Самостійна аудиторна робота. Робота проводиться на зразках сировини: плоди (олія) коріандру, плоди (олія) фенхелю, листя (олія) м'яти перцевої

Робота проводиться на зразках сировини: плоди (олія) коріандру, плоди (олія) фенхелю, листя (олія) м'яти перцевої, листя (олія) евкаліпту, листя шавлії, трава чебрецю звичайного, трава материнки, квіти та олія лаванди, кореневища з коренями валеріани.

ЗАВДАННЯ 1. Провести аналіз зразка ефірної олії за методом ДФ ХІ (т.1, с.290-294).

Визначити справжність (колір, запах, смак, розчинність).

Колір. 10,0 мл досліджуваної ефірної олії поміщають у циліндр або пробірку з прозорого скла діаметром 2-3 см і спостерігають колір та прозорість на світлі.

Запах. 2 краплини олії наносять на смужку фільтрувального паперу довжиною 12 см і шириною 5 см так, щоб олія не змочувала краї паперу. Порівнюють запах досліджуваної олії через кожні 15 хв. з запахом контрольного зразка, нанесеного так само на фільтрувальний папір. Протягом 1 год. запах досліджуваного і контрольного зразків повинен бути однаковим.

Смак. Краплину ефірної олії, нанесеної на смужку фільтрувального паперу, або суміш краплі олії з 1 г цукрової пудри пробують на язик.

Розчинність. 1 мл ефірної олії наливають у мірний циліндр місткістю 10 мл і, збовтуючи, поступово доливають з бюретки по 0,1 мл спирту певної концентрації (вказаної у відповідній НТД) при 200С до повного розчинення олії.

Встановити чистоту: відсутність етилового спирту, жирних та мінеральних олій.

Спирт етиловий.

1. Кілька краплин ефірної олії наносять на воду, налиту на годинникове скло. При спостереженні на чорному фоні не повинно бути помітного помутніння навколо краплин олії.

2. 1 мл ефірної олії наливають в пробірку, закупорюють її розпушеною ватою, всередину якої поміщають кристалик фуксину, і вміст пробірки доводять до кипіння. При наявності спирту пара його розчиняє фуксин і забарвлює вату в фіолетово-рожевий колір.

Жирні та мінеральні олії.

1. 1 мл ефірної олії збовтують в пробірці з 10 мл етилового спирту. Не повинно з'являтися помутніння та краплини жирної олії.

2. 1 краплю ефірної олії нанесіть на смужку фільтрувального паперу і підсушіть її, нагріваючи над плитою. Спостерігайте за зміною стану плями.

ЗАВДАННЯ 2. Провести якісні реакції на наявність певних хімічних сполук в ефірних оліях.

На альдегіди і кетони.

1. Одержання оксимів. До 1-2 крапель ефірної олії добавляють 3 краплі спиртового розчину хлористоводневого гідроксиламіну (15 г хлористоводневого гідроксиламіну в 100 мл 80%-го етилового спирту) та декілька краплин метилоранжу. При наявності карбонільних сполук на холоді чи при нагріванні на киплячій водяній бані суміш забарвлюється в рожевий колір.

2. Нітропрусидна реакція. Декілька крапель ефірної олії змішують з однаковою кількістю свіжоприготовленого розчину нітропрусиду натрію, підлужнюють. Розчин забарвлюється в червоний колір, який поступово зникає при стоянні. Наявність подвійного зв'язку, розміщеного близько біля карбонільної групи, сприяє реакції. Карвон, пулегон, цитраль дають червоне забарвлення, а камфора, фенхон, ментон, цитранеаль не реагують.

На феноли.

1. Реакція з заліза (ІІІ) хлоридом. До 1 мл концентрованого спиртового розчину ефірної олії додають 3-4 краплини розчину заліза (ІІІ) хлориду. Повинно з'явитися синє, фіолетове, зелене або червоне забарвлення (карвакрол і тимол не реагують). Олія, до складу якої входить карвакрол, при нагріванні з натрію гідроксидом і хлороформом забарвлюється в червоний колір.

2. Реакція утворення азобарвників. До 1 мл ефірної олії додають 3-4 мл 25%-го розчину натрію гідроксиду та 1-2 краплі діазотованої сульфанілової кислоти. З'являється оранжеве, червоне або темно-червоне забарвлення.

На азуленогени.

1. Реакція Сабетая. 5-10 крапель ефірної олії розчиняють в 1-2 мл хлороформу і додають по краплях 0,5-1 мл 5%-го розчину брому в хлороформі. Через декілька хвилин при наявності азуленогенів з'являється зелене, блакитне або фіолетове забарвлення. Реакція проходить ще швидше і виразніше, якщо ефірну олію спочатку розчинити в оцтовій кислоті, а потім обробити розчином брому в хлороформі.

2. Реакція Мюллера. На паперовий фільтр діаметром 4-5 см нанесіть 4-5 крапель спиртового розчину ефірної олії і після випаровування спирту в центр плями додайте 4-5 крапель реактиву Мюллера (розчин 1,0 г n-диметиламінобензальдегіду в суміші 5,0 г фосфатної і 50,0 г ацетатної кислот, дистильованої води до 100 мл). Вміст пробірки забарвлюється в зелений, блакитний або фіолетовий колір.

На підставі проведеного дослідження зробити висновок про наявність в досліджуваній ефірній олії тих чи інших сполук.

ЗАВДАННЯ 3. Визначити кількісний вміст ефірної олії в запропонованому зразку сировини за методом ДФУ 1-го вид. Додаток 1.

Перегонка з водяною парою (замалювати апарат).

Використовують ретельно очищений прилад. Визначення проводять відповідно до особливостей випробовуваного зразка. Зазначений об’єм рідини для перегонки поміщають у колбу, додають кілька шматків пористого фарфору і з’єднують з конденсуючою системою. Додають воду через наливну лійку до певного рівня. Пробку видаляють і додають зазначену кількість ксилолу, використовуючи піпетку таким чином, щоб її кінчик знаходився в нижній частині трубки. Установлюють пробку і переконуються, що жолоб на трубці суміщається з отвором. Рідину в колбі нагрівають до кипіння і регулюють швидкість перегонки від 2 до 3 мл на хвилину, якщо немає інших зазначень в окремій статті.

Для визначення швидкості перегонки, у процесі перегонки, знижують рівень води за допомогою триходового крана до досягнення меніском рівня нижньої позначки. Кран закривають і вимірють час необхідний для досягнення рідиною верхньої мітки. Кран відкривають і продовжують перегонку, змінюючи інтенсивність нагрівання для регулювання швидкості перегонки. Перегонку продовжують 30 хв. Нагрівання припиняють, і не менше як через 10 хв визначають об’єм ксилолу, зібраного в проградуйованій трубці.

Зазначену кількість випробуваного зразка поміщають у колбу і продовжують перегонку. Нагрівання припиняють, через 10 хв визначають об’єм рідини, зібраної в градуйованій трубці і віднімають від нього попередньо відзначений об’єм ксилолу. Одержана різниця являє собою кількість ефірних олій з усієї маси випробовуваного зразка. Розраховують результат у мл на 1000 г лікакрського засобу.

10-20 г добре подрібненої сировини поміщають у широкогорлу колбу місткістю 700-890 мл і доливають близько 300 мл води, збовтують, щоб сировина намокла. У верхню частину колби поміщають проградуйований по 0,025 мл приймач, який являє собою зігнуту трубку діаметром 0,5 см, довжина більшого коліна якої дорівнює 8 см. До більшого коліна припаяна лійка діаметром 1,5 – 2 см. Кінець меншого коліна вигнутий униз. Колбу з вмістом нагрівають до кипіння і витримують при слабкому кип'ятінні протягом часу, який вказаний у відповідній НТД на сировину. Пара води і ефірної олії конденсуються в холодильнику, а рідина стікає в приймач. Олія відстоюється в градуйованому коліні приймача, а вода витікає назад у колбу.

Розрахунок вмісту ефірної олії в ЛРС.

Після охолодження визначають відстояний у приймачі об'єм олії і розраховують її вміст:

а) у ваго-об'ємних відсотках за формулою:

Х=А·100/Б, де А – об'єм ефірної олії, мл;

Б – наважка повітряно сухої сировини, г;

б) у вагових відсотках – отриманий вище результат помножити на густину олії;

в) у ваго-об'ємних відсотках в перерахунку на абсолютно суху сировину за формулою:

Х1=V·100·100/m·(100 – W), де V – об'єм ефірної олії, мл;

m – маса сировини, г;

W – вологість сировини, %.

Оцінка якості сировини.

На основі проведеного аналізу зробити висновок про відповідність досліджуваного зразка сировини вимогам НТД.

ЗАВДАННЯ 4. Визначити числові показники ефірних олій.

Фізичні числові показники.

Визначення показника заломлення за методикою ДФ ХІ. Ознайомтеся за інструкцією з роботою рефрактометра, перевірте точність його показників з допомогою води, яка має показник заломлення 1,3330 (при 20оС), потім визначте показник заломлення досліджуваної ефірної олії. Порівняйте отримані дані з коефіцієнтом заломлення стандартного зразка, зробіть висновок про їх ідентичність.

Хімічні числові показники.

Кислотне число. Відважують 1,5-2 г олії з точністю до 0,1 г в колбі на 250 мл зі шліфом, розчиняють у 5-10 мл нейтралізованого етилового спирту і титрують 0,1 М розчином калію гідроксиду у присутності 3-5 крапель фенолфталеїну до рожевого забарвлення, яке не зникатиме протягом 30 сек. (інколи забарвлення швидко зникає, що свідчить про початок омилення складних ефірів, а тому титрувати слід швидко і кінцем титрування вважати момент появи першого забарвлення, яке затримується на 2-3 сек.). Для олії з незначним КЧ (до 1) титрування проводять з мікробюретки. Обчислюють КЧ за формулою:

КЧ = V · 5,61/ m,

де V – кількість 0,1 М розчину натрію гідроксиду, затраченого на титрування, мл;

m – наважка, г;

5,61 – кількість калію гідроксиду, що міститься в 1 мл 0,1 М розчину калію гідроксиду, мг.

Ефірне число. До розчину після визначення кислотного числа додають 20 мл 0,5 М спиртового розчину калію гідроксиду і нагрівають на водяній бані в колбі зі зворотнім холодильником 1 год., підтримуючи легке кипіння. Після припинення нагрівання розчин розводять 100 мл води, додають декілька краплин фенолфталеїну, надмір калію гідроксиду відтитровують 0,25 М розчином сульфатної кислоти до зникнення рожевого забарвлення. Розраховують ефірне число за формулою:

ЕЧ = V · 28,05/ m,

де V – об'єм розчину 0,5 М калію гідроксиду, затраченого на омилення ефірів, мл;

m – наважка олії, г;

28,05 – кількість калію гідроксиду, що міститься в 1 мл 0,5 М розчину калію гідроксиду, мг.

Ефірне число використовують для обчислення вмісту у відсотках складних ефірів або зв'язаних спиртів за формулою:

ЕЧ1 = ЕЧ · Мr · 100/ 56,1 · 1000 = ЕЧ · Мr/ 561,

де Мr – молекулярна маса ефіру або спирту;

56,1 – молекулярна маса калію гідроксиду.

Ефірне число після ацетилювання. 10 г олії поміщають в спеціальну круглодонну колбу для ацетилювання, додають 10 мл оцтового ангідриду та 2 г свіжосплавленого натрію ацетату, закривають зворотнім холодильником і нагрівають на піщаній бані, підтримуючи слабке кипіння протягом 2 год. Після охолодження в колбу через холодильник додають 25 мл води і нагрівають на водяній бані 15 хв., час від часу збовтуючи. Суміш переносять у ділильну лійку, після відстоювання водний розчин виливають, а олію порціями промивають збовтуванням з 50 мл насиченого розчину хлориду натрію до нейтральної реакції (індикатор метиловий оранжевий), олію двічі промивають водою по 20 мл, щоб видалити сліди хлориду натрію, зневоднюють безводним сульфатом натрію і фільтрують.

1-2 г отриманої олії (з точністю до 0,001 г) зважують в конічній колбі, розчиняють в 5 мл спирту, нейтралізують 0,5 М спиртовим розчином калію гідроксиду по фенолфталеїну, а потім визначають ефірне число, як описано вище. Розраховують ефірне число після ацетилювання за формулою:

ЕЧ2 = 28,05 · V1/ m1,

де V1 – об'єм 0,5 М розчину калію гідроксиду, затраченого на омилення ефірів після ацетилювання, мл;

m1 – наважка, г;

28,05 – кількість калію гідроксиду, що міститься в 1 мл 0,5 М гідроксиду, мг.

Вміст вільних спиртів у відсотках розраховують за формулою:

ЕЧ3 = (ЕЧ2 – ЕЧ) · Мr/ 561 – 0,42 (ЕЧ2 – ЕЧ),

де Мr – молекулярна маса спирту;

0,42 – поправка на збільшення маси ефірної олії за рахунок приєднання ацетильного залишку (42 – різниця в молекулярній масі між вільним спиртом і його оцтовим ефіром).

Загальний вміст спиртів визначається сумою зв'язаних та вільних спиртів.

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Державна Фармакопея України / Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр». - 1-е вид.– Доповнення 2. – Х.: Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр», 2008. – 59 с.

2. Державна Фармакопея України / Державне підприємство «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів». — 1-е вид. — Доповнення 3. — Х.: Державне підприємство «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», 2009. - 280 с

3. Методи визначення тотожності лікарської рослинної сировини різних морфологічних груп. Методичний посібник до лабораторних занять з фармакогнозії для студентів ІІІ курсу фармацевтичного факультету / Л.В. Бензель, А.Р.Грицик, Л.М. Грицик -. – Львів: Край, 2002. – 22 с.

4. Середа П.І., Максютіна Н.П., Давтян Л.Л.Фармакогнозія Лікарська рослинна сировина та фітозасоби. – Вінниця: Нова Книга, 2006. С.65-66.

5. Ковальов В.М., Павлій О.I., Ісакова Т.І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин: Підручник для студ. вищих фармац. закладів освіти та фармац. факультетів вищих мед. закладів освіти ІІІ- Іv рівнів акредитації / За ред. В.М. Ковальова. – Х.: Прапор; Вид-во НФаУ, 2000,—703 с.

6. Государственная фармакопея СССР: Вып. 2. Общие методы анализа Лекарственное растительное сырье/ МЗ СССР. — XI изд., доп. — М.: Медицина, — 1989. — 400 с.

7. Лекарственное растительное сырье. – М.: Изд-во стандартов, 1980.

8. Фармакопейні статті на лікарську рослинну сировину.

9. Кузнецова М.А. Лекарственное растительное сырье и препараты. – М.:Высшая школа,1987.

10. Правила сбора и сушки лекарственных растений / Сборник инструкций /. – М.: Медицина,1985.

Додаткова

11. Муравьева Д. А. Фармакогнозия.- М.: Медицина, 1991.

12. Справочник по заготовках лекарственных растений / Д.С. Ивашин, З.Ф.Катина, И.З. Рыбачук и др. – Киев: Урожай,1989.

13. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник /Відп. ред. А.М. Гродзінський. – К.:Вид-во “Укр.енциклопедія” ім. М.П. Бажана,1992.

14. Соколов С.Я., Замотаев И.П. Справочник лекарственных растений (Фитотерапия). – М.:Медицина,1984.

15. Гаммерман А.Ф. Курс фармакогнозии. – Л.:Медицина,1967.