Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Tractatus Logico-Philosophicus




 

4.064     4.0641     4.1 4.11   4.111     4.112   4.1121     4.1122   4.113 4.114   4.115 4.116   4.12   4.121     4.1211   4.1212 4.1213   4.122     4.1221   4.123     4.124     4.1241      ожне реченн€ повинне вже мати €кийсь зм≥ст; ствердженн€ не може надати реченню зм≥сту, бо воно €краз ≥ стверджуЇ зм≥ст. “е саме можна сказати про запереченн€, ≥ т. д. ћожна було б сказати: запереченн€ вже маЇ стосунок до лог≥чного м≥сц€, означуваного запере≠ченим реченн€м. –еченн€, €ке щось заперечуЇ, означаЇ ≥нше ло≠г≥чне м≥сце, н≥ж заперечене реченн€. ѕерше реченн€ означаЇ лог≥чне м≥сце з допомо≠гою лог≥чного м≥сц€ запереченого реченн€, опи≠суючи його €к розташоване поза тим другим. ”же з того, що заперечене реченн€ можна знов заперечити, видно, що заперечене вже Ї реченн€м, а не т≥льки ще матер≥алом до реченн€. –еченн€ показуЇ ≥снуванн€ й не≥снуванн€ того чи ≥ншого стану речей. —укупн≥сть правдивих речень становить собою ц≥л≥сть природознавства (або сукупн≥сть природ≠ничих наук). ‘≥лософ≥€ не належить до природничих наук. (—лово Ђф≥лософ≥€ї маЇ означати щось таке, що стоњть понад природничими науками або нижче в≥д них, але не пор€д ≥з ними). ћета ф≥лософ≥њ Ч лог≥чне по€сненн€ думок. ‘≥лософ≥€ Ч не вченн€, а д≥€льн≥сть. ‘≥лософська прац€ складаЇтьс€ великою м≥рою з по€снень. ѕ≥дсумок ф≥лософ≥њ Ч не Ђф≥лософськ≥ суджен≠н€ї, а по€сненн€ суджень. ‘≥лософ≥€ повинна по€снювати й ч≥тко розмежо≠вувати думки, що звичайно бувають довол≥ темн≥ й невиразн≥. ѕсихолог≥€ не б≥льше спор≥днена з ф≥лософ≥Їю, н≥ж будь-€ка ≥нша природнича наука. “еор≥€ п≥знанн€ Ї ф≥лософ≥Їю психолог≥њ. ’≥ба моЇ вивченн€ системи умовних знак≥в не в≥дпов≥даЇ вивченню процес≥в мисленн€, €кому ф≥лософи надавали такого великого значенн€ дл€ ф≥лософ≥њ лог≥ки? ј вони здеб≥льшого лише заплу≠тувались у неважливих психолог≥чних досл≥джен≠н€х, ≥ така сама небезпека ≥снуЇ ≥ в моЇму метод≥. “еор≥€ ƒарв≥на маЇ з ф≥лософ≥Їю не б≥льше сп≥льного, н≥ж будь-€ка ≤нша природнича г≥потеза. ‘≥лософ≥€ обмежуЇ коло суперечних питань у природознавств≥. ¬она маЇ визначати меж≥ мислимого, а тим самим ≤ немислимого. ¬она маЇ обмежувати немислиме зсередини, че≠рез мислиме. ѕоказуючи €сно мислиме, вона тим самим пока≠же немислиме. ”се, що взагал≥ можна подумати, можна поду≠мати €сно. ”се, що можна випов≥сти, можна випо≠в≥сти €сно. –еченн€ може в≥ддати всю д≥йсн≥сть, але не може в≥ддати того, що йому треба мати сп≥льне з д≥йсн≥стю, щоб могти в≥ддати њњ: лог≥чну форму. ўоб спромогтис€ в≥ддати лог≥чну форму, ми мали б спромогтис€ стати з≥ своњм реченн€м поза лог≥кою, тобто поза св≥том. –еченн€ не може в≥ддавати лог≥чну форму, вона в≥ддзеркалюЇтьс€ в ньому. ћова не може в≥ддавати того, що в≥ддзерка≠люЇтьс€ в н≥й. ћи не можемо виразити мовою те, що саме виражаЇ себе в н≥й. –еченн€ показуЇ лог≥чну форму д≥йсност≥. ¬оно ви€вл€Ї њњ. “ак реченн€ показуЇ, що воно охоплюЇ пред≠мет а; двоЇ речень fa ≥ gа показують, що в обох них ≥детьс€ про той самий предмет.  оли двоЇ речень суперечать одне одному, то це видно з њхньоњ структури; так само, коли одне реченн€ виходить ≥з другого. ≤ т. д. “е, що може бути показане, не може бути ска≠зане. “епер нам зрозум≥ле також наше почутт€, що ми маЇмо правильну лог≥чну конструкц≥ю, €кщо т≥ль≠ки в наш≥й систем≥ умовних знак≥в усе правильне. ћожна говорити в певному розум≥нн≥ про фор≠мальн≥ властивост≥ предмет≥в ≥ стан≥в речей або ж про властивост≥ структури факт≥в, ≤ в тому самому розум≥нн≥ Ч про формальн≥ взаЇмозв'€зки ≥ взаЇмозв'€зки структур. («ам≥сть Ђвластив≥сть структуриї € кажу також Ђвнутр≥шн€ властив≥стьї; зам≥сть ЂвзаЇмозв'€зок структурї Ч Ђвнутр≥шн≥й взаЇмозв'€зокї. я впроваджую ц≥ терм≥ни, щоб показати, зв≥дки походить зм≥шуванн€ внутр≥шн≥х взаЇмозв'€зк≥в з≥ справжн≥ми (зовн≥шн≥ми) взаЇмозв'€зками, таке поширене серед ф≥лософ≥в). ѕроте ≥снуванн€ таких внутр≥шн≥х властивостей ≥ взаЇмозв'€зк≥в не можна стверджувати реченн€≠ми,Ч воно ви€вл€Їтьс€ в реченн€х, €к≥ показують той стан речей ≥ в €ких ≥детьс€ про т≥ властивост≥. ¬нутр≥шню властив≥сть факту можна було б та≠кож назвати його рисою. (ƒесь у такому розу≠м≥нн≥, €к ми говоримо про риси обличч€). ¬ластив≥сть Ї внутр≥шньою, коли не можна на≠в≥ть подумати, що предмет, про €кий ≥детьс€, не маЇ њњ. (÷€ син€ барва ≤ та ≤нша перебувають ео ≥рsо[153] у взаЇмозв'€зку €сного з темним. Ќе можна нав≥ть подумати, щоб ц≥ два предмети не перебували в такому взаЇмозв'€зку). (“ут умовному вживанню сл≥в Ђвластив≥стьї та ЂвзаЇмозв'€зокї в≥дпов≥даЇ умовне вживанн€ сло≠ва Ђпредметї). ≤снуванн€ внутр≥шньоњ властивост≥ можливоњ ситуац≥њ виражаЇ не реченн€; у реченн≥, що репре≠зентуЇ ту властив≥сть, њњ виражаЇ внутр≥шн€ влас≠тив≥сть цього реченн€. ѕриписувати реченню €кусь формальну власти≠в≥сть було б так само безглуздо, €к ≥ в≥дмовл€ти йому в т≥й властивост≥. ‘орм не можна в≥др≥зн€ти одну в≥д одноњ тим, що ми скажемо про них: одна маЇ ту властив≥сть, а друга ту, бо тод≥ малос€ б на уваз≥, що був би сенс окреслити обидв≥ властивост≥ обох форм.

 

 

∆ан ѕоль —ј–“–

¬≥дскановано: —артр ∆.ѕ. Ёкзистенциализм это гуманизм// —умерки богов. ћ., 1990. с. 319-330





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 312 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

2266 - | 2071 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.