Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕроблема кризи культури: ≥стор≥€ та сучасн≥сть




ѕершим аргументовано п≥д≥йшов до проблеми кризи культури, звернув увагу на вулкан≥чне п≥дірунтт€ ≥стор≥њ, розс≥€в загрозлив≥ ≥люз≥њ њњ л≥н≥йного прогресу н≥мецький культурф≥лософ ќ. Ўпенглер, прац€ €кого Ђ«анепад ™вропиї стала под≥Їю в ™вроп≥. ≤ р≥ч не т≥льки в розвинут≥й ним ≥дењ культурно-≥сторичного циклу, поЇднаного з принципом дискретност≥ (розд≥льност≥) локальних культур. як в≥домо, принцип культурно-≥сторичного коловороту був обірунтований задовго до нього (Ђцикли в≥чних перевт≥леньї давньогрецьких ф≥лософ≥в, космолог≥€ „жоу ян€, п≥зн≥ш≥ вченн€ ƒ. ¬≥ко, ».-√. √ердера, ћ. ƒанилевського тощо). ќднак Ўпенглер, на в≥дм≥ну в≥д своњх ф≥лософських попередник≥в, абсолютизуЇ цю ≥дею, обертаючи самобутн≥сть культурного розвитку на повну його в≥докремлен≥сть, вибудовуючи всеос€жну культурно-≥сторичну концепц≥ю, пафос €коњ Ч безвих≥дний колооб≥г ≥стор≥њ та неминуча загибель культур.

ќкрем≥ постави культури в≥н розгл€дав €к ви€ви житт€ у б≥олог≥чному розум≥нн≥.  ожний культурний орган≥зм, народившись, долаЇ природне коло, дос€гаючи свого апогею Ч цв≥т≥нн€, в≥дтак ≥з виснаженн€м життЇтворчого пориванн€ опускаЇтьс€ вже у форм≥ цив≥л≥зац≥њ до свого природного к≥нц€. “ак, першопринцип культурноњ ≥стор≥њ (що сприймаЇтьс€ Ўпенглером €к ≥стор≥€ в≥дособлених культур) стаЇ орган≥чною законом≥рн≥стю, а в глибин≥ ≥сторизму осел€Їтьс€ натурал≥зм, що заперечуЇ його.

‘≥лософ≥€ культури XX ст. не зводитьс€ до започаткованого Ўпенглером анал≥зу лише проблем руйнац≥њ культурно-духовних начал. ¬она Ї значно багатшою, пропонуючи глибинне сприйн€тт€ живого феномену культури в усьому його р≥зноман≥тт≥. ƒо њњ проблематики звертавс€ ≈. √уссерль, всеб≥чно обірунтувавши пон€тт€ Ђ≥нтернац≥ональн≥стьї €к активн≥сть св≥домост≥, що формуЇ зовн≥шнЇ дл€ нењ бутт€; ¬. ¬≥ндельбанд, ћ. ¬ебер, √. –≥ккерт з њхн≥м анал≥зом акс≥олог≥чного аспекту теор≥њ культури; ≈.  асс≥рер, дл€ €кого культура Ї процесом прогресивного самовизволенн€ людини тощо.

“а все ж проблема кризи культури в сучасн≥й ф≥лософ≥њ культури Ї одн≥Їю з пров≥дних. ƒо нењ апелюють X. ќртега-≥-√асет,  . ясперс, ј. Ўвейцер, Ћ.  лагес та багато ≥нших. ¬се активн≥ше постають питанн€ надм≥рноњ ≥деал≥зац≥њ культури, апел€ц≥€ до небезпеки, породженоњ самою культурою, €ка загрожуЇ €к сам≥й культур≥, так ≥ людин≥, що њњ створила. ƒжерелом такоњ небезпеки Ї те, що становить основу будь-€коњ культурноњ творчост≥, Ч влада над сущим.

¬ останн≥ дес€тил≥тт€ влада над сущим Ч природою ≥ людьми Ч невпинно зростаЇ, а м≥ра в≥дпов≥дальност≥, €к≥сть сов≥ст≥, сила характеру не встигають за темпами такого зростанн€. ≤ це за в≥дсутност≥ влади над своЇю владою. Ћюдина в≥льна ≥ може за власним бажанн€м використати свою владу. ÷е означаЇ, що вона може скористатис€ владою €к на добро, так ≥ зло. √арант≥њ правильного њњ використанн€ немаЇ. Ќа€вна лише в≥рог≥дн≥сть того, що свобода зробить правильний виб≥р, що добра вол€ стане складовою душ≥, характеру тощо. ќднак реально людина не готова до зростанн€ њњ влади. ЌемаЇ ≥ д≥Ївоњ етики користуванн€ владою, €к не ≥снуЇ системи њњ вихованн€. як зауважував –. √ард≥н≥, дик≥сть у њњ перв≥сн≥й форм≥ переможена: навколишн€ природа п≥дпор€дкована нам, але вона знову з'€вл€Їтьс€ у надрах самоњ культури, ≥ њњ стих≥€ Ї тим самим, що перемогло перв≥сну дик≥сть Ч сама влада. ≤ в ц≥й нов≥й дикост≥ в≥дкриваЇтьс€ безодн€ перв≥сних час≥в. Ћюдина знову опинилас€ в≥ч-на-в≥ч з хаосом, часто нав≥ть не пом≥чаючи цього. ѕро правильне використанн€ влади щодо природи людство заговорило на початку XX ст., що знайшло св≥й ви€в у вченн≥ про ноосферу, б≥л€ виток≥в €кого сто€ли видатний украњнський учений ¬. ¬ернадський ≥ французьк≥ мислител≥ ≈. Ћеруа

та ѕ. “ей€р де Ўарден. ѕон€тт€ Ђноосфераї означаЇ сферу взаЇмод≥њ природи ≥ сусп≥льства, у межах €коњ людська д≥€льн≥сть стаЇ сп≥вм≥рною енергетиц≥ геолог≥чних процес≥в. —уть вченн€ про ноосферу найповн≥ше викладена у прац≥ ¬. ¬ернадського Ђ ≥лька сл≥в про ноосферуї (1944), в €к≥й в≥н писав: Ђ” XX стол≥тт≥ вперше в ≥стор≥њ Ђземл≥ людина п≥знала ≥ охопила всю б≥осферу, завершила географ≥чну карту планети «емл€, розселилась по вс≥й њњ поверхн≥. Ћюдство своњм житт€м стало Їдиним ц≥лим...

—уть вченн€ ¬ернадського про ноосферу можна звести до таких положень:

Ч д≥€льн≥сть людини стаЇ дом≥нуючим чинником еволюц≥њ б≥осфери ≥ вс≥Їњ «емл≥ €к косм≥чного т≥ла;

Ч ≥снуванн€ (розвиток) людства пов'€зане з тим, що на певному етап≥ воно мусить вз€ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть за особливост≥ еволюц≥њ б≥осфери та ≥нших процес≥в на планет≥.

÷е й буде початком епохи Ђноосфериї, ≥дейний стрижень €коњ Ч еколог≥чний ≥мператив. ¬≥н маЇ безпосереднЇ в≥дношенн€ €к до природи, так ≥ до людини, що з≥ткнулас€ з серйозними проблемами, €к≥ ставить перед людством сучасна цив≥л≥зац≥€. “акими проблемами Ї Ђвтрата гуманногої (–. √ард≥н≥, ј. Ўвейцер) Ч т≥Їњ форми людського житт€, коли д≥€льн≥сть людини, €к ≥ њњ продукти, були пропорц≥йними њњ душевно-т≥лесн≥й орган≥зац≥њ. “ак було до к≥нц€ XIX ст. “од≥ поле д≥€льност≥ людини зб≥галос€ з полем њњ безпосередн≥х переживань. “е, що вона сприймала, було здеб≥льшого природними речами, €к≥ людина могла бачити, чути, в≥дчувати своњми органами чутт≥в. ¬она волод≥ла природою, одночасно Ђвписуючисьї у нењ. ” XX ст. нам≥тилас€ в≥дчутна втрата безпосереднього зв'€зку людини €к з природою, так ≥ з под≥бними соб≥: дом≥нуванн€ опосередкованого, абстрактного породжуЇ новий деф≥цит Ч деф≥цит переживанн€, безпосереднього сприйманн€, безпосереднього живого почутт€.

” зв'€зку з≥ специф≥чними особливост€ми прац≥, спец≥ал≥зац≥Їю, коли зад≥€на лише частина зд≥бностей, людина втрачаЇ властиве њй духовне начало, ≥ндив≥дуальн≥сть т≥Їю м≥рою, €кою зростають матер≥ально-техн≥чн≥ здобутки сусп≥льства. ¬одночас пост≥йний посп≥х, ≥нтенсиф≥кац≥€ взаЇмного сп≥лкуванн€, сп≥льноњ прац≥ та сп≥льного бутт€ багатьох у в≥дносно обмеженому простор≥ призводить до того, що люди, зустр≥чаючись, тримаютьс€ в≥дсторонено, в≥дчужено. ¬имушена зовн≥шн≥ми чинниками обмежен≥сть д≥€льност≥ Ї наст≥льки ун≥версальною ≥ систематичною, що, €к наголошував ј. Ўвейцер, людина звикаЇ до цього ≥ вже не сприймаЇ безлику повед≥нку €к щось протиприродне.

Ќеухильно зникаЇ властиве людин≥ сп≥вчутливе ставленн€ до ближн≥х. Ќатом≥сть проростають у р≥зноман≥тних формах ≥ндиферентн≥сть, зверхн≥сть, зарозум≥л≥сть, байдуж≥сть до людей, що вже не сприймаЇтьс€ €к форма невихованост≥, грубощ≥в, а квал≥ф≥куЇтьс€ €к св≥тська повед≥нка. “обто людина втрачаЇ почутт€ родинност≥ до под≥бних соб≥, а в≥дтак стаЇ на шл€х антигуманност≥. «никненн€ в≥дчутт€, що будь-€ка людина хоч певною м≥рою небайдужа €к людина, розхитуЇ засади культури. ѕор€тунок культури Ї одночасно пор€тунком людини, ≥ навпаки: пор€тунок культури людина мусить почати ≥з себе, ставши на шл€х доброчесност≥.

√оловною њњ чеснотою маЇ стати серйозн≥сть ≥ серйозне бажанн€ реальност≥, а не вдаваноњ правди, бажанн€ знати справжню суть справи, що часто маскуЇтьс€ пропагандистськими простор≥куванн€ми про прогрес ≥ освоЇнн€ природи. —еред таких чеснот Ч духовна особиста хоробр≥сть, здатна протисто€ти хаосу, що проростаЇ в людському творенн≥; аскеза €к форма подоланн€ самого себе, волод≥нн€ самим собою, що даЇ змогу бути господарем своЇњ влади. јскеза формуЇ мужн≥сть, необх≥дну дл€ справжньоњ хороброст≥, розв≥нчанн€ удаваного героњзму, в спалахах €кого людина часто приносить себе в жертву. —интез цих духовних надбань, за √ард≥н≥, сформуЇ духовне мистецтво управл≥нн€, що зд≥йснюЇ владу над владою, знаходить усьому свою м≥ру ≥ серед напруженоњ прац≥ та боротьби створюЇ дл€ людини прост≥р, в €кому вона може жити г≥дно ≥ рад≥сно.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 866 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—туденческа€ общага - это место, где мен€ научили готовить 20 блюд из макарон и 40 из доширака. ј майонез - это вообще десерт. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2168 - | 2088 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.008 с.