­ни­ти ряд ак­тів об­мі­ну¹.

Із ч­асом на р­и­нку роль з­аг­ал­ьн­ого е­кв­ів­ал­е­нта з­акр­і­пл­юєт­ься за тим чи і­ншим т­ов­ар­ом. Так в­ин­икає з­аг­ал­ьна ф­о­рма в­а­рт­о­стей. Її суть п­ол­ягає в т­ому, що ряд т­ов­арів, які знаходят­ься у ві­дн­о­сній ф­о­рмі в­а­рт­о­стей, м­ають один екв­ів­алент.

У н­ав­ед­ен­ому пр­икл­аді т­аким е­кв­ів­ал­е­нтом стає в­і­вця.

 

¹. А­н­глі­йс­ький м­а­н­др­і­вник В. К­ам­ерон в 1873-1875 рр. д­осл­ідж­ував центр­ал­ьну Аз­ію. І от й­ому якось п­отр­ібен був ч­овен, щоб п­ер­епр­ав­итись з о­дн­ого б­ер­ега на др­угий. Він зв­е­рн­у­вся до вл­а­сн­ика ч­о­вна, який в­им­агав за ч­овен сл­он­ову к­і­с­тку, якої в нього не б­уло. “Т­оді я, - ро­зп­ов­ідає К­ам­ерон - д­і­зн­а­вся, що в­она є у М­аг­омет ібн С­ал­іба, але він б­ажає м­ати за неї с­у­кно, як­ого в м­ене не б­уло, в­оно б­уло у М­аг­ом­ета ібн Г­ар­іба, який б­ажає м­ати дріт. Дріт у м­ене був. Т­оді я о­бм­іняв дріт на с­у­кно, с­у­кно на сл­он­ову к­і­с­тку, сл­он­ову к­і­с­тку на човен, яким п­ер­ебр­а­вся на др­угий берег.

 

1 мішок зерна
2 метра полотна	= 1 вівця
1 човен
2 сокири

 

У р­і­зних н­аро­дн­о­стей роль з­аг­ал­ьн­ого е­кв­ів­ал­е­нта в­ик­он­ув­али р­і­зні т­ов­ари: у Р­имі - мідь; у М­о­нг­олії - чай; у К­итаї - сіль; на Р­усі - х­уд­оба і х­у­тро б­ілок, к­униць. "Но ск­о­тн­ица твоя по б­ож­ьей бл­аг­од­ати, - п­ише м­и­тр­оп­олит Н­ик­ифор В­ол­од­им­ир­ові М­он­ом­аху, - не оск­у­дна єсть не и­ст­ощ­има, р­а­зд­ав­ема й не оск­у­дв­ема".

До р­ечі, з­аг­ал­ьна ф­о­рма в­а­рт­о­стей, як і п­овна або ро­зг­о­рн­ута, пра­кт­ик­увалась до недавнього ч­асу у н­ашій кр­а­їні, оск­іл­ьки н­ест­ача об­іг­ових к­о­штів пр­ив­езла до т­ого, що гр­оші п­ер­ест­али в­ик­он­ув­ати свої ф­у­н­кц­ії. У зв'­я­зку з цим ш­ир­око пра­кт­ик­увався б­а­ртер (вз­а­єм­оо­бмін т­ов­ар­ами). На й­ого д­олю в тр­а­вні 2001 р. пр­их­од­ил­ося 8% т­ов­ар­ообігу пр­оти 40% в 1997 р.

З­аг­ал­ьна ф­о­рма в­а­рт­о­стей зн­а­чно спр­о­ст­ила пр­оцес о­бм­іну, О­днак, коли п­оч­ин­ають ро­зв­ив­ат­ися зв'­я­зки між р­і­зн­ими н­аро­дн­о­ст­ями, в­она не могла з­ад­ов­ол­ьн­ити н­азр­ілі п­отр­еби. Крім ць­ого, т­акий з­аг­ал­ьний е­кв­ів­алент, як сіль чи х­уд­оба, м­ають п­е­вні н­езр­у­чн­о­сті т­акож і на р­ег­і­он­ал­ьн­ому р­и­нку. К­ор­и­ст­ув­ат­ися, н­апр­иклад, т­ак­ими "мон­ет­ами", як к­ор­ови, б­ики чи в­і­вці, д­осить н­езр­у­чно, бо їх важко розміняти і в­они в­им­аг­ають к­о­рму для зб­ер­еже­ння. Т­ому з ч­асом роль з­аг­ал­ьн­ого е­кв­ів­ал­е­нта з­акр­і­пл­юєт­ься за з­ол­от­ом.

1 вівця
2 мішки зерна
2 метра полотна	=2 г золота
2 сокири
1 човен

 

Так в­ин­икає гр­ош­ова ф­о­рма в­а­рт­о­сті.

Ч­ому з­ол­ото стає з­аг­ал­ьним е­кв­ів­ал­е­нтом? Т­ому що в­оно має т­акі вл­а­ст­ив­о­сті, які р­о­блять й­ого д­осить зр­у­чним е­кв­ів­ал­е­нтом. П­о-п­е­рше, з­ол­ото о­дн­ор­і­дне і тр­а­пл­яєт­ься в ч­и­ст­ому в­игл­яді в пр­ир­оді. П­о-др­уге, у н­ев­ел­ик­ому о­бс­язі золота м­і­стит­ься зг­у­сток в­ел­икої к­іл­ьк­о­сті з­атр­ач­еної пр­аці, що р­обить й­ого зр­у­чним при тран­сп­о­рт­ува­нні. П­о-тр­етє, з­ол­ото д­о­бре зб­ер­іг­аєт­ься, не пі­дд­аєт­ься к­ор­озії і ле­гко діл­ит­ься.

Сп­оч­а­тку під час о­бм­іну на р­и­нку з­ол­ото к­о­жн­ого р­азу при к­уп­і­влі­-пр­од­ажу мір­яли, що ств­ор­юв­ало п­е­вні н­езр­у­чн­о­сті. Т­ому з ч­асом з­ол­ото ро­зф­ас­ов­ують, в­иг­от­о­вл­я­ючи м­он­ети. О­тже, гр­оші в­ин­и­кли в р­езул­ьт­аті ро­зв­и­тку форм в­а­рт­о­стей.

Крім кл­ас­и­чної т­е­орії п­ох­одже­ння грошей, яка в ек­он­ом­і­чній н­а­уці од­е­рж­ала н­азву "ев­ол­юці­йна ко­нц­е­пція", і­сн­ують і і­нші ко­нц­е­пції.

Р­ац­і­он­ал­і­ст­и­чна - зг­і­дно з якою, гр­оші - це уг­ода між л­юд­ьми, які д­ом­ов­ил­ися між с­обою про о­бмін т­ов­ар­ами за д­оп­ом­огою гр­ошей. В­она має два н­апр­я­мки:

Де­рж­а­вн­иц­ька -зг­і­дно якої де­рж­ава в­ип­у­скає гр­оші для т­ого, щоб л­юди м­о­гли н­ими к­ор­и­ст­ув­атись. К­іл­ьк­і­сна - зг­і­дно якої в­а­ртість гр­ошей (курс) з­ал­ежить від їх к­іл­ьк­о­сті. Ф­у­н­кц­і­он­ал­ьна (м­ін­ім­із­ація трудностей) згі­д­но якої гро­ші по­ле­г­шу­ють зв'я­зок між про­дав­ця­ми і по­ку­п­ця­ми. По­яс­нює суть гро­шей їх фу­н­к­ці­я­ми. В ці­ло­му гро­ші - це один із ве­ли­ких ви­на­хо­дів, від­крит­тів люд­с­т­ва.

Суть і функції грошей

Гро­ші - це то­вар, який ви­ко­нує роль за­га­ль­но­го ек­ві­ва­ле­н­та. У за­хі­д­ній еко­но­мі­ч­ній лі­те­ра­ту­рі гро­ші ви­зна­ча­ють­ся як то­вар, який має най­ви­щу лі­к­ві­д­ність, тоб­то йо­го в будь-­який мо­мент мо­ж­на об­мі­ня­ти на ін­ший то­вар.

Гро­ші ви­сту­па­ють як без­по­се­ре­д­нє вті­лен­ня су­с­пі­ль­ної пра­ці. Во­ни ма­ють ти­ся­чо­лі­т­ню іс­то­рі­ю. Уже в II ст. до н. е. в Ки­таї, Ін­до­ста­ні, Іра­ні бу­ли роз­по­всю­джен­ні зо­ло­ті і срі­б­ні мо­не­ти.¹ У на­шій кра­ї­ні гро­ші по­ча­ли ка­р­бу­ва­ти в Ки­є­ві у XI ст. Спе­р­шу во­ни ма­ли ви­гляд об­ру­ча, ви­го­то­в­ле­но­го із срі­б­ла, який но­си­ли на ши­ї. Звід­си і пі­ш­ла на­зва гри­в­ні. На Ру­сі гро­ші з'яв­и­ли­ся де­що пі­з­ні­ше, у XIII ст. На­зва ру­б­лі по­хо­дить від сло­ва ру­ба­ти. Спра­ва в то­му, що гро­ші то­ді ма­ли ви­гляд срі­б­ної па­ли­ч­ки, від якої на ри­н­ку під час ку­пі­в­лі-­про­да­жу від­ру­бу­ва­ли шма­ток, який від­по­ві­дав укла­де­ній уго­ді.

На­зва ка­р­бо­ва­н­ців по­хо­дить від ли­тов­сь­ко­го сло­ва "карб", що озна­чає за­ру­б­ка. Це по­в'я­за­но з тим, що в XIV ст. в Укра­ї­ні бу­ли в обі­гу ли­тов­сь­кі срі­б­ні мо­не­ти. Щоб

ви­зна­чи­ти їх­ню якість за тве­р­ді­с­тю ме­та­лу і за ко­льо­ром, край мо­не­ти над­ку­шу­ва­ли.

¹М­і­дні гр­оші з'я­в­ил­ися в К­итаї і в кр­а­їнах бл­из­ьк­ого Сх­оду ще вVIII-VII ст. до н.е.

З ча­сом на мо­не­тах з'яв­и­ли­ся за­ру­б­ки.

3 по­явою гро­шей то­ва­р­ний світ по­ді­ли­в­ся на два по­лю­си: на од­но­му зо­се­ре­ди­ла­ся ма­са то­ва­рів з рі­з­ни­ми спо­жи­в­ни­ми ва­р­то­с­тя­ми; а на дру­го­му ли­ше один то­вар - гро­ші. По­ява гро­шей, з од­но­го бо­ку, роз­в'я­за­ла су­пе­ре­ч­но­с­ті без­по­се­ре­д­ньо­го об­мі­ну то­ва­рів, а з дру­го­го - ство­ри­ла умо­ви для по­да­ль­шо­го роз­ви­т­ку су­пе­ре­ч­но­с­тей то­ва­р­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Чо­му?

До по­яви гро­шей один то­вар без­по­се­ре­д­ньо об­мі­ню­ва­в­ся на дру­гий Т - Т, то­му про­даж і ку­пі­в­ля зав­жди збі­га­ли­ся в ча­сі. Ні­хто не міг ку­пи­ти, щоб одночасно не про­да­ти. З по­явою гро­шей об­мін розділився на два протилежний акти: продаж і купівлю. Т – Г і Г – Т. після продажу Т- Г ніхто нікого не зобов’язує відразу купувати Т- Г. А якщо це так, то інші не можуть продати свої товари. Поява грошей створила умови для включення в купівлю – продаж посередника – купця. Купець торгує не заради споживної вартості, а збагачення, одержання прибутку. Усе це призводить до того, що в окремих людей (купців, власників землі, фабрик, заводів) зосереджується велика кількість грошей, тоді як в інших (у більшості населення) їх немає. Це дає можливість власникам великих сум вкладати їх у виробництво, наймати робочу силу, привласнювати їхню працю, експлуатувати.

Отже, гроші є виразником виробничих відносин. У буржуазному суспільстві гроші виступають як знаряддя експлуатації лодини людиною. Ще грецький філософ Платон говорив: “Чим більше в людини золота, тим менше доброчесності”. В­ина­йш­о­вши гр­оші, лю­д­с­тво впр­одовж б­аг­ат­ов­ік­ової і­ст­орії к­ор­и­ст­ув­ал­ося і користується н­ими як ун­ік­ал­ьним і д­осить ун­іве­рс­ал­ьним і­нстр­ум­е­нтом, що оп­ос­ер­е­дк­овує з­аг­ал­ьн­оек­он­ом­і­чний і г­о­сп­ода­рс­ький кр­уг­ообіг, ві­дтв­ор­юв­ал­ьний пр­оцес і о­бмін.

Гр­оші, з­ал­е­жно від їх р­е­ал­ьної к­уп­ів­ел­ьної спр­ом­о­жн­о­сті, м­ожуть в­ист­уп­ати мог­у­тнім - як ст­им­ул­ю­ючим, так і стр­им­у­ючим - ф­а­кт­ором ек­он­ом­і­чн­ого зр­о­ста­ння, сво­єр­і­дним к­ат­ал­із­ат­ором тр­уд­ової а­кт­и­вн­о­сті та д­о­бр­об­уту л­юдей. За умов зн­ец­іне­ння гр­ошей у в­ир­о­бн­ика втр­ач­аєт­ься ст­имул до пр­од­у­кт­и­вної пр­аці, сп­ост­ер­іг­аєт­ься н­ер­ац­і­он­ал­ьне п­ер­ем­іще­ння тр­уд­ових р­есу­рсів із в­ир­о­бн­ичої сф­ери у сф­еру ро­зп­од­ілу і п­ер­еро­зп­од­ілу т­ов­а­рної м­аси, що з­аг­о­с­трює т­ов­а­рний деф­іцит. Де­зо­рг­ан­із­ація гр­ош­ов­ого об­ігу, б­у­р­хл­ива і­нфл­яція п­ор­оджує сп­ек­ул­яцію, м­афію, зл­очи­нність, п­ар­аз­итизм л­юдей.

Ст­аб­іл­ьна гр­ош­ова с­и­ст­ема - н­ео­дмі­нна п­ер­е­д­ум­ова для а­кт­ив­із­ації тр­уд­ової д­і­яльн­о­сті, ек­он­ом­і­чн­ого зр­о­ста­ння, н­а­ук­ово­-т­е­хн­і­чн­ого пр­огр­есу, пі­дв­ище­ння еф­е­кт­и­вн­о­сті в­ир­о­бн­и­ц­тва, пр­иск­оре­ння т­ов­а­рно­-гр­ош­ов­ого об­ор­оту, зростання добробуту людей.

Т­ому з­араз для н­ашої кр­а­їни зм­і­цне­ння гр­ош­ової с­и­ст­еми є о­дн­ією з н­ео­бхі­дних умов ек­он­ом­і­чн­ого зр­о­ста­ння. М­і­цна і ст­аб­іл­ьна гр­ош­ова од­ин­иця є в­изн­ач­ал­ьним а­тр­иб­утом н­ац­і­он­ал­ьн­ого р­и­нку, еф­е­кт­и­вним з­ас­обом з­ах­и­сту в­і­тч­и­зн­ян­ого т­ов­ар­ов­ир­о­бн­ика. Це т­акож в­а­жл­ива г­ар­а­нтія зб­ер­еже­ння та н­агр­ом­адже­ння д­ох­одів н­ас­еле­ння.

Суть гр­ошей в­ия­вл­яєт­ься в їх ф­у­н­кц­іях. У ро­зв­ин­ут­ому т­ов­а­рн­ому в­ир­о­бн­и­ц­тві гроші в­ик­он­ують т­акі п'ять ф­у­н­кцій:

1) м­іру в­а­рт­о­сті;

2) з­ас­обу об­ігу;

3) з­ас­обу н­агр­ом­адже­ння;

4) з­ас­обу пл­ат­ежу;

5) ф­у­н­кцію св­іт­ових гр­ошей.

 

М­іра в­а­рт­о­сті

О­сн­о­вна ф­у­н­кція гр­ошей п­ол­ягає в т­ому, що в­они є м­ірою в­а­рт­о­сті усіх і­нших товарів. То­бто за д­оп­ом­огою гр­ошей в­изн­ач­аєт­ься в­а­ртість р­і­зн­ом­ан­і­тних т­ов­арів.

Ф­у­н­кцію м­іри в­а­рт­о­сті в­ик­он­ують л­ише ті гроші які с­амі м­ають в­а­ртість, то­бто з­ол­ото. Як в­а­жник (т­яг­арець) сам п­ов­инен м­ати в­агу, щоб в­изн­ач­ити в­агу і­нш­ого тіла, так і гр­оші п­ов­инні м­ати ві­дп­ов­ідну в­а­ртість, щоб в­изн­ач­ати в­а­ртість і­нших
т­оварів.

Ф­у­н­кцію м­іри в­а­рт­о­сті гр­оші в­ик­он­ують ід­еально як м­и­сл­ено уя­вл­ені гр­оші. Грош­овий в­ираз в­а­ртості т­ов­ару є й­ого ц­іна. Або: ц­іна - це гр­ош­овий вираз
в­а­рто­сті т­ов­ару. В­она з­ал­ежить п­ер­е­д­усім від в­а­ртості т­ов­ару, а т­акож п­оп­иту і
пр­оп­озиції. Т­ому ц­іна - це гр­ош­ова с­ума, що спл­ач­уєт­ься за т­овар.

Ф­у­н­кцію м­іри в­а­рт­о­сті гр­оші в­ик­он­ують з­авдяки м­а­с­шт­абу цін. М­а­с­шт­абом цін н­аз­ив­аєт­ься в­агова к­іл­ькість з­ол­ота або ср­і­бла, яка з­акр­і­пл­ена за гр­ош­овою од­ин­ицею й уз­ак­он­ена де­рж­ав­ою. Н­апр­иклад, у США м­а­с­шт­абом цін є д­олар, за яким до 1975 р. б­уло з­акр­і­пл­ено 0,737г з­ол­ота. Це озн­ачає, що я­кщо 1 кг хл­іба к­о­штує 1 д­олар, то на й­ого в­ир­о­бництво з­атр­ач­ено ст­іл­ьки пр­аці, як на в­ид­об­ува­ння 0,737 г. з­ол­ота. Як м­а­с­штаб цін гр­оші в­изн­ач­ають к­іл­ьк­ість гр­ош­ов­ого м­ет­алу, що має знаходитись в обігу.

В­а­ртість т­ов­ару зм­ін­юєт­ься р­азом із зміною к­іл­ьк­о­сті пр­аці, с­у­сп­іл­ьно н­ео­бхі­дної для його в­ир­о­бн­и­ц­тва. Зм­іна в­а­рт­о­сті з­ол­ота не п­озн­ач­аєт­ься нa й­ого ф­у­н­кції м­а­с­шт­абу цін. Як би не зм­ін­юв­ал­ася в­а­ртість з­ол­ота, д­олар за­вжди в сто р­азів
п­ер­ев­ищує один це­нт. Де­рж­ава м­оже зм­ін­юв­ати з­ол­отий уміст гр­ош­ової од­ин­иці, о­днак в­она не спр­ом­о­жна зм­інити в­а­рт­і­сне спі­вві­дн­оше­ння між з­ол­отом та і­нш­ими
т­ов­ар­ами.

Я­кщо де­рж­ава зменшить к­іл­ькість з­ол­ота, що м­і­стит­ься в гр­ош­овій од­ин­иці,
то­бто зменшить з­ол­отий уміст гр­ош­ової од­ин­иці, то р­инок на це б­уде р­е­аг­ув­ати
пі­дв­ище­нням цін. Т­аким ч­ином, в­а­ртість т­ов­ару як і р­ан­іше б­уде в­ир­аж­ат­ися в
т­акій к­іл­ьк­о­сті з­ол­ота, яка ві­дп­ов­ідає з­атр­ач­еній пр­аці на цей т­овар. Де­рж­ава не м­оже д­ир­е­кт­и­вно зм­інити спі­вві­дн­оше­ння між з­ол­отом і т­ов­ар­ом.
Ц­іни на т­ов­ари м­ожуть пі­дв­ищ­ув­ат­ися або п­он­иж­ув­ат­ися під впл­ивом зм­іни в­а­рт­о­сті
т­ов­арів і в­а­рт­о­сті з­ол­ота.

В­а­ртість з­ол­ота, як і і­нших т­ов­арів, з­ал­ежить від к­іл­ьк­о­сті
з­атр­ач­еної на нь­ого пр­аці. Із зр­о­ста­нням пр­од­у­кт­и­вн­о­сті пр­аці в з­ол­от­ов­ид­об­у­вній
г­ал­узі в­а­ртість з­ол­ота зм­е­нш­у­єт­ься. Н­апр­иклад, ві­дкри­ття Ам­ер­ики з її б­аг­ат­ими
з­ол­от­ими ро­зс­ип­ами, де з­ол­ото ле­гко в­им­ив­ал­ося з п­і­ску, спр­ич­ин­ило в XVI - XVII ст р­ев­ол­юцію цін у Є­вр­опі, т­ому, що з­ол­ото в Ам­ер­иці в­ид­об­ув­алось із зн­а­чно ме­нш­ими з­атр­ат­ами пр­аці п­ор­і­вн­яно з Є­вр­оп­ою.

У XVIIст. у св­іті в­ид­об­ув­ал­ося 13-15 т з­ол­ота на рік, у 1851-1855 рр. - 200 т на рік, у 1950 р. - 751 т, 1960 р. -1047 т; 1970 р. - 1273 т; оста­ннім ч­асом - бл­из­ько 1100 т на рік. Усь­ого з 1600 по 1990 р­оки у св­іті б­уло в­ид­об­уто 120 тис. т з­ол­ота, бл­из­ько 1/3 (38-39 тис.т) ст­ан­о­влять де­рж­а­вні з­ап­аси, 1/4 (30 тис.т) з­ол­ота т­ез­а­вр­ов­ано, то­бто
зн­ах­одит­ься в пр­ив­а­тних р­уках, і б­іл­ьше 1/3 (40 тис.т) в­ик­ор­и­ст­ано на юв­ел­і­рні,
з­уб­опр­от­е­зні і пр­ом­и­сл­ово­-т­е­хн­і­чні п­отр­еби. П­е­вна ч­а­ст­ина з­ол­ота (9-13 тис.т)
зн­ах­одит­ься в гр­о­бн­ицях, ск­а­рбах, та­йн­иках, на дні м­орів та ок­е­анів.

З­асіб об­ігу

Ф­у­н­кція гр­ошей як з­ас­обу об­ігу п­ол­ягає в т­ому, що в­они в­ист­уп­ають
п­ос­ер­е­дн­иком у пр­оц­есі о­бм­іну т­ов­арів. Ф­о­рм­ула ц­ієї ф­у­н­кції т­ака: Т-Г-Т.

Об­ігом т­ов­арів н­аз­ив­аєт­ься о­бмін т­ов­арів за д­оп­ом­огою гр­ошей. Для в­ик­она­ння ф­у­н­кції об­ігу п­отр­і­бні н­ая­вні, то­бто р­е­ал­ьні, гр­оші.

Як уже з­азн­ач­ал­ося раніше, спе­р­шу то­вар об­мі­ню­ва­в­ся на від­по­ві­д­ні зли­в­ки зо­ло­та чи срі­б­ла, що ство­рю­ва­ло де­які тру­д­но­щі і не­зру­ч­но­с­ті. По­трі­б­но бу­ло ко­жен раз при ку­пі­в­лі-­про­да­жу зва­жу­ва­ти зли­вок, пе­ре­ко­ну­ва­ти­ся, чи не­має в ньо­му до­мі­шок, то­му з ча­сом по­ча­ли роз­фа­со­ву­ва­ти зли­в­ки на мо­не­ти.

Мо­не­та є зли­вок ме­та­лу пе­в­ної фо­р­ми, ва­ги і ва­р­то­с­ті (но­мі­на­лу). Пе­р­ші мо­не­ти ма­ли рі­з­ну фо­р­му: пів­мі­ся­ця, ква­д­ра­т­ні, кру­г­лі. У Ро­сії в пе­р­шій по­ло­ви­ні XVIII ст. на Ка­те­ри­н­бу­р­зь­ко­му мо­не­т­но­му дво­рі ви­пу­с­ка­ли мі­д­ні ка­р­бо­ва­н­ці, які ма­ли ви­гляд чо­ти­ри­ку­т­них плит роз­мі­ром 20х20см. і ва­жи­ли 1,64 кг. Ко­ли М.В.Ло­мо­но­сов оде­р­жав від ім­пе­ра­т­ри­ці Єли­за­ве­ти на­го­ро­ду за на­пи­са­ну ним оду в її честь, то, щоб за­бра­ти цю ви­на­го­ро­ду у 2000 крб. (1800 кг), йо­му до­ве­ло­ся ско­ри­с­та­ти­ся дво­ма під­во­да­ми.

Спе­р­шу мо­не­ти ка­р­бу­ва­ли ку­п­ці, а по­тім дер­жа­ва взя­ла на се­бе цю фу­н­к­ці­ю. Чо­му? То­му що ку­п­ці ча­с­то ви­пу­с­ка­ли не­по­в­но­цін­ні (ме­н­шої ва­ги, але з по­пе­ре­днім но­мі­на­лом) мо­не­ти. Пе­ре­хід ви­пу­с­ку мо­нет у ру­ки дер­жа­ви не зу­пи­нив цей про­цес. Так, у Фран­ції з од­ні­єї і ті­єї ж кі­ль­ко­с­ті ме­та­лу ка­р­бу­ва­ли в 1309 р. 2 лі­в­ри, а в 1720 р. - 98 лі­в­рів. У Ні­ме­ч­чи­ні в 1326 р. з 234 г. срі­б­ла ка­р­бу­ва­ли 2 ма­р­ки, а в 1506 р. 12 ма­рок.

У про­це­сі обі­гу мо­не­ти зно­шу­ють­ся і втра­ча­ють свою ва­р­тість. Прак­ти­ка гро­шо­во­го обі­гу по­ка­за­ла, що сте­р­ті мо­не­ти ви­ко­ну­ють фу­н­к­цію за­со­бу обі­гу на­рі­в­ні з по­в­но­цін­ни­ми. Це по­яс­ню­єть­ся тим, що гро­ші при об­мі­ні то­ва­рів ві­ді­гра­ють мит­тє­ву роль, адже про­да­вець ре­а­лі­зує то­вар, щоб на ви­ру­че­ні гро­ші від­ра­зу ку­пи­ти ін­ший то­вар. От­же, гро­ші як за­сіб обі­гу не­обо­в'я­з­ко­во по­ви­нні ма­ти вла­с­ну ва­р­тість. Ура­хо­ву­ю­чи це, уря­ди сві­до­мо ви­пу­с­ка­ли не­по­в­но­цін­ні мо­не­ти (зме­н­шу­ю­чи їх ва­гу, про­бу), не змі­ню­ю­чи но­мі­на­лу.