Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ласиф≥кац≥€ методичних прийом≥в та способ≥в економ≥чного анал≥зу




3.2.1. ћетодичний прийом пор≥вн€нн€ в анал≥тичних досл≥дженн€х: особливост≥ застосуванн€

ѕор≥вн€нн€ - один з≥ способ≥в, за допомогою €кого людина почала розп≥знавати навколишнЇ середовище. ÷ей метод використовуЇтьс€ нами повс€кденно, ≥нколи автоматично, п≥дсв≥домо.

ѕор≥вн€нн€ отримало розповсюдженн€ ≥ при досл≥дженн≥ економ≥чних €виш.  ожний показник, кожна цифра, що використовуЇтьс€ дл€ оц≥нки, контролю та прогнозу, маЇ значенн€ т≥льки у сп≥вставленн≥ з ≥ншою.

ѕор≥вн€нн€ Ї найб≥льш ун≥версальним методом п≥знанн€ економ≥чних €вищ ≥ процес≥в, досл≥дженн€ њх зм≥ни та розвитку - початковий етап реал≥зац≥њ,анал≥зом своЇњ ц≥льовоњ функц≥њ.

«а допомогою пор≥вн€нн€ ≤нформац≥€ про об'Їкт отримуЇтьс€ двома р≥зними шл€хами. ѕерший - безпосередньо в результат≥ пор≥вн€нн€. ƒуже часто отриманн€ первинноњ ≥нформац≥њ не Ї головною мстою пор≥вн€нн€, необх≥дним Ї отриманн€ вторинноњ, анал≥тичноњ ≤нформац≥њ. ƒругий - в результат≥ обробки первинних даних.

¬ажлива умова, €коњ потр≥бно дотримуватис€ при застосуванн≥ прийому пор≥вн€нн€ (≥ водночас одне ≥з найскладн≥ших завдань), - забезпеченн€ з≥ставност≥ показник≥в. ѕроводити анал≥тичн≥ розрахунки, використовуючи прийом пор≥вн€нн€, можна т≥льки п≥сл€ забезпеченн€ пор≥вн€нност≥ показник≥в м≥ж собою за вс≥ма параметрами. ѕри цьому сл≥д враховувати наступн≥ вимоги:

1) Їдн≥сть методики обчисленн€ показник≥в ≥ њх складу. Ќедотриманн€ ц≥Їњ вимоги призводить до викривленн€ сут≥ досл≥дженн€. Ќаприклад, ≥снують р≥зн≥ п≥дходи щодо розрахунку показник≥в фондов≥ддач≥, фондом≥сткост≥, продуктивност≥ прац≥; коеф≥ц≥Їнт≥в, ≥до характеризують ф≥нансовий стан тощо.  р≥м того, показники, що пор≥внюютьс€, повинн≥ бути однор≥дними за складом, обс€гом включених у розрахунок складових. Ќеправом≥рно, наприклад, пор≥внювати валовий ≥ чистий прибуток п≥дприЇмств;

2) Їдн≥сть варт≥сних, €к≥сних, структурних фактор≥в ≥ фактор≥в обс€гу. Ќа розм≥р варт≥сних показник≥в впливаЇ зростанн€ ц≥н у зв'€зку з ≤нфл€ц≥Їю, дл€ нейтрал≥зац≥њ чого показники, що пор≥внюють, обчислюють в одних ≥ тих же ц≥нах.  р≥м того, дл€ забезпеченн€ сп≥вставност≥ показник≥в необх≥дно нейтрал≥зувати вплив фактору обс€гу шл€хом перерахунку даних за попередн≥й (базисний) пер≥од на фактичний обс€г зв≥тного пер≥оду. ¬плив €к≥сного фактору (жирн≥сть, м≥цн≥сть, сортн≥сть тощо) нейтрал≥зують шл€хом доведенн€ (приведенн€) обс€гу продукц≥њ до стандартного р≥вн€ €кост≥, а вплив структурного фактору - шл€хом перерахунку фактичного обс€гу виробництва продукц≥њ на структуру базового пер≥оду;

3) Їдн≥сть пер≥од≥в або момент≥в часу, за €к≥ було обчислено показники, що пор≥внюютьс€. Ќе можна пор≥внювати, наприклад, обс€г виробництва продукц≥њ за м≥с€ць з обс€гом виробництва за квартал;

4) сп≥вставн≥сть вих≥дних умов д≥€льност≥ (природних, кл≥матичних тощо). Ќелог≥чним Ї пор≥вн€нн€ показник≥в д≥€льност≥п≥дприЇмств р≥зних форм орган≥зац≥њ виробництва та прац≥, у р≥зних фазах економ≥чного зростанн€, у р≥зних умовах економ≥чноњ самост≥йност≥.  р≥м того, необх≥дно враховувати й вплив сезонного фактору.

¬ окремих випадках дл€ забезпеченн€ сп≥нставност≥ показник≥в використовуютьс€ поправочн≥ коеф≥ц≥Їнти. «начну допомогу в проведенн≥ пор≥вн€льного анал≥зу надаЇ використанн€ в≥дносних величин: витрати на 1 гри. товарноњ продукц≥њ; питома вага роб≥тник≥в в загальн≥й чисельност≥ прац≥вник≥в, сп≥вв≥дношенн€ темп≥в зростанн€ продуктивност≥ прац≥ та темп≥в зростанн€ середньоњ зароб≥тноњ плати тощо.

ѕор≥вн€нн€ економ≥чних показник≥в можна зд≥йснювати за р≥зними напр€мами. “ипов≥ ситуац≥њ, при €ких в економ≥чному анал≥з≥ застосовуЇтьс€ пор≥вн€нн€, та завданн€, що вир≥шуютьс€ при цьому, наступн≥:

Ø пор≥вн€нн€ фактичних показник≥в з плановими (прогнозними) даЇ можлив≥сть визначити ступ≥нь виконанн€ плану (прогнозу) за пер≥од часу, що досл≥джуЇтьс€ (день, декаду, м≥с€ць, квартал, р≥к); перев≥рити обірунтован≥сть планових (прогнозних) показник≥в (пор≥внюючи дан≥ за дек≥лька минулих пер≥од≥в з даними плану (прогнозу) поточного пер≥оду), ви€вити резерви господарюванн€. ѕри ви€вленн≥ €к позитивних, так ≤ негативних в≥дхилень потр≥бно визначити ≥, за можливост≥, вим≥р€ти причини таких в≥дхилень. “ак, причинами в≥д'Їмних в≥дхилень невиконанн€ плану отриманн€ прибутку можуть бути зм≥ни обс€г≥в ≥ порушенн€ структури реал≥зац≥њ товарноњ продукц≥њ, б≥льша за планову соб≥варт≥сть продукц≥њ, зм≥ни ц≥н на продукц≥ю тощо.

Ø пор≥внюючи фактичн≥ показники зв≥тного пер≥оду з аналог≥чними показниками минулих, оц≥нюють результати д≥€льност≥ в динам≥ц≥, ви€вл€ють тенденц≥њ розвитку економ≥чних процес≥в п≥дприЇмства, визначають напр€ми подальшого поглибленн€ анал≥зу;

Ø пор≥вн€нн€ показник≥в господарюючого суб'Їкта, що анал≥зуЇтьс€, з середн≥ми аналог≥чними показниками по галуз≥ дозвол€Ї визначити м≥сце на ринку суб'Їкта, що анал≥зуЇтьс€, його частку на ринку; з показниками окремих кращих (високорентабельних) господарюючих суб'Їкт≥в, дос€гненн€ми науки - оц≥нити отриман≥ результати д≥€льност≥ господарства, провести пошук, розрахунок ≥ моб≥л≥зац≥ю резерв≥в;

Ø пор≥вн€нн€ фактичних показник≥в з нормативними, нормами витрачанн€ дозвол€Ї зд≥йснити контроль за використанн€м вс≥х вид≥в ресурс≥в, ви€вл€ють њх економ≥ю або перевитрачанн€, ефективн≥сть використанн€, резерви зб≥льшенн€ обс€г≥в виробництва та зменшенн€ соб≥вартост≥ продукц≥њ (роб≥т, послуг). ƒаний напр€м анал≥зу спри€Ї впровадженню ресурсозбер≥гаючих технолог≥й;

Ø з≥ставленн€ паралельних ≥ динам≥чних р€д≥в провод€ть дл€ вивченн€ взаЇмозв'€зк≥в показник≥в, що досл≥джуютьс€. Ќаприклад, анал≥зуючи одночасно динам≥ку зм≥ни обс€гу виробництва валовоњ продукц≥њ, чисельност≥ роб≥тник≥в ≥ продуктивност≥ прац≥, можна обірунтувати взаЇмозв'€зок м≥ж цими показниками.

Ø пор≥вн€нн€ р≥зних показник≥в господарськоњ д≥€льност≥. Ќаприклад, дл€ об'Їктивноњ оц≥нки отриманих результат≥в д≥€льност≥, темп≥в зростанн€ продуктивност≥ прац≥ промислово-виробничого персоналу з темпами зростанн€ середньор≥чноњ зароб≥тноњ плати;

Ø пор≥вн€нн€ результат≥в д≥€льност≥ до та п≥сл€ проведенн€ того чи ≥ншого заходу (зм≥ни того або ≤ншого фактору) провод€ть дл€ визначенн€ к≥льк≥сного впливу фактору та п≥драхунку резерв≥в.

 р≥м того, внутр≥шньовиробниче пор≥вн€нн€ може проводитись не т≥льки у час≥, тобто за м≥с€ць, р≥к тощо, але й у простор≥. ÷е даЇ можлив≥сть пор≥вн€ти дос€гнут≥ результати виробничо-господарськоњ д≥€льност≥ р≥зних п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства (цех≥в, д≥льниць, в≥дд≥л≥в ≥ окремих робочих м≥сць) м≥ж собою, ви€вити значенн€ (питому вагу) т≥Їњ або ≥ншоњ ланки в дос€гненн≥ загального результативного п≥дсумку тощо.

Ќайб≥льш характерн≥ ситуац≥њ, при €ких застосовуЇтьс€ прийом пор≥вн€нн€, наведено на рис. 3.1.

 
 

ѕр≥оритетним при застосуванн≥ пор≥вн€нн€ Ї виб≥р бази пор≥вн€нн€. ¬иб≥р бази зумовлений ц≥льовою ор≥Їнтац≥Їю анал≥зу та лог≥чною коректн≥стю оц≥нки зм≥ни та розвитку. Ќаприклад, €кщо метою анал≥зу Ї оц≥нка виконанн€ плану, то за базу пор≥вн€нн€ обираютьс€ планов≥ значенн€ показник≥в, а при рейтингов≥й оц≥нц≥ - найкращ≥ результати. ¬ окремих випадках;, наприклад, при вивченн≥ обірунтованост≥ та напруженост≥ планових завдань, показниками, що анал≥зуютьс€, Ї планов≥, €к≥ пор≥внюють з базовими - фактично дос€гнутими за один або дек≥лька минулих пер≥од≥в.

 
 

¬ економ≥чному анал≥з≥ розр≥зн€ють так≥ види пор≥вн€льного анал≥зу: горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одновим≥рний ≥ багатовим≥рний (рис. 3.2).

 

«астосовуючи прийом пор≥вн€нн€, можна отримати наступн≥ к≥льк≥сн≥ анал≥тичн≥ результати;

ü абсолютне в≥дхиленн€ значень пор≥внюваних параметр≥в;

ü п≥дносне в≥дхиленн€ значень пор≥внюваних параметр≥в;

ü еластичн≥сть зм≥ни.

јбсолютне в≥дхиленн€ значень пор≥внюваних параметр≥в визначаЇтьс€ €к р≥зниц€ значенн€ пор≥внюваноњ характеристики та њњ базовоњ величини. Ќаприклад, €кщо фактичний випуск продукц≥њ за р≥к становить 220 тис. гри., а плановий 200 тис. гри., то абсолютне в≥дхиленн€ фактичного випуску продукц≥њ в≥д запланованого дор≥внюЇ:

220 - 200= 20 (тис. грн.).

“обто, у пор≥вн€нн≥ ≤з запланованим, фактичний обс€г виробництва зб≥льшивс€ на 20 тис. гри.

¬≥дносне в≥дхиленн€ - не в≥дносна динам≥ка зм≥ни пор≥внюваних параметр≥в, €ка характеризуЇтьс€ темпом зростанн€ значень ≥ темпом њх приросту. «окрема за попередн≥м прикладом:

Ø темп зростанн€ становить:

(220/200)х100% =110%

“обто, фактичний обс€г виробництва становить 110% в≥д запланованого;

Ø темп приросту складаЇ:

1) (220/200)х100%-100%=10%

2) (220-200/200)х100%=10%

“обто, фактичний обс€г виробництва зб≥льшивс€ пор≥вн€но ≥з запланованим на 10%.

≈ластичн≥сть зм≥ни визначаЇтьс€ в≥дпов≥дними коеф≥ц≥Їнтами зв'€зку на п≥дстав≥ з≥ставленн€ динам≥ки зм≥ни р≥зних за економ≥чним зм≥стом параметр≥в. “аке пор≥вн€нн€ дозвол€Ї за динам≥кою окремих показник≥в ≥ коеф≥ц≥Їнтами еластичност≥ екстраполювати значенн€ в≥дпов≥дних до них ≥нших показник≥в.  оеф≥ц≥Їнт еластичност≥ показуЇ, на ск≥льки пункт≥в зм≥нитьс€ значенн€ одного параметра, €кщо значенн€ еластичного до нього параметра зм≥нити на один пункт. Ќаприклад, €кщо випуск продукц≥њ проти прогнозного зб≥льшивс€ на 10%, а чисельн≥сть роб≥тник≥в - на 7 %, то коеф≥ц≥Їнт еластичност≥ становитиме:

10/7=1.4

÷ей показник вказуЇ на ск≥льки процент≥в зростаЇ випуск продукц≥њ проти прогнозу, €кщо чисельн≥сть роб≥тник≥в зростаЇ на 1 %.

3.2.2. ¬икористанн€ абсолютних, в≥дносних та середн≥х величин в

економ≥чному анал≥з≥

≈коном≥чн≥ €вища, що вивчаютьс€ у процес≥ анал≥тичних досл≥джень, мають, €к правило, к≥льк≥сну визначен≥сть, €ка виражаЇтьс€ в абсолютних ≥ в≥дносних величинах.

јбсолютн≥ величини.

јнал≥з будь-€кого господарського €вища абопроцесу починаЇтьс€ з вивченн€ абсолютних величин(обс€г виробництва, соб≥варт≥сть продукц≥њ, валовий прибуток, чисельн≥сть прац≥вник≥в тощо) јбсолютн≥ величини використовуютьс€ у бухгалтерському обл≥ку, ф≥нансах, статистиц≥. ¬ економ≥чному анал≥з≥ вонизастосовуютьс€ €к база дл€ обчисленн€ в≥дносних та середн≥х величин, а також €к вим≥рювач показник≥в обс€гу.

јбсолютн≥ величини показують к≥льк≥сн≥ розм≥ри €вища в одиниц€х ваги, обс€гу, довжини, площ≥, вартост≥ тощо не враховуючи розм≥р ≥нших €вищ.

«а способом вираженн€ абсолютн≥ величини под≥л€ютьс€ на ≥ндив≥дуальн≥ та узагальнююч≥. ≤ндив≥дуальн≥ - виражають розм≥ри к≥льк≥сних ознак окремих одиниць сукупност≥ (наприклад, обс€г продукц≥њ, виробленоњ конкретним роб≥тником за м≥с€ць). ”загальнююч≥ ~ характеризують величину т≥Їњ або ≥ншоњ ознаки ус≥х одиниць сукупност≥ або окремих њњ груп ≥ отримуютьс€ в результат≥ п≥дсумок ≥ндив≥дуальних (наприклад, обс€г виробленоњ в цеху продукц≥њ за м≥с€ць).

«а своЇю природою абсолютн≥ показники виражаютьс€ в ≥менованих числах. –озр≥зн€ють п'€ть вид≥в вим≥рник≥в абсолютних розм≥р≥в економ≥чних €вищ: натуральн≥, умовно-натуральн≥, варт≥сн≥, трудов≥ та комплексн≥.

Ќатуральн≥ вим≥рники застосовуютьс€ при розробц≥ показник≥в, що характеризують величини €вищ у властив≥й дл€ них натуральн≥й форм≥. “ак, наприклад, характеризуЇтьс€ розм≥р виготовленоњ продукц≥њ у натуральних одиниц€х вим≥ру (виробництво чавуну - у тонах, тканини - в метрах тощо).

”мовно-натуральн≥ вим≥рники застосовуютьс€ у випадку, €кщо будь-€ка продукц≥€ маЇ дек≥лька р≥зновид≥в, але необх≥дно визначити загальний п≥дсумок виробництва, запас≥в або споживанн€ вс≥х њњ р≥зновид≥в.

Ќаприклад, плодоовочеконсервним заводом вироблено за м≥с€ць томатного соку:

200 байок м≥стк≥стю 1 л.; 150 банок м≥стк≥стю 2 л.; 100 банок м≥стк≥стю 3 л.

Ќеобх≥дно визначити обс€г виготовленого томатного соку в умовно-натуральних одиниц€х.

ѕриймемо за умовно-натуральну одиницю банку м≥стк≥стю 1 л.:

1 х 200 + 2 х 150 + 3 х 100 = 800 л.,

800: 1 =800(банок 1 л)

ќтже, всього плодоконсервним заводом було виготовлено 800 умовних банок томатного соку.

¬арт≥сн≥ вим≥рники характеризують варт≥сть виготовленоњ або реал≥зованоњ продукц≥њ, варт≥сть запас≥в, величину доход≥в, варт≥сть спожитих ресурс≥в тощо. ¬арт≥сн≥ вим≥рники дозвол€ють визначити загальн≥ обс€ги виробництва, реал≥зац≥њ, споживанн€ р≥зних ресурс≥в тощо.

¬ трудових вим≥рниках розробл€ютьс€ показники, що характеризують на€вн≥сть, розпод≥л або використанн€ трудових ресурс≥в в одиниц€х чисельност≥ {к≥льк≥сть працюючих), одиниц€х робочого часу (людино-година, людино-день, людино-р≥к) або витрати прац≥ на виробництво продукц≥њ (фактичний обс€г в≥дпрацьованого часу).

≤нод≥ використовують комплексн≥ одиниц≥ вим≥ру, що Ї добутком величин
р≥зноњ розм≥рност≥. —аме так вим≥рюютьс€ виробництво електроенерг≥њ в
к≥ловат-годинах, вантажооб≥г транспорту - в тонно-к≥лометрах тощо.
¬≥дносн≥величини.

’оча абсолютн≥ величини в≥д≥грають важливу роль в практичн≥й ≥ п≥знавальн≥й д≥€льност≥ людини, виникаЇ необх≥дн≥сть р≥зного роду сп≥вставлень. ≤ тод≥ абсолютн≥ показники розгл€даютьс€ не т≥льки самост≥йно, але ≥ в пор≥вн€нн≥ з ≥ншим показником, €кий приймаЇтьс€ за масштаб оц≥нки або базу пор≥вн€нн€. ќтже, абсолютн≥ величини Ї базою дл€ розрахунку в≥дносних величин.

¬≥дносн≥ величини в≥дображають сп≥вв≥дношенн€ величини €вища, що вивчаЇтьс€, з величиною будь-€кого ≥ншого €вища або з величиною цього €вища, але вз€тою за ≥нший пер≥од часу або за ≥ншим об'Їктом. ¬≥дносн≥ показники отримують в результат≥ д≥ленн€ одн≥Їњ величини на ≥ншу, €ка приймаЇтьс€ за базу пор≥вн€нн€. ÷е можуть бути дан≥ плану (прогнозу), базового року, ≥ншого п≥дприЇмства, середньогалузев≥ тощо.

—аме в≥дносн≥ величини дають б≥льш точне та наочне у€вленн€ про розвиток того або ≥ншого економ≥чного процесу. “ак, ≥нформац≥€, що “зќ¬ "Ѕудматер≥али" в 200х роц≥ отримало чистого прибутку в сум≥ 1200 тис.грн., маЇ значно менше анал≥тичне значенн€, н≥ж ≥нформац≥€, що “зќ¬ "Ѕудматер≥али" в 200х роц≥ отримало чистого прибутку на 23 % б≥льше, чим у минулому.

 
 

—п≥вставленн€ анал≥тичних даних зд≥йснюЇтьс€ в р≥зних формах та за р≥зними напр€мами. ¬≥дпов≥дно до завдань ≥ напр€м≥в пор≥вн€нн€ даних ≥з економ≥чному анал≥з≥ застосовуютьс€ р≥зн≥ види в≥дносних величин, класиф≥кац≥€ €ких наведена на рис. 3.3.

 

 

 
 

ќтже, дл€ потреб економ≥чного анал≥зу використовуютьс€ наступн≥ види в≥дносних величин: виконанн€ плану, планового завданн€, динам≥ки, структури, координац≥њ, пор≥вн€нн€, ≥нтенсивност≥, ефективност≥ (табл.. 3.1.)

 
 

¬≥дносн≥ величини виражаютьс€ у форм≥ коеф≥ц≥Їнт≥в (при баз≥ 1), в≥дсотк≥в (при баз≥ 100), процентних пункт≥в, пром≥ле (при баз≥ 1000), продецим≥ле (при баз≥ 10000) (див. рис. 3.4).

¬≥дсотки використовуютьс€ при вивченн≥ ступен€ виконанн€ планових завдань, структурних показник≥в, р≥вн€ витрат, показник≥в рентабельност≥ тощо. ўоб отримати в≥дносну величину, виражену у в≥дсотках, необх≥дно одну абсолютну величину под≥лити на ≥ншу абсолютну величину ≥ помножити на 100.

 оеф≥ц≥Їнти розраховуютьс€ €к в≥дношенн€ двох взаЇмопов'€заних показник≥в, один з €ких беретьс€ за одиницю. «окрема, при проведенн≥ економ≥чного анал≥зу оц≥нюють коеф≥ц≥Їнти зм≥нност≥ роботи обладнанн€, фондов≥ддачу, фондоозброЇн≥сть, енергоозброЇн≥сть тощо.

 

ѕравильне застосуванн€ абсолютних ≥ в≥дносних величин дл€ характеристики економ≥чних €вищ ≥ процес≥в можливе т≥льки за умови дотриманн€ наступних загальних принцип≥в:

1) розум≥нн€ сутност≥ економ≥чних €вищ та процес≥в, специф≥чних особливостей ≥ закон≥в њх розвитку. ѕри розрахунку та використанн≥ абсолютних та в≥дносних величин необх≥дно враховувати специф≥ку, особливост≥ та умови розвитку €вищ ≥ процес≥в; застосовувати диференц≥йний п≥дх≥д до вивченн€ в економ≥чному анал≥з≥ абсолютних ≤ в≥дносних величин;

2) необх≥дн≥сть к≥льк≥сного використанн€ абсолютних ≥ в≥дносних величин випливаЇ безпосередньо з характеру њх взаЇмозв'€зку (в≥дносн≥ величини Ї пох≥дними в≥д абсолютних; вони виражають сп≥вв≥дношенн€ м≥ж абсолютними величинами ≥ тому зм≥нюютьс€ залежно в≥д зм≥ни абсолютних величин).  р≥м того, к≥льк≥сний вим≥р в≥дносних величин залежить також в≥д розм≥ру бази пор≥вн€нн€. “ак, чим менша абсолютна величина, з €кою проводитьс€ пор≥вн€нн€, тим б≥льша в≥дносна величина, ≥ навпаки, одна й та ж абсолютна величина буде виражена р≥зною в≥дносною величиною залежно в≥д розм≥ру бази пор≥вн€нн€. ќтже, одному й тому ж в≥дсотку приросту може в≥дпов≥дати р≥зне абсолютне значенн€.

¬казаними особливост€ми взаЇмозв'€зку м≥ж абсолютними та в≥дносними величинами й обумовлюЇтьс€ необх≥дн≥сть њх комплексного використанн€ в анал≥з≥. ¬з€т≥ окремо одна в≥д одноњ, вони не дають повною у€вленн€ про €вища та процеси, що вивчаютьс€;

3) значну увагу при визначенн≥ в≥дносних величин необх≥дно прид≥л€ти питанню сп≥вставност≥ абсолютних величин, що пор≥внюютьс€. ¬ першу чергу, це стосуЇтьс€ розрахунку в≥дносних величин виконанн€ плану, динам≥ки та пор≥вн€нн€. ѕор≥вн€нн≥сть абсолютних величин повинна бути забезпечена у р≥зноман≥тних в≥дношенн€х:

Ø абсолютн≥ величини, що пор≥внюютьс€, повинн≥ характеризувати одне й те ж €вище ≥ бути однор≥дними за зм≥стом та межами об'Їкту, €кий вони характеризують;

Ø вс≥ величини, що пор≥внюютьс€, повинн≥ бути виражен≥ в однакових одиниц€х вим≥ру, розрахован≥ за одн≥Їю методикою;

Ø абсолютн≥ показники, €к≥ виражають розм≥р €вища за певн≥ пром≥жки часу, повинн≥ бутипор≥внювальн≥ щодопер≥од≥в часу, до €ких вони в≥днос€тьс€.

—ередн≥ величини.

¬ економ≥чному анал≥з≥ пор€д з абсолютними ≥ в≥дносними величинами часто застосовують середн≥ величини.

—ередн≥ величини - це абстрактн≥ величини, за допомогою €ких дос€гаЇтьс€ узагальненн€ в≥дпов≥дних сукупностей типових, однор≥дних €вищ, процес≥в, показник≥в. Ѕез обчисленн€ середн≥х величин неможливо досл≥джувати процеси з метою ви€вленн€ њх законом≥рностей; вивчати €вища за р≥зними сукупност€ми, так≥, що зм≥нюютьс€, у динам≥ц≥; н≥велювати нетипов≥, випадков≥ вар≥анти значень показник≥в тощо.

¬ економ≥чному анал≥з≥ важливе значенн€ маЇ €к≥сть середн≥х величин, що ц≥лком залежить в≥д однор≥дност≥ усереднюваних об'Їкт≥в. —ередн€; величина т≥льки тод≥ в≥дображаЇ д≥йсно типовий, узагальнюючий р≥вень анал≥зованого показника, €кщо вона розрахована виход€чи з однор≥дноњ сукупност≥. “ак, не маЇ сенсу визначати середню ц≥ну одиниц≥ продукц≥њ п≥дприЇмства, що випускаЇ, наприклад, турбогенератори, пральн≥ машини та дверн≥ замки; те ж саме можна сказати про середньор≥чну суму прибутку, розраховану на баз≥ даних про прибуток п≥дприЇмства за р€д рок≥в (за ц≥нами в≥дпов≥дних рок≥в при значному р≥вн≥ ≥нфл€ц≥њ).

” анал≥тичних досл≥дженн€х використовуютьс€ р≥зн≥ види середн≥х величин: середн≥ арифметичн≥ (прост≥ та зважен≥), середн≥ гармон≥йн≥, середн≥ геометричн≥, середн≥ хронолог≥чн≥, середн≥ квадратичн≥ тощо. ѕор€док њх обчисленн€, а також використанн€ в економ≥чн≥й робот≥ ірунтовно розгл€даютьс€ в курсах теоретичноњ та галузевоњ статистики.

 
 

’арактеристика середн≥х величин, що найчаст≥ше використовуютьс€ в економ≥чному анал≥з≥, наведена в табл. 3.2.

 
 

Ќаукову обірунтован≥сть використанню середн≥х величин забезпечують так≥ умови:

Ø обчисленн€ середн≥х величин дл€ всього кола досл≥джуваних €вищ або принаймн≥ дл€ њх найб≥льш типовоњ частини. ѕорушенн€ цього правила викривлюЇ характер узагальненн€ €вища;

Ø забезпеченн€ однор≥дност≥ €вищ, дл€ €ких обчислюютьс€ середн≥ величини. якщо однор≥дн≥ €вища мають внутр≥шн≥ в≥дм≥нност≥, пор€д з загальною середньою доц≥льно вивчати детал≥зован≥ середн≥ щодо структурних групувань. ѕрикладом цього Ї обчисленн€ середньоњ зароб≥тноњ плати дл€ всього промислово-виробничого персоналу п≥дприЇмства ≥ дл€ окремих категор≥й персоналу;

Ø правильний виб≥р одиниц≥ сукупност≥, за €кою обчислюЇтьс€ середн€ величина. ѕри цьому сл≥д врахувати мету такого розрахунку. “ак, при визначенн≥ величини випуску продукц≥њ на ≤ м, виробничоњ площ≥ в знаменнику дробу може бути або вс€ виробнича площа п≥дприЇмства, або та, що фактично використовуЇтьс€. ѕерша середн€ величина характеризуватиме потенц≥йн≥ можливост≥ п≥дприЇмства, а друга - њх реальне використанн€.

ѕри застосуванн≥ середн≥х величин в економ≥чному анал≥з≥ потр≥бно враховувати, що вони дають узагальнену характеристику €вищ; в них зникають ≥ндив≥дуальн≥ ознаки. ўоб уникнути неправильних висновк≥в, анал≥з середн≥х величин необх≥дно доповнювати досл≥дженн€м њх складових, розкривати зм≥ст середн≥х величин, доповнюючи њх середньогруповими, а в окремих випадках й ≥ндив≥дуальними показниками.

¬рахуванн€ основних вимог до середн≥х величин забезпечить правильн≥сть анал≥тичних висновк≥в ≥ управл≥нських р≥шень, розроблених на проведених розрахунках.

3.2.3. ѕобудова р€д≥в динам≥ки дл€ потреб економ≥ки

–€ди динам≥ки - це р€ди чисел, що характеризують зм≥ну величин у час≥.

ѕрийом динам≥чних р€д≥в застосовуЇтьс€ дл€ характеристики роботи об'Їкта за р€д рок≥в ≥ розробки перспектив його розвитку. „им б≥льший пер≥од охоплюЇ динам≥чний р€д, тим б≥льше ≥снуЇ можливостей ви€вити стал≥сть дос€гнутих результат≥в. ќтже, використанн€ р€д≥в динам≥ки в економ≥чному анал≥з≥ дозвол€Ї:

ü визначити характер зм≥ни параметр≥в та ≥нтенсивн≥сть ц≥Їњ зм≥ни;

ü дати к≥льк≥сне вираженн€ законом≥рностей р€ду (тренду динам≥чного р€ду);

ü надати пор≥вн€льну характеристику в≥дм≥нностей у динам≥ц≥ р≥зних €виш та процес≥в.

 
 

—кладовими динам≥чного р€ду Ї ознака часу (момент або ≥нтервал) та числов≥ значенн€ показника - р≥вн≥. ¬≥дпов≥дно до класиф≥кац≥њ показник≥в за ознакою часу, динам≥чн≥ р€ди под≥л€ють на моментн≥ та ≥нтервальн≥. ” моментних р€дах р≥вн≥ ф≥ксують стан €вища на певн≥ моменти часу (табл. 3.3), а в ≥нтервальних - агрегований результат за певний пром≥жок часу (табл. 3.4).

 

ѕри вивченн≥ р€д≥в динам≥ки важливо просл≥дкувати за напр€мом ≥ розм≥ром зм≥ни р≥вн≥в у час≥. « ц≥Їю метою дл€ динам≥чних р€д≥в можуть бути розрахован≥ наступн≥ показники: абсолютний прир≥ст, темп зростанн€, темп приросту, абсолютне значенн€ 1 % приросту, середн≥й абсолютний прир≥ст, середн≥й темп зростанн€, середн≥й темп приросту тощо.

јбсолютний прир≥ст розраховуЇтьс€ €к р≥зниц€ м≥ж двома р≥вн€ми динам≥чного р€ду. ¬≥н показуЇ на ск≥льки одиниць в абсолютному вираженн≥ р≥вень одного пер≥оду б≥льший або менший в≥д певного попереднього р≥вн€, а тому може мати знак "+" (при зб≥льшенн≥) або "-" (при зменшенн≥). ¬ анал≥тичних розрахунках використовують ланцюгов≥ та базисн≥ абсолютн≥ прирости:

 
 

“емп зростанн€ - в≥дносний показник, частка в≥д д≥ленн€ двох р≥вн≥в динам≥чного р€ду; в≥н показуЇ у ск≥льки раз≥в показник, що анал≥зуЇтьс€, б≥льший або менший за базисний. “емп зростанн€ (≥,), виражений у в≥дсотках, показуЇ ск≥льки в≥дсотк≥в становить показник, що анал≥зуЇтьс€, щодо базисного, прийн€того за 100 %.

 
 

«а базовий р≥вень (тобто той р≥вень, з €ким проводитьс€ пор≥вн€нн€) залежно в≥д мсти досл≥дженн€ може прийматис€ певний пост≥йний дл€ вс≥х р≥вень (наприклад, перший р≥вень р€ду) або дл€ кожного наступного р≥вн€ попередн≥й йому:

 

” першому випадку кажуть про темпи зростанн€ з пост≥йною базою (базисн≥), у другому випадку - ≥з зм≥нною базою (ланцюгов≥).

“емп приросту (“) - в≥дносний показник, €кий показуЇ на ск≥льки в≥дсотк≥в один р≥вень б≥льший (або менший) базового р≥вн€. –озраховуЇтьс€ €к в≥дношенн€ абсолютного приросту до попереднього чи базисного р≥вн€. “емп приросту у в≥дсотках можна розрахувати шл€хом в≥дн≥манн€ 100 % в≥д темпу зростанн€ або €к процентне в≥дношенн€ абсолютного приросту до того базового р≥вн€, у пор≥вн€нн≥ з €ким абсолютний прир≥ст розрахований.

 
 

 

ќтже, темп приросту можна розрахувати трьома способами:

ü в≥д анал≥зованого показника сл≥д в≥дн€ти базисний, отриманий результат под≥лити на базисний показник ≥ помножити на 100 %;

ü €кщо розраховано абсолютне в≥дхиленн€, то його необх≥дно под≥лити на базисний р≥вень показника та помножити на 100 %;

ü в≥д розрахованого темпу зростанн€ сл≥д в≥дн€ти 100 %.

“ак €к кожному в≥дносному показнику в≥дпов≥дають певн≥ абсолютн≥ величини, то при вивченн≥ темп≥в приросту необх≥дно враховувати, €ка абсолютна величина в≥дпов≥даЇ кожному в≥дсотку приросту, €кий його зм≥ст. ƒл€ цього розраховують абсолютне значенн€ 1 % приросту (ј %) €к сп≥вв≥дношенн€ абсолютного приросту за певний пер≥од ≥ темпу приросту у в≥дсотках за той самий пер≥од.

 
 

јлгебрањчно це сп≥вв≥дношенн€ дор≥внюЇ 0,01 р≥вн€, прийн€того за базу пор≥вн€нн€:

 

ƒл€ базисних темп≥в приросту значенн€ ј % однаков≥. ѕор€док розрахунку характеристик динам≥ки розгл€немо на приклад≥ (табл. 3.5).

 
 

«а даними табл. 3.5 в II - IV кварталах обс€ги реал≥зац≥њ зб≥льшилис€ на 1,4 тис. грн., або на 50 % пор≥вн€но з ≤ кварталом. ѕоквартальн≥ абсолютн≥ прирости та темп приросту зменшувалис€, проте абсолютне значенн€ 1 % приросту зростало.

”загальнюючими характеристиками ≥нтенсивност≥ динам≥ки Ї середн≥й абсолютний прир≥ст та середн≥й темп зростанн€ (табл. 3.6).

” сучасних умовах комп'ютерноњ технолог≥њ обробки ≥нформац≥њ анал≥з динам≥ки зд≥йснюЇтьс€ за допомогою спец≥альноњ програми "–€ди динам≥ки".

 
 

Ќеаби€ке значенн€ в анал≥з≥ мають ≥ методи обробки р€д≥в динам≥ки з метою ви€вленн€ тенденц≥й розвитку (тренд≥в) та њх анал≥зу (методами простоњ ≥ зваженоњ середн≥х зм≥нних, методом найменших квадрат≥в тощо).

3.2.4. ≥ндекси, њх види та пор€док розрахунку

≤ндексний метод базуЇтьс€ на в≥дносних показниках, €к≥ виражають сп≥вв≥дношенн€ р≥вн€ даного (досл≥джуваного) €вища ≥ р≥вн€ аналог≥чного €вища, прийн€того в €кост≥ бази.

≤ндив≥дуальний ≥ндекс характеризуЇ зм≥ну у динам≥ц≥ величини окремого елемента складного €вища (наприклад, зм≥ну ц≥ни на один вид продукц≥њ за певний пер≥од часу або зм≥ну випуску окремого виду промисловоњ продукц≥њ). ¬≥н стосуЇтьс€ завжди одиниц≥ сукупност≥.

«ведений ≥ндекс - це в≥дносний показник динам≥ки та пор≥вн€нн€ таких складних сукупностей, окрем≥ елементи €ких не можна п≥дсумовувати. ¬≥н характеризуЇ зм≥ну складного €вища, тобто Ї сп≥вв≥дношенн€м р≥вн≥в показника, до складу €кого вход€ть р≥знор≥дн≥ елементи.

≤ндекси також бувають базисними ≥ ланцюговими.

ѕри обчисленн≥ базисних ≥ндекс≥в база с пост≥йною, а при визначенн≥ ланцюгових - зм≥нною. Ќа практиц≥ використовують обидва ≥ндекси одночасно. ÷е даЇ можлив≥сть визначити в≥дразу дв≥ характеристики досл≥джуваного €вища. Ѕазисн≥ ≥ндекси показують зм≥ну показник≥в наступних пер≥од≥в часу щодо р≥вн€ показника базисного пер≥оду, а ланцюгов≥ характеризують в≥дхиленн€ кожного наступного пер≥оду в≥д попереднього.

ѕор€док розрахунку ≥ндекс≥в детально розгл€даЇтьс€ в курсах теоретичноњ ≥ галузевоњ статистики. ≤ндексний метод даЇ можлив≥сть вивчати динам≥ку р≥зних показник≥в, вим≥рювати вплив окремих фактор≥в на динам≥ку складного показника, абстрагуватис€ в≥д певних фактор≥в у раз≥ необх≥дност≥ або розгл€дати њх у взаЇмозв'€зку.

ѕри проведенн≥ факторного анал≥зу широкого застосуванн€ набули агрегатн≥ ≥ндекси. ¬икористанн€ ≥ндекс≥в дл€ факторного анал≥зу б≥льш детально розгл€даЇтьс€ в тем≥ 4.

3.2.5. ѕрийом групуванн€ ≥нформац≥њ в економ≥чному анал≥з≥

 

√осподарськ≥ операц≥њ надають р≥зноман≥тн≥ дан≥ про п≥дприЇмницьку д≥€льн≥сть. ¬они використовуютьс€ дл€ одержанн€ узагальнюючих показник≥в, що характеризують п≥дприЇмство в ц≥лому або його структурн≥ п≥дрозд≥ли.

ƒл€ потреб економ≥чного анал≥зу узагальненн€ ≥нформац≥њ про господарську д≥€льн≥сть п≥дприЇмства може бути просте ≥ групове. ѕри простому зведенн≥ визначають загальний п≥дсумок однор≥дних актив≥в, зобов'€зань, доход≥в, витрат ≥ господарських операц≥й п≥дприЇмства. √рупове зведенн€ передбачаЇ попередн≥й розпод≥л ≥нформац≥њ на групи. √рупуванн€ Ї нев≥д'Їмною частиною майже будь-€кого економ≥чного досл≥дженн€.

√рупуванн€ - прийом анал≥зу, €кий пол€гаЇ у формуванн≥ з масиву даних, що анал≥зуютьс€, класиф≥кац≥йних груп за ознаками, ≥стотними з точки зору розв'€занн€ конкретних анал≥тичних завдань. √рупуванн€ передбачаЇ визначену класиф≥кац≥ю €вищ та процес≥в, а також причин та фактор≥в, €к≥ њх обумовлюють. ¬оно дозвол€Ї вивчити економ≥чн≥ €вища у њх взаЇмозв'€зку та взаЇмозалежност≥, визначити вплив найб≥льш суттЇвих фактор≥в, ви€вити законом≥рност≥ та тенденц≥њ, властив≥ цим €вищам ≥ процесам, визначити середн≥ величини та њх зм≥ст.

¬ економ≥чному анал≥з≥ залежно в≥д завдань використовуютьс€ типолог≥чн≥, структурн≥ та анал≥тичн≥ групуванн€.

“иполог≥чн≥ групуванн€ - розпод≥л €к≥сно неоднор≥дноњ ≥нформац≥њ на однор≥дн≥ групи, тобто групуванн€, що призводить до вид≥ленн€ соц≥ально-економ≥чних тип≥в. ќсновне завданн€ - ≥дентиф≥кац≥€ тип≥в. ¬иб≥р групувальноњ ознаки та к≥льк≥сних м≥жгрупових меж ірунтуЇтьс€ на всеб≥чному теоретичному анал≥з≥ сутност≥ €вища, його характерних рис та особливостей формуванн€ в конкретних умовах часу та простору.

ѕрикладами типолог≥чних групувань можуть бути: групи персоналу за родом д≥€льност≥, групи п≥дприЇмств за формами власност≥, под≥л деб≥торськоњ заборгованост≥ на таку, строк сплати €коњ не настав, та сумн≥вну, групуванн€ п≥дприЇмств за видами ф≥нансовоњ ст≥йкост≥.

¬ажливим завданн€м групуванн€ Ї досл≥дженн€ структури типолог≥чно однор≥дних груп. ¬≥докремленн€ €к≥сно однор≥дноњ сукупност≥ ще не означаЇ, що у н≥й вс≥ елементи за вс≥ма ознаками ц≥лком однаков≥. Ќаприклад, вс≥ промислов≥ п≥дприЇмства, €к тип господарства, однор≥дн≥, але й вони суттЇво в≥др≥зн€ютьс€ за к≥льк≥стю товариств промислово-виробничих засоб≥в, чисельн≥стю роб≥тник≥в та ≥ншими ознаками.

—труктурн≥ групуванн€ - групуванн€ €к≥сно однор≥дних економ≥чних €вищ за ознакою под≥бност≥ њх економ≥чноњ природи.

¬ економ≥чному анал≥з≥ широко використовуЇтьс€ структурне групуванн€ при вивченн≥ господарюючих суб'Їкт≥в (за потужн≥стю, р≥внем автоматизац≥њ, величиною основних засоб≥в тощо), структури продукц≥њ, що випускаЇтьс€ (за номенклатурою та асортиментом); складу прац≥вник≥в за фахом, стажем роботи, в≥ком, виконанн€м норм вироб≥тку тощо. —труктурн≥ групуванн€ дозвол€ють вивчати внутр≥шню будову показник≥в, сп≥вв≥дношенн€ в н≥й окремих частин. Ќа њх п≥дстав≥ можна визначити середн≥ величини, що характеризують €вища та дають можлив≥сть в≥дпов≥дного узагальненн€.

јнал≥тичн≥ групуванн€ призначен≥ дл€ ви€вленн€ взаЇмозв'€зку, взаЇмообумовленост≥ та взаЇмод≥њ м≥ж досл≥джуваними €вищами. јнал≥тичн≥ групуванн€ широко застосовуютьс€ ≥ Ї основою проведенн€ факторного анал≥зу.

ѕри побудов≥ анал≥тичних групувань ≥з двох взаЇмопов'€заних показник≥в один розгл€даЇтьс€ €к результативний, другий - €к фактор, що впливаЇ на перший. ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що залежно в≥д мети проведенн€ анал≥зу взаЇмозалежн≥сть ≥ взаЇмовплив факторного та результативного показник≥в у кожному конкретному випадку можуть зм≥нюватис€ (факторний показник може виступати в €кост≥ результативного ≥ навпаки).  р≥м того, результативний показник завжди один, а число фактор≥в може бути р≥зним (один, два, три...).

«а характером ознак, на €ких ірунтуЇтьс€ анал≥тичне групуванн€, воно може бути €к≥сним (коли ознака не маЇ к≥льк≥сного вираженн€) або к≥льк≥сним.

јнал≥тичн≥ групуванн€ дозвол€ють ви€вити та вивчити взаЇмозв'€зок м≥ж показниками. ” п≥дприЇмницьк≥й д≥€льност≥ зустр≥чаютьс€ р≥зноман≥тн≥ взаЇмозв'€зки м≥ж показниками, €к≥ можуть виступати в рол≥ причини або результату (табл. 3.7).

 
 

–озпод≥л групувань па три види маЇ певною м≥рою в≥дносний характер, адже, €к правило, групуванн€ с ун≥версальними (одночасно вид≥л€ютьс€ типи, визначаЇтьс€ склад сукупност≥ та ви€вл€Їтьс€ взаЇмозв'€зок м≥ж ознаками).

Ќайб≥льш поширеним способом групуванн€ в економ≥чному анал≥з≥ Ї побудова групувальних таблиць €к за одн≥Їю, так ≤ за дек≥лькома ознаками. “обто, за складн≥стю побудови розр≥зн€ють два типи групувань: прост≥ та комб≥нован≥. «а допомогою простих групувань вивчаЇтьс€ взаЇмозв'€зок м≥ж €вищами, згрупованими за певною ознакою. ” комб≥нованих групуванн€х такий под≥л досл≥джуваноњ сукупност≥ робитьс€ спочатку за одн≥Їю ознакою, а пот≥м всередин≥ кожноњ групи - за ≥ншою. “аким чином можуть бути побудован≥ дво- та трир≥внев≥ групуванн€. ’оча комб≥нован≥ групуванн€ дозвол€ють вивчати р≥зноман≥тн≥ та складн≥ взаЇмозв'€зки. њх побудова с досить трудом≥сткою (приклад таких групувань наведено в п. 3.2.7).

√оловним при групуванн≥ Ї правильний виб≥р ознак дл€ под≥лу €вищ ≤ процес≥в на групи. Ќе можна проводити групуванн€ за випадковими ознаками. Ќасамперед, сл≥д визначити економ≥чну природу €вищ та процес≥в, ви€вити характер причинно-насл≥дкового звТ€зку. взаЇмозалежност≥ ≥ взаЇмообумовленост≥ ≥ вже на ц≥й п≥дстав≥ необх≥дно формувати анал≥тичн≥ групи.

ўоб використовувати прийом групуванн€ в економ≥чному анал≥з≥ необх≥дно вм≥ти:

Ø правильно вибирати групувальну ознаку, €ка обумовлюЇтьс€ зм≥стом, ≥ €к≥сною особлив≥стю досл≥джуваних процес≥в;

Ø визначати к≥льк≥сть груп

Ø встановлювати меж≥ груп.

«агальний пор€док побудови групувань наведено на рис. 3.5.

 
 

¬икористанн€ в економ≥чному анал≥з≥ сучасних обчислювальних засоб≥в даЇ можлив≥сть отримувати необх≥дн≥ групуванн€ в р≥зних розр≥зах, за р≥зними напр€мами, характеристиками тощо.

 

 
 

ƒл€ визначенн€ к≥лькост≥ груп використовують спец≥альн≥ статистичн≥ таблиц≥ або формулу:

 
 

¬еличину р≥вновеликого ≥нтервалу визначають за формулою:

 

≤нтервали (пром≥жки м≥ж найменшим ≥ найб≥льшим значенн€м ознак у кожн≥й груп≥) можуть бути закритими (з визначенн€м верхньоњ та нижньоњ границь) ≥ в≥дкритими, €кщо визначено т≥льки одну границю.

 

3.2.6. ¬икористанн€ прийому балансового узагальненн€ в економ≥чному анал≥з≥

ѕрийом балансового узагальненн€ застосовуЇтьс€ €кщо потр≥бно вивчити сп≥вв≥дношенн€ двох груп взаЇмопов'€заних економ≥чних показник≥в, п≥дсумки €ких повинн≥ бути р≥вними м≥ж собою.

” форм≥ балансу п≥дприЇмство плануЇ спою ф≥нансову д≥€льн≥сть (баланс доход≥в ≥ видатк≥в), зв≥туЇтьс€ про стан ≥ розм≥щенн€ своњх актив≥в та њх джерел (бухгалтерський баланс), а складанн€ баланс≥в робочого часу та часу роботи устаткуванн€ маЇ анал≥тичне значенн€ тощо. ѕрийом балансового узагальненн€ даЇ змогу анал≥зувати забезпечен≥стьд≥€льност≥ п≥дприЇмства ресурсами (трудовими, матер≥альними, ф≥нансовими) шл€хом дос€гненн€ р≥вност≥ анал≥зованих взаЇмопов'€заних показник≥в. Ќаприклад, при складанн≥ ресурсних баланс≥в анал≥з спр€мований на пошук вар≥ант≥в збалансуванн€ потреби у тих чи ≥нших ресурсах з джерелами њх надходженн€ (у тому числ≥ за рахунок економ≥њ витрат цихресурс≥в, знаходженн€ шл€х≥в розширенн€ сировинноњ бази тощо).

¬ивчаючи забезпечен≥сть п≥дприЇмства обладнанн€м певного виду, складають баланс, в €кому, з одного боку, показують потребу у верстатах, необх≥дних дл€ виробництва продукц≥њ, а з другого - фактичну њх на€вн≥сть: анал≥зуючи використанн€ трудових ресурс≥в, пор≥внюють можливий фонд робочого часу з фактичною к≥льк≥стю в≥дпрацьованих годин, визначають причини понад планових втрат робочого часу.

ѕрийом балансового узагальненн€ може застосовуватис€ €к основний, так ≥ допом≥жний прийом економ≥чного анал≥зу.

 
 

1. як основний, прийом балансового узагальненн€ використовуЇтьс€ при вивченн≥ показник≥в, що знаход€тьс€ в балансов≥й залежност≥, наприклад, при анал≥з≥ забезпеченн€ п≥дприЇмства р≥зними ресурсами (трудовими, ф≥нансовими, сировиною, матер≥алами, товарами), анал≥зуючи бухгалтерський баланс тощо. ÷ей прийом Ї ≤нструментом ви€вленн€ господарських резерв≥в, встановленн€ матер≥ально-речових, варт≥сних ≥ трудових пропорц≥й, забезпеченн€ оптимального та збалансованого розвитку виробництва. ѕрийом балансового узагальненн€ в економ≥чному анал≥з≥ оснований на подв≥йному аспект≥ розгл€ду економ≥чних €вищ ≥ процес≥в - джерел ресурс≥в та њх використанн€ та на взаЇмному балансуванн≥ результат≥в такого розгл€ду:

Ќайб≥льшого розповсюдженн€ прийом балансового узагальненн€ отримав п≥д час анал≥зу ф≥нансового стану п≥дприЇмства (наприклад, плат≥жний баланс).

2. як допом≥жний, прийом балансового узагальненн€ використовуЇтьс€ дл€ перев≥рки правильност≥ анал≥тичних розрахунк≥в, зокрема дл€ перев≥рки результат≥в розрахунк≥в впливу фактор≥в на сукупний результативний показник. якщо сума вплину фактор≥в на результативний показник дор≥внюЇ в≥дхиленню результативного показника в≥д базового значенн€, це означаЇ, що розрахунки зд≥йснен≥ правильно. ¬≥дсутн≥сть р≥вност≥ св≥дчить про неповний обл≥к фактор≥в або допущенн€ помилок.

3. ѕрийом балансового узагальненн€ використовуЇтьс€ дл€:

Ø перев≥рки вих≥дних даних п≥дприЇмства,на п≥дстав≥ €ких проводитьс€ анал≥з:

Ø визначенн€ розм≥ру впливу окремих фактор≥в на зм≥ну результативного показника, €кщо в≥домий вплив ≤нших фактор≥в; наприклад, €кщо з трьох чинник≥в в≥домийвплив двох, то вплив третього можна визначити €к р≥зницю м≥ж загальнимприростом результативного показника ≥д результатом впливу перших двох чинник≥в;

Ø побудови детерм≥нованих адитивних факторних моделей (б≥льш детально розгл€даЇтьс€ в п. 4.3):

Ø одного ≥з способ≥в факторного анал≥зу - пропорц≥йного д≥ленн€ або частковоњ участ≥ (б≥льш детально розгл€даЇтьс€ в п. 4.4).

3.2.7. ѕрийоми граф≥чного ≤ табличного в≥дображенн€ даних в економ≥чному анал≥з≥

√раф≥чн≥ прийом.

ƒл€ кращогосприйн€тт€ та розум≥нн€ економ≥чних€вищ ≥ процес≥в, а також тенденц≥й≥ законом≥рностей њх зм≥ни та розвитку використовують граф≥чн≥ прийоми. √раф≥ки (д≥аграми) - це наочне зображенн€ даних за допомогою геометричних знак≥в, малюнк≥в та ≥нших граф≥чних засоб≥в, €к≥ умовно виражають числов≥ показники тасп≥вв≥дношенн€ м≥ж ними".

√раф≥ки застосовуютьс€ дл€ в≥дображенн€ даних з р≥зною метою:

1) характеристики розвитку €вища в час≥ {пор≥вн€нн€ у час≥);

2) характеристики розвитку €вища у простор≥ (пор≥вн€нн€ у простор≥);

3)встановленн€ ступеню виконанн€ план≥в;

4) характеристики структури €виш на певний момент зм≥н њњ в час≥;

5) вивченн€ залежност≥ та зм≥нност≥ (вар≥ац≥њ) ознак €вищ;

6) економ≥ко-географ≥чноњ характеристики €вищ;

7) швидкого знаходженн€ значенн€ функц≥њ за в≥дпов≥дним значенн€м аргументу, а також наочного зображенн€ функц≥ональних залежностей тощо. ‘орми граф≥к≥в досить р≥зноман≥тн≥. ќсновними Ї: л≥н≥йн≥ д≥аграми (стовпчиков≥, стр≥чков≥, ф≥гурн≥, а також статистичн≥ ламан≥ та крив≥); площинн≥ д≥аграми (квадратн≥, кругов≥, знаки ¬арзара); об'Їмн≥, секторн≥ ≥ рад≥альн≥ д≥аграми; картограми ≥ картод≥аграми тощо (рис. 3.6).

 

 
 

ѕри вибор≥ форми граф≥ка виход€ть з≥ зм≥сту €вища та завдань досл≥дженн€, забезпечуючи найб≥льшу точн≥сть, наочн≥сть ≥ виразн≥сть зображуваних €вищ. ѕобудова кожного з п≥дрозд≥л≥в маЇ своњ особливост≥, але ≥снують загальн≥ правила, €ких необх≥дно дотримуватис€ при њх побудов≥:

1) граф≥к повинен мати назву, €ка в≥дпов≥даЇ зм≥сту зображуваного €вища. Ќазву, €к правило, розм≥щують п≥д граф≥ком;

2) граф≥к повинен точно в≥дображати вих≥дн≥ дан≥, що м≥ст€тьс€ у джерел≥ ≥нформац≥њ, в≥дпов≥дати зм≥сту та лог≥чн≥й природ≥ показник≥в, що в≥дображаютьс€;

3) дл€ зображенн€ на граф≥ку цифрових даних потр≥бно вибрати масштаб ≥ побудувати шкалу. ћасштаб - довжина в≥др≥зка, прийн€того за одиницю вим≥ру. ¬≥н Ї м≥рою дл€ переведенн€ величини зображуваного показника у в≥дпов≥дний розм≥р (довжину, площину тощо) геометричноњ ф≥гури чи л≥н≥њ. ћасштаб повинен встановлюватис€ з урахуванн€м р≥вн≥в €вищ або фактор≥в, тривалост≥ пер≥од≥в часу, €к≥ повинн≥ бути в≥дображен≥ на граф≥ку. ƒл€ полегшенн€ переведенн€ числових значень показник≥в в одиниц≥ встановленого масштабу користуютьс€ шкалою. Ўкала - л≥н≥€, розд≥лена на в≥др≥зки точками, €к≥ розташовують на певн≥й однаков≥й в≥дстан≥ одна в≥д одноњ в≥дпов≥днодо встановленого масштабу. ¬≥дстань м≥ж сус≥дн≥ми точками називаЇтьс€ граф≥чним ≤нтервалом;

4) дл€ наочност≥ зображенн€, зазвичай, користуютьс€ штрихуванн€м, розфарбовуванн€м та ≥ншими умовними позначенн€ми, €к≥ обов'€зково повинн≥ бути по€снен≥.

–озгл€немо основн≥ види граф≥к≥в, що використовуютьс€ в економ≥чному анал≥з≥.

Ћ≥н≥йн≥ граф≥ки. ¬икористовують дл€ зображенн€ ходу виконанн€ завданн€, розвитку €вищ в час≥, а також дл€ наочного зображенн€ залежност≥ одного показника в≥д ≥ншого.

—товпчиков≥ (стр≥чков≥) д≥аграми. ¬икористовують дл€: а) зображенн€ процес≥й розвитку €вноњ у час≥ або дл€ пор≥вн€нн€ однор≥дних €вищ м≥ж собою; б) зображенн€ структури та зрушень, що в≥дбуваютьс€ у склад≥ €вищ.

ѕри побудов≥ стовпчикових д≥аграм дл€ зображенн€ даних використовують вертикально розташован≥ пр€мокутники (стовпчики) однаковоњ ширини. „исло пр€мокутник≥в повинно дор≥внювати к≥лькост≥ зображених показник≥в. ¬исота кожного стовпчика залежить в≥д величини показник≥в, що зображен≥ на д≥аграм≥.

Ќа рис. 3.7 побудована стовпчикова д≥аграма, що зображуЇ розвиток €вища в час≥.

 
 

ѕобудова стовпчикових д≥аграм дл€ зображенн€ структури €вищ, €к≥ вивчаютьс€ (тобто стовпчикових структурних д≥аграм), може зд≥йснюватис€ €к за абсолютними, так ≥ за в≥дносними величинами, €кими характеризуютьс€ питом≥ ваги окремих частин вс≥Їњ сукупност≥. ƒл€ характеристики зрушень, що в≥дбуваютьс€ у структур≥ €вищ, користуютьс€, зазвичай, не абсолютними, а в≥дносними величинами.

ѕри побудов≥ стовпчикових структурних д≥аграм за абсолютними даними загальна висота стовпчик≥в в≥дпов≥даЇ розм≥рам вс≥Їњ сукупност≥, а висоти окремихчастин цих стовпчик≥в - часткам сукупност≥. Ўирина ж ус≥х стовпчик≥в повинна бути однаковою, тобто дл€ характеристики структури ≥ зрушень, що в≥дбуваютьс€ у склад≥ сукупностей, €к≥ виражен≥ в≥дносними величинами, будують стовпчики однаковоњ ширини та висоти, тому що кожен стовпчик в≥дпов≥даЇ 100%. ѕот≥м стовпчики розбиваютьс€ на частини з дотриманн€м тих пропорц≥й, €к≥ Ї в охарактеризован≥й сукупност≥ (рис. 3.8).

” тому раз≥, коли стовпчики розм≥щують не вертикально, а горизонтально, стовпчиков≥ д≥аграми називають стр≥чковими д≥аграмами. “ехн≥ка побудови стр≥чкових д≥аграм така ж сама, що ≥ стовпчикових.

 
 

—екторн≥ д≥аграми. «астосовують дл€ зображенн€ структури €виш. —екторна д≥аграма Ї колом, розд≥леним на сектори, розм≥ри €ких в≥дпов≥дають числовим значенн€м зображених показник≥в (рис. 3.9).

 

 
 

‘≥гурн≥ д≥аграми. «ображенн€ даних за допомогою р€ду ф≥гур певного масштабу називають ф≥гурними д≥аграмами. ƒл€ б≥льшоњ наочност≥ при побудов≥ ф≥гурноњ д≥аграми дан≥ зображуютьс€ ф≥гурами, найб≥льш характерними дл€ €вища, що анал≥зуЇтьс€. Ќаприклад, дан≥ про навантаженн€ вагон≥в на зал≥зниц≥ можна представити р€дом ф≥гур у вигл€д≥ товарного вагону, дан≥ про видобуток вуг≥лл€ - р€дом ф≥гур у вигл€д≥ шахтних вагонеток, наповнених вуг≥лл€м, дан≥ про виробництво автомоб≥л≥в - р€дом ф≥гур у вигл€д≥ автомоб≥л≥в тощо.  ожна з ф≥гур ” подальшому Ї масштабом: вона прир≥внюЇтьс€ до певноњ к≥лькост≥ одиниць зображеного €вища. ” к≥нц≥ р€ду ф≥гур за кожен р≥к навод€тьс€ в≥дпов≥дн≥ показники та зазначаЇтьс€ њх одиниц€ вим≥ру.

«наки ¬арзара. якщо потр≥бно наочно зобразити сукупн≥сть основних ознак €вища, €ке вивчаЇтьс€, ≥ зв'€зок м≥ж ними, причому ц≥ознаки Ї множниками та њх добутком, то використовують граф≥чн≥ знаки, €к≥ вперше, були запропонован≥ рос≥йським статистиком, проф. ¬.≈. ¬арзаром ≥ назван≥, в≥дпов≥дно, знаками ¬арзара.

 
 

Ќаведемо приклад використанн€ даного прийому (табл. 3.8, рис. «Ћќ).

 

¬алова продукц≥€ цеху може бути представлена €к добуток вироб≥тку валовоњ продукц≥њ на одного роб≥тника та середньосписковоњ чисельност≥ роб≥тник≥в.

ѕобудуЇмо дл€ кожного цеху пр€мокутник, число роб≥тник≥в у ньому буде основою пр€мокутника, вироб≥ток роб≥тника - висотою пр€мокутника, а добуток цих показник≥в буде площею пр€мокутника, що характеризуЇ величину валовоњ продукц≥њ (див. рис. 3.10).

Ўирокого застосуванн€ в економ≥чному анал≥з≥ набули с≥тьов≥ граф≥ки, сутн≥сть €ких пол€гаЇ у визначенн≥ критичного шл€ху (критичноњ маси, ц≥ни, часу тощо) зд≥йсненн€ господарських операц≥й, що дозвол€Ї м≥н≥м≥зувати ступ≥нь факторного впливу та визначити "вузьк≥ м≥сц€" у дос€гненн≥ мети. √осподарськ≥ операц≥њ у с≥тьовому граф≥ку подаютьс€ €к певна сукупн≥сть роб≥т, що виконувались, за визначеним алгоритмом.  ожна робота оц≥нюЇтьс€ певними вим≥рниками ц≥нност≥ (варт≥сть, ц≥на та ≥н.). «авданн€ пол€гаЇ у визначенн≥ критичногошл€ху зд≥йсненн€ господарськоњ операц≥њ за вс≥Їю сукупн≥стю виконуваних роб≥т. ÷ей шл€х Ї економ≥чно виправданим або конкурентноспроможним.

 
 

ќптим≥зац≥€ с≥тьових граф≥к≥в зд≥йснюЇтьс€на стад≥њ плануванн€ шл€хом скороченн€ критичного шл€ху або зменшенн€м ц≥ни ресурс≥в дл€ виконанн€ роб≥т, або зм≥ною алгоритмупосл≥довност≥ њх виконанн€. Ќа стад≥њ оперативного економ≥чного анал≥зу та управл≥нн€ с≥тьовий граф≥к - даЇ можлив≥сть контролювати виконанн€ господарських операц≥й, своЇчасно вживати заходи щодо усуненн€ недол≥к≥в.

ћетод с≥тьового граф≥ка при використанн≥ можливостей електронно-обчислювальних машин дозвол€Ї вир≥шити анал≥тичн≥ завданн€ р≥зноњ складност≥ та ц≥льового характеру.

ЌабуваЇ поширенн€ спос≥б побудови анал≥тичного графа", в основу €кого покладено ≤дею методу "дерева ц≥лей"або "дерева р≥шень".

ѕовний граф показник≥в використовуЇтьс€ дл€ розрахунку њх к≥льк≥сних значень, що застосовуютьс€ €к вим≥рники значень фактор≥в дос€гненн€ ц≥лей.  ожен з базових показник≥в основного графа у подальшому подаЇтьс€ власною сукупн≥стю показник≥в, залежн≥сть м≥ж ними та базовим показником в≥дома. «авданн€ пол€гаЇ в тому, щоб на п≥дстав≥ в≥домого приросту базового показника розрахувати прирости показник≥в-фактор≥в, в≥д €ких в≥н залежить. ‘ормал≥зоване та граф≥чне вираженн€ базового показника рентабельност≥ д≥€льност≥ (основних ≥ оборотних засоб≥в) подане в табл. 3.9.

 
 

¬икористанн€ анал≥тичного графа дозвол€Ї рац≥онально орган≥зовувати анал≥тичний процес ≥ визначати центри формуванн€ пром≥жних та остаточних анал≥тичних результат≥в.

ќтже, досл≥джуючи характеристики граф≥к≥в, њх форму та зм≥ст, можна д≥йти певних анал≥тичних висновк≥в. «окрема, в орган≥зац≥йному план≥ забезпечуЇтьс€ рац≥онал≥зац≥€ анал≥тичного ≥нформац≥йного потоку, що п≥двищуЇ економ≥чн≥сть анал≥зу та прискорюЇ розробку анал≥тичних обірунтувань. ” методолог≥чному план≥ дос€гаЇтьс€ €к≥сна оц≥нка, екстрапол€ц≥€ значень динам≥чного р€ду, визначаютьс€ к≥льк≥сн≥ параметри (тренди) зм≥й €вищ≥ процес≥в тощо. Ќаприклад, досл≥джуючи л≥н≥йн≥ залежност≥, €к≥ виражаютьс€ пр€мими у задан≥й площин≥ координат, легко встановити нов≥ значенн€ в≥дпов≥дного динам≥чного р€ду за характеристиками л≥н≥њ на площин≥; досл≥джуючи стохастичн≥ залежност≥ значень нел≥н≥йноњ форми або њх площини, можна встановити €к≥сну характеристику розс≥юванн€ чи граничн≥ норми доц≥льност≥ зм≥н.

¬икористанн€ сучасних комп'ютерних технолог≥й обробки даних, значно полегшуЇ процес побудови граф≥к≥в, знижуЇ трудом≥стк≥сть ≥ п≥двищуЇ €к≥сть. ѕри цьому завданн€м анал≥тика Ї, передус≥м, виб≥р найб≥льш вдалоњ форми граф≥чного наведенн€ даних. ќсобливост≥ проведенн€ граф≥чного анал≥зу п умовах застосуванн€ ≥нформац≥йних комп'ютерних технолог≥й б≥льш детально розгл€даютьс€ у четвертому розд≥л≥ пос≥бника.

¬≥дображенн€ ≥нформац≥њ за допомогою таблиць.

“аблиц≥ с засобом оформленн€ результат≥в зведенн€ також анал≥зу даних. “аблиц≥ дають можлив≥сть подати результати досл≥дженн€ в такому вигл€д≥, €кий полегшуЇ њх читанн€ й анал≥з. ѕри цьому ≥нформац≥€ розташовуЇтьс€ у певному пор€дку, зручному дл€ њњ пор≥вн€нн€ м≥ж собою ≥ обчисленн€ р≥зноман≥тних показник≥в.

«а формою таблиц€ складаЇтьс€ з горизонтальних р€дк≥в ≥ вертикальних граф, перетин €ких утворюють кл≥тини, де розм≥щуютьс€ показники. “ому кожному показнику в таблиц≥ в≥дпов≥дають два заголовки: зверху (назва граф) ≥ зл≥ва (назва р€дк≥в).

«а своњм зм≥стом таблиц€ нагадуЇ граматичне реченн€; навод€тьс€ найменуванн€ €вищ, €к≥ вивчаютьс€ (про кого або про що говоритьс€ в таблиц≥) ≥ показники, €к≥ характеризують стан ≥ розвиток цих €вищ ( щосаме говоритьс€ про €вище, €ке вивчаЇтьс€). “ому в таблиц€х прийн€то вид≥л€ти п≥дмет ≥ присудок.

 
 

ѕ≥дметом таблиц≥ Ї об'Їкт досл≥дженн€, а присудком - система показник≥в, що характеризуЇ об'Їкт. ћакет таблиц≥ наведено на рис. 3.11.

ѕобудова таблиц≥ складаЇтьс€ з двох етап≥в: 1) проектуванн€ макету таблиц≥; 2) заповненн€ макету таблиц≥ даними.

ћакети таблиць повинн≥ готуватис€ заздалег≥дь, до початку анал≥тичноњ роботи, щоб у процес≥ спостереженн€ не були пропущен≥ показники, необх≥дн≥ дл€ побудови п≥дсумкових таблиць. –екомендуЇтьс€ пор≥вн€ти два-три макети з метою вибору одного з них, що найб≥льшою м≥рою в≥дпов≥даЇ зм≥сту матер≥алу.

«агальн≥ правила, €ких необх≥дно дотримуватис€ при побудов≥ таблиць:

1. Ќадтаблицею розм≥щуЇтьс€ загальний заголовок, €кий в≥дпов≥даЇ зм≥сту таблиц≥; зазвичай в ньому наводитьс€ найменуванн€ об'Їкту, до €кого в≥днос€тьс€ в≥домост≥, характер наведених в≥домостей (групуванн€, перел≥к ≥гощо), пер≥од або дата, до €ких вони в≥днос€тьс€, одиниц≥ вим≥ру, €кщо вони однаков≥ дл€ вс≥х показник≥в таблиц≥. якщо показники таблиц≥ мають р≥зн≥ одиниц≥ вим≥ру, то вони навод€тьс€ в назвах р€дк≥в ≥ граф.

2. «аголовки р€дк≥в ≥ граф повинн≥ бути короткими, ч≥ткими ≥ зрозум≥лими, щоб читанн€ таблиц≥ не викликало ускладнень.

3. ѕоказникикожноњ графи навод€тьс€ з однаковим ступенем точност≥ - з точн≥стю до одиниц≥ або до 0,1 одиниц≥ тощо.

4. ќб'Їкти п≥дмета та ознаки присудка розм≥щуютьс€ в певн≥й лог≥чн≥й посл≥довност≥. ” присудку абсолютн≥ значенн€часто доповнюють в≥дносними та середн≥ми.

5. –€дки та графитаблиц≥ нумеруютьс€.¬ присудку, зазвичай, нумеруютьс€ лише графи, €к≥ заповнюютьс€ показниками. √рафи, в €ких наводитьс€ найменуванн€ п≥дмету таблиц≥ та одиниц≥ вим≥ру, позначаютьс€ буквами ј, Ѕ тощо.

6. √рафи присудка нумерують,€кщо таблиц€ займаЇк≥лька стор≥нок. ” найменуванн€х граф ≥нод≥ наводитьс€ спос≥б обчисленн€ показника. Ќаприклад, в граф≥ 3 наводитьс€"гр. 2: гр. 1".

7. “аблиц€ не повинна мати незаповненихкл≥тинок:

Ø €кщо неможливо заповнити кл≥тинку, з огл€ду на в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дного €вища, ставитьс€ прочерк (-);

Ø €кщо заповненн€ кл≥тинки можливе, але необх≥дн≥ дл€цього дан≥ на цей час в≥дсутн≥, то проставл€ютьс€ крапки (...) або робитьс€ позначка "в≥домостей немаЇ";

Ø число 0,0 проставл€Їтьс€ €кщо значенн€ показника в дан≥й кл≥тинц≥ знаходитьс€ за межами точност≥, прийн€т≥й в таблиц≥;

Ø позначка "хФ ставитьс€ в тому раз≥, коли кл≥тинка не п≥дл€гаЇ заповненню.

8. ” таблиц≥ повинн≥ бути частков≥ п≥дсумки ("¬сього") - за окремими групами або п≥дгрупами наведених в таблиц≥ показник≥в загальн≥ п≥дсумки ("–азомФ) - за вс≥ма показниками в ц≥лому.

9. ” раз≥ необх≥дност≥ до таблиц≥ робл€тьс€ прим≥тки та посиланн€. ѕрим≥тки навод€тьс€ €кщо дл€ правильного розум≥нн€ наведених у таблиц≥ показник≥в потр≥бн≥ по€сненн€. ” посиланн€х зазначають джерело наведених в таблиц≥ в≥домостей (зв≥дки вони вз€т≥), уточнюють дату тощо.

«а характеромп≥дмету розр≥зн€ють таблиц≥ трьох вид≥в: прост≥, групов≥ та комб≥нован≥.

простих таблиц€х перераховуютьс€ одиниц≥ сукупност≥ €вища, що вивчаЇтьс€. ѕ≥дмет простоњ таблиц≥ не маЇ групуванн€. ѕриклад простоњ таблиц≥ наведено нижче (табл. 3.10); у п≥дмет≥ - перел≥к вид≥в продукц≥њ, у присудку - дан≥ про обс€ги реал≥зованоњ продукц≥њ за кожним видом продукц≥њ п≥дприЇмства.

 
 

 

ѕрост≥ таблиц≥ широко розповсюджен≥, але часто вони недостатн≥ дл€ анал≥зу, оск≥льки не м≥ст€ть групуванн€ даних.

“аблиц≥, €к≥ м≥ст€ть у п≥дмет≥ групуванн€ за одн≥Їю ознакою, називаютьс€ груповими, ” групових таблиц€х дан≥ за окремими одиниц€ми сукупност≥ поЇднуютьс€ в групи за одн≥Їю ≥стотною ознакою. ѕриклад груповоњ таблиц≥ наведено нижче (табл. 3.11).

 
 

 

ўе б≥льше можливостей дл€ поглибленого анал≥зу ≥нформац≥њ надають таблиц≥, €к≥ м≥ст€ть результати складного групуванн€ за двома або к≥лькома ознаками. “ак≥ таблиц≥ називаютьс€ комб≥нованими. ” комб≥нованих таблиц€х матер≥ал п≥дмету розбиваЇтьс€ на групи та п≥дгрупи за к≥лькома ознаками. ќтже, у групових таблиц€х наводитьс€ просте групуванн€, у комб≥нованих -комб≥новане, що даЇ можлив≥сть встановити зв'€зки м≥ж досл≥джуваними €вищами. ѕрикладом може бути табл. 3.12, наведена нижче

 
 

 

—авицька √.¬. пропонуЇ наступну характеристику вид≥в таблиць в≥дпов≥дно до њх анал≥тичного зм≥сту (рис. 3.12).

 
 

3.3. ≈вристичн≥ прийоми в економ≥чному анал≥з≥

≈вристичними називають спец≥альн≥ прийоми отриманн€ нових знань, €к≥ базуютьс€ на використанн≥ досв≥ду, ≥нтуњц≥њ фах≥вц€ ≥ його творчого мисленн€ €к сукупност≥ властивих людин≥ механ≥зм≥в вир≥шенн€ творчих завдань. ≈вристичн≥ прийоми Ї ун≥версальними, њх застосовують у вс≥х сферах науки та практики.

«астосуванн€ евристичних прийом≥в, зокрема експертних процедур (анкетуванн€, ≥нтерв'ю, експертноњ оц≥нки, ком≥с≥њ ≥ конференц≥њ), даЇ можлив≥сть поповнити нестачу економ≥чноњ ≥нформац≥њ або компенсувати повну њњ в≥дсутн≥сть, прийн€ти нестандартне управл≥нське р≥шенн€ в умовах невизначеност≥ та ризику, перебудувати стратег≥ю п≥дприЇмства в результат≥ зм≥ни ринковоњ кон'юнктури, провести оц≥нку д≥€льност≥ без довготривалого досл≥дженн€ тощо.

ќсновна сфера застосуванн€ евристичних прийом≥в - стратег≥чний анал≥з. ¬≥н застосовуЇтьс€ дл€ прогнозуванн€ розвитку економ≥чноњ ситуац≥њ.

≈вристичн≥ прийоми класиф≥кують за двома ознаками:

Ø за на€вн≥стю або в≥дсутн≥стю алгоритму творчого мисленн€: прийоми маловпор€дкованого пошуку, впор€дкованого пошуку р≥шень ≥ комб≥нован≥;

Ø за характером застосуванн€: ≥ндив≥дуальн≥ та колективн≥.

ƒо прийом≥в маловпор€дкованого пошуку р≥шень - включають прийоми аналог≥њ, ≥нверс≥њ, ≥деал≥зац≥њ тощо. ÷≥ прийоми бувають ≥ндив≥дуальн≥ та колективн≥ й базуютьс€, в основному, на застосуванн≥ людськоњ ≥нтуњц≥њ ≥ введенн≥ де€ких елемент≥в актив≥зац≥њ мисленн€. ¬они спр€мован≥ на створенн€ умов дл€ творчоњ д≥€льност≥ та використовують певн≥ законом≥рност≥ пронесу мисленн€. “ому њх часто називають психолог≥чними.

¬ основ≥ прийом≥в упор€дкованого пошуку р≥шень - науково обірунтований алгоритм творчого процесу, €кий включаЇ етапи, кроки, процедури. ƒан≥ прийоми Ї довол≥ складними комплексними методиками роб≥т. ¬они використовують системний процедурно-алгоритм≥зований п≥дх≥д, тип≥зац≥ю способ≥в вир≥шенн€.

 омб≥нован≥ прийоми використовують €к ≥нтуњц≥ю, так ≥ де€к≥ законом≥рност≥ рац≥ональноњ думки. ¬они спр€мован≥ на комб≥нац≥ю р≥зних метод≥в, €к≥ об'Їднан≥ у в≥дносно стаб≥льну процедурну форму. –озр≥зн€ють ≥ндив≥дуальн≥ та колективн≥ комб≥нован≥ прийоми.

ѕри застосуванн≥ ≥ндив≥дуальних комб≥нованих прийом≥в в≥д кожного експерта отримують незалежн≥ оц≥нки та математично обробл€ють њх дл€ прийн€тт€ Їдиного р≥шенн€.  олективн≥ прийоми передбачають отриманн€ сумарноњ оц≥нки в≥д вс≥х експерт≥в шл€хом сп≥льного обговоренн€ проблеми в результат≥ компром≥с≥в.

ѕрикладом ≥ндив≥дуальних прийом≥в Ї: прийом контрольних питань, прийом ≥ндив≥дуального мозкового штурму, прийом ≥нтерв'ю, прийом сценар≥ю, "ƒельф≥" тощо. ÷≥ прийоми передбачають персональну роботу з кожним експертом. ќднак експерт≥в можна опитувати й заочно, з допомогою спец≥альних анкет. ¬ такому випадку експерт може отримати та проанал≥зувати всю необх≥дну ≤нформац≥ю стосовно розвитку та взаЇмозв'€зк≥в м≥ж об'Їктами анал≥зу.

ѕрикладами колективних прийом≥в Ї: прийом мозкового штурму, прийом "635", прийом синектики, прийом колективного блокнота, прийом ком≥с≥й, метаплан, "за ≥ проти" тощо.

ќсновн≥ переваги ≥ндив≥дуальних прийом≥в пол€гають у можливост≥ використанн€ зд≥бностей ≥ знань окремого експерта, а також у в≥дносн≥й простот≥ проведенн€ ц≥льового анал≥зу. √оловний њх недол≥к - обмежен≥сть знань кожного з опитуваних про стан ≥ розвиток сум≥жних сфер д≥€льност≥.

 
 

ќсновн≥ умови застосуванн€ евристичних прийом≥в наведено на рис. 3.13.

 

–озгл€немо основн≥ евристичн≥ прийоми, що використовуютьс€ в економ≥чному анал≥з≥.

ѕрийом ƒельф≥

÷ей прийом Ї багатор≥вневою процедуроюанкетуванн€ з обробкою ≥ пов≥домленн€м результат≥в кожного туру експертам, €к≥ працюють ≥зольовано один в≥д одного. ≈кспертам пропонуютьс€ питанн€ та формулюванн€ в≥дпов≥дей без аргументац≥њ. Ќаприклад, у в≥дпов≥д€х можуть бути числов≥ оц≥нки параметр≥в. ќтриман≥ оц≥нки оброблюютьс€ з метою визначенн€середн≥х ≥ крайн≥х оц≥нок. ≈кспертам пов≥домл€ютьс€ результати обробки першого туру опитуванн€ з вказ≥вкою розм≥щенн€ оц≥нок кожного. ѕри в≥дхиленн≥ оц≥нки в≥д середнього значенн€ експерт њњ аргументуЇ.

” подальшому (у другому тур≥) експерти зм≥нюють свою оц≥нку, по€снюючи причини коригуванн€. –езультати обробл€ютьс€ ≥ пов≥домл€ютьс€ експертам. ѕри в≥дхиленн€х оц≥нок в≥д середнього значенн€ експерти коментують њх. “ури повторюютьс€, поки оц≥нки не стануть стаб≥льними, розходженн€ - незначними. ѕот≥м ф≥ксують розходженн€ ≥ отримують групову оц≥нку процесу.

≤нтерактивна процедура опитуванн€ з пов≥домленн€м результат≥в та њх аргументац≥Їю спонукаЇ експерт≥в критично осмислювати своњ судженн€. ѕри опитуванн≥ збер≥гаЇтьс€ анон≥мн≥сть в≥дпов≥дей, що забезпечуЇ конф≥денц≥йн≥сть.

"ћозковий штурм"("мозкова атака")

"ћозковий штурм" - найб





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1148 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ѕобеда - это еще не все, все - это посто€нное желание побеждать. © ¬инс Ћомбарди
==> читать все изречени€...

2022 - | 1884 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.239 с.