Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћодуль є 2 ѕол≥тичн≥ режими та пол≥тична система сусп≥льства




“ема 7 ѕол≥тичн≥ режими

7.1. ѕол≥тичний режим: пон€тт€ й ознаки.

7.2. ƒемократичний режим.

7.3. “отал≥тарний режим.

7.4. јвторитарний режим.

7.5. ѕол≥тичний режим сучасноњ ”крањни

ѕон€тт€ Упол≥тичний режимФ з'€вилос€ в науковому оборот≥ в друг≥й половин≥ ’’ ст. ÷е €вище пол≥тичного житт€ й пол≥тичноњ системи сусп≥льства в ц≥лому. ÷е пон€тт€ маЇ синтезований характер. ћожна сказати, що характеристика пол≥тичного режиму найб≥льш повно показуЇ справжн≥ можливост≥ людини в њњ взаЇминах ≥з владними структурами.

ѕол≥тичний режим: пон€тт€ й ознаки

ѕол≥тичний режим Ц це система прийом≥в, метод≥в, способ≥в зд≥йсненн€ пол≥тичноњ влади в сусп≥льств≥. ѕон€тт€ пол≥тичного режиму Ї ключовим дл€ формуванн€ у€влень про основн≥ системи влади. ¬иход€чи з нього, суд€ть про справжню картину принцип≥в орган≥зац≥њ пол≥тичного устрою сусп≥льства. ѕол≥тичний режим характеризуЇ певний пол≥тичний кл≥мат, що ≥снуЇ в т≥й або ≥нш≥й крањн≥ в конкретний пер≥од њњ ≥сторичного розвитку.

¬ науц≥ ≥снуЇ два п≥дходи до трактовки режиму: юридичний Ц робить акцент на формальн≥ норми ≥ правила в≥дправленн€ влади ≥нститутами держави, ≥ соц≥олог≥чний, €кий опираЇтьс€ на анал≥з тих прийом≥в ≥ способ≥в, за допомогою котрих зд≥йснюЇтьс€ реальна публ≥чна влада ≥ котр≥ в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ обумовлен≥ соц≥окультурними традиц≥€ми, системою розпод≥лу прац≥, характером комун≥кац≥й ≥ т.д. Ќайб≥льш адекватним засобом в≥дображенн€ пол≥тичного режиму Ї другий п≥дх≥д. ¬≥н дозвол€Ї в €кост≥ агент≥в влади розгл€дати не т≥льки ур€д ≥ оф≥ц≥йн≥ структури, але ≥ вс≥ соц≥альн≥ сили, котр≥ реально впливають на прийн€тт€ ≥ зд≥йсненн€ р≥шень.

Ќаведене визначенн€ пол≥тичного режиму даЇ саме загальне у€вленн€ про дане пон€тт€. ƒл€ б≥льше широкого й конкретного у€вленн€ про пол≥тичний режим у певн≥й крањн≥ варто проанал≥зувати основн≥ ознаки пол≥тичного режиму:

Ј —туп≥нь участ≥ народу в механ≥змах формуванн€ пол≥тичноњ влади, а також сам≥ способи такого формуванн€.

Ј —п≥вв≥дношенн€ прав ≥ свобод людини й громад€нина ≥з правами держави, гарантован≥сть прав ≥ свобод особи.

Ј —п≥вв≥дношенн€ м≥ж законодавчою й виконавчою г≥лками влади.

Ј ѕол≥тичне ≥ юридичне положенн€ й роль у сусп≥льств≥ УсиловихФ структур держави (арм≥њ, пол≥ц≥њ, орган≥в державноњ безпеки й т.д.).

Ј ’арактер взаЇмин м≥ж центральними й м≥сцевими органами влади й управл≥нн€.

Ј ћ≥сце й роль недержавних структур у пол≥тичн≥й систем≥ сусп≥льства.

Ј ѕоложенн€ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, ступ≥нь гласност≥ в сусп≥льств≥ й прозорост≥ державного апарата.

Ј ƒом≥нуванн€ певних метод≥в (переконанн€, примуса й т.п.) при зд≥йсненн≥ державноњ влади.

ѕол≥тичний режим залежить в≥д сп≥вв≥дношенн€ пол≥тичних сил у сусп≥льному орган≥зм≥, особистост≥ загальнонац≥онального л≥дера й особливостей правл€чоњ ел≥ти; ≥сторичних ≥ соц≥окультурних традиц≥й, пол≥тичноњ культури населенн€. ѕол≥тичний режим формуЇтьс€ спонтанно, внасл≥док загальних зусиль багатьох суб'Їкт≥в пол≥тичного процесу й не може бути встановлений конституц≥€ми або ≥ншими законами.

≤снуЇ багато класиф≥кац≥й пол≥тичних режим≥в.  ожна ≥з класиф≥кац≥й Ї умовною, оск≥льки УчистихФ пол≥тичних режим≥в у пол≥тичн≥й практиц≥ не ≥снуЇ. «алежно в≥д особливостей набору метод≥в ≥ засоб≥в державного володарюванн€ розр≥зн€ють два пол€рних режими Ц демократичний й антидемократичний. —аме до безл≥ч≥ цих р≥зновид≥в можна звести все р≥зноман≥тт€ пол≥тичних режим≥в.  р≥м того, антидемократичн≥ режими д≥л€ть за звичаЇм на тотал≥тарн≥ й авторитарн≥.

ƒемократичний режим

ѕон€тт€ У демократ≥€ Ф (в≥д греч. demos Ц народ й kratos Ц влада) означаЇ народовладд€, владу народу. ќднак ситуац≥€, при €к≥й весь народ зд≥йснював би пол≥тичне володарюванн€, поки що н≥де не реал≥зована. ÷е скор≥ше ≥деал, те, до чого потр≥бно вс≥м прагнути. “им часом Ї р€д держав, €к≥ просунулис€ в цьому напр€мку дал≥ ≥нших (Ќ≥меччина, ‘ранц≥€, —Ўј, Ўвейцар≥€, јнгл≥€) ≥ на €к≥ найчаст≥ше ор≥Їнтуютьс€ ≥нш≥ держави.

Ѕагатогранн≥сть терм≥на Удемократ≥€Ф обумовлена розвитком людського сусп≥льства. —початку демократ≥€ розгл€далас€ €к пр€ме правл≥нн€ громад€н, на в≥дм≥ну в≥д правл≥нн€ монарха або аристократ≥в. ќднак уже в античност≥ демократ≥€ вважалас€ Уг≥ршою формоюФ правл≥нн€. ” той час думали, що низький р≥вень культури громад€н грецьких пол≥с≥в-держав дозвол€в правител€м ман≥пулювати под≥бним "народовладд€мФ. “ому-то режими демократ≥њ не ≥снували довго й переходили в охлократ≥ю (влада натовпу), а т≥, у свою чергу, породжували тиран≥ю. ¬иход€чи ≥з цього, јристотель не проводив розходжень м≥ж демократ≥Їю й охлократ≥Їю й негативно ставивс€ до демократ≥њ. …ого оц≥нка демократ≥њ, а також в≥дсутн≥сть реальних умов дл€ њњ практичного вт≥ленн€ вплинули на подальшу долю даноњ форми держави: демократ≥€ сприймалас€ негативно й була витиснута з пол≥тичного побуту.

Ќовий етап становленн€ концепц≥њ демократ≥њ починаЇтьс€ з ¬еликоњ французькоњ революц≥њ Ц саме вона дала поштовх до розвитку демократ≥њ €к напр€мку сусп≥льно-пол≥тичноњ думки, €ка формулюЇ ц≥л≥ соц≥ально-пол≥тичного руху, що в≥дкидаЇ монарх≥ю й ел≥тарн≥сть.

«алежно в≥д того, €к народ бере участь у управл≥нн≥, хто ≥ €к безпосередньо виконуЇ владн≥ функц≥њ, демократ≥€ д≥литьс€ на пр€му (плеб≥сцитарну) ≥ представницьку (репрезентативну).

ƒо форм пр€моњ демократ≥њ в≥днос€тьс€: проведенн€ вибор≥в на основ≥ загального виборчого права, референдуми, всенародн≥ обговоренн€ питань державного житт€. „лени сусп≥льства безпосередньо беруть участь у розробц≥ пол≥тичних р≥шень, прийн€тт≥ закон≥в ≥ т.п. ÷€ форма демократ≥њ даЇ можлив≥сть розвивати пол≥тичну активн≥сть громад€н, забезпечувати лег≥тимн≥сть влади, зд≥йснювати ефективний контроль за д≥€льн≥стю ≥нститут≥в держави.

ѕредставницька демократ≥€ Ц це коли члени сп≥втовариства залишаютьс€ джерелом влади й мають право приймати р≥шенн€, але реал≥зують це право через обраних ними представник≥в, €к≥ повинн≥ в≥дстоювати њхн≥ ≥нтереси. Ќос≥€ми представницькоњ демократ≥њ Ї парламенти, ≥нш≥ виборн≥ органи влади, €к у центр≥, так ≥ на м≥сц€х.

∆одна ≥з цих форм в Учистому вид≥Ф не ≥снуЇ, але в умовах демократичного режиму вони про€вл€ютьс€ обидв≥.

ќсновн≥ ознаки демократичного режиму:

1. ¬изнанн€ народу джерелом влади, сувереном у держав≥. Ќародний суверен≥тет виражаЇтьс€ в т≥м, що саме народу належить установча, конституц≥йна влада в держав≥. Ќарод вибираЇ своњх представник≥в ≥ може пер≥одично пом≥н€ти њх; у р€д≥ крањн маЇ також право безпосередньо брати участь у розробц≥ й прийн€тт≥ закон≥в шл€хом народних ≥н≥ц≥атив ≥ референдум≥в.

2. ¬≥льне волеви€вленн€ вол≥ народу на виборах, виборн≥сть орган≥в державноњ влади. ÷ей принцип розгл€даЇтьс€ €к ключова умова демократичного режиму. ¬≥н передбачаЇ можлив≥сть в≥льних ≥ чесних вибор≥в, що виключають ус€кий примус ≥ насильство. ¬с≥ особи, що контролюють владн≥ структури, повинн≥ бути обран≥ на основ≥ встановлених законом процедур ≥ пер≥одично, через строго встановлен≥ строки переобиратис€. ¬иборц≥ повинн≥ мати право й можлив≥сть дл€ в≥дкликанн€ своњх представник≥в.

3. ѕр≥оритет прав ≥ свобод людини й громад€нина над правами держави. ќргани державноњ влади покликан≥ захищати права й свободи людини, €к≥ ≥ндив≥д здобуваЇ в силу народженн€. ј також цив≥льн≥ права й пол≥тичн≥ свободи, у тому числ≥ право на житт€, свободу й безпеку особистост≥, на р≥вн≥сть перед законом, на громад€нство й участь у керуванн≥ своЇю крањною, на невтручанн€ в особисте й с≥мейне житт€ й т.д.

4. √ромад€ни мають великий обс€г прав ≥ свобод, €к≥ не т≥льки проголошуютьс€, але ≥ юридично закр≥плен≥ за ними. ” демократичних державах д≥Ї правовий принцип У усе, що не заборонено Ц дозволеноФ.

5. „≥ткий под≥л влади на законодавчу, виконавчу й судову. ¬ищий законодавчий орган крањни Ц парламент над≥лений виключним правом видавати закони. ” в≥домому зм≥ст≥ цей орган влади маЇ верховенствующу роль й, отже, ≥снуЇ потенц≥йна небезпека надм≥рноњ концентрац≥њ в ньому пол≥тичноњ влади. “ому в умовах демократичного пол≥тичного режиму три галуз≥ пол≥тичноњ влади вр≥вноважують один одного. «окрема, вища виконавча влада (президент, ур€д) маЇ право законодавчоњ, бюджетноњ, кадровоњ ≥н≥ц≥ативи. ѕрезидент маЇ право вето на р≥шенн€, прийн€т≥ законодавчими органами. —удова влада маЇ повноваженн€ скасувати р≥шенн€ €к законодавчоњ, так ≥ виконавчоњ влади.

6. ѕол≥ц≥€, спецслужби й арм≥€ Ц виконують функц≥њ забезпеченн€ внутр≥шньоњ й зовн≥шньоњ безпеки держави й сусп≥льства. ѓхн≥ д≥њ регулюютьс€ й обмежуютьс€ чинн≥стю закону. ќсновн≥ функц≥њ по п≥дтримц≥ правопор€дку належать не арм≥њ й спецслужбам, а пол≥ц≥њ й судам.

7. ѕол≥тичний плюрал≥зм, багатопарт≥йн≥сть. ѕри демократичному режим≥ функц≥онуЇ багатопарт≥йна система, при €к≥й одна парт≥€ може перем≥нити у влади ≥ншу на законних п≥дставах у результат≥ вибор≥в. ”с≥ пол≥тичн≥ парт≥њ повинн≥ бути поставлен≥ в р≥вн≥ правов≥ умови в њхн≥й боротьб≥ за голоси виборц≥в ≥ за своЇ представництво в органах державноњ влади. ¬≥дпов≥дно до результат≥в вибор≥в пол≥тичн≥ парт≥њ, що набрали б≥льш≥сть голос≥в виборц≥в, одержують право формувати органи влади й статус правл€чоњ парт≥њ. ѕрогравш≥ на виборах одержують статус опозиц≥йноњ парт≥њ. «д≥йснюючи свою м≥с≥ю, опозиц≥€ виступаЇ ≥з критикою орган≥в влади. ¬она висуваЇ альтернативну програму. ќпозиц≥€ контролюЇ владу через д≥€льн≥сть своњх фракц≥й ≥ блок≥в у парламентах, у своњх засобах ≥нформац≥њ й печатки.

8. ¬лада в держав≥ в б≥льш≥й м≥р≥ заснована на переконанн≥, чим на примус≥. ѕри прийн€тт≥ пол≥тичних р≥шень переважають процедури по пошуку компром≥су й консенсусу.

ѕерерахован≥ принципи демократичного режиму можуть створити ≥деал≥зований образ демократ≥њ. «вичайно, достоњнства демократ≥њ, а отже, демократичного пол≥тичного режиму очевидн≥ й незаперечн≥. ќднак у демократ≥њ Ї й уразлив≥ сторони й недол≥ки.

ƒемократ≥ю ≥нод≥ ≥рон≥чно визначають €к Упануванн€ б≥льшоњ частини сусп≥льства над кращоюФ, при €к≥й процв≥таЇ пол≥тичний дилетантизм, в≥дбуваЇтьс€ засилл€ посередност≥. ƒемократ≥€ не гарантуЇ в≥д приходу до влади людей корисливих, з низькою культурою й моральн≥стю, але з витонченим розумом ≥ попул≥стськими прийомами.

«розум≥ло, демократ≥€ Ц €вище не ≥деальне, але, незважаючи на вс≥ недол≥ки, вона краща й сама справедлива форма правл≥нн€ з ус≥х дотепер в≥домих.

ѕовною протилежн≥стю демократичному режиму Ї тотал≥тарний режим, або тотал≥таризм.

“отал≥тарний режим

“ерм≥н У тотал≥таризм Ф походить в≥д середньов≥чного латинського слова У totalis Ф, що означаЇ УвесьФ, Уц≥лийФ, УповнийФ. ” пол≥тичний лексикон в≥н був введений в 1925 р. Ѕ. ћуссол≥н≥. ≤з цього часу починаЇтьс€ становленн€ тотал≥тарного ладу в ≤тал≥њ, пот≥м у —–—– у роки стал≥н≥зма й у г≥тлер≥вськ≥й Ќ≥меччин≥ c 1933 р.

“отал≥тарний режим характеризуЇтьс€ абсолютним контролем держави над вс≥ма област€ми громадського житт€, повним п≥дпор€дкуванн€м людини пол≥тичн≥й влад≥ й пануюч≥й ≥деолог≥њ.

“отал≥тарн≥ режими найчаст≥ше виникають у надзвичайних умовах: наростаючоњ нестаб≥льност≥, глибокоњ економ≥чноњ й пол≥тичноњ кризи в сусп≥льств≥, необх≥дност≥ швидкого р≥шенн€ стратег≥чних завдань. …ого встановленн€ розгл€даЇтьс€ €к спос≥б подоланн€ зазначених проблем ≥ дос€гненн€ певних ц≥лей.

” числ≥ основних ознак, €кими характеризуЇтьс€ тотал≥таризм €к пол≥тичний режим, вид≥л€ють наступн≥:

1. «анадто централ≥зована структура влади, що маЇ п≥рам≥дальну форму, вершину €коњ в≥нчаЇ вождь (л≥дер) або група. ѕануюча група не несе в≥дпов≥дальност≥ н≥ перед €ким виборним органом, концентруючи у своњх руках законодавчу, виконавчу й судову владу.

2. ƒержавна влада формуЇтьс€ по закритим в≥д сусп≥льства каналам, оточена Уореолом таЇмниц≥Ф ≥ недоступна дл€ контролю з боку народу.

3. ћонопольний державний контроль над економ≥кою, засобами масовоњ ≥нформац≥њ, культурою, рел≥г≥Їю й т.д., аж до особистого житт€, до мотив≥в учинк≥в людей.

4. ѕовне безправ'€ людини. ѕол≥тичн≥ права й свободи заф≥ксован≥ формально, але реально в≥дсутн≥. «акони захищають т≥льки ≥нтереси правл€чоњ ел≥ти, представлен≥ €к ≥нтереси держави. ™ серйозн≥ обмеженн€ не т≥льки пол≥тичних, але й ≥нших прав, таких €к право зан€тт€ державноњ посади, свобода пересуванн€, вибору м≥сц€ проживанн€, вибору профес≥њ й т.д.

5. ѕол≥ц≥€ й спецслужби пор€д з функц≥€ми забезпеченн€ правопор€дку виконують функц≥њ каральних орган≥в ≥ виступають €к ≥нструмент масових репрес≥й. ” необх≥дних випадках дл€ цих ц≥лей використаЇтьс€ арм≥€.

6. ¬олодарюванн€ одн≥Їњ парт≥њ, фактичне зрощуванн€ њњ профес≥йного апарата з державою, заборона опозиц≥йно настроЇних сил.

7. ƒом≥нуючими методами керуванн€ Ї примус, насильство, терор.

—трах ≥ сл≥па в≥ра Ц головн≥ ресурси тотал≥тарного управл≥нн€. ” св≥домост≥ людей посилено створюЇтьс€ образ ворога, з €ким не може бути примиренн€. ”с≥л€ко п≥дтримуютьс€ бойов≥ настроњ, атмосфера таЇмност≥, надзвичайного стану, що не допускаЇ розслабленн€, втрати пильност≥. ¬се це служить виправданн€м командних метод≥в керуванн€ й репрес≥й.

¬≥дзначен≥ вище й де€к≥ ≥нш≥ ознаки в б≥льш≥й або менш≥й м≥р≥ властив≥ вс≥м тотал≥тарним режимам. ќднак у таких держав Ї й ≥стотн≥ в≥дм≥нност≥, виход€чи з €ких вид≥л€ють к≥лька р≥зновид≥в тотал≥таризму: комун≥стичний, фашистський ≥ теократичний. ≤нш≥ тотал≥тарн≥ режими, так чи ≥накше, примикають до цих трьох р≥зновид≥в.

 омун≥стичний тотал≥тарний режим ≥снував у —–—– й ≥нших соц≥ал≥стичних державах. Ќин≥, т≥Їю чи ≥ншою м≥рою, в≥н ≥снуЇ на  уб≥, у  Ќƒ–. –€д досл≥дник≥в розгл€дають цей вид тотал≥таризму €к класичний, тому що в≥н передбачаЇ максимальний державний контроль у вс≥х сферах, повну л≥кв≥дац≥ю приватноњ власност≥, п≥дпор€дкуванн€ окремоњ людини державним ≥нтересам, сформованим на основ≥ "Їдино правильноњ й науковоњ ≥деолог≥њ".

‘ашизм уперше був установлений в ≤тал≥њ в 1922 р. ‘ашистськ≥ режими ≥снували також в ≤спан≥њ, ѕортугал≥њ, „ил≥.

Ћюдиноненависницьким р≥зновидом фашизму був н≥мецький нац≥онал-соц≥ал≥зм, що одержав державне вт≥ленн€ в 1933 р. “отал≥тарний нацистський режим про≥снував до 1945 р. ” Ќ≥меччин≥ упор робивс€ на нац≥ональну й расову перевагу н≥мц≥в, а також на пошук зовн≥шнього ворога, неповноц≥нних рас, €к≥ потр≥бно п≥дкорити або знищити.

¬ останн≥ дес€тил≥тт€ за€вив про себе рел≥г≥йний тотал≥таризм. ÷€ пол≥тична практика характерна дл€ ≤рану, де все громадське житт€ будуЇтьс€ на основ≥ установок ≥сламу ≥з твердими вимогами, €к до своњх посл≥довник≥в, так ≥ до Унев≥рнихФ. —воЇр≥дний р≥зновид цього типу тотал≥таризму ≥з приходом до влади тал≥б≥в установивс€ в јфган≥стан≥.

ѕовний тотал≥таризм р≥дкий у людськ≥й ≥стор≥њ. «авжди збер≥гаЇтьс€ потенц≥ал духовного опору. ” надрах самого тотал≥тарного режиму виникають сили, здатн≥ п≥д≥рвати систему абсолютноњ влади або п≥дготувати умови дл€ його пол≥тичноњ еволюц≥њ.

јвторитарний режим

” цей час у багатьох крањнах св≥ту встановилис€ авторитарн≥ пол≥тичн≥ режими. «а де€кими оц≥нками, у сучасних умовах близько 100 держав в≥днос€тьс€ до авторитарних режим≥в. ј це досить велика к≥льк≥сть крањн з р≥зноман≥тним державним устроЇм Ц в≥д в≥йськово-диктаторських до монарх≥чних. ¬они займають пром≥жне положенн€ м≥ж демократичними й тотал≥тарним пол≥тичним режимами. “ак, под≥бно тотал≥таризму авторитарн≥ пол≥тичн≥ режими в≥др≥зн€ютьс€ майже не необмеженою владою державних орган≥в. ÷е про€вл€Їтьс€ у твердому пол≥тичному правл≥нн≥, опор≥ €кщо буде потреба на примусов≥ й силов≥ методи дл€ регулюванн€ соц≥альних процес≥в. ” той же час, под≥бно демократ≥њ, дл€ авторитаризму характерне збереженн€ сфери громад€нського сусп≥льства, приватноњ ≥н≥ц≥ативи в економ≥ц≥, ринков≥й конкуренц≥њ.

√оловною соц≥альною опорою авторитарного режиму, €к правило, Ї групи в≥йськових (Усиловик≥вФ) ≥ державноњ бюрократ≥њ. Ќер≥дко њхн≥ д≥њ, нац≥лен≥ на посиленн€ монопол≥зац≥њ влади, ви€вл€ютьс€ досить ефективними. ќднак ц≥ режими погано пристосован≥ дл€ налагодженн€ ефективного зв'€зку м≥ж владою й р€довими громад€нами. ≤ в цьому закладена небезпека дл€ самого ≥снуванн€ авторитарного пол≥тичного режиму.

јвторитаризму властив≥ наступн≥ характерн≥ ознаки:

1. ” центр≥ й на м≥сц€х в≥дбуваЇтьс€ концентрац≥€ влади в руках одного або дек≥лькох, т≥сно взаЇмозалежних орган≥в при одночасному в≥дчуженн≥ народу в≥д реальних важел≥в державноњ влади.

2. ѕол≥тичн≥ права й свободи громад€н значною м≥рою обмежен≥. «акони захищають переважно ≥нтереси держави, а не особистост≥. ” законодавч≥й сфер≥ д≥Ї принцип: Уусе, що не дозволено Ц забороненоФ.

3. ¬≥дсутн≥й ч≥ткий под≥л влади. «начна концентрац≥€ виконавчоњ й найчаст≥ше законодавчоњ влади Ц у руках глави держави при обмеженн≥ контролю парламенту над державною пол≥тикою. ¬плив виконавчоњ влади на судову.

4. ≤снуЇ частковий плюрал≥зм, опозиц≥€ не допускаЇтьс€, може ≥снувати лише ≥м≥тац≥€ багатопарт≥йност≥, тому що вс≥ на€вн≥ парт≥њ повинн≥ ор≥Їнтуватис€ на л≥н≥ю, вироблену правл€чою парт≥Їю.

5. ‘ормуванн€ орган≥в влади не демократичним шл€хом, а за допомогою призначенн€ "зверху". ” результат≥ оточенн€ авторитарного л≥дера п≥дбираЇтьс€ на основ≥ особистих симпат≥й ≥ в≥дданост≥ йому, а не в≥дпов≥дно до д≥лових €костей ≥ зд≥бностей.

6. У—илов≥Ф структури сусп≥льству практично неп≥дконтрольн≥ й часом використовуютьс€ в сугубо пол≥тичних ц≥л€х.

7. як методи державного управл≥нн€ дом≥нують командн≥, адм≥н≥стративн≥; у той же час в≥дсутн≥й терор, практично не застосовуютьс€ масов≥ репрес≥њ, жорстк≥ насильницьк≥ прийоми зд≥йсненн€ пол≥тичноњ влади.

јвторитарний пол≥тичний режим маЇ своњ достоњнства й недол≥ки. …ого достоњнства особливо в≥дчутн≥ в екстремальних ситуац≥€х. јвторитарна влада може забезпечити громадський пор€док, пол≥тичну стаб≥льн≥сть, моб≥л≥зувати сусп≥льн≥ ресурси на виконанн€ певних завдань. ƒо недол≥к≥в авторитаризму в≥дноситьс€ повна залежн≥сть пол≥тики в≥д позиц≥њ глави держави ≥ його оточенн€, табу на вираженн€ громад€нами своњх пол≥тичних погл€д≥в.

јвторитаризм займаЇ €к би пром≥жне положенн€ м≥ж демократ≥Їю й тотал≥таризмом. ѕ≥д впливом складного комплексу економ≥чних, соц≥ально-пол≥тичних, культурних й ≥нших фактор≥в в≥н в остаточному п≥дсумку еволюц≥онуЇ в напр€мку демократ≥њ або тотал≥таризму. “акий перех≥дний характер авторитарний пол≥тичний лад носив в останн≥ дес€тил≥тт€ ’’ ст. “ак, авторитарний режим ‘.  астро, установлений в 1959 р. на  уб≥, перер≥с пот≥м у тотал≥таризм. ” р€д≥ ж ≥нших держав („ил≥, “ањланд≥, √ањт≥, ѕанам≥ й де€ких ≥нших) авторитаризм поступово еволюц≥онував по шл€ху демократ≥њ.

ћожна вид≥лити наступн≥ основн≥ типи авторитарних режим≥в: парт≥йн≥, в≥йськов≥, нац≥ональн≥, корпоративн≥ й ≥н.

ќсоблив≥сть парт≥йних режим≥в пол€гаЇ в зд≥йсненн≥ монопольноњ влади €кою-небудь парт≥Їю або пол≥тичним угрупованн€м, що не обов'€зково представл€Ї ≥нститут парт≥њ. Ќайчаст≥ше це однопарт≥йн≥ режими, але до них можуть бути в≥днесен≥ й форми правл≥нн€ аристократичних (ћарокко, Ќепал) або с≥мейних (√ватемала) груп, а також правл≥нн€ перших ос≥б держави з њх згуртованими пол≥тичними УкомандамиФ (Ѕ≥лорус≥€).

¬≥йськов≥ режими, €к правило, виникають у результат≥ переворот≥в, змов ≥ путч≥в. Ќайб≥льше число приклад≥в установленн€ в≥йськових режим≥в дали крањни Ћатинськоњ јмерики, јфрики, а також √рец≥€, ѕакистан, “уреччина. “ак≥ пол≥тичн≥ режими в≥др≥зн€ютьс€ придушенн€м значноњ частини пол≥тичних ≥ громадських свобод, внутр≥шньою нестаб≥льн≥стю, широким поширенн€м корупц≥њ. ƒержавн≥ ресурси використовуютьс€ в основному дл€ придушенн€ опору, зниженн€ соц≥альноњ активност≥ громад€н. ѕри такому правл≥нн≥ може широко використовуватис€ й ф≥зичне насильство.

ћодел≥ нац≥онального авторитаризму виникають у результат≥ дом≥нуванн€ в ел≥тарному угрупованн≥ певноњ нац≥ональноњ або етн≥чноњ групи. “ак≥ режими зложилис€ й у р€д≥ крањн на пострад€нському простор≥ (”збекистан, “уркмен≥стан,  азахстан). ” цих крањнах €вно виражене прагненн€ створити соц≥альн≥ й пол≥тичн≥ переваги представникам одн≥Їњ групи населенн€. ÷е супроводжуЇтьс€ проведенн€м негласноњ пол≥тики витисненн€ ≥нших нац≥ональних груп.

 орпоративн≥ режими персон≥ф≥кують собою владу бюрократ≥њ, що сполучаЇ владу й власн≥сть ≥ на ц≥й основ≥ контролюЇ процес прийн€тт€ р≥шень. ƒержава персон≥ф≥куЇ сили, €к≥ використовують прерогативи оф≥ц≥йних орган≥в дл€ захисту своњх вузько групових ≥нтерес≥в. ≈коном≥чною п≥дставою такоњ системи влади Ї система квот, дозв≥льний пор€док реЇстрац≥њ п≥дприЇмства, в≥дсутн≥сть належного контролю за д≥€льн≥стю державних службовц≥в. ќстанн≥, займаючись всупереч законодавству п≥дприЇмницькою д≥€льн≥стю, одержують величезн≥ особист≥ прибутки.

ѕор≥вн€льн≥ характеристики пол≥тичних режим≥в представлен≥ в таблиц≥ 7.1.

“аблиц€ 7.1 Ц ѕор≥вн€льна характеристика пол≥тичних режим≥в

ƒемократ≥€ “отал≥таризм јвторитаризм
¬изнанн€ народу джерелом влади «анадто централ≥зована структура влади ¬лада перебуваЇ в руках одн≥Їњ особи або групи ос≥б
¬иборн≥сть ≥ зм≥нюван≥сть орган≥в влади ƒержавна влада формуЇтьс€ по закритим в≥д сусп≥льства каналам ‘ормуванн€ орган≥в влади за допомогою призначенн€
ѕр≥оритет прав ≥ свобод людини над правами держави ѕовне безправ'€ людини ќбмеженн€ прав ≥ свобод людини
ѕод≥л влади на законодавчу виконавчу й судову ћонопольний державний контроль вс≥х сфер житт€ сусп≥льства ¬≥дсутн≥сть ч≥ткого под≥лу влади
У—илов≥Ф структури перебувають п≥д контролемсусп≥льства У—илов≥Ф структури виконують функц≥њ каральних орган≥в У—илов≥Ф структури сусп≥льству практично неп≥дконтрольн≥
ѕол≥тичний плюрал≥зм ѕануванн€ одн≥Їњ парт≥њ ќбмеженн€ й контроль пол≥тичного плюрал≥зму
ƒом≥нуючий метод управл≥нн€ переконанн€ ƒом≥нуюч≥ методи управл≥нн€: примус, насильство, терор ƒом≥нують командно- адм≥н≥стративн≥ методи зд≥йсненн€ влади




ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1544 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

2097 - | 1836 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.037 с.