Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬≥дскановано: ≤лар≥он  ињвський. —лово про закон ≥ благодать // ≤стор≥€ ф≥лософ≥њ ”крањни: ’рестомат≥€.Ц  ., 1994.Ц —. 8 Ц 22




ѕро закон1, що ћойсей2 дав, та про благодать3

≥ ≥стину4, що ≤сусом ’ристом були5; ≥ про те, €к закон

в≥д≥йшов6, благодать же й ≥стина землю усю

заповнили ≥ в≥ра на вс≥ народи поширилась ≥ до

нашого народу руського д≥йшла7; ≥ похвала кагану8

нашому ¬олодимиру9, в≥д нього хрещен≥ були;

≥ молитва до Ѕога в≥д ус≥Їњ земл≥ нашоњ.

√осподи, благослови, ќтче!

Ѕлагословен √осподь Ѕог ≤зрањлев, Ѕог христи€нський10, що в≥дв≥дав ≥ пор€тував людей своњх [Ћк. 1, 68], що не в≥дмовивс€ в≥д створ≥нь своњх остаточно п≥д владою ≥доль≠ського мороку бути ≥ в служ≥нн≥ б≥сам загинути", але спершу показав племен≥ јвраама12 шл€х скрижал€ми ≥ законом13, пот≥м —ином своњм народи вс≥ пор€тував14, Ївангел≥Їм15 ≥ хрещенн€м≤6, навертаючи њх в оновленн€ в≥дро≠дженн€17, в житт€ в≥чне18. “ак звеличим …ого ≥ прославим,  отрого звеличують €нголи19 безупинно, схилимос€ перед Ќим, йому ж поклон€ютьс€ херувими20 та серафими21, бо не погордував полюбити людей своњх, ≥ не посол ≥ не в≥сник, а сам вр€тував нас [≤с. 63, 9], не поз≥рно22 прийшов на землю, а ≤стинно, постраждавши за нас плот≥ю ≥ до смерт≥, ≥ з собою воскресив нас. ƒо живучих на земл≥ людей у плоть убравшись23 прийшов, до сущих в пекл≥, роз≥пнутим й у гр≥б покладеним з≥йшов24, аби усв≥домили ≥ жив≥ ≥ мерт≠в≥ в≥дв≥дуванн€ це ≥ пришест€ Ѕож≥Ї ≥ зрозум≥ли б, що в≥н Ї живим ≥ мертвим всемогутн≥й ≥ сильний Ѕог.

’то ще великий такий, €к Ѕог наш? [ѕс. 76, 14]. ¬≥н один, що творить чудеса. ”становив закон на уготуванн€ ≥стини й благодат≥, бодай навикло у ньому людське Їство в≥д багатобожж€ ≥дольського в≥дходити, в Їдиного Ѕога в≥рувати25, щоб посудина скверна€ Ч людство, омите во≠дою, законом ≥ обр≥занн€м26, прийн€ло молоко благодат≥27 й хрещенн€. Ѕо закон предтечею був ≥ слугою благодат≥ й ≥стин≥, ≥стина ж ≥ благодать Ч слуги прийдешньому в≥≠ку28, життю нетл≥нному. як закон припроваджував зако≠нов≥ п≥длеглих до благодатного хрещенн€, так ≥ хрещенн€ син≥в своњх допускаЇ до житт€ в≥чного. ћойсей бо ≥ проро≠ки29 ’риста пришест€ опов≥ли, ’ристос же ≥ апостоли …о≠го Ч про воскрес≥нн€ ≥ про прийдешн≥й в≥к.

«гадувати в писан≥њ ц≥м пророчеськ≥ пропов≥д≥ про ’ри≠ста ≥ апостольськ≥ вченн€30 про в≥к прийдешн≥й Ч то над≠м≥рн≥сть ≥ марнославство. якщо те, що в ≥нших книгах на≠писано ≥ вам в≥домо, тут викласти, то зневажливост≥ образ був би ≥ честолюбства. Ќе до необ≥знаних бо пишемо, а над≠звичайно сповнених насолоди книжноњ, не до ворог≥в Ѕо≠жих, ≥нов≥рц≥в, а до син≥в …ого, не до чужих, а до спад≠коЇмц≥в небесного царства.

ќдначе про закон, ћойсеЇм даний, ≥ про благодать та ≥стину, що ’ристом були, пов≥сть ц€ Ї.

≤ чого дом≥гс€ закон ≥ чого благодать? —першу закон, пот≥м благодать, спершу т≥нь31, пот≥м ≥стина.

ќбраз же закону ≥ благодат≥ Ч јгар ≥ —арра32, рабин€ јгар ≥ в≥льна —арра [√ал. 4, 24Ч31]. –абин€ спочатку, по≠т≥м в≥льна. Ќехай же розум≥Ї, хто читаЇ [ћт. 24, 15], јвраам з юност≥ своЇњ —арру мав за дружину, в≥льну, а не рабиню. ≤ Ѕог предв≥чно замислив —ина —вого у св≥т по≠слати, щоб “им благодать €вити.

—арра ж не народжувала, оск≥льки непл≥дною була. Ќе зовс≥м непл≥дною, а зачинена була Ѕожим промислом53 на стар≥сть народити [≤ћ, 16, 2]. Ѕезв≥сна ≥ таЇмна34 ѕре≠мудрост≥ Ѕожоњ [ѕс. 50, 8] утаЇн≥ були в≥д €нгол≥в ≥ лю≠дей не €к не€влен≥, а притаЇн≥, ≥ на к≥нець в≥ку вол≥ли з'€≠витис€.

—арра ж сказала јврааму: Ђќсь зачинив мене √осподь Ѕог не народжувати. ”в≥йди до рабин≥ моЇњ јгар≥ ≥ наро≠диш в≥д нењї [≤ћ. 16, 2]. Ѕлагодать же сказала до Ѕога: Ђякщо ще не час з≥йти мен≥ на землю ≥ св≥т пор€тувати, з≥йди на гору —≥най 36 ≥ закон покладиї.

ѕослухавс€ јвраам сл≥в —арриних ≥ ув≥йшов до раби њњ јгар≥ [≤ћ. 16, 2, 4]. ѕослухавс€ ж ≥ Ѕог сл≥в, що в≥д благодат≥, ≥ з≥йшов на —≥най.

Ќародила јгар раба в≥д јвраама, раба в≥д рабин≥, ≥ дав јвраам ≥м'€ йому ≤змањл37 [≤ћ. 16, 15]. «н≥с же ≥ ћойсей з —≥найськоњ гори закон, а не благодать, т≥нь, а не ≥стину.

ѕо ц≥м же, по старост≥ јвраама ≥ —арри, €вивс€ Ѕог јврааму, коли той сид≥в перед дверима курен€ свого оп≥вдень коло дуба ћамр≥йського38. јвраам же вийшов на≠зустр≥ч …ому, уклонивс€ …ому до земл≥ ≥ прийн€в …ого у кур≥нь св≥й [≤ћ. 18, 1Ч5].  оли ж в≥к цей до к≥нц€ набли≠жавс€, в≥дв≥дав √осподь людський р≥д ≥ з≥йшов з небес, в утробу ƒ≥виц≥ ув≥йшов39. ѕрийн€ла ж …ого ƒ≥виц€ з по≠клон≥нн€м в кур≥нь т≥лесний40 безбол≥сно. —казала та до €нгола: Ђќсь € Ч раба господн€. ’ай буде мен≥ по слову “воЇмуї [Ћк. 1, 38|. “од≥ отверз Ѕог утробу —аррину ≥ зачавши народила ≤саака41,Ч в≥льна в≥льного. ќтож, коли в≥дв≥дав Ѕог людське Їство, з'€вились безв≥сна й утаЇна ≥ народилась благодать, ≥стина, а не закон, син, а не раб.

≤ коли в≥д грудей в≥длучили отрока ≤саака ≥ зм≥цн≥в в≥н, учинив јвраам пригощанн€ велике [≤ћ. 21, 8], бо в≥д грудей в≥длучили ≤саака, сина його.

ƒоки був ’ристос на земл≥, доти не визр≥ла благодать, не зм≥цн≥ла ≥ ще годувалас€ грудьми понад 30 рок≥в, доки ’ристос тањвс€42.  оли вже залишила груди ≥ зм≥цн≥ла, з'€вилась благодать Ѕожа ус≥м люд€м [“ит. 2, 11] на …ордан-р≥чц≥, учинив Ѕог пригощанн€ й учту велику з т≥ль≠цем43, годованим [Ћк. 15, 23] одв≥ку, з улюбленим сином своњм ≤сусом ’ристом, поскликавши на сп≥льн≥ радощ≥ не≠бесних ≥ земних, поЇднавши в одне €нгол≥в ≥ людей.

ќп≥сл€ ж, коли побачила —арра ≤змањла, сина јгар≥, €кий бавивс€ з сином њњ ≤сааком, ≥ що кривдив ≤саака ≤з≠мањл, сказала јврааму: Ђѕрожени рабу з сином њњ, бо не може успадковувати син рабин≥ з сином в≥льноњї [≤ћ. 21, 9Ч10; √ал. 4, 30].

ѕо вознес≥нню ж √оспода ≤суса44, коли учн≥ та ≥нш≥, що в ’риста в≥рували, були в ™русалим≥ ≥ обоЇ зм≥шан≥ були Ч ≥удењ ≥ христи€ни, обр≥занн€ законне кривдило хрещенн€ благодатне45 ≥ не приймала в ™русалим≥ христи€нська цер≠ква Їпископа необр≥заного, оск≥льки стар≥йшинами себе вважали обр≥зан≥; утискували сини раб≥в син≥в в≥льних, ≥ бувало м≥ж ними багато незгоди ≥ сварок.  оли ж побачи≠ла в≥льна благодать д≥тей своњх, христи€н, €ких кривдили ≥удењ, сини рабського закону, заволала до Ѕога: Ђѕрожени ≥удейство ≥ з законом розкидай по крањнах! ўо сп≥льного у т≥н≥ з ≥стиною, ≥удейства з христи€нством?ї

≤ вигнано було јгар-рабиню з сином њњ ≤змањлом, й ≤саак, син в≥льноњ, спадкоЇмцем став јвраама, батька свого. ≤ вигнан≥ були ≥удењ ≥ розкидан≥ по крањнах, ≥ д≥ти благода≠т≥, христи€ни, спадкоЇмц€ми стали Ѕога [–им. 8, 17] ≤ ќт≠ц€. ¬≥дходить бо св≥тло м≥с€ц€, коли сонце зас€Ї. “ак ≥ за≠кон, коли благодать з'€вилась. ≤ холод в≥чний згинув, коли сон€чне тепло землю з≥гр≥ло. ≤ вже не т≥сно у закон≥ люд≠ству, а в благодат≥ в≥льно воно ходить. ≤удењ ж бо при св≥чц≥ закону робили своЇ виправданн€46, христи€ни ж при бла≠годатн≥м сонц≥ своЇ спас≥нн€ твор€ть47. ≤удейство т≥нню ≥ законом виправдовувалось, а не спаслось, христи€ни ж ≥стиною ≥ благодаттю не виправдовуютьс€, а спасаютьс€. ¬ ≥удењв бо виправданн€, у христи€н Ч спас≥нн€. ¬иправ≠данн€ у ц≥м св≥т≥ Ї, а спас≥нн€ Ч у майбутньому в≥ц≥. ≤удењ земним радуютьс€, христи€ни ж сущим на небесах. ≤ до того ж виправданн€ ≤удейське недосконале було, бо вони заздр≥сн≥ були, бо не розпросторювалос€ на ≥нш≥ народи, а т≥льки на ≤удею Їдину. ’ристи€нське ж спас≥нн€, благе ≥ щедре, розпросторюЇтьс€ на вс≥ крањ земл≥.

«булось благословенн€: Ђћанас≥ю48, старшого, л≥вою рукою яков благословив, ™фрема ж, молодшого,Ч правою рукою. ’оча ≥ старший ћанас≥€ ™фрема, але за благосло≠венн€м якова меншим став [≤ћ. 48, ≤«Ч16]. “ак ≥ ≥удейст≠во, хоча передн≥ше було, а благодаттю христи€ни вищ≥ ста≠ли.  оли сказав …осип якову: ЂЌа цього, отче, поклади десницю свою, бо старший в≥нї, в≥дпов≥дав яков: Ђ«наю, ча≠до, знаю, ≥ цей буде у люд€х ≥ п≥днесетьс€, а брат його мен≠ший б≥льшим за нього буде ≥ плем'€ його буде у безл≥ч≥ кра≠њнї [≤ћ. 18, 19]. “ак ≥ було. «акон бо передн≥ше був ≥ п≥д≠н≥сс€ не багато й од≥йшов. ¬≥ра ж христи€нська оп≥сл€ з'€вилась, вище першоњ стала ≥ поширилас€ на безл≥ч крањн.

≤ ’ристова благодать усю землю об≥йн€ла ≥, €к вода морська, покрила њњ. ≤ вс≥, ветхе49 в≥дклавши, ветхе в≥д за≠здрощ≥в ≥удейських, нового50 тримаютьс€, за пророкуван≠н€м ≤сайњ51: Ђ¬етхе в≥д≥йшло, а нове вам пров≥щаюї. Ђ—п≥≠вайте Ѕогу п≥сню нову й уславимо ≤м'€ …ого в≥д крањв зем≠л≥: в≥дпливаючим в море ≥ тим, що плавають по н≥м, ≥ на островах ус≥хї[≤с. 42, 9Ч10]. ≤ ще: Ђ“ой, хто служить ће≠н≥, наречений буде ≥м'€м новим, €кщо благословл€тьс€ на земл≥, благословл€ть Ѕога ≥стинногої [≤с. 65, 15Ч16].

–ан≥ше в ™русалим≥ одному клан€лис€ Ѕогу, нин≥ ж ю вс≥й земл≥52. як сказав √едеон 53 Ѕогу: Ђякщо рукою моЇю спасеш ≤зрањль, нехай буде роса на вовн≥ т≥льки, по вс≥й же земл≥ сух≥стьї [—уд. 6, 36Ч38]. ≤ було так. ѕо вс≥й же земл≥ сух≥сть була спершу, коли ≥дольською облудою наро≠ди одержим≥ були ≥ роси благодатноњ не приймали, в ≤удењ бо т≥льки знаний був Ѕог ≥ в ≤зрањл≥ величаве ≥м'€ …ого [ѕс. 75, 2] ≥ в ™русалим≥ одному уславлювали Ѕога. —ка≠зав ще знову √едеон до Ѕога: Ђ’ай буде сух≥сть на вовн≥ т≥льки, по вс≥й земл≥ ж росаї [—уд. 6, 39]. ≤ сталось так. ≤удейство припинилось ≥ закон од≥йшов, жертви неугодн≥, к≥от54, скрижал≥ ≥ жертовник полишен≥ були. ѕо вс≥й зем≠л≥Ч роса, по вс≥й земл≥ в≥ра роз≥йшлась, дощ благодатний зросив, ≥ куп≥ль в≥дродженн€ син≥в своњх у нетл≥нн€ вд€гла.

як самарит€нц≥55 сказав —паситель: Ђ√р€де час, ≥ те≠пер Ї, коли не т≥льки на гор≥ ц≥й, не т≥льки в ™русалимах56 поклон€тьс€ ќтцю, а будуть ≥стинн≥ прихильники, котр≥ поклон€тьс€ ќтцю духом й ≥стиною, бо ќтець таких шукаЇ, що клан€ютьс€ …омуї [≤в. 4, 21, 23Ч24], ≥ саме з —ином ≥ з —в€тим ƒухом67.

“ак ≥ Ї. ѕо вс≥й земл≥ вже славитьс€ —в€та “р≥йц€ ≥ по≠клон≥нн€ приймаЇ в≥д ус≥Їњ твар≥. ћал≥ й велик≥ славл€ть Ѕога за пророцтвом: Ђ≤ навчить кожен ближнього свого ≥ людина брата свого, промовл€ючи Ђсп≥знай √осподаї, бо Ђп≥знають ћене в≥д малих до великихї [™р, 31, 34]. “ак ≥ —паситель ’ристос до ќтц€ промовл€в: Ђ—пов≥дую “ебе, ќтче, √осподь небес ≥ земл≥, що утањв Їси в≥д премудрих ≥ розумних, а в≥дкрив Їси немовл€тамї, Ђпо правд≥, ќтче, таке було благовол≥нн€ перед “обоюї [ћт. 11,25Ч26]. ≤ наст≥льки помилував благий Ѕог людський р≥д, що люди плотськ≥, хрещенн€м ≥ благими д≥лами синами Ѕогу ≥ при-частниками ’ристу стають. як каже Ївангел≥ст: Ђ“им, хто прийн€в …ого, дасть њм владу чадами Ѕожими бути, в≥рую≠чими в ≤м'€ …ого, тим, що не в≥д кров≥ ≥ не в≥д хтивост≥ плотськоњ, не в≥д хтивост≥ мужеськоњ, а в≥д Ѕога народи≠лисьї58 [≤в. 1, 12Ч13] —в€тим ƒухом у —в€т≥й купел≥. ”се ж це Ѕог наш на небесах ≥ на земл≥, усе, що забажав, ство≠рив [ѕс. 113, 11].

“ож хто не прославить, хто не похвалить, хто не покло≠нитьс€ величност≥ слави …ого! ’то не подивуЇтьс€ безм≥р≠ному людинолюбству …ого!

« передв≥ку в≥д ќтц€ народжений, Їдиний сп≥ввладичний ќтцю Їдиносущий. як сонц€ св≥тло з≥йшов на землю, в≥дв≥дав людей своњх, не в≥длучаючись в≥д ќтц€, ≥ вт≥ливс€ в≥д ƒ≥виц≥, чистоњ, безмужньоњ ≥ без скверни, ув≥йшов, —ам лише в≥дав €к, плоть прийн€в; вийшов, так само €к ≥ вв≥≠йшов, Їдиний в≥д “р≥йц≥ у двох Їствах.

—повна людина по плот≥, а не поз≥рн≥сть, ≥ сповна Ѕог по Ѕожеству, а не просто людина, що показала на земл≥ Ѕожественне ≥ людське...

≤ збулос€ слово —пасител€: ЂЅагато хто в≥д сходу ≥ за≠ходу прийдуть ≥ возл€жуть з јвраамом, ≤сааком ≥ яковом у царств≥ небесн≥м, а сини царства вигнан≥ будуть у тьму кром≥шнюї75 [ћт. 8, 11, 12]. ≤ ще: Ђ¬≥дн≥метьс€ в≥д вас царство Ѕоже ≥ в≥ддадуть його крањнам, що творитимуть плоди …огої [ћт. 21, 43]. ƒо них же послав учн≥в своњх, кажучи: Ђ≤д≥ть по всьому св≥ту, пропов≥дуйте ™вангел≥Ї вс€к≥й твар≥, бо хто в≥руЇ ≥ хреститьс€, вр€тований будеї [ћр. 16, 15, 16]. ≤ Ђ≤д≥ть ≥ навч≥ть ус≥ народи, хрест€чи њх в ≥м'€ ќтц€ ≥ —ина ≥ —в€того ƒуха, навчаючи дотримува≠тис€ усього, що запов≥дав вамї [ћт. 28, 19, 20].

√оже благодат≥ й ≥стин≥ на нових людей зас€€ти. ЂЌе вливають бо,Ч за словами √осподн≥ми,Ч вина нового, вченн€ благодатного, у м≥хи ветх≥, в ≥удейств≥ постар≥л≥, а €кщо так, то продерутьс€ м≥хи ≥ вино проллЇтьс€ї [ћт. 9, 17]. Ќе змогли бо закону т≥н≥ утримати, багато раз≥в ≥до≠лам поклон€лис€, то €к ≥стинноњ благодат≥ втримають учен≠н€? јле новому вченню Ч нов≥ м≥хи, нов≥ народи, ≥ обоЇ збережутьс€.

“ак ≥ Ї. ¬≥ра благодатна по вс≥й земл≥ розповсюдилас€ ≥ до нашого народу руського д≥йшла. ≤ озеро закону висох≠ло, ™вангельське ж джерело наводнилос€ ≤ всю землю по≠крило ≥ до нас розлилось. ќсь бо вже ≥ ми з ус≥ма христи€≠нами славим —в€ту “р≥йцю, а ≤уде€ мовчить. ’риста слав≠л€ть, а ≥удењв проклинають. Ќароди приведен≥76, а ≥удењ в≥дкинут≥. як пророк ћалах≥€ пров≥щав: ЂЌемаЇ у мене благовол≥нн€ до син≥в ≤зрањльських ≥ жертви з рук њх не прийму. јдже в≥д сходу до заходу ≤м'€ ћоЇ славл€ть в ус≥х странах, на вс€кому м≥сц≥ ф≥м≥ам ≤мен≥ ћоЇму прино≠ситьс€. ≤м'€ ћоЇ величне в странахї [ћал. 1, 10, 11]. ≤ ƒа≠вид77: Ђ”с€ земл€ хай поклонитьс€ “об≥ ≥ сп≥ваЇ “об≥ї [ѕс. 65, 4]. Ђ√осподи, √осподь наш! яке дивне ≤м'€ “воЇ по вс≥й земл≥!ї [ѕс. 8, 2; 8, 10].

≤ вже не ≥долослужител€ми називаЇмос€, а христи€на≠ми, вже не позбавленими над≥њ [™ф. 2, 12], а покладаючими над≥њ на житт€ в≥чне. ≤ вже не капища б≥сам створюЇмо, а ’ристов≥ церкви зводимо. ”же не приносим одне одного у жертву б≥сам, а ’ристос за нас в жертву приноситьс€ ≥ дробимий буваЇ в жертву Ѕогу ≥ ќтцю 78. ≤ вже не жертовну кров скуштовуючи гинемо, а ’ристовоњ пречистоњ кров≥ скуштовуючи спасаЇмось.

”с≥ крањни благий Ѕог наш помилував ≥ нас не зр≥кс€. «ажадав ≥ пор€тував нас ≥ у розум≥нн€ ≥стини прив≥в.

” порожн≥й ≥ посохл≥й земл≥ наш≥й, ≥дольською спекою висушен≥й, раптом джерело заструмилос€ ™вангельське, напуваючи усю землю нашу. як ≤сай€ сказав: Ђ¬≥дкри≠Їтьс€ вода тим, що йдуть по безодн≥, ≥ буде пустел€ безвод≠на болотом, ≥ в земл≥ спрагл≥й джерело води будеї [≤с. 35, 6, 7].

Ѕули ми сл≥пими й ≥стинного св≥тла не бачили, в оман≥ ≥дольськ≥й блукали, до того ж ≥ глух≥ були до вченн€ —пасителевого. ѕомилував нас Ѕог, зас€€ло ≥ в нас св≥тло розу≠му, щоб сп≥знали …ого за пров≥щенн€м; Ђ“од≥ в≥дкриютьс€ оч≥ сл≥пих ≥ вуха глухих почуютьї [≤с. 35, 5].

—потикалис€ ми на пут€х загибел≥, коли за б≥сами про≠стували ≥ пут≥, спр€мовуючого до житт€, не в≥дали, ≥ до того ж бурмотали €зиками, благаючи ≥дол≥в, а не Ѕога сво≠го ≥ “ворц€. ¬≥дв≥дало нас людинолюбство Ѕоже, ≥ вже не простуЇм усл≥д за б≥сами, а €сно славимо ’риста, Ѕога нашого, по пророкуванню: Ђ“од≥ стрибне, наче олень, куль≠гавий ≥ зрозум≥лою буде мова недор≥куватихї [≤с. 35, 5, 6|. –ан≥ше ми були €к зв≥р≥, €к скотина, не розум≥ли, де л≥ве ≥ де праве, земним оп≥кувались, ан≥трохи не п≥клувались о небесн≥м. јле послав √осподь ≥ до нас запов≥д≥, €к≥ у жит≠т€ в≥чне спр€мовують. «а пров≥сництвом …ос≥њним 79: Ђ≤ бу≠де того дн€,Ч говорить √осподь,Ч запов≥даю њм зав≥т з птиц€ми небесними ≥ зв≥рами земними ≥ кажу люд€м не моњм: ЂЋюди ви ћоњ!ї ≥ т≥ в≥дкажуть: Ђ√осподь Ѕог ти наш!ї [ќс. 2, 16, 18,23].

ќтже сторонн≥ми були Ч людьми Ѕожими нар≥клись, во≠рогами були, а синами …ого прозвались. ≤ тепер не хулим …ого €к ≥удењ, а христи€нськи благословл€Їм, не змовл€Ї≠мось €к роз≥пнути, а €к роз≥пнутому поклонитис€. Ќе роз≠пинаЇм —пасител€, а руки до Ќього зд≥ймаЇм; не простром≠люЇмо ребра …ому80, а в≥д ран Ч джерела нетл≥нн€ Ч п'Ї≠мо; не тридц€ть ср≥бн€к≥в81 отримуЇмо за Ќього, а один одного ≥ все житт€ наше …ому вручаЇм; не тањм воскрес≥нн€, а в ус≥х осел€х вигукуЇмо: Ђ’ристос воскрес ≥з мертвих!ї; не кажем, що викрадений був82, а кажем, що на небеса возн≥сс€, де ≥ був; не в≥дкидаЇм в≥ру в Ќього, а, €к ѕет≠ро83, до Ќього звертаЇмось: Ђ“и Їси ’ристос, —ин Ѕога жи≠вого!ї; з ’омою84 вигукуЇм: Ђ√осподь наш ≥ Ѕог “и Їси!ї; з розб≥йником кажем: Ђѕом'€ни нас, √осподи, в царств≥њ —воњм!ї. ≤ так, в≥руючи в Ќього ≥ —в€тих ќтц≥в семи собо≠р≥в85, запов≥дей дотримуючись, молимо Ѕога ще ≥ ще допо≠могти ≥ настановити нас на путь, запов≥даний Ќим...

¬ихвал€Ї ж похвальними словами –имська земл€ ѕет≠ра ≥ ѕавла87, в≥д них же ув≥рували в ≤суса ’риста, —ина Ѕожого; јз≥€ й ≈фес ≥ ѕатм Ч ≤вана Ѕогослова88; ≤нд≥€ Ч ’ому; ™гипет Ч ћарка89. ”с≥ крањни ≥ м≥ста ≥ люди шану≠ють ≥ прославл€ють кожне своњх учител≥в, €к≥ навчили њх православн≥й в≥р≥.

ѕохвалимо ж ≥ ми по сил≥ наш≥й малими похвалами велике ≥ дивне створившого Ч нашого учител€ ≤ наставни≠ка, великого кагана нашоњ земл≥ ¬олодимира, онука ста≠рого ≤гор€90, сина славного —в€тослава91, €к≥ в роки воло≠дарюванн€ свого мужн≥стю ≥ хоробр≥стю уславилис€ в крањнах багатьох. ≤ понин≥ перемоги ≥ могутн≥сть њх споми≠наютьс€ ≥ прославл€ютьс€. јдже не в слабк≥й ≥ безв≥сн≥й земл≥ володарювали, а в –уськ≥й, що знана й чувана Ї в ус≥х чотирьох к≥нц€х земл≥!

—ей славний в≥д славних народивс€, благородний в≥д благородних каган наш ¬олодимир. ≤ вир≥с ≥ зм≥цн≥в, в≥д дит€чих л≥т змужн≥в, м≥ццю ≥ силою вдосконалюючись, мужн≥стю ≥ розумом дос€гнув усп≥ху. ≤ будучи самодерж≠цем земл≥ своЇњ, п≥дкорив соб≥ навколишн≥ крањни: одних миром, а непок≥рливих мечем. ќтож коли жив в≥н ≥ землю свою пас правдою, мужн≥стю ж ≥ розумом, з≥йшла на нього мил≥сть ¬ишнього Ч погл€нуло на нього всемилостиве око благого Ѕога, ≥ зас€€в розум у серц≥ його, щоби розум≥ти суЇту ≥дольськоњ омани, с€гнути Їдиного Ѕога, що створив усю твар видиму ≥ невидиму. ќпр≥ч того, чув в≥н пост≥йно про благов≥рну землю √рецьку, христолюбиву ≥ сильну в≥≠рою, де Їдиного Ѕога у “р≥йц≥ шанують ≥ поклон€ютьс€, €к д≥ють у них сили 92 ≥ чудеса ≥ знаменн€, €к церкви людьми наповнен≥, €к ус≥ гради благов≥рн≥ в молитвах сто€ть, ус≥ перед Ѕогом сто€ть. ≤ се слухаючи, зажадав серцем, запа≠ливс€ духом, щоби бути йому христи€нином ≥ земл≥ його. “ак ≥ сталось.  оли Ѕог побажав, людське Їство скинув ≥з себе каган наш ≥ з ризами ветхоњ людини зн€в тл≥нне, струснув прах нев≥р'€, ув≥йшов у св€ту куп≥ль ≥ в≥дродивс€ в≥д ƒуха ≥ води, у ’риста хрестивс€, у ’риста зод€гнувс€ ≥ вийшов з купел≥ очищеним, сином став нетл≥нн€, сином воскрес≥нн€, ≥м'€ прийн€в славнозв≥сне ≥з покол≥нн€ у по≠кол≥нн€ ¬асил≥й93, з €ким записаний у книги животи94 у вишньому град≥ ≥ нетл≥нн≥м ™русалим≥.

¬≥д того часу ≥ до цього часу не припин€Їтьс€ подвиг благов≥р'€. ≤ не тим т≥льки €вив сущу в н≥м до Ѕога любов, а ще потрудивс€, запов≥дав по вс≥й земл≥ хреститис€ в ≥м'€ ќтц€ ≥ —ина ≥ —в€того ƒуха, €сно ≥ громогласно по вс≥х м≥стах прославл€ти —в€ту “р≥йцю ≥ вс≥м христи€нам бу≠ти Ч незнатним ≥ знатним, рабам ≥ в≥льним, юним ≥ старим, бо€рам ≥ простолюдц€м, багатим ≥ вбогим.

≤ не було н≥ Їдиного, щоби супротививс€ благочестивому його повел≥нню, а €кщо хто й не любов'ю, то п≥д страхом того, хто звел≥в, хрестивс€, оск≥льки було благов≥р'€ його з владою поЇднане. ≤ водночас95 ус€ земл€ наша уславила ’риста з ќтцем ≥ з —ином ≥ з≥ —в€тим ƒухом.

“од≥ почав морок ≥дольський в≥д нас в≥дходити ≥ зор≥ благов≥р'€ з'€вилис€. “од≥ тьма б≥сослуж≥нн€ згинула ≥ сло≠во ™вангельське землю нашу ос€€ло; капища були зруйно≠ван≥ й церкви поставлен≥; ≥доли порозтрощуван≥ й ≥кони св€тих по€вилис€; б≥си повт≥кали Ч хрест гради осв€тив, пастир≥ словесних овець ’ристових Ч Їпископи стали пе≠ред св€тим в≥втарем, жертви чист≥ п≥днос€ть попи ≥ ди€ко≠ни; ≥ ввесь кл≥р прикрасив ≥ у красу вбрав св€т≥ церкви; апостольська труба ≥ ™вангельський гр≥м ус≥ м≥ста напов≠нили; ф≥м≥ам, що Ѕогу куримо, пов≥тр€ осв€тив; монастир≥ на горах поставали, ченц≥ з'€вились; чолов≥ки ≥ ж≥нки, не≠знатн≥ ≥ знатн≥ Ч ус≥ люди наповнили св€т≥ церкви, усла≠вили Ѕога, промовл€ючи: Ђ™диний —в€тий, Їдиний √осподь ≤сус ’ристос во славу Ѕогу ќтцю! јм≥нь! ’ристос перем≥г! ’ристос подолав! ’ристос воцаривс€! ’ристос прославив≠с€! ¬еликий “и, √осподи, ≥ чудесн≥ д≥ла “воњ! Ѕоже наш, слава “об≥!ї

“ебе ж бо €к похвалимо, о чесний ≥ славний серед зем≠них владик, премужн≥й ¬асил≥ю? як доброт≥ твоњй по≠дивуЇмось, могутност≥ й сил≥? як в≥дд€чимо за те, що то≠бою сп≥знали √оспода ≥ омани ≥дольськоњ позбавились, що твоњм повел≥нн€м по вс≥й земл≥ твоњй ’ристос славитьс€? ≤ €к назвемо тебе, христолюбче, друже правди, розуму м≥с≠це, милостин≥ гн≥здо? як ув≥рував? як розгор≥вс€ любов'ю до ’риста? як поселивс€ у тоб≥ розум, вищий розуму зем≠них мудрец≥в, щоб невидиме полюбити ≤ до небесних спр€≠муватис€? як знайшов ’риста, €к в≥ддавс€ …ому? ѕов≥дай нам, рабам твоњм, пов≥дай, учителю наш, зв≥дки пов≥€ли на тебе пахощ≥ —в€того ƒуха? ƒе випив солодку чашу розу≠м≥нн€ майбутнього житт€? «в≥дки спов≥дав ≤ убачив, що благий √осподь? Ќе бачив ти ’риста, не ходив за Ќим. як учнем …ого став? ≤нш≥, €к≥ бачили …ого, не в≥рили, ти ж не бачив ≥ ув≥рував! ¬о≥стину збулось на тоб≥ блаженство √оспода ≤суса, сказане ’ом≥: ЂЅлаженн≥ от≥, що не бачили й ув≥рувалиї [њв. 20, 29]...

ƒо того ж, хто опов≥сть про численн≥ милостин≥ й щед≠роти, €к≥ день ≥ н≥ч чинив ти убогим ≥ сиротам, бол€щим ≥ боржникам, удовиц€м ≥ вс≥м нужденним, що потребують милост≥. Ѕо чув ти слово ƒанињла до Ќавуходоносора: Ђѕо≠рада мо€, нехай буде до вподоби тоб≥, царю Ќавуходоносоре: Ђ√р≥хи твоњ милостин€ми спокутуй ≥ несправедливост≥ твоњ щедротами до б≥днихї [ƒан. 4, 24]. ≤ те, що чув ти, о достойний, не на погов≥р полишив сказане, а д≥лом справ≠див: прохачам подаючи, голих од€гаючи, голодних ≥ спраг≠лих насичуючи, бол€щих вс≥л€ко ут≥шаючи, боржник≥в ви≠купаючи, поневоленим свободу даруючи. “воњ щедроти ≥ ми≠лостин≥ ≥ нин≥ людьми поминаютьс€, особливо перед Ѕогом та €нголами …ого, њй завд€ки, люб≥й Ѕогов≥ милостин≥, багато спод≥вань маЇш на Ќього €к ≤стинний ’ристовий раб. ≤ допомагають слова, сказан≥: Ђћил≥сть вища за судї [як. 2, 13] ≥ Ђћилостин€ мужа €к печать з нимї [—ир. ≤7, 22]. ƒостеменн≥ше ж самого √оспода слово: ЂЅлаженн≥ милостив≥, бо вони помилуван≥ будутьї [ћт. 5, 7]. ≤нше ж, €сн≥ше ≥ в≥рн≥ше св≥дченн€ наведем про тебе, сказане у св€тих писанн€х якова апостола: Ђ“ой, хто наверне гр≥ш≠ника в≥д блудноњ дороги його, спасе душу в≥д смерт≥ ≥ по≠криЇ безл≥ч гр≥х≥вї [як. 5, 20]. якщо тому, хто одну лю≠дину навернув, ст≥льки в≥дд€ки в≥д благого Ѕога, то €ке ж спас≥нн€ отримав ти, ¬асил≥ю, €кий т€гар гр≥ховний скинув, в≥двернувши в≥д омани ≥дольськоњ не одну людину, не де≠с€ть, не м≥сто, а всю крањну с≥ю!

ѕоказуЇ нам ≥ запевн€Ї сам —паситель ’ристос, €кою славою ≥ честю сподобив тебе на небесах, кажучи: Ђ’то ћене визнаватиме перед людьми, того ≥ я перед ќтцем ћоњм, що на небесахї [ћт. ѓќ, 32]. ≤ €кщо визнанн€ одер≠жуЇ сам по соб≥ в≥д ’риста перед Ѕогом ќтцем той, хто спов≥дував …ого т≥льки перед людьми, то ск≥льки ж похвал в≥д Ќього матимеш, що не т≥льки спов≥дував, що —ин Ѕо≠жий Їсть ’ристос, а спов≥дував ≥ в≥ру …ого запровадив не в одн≥м собор≥, а по вс≥й земл≥ с≥й, ≥ церкви христи€нськ≥ позводив, служител≥в …ому поставив.

“и, упод≥бнена€ великого  ост€нтина96: р≥внорозумний, р≥внохристолюбивий! як  ост€нтин, шануЇш служител≥в √оспода! ¬≥н з≥ —в€тими ќтц€ми Ќ≥кейського собору97 за≠кон люд€м установив, ти ж Ч з новими нашими отц€ми, Їпископами, сходивс€ часто, з великим смиренн€м радив≠с€, €к серед людей сих, €к≥ щойно сп≥знали √оспода, закон установити. ¬≥н у елл≥н≥в ≥ римл€н цЇсарство Ѕогу п≥дко≠рив, ти ж Ч на –ус≥. ¬же ≥ в них, ≥ в нас ’ристос ÷еса≠рем зветьс€. ¬≥н з≥ своЇю мат≥р'ю ќленою хрест в≥д ™ру≠салима прин≥с98 ≥ по всьому св≥т≥ своЇму роз≥слав частини його, в≥ру утвердили. “и ж бабкою твоЇю ќльгою " прин≥с хрест в≥д нового ™русалима Ч града  ост€нтина100 поус≥й земл≥ своњй поставив ≥ утвердив в≥ру. “ебе, що упод≥б≠нивс€  ост€нтину, Їдиною з ним славою ≤ честю в≥дзначив √осподь на небесах благов≥р'€ твого заради, що мав ти у житт≥ своЇму.

ƒобрий пастух благов≥р'ю твоЇму, о блаженний,Ч св€≠та церква св€тоњ Ѕогородиц≥ ћар≥њ101, €ка створена на пра≠вов≥рн≥й основ≥ ≥ де мужнЇ твоЇ т≥ло нин≥ лежить, оч≥куючи труби архангельськоњ.

ƒобрий вельми ≥ в≥рний св≥док Ч син тв≥й √еорг≥й102, його поставив √осподь наступником твоњм, твого володарю≠ванн€. Ќе порушуЇ в≥н твоњх устав≥в, а стверджуЇ; не змен≠шуЇ надбань твого благов≥р'€, а навпаки зб≥льшуЇ; не го≠ворить, а д≥Ї, вивершуЇ тобою незавершене, €к —оломон103 д≥ла ƒавидов≥. ≤ д≥м божий великий —в€т≥й …ого ѕремуд≠рост≥104 створив на св€т≥сть, на осв€ченн€ м≥ста твого, њњ вс≥л€кою красою прикрасив, золотом ≥ ср≥блом ≥ кам≥нн€ми коштовними ≥ посудом св€щенним, ≤ Ї церква ц€ дивна ≥ славна серед навколишн≥х крањн, тому що не знайти такоњ в ус≥й п≥вн≥чн≥й земл≥ в≥д сходу до заходу. ≤ славне м≥сто твоЇ  ињв величн≥стю, €к в≥нцем, ув≥нчав. ¬≥ддав людей своњх ≥ град св€т≥й, всеславн≥й, скор≥й на пом≥ч христи€нам, —в€т≥й Ѕогородиц≥, њй же ≥ церкву на ¬еликих воротах ство≠рив в ≥м'€ першого градського св€та Ѕлагов≥щенн€ 105.

≤ те прив≥танн€, що архангел дав ƒ≥виц≥, буде ≥ граду цьому, ƒо нењ бо: Ђ–адуйс€, обрадувана, √осподь з тобою!ї [Ћк. 1, 28], до града ж: Ђ–адуйс€, благов≥рний граде, √ос≠подь з тобою!ї

¬стань, о чесний муже, з гробу твого! ¬стань, струсни сон! Ѕо не помер ти, а спиш до сп≥льного вс≥м пробуджен≠н€! ¬стань, ти не вмер! Ќе подобаЇ вмирати тому, хто в≥руЇ у ’риста, що житт€ дав усьому св≥ту! —трусни сон, п≥дведи оч≥, ≥ побачиш, €коњ чест≥ √осподь там тебе сподобив ≥ на земл≥ не на непам'€ть залишив синам твоњм.

¬стань, воззри на чадо своЇ √еорг≥€! ƒивись на утробу свою, дивись на милого свого! ƒивись, його √осподь вив≥в в≥д чресл твоњх! ƒивись на того, хто прикрашаЇ престол земл≥ твоЇњ ≥ зрадуйс€ ≥ звеселись! ƒо того ж подивись ≥ на благов≥рну нев≥стку твою ≤рину! 106 ѕодивись на онук≥в твоњх ≥ правнук≥в, €к живуть, €к охорон€Ї √осподь њх, €к благов≥р'€ тримають по запов≥данню твоЇму, €к славл€ть ’риста, €к поклон€ютьс€ ≤мен≥ …ого! ƒивись же ≥ на град, величн≥стю с€ючий! ƒивись на церкви процв≥таюч≥, дивись, на христи€нство зростаюче, дивись на град, ≥конами св€ти≠ми осв≥тлений ≥ виблискуючий та в≥д ф≥м≥аму духм€ний ( ≥ хвалами ≥ божественними п≥сн€ми наповнений!

≤ все це побачивши, зрадуйс€ ≥ звеселись, бо тв≥й правов≥рний зас≥в не був повисушений спекотою нев≥р'€, а дощем Ѕожоњ допомоги зр≥с ≥ став багатопл≥дним!..





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 489 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬елико ли, мало ли дело, его надо делать. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2296 - | 1964 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.028 с.