Культура України в другій половині XVII - першій половині XVIII ст

Загальна характеристика:

1) була збережена культурна основа другої половини XVI — першої половини XVII ст.;

2) культура розвивалася в умовах існування української держав­ності — Гетьманщини;

3) підтримка української культури з боку гетьманів;

4) тенденція культури до набуття світського характеру;

5) з початку XVIII ст. активізується наступ російського царизму на українську культуру;

6) відчутний вплив західноєвропейського бароко.

Основні галузі культури

1. Освіта.

— Початкову освіті/ здобували в початкових школах (Лівобе­режжя), братських школах (Правобережжя), єзуїтських шко­лах для шляхти (Правобережжя). Вчителями виступали й так звані мандрівні дяки, які переходили з місця на місце.

Закладами середньої освіти були Чернігівський, Харківський і Переяславський колегіуми (Лівобережжя), Львівський, Каменецький, Луцький тощо єзуїтські колегіуми (Правобережжя). Вищу освіту давали Львівський університет та Києво-Могилянський колегіум (з 1701 р. — академія). Колегіум був відкри­тий для всіх верств населення, але серед учнів переважали діти козацької старшини, багатих козаків, духовенства та міщан.

Це цікаво! Київський колегіум став взірцем для створення вищих навчальних за­кладів, у Яссах (1640 р.) та Москві (1687 р.)

Проте у XVIII ст. в освітній сфері відбулися негативні зміни: піс­ля Полтавської битви скоротилася кількість студентів Києво-Могилянської академії; звільнили «неблагонадійних» виклада­чів; царський уряд заохочував переїзд до Росії талановитих уче­них, митців, церковних діячів.

 

2. Наука.

— Починає розвиватися філософія як самостійна наука.

— Відбувається формування історичної науки: «Синопсис, або Стислий опис від різних літописців про початок слов'яно-руського народу» (1647 р.) фактично став першим систематизова­ним підручником із вітчизняної історії.

— Учені Києво-Могилянської академії провели перші археоло­гічні дослідження — розкопки Десятинної церкви в Києві; відбувалася реставрація храмів часів Київської Русі.

 

3. Книгодрукування.

Працювали Львівська братська, Почаївська, Уневська типографії; найбільшою була типографія Києво-Печерської Лаври. Також відкрито польські та єврейську типографії. Переважна більшість книг були церковно-релігійного змісту.

 

4. Усна народна творчість представлена передусім думами та іс­торичними піснями, що змальовували Національно-визвольну війну та її героїв. Поширюються також чумацькі, рекрутські, козацькі пісні.

 

5. Література.

— Розквіт стилю бароко.

— Полемічна література (Л. Баранович «Нова міра старої віри»; І. Ґізель «Правдива віра» тощо).

— У першій половині XVIII ст. з'являються козацькі літописи («Літопис Самовидця», літописи Г. Граб'янки та С. Величка).

— Розвиток історичної та літописної літератури (Ф. Сафонович «Хроніка з літописів давніх»).

 

6. Театр.

— Поширення вертепу. Улюбленим героем стає запорожець, який захищає простих людей. Із вертепами ходили студенти колегіумів та Києво-Могилянської академії.

— Розвиток шкільної драми. Основними темами були різдвя­ний цикл, мораліте (повчальні вистави алегоричного змісту), міраклі (релігійно-повчальні віршовані драми).

 

7. Музика.

— Поширення козацьких маршових пісень.

— Поширення серед міського населення кантів або псалмів — побутового багатоголосного пісенного жанру, що широко ви­користовувався в шкільному театрі та вертепі.

— Триває розвиток партесних (багатоголосних) співів.

— Музику викладали в колегіумах, а в 1737 р. відкрито спеціалі­зоване музичне училище у Глухові.

— Видатними композиторами початку XVIII ст. були А. Ведель. Д. Бортнянський.

— Розвиток музичної теорії: український композитор Н.Дилецький створив «Музичну граматику».

— Виникнення цехів музикантів, що обслуговували урочисті церемонії, військові походи та розваги.

Історичний портрет!

Дмитро Бортнянський (1751-1825) — народився у Глухові. Після навчання у школі півчих при дворі К. Розумовського у семирічному віці був відправле­ний до Петербургу, де продовжив освіту в складі придворного оркестру та придворної співацької капели.

З 1769 р. Бортнянський навчається композиції у Венеції. Його перші опери («Креонт», «Алкід») були поставлені на італійській сцені. Повернув­шись до Росії, він обіймав посаду придворного композитора та диригента придворної капели при Павлі І. Він першим відійшов від італійської тра­диції у складанні хорових духовних творів і за­провадив українські народні мотиви до церков­них мелодій. На творах Бортнянського вчилися видатні українські композитори М. Лисенко, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький. Помер композитор у 1825 р. у Петербурзі.

 

8. Архітектура.

Розвиток стилю бароко, який в Україні отримав назву козацького через набуття національного колориту. Естетичними особливостя­ми українського бароко є багатобарвність, контрастність, мальовничість, посилена декоративність, динамізм, численна кількість усіляких вимислів і головне — небачена вигадливість форм. Роз­квіт бароко припав на добу І. Мазепи. Найвидатніші пам'ятки — Спаська церква Мгарського монастиря, церква Всіх Святих Киє­во-Печерської Лаври, Софійський і Золотоверхий собори в Києві. Видатні архітектори — С. Ковнір, І. Григорович-Барський.

 

9. Розвиток графіки пов'язаний із книгодрукуванням. О. Тарасевич, якому належать 40 гравюр «Києво-Печерського патерика», вважається засновником української школи граверів.

Це цікаво! О. Тарасевич створив чимало портретів королів та інших видатних осіб Європи.

 

10. Живопис.

— Основні живописні жанри — іконопис, фреска, портрет. Найпопулярнішою стала живописна школа Києво-Печерської лав­ри, представники якої розписували храми в багатьох україн­ських містах.

— Іконописні зображення відходять від канонів, стають більш земними; в портреті з'являються риси реалізму.

— Популярним стає так званий парсунний живопис (портрети гетьманів і старшини).

— Набули поширення народні картини із зображенням козака Мамая.

— Збагачуються художні засоби: використовуються перспекти­ва, світлові та колористичні ефекти.

 

Українська культура не замикалася в національних межах. Українські студенти навчалися в європейських університетах, випускники Києво-Могилянської академії працювали в наукових за­кладах Європи. Міжнародні зв'язки сприяли збагаченню духовного світу українців.