Культура України в другій половині XVIII ст

Загальна характеристика:

1) вплив політики царського уряду, спрямованої на подальше об­меження та ліквідацію автономії Гетьманщини;

2) вплив ідей західноєвропейського Просвітництва; 8) поступовий перехід від бароко до класицизму;

4) домінування російської культури, політика русифікації;

5) відтік української інтелектуальної еліти до Москви та Петер­бургу, перетворення Гетьманщини на російську провінцію.

Основні галузі культури

1. Освіта.

— До кінця XVIII ст. скорочено мережу початкових шкіл, ос­кільки селяни не мали коштів на їх утримання; наслідком було зменшення кількості письменних українців.

— 1786 р. — створення на території Гетьманщини чотириклас­них (для дворян) та двокласних (для міщан) народних училищ з російською мовою навчання.

— 1774 р. — на західноукраїнських землях (Австрійська імпе­рія) запроваджено обов'язкову початкову освіту рідною мо­вою. Повну середню освіту здобували у німецькомовних гім­назіях.

— Вищі навчальні заклади: Києво-Могилянська академія, яка поступово занепадає, Харківський колегіум, Львівський університет (1784 p.), де до 1809 р. працював Руський інститут для підготовки греко-католицьких священиків.

 

2. Книгодрукування.

— Найбільші типографії — у Києво-Печерській Лаврі, Почаївському та Уневському монастирях, приватна типографія А.Піллера у Львові (саме Піллер видавав першу українську газету — «Львівську газету» — французькою мовою).

— Переведення типографій на «гражданський» шрифт.

— Широкий асортимент літератури: церковні книги, календарі, збірки пісень, навчальні посібники, господарські поради. Література розповсюджувалася і за межами України.

 

3. Наука.

— Філософія. Мандрівний філософ Г. Сковорода закликав до самопізнання і морального очищення; розробив учення про «споріднену працю», який має відповідати природним здібностям людини та її життєвому покликанню.

— Медицина була представлена лікарями-українцями, які здо­були вчений ступінь доктора медицини: І. Полетика, С. Крутень, І. Руцький тощо. М. Амбодик-Максимович — автор пер­ших у Російській імперії підручників з акушерства і ботаніки. Г.Тереховський — дослідник мікроорганізмів. Є. Мухін — ор­ганізатор щеплень проти віспи та профілактичної боротьби з холерою.

У Львові в 1773 р. відкрито медичний колегіум для підготов­ки лікарів і аптекарів; у 1787 р. відкрито першу в Подніпров'ї спеціальну медичну школу (Єлисаветград); у 1792 р. — Київ­ський військовий шпиталь.

— Математика. 1793 р. — викладач Києво-Могилянської ака­демії І. Фальковський видав підручник «Скорочення зміша­ної математики», книгу «Теоретична астрономія».

— Ректор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович брав участь у створенні Російської Академії наук, одним з пер­ших у Росії вів спостереження, із застосуванням телескопа і мікроскопа.

 

4. Література.

— Основний стиль — бароко, з'являються елементи класицизму, сентименталізму, реалізму.

— Історико-мемуарна проза: щоденники М. Ханенка, Я. Марковича.

— Поезія: С Дивович «Розмова Великоросії з Малоросією».

— 1798 р. — видання «Енеїди» І. Котляревського — першого твору, написаного розмовною українською мовою.

 

5. Музика.

— Центри музичної освіти — Глухівська співоча школа та Києво-Могилянська академія.

— Композитори: М. Березовський (перша українська опера "Демофонт»), Д. Бортнянський (опери, твори церковної музики), А.Ведель (хорові концерти).

— Поширення пісень-романсів, в основу яких покладено народ­ні мотиви.

 

6. Театр.

— Зародження світської драматургії, поява аматорських та кріпосних театрів,

— 1798 р. — у Харкові відкрито перший професійний театр із професійною трупою.

— Занепад шкільного театру внаслідок заборони вистав у Києво-Могилянській академії.

 

7. В архітектурі продовжував домінувати стиль бароко. Видатними архітекторами були І. Григорович-Барський (бурса

Київської академії, Кирилівська та Покровська церкви тощо); С. Ковнір (Кловський палац, дзвіниці Дальніх і Ближніх печер Києво-Печерської Лаври тощо).

Історичний портрет!

Іван Григорович-Барський (1713-1785) — народився у Києві в сім'ї дрібного крамаря, який був старостою Ус­пенського собору Києво-Печерської Лаври. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де захо­пився малюванням, архітектурою та гравіруван­ням. З 40-х років XVIII ст. працював головним ар­хітектором Київського магістрату. Він є автором багатьох архітектурних пам'яток: церкви-дзвіниці Василя Великого, Набережно-Микульської дзвіниці, корпусу братських келій Межигірськогомонастиря, Покровської церкви у Києві, дзві­ниці Успенського собору Києво-Печерської лав­ри. Помер І.Григорович-Барський у 1785 році.

 

8. Скульптура.

— Значне поширення декоративного ліплення та різьблення, що прикрашали архітектурні споруди.

— Видатні скульптори: І. Равич, С. Шалманов, С. Фесінгер, Пінзель, А. Осинський.

 

9. Живопис.

— Монументальний живопис представлений храмовими розпи­сами, оздобленням громадських споруд і палаців (художники А.Антропов, Г. Левицький і Д. Левицькі).

— Для портретного живопису характерними були зображення козацької старшини та заможних міщан. Поширеним був та­кож образ козака-бандуриста («козака Мамая»).

 

10. Гравюра. Алегоричні композиції Г. Левицького-Носа; роботи народних граверів.