Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 атегор≥њ €кого античного ф≥лософа використовував јвгустин?




16. Ђѕ≥дведи ж в≥д земл≥ твоњ думки ≥ зрозум≥й людину, народжену в тоб≥ в≥д ЅогаЕякщо хочемо вим≥р€ти небо, землю й мор€, то ми повинн≥, по-перше, зм≥р€ти самих себе...нашою власною м≥рою. ј €кщо нашоњ, всередин≥ нас, м≥ри не знайдемо, то чим можемо все ≥нше вим≥р€ти?ї

(√.—коворода)

≤з €ким давн≥м ф≥лософом сол≥даризуЇтьс€ √. —коворода у цих м≥ркуванн€х?

17. ќбрати особливост≥ украњнськоњ ф≥лософ≥њ:

вона постаЇ переважно внутр≥шн≥м €вищем украњнськоњ культури

вона прагматична та рац≥ональна

схильн≥сть до моральних настанов та життЇвого повчанн€

позитивно ставилас€ до рел≥г≥њ

досл≥дженн€ методу ≥стинного п≥знанн€

18. Ќазв≥ть найб≥льших професор≥в ф≥лософ≥њ  иЇво-ћогил€нськоњ академ≥њ:

≤.√ал€товський

 .—мол€тич

‘.ѕрокопович

√. ониський

≤.¬ишенський

19. ¬каж≥ть роботи √.—.—ковороди:

Ђ—варка арх≥стратига ћихайла з —атаноюї

ЂЌаркисї

Ђ нига бутт€ украњнського народуї

Ђћ≥ф про —≥з≥фаї

Ђ∆≥нка Ћотоваї

20. ’то входив до  ирило - ћефод≥Ївського товариства:

ћ. остомаров

 ирило ≥ ћефод≥й

ѕ.  ул≥ш

“.Ўевченко

ћ.√оголь

21. ¬ибер≥ть плем≥нн≥ культи:

ћаг≥€

јн≥м≥зм

“отем≥зм

—икх≥зм

ƒжайн≥зм

22. ≤з наведених нижче вар≥ант≥в обер≥ть т≥, що подають суттЇв≥ риси людськоњ особи:

здатн≥сть творити

субТЇкт та обТЇкт соц≥альних стосунк≥в

особливе м≥сце в сусп≥льних в≥дносинах

особливий духовний св≥т

високий р≥вень ≥нтелекту

23. «найд≥ть сп≥вв≥дпов≥дн≥сть м≥ж видатними ф≥лософами та основами њх вчень.

Ќ≥коли не вважав себе Ђмудримї, а лише Ђф≥лософомї,тобто таким, що любить мудр≥сть.

“ворець системи обТЇктивного ≥деал≥зму,своњ твори писав у форм≥ ф≥лософського д≥алогу.

™ автором праць Ђћетаф≥зикаї та ЂЌ≥комахова етикаї.

—ократ

ѕлатон

јристотель

—енека

ћ.јврел≥й

≈п≥ку

24. —п≥вв≥днес≥ть специф≥ку нац≥ональних рел≥г≥й та назв≥ть њх:

™ комплексом в≥рувань та настанов, пантеон бог≥в був численним, особливе м≥сце займав культ Ѕогин≥-ћатер≥ та чолов≥чого рогатого божества, €кого зображували у поз≥ Ђлотосаї.

ѕ≥дносилось значенн€ культу Ќеба, людина обдарована Ќебом певними моральними €кост€ми, вища мета Ц самовдосконаленн€ ≥ дос€гненн€ р≥вн€ досконалоњ людини.

¬≥ра в Їдиного позасв≥тового Ѕога яхве, ≥де€ пришест€ на землю ћес≥њ, в≥ра в к≥нець св≥ту, символом Ї шестик≥нечна з≥рка.

 

≥ндуњзм

конфуц≥анство

≥удањзм

синтоњзм

даосизм

зороастризм

25. ¬казати сп≥вв≥дпов≥дн≥сть м≥ж ≥сторичними пер≥одами та њх стол≥тт€ми:

ћарксистська ф≥лософ≥€.

—ередньов≥чч€.

¬≥дродженн€.

 

19-20 ст.

10-13 ст.

13-16 ст.

2 тис. до н.е. Ц 9 ст. н.е.

17-18 ст.

20 ст.

26. ”станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть м≥ж визначенн€ми та њх пон€тт€ми:

ћетод п≥знанн€, €кий пол€гаЇ в розчленуванн≥ ц≥лого на частини

ћетод п≥знанн€, в основ≥ €кого рух думки в≥д загального до одиничного

¬з≥рець досконалост≥, €кий Ї ор≥Їнтиром д≥€льност≥ людини

 

анал≥з

дедукц≥€

≥деал

ц≥нност≥

синтез

≥ндукц≥€

27. ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть ≥ вкаж≥ть функц≥њ рел≥г≥њ.

–ел≥г≥€ вводить людське житт€ в певн≥ меж≥, подаЇ йому внутр≥шнього впор€дкуванн€, доц≥льност≥ ≥ смислового наповненн€.

«датн≥сть рел≥г≥њ збалансовувати псих≥чний, емоц≥йний або ≥нтелектуальний стани людини.

‘ункц≥€ розТЇднанн€.

 

регул€тивна

≥люзорно Ц компенсаторна

дез≥нтегративна

св≥тогл€дна

≥нтегративна

ц≥нн≥сна

28. ¬казати на функц≥њ св≥домост≥:

—в≥доме прагненн€ орган≥зувати житт€ людини зг≥дно з вищими духовними ц≥нност€ми.

¬изначенн€ на основ≥ ≥деальних еталон≥в, норм, правил, ступен€ значущост≥ тих чи ≥нших правил.

ќтриманн€ знань у вигл€д≥ предметних характеристик д≥йсност≥.

 

самовиховна

оц≥ночна

п≥знавальна

≥нформативна

творча

сенсотворча

29. «найти сп≥вв≥дпов≥дн≥сть м≥ж св≥тогл€дними ≥де€ми та в≥домими украњнськими мислител€ми:

–озробив вченн€ про серце, €ке поставало €к центр людськоњ т≥лесноњ орган≥зац≥њ, духовноњ д≥€льност≥ людини, €к осередок морального житт€ людини.

—кептично висловлювавс€ про марксистський св≥тогл€д; Ђдержавний соц≥ал≥змї вважав великим гальмом ≥сторичного прогресу. Ѕув доктором ф≥лософ≥њ.

¬ основ≥ його св≥тогл€ду лежить сум≥ш л≥берально Ц демократичних, соц≥ал≥стичних й украњнських патр≥отичних елемент≥в з позитив≥стським ф≥лософським п≥дірунт€м

 

ѕ.ёркевич

≤.‘ранко

ћ.ƒрагоманов

“.Ўевченко

ћ. остомаров

Ћ.”крањнка

30. ¬становити сп≥вв≥дпов≥дн≥сть м≥ж визначенн€ми та пон€тт€ми:

Ћюдська особа, що усв≥домлюЇ своњ €кост≥, свою ун≥кальн≥сть, своњ вади та переваги.

ќсобист≥сть, €ка внасл≥док усв≥домленн€ своЇњ неповторност≥ розум≥Ї, що дещо в цьому житт≥ може зробити лише вона ≥ краще це реал≥зувати.

¬ид живих ≥стот, особлива Ц розумна ≥стота.

 

особист≥сть

≥ндив≥дуальн≥сть

людина

≥ндив≥д

особа

31. ѕрочитайте висл≥в в≥домого мислител€ јнтичноњ √рец≥њ.

Ђѕотр≥бно в≥двернутис€ вс≥Їю душею в≥д усього, що постаЇ:: тод≥ здатн≥сть людини до п≥знанн€ зможе витримати спогл€данн€ бутт€ї, ЂЕ≥стинне бутт€ - це певн≥ ос€гнен≥ розумом та безт≥лесн≥ ≥дењї, Ђвс≥ ≥дењ Ї те, що вони Ї, лише у в≥дношенн≥ одна до ≥ншоњ, й лише в цьому в≥дношенн≥ вони волод≥ють сутн≥стю, а не у в≥дношенн≥ до њхньоњ подоби, €ка знаходитьс€ в насЕї

32. ЂЋюдина, що стала господарем сил природи, господарем власного дикунства, людина у пор≥вн€нн≥ ≥з долюдиною €вл€Ї собою колосальну к≥льк≥сть владиЕ ≤снуюча дос≥ людина - н≥би ембр≥он людини майбутнього; вона визначаЇ собою майбутнЇЕї

Ђя вчу вас про Ќадлюдину. Ћюдина Ї дещо, що треба подолатиЕ ўо Ї мавпа у пор≥вн€нн≥ ≥з людиною? —м≥ховисько або ганьба. ≤ тим самим повинна бути людина дл€ Ќадлюдини - см≥ховиськом або ганьбоюЕ Ћюдина - це канат, що прот€гнутий м≥ж твариною та ЌадлюдиноюЕ Ќин≥ вперше кидаЇтьс€ в пологаг гора людського майбутнього. Ѕог помер: нин≥ хочемо, щоби жила Ќадлюдинаї.

33. ќсобливост€ми ф≥лософ≥њ —ередньов≥чч€ було:

визнанн€ зверхност≥ в≥ри над розумом

пануванн€ матер≥ал≥зму

поширенн€ рац≥онал≥стичних метод≥в досл≥дженн€ природи

пануванн€ рел≥г≥йних догмат≥в

подвоЇнн€ св≥ту ≥ людини на дв≥ сфери: земну ≥ божественну

34. ѕредставниками натурал≥стичноњ ф≥лософ≥њ Ќового часу були:

‘.јкв≥нський

‘.ѕрокопович

Ѕ.—п≥ноза

–.ƒекарт

‘.Ѕекон

35. ƒобер≥ть ≥з перел≥чених окремо сп≥льн≥ ≥ особлив≥ властивост≥ простору ≥ часу:

обТЇктивн≥сть

всезагальн≥сть

неск≥нченн≥сть

одном≥рн≥сть

трим≥рн≥сть

36. ≤з перерахованих, вкаж≥ть на закони д≥алектики:

одиничного ≥ загального

запереченн€ Ц запереченн€

взаЇмозвТ€зку ≥ взаЇмозумовленост≥

Їдност≥ ≥ боротьби протилежностей

взаЇмного переходу к≥льк≥сних ≥ €к≥сних зм≥н

37. ¬казати на основн≥ риси ф≥лософ≥њ Ќового часу:

досл≥дженн€ методу ≥стинного п≥знанн€ дл€ п≥двищенн€ над≥йност≥ й ефективност≥ науки

рац≥онал≥зовувала рел≥г≥йн≥ догмати

св≥т постаЇ в €кост≥ надскладного механ≥зму, типовим вз≥рцем €кого був механ≥чний годинник

вих≥дн≥ гасла: Ђ«нанн€ Ї силаї, Ђћислю, отже ≥снуюї

проблема сп≥вв≥дношенн€ людини ≥ св≥ту

38. ¬ибрати ознаки простору, €к форми ≥снуванн€ матер≥њ:

ѕрот€жний

ѕосл≥довн≥сть

“ривал≥сть

“рим≥рний

—иметричний

39. ¬ид≥л≥ть основн≥ особливост≥ ф≥лософ≥њ  ињвськоњ –ус≥ ≥ в≥дпов≥дно розкрийте њх зм≥ст:

ћатер≥ал≥зм

—оф≥йн≥сть

ѕлатон≥зм

Ќатурал≥зм

јнтењзм

јнтропоцентризм

 

ф≥лософ≥€ €к любов до божоњ мудрост≥, що зашифрована в рел≥г≥йному текст≥ ≥ потребуЇ тлумаченн€

визнанн€ незм≥нност≥ божественних ≥дей, њх первинност≥ по в≥дношенню до речей

визнанн€ людини-головним предметом ф≥лософствуванн€ ≥ п≥знанн€

40. «найти в≥дпов≥дн≥сть м≥ж принципами та обТЇктами:

–ух

ѕрост≥р, час

—в≥дом≥сть

–озвиток

–ечовина

 

Ї способом ≥снуванн€ матер≥њ

обТЇктивна форма ≥снуванн€ матер≥њ

Ї ≥деальною формою бутт€

41. ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть м≥ж приб≥чниками та некласичними ф≥лософськими вченн€ми:

‘.Ќ≥цше, ќ.Ўпенглер

ќ. онт,  .ћаркс

«.‘рейд, ≈.‘ромм

 ТЇркегор, ’айдеггер,  амю

“ей€р де Ўарден

√.—пенсер,  .ѕоппер

 

Ђф≥лософ≥€ житт€ї

психоанал≥з

екзистенц≥ал≥зм

42. ”станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть м≥ж визначенн€ми та њх пон€тт€ми:

ќсоблив≥сть украњнськоњ ф≥лософ≥њ, €ка по€снюЇтьс€ €к емоц≥йне переживанн€ свого бутт€ в св≥т≥, любов до житт€, пр≥оритет серц€ над головою.

≈моц≥йне шанобливе ставленн€ до земл≥ ≥ р≥дноњ природи, поетизац≥њ природи ≥ землеробськоњ прац≥, одухотворенн€ €вищ природи.

‘≥лософ≥€ €к любов до божоњ мудрост≥,що зашифрована в рел≥г≥йному текст≥ ≥ потребуЇ тлумаченн€.

 

кордоцентризм

антењзм

соф≥йн≥сть

платон≥зм

натурал≥зм

екзистенц≥ал≥зм

43. Ќазвати автор≥в, вказаних праць.

Ђ нига бутт€ украњнського народуї

ЂЅунтуюча людинаї

Ђ ап≥талї

 

ћ. остомаров

ј. амю

 .ћаркс

«. ‘рейд

≤. ант

ќ. онт

44. ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть м≥ж перв≥сними в≥руванн€ми та њх ознаками:

јн≥м≥зм

“отем≥зм

‘етишизм

ћаг≥€

Ўаман≥зм

јн≥мал≥зм

в≥ра в те, що ≥снують духовн≥ дв≥йники вс≥х живих ≥стот

в≥ра у надприродн≥, надсуттЇв≥ властивост≥ певних предмет≥в, в≥ра в те, що вони можуть допомогти

сукупн≥сть д≥й, обр€д≥в та церемон≥й, що повТ€зан≥ з в≥рою у надприродн≥ сутност≥ та з в≥рою у можлив≥сть впливати на ц≥ сутност≥

45. «найти сп≥вв≥дпов≥дн≥сть м≥ж терм≥нами та визначенн€ми.

ѕринцип розвитку

«акон Їдност≥ ≥ боротьби протилежностей

ѕринцип взаЇмозвТ€зку

«акон взаЇмного переходу к≥льк≥сних ≥ €к≥сних зм≥н

ƒогматизм

«акон запереченн€ запереченн€

 

вс≥м речам ≥ €вищам св≥ту властив≥ внутр≥шн≥ суперечност≥, €к≥ знаход€тьс€ у взаЇмозвТ€зку ≥ взаЇмозапереченн≥

розкриваЇ механ≥зм процесу розвитку, показуЇ шл€хи утворенн€ нового, способи переходу в≥д старого до нового

Їдн≥сть поступовост≥ ≥ наступност≥, виникненн€ нового ≥ в≥дносне повторенн€ нових момент≥в старого

46. ”станов≥ть сп≥вв≥дпов≥дн≥сть м≥ж видатними ф≥лософами та ≥сторичними пер≥одами.

≤. ант, √.√егель, Ћ.‘ейЇрбах

≤.≈р≥угена, ј. ентербер≥йський,  .—мол€тич

∆.-∆.–уссо, ¬ольтер, √.—.—коворода

 

Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥€

—ередньов≥чч€

ѕросв≥тництво

—тародавн€ ф≥лософ≥€

¬≥дродженн€

Ќовий час

47. «ерно потрапл€ючи в грунт, маЇ прорости ≥ дати урожай. јле при в≥дсутност≥ тепла, св≥тла, вологи воно може загинути. яка пара ф≥лософських категор≥й характеризуЇ цей приклад.

48. «ерно потрапл€ючи в грунт, маЇ прорости ≥ дати урожай. јле при в≥дсутност≥ тепла, св≥тла, вологи воно може загинути. яка пара ф≥лософських категор≥й характеризуЇ цей приклад.

49. ¬каж≥ть роботи √.—.—ковороди:

Ђ—варка арх≥стратига ћихайла з —атаноюї

ЂЌаркисї

Ђ нига бутт€ украњнського народуї

Ђ∆≥нка Ћотоваї

Ђћ≥ф про —≥з≥фаї

50. ≤з перерахованих, вкаж≥ть на закони д≥алектики:

одиничного ≥ загального

запереченн€ Ц запереченн€

взаЇмозвТ€зку ≥ взаЇмозумовленост≥

взаЇмного переходу к≥льк≥сних ≥ €к≥сних зм≥н

Їдност≥ ≥ боротьби протилежностей

51. ’арактерними рисами св≥тогл€ду —ередньов≥чч€ Ї:

“еоцентризм

 осмоцентризм

јнтропоцентризм

≥де€ духовност≥

двоњсте бутт€

52. Ќазв≥ть теч≥њ протестантизму.

Ћютеранство

™зуњти

 альв≥н≥зм

 армел≥ти

јдвентизм

53. ¬ид≥л≥ть основн≥ особливост≥ ф≥лософ≥њ  ињвськоњ –ус≥ ≥ в≥дпов≥дно розкрийте њх зм≥ст:

ћатер≥ал≥зм

—оф≥йн≥сть

ѕлатон≥зм

Ќатурал≥зм

јнтењзм

јнтропоцентризм

 

ф≥лософ≥€ €к любов до божоњ мудрост≥, що зашифрована в рел≥г≥йному текст≥ ≥ потребуЇ тлумаченн€

визнанн€ незм≥нност≥ божественних ≥дей, њх первинност≥ по в≥дношенню до речей

визнанн€ людини-головним предметом ф≥лософствуванн€ ≥ п≥знанн€

54. ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть м≥ж приб≥чниками та некласичними ф≥лософськими вченн€ми:

‘.Ќ≥цше, ќ.Ўпенглер

ќ. онт,  .ћаркс

«.‘рейд

 ТЇркегор, ’айдеггер,  амю

“ей€р де Ўарден

√.—пенсер,  .ѕоппер

 

Ђф≥лософ≥€ житт€ї

психоанал≥з

екзистенц≥ал≥зм

55. —п≥вв≥днес≥ть специф≥ку нац≥ональних рел≥г≥й та назв≥ть њх:

™ комплексом в≥рувань та настанов, пантеон бог≥в був численним, особливе м≥сце займав культ Ѕогин≥-ћатер≥ та чолов≥чого рогатого божества, €кого зображували у поз≥ Ђлотосаї.

ѕ≥дносилось значенн€ культу Ќеба, людина обдарована Ќебом певними моральними €кост€ми, вища мета Ц самовдосконаленн€ ≥ дос€гненн€ р≥вн€ досконалоњ людини.

¬≥ра в Їдиного поза св≥тового Ѕога яхве, ≥де€ пришест€ на землю ћес≥њ, в≥ра в к≥нець св≥ту, символом Ї шестик≥нечна з≥рка.

 

≥ндуњзм

конфуц≥анство

≥удањзм

синтоњзм

даосизм

зороастризм

56. ¬казати сп≥вв≥дпов≥дн≥сть м≥ж ≥сторичними пер≥одами та њх стол≥тт€ми:

ћарксистська ф≥лософ≥€

—ередньов≥чч€

¬≥дродженн€

 

19-20 ст.

10-13 ст.

13-16 ст.

2 тис. до н.е. Ц 9 ст. н.е.

17-18 ст.

20 ст.

57. —п≥вв≥днес≥ть пер≥оди розвитку ф≥лософ≥њ з основними принципами.

‘≥лософ≥€ стародавнього св≥ту

—ередньов≥чч€

¬≥дродженн€

Ќовий час

ѕросв≥тництво

Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥€

 

—амовдосконаленн€ людини.  осмоцентризм, геоцентризм

ƒва св≥ти. “еоцентризм, м≥стика, схоластика, теолог≥€

–еформац≥€. јнтропоцентризм, пантењзм, гуман≥зм

58. «найти сп≥вв≥дпов≥дн≥сть м≥ж св≥тогл€дними ≥де€ми та в≥домими украњнськими

–озробив вченн€ про серце, €ке поставало €к центр людськоњ т≥лесноњ орган≥зац≥њ, духовноњ д≥€льност≥ людини, €к осередок морального житт€ людини.

—кептично висловлювавс€ про марксистський св≥тогл€д; Ђдержавний соц≥ал≥змї вважав великим гальмом ≥сторичного прогресу. Ѕув доктором гальмом ≥сторичного прогресу. Ѕув доктором ф≥лософ≥њ.

¬ основ≥ його св≥тогл€ду лежить сум≥ш л≥берально Ц демократичних, соц≥ал≥стичних й украњнських патр≥отичних елемент≥в з позитив≥стським ф≥лософським п≥дгрунт€м.

 

ѕ.ёркевич

≤.‘ранко

ћ.ƒрагоманов

“.Ўевченко

ћ. остомаров

Ћ.”крањнка

59. ¬становити сп≥вв≥дпов≥дн≥сть м≥ж визначенн€ми та пон€тт€ми:

Ћюдська особа, що усв≥домлюЇ своњ €кост≥, свою ун≥кальн≥сть, своњ вади та переваги.

ќсобист≥сть, €ка внасл≥док усв≥домленн€ своЇњ неповторност≥ розум≥Ї, що дещо в цьому житт≥ може зробити лише вона ≥ краще це реал≥зувати.

¬ид живих ≥стот, особлива Ц розумна ≥стота.

 

особист≥сть

≥ндив≥дуальн≥сть

людина

≥ндив≥д

особа

60. ¬ибер≥ть основн≥ ознаки ранн≥х нац≥ональних рел≥г≥й

обовТ€зков≥сть ≥ пишнота жертвопринесень

по€ва профес≥йних служител≥в культу

вшануванн€ природних фактор≥в, що впливали на урожай

усуненн€ в≥д оф≥ц≥йного культу низ≥в сусп≥льства

зародженн€ вченн€ про посмертну в≥дд€ку

≥сторична живуч≥сть

61. –ел≥г≥йний культ Ц це

сукупн≥сть символ≥чних д≥й, за допомогою €ких в≥руючий намагаЇтьс€ вплинути на надприродн≥ обТЇкти

основоположн≥ ≥дењ в≥ровченн€, Ђ—в€те письмої

певний сюжет, що розпов≥даЇ про надприродне (Ѕога, ангел≥в, ƒи€вола)

62. ¬станов≥ть пари: ≥мена головних бог≥в в пантеонах в≥дпов≥дних нац≥ональних рел≥г≥й

–а

Ѕрахма

«евс

ягве

ѕерун

 

ƒавньоЇгипетська рел≥г≥€

≤ндуњзм

ƒавньогрецька рел≥г≥€

≤удањзм

ƒавньоруська рел≥г≥€

63. ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть м≥ж ≥сторичними типами рел≥г≥й та њхн≥м зм≥стом

перв≥сн≥ рел≥г≥йн≥ в≥руванн€

нац≥ональн≥ рел≥г≥њ

св≥тов≥ рел≥г≥њ

неорел≥г≥њ, нетрадиц≥йн≥ культи

 

рел≥г≥йн≥ в≥руванн€, що засв≥дчили перех≥д в≥д родоплем≥нного до громад€нського сусп≥льства

етнограф≥чн≥ комплекси, що сформувалис€ у певного народу, ≥ д≥ють у межах конкретноњ держави

монотењстичн≥ рел≥г≥њ, що подолали в процес≥ ≥сторичного розвитку нац≥ональн≥ меж≥ ≥ стали в≥дкритими дл€ вс≥х

рел≥г≥њ, що не мають ≥сторичних корен≥в, виникають останн≥ п≥встол≥тт€ на хвил€х пошуку нових духовних ор≥Їнтир≥в;

64. ƒоповн≥ть схему

 

65. ƒв≥ сторони, властивост≥ одного предмета чи €вища, €к≥ взаЇмовиключають один одного ≥ не можуть ≥снувати один без одного, це

66. ‘≥лософський напр€мок, що визнаЇ джерелом п≥знанн€ не реальний св≥т, а надприродну (божественну) св≥дом≥сть, називаЇтьс€:

67. ¬пиш≥ть терм≥ни €к≥ дозвол€ть в≥дтворити схему:

 

68. √оловними ≥де€ми ф≥лософ≥њ ¬≥дродженн€ були

пануванн€ рел≥г≥йних догмат≥в

возвеличенн€ людини та њњ бутт€

визнанн€ того, що Ѕог ≥ природа Їдин≥

подвоЇнн€ св≥ту на земний ≥ божественний

пануванн€ механ≥стичного матер≥ал≥зму

основа св≥ту Ц субстанц≥€

утвердженн€ людськоњ г≥дност≥, неповторност≥ людськоњ особистост≥

запереченн€ рел≥г≥њ

визнанн€ зверхност≥ розуму над в≥рою

69. Ќайпершою ознакою культури можна вважати

таку повед≥нку, в €к≥й в≥дчуваЇтьс€ вишк≥л

створенн€ чогось нового

Ђдругу природуї, створену людиною

корисн≥сть

70. Ќоваторство јр≥стотел€ пол€гало в тому, що в≥н розробив

науку про закони та форми правильного мисленн€ Ц лог≥ку

вченн€ про чотири причини руху всього сущого

вченн€ про душу

≥дею катарсису Ц очищенн€ шл€хом естетичного переживанн€

71. —в≥тогл€дна форма сх≥дних словТ€н, в €к≥й вперше зТ€вилис€ ф≥лософськ≥ ≥дењ Ц це

’ристи€нство

‘≥лософ≥€

героњчний епос

€зичництво

полем≥чна л≥тература

аг≥ограф≥чна л≥тература

72. ѕроти чого була спр€мована полем≥чна ф≥лософська л≥тература на ”крањн≥

проти насадженн€ католицькоњ в≥ри на ”крањн≥

проти русиф≥кац≥њ ”крањни

проти кр≥посницького гн≥ту

проти рел≥г≥њ

проти залишк≥в €зичництва

73. ¬ибер≥ть ≥з перел≥ку основн≥ христи€нськ≥ тањнства

’рещенн€

ѕричаст€

ћолитва

—пов≥дь

ѕ≥ст

Ўлюб

—в€щенство

ќбр≥занн€

74. «аборонено вживати в њжу свинину

75. ¬станов≥ть пари: етн≥чн≥ сп≥льност≥ та в≥дпов≥дн≥ нац≥ональн≥ рел≥г≥њ

конфуц≥анство

синтоњзм

≥удањзм

зороастризм

≥ндуњзм

 

китайц≥

€понц≥

Їврењ

давньо≥ранц≥

≥ндуси

76. ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть: функц≥њ рел≥г≥њ та њх зм≥сту

≥люзорно-компенсаторна

св≥тогл€дна

регул€тивна

комун≥кативна

 

зн€тт€ психолог≥чноњ напруги, компенсац≥€ т€гот земного житт€ в ≥деальному св≥т≥

cтворенн€ ц≥л≥сноњ картини бутт€, визначаЇ м≥сце людини в систем≥ св≥ту, схеми вдосконаленн€ сусп≥льства

створенн€ системи норм ≥ ц≥нностей, спр€мованих на збереженн€ певних форм повед≥нки

п≥дтриманн€ звТ€зк≥в м≥ж в≥руючими через почутт€ в≥роспов≥дноњ Їдност≥

77. ¬≥дношенн€ м≥ж речами ≥ €вищами св≥ту, при €кому зм≥на в одному з них супроводжуЇтьс€ зм≥нами в ≥ншому, називаЇтьс€

78. ќбер≥ть ≥стинн≥ вирази

79. ‘≥лософська концепц≥€, €ка тлумачить св≥дом≥сть €к абсолютну самост≥йну сутн≥сть, надприродню ≥ первинну по в≥дношеню до матер≥њ, це

80. ѕ≥знанн€ Ц це

узагальнена система погл€д≥в на св≥т ≥ людину, њњ м≥сце в св≥т≥

матер≥альна, предметно-чуттЇва д≥€льн≥сть людей, спр€мована на перетворенн€ природи та сусп≥льних в≥дносин

правильне, засноване на практиц≥ ≥ п≥дтверджене практикою в≥дбитт€ обТЇктивноњ д≥йсност≥ у св≥домост≥ людини

ц≥леспр€моване в≥дображенн€ д≥йсност≥ в св≥домост≥ людини з метою осмисленн€ њњ закон≥в ≥ використанн€ цих знань в практичн≥й д≥€льност≥

81. ќсновними ≥де€ми ф≥лософ≥њ Ќового часу були

≥де€ взаЇмозвТ€зку УмакрокосмосуФ ≥ Ум≥крокосмосуФ

визнанн€ Їдност≥ Ѕога ≥ природи

≥де€ субстанц≥њ €к граничноњ основи св≥ту

виправданн€ т≥лесного природного ≥снуванн€ людини, возвеличенн€ њњ

поширенн€ рац≥онал≥стичних метод≥в п≥знанн€ св≥ту

визнанн€ механ≥чного характеру причинно-насл≥дкових звТ€зк≥в в св≥т≥

подвоЇнн€ св≥ту на сферу земного ≥ божественного

визнанн€ зверхност≥ в≥ри над розумом

82. ƒо основних сфер сусп≥льного житт€ сл≥д зарахувати

мистецтво, осв≥та, наука, л≥тература

соц≥ум, культура, цив≥л≥зац≥€

економ≥чна д≥€льн≥сть, соц≥альн≥ в≥дносини та ≥нститути, духовне житт€

м≥фолог≥€, рел≥г≥€, наука, ф≥лософ≥€

83.  рутий злам у ф≥лософ≥њ, €кий був спричинений в≥дкритт€м ћ.  оперником новоњ системи св≥тобудови в≥дбувс€ у пер≥од

84. Ќазв≥ть в≥домих вам д≥€ч≥в  иЇво-ћогил€нськоњ јкадем≥њ

√. —коворода

ћ.  остомаров

√. —мотрицький

“. Ўевченко

ѕ. √≥зель

«.  опист€нський

—. яворський

‘. јкв≥нський

‘. ѕрокопович

√.  ониський

85. Ќазв≥ть програмний документ  ирило-ћефод≥њвського товариства

—лово про закон ≥ благодать

 люч в≥д царства небесного

 нига бутт€ украњнського народу

 обзар

ƒв≥ руськ≥ народност≥

≤стор≥€ ”крањни-–ус≥

86. ¬ибер≥ть ≥з перел≥ку пр≥звища ≥н≥ц≥атор≥в ≥ перших пров≥дник≥в ѕротестантизму

≤оанн Ѕогослов

„арлз –ассел

ƒжон —м≥т

ћарт≥н Ћютер

∆ан  альв≥н

87. ¬станов≥ть пари: св€щенн≥ книги у в≥дпов≥дних рел≥г≥€х

 оран

Ѕ≥бл≥€

“рип≥така

¬еди

“ора

 

≥слам

христи€нство

буддизм

≥ндуњзм

≥удањзм

88. ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть м≥ж основними структурними елементами рел≥г≥й та њх зм≥стом

рел≥г≥йне почутт€

рел≥г≥йна св≥дом≥сть

рел≥г≥йний культ

рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ

 

емоц≥йне ставленн€ людей до створених њх у€вою надприродних сил

сукупн≥сть характерних в≥руючим у€влень, традиц≥й та ≥дейних настанов

сукупн≥сть символ≥чних д≥й, за допомогою €ких в≥руючий намагаЇтьс€ вплинути на надприродне

обТЇднанн€ посл≥довник≥в певноњ рел≥г≥њ

89. ќсновними формами ≥снуванн€ матер≥њ Ї

ћатер≥€

–ух

–озвиток

„ас

ѕрост≥р

 осмос

90. «м≥на властивостей системи, при €к≥й в≥дбуваЇтьс€ зб≥льшенн€ функц≥ональних можливостей, п≥двищенн€ ефективност≥, вдосконаленн€ системи, це

91. ќсновними формами чуттЇвого п≥знанн€ д≥йсност≥ Ї:

а) в≥дчутт€; б) Е в) Е

92. ≤стина Ц це

адекватне в≥дображенн€ обТЇкта п≥знанн€ субТЇктом, таким, €ким в≥н Ї в обТЇктивному св≥т≥, незалежно в≥д людськоњ св≥домост≥

осмислене в≥дображенн€ д≥йсност≥ у св≥домост≥ людини з метою використанн€ њњ закон≥в у практичн≥й д≥€льност≥

систематизоване, рац≥онал≥зоване знанн€ людини про св≥т, законом≥рност≥ його розвитку

правильне знанн€, €ке не викликаЇ сумн≥ву

93. ‘≥лософами —тародавньоњ √рец≥њ, €к≥ визнали, що першоосновою св≥ту Ї речовина (вода, пов≥тр€, атоми, вогонь) були

—ократ

ѕлатон

‘алес

ƒемокр≥т

√еракл≥т

ѕ≥фагор

94. —усп≥льство - це сукупн≥сть

людей, що проживають разом

людей, поЇднаних Їдиними життЇвими ц≥нност€ми

орган≥в, ≥нститут≥в, установ, що регулюють житт€ людей

ус≥х процес≥в ≥ сфер життЇд≥€льност≥ людей

95. ‘≥лософська дискус≥€ про сп≥вв≥дношенн€ загального ≥ конкретного в предметах ≥ €вищах св≥ту велас€

 

у: ≥ називалас€ дискус≥Їю:

 

а) —тародавн≥ часи (√рец≥€, –им); 1) м≥ж матер≥ал≥змом та ≥деал≥змом;

б) —ередньов≥чч€; 2) м≥ж ном≥нал≥змом ≥ реал≥змом;

в) ¬≥дродженн€; 3) м≥ж емп≥ризмом ≥ рац≥онал≥змом.

96. Ќав≥ть в≥домих вам ф≥лософ≥в-полем≥ст≥в

√. —мотрицький

≤. ¬ишенський

√. —коворода

—. яв орський

‘. ѕрокопович

 . “уровський

ћ.  остомаров

‘. јкв≥нський

Ћ. «изан≥й

97. ¬идатним украњнським ф≥лософом революц≥йно-демократичного ≥ соц≥ал≥стичного спр€муванн€ був

98. як≥ з перел≥чених питань Ї ф≥лософськими

як виникло житт€ на «емл≥?

ўо таке прекрасне?

¬ чому в≥дм≥нн≥сть псих≥ки тварини ≥ псих≥ки людини?

„ому виникли людськ≥ раси?

ўо таке щаст€?

99. ¬ибер≥ть з перел≥ку ознаки св≥тових рел≥г≥й

зародженн€ вченн€ про посмертну в≥дд€ку

Їдн≥сть пол≥тењзму ≥ монотењзму

космопол≥тичний (загальнолюдський) характер

велика роль засновника

приваблив≥сть дл€ високоосв≥чених людей

монотењзм

100.ѕротестантизм €к самост≥йна теч≥€ в христи€нств≥ виник €к протест проти

вшануванн€ ≤суса ’риста

надм≥рного багатства католицькоњ церкви

прагненн€ католицькоњ церкви бути посередником м≥ж Ѕогом ≥ людьми

вшануванн€ —в€того ѕисьма

поклон≥нн€ Ѕогородиц≥

101.¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть: ≥мена посланц≥в, що спов≥стили люд€м божествен≥ ≥стини у в≥дпов≥дних рел≥г≥€х

≤сус ’ристос

—≥ддхартха √аутама

ћойсей

ћухаммед

«аратустра

 

’ристи€нство

Ѕуддизм

≤удањзм

≤слам

«ороастризм

102.¬станов≥ть пари: типи перв≥сних в≥рувань та њх зм≥ст

тотем≥зм

ан≥м≥зм

фетишизм

маг≥€

 

в≥ра в надприродну спор≥днен≥сть груп людей з певними видами тварин чи рослин

в≥ра в ≥снуванн€ в т≥л≥ людини чи тварини њњ дв≥йника Ц душ≥ або духа

в≥ра в ≥снуванн€ у матер≥альних обТЇкт≥в надприродних властивостей

система ритуальних д≥й та обр€д≥в, за допомогою €ких в≥руюч≥ намагаютьс€ вплинути на надприродне

103.¬ибер≥ть ≥з перел≥ку властивост≥, притаманн≥ простору

“ривим≥рн≥сть

“ривал≥сть

ќдном≥рн≥сть

ѕрот€жн≥сть

Ќеск≥нченн≥сть

«воротн≥сть

104. Ќавед≥ть основн≥ форми бутт€, користуючись схемою

 

105.¬ибер≥ть судженн€, €ке в≥дпов≥даЇ д≥алектико-матер≥ал≥стичному тлумаченню св≥домост≥

св≥дом≥сть Ц протилежн≥сть матер≥њ

св≥дом≥сть Ц абсолютно самост≥йна сутн≥сть, первинна щодо матер≥њ

св≥дом≥сть Ц результат еволюц≥њ матер≥њ, вища форма в≥дображенн€ д≥йсност≥

106.ќсобливост€ми ф≥лософ≥њ —ередньов≥чч€ було

поширенн€ ≥деал≥зму

визнанн€ зверхност≥ в≥ри над розумом

пануванн€ матер≥ал≥зму

визнанн€ Їдност≥ Ѕога ≥ природи

поширенн€ рац≥онал≥стичних метод≥в досл≥дженн€ природи

пануванн€ рел≥г≥йних догмат≥в

запереченн€ ц≥нност≥ розуму

подвоЇнн€ св≥ту ≥ людини на дв≥ сфери: земну ≥ божественну

протиставленн€ Ѕога ≥ природи

107.Ќайперше, що потр≥бно людин≥ дл€ входженн€ в людський спос≥б бутт€, це

њсти, пити та од€гатис€

навчатис€

виробл€ти засоби соц≥ально-культурноњ д≥€льност≥

включатис€ у соц≥альн≥ в≥дносини й оволод≥ти навичками соц≥альноњ повед≥нки

108.≤з наведених вище вар≥ант≥в обер≥ть правильн≥: Ђ’арактерними ознаками гуман≥зму сл≥д вважатиї

опору на факти та €сну лог≥ку

п≥днесенн€ значущост≥ земного житт€ людини та њњ самовдосконаленн€ €к особистост≥

висуванн€ на перший план осв≥ти та моральних засад людського житт€

наголос на тому, що людина Ї перш за все творчою ≥стотою

спов≥дуванн€ принципу сп≥вв≥дношенн€ макрокосмосу та м≥крокосмосу

109.—утн≥сть Усоф≥йност≥Ф ф≥лософськоњ думки  ињвськоњ –ус≥ пол€гала в

проголошенн≥ досл≥дженн€ природи головною метою ф≥лософ≥њ

визнанн≥ людини Ц центром ¬сесв≥ту

под≥л≥ св≥ту на земний ≥ божественний

пошуку божественноњ мудрост≥, що покладена в основ≥ речей ≥ Ї таЇмницею, що потребуЇ розгадуванн€

110. ” ф≥лософських творах —ковороди зустр≥чаЇмо так≥ р€дки:

У“и - сновид твоЇњ д≥йсноњ людини. “и - од€г, а воно - т≥ло. “и - н≥що, а воно в тоб≥ - ≥стота. “и - бруд, а вона в тоб≥ - красаФ

яку назву маЇ ц€ ≥де€ —ковороди?





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 822 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

2266 - | 2071 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.279 с.