Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«рушенн€ на культурному пол≥ 6 страница




¬есною 1906 року з≥йшовс€ в ѕетербурз≥ перший рос≥йський парл€мент, так звана ƒержавна ƒума. ¬ибори до нењ в≥дбувалис€ серед розпучливоњ боротьби опозиц≥йних ≥ революц≥йних парт≥й ≥з ур€дом, серед безупинних арешт≥в та заборон. –еволюц≥йн≥ украњнськ≥ парт≥њ, €к ≥ рос≥йськ≥, бойкотували ц≥ вибори, одна т≥льки –адикально-ƒемо≠кратична ”крањнська ѕарт≥€ виставила подекуди своњх кандидат≥в, самост≥йно або бльокуючис€ з парт≥€ми загальнорос≥йськими. јле, коли ƒума з≥йшлас€ й гурток св≥домих украњнських д≥€ч≥в, €к≥ були вибран≥ послами, Ч ≤лл€ Ўраг, ¬олодимир Ўемет, ѕавло „ижевський, заснував ”крањнську ѕарл€ментську √ромаду, то до нењ зараз же впи≠салос€ понад 40 посл≥в, вибраних на ”крањн≥. —еред них були видатн≥ громадськ≥ д≥€ч≥, так≥, €к барон ‘. Ўтейнгель, ћикола Ѕ≥л€шевський, ќл. —вЇчин, ћаксим  овалевський, јндр≥й ¬€злов та ≥нш≥. ўо було особливо важливе, так це те, що до ”кр. ѕарл. √ромади вписалис€ майже вс≥ посли-сел€ни, серед €ких ви€вилис€ так≥ св≥дом≥ й в≥ддан≥ украњнськ≥й справ≥ д≥€ч≥, €к √аврило «убченко, ™вген ќнацький, ≤ван “арасенко та јркад≥й √рабовецький. ÷е був справжн≥й тр≥юмф украњнськоњ ≥дењ. ¬≥н п≥дн€в дух украњнського громад€нства, натхнув його новою в≥рою в свое д≥ло. ¬ ѕетербурз≥ негайно утворивс€ украњн≠ський центр при участ≥ м≥сцевоњ громади, на чол≥ €коњ сто€ли видатн≥ украњнськ≥ д≥€ч≥ й патр≥оти ќл. Ћотоцький ≥ ѕ. —тебницький, до ѕе≠тербургу прибув з≥ Ћьвова ћ. √рушевський, ≥ при його участ≥ засно≠вано спец≥альний оріан Ђ”краинск≥й ¬№стникъї,виготовлено декл€рац≥ю про автоном≥ю ”крањни, €ку малос€ урочисто проголосити в ƒу≠м≥. јле саме напередодн≥ цього нам≥реного виступу ƒума була роз≠пущена, про≥снувавши всього 72 дн≥. ѕ≥сл€ розпуску ƒуми б≥льш≥сть њњ член≥в уз€ла участь у в≥дом≥й пол≥тичн≥й ман≥фестац≥њ, вињхавши до ¬иборгу у ‘≥нл€нд≥њ й п≥дписавши там в≥дозву проти ур€ду. ¬с≥ украњнськ≥ посли п≥дписали цю в≥дозву, разом ≥з ≥ншими були при≠суджен≥ до тюрми й стратили право участи у виборах до 2-оњ ƒуми. ÷е було дуже некорисно дл€ украњнськоњ справи, бо хоч ≥ в 2-≥й ƒум≥ негайно ж склалас€ нова ”крањнська √ромада з 47 член≥в, але серед них вже не було старих досв≥дчених пол≥тик≥в, хоч були св≥дом≥ на≠ц≥онально д≥€ч≥, €к ось св€щеник ј. √риневич, ћ. –уб≥с, сел€ни ™. —айко, ¬. ’в≥ст, —. Ќечитайло. ”крањнська ѕарл. √ромада заснувала св≥й оріан Ђ–≥дна —праваї, ведений попул€рно, щоб бути доступним дл€ широких мас. √ромада внесла до поданого м≥н≥стерством законопро≠екту своњ поправки, домагаючис€ заведенн€ навчанн€ украњнською мо≠вою в школах ≥ заснуванн€ катедр украњнознавства по ун≥верситетах. Ѕули виготован≥ законопроекти про автоном≥ю ”крањни, про м≥сцеву самоуправу, про украњнську мову в суд≥, школ≥, церкв≥ й т. д. јле й 2-га ƒума була скоро розпущена (вона працювала всього 103 дн≥) ≥ в –ос≥њ знову запанувала реакц≥€. ¬иборний закон було зам≥нено, ≥ в дальших 3-≥й та 4-≥й ƒумах, хоча й були окрем≥ посли-украњнц≥, але громад уже не закладалос€ й украњнських загальних ≥нтерес≥в заступати вже не було кому.

”р€д почав помалу л≥кв≥дувати здобутки революц≥йних рок≥в. Ѕагато украњнських пер≥одичних видань було припинено, украњнськ≥ товариства були позакриван≥, а €к≥ й залишилис€, то д≥€льн≥сть њх обмежувалас€ на кожному кроц≥, чимало украњнц≥в було заслано на п≥вн≥ч ≥ до —иб≥ру, дехто ем≥грував за кордон. ¬иклади украњнською мовою по ун≥верситетах, €к≥ розпочали було в 1906Ч7 pp. де€к≥ про≠фесори (ћ. —умцов у ’арьков≥, ќл. √рушевський у ќдес≥) були при≠пинен≥, й ур€д ≥з новою енерг≥Їю заходивс€ Ђочищатиї школу в≥д украњнських вплив≥в. “а всетаки певн≥ здобутки революц≥њ залиши≠лись. «алишилис€ де€к≥ Ђѕросв≥тиї, украњнськ≥ клюби, Ђ”крањнське Ќаукове “овариствої в  ињв≥, коло двох дес€тк≥в украњнських часо≠пис≥в, а головне Ч зб≥льшивс€ контингент св≥домоњ украњнськоњ ≥нтел≥≠генц≥њ, до €коњ пристало чимало видатних громадських д≥€ч≥в, до того часу байдужих до украњнськоњ справи; ще важн≥ше було те, що укра≠њнська нац≥ональна ≥де€ почала пускати глибше кор≥нн€ в народ≥, особливо на  атеринославщин≥ й ѕолтавщин≥. « украњнством почали рахуватис€ рос≥йськ≥ пол≥тичн≥ парт≥њ, €к з поважною громадською силою. «асноване в 1908 року всеукрањнське пол≥тичне обЇднанн€, т. зв. Ђ“овариство ”крањнських ѕоступовц≥вї, €ке сто€ло на загальн≥й пл€тформ≥ конституц≥йного парламентаризму й автоном≥њ ”крањни, входило в порозум≥нн€ з парт≥Їю конституц≥йних демократ≥в (Ђ аде≠тамиї) й трудовою, що виступали через своњх представник≥в у ƒумах ≥з критикою рос≥йськоњ пол≥тики на ”крањн≥ та взагал≥ п≥ддержували украњнськ≥ домаганн€ ≥ в ƒум≥ ≥ в своњй прес≥. –ос≥йський ур€д по старому дививс€ на украњнський культурно-нац≥ональний рух, €к на переходовий ступ≥нь до державного сепаратизму ”крањни. ¬ цьому були переконан≥ вс≥ представники влади, починаючи в≥д прем≥Їр-м≥н≥стра —толип≥на, котрий за€вив про це отверто, мотивуючи цим заборону украњнськоњ мови дл€ публичного вжитку, й к≥нчаючи зви≠чайними жандармськими оф≥церами, €к≥, €к згадуЇ ќ. –усов у своњх споминах, були переконан≥, що украњнц≥ Ђхочуть в≥дд≥ленн€ ”крањни в≥д рос≥йськоњ держави в окрему (—амост≥йну державу з своњм гетьманом, сво≠њми послами й консулами в чужих державах, своЇю окремою монетною системою й своњм власним в≥йськомї. ≤ хоч оф≥ц≥йно представники зорга≠н≥зованого украњнства в≥дхрещувалис€ в≥д таких асп≥рац≥й, за€вл€≠ючи, що украњнц≥ не домагаютьс€ б≥льшого, €к автоном≥€, але сама думка про самост≥йн≥сть ”крањни, висловлена отверто на перелом≥ XIX ≥ XX стол≥ть, не завмирала з того часу, знаходила соб≥ адепт≥в, особливо серед молод≥ й раз-у-раз п≥дносилась отверто на терен≥ јв≠стро-”горщини. ¬она знаходила соб≥ оперт€ в дуже усп≥шному роз≠витку украњнського житт€ в √аличин≥ та Ѕуковин≥.

Ќародовецький напр€м у √аличин≥, хоча й м≥цн≥в безупинно про≠т€гом 70-х рок≥в, але, спираючис€ головно на духовенство ≥ др≥бну буржуаз≥ю, настроЇних консервативно й строго льо€льно до австр≥й≠ського ур€ду, помалу втрачував св≥й колишн≥й народолюбний ха≠рактер ≥ зводивс€ до формального нац≥онал≥зму, незв€заного з реаль≠ними потребами украњнського народу в √аличин≥. —ам≥ суперечки. на≠родовц≥в ≥з москвоф≥лами носили характер домашнього спору за мову й за правопис, тимчасом €к н≥хто, €к пише ‘ранко, Ђне пробував ви≠€снити народов≥ основ конституц≥йного житт€, ан≥ азбуки економ≥ч≠ноњ та соц≥€льноњ наукиї, й народ, дарма що жив у конституц≥йн≥й держав≥, не знав, €к користати з конституц≥йноњ свободи. ¬≥н жив у погл€дах, що Ђнайвищу й одиноку власть у держав≥ маЇ ц≥сар, що в≥н може все зробити, ≥ в≥д його вол≥ все залежитьї. ј ц≥сар ‘ранц-…осиф €краз не був прихильний до украњнського народу й не мав зо≠вс≥м охоти щось робити на його користь! ” в≥дносинах ≥з украњнц€ми рос≥йськими наступало певне в≥дчуженн€ на ірунт≥ р≥жниц≥ сусп≥ль≠но-пол≥тичних погл€д≥в ≥ розвивавс€ своЇр≥дний галицький партику≠л€ризм (т. зв. рутенство), €кий обмежував своњ ≥нтереси виключно межами √аличини. —еред народу апат≥€ й байдуж≥сть до парл€ментськоњ пол≥тики д≥йшли до крайнього ступн€ й, наприклад, при виборах до сойму в 1879 р. галицьк≥ украњнц≥ провели всього двох своњх кан≠дидат≥в.

ѕочаток 80-х рок≥в прин≥с де€ке оживленн€. Ќародовц≥ засну≠вали в 1880 роц≥ великий пол≥тичний часопис Ђƒ≥лої, €кий був присв€≠чений виключно м≥сцевим галицьким справам, ≥ вперше були скликан≥ народн≥ в≥ча дл€ обм≥ркуванн€ потреб пол≥тичного й сусп≥льно-еко≠ном≥чного житт€. ѕеред у цих заходах в≥в талановитий публ≥цист ¬о≠лодимир Ѕарв≥нський. —аме тод≥ починаЇ зростати ≥дейний вплив ƒрагоманова на молоде покол≥нн€. ƒрагоман≥в уже з половини 70-х ро≠к≥в ув≥йшов у близьк≥ зносини з галицькою молоддю, стараючис€ на≠вернути њњ на практичну д≥€льн≥сть серед народу, на його пол≥тичне й сусп≥льне усв≥домленн€ в дус≥ радикальних ≥ нав≥ть соц≥€л≥стичних ≥дей. ѕомалу в √аличин≥ склавс€ ц≥лий гурт людей, на чол≥ €ких сто€ли ≤ван ‘ранко й ћихайло ѕавлик, €к≥ розвинули л≥тературну й громадську д≥€льн≥сть у дус≥ ≥дей ƒрагоманова, й ƒрагоман≥в став духовним вождем ц≥лого покол≥нн€. ¬ д≥€льност≥ ƒрагома≠нова було чимало стор≥н, €к≥ не були корисн≥ дл€ галицького сусп≥ль≠ства: його безогл€дн≥ виступи проти церкви й духовенства в крањн≥, глибоко прив€зан≥й до своЇњ церкви, де церква й духовенство мали за собою велик≥ заслуги перед нац≥Їю; його абстрактний соц≥ал≥зм ≥ по≠л≥тичний радикал≥зм, €к≥ мало рахувалис€ з реальними умовами га≠лицького житт€; його пропов≥дь космопол≥тизму, €кий фактично був замаскованим панрусизмом ≥ €кий маловажив нац≥ональне питанн€ серед сусп≥льства, €ке ще мус≥ло боротис€ за елементарн≥ права на≠ц≥њ. јле з другого боку д≥€льн≥сть ƒрагоманова була перейн€та гли≠боким ≥деал≥змом ≥ зогр≥та щирою любовю до народу; ƒрагоман≥в закликав покинути безпл≥дн≥ теоретичн≥ змаганн€ про мову й брати≠с€ до живоњ активноњ прац≥ дл€ добра народу; ƒрагоман≥в радив своњм прихильникам здобувати €к найширшу осв≥ту й вимагав сер≥озного, опертого на доброму вистуд≥юванн≥ становища, п≥дходу до громад≠ськоњ д≥€льност≥!", нарешт≥ в≥н вимагав строгоњ етичности нав≥ть у ме≠тодах боротьби з противниками. ÷е все мало велике виховне зна≠ч≥нн€ дл€ галицького сусп≥льства. як згадуЇ у своњх споминах його ве≠ликий учень ‘ранко, Ђƒрагоман≥в був дл€ нас (дл€ галичан) правди≠вим учителем ≥ вповн≥ безкорисно не жалував прац≥, писанн€, уп≥мнень ≥ нав≥ть докор≥в, щоб наводити нас, л≥нивих, малоосв≥чених, ви≠рослих у рабських традиц≥€х нашого глухого кута, на кращ≥, €сн≥ш≥ шл€хи Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ. ћожна сказати, що в≥н за вуха т€г нас на той шл€хї.

¬ к≥нц≥ 80-х рок≥в п≥д ≥дейним проводом ƒрагоманова повстала в √аличин≥ украњнська радикальна парт≥€, €ка поставила соб≥ метою боронити ≥нтереси сел€н; на кошти, €к≥ здобували прихильники ƒрагоманова на рос≥йськ≥й ”крањн≥, засновано парт≥йну пресу (ЂЌародї, Ђ’л≥боробї) ≥ видавництво та велас€ виборча аі≥тац≥€. ћолод≥й парт≥њ вдалос€ провести власних кандидат≥в ≥ до сойму, ≥ до парл€менту. ƒ≥€льн≥сть радикал≥в спонукувала народовц≥в ≥ москвоф≥л≥в самим братис€ до активн≥шоњ прац≥ на користь народн≥х мас. «нов же таки п≥д впливом ≥ при участ≥ украњнц≥в з –ос≥њ (головно ¬, јнтоновича й ќл.  ониського) пров≥дники народовц≥в, п≥ддержан≥ галицьким мит≠рополитом —ильвестром —ембратовичем, ув≥йшли в порозум≥нн€ з нам≥сником √аличини ірафом ЅадЇн≥, за €ким сто€ли польськ≥ по≠л≥тичн≥ круги: украњнськ≥ посли мали р≥шуче в≥дмежуватис€ в≥д мо≠сквоф≥л≥в ≥ стати виразно на становищ≥ австр≥йського державного патр≥отизм}7, припинити свою опозиц≥йну тактику й виступити про≠ти пол€к≥в; за те украњнц≥ в √аличин≥ мали д≥стати р€д концес≥й на пол≥ культурно-нац≥ональному: пом≥ч ур€ду дл€ культурних укра≠њнських установ, утракв≥зац≥ю учительських сем≥нар≥й, нову (третю) украњнську г≥мназ≥ю, катедру украњнськоњ ≥стор≥њ на льв≥вськ≥м ун≥≠верситет≥, украњнськ≥ написи на вс≥х ур€дах, зал≥зниц€х, поштових скриньках ≥ т. д. Ќа основ≥ ц≥Їњ угоди, в≥д €коњ творц≥ њњ спод≥валис€ Ђновоњ ериї в √аличин≥, посол ёл≥€н –оманчук виголосив у сойм≥ в к≥нц≥ 1890 року в≥дпов≥дну пол≥тичну декл€рац≥ю. ”года викликала завз€ту опозиц≥ю з боку радикальних ≥ москвоф≥льських круг≥в ≥ взагал≥ не здобула соб≥ попул€рности серед украњнського сусп≥льства. ¬она з пол≥тичного погл€ду довго не продержалась, ≥ народовецьк≥ посли скоро зан€ли знову опозиц≥йне становище, але њњ здобутки на культурному пол≥ мали велике знач≥нн€ дл€ зм≥цненн€ нац≥ональних украњнських позиц≥й у √аличин≥.

¬≥д половини 90-х рок≥в пол≥тичне й культурне житт€ галиць≠ких украњнц≥в почало дуже пом≥тно розвиватись. ¬ 1899 роц≥ пом≥р≠кован≥ше крило радикальноњ парт≥њ злилос€ з народовц€ми. “ак по≠встала одна нац≥онально-демократична парт≥€, €ка вз€ла пров≥д у пол≥тичному житт≥ народу. ¬ своњй програм≥ вона за€вила, що оста≠точного метою њњ змагань Ї Ђд≥йти до того, щоб ц≥лий украњнсько-руський народ зЇднавс€ зчасом у одноц≥льний нац≥ональний оріан≥змї. ¬ тому самому час≥ заснувалас€ й украњнська соц≥€л-демократична парт≥€, €ка устами свого делегата на зњзд≥ австр≥йськоњ соц≥€л-демократ≥њ в Ѕрн≥ в 1899 р. за€вила, що њњ метою Ї Ђв≥льна держава укра≠њнського люду, украњнська республ≥каї. ўе ран≥ш, а саме в 1895 р. за€ву про пол≥тичну самост≥йн≥сть украњнського народу, €к ≥деал укра≠њнських пол≥тичних змагань, склала на своЇму зњзд≥ у Ћьвов≥ украњн≠ська радикальна парт≥€. ¬ 1900 роц≥ на двох протилежних к≥нц€х укра≠њнськоњ земл≥ украњнська молодь ман≥фестувала своЇ признанн€ до самост≥йности ”крањни, €к нац≥онального ≥деалу: в ’арьков≥ ≥ в ѕолтав≥ ћикола ћ≥хновський виголосив реферат на цю тему на таЇмних сходинах украњнськоњ молод≥, й гасло самост≥йноњ ”крањни було прий≠н€те з ентуз≥€змом; а у Ћьвов≥ на публичному в≥ч≥ украњнського сту≠дентства п≥сл€ реферату Ћьоні≥на ÷егельського, при загальн≥м одушевлен≥ воно прийн€ло резолюц≥ю, що його ≥деалом Ї створенн€ са≠мост≥йноњ украњнськоњ держави.  оли де€к≥ часописи в своњм австр≥й≠ськ≥м ультральо€л≥зм≥ спробували висм≥€ти цю резолюц≥ю, €к уто≠п≥ю, в оборон≥ самост≥йноњ ”крањни, €к нац≥онального ≥деалу, висту≠пило Ђƒ≥лої, а на стор≥нках ЂЋ≥тературно-Ќаукового ¬≥стникаї озвавс€ блискучою статтею на захист цього ≥деалу ≤ван ‘ранко. ∆иттьо≠ва д≥йсн≥сть була в т≥ часи дуже далеко в≥д такого ≥деалу, ≥ в що≠денному житт≥ треба було боротис€ за реч≥ часом дуже; др≥бн≥ й еле≠ментарн≥, але проголошенн€ високого ≥деалу власноњ самост≥йноњ дер≠жави було тим св≥точем, €кий присв≥чував серед ц≥Їњ щоденноњ бо≠ротьби й широко розсував меж≥ пол≥тичного обр≥ю. ѕрот€гом €когось п≥втора дес€тка рок≥в перед —в≥товою ¬≥йною украњнський народ у √аличин≥ зробив великий поступ на пол≥тичному пол≥. ћосквоф≥ль≠ство тануло з кожним роком, ≥ сусп≥льство ставало одностайним у своњх нац≥ональних змаганн€х, улегшуючи соб≥ цим своњ пол≥тичн≥ здобутки. „исло украњнських посл≥в ≥ в сойм≥ ≥. в парламент≥ невпинно зростало.  оли в 1907 роц≥ в јвстр≥њ вперше були, переведен≥ вибори на основ≥ загального й р≥вного виборчого права, то украњнц≥ провели 30 пос≠л≥в, €к≥ творили вже поважну пол≥тичну ірупу, з €кою треба було раху≠ватис€ в парл€ментарному житт≥. ¬есною 1914 р. було дос€гнуте поро≠зум≥нн€ з польськими пол≥тичними кругами, на основ≥ €кого украњнц≥ д≥ставали 62 м≥сц€ (б≥льше третини) в сойм≥ ≥ р€д м≥сць у важн≥ших адм≥н≥страц≥йних установах краю. ¬с€ √аличина вкрилас€ с≥ткою спортових ≥ √≥мнастичних орган≥зац≥й Ђ—≥чейї ≥ Ђ—окол≥вї. ƒуже гарно по≠чали розвиватис€ нац≥ональн≥ економ≥чн≥ установи: Ђƒн≥стерї, Ђ раевий —оюз  редитовийї, ЂЌародн€ “орговл€ї, Ђ—≥льський √осподарї та ≥нш≥. Ўироко розрослас€ кооперац≥€ й украњнськ≥ народн≥ маси звикали шукати пор€тунку не в ем≥грац≥њ, що була розвинулас€ в 90-х роках, не в над≥€х на н≥би то прихильного ц≥сар€, а в самопомоч≥ ≥ в економ≥чн≥й орган≥зац≥њ. ”крањнський народ у √аличин≥ ставав св≥≠домим ≥ сол≥дарним. ”н≥€тське духовенство п≥д проводом свого мит≠рополита графа јндр≥€ Ўептицького стало остаточно на народньо-украњнському ірунт≥ й поруч ≥з молодою св≥тською ≥нтел≥генц≥Їю €к ≥ ран≥ш, брало живу участь у нац≥ональному житт≥.

¬ пар≥ з пол≥тичним розвитком галицьких, украњнц≥в ≥шли њх усп≥хи на пол≥ культурному. ”крањнське шк≥льництво помалу, крок за кроком, дос€гло значних здобутк≥в, пор≥внюючи з недавн≥м минулим. ѕеред в≥йною украњнц≥ мали вже 6 державних г≥мназ≥й ≥ 15 приватних середн≥х шк≥л. „исло народн≥х украњнських шк≥л дос€гло 3.000. ¬ ун≥верситет≥ у Ћьвов≥ мали украњнц≥ 7 звичайних катедр ≥ 4 доцен≠тури. ќгнищем наукового житт€ зробилос€ “овариство ≥мени Ўевчен≠ка, перетворене в 1893 роц≥, за ≥н≥ц≥€тивою украњнц≥в ≥з  ињва, на Ќау≠кове. –озкв≥т “овариства починаЇтьс€ з перењзду до Ћьвова проф. ћ. √рушевського, €кий у 1897 роц≥ став його головою. «а короткий час √рушевському вдалос€ обЇднати б≥л€ “овариства важн≥ш≥ вчен≥ сили з ус≥х частин украњнськоњ земл≥ й при щедр≥й матер≥альн≥й допомоз≥ меценат≥в ≥з рос≥йськоњ ”крањни розвинути таку. широку науково-досл≥дчу й видавничу д≥€льн≥сть, що вже за к≥лька рок≥в Ќаукове “овариство ≥м. Ўевченка було загально визнане за украњнську акаде≠мию наук, €к≥й бракувало т≥льки оф≥ц≥йного титулу. ƒовол≥ сказати, що “овариство до 1914 р. видало коло 300 том≥в наукових праць укра≠њнською мовою з р≥жних галуз≥в знанн€, а б≥льш усього з украњнознавства. ѕоруч √рушевського головними д≥€чами “овариства були з м≥сцевих учених ≤ван ‘ранко й ¬олодимир √натюк. ¬елик≥ заслуги коло культурного розвитку √аличини поклав митрополит ј. Ўептицький, особливо через заснуванн€ в 1913 р. ”крањнського Ќац≥ональ≠ного ћузею у Ћьвов≥. Ќа перелом≥ XIX ≥ XX ст. на л≥тературному пол≥ в √аличин≥ по€вивс€ р€д визначних талант≥в з ¬асилем —тефаником ≥ буковинкою ќльгою  обил€нською на чол≥. ¬идаваний в≥д р. 1898 у Ћьвов≥ √рушевським ≥ ‘ранком м≥с€чник ЂЋ≥тературно-Ќауковий ¬≥стникї (у 1907 роц≥ перенесений до  ињва) став усеукрањн≠ським л≥тературним органом, на стор≥нках €кого писали найкращ≥ л≥тературн≥ сили з ц≥лоњ ”крањни. Ќайб≥льшою окрасою загальноукра≠њнського письменства того часу був ≤ван ‘ранко, найвизначн≥ший л≥тературний талант, €кого коли видала галицька земл€.

ћаленька Ѕуковина почала в≥дроджуватис€ на початку 80-х рок≥в, стаючи щораз ближче до галицького й загальноукрањнського житт€. —правжньою ерою в њњ нац≥ональному житт≥ був 1885 р≥к, коли катедру украњнськоњ мови й письменства в черновецьк≥м ун≥верситет≥ обн€в галичанин проф. —тепан —маль-—тоцький, €кий зго≠дом став також послом до парл€менту й в≥це-маршалом буковинського сойму. …ого невсипущ≥й енерг≥њ й в≥дданост≥ справ≥ завд€чуЇ Ѕуко≠вина св≥й культурно-нац≥ональний поступ. ” 80-х роках уперше про≠вели буковинськ≥ украњнц≥ своњх посл≥в до буковинського сойму, а по виборах 1911 року мали њх 17 на вс≥х 53 посл≥в. ƒо парл€менту в ¬≥д≠н≥ висилала Ѕуковина 5 посл≥в, €к≥ виступали звичайно разом ≥з укра≠њнськими послами з √аличини. ѕеред в≥йною Ѕуковина на 300 тис€ч украњнського населенн€ мала 3 украњнськ≥ г≥мназ≥њ, 1 учительську сем≥нар≥ю, украњнська народн€ школа була в кожному сел≥. Ўироко були розвинут≥ читальн≥ по селах, руханково-пожарн≥ Ђ—≥ч≥ї та кооперативи.

 оли погл€нути на становище й розвиток украњнського народу п≥д –ос≥Їю та јвстр≥Їю в≥д половини XIX ст., то доведетьс€ признати, що умови перебуванн€ п≥д конституц≥йним австр≥йським режимом бу≠ли спри€тлив≥ш≥, н≥ж п≥д режимом царського абсолютизму. ’оча –о≠с≥€ й дивилас€ на ”крањну, €к на Ђискони русск≥й крайї, зеселений таким самим Ђрусскимї православним народом, але властиво ставилас€ вона до ”крањни €к до кольон≥њ й визискувала њњ природн≥ багат≠ства, даючи њй взам≥н далеко менше, н≥ж збирала з нењ безпосеред≠н≥ми й посередн≥ми податками. ѕеред в≥йною ”крањна давала понад 26% ус≥х державних прибутк≥в ≥ покривала не т≥льки вс≥ державн≥ видатки на своњ власн≥ потреби, але в≥ддавала майже ц≥лу половину одержаних ≥з нењ кошт≥в на потреби ≥нших пров≥нц≥й ≥мпер≥њ. ¬с€ ф≥≠нансова, промислова й торговельна пол≥тика рос≥йськоњ ≥мпер≥њ велас€ в тому напр€м≥, щоб ≥нтереси Ђцентруї, себто чисторое≥йських гу≠берн≥й, мали перевагу над економ≥чними ≥нтересами ”крањни. «ал≥з≠ниц≥ будувалис€ так, щоб зв€зати украњнськ≥ земл≥ €к найближче не з  ињвом, ’арьковом або ќдесою, а з ћосквою. “арифи укладалис€ так, що провезти продукти з ѕолтави чи з ’арькова було дешевше до ћоскви, н≥ж до  ињва. ѕ≥д претекстом польськоњ небезпеки ур€д аж до останн≥х рок≥в перед в≥йною не заводив земського самовр€ду≠ванн€ на правобережн≥й ”крањн≥ й господарював у н≥й за допомогою бюрократичних устаноь. «≥ страху перед украњнським сепаратизмом в≥н умисне держав украњнський народ у темр€в≥ й культурному занепад≥, не даючи йому школи на р≥дн≥й мов≥ й не дозвол€ючи украњнськоњ л≥тератури та преси, виган€ючи украњнську мову з ужитку в церкв≥ й взагал≥ в публ≥чному житт≥. ¬≥н насилав на ”крањну хмари своњх учител≥в, ур€довц≥в, св€щеник≥в умисне задл€ русиф≥кац≥њ. як зви≠чайно в таких обставинах, на ”крањну йшли далеко не найкращ≥ еле≠менти (до самоњ революц≥њ 1917 року на правобережн≥й ”крањн≥ вчи≠тел≥ д≥ставали спец≥€льну платню Ђза обрус≥нн€ї), €к≥ зовс≥м не дба≠ли за ≥нтереси населенн€. Ќасл≥док ур€довоњ системи пол≥тики супро≠ти ”крањни був той, що в пор≥вн€нн≥ з великоруськими √уберн≥€≠ми в≥дсоток грамотних на ”крањн≥, що ще в XVIIЧXVIII вв. славилас€ своњм шк≥льництвом, був значно нижчий. “алановитий украњнський народ, про здатн≥сть €кого до осв≥ти, науки й мистецтва в один голос говорили вс≥ чужинц≥, опинивс€ в стан≥ культурного занепаду й в≥дсталости. ј загальнорос≥йськ≥ пол≥тичн≥ умови, €к≥ виховували не в≥льних та св≥домих громад€н, а затурканих раб≥в, €ких тримано в по≠слуху нагайками й р≥зками, позбавлених вс€кого почутт€ державного патр≥отизму, нав≥ть самого розум≥нн€ ваги державности, дали своњ тра≠г≥чн≥ насл≥дки вже за час≥в революц≥њ 1917 року, робл€чи украњнський народ податливим на р≥жн≥ руњнницьк≥ гасла й байдужим до гасел державно-творчого характеру. ¬ина за це ц≥лком падаЇ на рос≥йський царський режим, €кий майже н≥чого не робив дл€ задоволенн€ нев≥дкличних економ≥чних потреб украњнськоњ сел€нськоњ маси, оздоблював њњ жорстокими репрес≥€ми й умисне держав у духов≥й темр€в≥.

¬ пор≥вн€нн≥ з цим перебуванн€ п≥д конституц≥йною јвстр≥Їю, не вважаючи на далеко г≥рш≥ соц≥€льно-економ≥чн≥ умови житт€ й меншу матер≥€льну забезпечен≥сть украњнськоњ с≥льськоњ маси, на брак тоњ соц≥€льноњ оп≥ки, €ку всеж давали населенню земства (в обс€гу хоча б охорони народнього здоровл€), на байдуж≥сть чужого ур€ду, на висна≠жуючу сили гостру нац≥ональну боротьбу в самому краю й на матер≥≠€льну б≥дн≥сть своЇњ ≥нтел≥генц≥њ, примушеноњ передовс≥м боротис€ за своЇ власне ≥снуванн€, Ч все ж таки в≥льн≥ш≥ пол≥тичн≥ умови давали змогу легальноњ боротьби за пол≥пшенн€ своЇњ дол≥, виховували ма≠си пол≥тично, давали осв≥ту в р≥дн≥й мов≥; все це робило галицького сел€нина, хоч ≥ б≥дн≥шого матер≥€льно, значно св≥дом≥шим ≥ пол≥тично б≥льш виробленим, н≥ж його брати, сел€ни наддн≥пр€нськ≥.

ѕ≥сл€ першоњ революц≥њ в –ос≥њ, не вважаючи на часову реакц≥ю, украњнське житт€ почало розвиватис€ щораз ≥нтенсивн≥ше й, хоч усп≥хи нац≥ональноњ св≥домости серед ≥нтел≥генц≥њ залишали далеко по≠заду пробудженн€ ц≥Їњ св≥домости серед народн≥х мас, але можна було з певн≥стю думати, що з усуненн€м елементарних перешкод дл€ народньоњ осв≥ти й з утворенн€м украњнськоњ народньоњ школи, нац≥о≠нальне в≥дродженн€ украњнського народу п≥де прискореним темпом.

√аличина й Ѕуковина з цього погл€ду випередили рос≥йську ”крањну й перед ними стелилис€ широк≥ перспективи нац≥онального розвитку. ¬ такому стан≥ захопила украњнський народ, под≥лений м≥ж двома ворожими державами, велика св≥това в≥йна, €ка знову в≥дкрила перед ним перспективи в≥дбудови його державноњ незалежносте.

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

ќл. –€б≥н≥н-—кл€р енський,  ињвська громада 70-х рок≥в, Ђ”кра≠њнаї, 1927, кн. ≤ЧII. ≤. ∆итецьки≥≥, ѕ≥вденно-«ах≥дн≥й ¬≥дд≥л іеоіраф. “-ва у  ињв≥, там же, кн. V. ‘. —авченко, «аборона украњнства 1876 р. ≥ ѕ≥зденно-«ах. ¬≥дд. •Їор. “-ва в  ињв≥. 2. ƒо ≥стор≥њ укр. журнал≥стики 1870-х pp. 3. ≈м-ський указ.  ињв 1930. ¬. Ќауменко, ƒо ≥стор≥њ указу про заборону укр. письменства, Ђ”крањнаї, 1907, кн. V. ћ. ƒрагоманов, Ўевченко, украњноф≥ли й соц≥ал≥зм,  ињв 1914; його ж: —обран≥е политическихъ сочинен≥й, 2 томи, ѕарижъ 1905Ч6; його ж; Ћисти на наддн≥пр€нську ”крањну, ¬≥день 1915. ћ. √ру-шевський, ћ≥с≥€ ƒрагомано≈н, Ђ”крањнаї, 1926, кн. IIЧIII; його ж: ќсвобож-ден≥е –осс≥и и укринек≥й вопросъ. ѕетербурга 1906. (ќ л. Ћ о т о ц ь к и й ≥ ѕ. —тебницький) ”краинск≥й вопросъ, вид. 3-те, ћосква 1917. Ќ. ¬асиленко, ѕолитическ≥е взгл€ды ƒрагоманова, Ђ”краинска€ ∆изньї, 1912, кн. 6. Ѕ. √ р ≥ н -ч Ї н к о, Ќа бЇзпросв -№тномъ пути,  ињв 1912. ќ. √ерма йзе, Ќариси з ≥стор≥њ революц≥йного руху на ”крањн≥.  ињв.1926. ¬. ƒорошенко, –еволюц≥йна ”крањнська ѕарт≥€, Ћьв≥в 1921; його ж: ”крањнство в –ос≥њ, ¬≥день 1917. ќ. “ер-л Ї ц ь к и й, ћосквоф≥ли й народовц≥ в 70-х роках, Ћьв≥в 1902. ћ.   о р д у б а, «в€зки ¬. јнтоновича з √аличиною, Ђ”крањнаї 1928. V.  . Ћевицький, ≤стор≥€ пол≥тичноњ думки галицьких украњнц≥в 1848Ч1914 pp. 2. тт. Ћьв≥в 1929. њв. ‘ранко, ћолода ”крањна, Ћьв≥в 1910. Leon Wasilewski, Ukraina ≥ sprawa ukrairiska, Krakow 1912. ё. Ѕачинський, ”крањна irredenta, з пе≠редмовою ¬. ƒорошенка, Ѕерл≥н 1924. √аличина, Ѕуковина к ”горска€ –усь, —оставлено сотрудниками ред. Ђ”краинска€ ∆изньї, ћосква 1915. — т. —маль-—тоцький, Ѕуковинська –усь, „ерн≥вц≥ 1896. ». Ћучицк≥й,  ресть€не и кресть€нска€ реформа въ восточной јвстр≥и (на Ѕуковин≥), Ђ ≥ев. —тар.ї 1901, кн. III ≥ V.

 


√рицак





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 372 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћибо вы управл€ете вашим днем, либо день управл€ет вами. © ƒжим –он
==> читать все изречени€...

2077 - | 1820 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.