3.2.1. Методичний прийом порівняння в аналітичних дослідженнях: особливості застосування
Порівняння - один зі способів, за допомогою якого людина почала розпізнавати навколишнє середовище. Цей метод використовується нами повсякденно, інколи автоматично, підсвідомо.
Порівняння отримало розповсюдження і при дослідженні економічних явиш. Кожний показник, кожна цифра, що використовується для оцінки, контролю та прогнозу, має значення тільки у співставленні з іншою.
Порівняння є найбільш універсальним методом пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни та розвитку - початковий етап реалізації,аналізом своєї цільової функції.
За допомогою порівняння Інформація про об'єкт отримується двома різними шляхами. Перший - безпосередньо в результаті порівняння. Дуже часто отримання первинної інформації не є головною мстою порівняння, необхідним є отримання вторинної, аналітичної Інформації. Другий - в результаті обробки первинних даних.
Важлива умова, якої потрібно дотримуватися при застосуванні прийому порівняння (і водночас одне із найскладніших завдань), - забезпечення зіставності показників. Проводити аналітичні розрахунки, використовуючи прийом порівняння, можна тільки після забезпечення порівнянності показників між собою за всіма параметрами. При цьому слід враховувати наступні вимоги:
1) єдність методики обчислення показників і їх складу. Недотримання цієї вимоги призводить до викривлення суті дослідження. Наприклад, існують різні підходи щодо розрахунку показників фондовіддачі, фондомісткості, продуктивності праці; коефіцієнтів, ідо характеризують фінансовий стан тощо. Крім того, показники, що порівнюються, повинні бути однорідними за складом, обсягом включених у розрахунок складових. Неправомірно, наприклад, порівнювати валовий і чистий прибуток підприємств;
2) єдність вартісних, якісних, структурних факторів і факторів обсягу. На розмір вартісних показників впливає зростання цін у зв'язку з Інфляцією, для нейтралізації чого показники, що порівнюють, обчислюють в одних і тих же цінах. Крім того, для забезпечення співставності показників необхідно нейтралізувати вплив фактору обсягу шляхом перерахунку даних за попередній (базисний) період на фактичний обсяг звітного періоду. Вплив якісного фактору (жирність, міцність, сортність тощо) нейтралізують шляхом доведення (приведення) обсягу продукції до стандартного рівня якості, а вплив структурного фактору - шляхом перерахунку фактичного обсягу виробництва продукції на структуру базового періоду;
3) єдність періодів або моментів часу, за які було обчислено показники, що порівнюються. Не можна порівнювати, наприклад, обсяг виробництва продукції за місяць з обсягом виробництва за квартал;
4) співставність вихідних умов діяльності (природних, кліматичних тощо). Нелогічним є порівняння показників діяльностіпідприємств різних форм організації виробництва та праці, у різних фазах економічного зростання, у різних умовах економічної самостійності. Крім того, необхідно враховувати й вплив сезонного фактору.
В окремих випадках для забезпечення спінставності показників використовуються поправочні коефіцієнти. Значну допомогу в проведенні порівняльного аналізу надає використання відносних величин: витрати на 1 гри. товарної продукції; питома вага робітників в загальній чисельності працівників, співвідношення темпів зростання продуктивності праці та темпів зростання середньої заробітної плати тощо.
Порівняння економічних показників можна здійснювати за різними напрямами. Типові ситуації, при яких в економічному аналізі застосовується порівняння, та завдання, що вирішуються при цьому, наступні:
Ø порівняння фактичних показників з плановими (прогнозними) дає можливість визначити ступінь виконання плану (прогнозу) за період часу, що досліджується (день, декаду, місяць, квартал, рік); перевірити обґрунтованість планових (прогнозних) показників (порівнюючи дані за декілька минулих періодів з даними плану (прогнозу) поточного періоду), виявити резерви господарювання. При виявленні як позитивних, так І негативних відхилень потрібно визначити і, за можливості, виміряти причини таких відхилень. Так, причинами від'ємних відхилень невиконання плану отримання прибутку можуть бути зміни обсягів і порушення структури реалізації товарної продукції, більша за планову собівартість продукції, зміни цін на продукцію тощо.
Ø порівнюючи фактичні показники звітного періоду з аналогічними показниками минулих, оцінюють результати діяльності в динаміці, виявляють тенденції розвитку економічних процесів підприємства, визначають напрями подальшого поглиблення аналізу;
Ø порівняння показників господарюючого суб'єкта, що аналізується, з середніми аналогічними показниками по галузі дозволяє визначити місце на ринку суб'єкта, що аналізується, його частку на ринку; з показниками окремих кращих (високорентабельних) господарюючих суб'єктів, досягненнями науки - оцінити отримані результати діяльності господарства, провести пошук, розрахунок і мобілізацію резервів;
Ø порівняння фактичних показників з нормативними, нормами витрачання дозволяє здійснити контроль за використанням всіх видів ресурсів, виявляють їх економію або перевитрачання, ефективність використання, резерви збільшення обсягів виробництва та зменшення собівартості продукції (робіт, послуг). Даний напрям аналізу сприяє впровадженню ресурсозберігаючих технологій;
Ø зіставлення паралельних і динамічних рядів проводять для вивчення взаємозв'язків показників, що досліджуються. Наприклад, аналізуючи одночасно динаміку зміни обсягу виробництва валової продукції, чисельності робітників і продуктивності праці, можна обґрунтувати взаємозв'язок між цими показниками.
Ø порівняння різних показників господарської діяльності. Наприклад, для об'єктивної оцінки отриманих результатів діяльності, темпів зростання продуктивності праці промислово-виробничого персоналу з темпами зростання середньорічної заробітної плати;
Ø порівняння результатів діяльності до та після проведення того чи іншого заходу (зміни того або Іншого фактору) проводять для визначення кількісного впливу фактору та підрахунку резервів.
Крім того, внутрішньовиробниче порівняння може проводитись не тільки у часі, тобто за місяць, рік тощо, але й у просторі. Це дає можливість порівняти досягнуті результати виробничо-господарської діяльності різних підрозділів підприємства (цехів, дільниць, відділів і окремих робочих місць) між собою, виявити значення (питому вагу) тієї або іншої ланки в досягненні загального результативного підсумку тощо.
Найбільш характерні ситуації, при яких застосовується прийом порівняння, наведено на рис. 3.1.
 |
Пріоритетним при застосуванні порівняння є вибір бази порівняння. Вибір бази зумовлений цільовою орієнтацією аналізу та логічною коректністю оцінки зміни та розвитку. Наприклад, якщо метою аналізу є оцінка виконання плану, то за базу порівняння обираються планові значення показників, а при рейтинговій оцінці - найкращі результати. В окремих випадках;, наприклад, при вивченні обґрунтованості та напруженості планових завдань, показниками, що аналізуються, є планові, які порівнюють з базовими - фактично досягнутими за один або декілька минулих періодів.
 |
В економічному аналізі розрізняють такі види порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одновимірний і багатовимірний (рис. 3.2).
Застосовуючи прийом порівняння, можна отримати наступні кількісні аналітичні результати;
ü абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів;
ü підносне відхилення значень порівнюваних параметрів;
ü еластичність зміни.
Абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів визначається як різниця значення порівнюваної характеристики та її базової величини. Наприклад, якщо фактичний випуск продукції за рік становить 220 тис. гри., а плановий 200 тис. гри., то абсолютне відхилення фактичного випуску продукції від запланованого дорівнює:
220 - 200= 20 (тис. грн.).
Тобто, у порівнянні Із запланованим, фактичний обсяг виробництва збільшився на 20 тис. гри.
Відносне відхилення - не відносна динаміка зміни порівнюваних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень і темпом їх приросту. Зокрема за попереднім прикладом:
Ø темп зростання становить:
(220/200)х100% =110%
Тобто, фактичний обсяг виробництва становить 110% від запланованого;
Ø темп приросту складає:
1) (220/200)х100%-100%=10%
2) (220-200/200)х100%=10%
Тобто, фактичний обсяг виробництва збільшився порівняно із запланованим на 10%.
Еластичність зміни визначається відповідними коефіцієнтами зв'язку на підставі зіставлення динаміки зміни різних за економічним змістом параметрів. Таке порівняння дозволяє за динамікою окремих показників і коефіцієнтами еластичності екстраполювати значення відповідних до них інших показників. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки пунктів зміниться значення одного параметра, якщо значення еластичного до нього параметра змінити на один пункт. Наприклад, якщо випуск продукції проти прогнозного збільшився на 10%, а чисельність робітників - на 7 %, то коефіцієнт еластичності становитиме:
10/7=1.4
Цей показник вказує на скільки процентів зростає випуск продукції проти прогнозу, якщо чисельність робітників зростає на 1 %.
3.2.2. Використання абсолютних, відносних та середніх величин в
економічному аналізі
Економічні явища, що вивчаються у процесі аналітичних досліджень, мають, як правило, кількісну визначеність, яка виражається в абсолютних і відносних величинах.
Абсолютні величини.
Аналіз будь-якого господарського явища абопроцесу починається з вивчення абсолютних величин(обсяг виробництва, собівартість продукції, валовий прибуток, чисельність працівників тощо) Абсолютні величини використовуються у бухгалтерському обліку, фінансах, статистиці. В економічному аналізі вонизастосовуються як база для обчислення відносних та середніх величин, а також як вимірювач показників обсягу.
Абсолютні величини показують кількісні розміри явища в одиницях ваги, обсягу, довжини, площі, вартості тощо не враховуючи розмір інших явищ.
За способом вираження абсолютні величини поділяються на індивідуальні та узагальнюючі. Індивідуальні - виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності (наприклад, обсяг продукції, виробленої конкретним робітником за місяць). Узагальнюючі ~ характеризують величину тієї або іншої ознаки усіх одиниць сукупності або окремих її груп і отримуються в результаті підсумок індивідуальних (наприклад, обсяг виробленої в цеху продукції за місяць).
За своєю природою абсолютні показники виражаються в іменованих числах. Розрізняють п'ять видів вимірників абсолютних розмірів економічних явищ: натуральні, умовно-натуральні, вартісні, трудові та комплексні.
Натуральні вимірники застосовуються при розробці показників, що характеризують величини явищ у властивій для них натуральній формі. Так, наприклад, характеризується розмір виготовленої продукції у натуральних одиницях виміру (виробництво чавуну - у тонах, тканини - в метрах тощо).
Умовно-натуральні вимірники застосовуються у випадку, якщо будь-яка продукція має декілька різновидів, але необхідно визначити загальний підсумок виробництва, запасів або споживання всіх її різновидів.
Наприклад, плодоовочеконсервним заводом вироблено за місяць томатного соку:
200 байок місткістю 1 л.; 150 банок місткістю 2 л.; 100 банок місткістю 3 л.
Необхідно визначити обсяг виготовленого томатного соку в умовно-натуральних одиницях.
Приймемо за умовно-натуральну одиницю банку місткістю 1 л.:
1 х 200 + 2 х 150 + 3 х 100 = 800 л.,
800: 1 =800(банок 1 л)
Отже, всього плодоконсервним заводом було виготовлено 800 умовних банок томатного соку.
Вартісні вимірники характеризують вартість виготовленої або реалізованої продукції, вартість запасів, величину доходів, вартість спожитих ресурсів тощо. Вартісні вимірники дозволяють визначити загальні обсяги виробництва, реалізації, споживання різних ресурсів тощо.
В трудових вимірниках розробляються показники, що характеризують наявність, розподіл або використання трудових ресурсів в одиницях чисельності {кількість працюючих), одиницях робочого часу (людино-година, людино-день, людино-рік) або витрати праці на виробництво продукції (фактичний обсяг відпрацьованого часу).
Іноді використовують комплексні одиниці виміру, що є добутком величин
різної розмірності. Саме так вимірюються виробництво електроенергії в
кіловат-годинах, вантажообіг транспорту - в тонно-кілометрах тощо.
Відноснівеличини.
Хоча абсолютні величини відіграють важливу роль в практичній і пізнавальній діяльності людини, виникає необхідність різного роду співставлень. І тоді абсолютні показники розглядаються не тільки самостійно, але і в порівнянні з іншим показником, який приймається за масштаб оцінки або базу порівняння. Отже, абсолютні величини є базою для розрахунку відносних величин.
Відносні величини відображають співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною будь-якого іншого явища або з величиною цього явища, але взятою за інший період часу або за іншим об'єктом. Відносні показники отримують в результаті ділення однієї величини на іншу, яка приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану (прогнозу), базового року, іншого підприємства, середньогалузеві тощо.
Саме відносні величини дають більш точне та наочне уявлення про розвиток того або іншого економічного процесу. Так, інформація, що ТзОВ "Будматеріали" в 200х році отримало чистого прибутку в сумі 1200 тис.грн., має значно менше аналітичне значення, ніж інформація, що ТзОВ "Будматеріали" в 200х році отримало чистого прибутку на 23 % більше, чим у минулому.
 |
Співставлення аналітичних даних здійснюється в різних формах та за різними напрямами. Відповідно до завдань і напрямів порівняння даних із економічному аналізі застосовуються різні види відносних величин, класифікація яких наведена на рис. 3.3.
 |
Отже, для потреб економічного аналізу використовуються наступні види відносних величин: виконання плану, планового завдання, динаміки, структури, координації, порівняння, інтенсивності, ефективності (табл.. 3.1.)
 |
Відносні величини виражаються у формі коефіцієнтів (при базі 1), відсотків (при базі 100), процентних пунктів, проміле (при базі 1000), продециміле (при базі 10000) (див. рис. 3.4).
Відсотки використовуються при вивченні ступеня виконання планових завдань, структурних показників, рівня витрат, показників рентабельності тощо. Щоб отримати відносну величину, виражену у відсотках, необхідно одну абсолютну величину поділити на іншу абсолютну величину і помножити на 100.
Коефіцієнти розраховуються як відношення двох взаємопов'язаних показників, один з яких береться за одиницю. Зокрема, при проведенні економічного аналізу оцінюють коефіцієнти змінності роботи обладнання, фондовіддачу, фондоозброєність, енергоозброєність тощо.
Правильне застосування абсолютних і відносних величин для характеристики економічних явищ і процесів можливе тільки за умови дотримання наступних загальних принципів:
1) розуміння сутності економічних явищ та процесів, специфічних особливостей і законів їх розвитку. При розрахунку та використанні абсолютних та відносних величин необхідно враховувати специфіку, особливості та умови розвитку явищ і процесів; застосовувати диференційний підхід до вивчення в економічному аналізі абсолютних І відносних величин;
2) необхідність кількісного використання абсолютних і відносних величин випливає безпосередньо з характеру їх взаємозв'язку (відносні величини є похідними від абсолютних; вони виражають співвідношення між абсолютними величинами і тому змінюються залежно від зміни абсолютних величин). Крім того, кількісний вимір відносних величин залежить також від розміру бази порівняння. Так, чим менша абсолютна величина, з якою проводиться порівняння, тим більша відносна величина, і навпаки, одна й та ж абсолютна величина буде виражена різною відносною величиною залежно від розміру бази порівняння. Отже, одному й тому ж відсотку приросту може відповідати різне абсолютне значення.
Вказаними особливостями взаємозв'язку між абсолютними та відносними величинами й обумовлюється необхідність їх комплексного використання в аналізі. Взяті окремо одна від одної, вони не дають повною уявлення про явища та процеси, що вивчаються;
3) значну увагу при визначенні відносних величин необхідно приділяти питанню співставності абсолютних величин, що порівнюються. В першу чергу, це стосується розрахунку відносних величин виконання плану, динаміки та порівняння. Порівнянність абсолютних величин повинна бути забезпечена у різноманітних відношеннях:
Ø абсолютні величини, що порівнюються, повинні характеризувати одне й те ж явище і бути однорідними за змістом та межами об'єкту, який вони характеризують;
Ø всі величини, що порівнюються, повинні бути виражені в однакових одиницях виміру, розраховані за однією методикою;
Ø абсолютні показники, які виражають розмір явища за певні проміжки часу, повинні бутипорівнювальні щодоперіодів часу, до яких вони відносяться.
Середні величини.
В економічному аналізі поряд з абсолютними і відносними величинами часто застосовують середні величини.
Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей; вивчати явища за різними сукупностями, такі, що змінюються, у динаміці; нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників тощо.
В економічному аналізі важливе значення має якість середніх величин, що цілком залежить від однорідності усереднюваних об'єктів. Середня; величина тільки тоді відображає дійсно типовий, узагальнюючий рівень аналізованого показника, якщо вона розрахована виходячи з однорідної сукупності. Так, не має сенсу визначати середню ціну одиниці продукції підприємства, що випускає, наприклад, турбогенератори, пральні машини та дверні замки; те ж саме можна сказати про середньорічну суму прибутку, розраховану на базі даних про прибуток підприємства за ряд років (за цінами відповідних років при значному рівні інфляції).
У аналітичних дослідженнях використовуються різні види середніх величин: середні арифметичні (прості та зважені), середні гармонійні, середні геометричні, середні хронологічні, середні квадратичні тощо. Порядок їх обчислення, а також використання в економічній роботі ґрунтовно розглядаються в курсах теоретичної та галузевої статистики.
 |
Характеристика середніх величин, що найчастіше використовуються в економічному аналізі, наведена в табл. 3.2.
 |
Наукову обґрунтованість використанню середніх величин забезпечують такі умови:
Ø обчислення середніх величин для всього кола досліджуваних явищ або принаймні для їх найбільш типової частини. Порушення цього правила викривлює характер узагальнення явища;
Ø забезпечення однорідності явищ, для яких обчислюються середні величини. Якщо однорідні явища мають внутрішні відмінності, поряд з загальною середньою доцільно вивчати деталізовані середні щодо структурних групувань. Прикладом цього є обчислення середньої заробітної плати для всього промислово-виробничого персоналу підприємства і для окремих категорій персоналу;
Ø правильний вибір одиниці сукупності, за якою обчислюється середня величина. При цьому слід врахувати мету такого розрахунку. Так, при визначенні величини випуску продукції на І м, виробничої площі в знаменнику дробу може бути або вся виробнича площа підприємства, або та, що фактично використовується. Перша середня величина характеризуватиме потенційні можливості підприємства, а друга - їх реальне використання.
При застосуванні середніх величин в економічному аналізі потрібно враховувати, що вони дають узагальнену характеристику явищ; в них зникають індивідуальні ознаки. Щоб уникнути неправильних висновків, аналіз середніх величин необхідно доповнювати дослідженням їх складових, розкривати зміст середніх величин, доповнюючи їх середньогруповими, а в окремих випадках й індивідуальними показниками.
Врахування основних вимог до середніх величин забезпечить правильність аналітичних висновків і управлінських рішень, розроблених на проведених розрахунках.
3.2.3. Побудова рядів динаміки для потреб економіки
Ряди динаміки - це ряди чисел, що характеризують зміну величин у часі.
Прийом динамічних рядів застосовується для характеристики роботи об'єкта за ряд років і розробки перспектив його розвитку. Чим більший період охоплює динамічний ряд, тим більше існує можливостей виявити сталість досягнутих результатів. Отже, використання рядів динаміки в економічному аналізі дозволяє:
ü визначити характер зміни параметрів та інтенсивність цієї зміни;
ü дати кількісне вираження закономірностей ряду (тренду динамічного ряду);
ü надати порівняльну характеристику відмінностей у динаміці різних явиш та процесів.
 |
Складовими динамічного ряду є ознака часу (момент або інтервал) та числові значення показника - рівні. Відповідно до класифікації показників за ознакою часу, динамічні ряди поділяють на моментні та інтервальні. У моментних рядах рівні фіксують стан явища на певні моменти часу (табл. 3.3), а в інтервальних - агрегований результат за певний проміжок часу (табл. 3.4).
При вивченні рядів динаміки важливо прослідкувати за напрямом і розміром зміни рівнів у часі. З цією метою для динамічних рядів можуть бути розраховані наступні показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення 1 % приросту, середній абсолютний приріст, середній темп зростання, середній темп приросту тощо.
Абсолютний приріст розраховується як різниця між двома рівнями динамічного ряду. Він показує на скільки одиниць в абсолютному вираженні рівень одного періоду більший або менший від певного попереднього рівня, а тому може мати знак "+" (при збільшенні) або "-" (при зменшенні). В аналітичних розрахунках використовують ланцюгові та базисні абсолютні прирости:
 |
Темп зростання - відносний показник, частка від ділення двох рівнів динамічного ряду; він показує у скільки разів показник, що аналізується, більший або менший за базисний. Темп зростання (і,), виражений у відсотках, показує скільки відсотків становить показник, що аналізується, щодо базисного, прийнятого за 100 %.
 |
За базовий рівень (тобто той рівень, з яким проводиться порівняння) залежно від мсти дослідження може прийматися певний постійний для всіх рівень (наприклад, перший рівень ряду) або для кожного наступного рівня попередній йому:
У першому випадку кажуть про темпи зростання з постійною базою (базисні), у другому випадку - із змінною базою (ланцюгові).
Темп приросту (Т) - відносний показник, який показує на скільки відсотків один рівень більший (або менший) базового рівня. Розраховується як відношення абсолютного приросту до попереднього чи базисного рівня. Темп приросту у відсотках можна розрахувати шляхом віднімання 100 % від темпу зростання або як процентне відношення абсолютного приросту до того базового рівня, у порівнянні з яким абсолютний приріст розрахований.
 |
Отже, темп приросту можна розрахувати трьома способами:
ü від аналізованого показника слід відняти базисний, отриманий результат поділити на базисний показник і помножити на 100 %;
ü якщо розраховано абсолютне відхилення, то його необхідно поділити на базисний рівень показника та помножити на 100 %;
ü від розрахованого темпу зростання слід відняти 100 %.
Так як кожному відносному показнику відповідають певні абсолютні величини, то при вивченні темпів приросту необхідно враховувати, яка абсолютна величина відповідає кожному відсотку приросту, який його зміст. Для цього розраховують абсолютне значення 1 % приросту (А %) як співвідношення абсолютного приросту за певний період і темпу приросту у відсотках за той самий період.
 |
Алгебраїчно це співвідношення дорівнює 0,01 рівня, прийнятого за базу порівняння:
Для базисних темпів приросту значення А % однакові. Порядок розрахунку характеристик динаміки розглянемо на прикладі (табл. 3.5).
 |
За даними табл. 3.5 в II - IV кварталах обсяги реалізації збільшилися на 1,4 тис. грн., або на 50 % порівняно з І кварталом. Поквартальні абсолютні прирости та темп приросту зменшувалися, проте абсолютне значення 1 % приросту зростало.
Узагальнюючими характеристиками інтенсивності динаміки є середній абсолютний приріст та середній темп зростання (табл. 3.6).
У сучасних умовах комп'ютерної технології обробки інформації аналіз динаміки здійснюється за допомогою спеціальної програми "Ряди динаміки".
 |
Неабияке значення в аналізі мають і методи обробки рядів динаміки з метою виявлення тенденцій розвитку (трендів) та їх аналізу (методами простої і зваженої середніх змінних, методом найменших квадратів тощо).
3.2.4. індекси, їх види та порядок розрахунку
Індексний метод базується на відносних показниках, які виражають співвідношення рівня даного (досліджуваного) явища і рівня аналогічного явища, прийнятого в якості бази.
Індивідуальний індекс характеризує зміну у динаміці величини окремого елемента складного явища (наприклад, зміну ціни на один вид продукції за певний період часу або зміну випуску окремого виду промислової продукції). Він стосується завжди одиниці сукупності.
Зведений індекс - це відносний показник динаміки та порівняння таких складних сукупностей, окремі елементи яких не можна підсумовувати. Він характеризує зміну складного явища, тобто є співвідношенням рівнів показника, до складу якого входять різнорідні елементи.
Індекси також бувають базисними і ланцюговими.
При обчисленні базисних індексів база с постійною, а при визначенні ланцюгових - змінною. На практиці використовують обидва індекси одночасно. Це дає можливість визначити відразу дві характеристики досліджуваного явища. Базисні індекси показують зміну показників наступних періодів часу щодо рівня показника базисного періоду, а ланцюгові характеризують відхилення кожного наступного періоду від попереднього.
Порядок розрахунку індексів детально розглядається в курсах теоретичної і галузевої статистики. Індексний метод дає можливість вивчати динаміку різних показників, вимірювати вплив окремих факторів на динаміку складного показника, абстрагуватися від певних факторів у разі необхідності або розглядати їх у взаємозв'язку.
При проведенні факторного аналізу широкого застосування набули агрегатні індекси. Використання індексів для факторного аналізу більш детально розглядається в темі 4.
3.2.5. Прийом групування інформації в економічному аналізі
Господарські операції надають різноманітні дані про підприємницьку діяльність. Вони використовуються для одержання узагальнюючих показників, що характеризують підприємство в цілому або його структурні підрозділи.
Для потреб економічного аналізу узагальнення інформації про господарську діяльність підприємства може бути просте і групове. При простому зведенні визначають загальний підсумок однорідних активів, зобов'язань, доходів, витрат і господарських операцій підприємства. Групове зведення передбачає попередній розподіл інформації на групи. Групування є невід'ємною частиною майже будь-якого економічного дослідження.
Групування - прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками, істотними з точки зору розв'язання конкретних аналітичних завдань. Групування передбачає визначену класифікацію явищ та процесів, а також причин та факторів, які їх обумовлюють. Воно дозволяє вивчити економічні явища у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, визначити вплив найбільш суттєвих факторів, виявити закономірності та тенденції, властиві цим явищам і процесам, визначити середні величини та їх зміст.
В економічному аналізі залежно від завдань використовуються типологічні, структурні та аналітичні групування.
Типологічні групування - розподіл якісно неоднорідної інформації на однорідні групи, тобто групування, що призводить до виділення соціально-економічних типів. Основне завдання - ідентифікація типів. Вибір групувальної ознаки та кількісних міжгрупових меж ґрунтується на всебічному теоретичному аналізі сутності явища, його характерних рис та особливостей формування в конкретних умовах часу та простору.
Прикладами типологічних групувань можуть бути: групи персоналу за родом діяльності, групи підприємств за формами власності, поділ дебіторської заборгованості на таку, строк сплати якої не настав, та сумнівну, групування підприємств за видами фінансової стійкості.
Важливим завданням групування є дослідження структури типологічно однорідних груп. Відокремлення якісно однорідної сукупності ще не означає, що у ній всі елементи за всіма ознаками цілком однакові. Наприклад, всі промислові підприємства, як тип господарства, однорідні, але й вони суттєво відрізняються за кількістю товариств промислово-виробничих засобів, чисельністю робітників та іншими ознаками.
Структурні групування - групування якісно однорідних економічних явищ за ознакою подібності їх економічної природи.
В економічному аналізі широко використовується структурне групування при вивченні господарюючих суб'єктів (за потужністю, рівнем автоматизації, величиною основних засобів тощо), структури продукції, що випускається (за номенклатурою та асортиментом); складу працівників за фахом, стажем роботи, віком, виконанням норм виробітку тощо. Структурні групування дозволяють вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в ній окремих частин. На їх підставі можна визначити середні величини, що характеризують явища та дають можливість відповідного узагальнення.
Аналітичні групування призначені для виявлення взаємозв'язку, взаємообумовленості та взаємодії між досліджуваними явищами. Аналітичні групування широко застосовуються і є основою проведення факторного аналізу.
При побудові аналітичних групувань із двох взаємопов'язаних показників один розглядається як результативний, другий - як фактор, що впливає на перший. При цьому слід мати на увазі, що залежно від мети проведення аналізу взаємозалежність і взаємовплив факторного та результативного показників у кожному конкретному випадку можуть змінюватися (факторний показник може виступати в якості результативного і навпаки). Крім того, результативний показник завжди один, а число факторів може бути різним (один, два, три...).
За характером ознак, на яких ґрунтується аналітичне групування, воно може бути якісним (коли ознака не має кількісного вираження) або кількісним.
Аналітичні групування дозволяють виявити та вивчити взаємозв'язок між показниками. У підприємницькій діяльності зустрічаються різноманітні взаємозв'язки між показниками, які можуть виступати в ролі причини або результату (табл. 3.7).
 |
Розподіл групувань па три види має певною мірою відносний характер, адже, як правило, групування с універсальними (одночасно виділяються типи, визначається склад сукупності та виявляється взаємозв'язок між ознаками).
Найбільш поширеним способом групування в економічному аналізі є побудова групувальних таблиць як за однією, так І за декількома ознаками. Тобто, за складністю побудови розрізняють два типи групувань: прості та комбіновані. За допомогою простих групувань вивчається взаємозв'язок між явищами, згрупованими за певною ознакою. У комбінованих групуваннях такий поділ досліджуваної сукупності робиться спочатку за однією ознакою, а потім всередині кожної групи - за іншою. Таким чином можуть бути побудовані дво- та трирівневі групування. Хоча комбіновані групування дозволяють вивчати різноманітні та складні взаємозв'язки. їх побудова с досить трудомісткою (приклад таких групувань наведено в п. 3.2.7).
Головним при групуванні є правильний вибір ознак для поділу явищ І процесів на групи. Не можна проводити групування за випадковими ознаками. Насамперед, слід визначити економічну природу явищ та процесів, виявити характер причинно-наслідкового зв’язку. взаємозалежності і взаємообумовленості і вже на цій підставі необхідно формувати аналітичні групи.
Щоб використовувати прийом групування в економічному аналізі необхідно вміти:
Ø правильно вибирати групувальну ознаку, яка обумовлюється змістом, і якісною особливістю досліджуваних процесів;
Ø визначати кількість груп
Ø встановлювати межі груп.
Загальний порядок побудови групувань наведено на рис. 3.5.
 |
Використання в економічному аналізі сучасних обчислювальних засобів дає можливість отримувати необхідні групування в різних розрізах, за різними напрямами, характеристиками тощо.
 |
Для визначення кількості груп використовують спеціальні статистичні таблиці або формулу:
 |
Величину рівновеликого інтервалу визначають за формулою:
Інтервали (проміжки між найменшим і найбільшим значенням ознак у кожній групі) можуть бути закритими (з визначенням верхньої та нижньої границь) і відкритими, якщо визначено тільки одну границю.
3.2.6. Використання прийому балансового узагальнення в економічному аналізі
Прийом балансового узагальнення застосовується якщо потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких повинні бути рівними між собою.
У формі балансу підприємство планує спою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітується про стан і розміщення своїх активів та їх джерел (бухгалтерський баланс), а складання балансів робочого часу та часу роботи устаткування має аналітичне значення тощо. Прийом балансового узагальнення дає змогу аналізувати забезпеченістьдіяльності підприємства ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов'язаних показників. Наприклад, при складанні ресурсних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби у тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (у тому числі за рахунок економії витрат цихресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).
Вивчаючи забезпеченість підприємства обладнанням певного виду, складають баланс, в якому, з одного боку, показують потребу у верстатах, необхідних для виробництва продукції, а з другого - фактичну їх наявність: аналізуючи використання трудових ресурсів, порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини понад планових втрат робочого часу.
Прийом балансового узагальнення може застосовуватися як основний, так і допоміжний прийом економічного аналізу.
 |
1. Як основний, прийом балансового узагальнення використовується при вивченні показників, що знаходяться в балансовій залежності, наприклад, при аналізі забезпечення підприємства різними ресурсами (трудовими, фінансовими, сировиною, матеріалами, товарами), аналізуючи бухгалтерський баланс тощо. Цей прийом є Інструментом виявлення господарських резервів, встановлення матеріально-речових, вартісних і трудових пропорцій, забезпечення оптимального та збалансованого розвитку виробництва. Прийом балансового узагальнення в економічному аналізі оснований на подвійному аспекті розгляду економічних явищ і процесів - джерел ресурсів та їх використання та на взаємному балансуванні результатів такого розгляду:
Найбільшого розповсюдження прийом балансового узагальнення отримав під час аналізу фінансового стану підприємства (наприклад, платіжний баланс).
2. Як допоміжний, прийом балансового узагальнення використовується для перевірки правильності аналітичних розрахунків, зокрема для перевірки результатів розрахунків впливу факторів на сукупний результативний показник. Якщо сума вплину факторів на результативний показник дорівнює відхиленню результативного показника від базового значення, це означає, що розрахунки здійснені правильно. Відсутність рівності свідчить про неповний облік факторів або допущення помилок.
3. Прийом балансового узагальнення використовується для:
Ø перевірки вихідних даних підприємства,на підставі яких проводиться аналіз:
Ø визначення розміру впливу окремих факторів на зміну результативного показника, якщо відомий вплив Інших факторів; наприклад, якщо з трьох чинників відомийвплив двох, то вплив третього можна визначити як різницю між загальнимприростом результативного показника ід результатом впливу перших двох чинників;
Ø побудови детермінованих адитивних факторних моделей (більш детально розглядається в п. 4.3):
Ø одного із способів факторного аналізу - пропорційного ділення або часткової участі (більш детально розглядається в п. 4.4).
3.2.7. Прийоми графічного І табличного відображення даних в економічному аналізі
Графічні прийом.
Для кращогосприйняття та розуміння економічнихявищ і процесів, а також тенденційі закономірностей їх зміни та розвитку використовують графічні прийоми. Графіки (діаграми) - це наочне зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники таспіввідношення між ними".
Графіки застосовуються для відображення даних з різною метою:
1) характеристики розвитку явища в часі {порівняння у часі);
2) характеристики розвитку явища у просторі (порівняння у просторі);
3)встановлення ступеню виконання планів;
4) характеристики структури явиш на певний момент змін її в часі;
5) вивчення залежності та змінності (варіації) ознак явищ;
6) економіко-географічної характеристики явищ;
7) швидкого знаходження значення функції за відповідним значенням аргументу, а також наочного зображення функціональних залежностей тощо. Форми графіків досить різноманітні. Основними є: лінійні діаграми (стовпчикові, стрічкові, фігурні, а також статистичні ламані та криві); площинні діаграми (квадратні, кругові, знаки Варзара); об'ємні, секторні і радіальні діаграми; картограми і картодіаграми тощо (рис. 3.6).
 |
При виборі форми графіка виходять зі змісту явища та завдань дослідження, забезпечуючи найбільшу точність, наочність і виразність зображуваних явищ. Побудова кожного з підрозділів має свої особливості, але існують загальні правила, яких необхідно дотримуватися при їх побудові:
1) графік повинен мати назву, яка відповідає змісту зображуваного явища. Назву, як правило, розміщують під графіком;
2) графік повинен точно відображати вихідні дані, що містяться у джерелі інформації, відповідати змісту та логічній природі показників, що відображаються;
3) для зображення на графіку цифрових даних потрібно вибрати масштаб і побудувати шкалу. Масштаб - довжина відрізка, прийнятого за одиницю виміру. Він є мірою для переведення величини зображуваного показника у відповідний розмір (довжину, площину тощо) геометричної фігури чи лінії. Масштаб повинен встановлюватися з урахуванням рівнів явищ або факторів, тривалості періодів часу, які повинні бути відображені на графіку. Для полегшення переведення числових значень показників в одиниці встановленого масштабу користуються шкалою. Шкала - лінія, розділена на відрізки точками, які розташовують на певній однаковій відстані одна від одної відповіднодо встановленого масштабу. Відстань між сусідніми точками називається графічним Інтервалом;
4) для наочності зображення, зазвичай, користуються штрихуванням, розфарбовуванням та іншими умовними позначеннями, які обов'язково повинні бути пояснені.
Розглянемо основні види графіків, що використовуються в економічному аналізі.
Лінійні графіки. Використовують для зображення ходу виконання завдання, розвитку явищ в часі, а також для наочного зображення залежності одного показника від іншого.
Стовпчикові (стрічкові) діаграми. Використовують для: а) зображення процесій розвитку явної у часі або для порівняння однорідних явищ між собою; б) зображення структури та зрушень, що відбуваються у складі явищ.
При побудові стовпчикових діаграм для зображення даних використовують вертикально розташовані прямокутники (стовпчики) однакової ширини. Число прямокутників повинно дорівнювати кількості зображених показників. Висота кожного стовпчика залежить від величини показників, що зображені на діаграмі.
На рис. 3.7 побудована стовпчикова діаграма, що зображує розвиток явища в часі.
 |
Побудова стовпчикових діаграм для зображення структури явищ, які вивчаються (тобто стовпчикових структурних діаграм), може здійснюватися як за абсолютними, так і за відносними величинами, якими характеризуються питомі ваги окремих частин всієї сукупності. Для характеристики зрушень, що відбуваються у структурі явищ, користуються, зазвичай, не абсолютними, а відносними величинами.
При побудові стовпчикових структурних діаграм за абсолютними даними загальна висота стовпчиків відповідає розмірам всієї сукупності, а висоти окремихчастин цих стовпчиків - часткам сукупності. Ширина ж усіх стовпчиків повинна бути однаковою, тобто для характеристики структури і зрушень, що відбуваються у складі сукупностей, які виражені відносними величинами, будують стовпчики однакової ширини та висоти, тому що кожен стовпчик відповідає 100%. Потім стовпчики розбиваються на частини з дотриманням тих пропорцій, які є в охарактеризованій сукупності (рис. 3.8).
У тому разі, коли стовпчики розміщують не вертикально, а горизонтально, стовпчикові діаграми називають стрічковими діаграмами. Техніка побудови стрічкових діаграм така ж сама, що і стовпчикових.
 |
Секторні діаграми. Застосовують для зображення структури явиш. Секторна діаграма є колом, розділеним на сектори, розміри яких відповідають числовим значенням зображених показників (рис. 3.9).
 |
Фігурні діаграми. Зображення даних за допомогою ряду фігур певного масштабу називають фігурними діаграмами. Для більшої наочності при побудові фігурної діаграми дані зображуються фігурами, найбільш характерними для явища, що аналізується. Наприклад, дані про навантаження вагонів на залізниці можна представити рядом фігур у вигляді товарного вагону, дані про видобуток вугілля - рядом фігур у вигляді шахтних вагонеток, наповнених вугіллям, дані про виробництво автомобілів - рядом фігур у вигляді автомобілів тощо. Кожна з фігур У подальшому є масштабом: вона прирівнюється до певної кількості одиниць зображеного явища. У кінці ряду фігур за кожен рік наводяться відповідні показники та зазначається їх одиниця виміру.
Знаки Варзара. Якщо потрібно наочно зобразити сукупність основних ознак явища, яке вивчається, і зв'язок між ними, причому ціознаки є множниками та їх добутком, то використовують графічні знаки, які вперше, були запропоновані російським статистиком, проф. В.Е. Варзаром і названі, відповідно, знаками Варзара.
 |
Наведемо приклад використання даного прийому (табл. 3.8, рис. ЗЛО).
Валова продукція цеху може бути представлена як добуток виробітку валової продукції на одного робітника та середньоспискової чисельності робітників.
Побудуємо для кожного цеху прямокутник, число робітників у ньому буде основою прямокутника, виробіток робітника - висотою прямокутника, а добуток цих показників буде площею прямокутника, що характеризує величину валової продукції (див. рис. 3.10).
Широкого застосування в економічному аналізі набули сітьові графіки, сутність яких полягає у визначенні критичного шляху (критичної маси, ціни, часу тощо) здійснення господарських операцій, що дозволяє мінімізувати ступінь факторного впливу та визначити "вузькі місця" у досягненні мети. Господарські операції у сітьовому графіку подаються як певна сукупність робіт, що виконувались, за визначеним алгоритмом. Кожна робота оцінюється певними вимірниками цінності (вартість, ціна та ін.). Завдання полягає у визначенні критичногошляху здійснення господарської операції за всією сукупністю виконуваних робіт. Цей шлях є економічно виправданим або конкурентноспроможним.
 |
Оптимізація сітьових графіків здійснюєтьсяна стадії планування шляхом скорочення критичного шляху або зменшенням ціни ресурсів для виконання робіт, або зміною алгоритмупослідовності їх виконання. На стадії оперативного економічного аналізу та управління сітьовий графік - дає можливість контролювати виконання господарських операцій, своєчасно вживати заходи щодо усунення недоліків.
Метод сітьового графіка при використанні можливостей електронно-обчислювальних машин дозволяє вирішити аналітичні завдання різної складності та цільового характеру.
Набуває поширення спосіб побудови аналітичного графа", в основу якого покладено Ідею методу "дерева цілей"або "дерева рішень".
Повний граф показників використовується для розрахунку їх кількісних значень, що застосовуються як вимірники значень факторів досягнення цілей. Кожен з базових показників основного графа у подальшому подається власною сукупністю показників, залежність між ними та базовим показником відома. Завдання полягає в тому, щоб на підставі відомого приросту базового показника розрахувати прирости показників-факторів, від яких він залежить. Формалізоване та графічне вираження базового показника рентабельності діяльності (основних і оборотних засобів) подане в табл. 3.9.
 |
Використання аналітичного графа дозволяє раціонально організовувати аналітичний процес і визначати центри формування проміжних та остаточних аналітичних результатів.
Отже, досліджуючи характеристики графіків, їх форму та зміст, можна дійти певних аналітичних висновків. Зокрема, в організаційному плані забезпечується раціоналізація аналітичного інформаційного потоку, що підвищує економічність аналізу та прискорює розробку аналітичних обґрунтувань. У методологічному плані досягається якісна оцінка, екстраполяція значень динамічного ряду, визначаються кількісні параметри (тренди) змій явищі процесів тощо. Наприклад, досліджуючи лінійні залежності, які виражаються прямими у заданій площині координат, легко встановити нові значення відповідного динамічного ряду за характеристиками лінії на площині; досліджуючи стохастичні залежності значень нелінійної форми або їх площини, можна встановити якісну характеристику розсіювання чи граничні норми доцільності змін.
Використання сучасних комп'ютерних технологій обробки даних, значно полегшує процес побудови графіків, знижує трудомісткість і підвищує якість. При цьому завданням аналітика є, передусім, вибір найбільш вдалої форми графічного наведення даних. Особливості проведення графічного аналізу п умовах застосування інформаційних комп'ютерних технологій більш детально розглядаються у четвертому розділі посібника.
Відображення інформації за допомогою таблиць.
Таблиці с засобом оформлення результатів зведення також аналізу даних. Таблиці дають можливість подати результати дослідження в такому вигляді, який полегшує їх читання й аналіз. При цьому інформація розташовується у певному порядку, зручному для її порівняння між собою і обчислення різноманітних показників.
За формою таблиця складається з горизонтальних рядків і вертикальних граф, перетин яких утворюють клітини, де розміщуються показники. Тому кожному показнику в таблиці відповідають два заголовки: зверху (назва граф) і зліва (назва рядків).
За своїм змістом таблиця нагадує граматичне речення; наводяться найменування явищ, які вивчаються (про кого або про що говориться в таблиці) і показники, які характеризують стан і розвиток цих явищ ( щосаме говориться про явище, яке вивчається). Тому в таблицях прийнято виділяти підмет і присудок.
 |
Підметом таблиці є об'єкт дослідження, а присудком - система показників, що характеризує об'єкт. Макет таблиці наведено на рис. 3.11.
Побудова таблиці складається з двох етапів: 1) проектування макету таблиці; 2) заповнення макету таблиці даними.
Макети таблиць повинні готуватися заздалегідь, до початку аналітичної роботи, щоб у процесі спостереження не були пропущені показники, необхідні для побудови підсумкових таблиць. Рекомендується порівняти два-три макети з метою вибору одного з них, що найбільшою мірою відповідає змісту матеріалу.
Загальні правила, яких необхідно дотримуватися при побудові таблиць:
1. Надтаблицею розміщується загальний заголовок, який відповідає змісту таблиці; зазвичай в ньому наводиться найменування об'єкту, до якого відносяться відомості, характер наведених відомостей (групування, перелік ігощо), період або дата, до яких вони відносяться, одиниці виміру, якщо вони однакові для всіх показників таблиці. Якщо показники таблиці мають різні одиниці виміру, то вони наводяться в назвах рядків і граф.
2. Заголовки рядків і граф повинні бути короткими, чіткими і зрозумілими, щоб читання таблиці не викликало ускладнень.
3. Показникикожної графи наводяться з однаковим ступенем точності - з точністю до одиниці або до 0,1 одиниці тощо.
4. Об'єкти підмета та ознаки присудка розміщуються в певній логічній послідовності. У присудку абсолютні значеннячасто доповнюють відносними та середніми.
5. Рядки та графитаблиці нумеруються.В присудку, зазвичай, нумеруються лише графи, які заповнюються показниками. Графи, в яких наводиться найменування підмету таблиці та одиниці виміру, позначаються буквами А, Б тощо.
6. Графи присудка нумерують,якщо таблиця займаєкілька сторінок. У найменуваннях граф іноді наводиться спосіб обчислення показника. Наприклад, в графі 3 наводиться"гр. 2: гр. 1".
7. Таблиця не повинна мати незаповненихклітинок:
Ø якщо неможливо заповнити клітинку, з огляду на відсутність відповідного явища, ставиться прочерк (-);
Ø якщо заповнення клітинки можливе, але необхідні дляцього дані на цей час відсутні, то проставляються крапки (...) або робиться позначка "відомостей немає";
Ø число 0,0 проставляється якщо значення показника в даній клітинці знаходиться за межами точності, прийнятій в таблиці;
Ø позначка "х” ставиться в тому разі, коли клітинка не підлягає заповненню.
8. У таблиці повинні бути часткові підсумки ("Всього") - за окремими групами або підгрупами наведених в таблиці показників і загальні підсумки ("Разом”) - за всіма показниками в цілому.
9. У разі необхідності до таблиці робляться примітки та посилання. Примітки наводяться якщо для правильного розуміння наведених у таблиці показників потрібні пояснення. У посиланнях зазначають джерело наведених в таблиці відомостей (звідки вони взяті), уточнюють дату тощо.
За характеромпідмету розрізняють таблиці трьох видів: прості, групові та комбіновані.
У простих таблицях перераховуються одиниці сукупності явища, що вивчається. Підмет простої таблиці не має групування. Приклад простої таблиці наведено нижче (табл. 3.10); у підметі - перелік видів продукції, у присудку - дані про обсяги реалізованої продукції за кожним видом продукції підприємства.
 |
Прості таблиці широко розповсюджені, але часто вони недостатні для аналізу, оскільки не містять групування даних.
Таблиці, які містять у підметі групування за однією ознакою, називаються груповими, У групових таблицях дані за окремими одиницями сукупності поєднуються в групи за однією істотною ознакою. Приклад групової таблиці наведено нижче (табл. 3.11).
 |
Ще більше можливостей для поглибленого аналізу інформації надають таблиці, які містять результати складного групування за двома або кількома ознаками. Такі таблиці називаються комбінованими. У комбінованих таблицях матеріал підмету розбивається на групи та підгрупи за кількома ознаками. Отже, у групових таблицях наводиться просте групування, у комбінованих -комбіноване, що дає можливість встановити зв'язки між досліджуваними явищами. Прикладом може бути табл. 3.12, наведена нижче
 |
Савицька Г.В. пропонує наступну характеристику видів таблиць відповідно до їх аналітичного змісту (рис. 3.12).
 |
3.3. Евристичні прийоми в економічному аналізі
Евристичними називають спеціальні прийоми отримання нових знань, які базуються на використанні досвіду, інтуїції фахівця і його творчого мислення як сукупності властивих людині механізмів вирішення творчих завдань. Евристичні прийоми є універсальними, їх застосовують у всіх сферах науки та практики.
Застосування евристичних прийомів, зокрема експертних процедур (анкетування, інтерв'ю, експертної оцінки, комісії і конференції), дає можливість поповнити нестачу економічної інформації або компенсувати повну її відсутність, прийняти нестандартне управлінське рішення в умовах невизначеності та ризику, перебудувати стратегію підприємства в результаті зміни ринкової кон'юнктури, провести оцінку діяльності без довготривалого дослідження тощо.
Основна сфера застосування евристичних прийомів - стратегічний аналіз. Він застосовується для прогнозування розвитку економічної ситуації.
Евристичні прийоми класифікують за двома ознаками:
Ø за наявністю або відсутністю алгоритму творчого мислення: прийоми маловпорядкованого пошуку, впорядкованого пошуку рішень і комбіновані;
Ø за характером застосування: індивідуальні та колективні.
До прийомів маловпорядкованого пошуку рішень - включають прийоми аналогії, інверсії, ідеалізації тощо. Ці прийоми бувають індивідуальні та колективні й базуються, в основному, на застосуванні людської інтуїції і введенні деяких елементів активізації мислення. Вони спрямовані на створення умов для творчої діяльності та використовують певні закономірності пронесу мислення. Тому їх часто називають психологічними.
В основі прийомів упорядкованого пошуку рішень - науково обґрунтований алгоритм творчого процесу, який включає етапи, кроки, процедури. Дані прийоми є доволі складними комплексними методиками робіт. Вони використовують системний процедурно-алгоритмізований підхід, типізацію способів вирішення.
Комбіновані прийоми використовують як інтуїцію, так і деякі закономірності раціональної думки. Вони спрямовані на комбінацію різних методів, які об'єднані у відносно стабільну процедурну форму. Розрізняють індивідуальні та колективні комбіновані прийоми.
При застосуванні індивідуальних комбінованих прийомів від кожного експерта отримують незалежні оцінки та математично обробляють їх для прийняття єдиного рішення. Колективні прийоми передбачають отримання сумарної оцінки від всіх експертів шляхом спільного обговорення проблеми в результаті компромісів.
Прикладом індивідуальних прийомів є: прийом контрольних питань, прийом індивідуального мозкового штурму, прийом інтерв'ю, прийом сценарію, "Дельфі" тощо. Ці прийоми передбачають персональну роботу з кожним експертом. Однак експертів можна опитувати й заочно, з допомогою спеціальних анкет. В такому випадку експерт може отримати та проаналізувати всю необхідну Інформацію стосовно розвитку та взаємозв'язків між об'єктами аналізу.
Прикладами колективних прийомів є: прийом мозкового штурму, прийом "635", прийом синектики, прийом колективного блокнота, прийом комісій, метаплан, "за і проти" тощо.
Основні переваги індивідуальних прийомів полягають у можливості використання здібностей і знань окремого експерта, а також у відносній простоті проведення цільового аналізу. Головний їх недолік - обмеженість знань кожного з опитуваних про стан і розвиток суміжних сфер діяльності.
 |
Основні умови застосування евристичних прийомів наведено на рис. 3.13.
Розглянемо основні евристичні прийоми, що використовуються в економічному аналізі.
Прийом Дельфі
Цей прийом є багаторівневою процедуроюанкетування з обробкою і повідомленням результатів кожного туру експертам, які працюють ізольовано один від одного. Експертам пропонуються питання та формулювання відповідей без аргументації. Наприклад, у відповідях можуть бути числові оцінки параметрів. Отримані оцінки оброблюються з метою визначеннясередніх і крайніх оцінок. Експертам повідомляються результати обробки першого туру опитування з вказівкою розміщення оцінок кожного. При відхиленні оцінки від середнього значення експерт її аргументує.
У подальшому (у другому турі) експерти змінюють свою оцінку, пояснюючи причини коригування. Результати обробляються і повідомляються експертам. При відхиленнях оцінок від середнього значення експерти коментують їх. Тури повторюються, поки оцінки не стануть стабільними, розходження - незначними. Потім фіксують розходження і отримують групову оцінку процесу.
Інтерактивна процедура опитування з повідомленням результатів та їх аргументацією спонукає експертів критично осмислювати свої судження. При опитуванні зберігається анонімність відповідей, що забезпечує конфіденційність.
"Мозковий штурм"("мозкова атака")
"Мозковий штурм" - найб
