Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«рушенн€ на культурному пол≥ 5 страница




 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

њв. —тешенко, ”крањнськ≥ шестидес€тники, Ђ«аписки ”крањнського Ќа≠укового “-ва у  ињв≥ї, т. III,  ињв 1908. —. ≈фремов, ѕеред судом власноњ со≠в≥сти. √ромадська й пол≥тична робота ¬. јнтоновича, Ђ«аписки ≤ст.-‘≥лол. в≥д≠д≥лу ”кр. јкад. Ќаукї, т. V,  ињв 1924. ћ. ƒрагоманов, Ќародн≥ школи на ”крањн≥ серед житт€ ≥ письменства в –ос≥њ, ∆енева 1877, також Ђ√ромадаї, т. 2, ∆енева 1878; його ж: »сторическа€ ѕольша и великорусска€ демократ≥€, ∆е≠нева 1881. ≤. ∆итецький,  ињвська √ромада за 60-х рок≥в, Ђ”крањнаї, 1927, ≤. ћ. √ н ≥ п, ѕол≥тичний рух на ”крањн≥ в 1860-х роках, ≤. ѕолтавська √ромада, ’арк≥в 1930. ‘. —авченко, «аборона украњнства 1876 року (розд≥л III, 1, 2),  ињв 1930. ». ќдинець (ѕ. ™фименко),  ъ вопросу объ украинскомъ народничествъ, Ђ ≥евск. —тар.ї, 1906, VII, VIII. Ћ. —трунина, ѕервы€ воскресный школы въ  ≥ев-№, там же, 1898, VI. ј. ћиловидов, Ќед≥льн≥ школи на „ер-ниг≥вщин≥ 1860 р., зб≥рник Ђ„ерниг≥в ≥ п≥вн≥чне л≥вобережж€ї,  ињв 1928. ¬. √ р а -ховецький, ѕерш≥ нед≥льн≥ школи на ѕолтавщин≥, Ђ”крањнаї, 1028, IV. W. L ≥ р ≥ n s k ≥, Szlachta na Ukuainie, I. Udziai jej w zyciu narodu ukrainskiega, Krakow, 1909. M.  остомаров, Ќауково-публ≥цистичн≥ й полем≥чн≥ писанн€,  ињв 1928. ¬. јнтонович, “вори, т. ≤,  ињв 1932. «б≥рка Ђ¬елика реформаї, вид. ≤. —ит≥на, тт. VЧVI, ћосква 1911. √. ƒжанш≥ев-ь, »зъ епохи великихъ реформъ, ѕетербургъ 1898. Ќ —еменовъ, ќевобожден≥е кресть€нъ въ царствован≥е јлександра II, ѕетербургъ 1889Ч92. ѕ. ћ и л ю к о в ъ,  ресть€не въ –осс≥и, Ёнциклопед. словарь Ѕрокгауза и ≈фрона, т. XVI, ѕетербургъ 1895. Ќ. ¬аси≠ленко, ѕервые шаги по введен≥ю положен≥й 19 феврал€ 1861 г. въ „ернигов≠ской губерн≥й, Ђ ≥евска€ —таринаї, 1901, кн. 3, 4 ≥ ». ќ. ¬оропановъ,  ре-

стъ€нска€ реформа еъ ёго-«ападномъ кра№, Ђ¬Џстникъ ≈вропыї, 1900, кн. VIII. I в. Ћ е в и ц ь к и й, ѕогл€д на розвиток низшего ≥ висшого шк≥льництва в √а≠личин≥ в pp. 1772Ч1800 ≥ розв≥й руського народнього шк≥льництва в pp. 1801Ч 1825, Ђ«б≥рн. ≤стор. ‘≥льоз. секц≥њ Ќаук. “-ва ≥м. Ўевченкаї, т. V, Ћьв≥в 1902.

A. јндрохович, Ћьв≥вське ДStudium Ruthenum", Ђ«аписки Ќаук. “-ва ≥м. Ўевченкаї, тт. 132. 146 ≥ 150, Ћьв≥в 1922Ч1929; його ж: њв. Ћавр≥вський, один ≥з п≥онер≥в украњнського в≥дродженн€ в √аличин≥, там же, т. 128, Ћьв≥в 1919. ≤ќ. ∆ Ї л Ї х ≥ в с ь к и й 1оанъ —нг≥≥гурск≥й, его жизнь и де€тельность, Ћьв≥в 1894. ќм. ќгоновський, »стор≥€ л≥тературь≥ рускои, т. II. ч. 1, Ћьв≥в √889. ћ. “ершаковець, √элицько-руське л≥тературне в≥дродженн€, Ћьв≥в 1908. ћ. ¬озник, ≈п≥зоди культурних зносин галицькоњ й рос≥йськоњ ”крањни в ≤г≥й половин≥ XIX в., Ђ«аписки ”кр, Ќаук. “ов. в  иш≥ї, т. XIII,  ињв 1914. ≈. “ и шинська, ѕоіод≥н ≥ «убрицький, Ђ«аписки Ќаук. “ов. ≥м. Ўевченкаї, т. 110, Ћьв≥в 1913.  . —тудинський, ¬ступн≥ розв≥дки до публ≥кац≥й: 1)  ореспон≠денц≥€ я. √оловацького, Ђ«б≥рник ‘≥л. —екц≥њ Ќаук. “ов. ≥м. Ўевченкаї, т. VIIIЧ IX. Ћьв≥в 1905; 2) ѕольськ≥ консп≥рац≥њ серед руських питомц≥в ≥ духовенства в pp. 1831Ч1845', Ђ«аписки Ќаук. “-ва ≥м. Ў.ї, тт. 80 ≥ 82, Ћьв≥в 1907Ч1908; 3) Ћьв≥вська духов, сем≥нар≥€ в часах ћ. Ўашкевича, Ђ«б≥рн. ‘≥льол. —екц≥њ Ќ. “. ≥м Ў.ї, тт. XVIIЧXVIII, Ћьв≥в 1916; 4) ћатер≥али до ≥стор≥њ культурного житт€ в √аличин≥ в 1797Ч1857 pp., Ђ”кр.-русыс. јрх≥вї, т. XIIIЧXIV, Ћьв≥в 1920. њв. ‘ранко, ѕанщина та њњ скасуванн€ р. 1848 в √аличин≥, Ћьв≥в 1913.

B. ўурат, Ќа досв≥тку новоњ доби, Ћьв≥в 1919. ё. Ћевицький, 1≤2 па≠долиста 1848 року у Ћьвов≥, Ђ«аписки Ќаук. “-ва ≥м. Ўевченкаї, т. 25, Ћьв≥а 1898. њв. ‘ранко, ѕричинки до ≥стор≥њ 1848 р., там ж÷ т. 88, Ћьв≥в 1909. ћ. ¬озник, ƒо ≥стор≥њ украњнськоњ науковоњ й просв≥тноњ орган≥зац≥њ в √али≠чин≥ 1848 р., там же, т. 110, Ћьв≥в 1912. њв. Ѕрик, —лав€нський зњзд у ѕраз≥ 1848 р. ≥ украњнська справа, там же, т. 129. њв.  ревецький, —проби орга≠н≥зований руських нац≥ональних гвард≥й у √аличин≥ 1848Ч49, там же, т. 113, Ћьв≥в 1913; його ж: ќборонна орган≥зац≥€ руських сел€н на галицько-угорськ≥м пограничч≥ 1848Ч49 р., там же, т. 53, Ћьв≥в 1904; його ж: –уська самооборона на галицько-угорськ≥м пограничч≥ 1848Ч49 р., там же, т. 107, Ћьв≥в 1912; його ж: —права под≥лу √аличини в pp. 1846Ч50, там же, тт. 93, S4, 95, 97, Ћьв≥в 1910. њв. ‘ранко, јзбучна в≥йна в √аличин≥ 1859 р., Ђ”кр.-руськ. јрх≥а<>, т. VIII, Ћьв≥в 1912. ќст. “ерлецький, √алицько-руське письменство 1848Ч65 pp. на тл≥ тогочасних сусп≥льно-пол≥тичних змагань галицькоруськоњ ≥нтел≥генц≥њ, Ћьв≥в 1903; його ж; ћосквоф≥ли й народовц≥ в "0-х роках, Ћьв≥в 1902. ћ. ƒра≠гоманов, Ћ≥тературно-сусп≥льн≥ парт≥њ в √аличин≥ (до р, 1880), Ћьв≥в 1904.

 

XV

” –јѓЌ—№ »… –”’ 70-’ –ќ ≤¬. ” ј« 18 “–ј¬Ќя 1876 –ќ ”. 80-“≤ –ќ ». –јƒ» јЋ≤«ј÷≤я ” –јѓЌ—№ ќ√ќ –”’”. –≈¬ќЋё≠÷≤я 1905Ч6 –ќ ≤¬ ≤ ” –јѓЌ—“¬ќ. ”—ѕ≤’» ” –јѓЌ—№ ќ√ќ Ќј≠÷≤ќЌјЋ№Ќќ√ќ –”’” ¬ ј¬—“–ќ-”√ќ–ў»Ќ≤. ” –јѓЌ—“¬ќ Ќј ѕќ–ќ«≤ —¬≤“ќ¬»’ ѕќƒ≤….

”крањнський нац≥ональний рух у –ос≥њ, що здававс€ таким силь≠ним ≥ многонад≥йним на початку 60-х рок≥в XIX ст., не пустив одначе глибшого кор≥нн€ серед украњнського громад€нства, а тим б≥льше серед народн≥х мас. ”крањнське панство, €ке ще в 20Ч30-х роках у значн≥й м≥р≥ збер≥гало нац≥онально-≥сторичн≥ традиц≥њ й будувало на них своњ претенз≥њ до уприв≥лейованого й пров≥дного знач≥нн€ в краю Ч п≥д впливом ≥з одного боку задоволенн€ своњх станових домагань (п≥сл€ закону 1835 року), а з другого п≥д впливом загальноњ пол≥тичноњ реакц≥њ в –ос≥њ, позбулос€ потроху свого украњноф≥льства й т≥льки окрем≥ одиниц≥ зпом≥ж украњнських пан≥в п≥ддержували нац≥ональний рух 60Ч70-х рок≥в (√р. √алаган, ¬. “арновський, ™. ћилорадовичка). –адикально-народницьк≥ гасла, п≥д €кими розвивавс€ украњнський рух ≥з к≥нц€ 50-х рок≥в, зал€кували й в≥дштовхували в≥д нього украњнське двор€нство. ѕравда, й дал≥ зпосеред украњнськоњ двор€нсько-пом≥щиць≠коњ верстви виходили гар€ч≥ прихильники нац≥онального руху, €к≥ грали в ньому пров≥дну ролю, але зони майже вс≥ поривали з своЇю верствою, стаючи в р€ди декл€сованоњ ≥нтел≥генц≥њ; двор€нство ж, €ко кл€са, не т≥льки ставало осторонь в≥д украњнства, але дедал≥, щораз б≥льше займало до нього неприхильне становище. ”крањнське право≠славне духовенство, збер≥гаючи б≥льше зв€зку з народом особливо на ѕравобережж≥, й даючи зпом≥ж себе значн≥ кадри украњнськоњ, св≥домоњ нац≥ональноњ ≥нтел≥генц≥њ, було занадто зв€зане повною залежн≥стю в≥д свого духовного начальства й матер≥€льною незабезпечен≥стю, щоб грати €кусь самост≥йну ролю в громадському житт≥. ѕозбавлене, за малими вињмками, п≥ддержки з боку найвпливов≥шоњ й заможньоњ по≠м≥щицькоњ верстви, украњнство мус≥ло триматис€ дал≥ зусилл€ми са≠моњ декл€сованоњ ≥нтел≥генц≥њ, €ка виходила зпом≥ж зб≥дн≥лого дво≠р€нства, духовенства, нав≥ть сел€нства й м≥щанства й €ка через в≥д≠сутн≥сть у –ос≥њ пол≥тичноњ свободи й в≥льного громадського житт€ не могла мати великого впливу й знач≥нн€. ÷€ ≥нтел≥генц≥€ складалас€ з учител≥в, ур€довц≥в, представник≥в в≥льних профес≥й, ≥ людей хоч трохи незалежних службово або матер≥€льно серед нењ було дуже мало. ÷им по€снюЇтьс€ певна слаба в≥дпорн≥сть украњнського руху су≠проти ур€дових утиск≥в ≥ репрес≥й, €к≥ стали падати на нього вже з 1862 року.

 оли на л≥вобережн≥й ≥ степов≥й ”крањн≥ (ѕолтавщин≥, „ерн≥г≥в≠щин≥, ’арьк≥вщин≥,  атеринославщин≥ й ’ерсонщин≥) заведено п≥сл€ 1864 року земське самовр€дуванн€, то завд€ки цензов≥й систем≥ вибо≠р≥в до земських оріан≥в перейшли представники двор€нства, що вже прохололо, €к ми бачили, до украњнства, й темного, несв≥домого сел€н≠ства. ј до мун≥цип≥й, п≥сл€ заведенн€ в 1870 роц≥ м≥ського самовр€ду≠ванн€, перейшли представники, зрос≥й≥ценоњ м≥ськоњ буржуаз≥њ й несв≥≠домого др≥бного м≥щанства. «аступатис€ за украњнськ≥ нац≥ональн≥ ≥нте≠реси не було властиво кому, а тимчасом ≥ земства, й м≥ськ≥ управи д≥ста≠ли великий вплив на таку важну галузь культурного житт€, €к шк≥ль≠ництво й б≥бл≥отечна справа. “≥льки трохи згодом ≥ то з великими зу≠силл€ми почала пробиватись украњнська теч≥€ в земствах, та мун≥цип≥€х.

« поширенн€м у ц≥л≥й –ос≥њ в 60-х роках космопол≥тичних ≥ соц≥€л-революц≥йних ≥дей украњнська молодь також попадала п≥д њх вплив ≥ в≥дривалас€ в≥д свого ірунту. “имчасом €к ц≥ ≥дењ в б≥льш-менш прихован≥й (з огл€ду на цензуру) форм≥ устами талановитих ≥ впливо≠вих письменник≥в пропов≥дувалис€ з стор≥нок численних рос≥йських журнал≥в, украњнц≥ не мали оріан≥в друку, €к≥ б оборон€ли украњнськ≥ позиц≥њ й пропагували украњнську нац≥ональну ≥дею.  оли повстали в –ос≥њ нелегальн≥ революц≥йн≥ парт≥њ (Ђ«емл€ ≥ ¬ол€ї, ЂЌародн€ ¬о≠л€ї, та ≥нш≥), то багато активних ≥ ≥дейних украњнц≥в, особливо зпосеред молод≥, ставали в р€ди цих парт≥й ≥ гинули в боротьб≥ з рос≥йсь≠ким ур€дом, в≥р€чи, що загальна пол≥тична свобода в –ос≥њ, сама собою принесе визволенн€ й дл€ украњнського народу (ƒ. Ћизогуб, ƒебагор≥й-ћокр≥Ївич, —тефанович,  ибальчич,  равчинський, ќсинський, ∆ел€бов та ≥нш≥). ¬ пор≥вна€н≥ з широкими пол≥тичними й соц≥€льними гаслами, €к≥ розгортали рос≥йськ≥ революц≥онери, украњнськ≥ культурно-просв≥тн≥ постул€ти здавалис€ занадто скромними й вузь≠кими й не могли ≥мпонувати молод≥: вона дедал≥, все б≥льше захоплю≠валас€ космопол≥тичними, але по сут≥ лише всерос≥йськими, а не вселюдськими змаганн€ми, ≥ в њњ очах украњнська мова та л≥тература ста≠вали не б≥льше, €к засобом дл€ легшоњ пропаганди революц≥йних та со≠ц≥ал≥стичних ≥дей (у чисто великоруському трактованн≥) серед укра≠њнського народу.

«нов же таки й поширенн€ осв≥ти, €ка хоч ≥ ставала зчасом що≠раз пристулн≥шою, але мала чисто рос≥йський характер; дал≥ Ч за≠гальна в≥йськова служба (заведена в 1874 p.), €ка всю мужЇську мо≠лодь посл≥довно р≥к за роком переводила через московську казарму (до того ж рекрут≥в-украњнц≥в висилали в≥дбувати службу поза межа≠ми ”крањни, а стац≥онован≥ на ”крањн≥ в≥йська комплетувалис€ виключно з москал≥в); поширенн€ рос≥йськоњ преси й л≥тератури, при повн≥й в≥дсутност≥, через заборону, друкованого слова украњнського, Ч все це допомагало обрус≥нню. –ос≥йська школа, абсолютно чужа не т≥льки мовою, але й духом дл€ украњнськоњ дитини; оф≥ц≥€льна церква, зроблена знар€дд€м русиф≥кац≥њ; касарн€, фабрика, зал≥зниц≥, Ч вс≥ ц≥ установи, €к≥ т≥сно спл≥талис€ з народн≥м житт€м ≥ вплива≠ли на нього, були могутн≥ми засобами масовоњ русиф≥кац≥њ, супроти €коњ зусилл€ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, позбавленоњ такоњ могутньоњ зброњ, €к друковане слово, й на кожному кроц≥ пильно стереженоњ по≠л≥ц≥Їю, булл занадто слабк≥. ”крањнський рух не м≥г угнатис€ за жит≠т€м, з його широкими ≥нтересами й потребами, й тратив ≥з ним зв€зок. ”крањнство вже в половин≥ 60-х рок≥в обернулос€ в л≥тературно-≥нтел≥іентську теч≥ю, позбавлену вплив≥в у земств≥, в м≥ському самовр€ду≠ванн≥, в прес≥ Ч одиноких чинниках, де в умовах рос≥йськоњ д≥йсност≥ ви€вл€лос€ легально громадське житт€. јпол≥тичн≥сть ≥ культурниц≠тво, €кими св≥домо обмежували себе украњнськ≥ д≥€ч≥ час≥в Ђќсновиї ( остомар≥в,  ул≥ш, јнтонович, ∆итецький), тепер мстилис€ на укра≠њнському руху, в≥дт€таючи в≥д нього активн≥ш≥ елементи й ставл€чи його поза реальними громадським та пол≥тичним житт€м.

ќдначе й зведений до характеру л≥тературноњ, культурницькоњ теч≥њ, украњнський рух тањв у соб≥ величезну потенц≥€льну силу, про що св≥дчив той усп≥х, €кий мало украњнське слово, украњнська книжка, €к т≥льки вони дос€гли украњнськоњ маси, й те враж≥нн€, €ке робила украњнська пропаганда, нав≥ть коли вона служила зовс≥м ≥ншим ц≥≠л€м (наприклад в≥дома „игиринська справа, де революц≥онер я. —те≠фанович п≥дбурив ц≥л≥ села, користуючис€ украњнським словом ≥ спо≠минами про козацьк≥ часи). Ђ обзарї Ўевченка, поск≥льки в≥н дохо≠див до читач≥в ≥з народу, робив величезне враж≥нн€ ≥ в багатьох роз≠буджував нац≥ональну св≥дом≥сть та навертав на шл€х активноњ д≥€льности в украњнському дус≥. “рохи згодом таке саме враж≥нн€ справл€в украњнський театр. Ќе менше враж≥нн€ справл€ло в≥льне украњнське слово закордонних видань, поск≥льки воно дол≥тало на ”крањну. Ќав≥ть у н€йт€жч≥ роки реакц≥њ, коли замовкали майже вс≥ про€ви украњнсь≠кого житт€, й воно ледве жевр≥ло п≥д гн≥том утиск≥в ≥ заборон, не при≠пин€вс€ пост≥йний приплив св≥жих сил у р€ди борц≥в за нац≥ональне визволенн€, й кадри цих борц≥в постачали вс≥ верстви украњнського сусп≥льства: в≥д украњнського панства, нащадк≥в старих украњнських род≥в, до простих сел€н ≥ роб≥тник≥в. ≤ що було особливо знаменним Ч ц≥ останн≥ чим дал≥, то вое б≥льше давали в≥дданих борц≥в за укра≠њнську справу. як т≥льки хоч трохи слабнули зовн≥шн≥ утиски, укра≠њнський рух прокидавс€ з нозою силою: на дн≥ душ≥ украњнського на≠роду др≥мали €к≥сь укрит≥ сили, приспан≥ в≥ковим лихол≥тт€м, ≥ до≠сить було першоњ можливости, щоб вони прокинулись.  остомар≥в мав рац≥ю, коли писав до московського слав€ноф≥ла јксакова, автора гарноњ на св≥й час розв≥дки про украњнськ≥ €рмарки, що Ђрос≥€ни поми≠л€ютьс€, коли думають, що знають украњнський народ: вони не п≥до≠зр≥вають, що на дн≥ душ≥ кожного думаючого й недурного украњнц€ спить ¬иговський ƒорошенко й ћазепа Ч й прокинетьс€, коли на≠стане слушний часї. ўо це було д≥йсно так, показуЇ нам ≥стор≥€ укра≠њнського руху, котрий п≥сл€ кожного вимушеного Ђантрактуї оживав з новою й усе б≥льшою силою, аж поки не спалахнув широким полум€м загального нац≥онального в≥дродженн€ в 1917 роц≥.

Ќа початку 70-х рок≥в зосередилис€ й зм≥цн≥ли в  ињв≥ значн≥ украњнськ≥ ≥нтелектуальн≥ сили, й в≥н зробивс€ з цього часу головним осередком украњнського руху.  ињвська √ромада обеднала в соб≥ р€д блискучих талант≥в на вс≥х пол€х культурного й громадського житт€, €к≥ зум≥ли не т≥льки в широких розм≥рах орган≥зувати працю з обс€гу науки, письменства й мистецтва, але й вкласти новий зм≥ст у цю пра≠цю, сформулувати наново украњнську нац≥ональну програму, нар≥вн≥ з вимогами свого часу. ƒовол≥ назвати ≥мена јнтоновича, ƒрагоманова, ∆итецького, „убинського, ћихальчука, Ћисенка, ¬овка, –усова, —тарицького, Ќечу€-ЋЇвицького, щоб побачити, що це було вињмково щасливе сполученн€ видатних культурних ≥ громадських д≥€ч≥в, б≥л€ €ких сто€в ц≥лий р€д молодших талановитих сил. « круг≥в √ромади вийшла ≥н≥ц≥€тива до створенн€ украњнського наукового товариства п≥д оф≥ц≥€льною ф≥рмою Ђѕ≥денно-«ах≥цньоњ ‘≥л≥њ –ос≥йського √еогра≠ф≥чного “оваристваї (засноване в 1873 p.). “овариство зорган≥зувало науков≥ сели з ус≥х частин украњнськоњ земл≥ й повело енерг≥йну робо≠ту наукового досл≥дженн€ украњнськоњ етноіраф≥њ, словесности, ≥стор≥њ, мови й економ≥чного житт€. « круг≥в цього товариства вийшли так≥ епохальн≥ виданн€, €к зб≥рка ≥сторичних п≥сень украњнського народу јнтоновича й ƒрагоманова (1874Ч75), зб≥рки казок ƒрагоманова, чу≠мацьких п≥сень –удченка, монументальна прац€ „убинського з етно≠іраф≥њ ѕравобережж€ ≥ ц≥ла низка ≥нших.  оли результати украњнсь≠коњ науковоњ прац≥ були задемонстрован≥ на археольоі≥чному конгрес≥ в  ињв≥ 1874 року, вони здивували ввесь учений Ївропейський св≥т ≥ за≥мпонували йому своЇю сол≥дн≥стю й своњм розмахом. ”  ињв≥ за ко≠роткий час, завд€ки де€кому послабленню цензури, розвинулос€ виданн€ украњнських книжок; поруч наукових праць, белетристики, поез≥й виходили ц≥л≥ сер≥њ прекрасних попул€рних брошур дл€ наро≠ду. “алановитий композитор ћ. Ћисенко почав розробл€ти украњнську музику й створив украњнську нац≥ональну оперу. √ромада придбала соб≥ газету Ђ ≥евск≥й “елеграфъї, €ка зробилас€ оріаном украњнськоњ думки. Ѕули нав€зан≥ жив≥ зносини з ≥ншими громадами, ≥з €ких най≠активн≥шою була ќдеська, з √аличиною та Ѕуковиною. ѕол≥тична думка кињвськоњ √ромади йшла по л≥н≥њ федеративного устрою –ос≥њ з широкою автоном≥Їю дл€ ”крањни, нав€зуючи таким способом до традиц≥њ  ирило-ћетод≥њвського братства. ¬ своњх сусп≥льних погл€≠дах √ромада сто€ла на досить радикальному становищ≥, а де€к≥ њњ чле≠ни схил€лис€ до соц≥€л≥зму. ўе радикальн≥шою з цього погл€ду була громада в ќдес≥. як кињвськ≥, так ≥ одеськ≥ громад€ни мали зносини з рос≥йськими революц≥йними парт≥€ми.

–озвиток украњнського руху стривожив ур€д, котрий добачав у ньому новий про€в пол≥тичного сепаратизму ”крањни, й м≥сцев≥ реакц≥йн≥ круги, котр≥ бо€лис€ соц≥€льно-революц≥йноњ пропаіанди, в €к≥й вони п≥дозр≥вали украњнських д≥€ч≥в. ”же в к≥нц≥ 1874 року до ур€ду було над≥слано з  ињва ц≥лий меморандум, де украњнц≥в обви≠нувачувано в тому, що вони хочуть Ђв≥льноњ ”крањни в форм≥ респу≠бл≥ки з гетьманом на чол≥ї. ѕом≥шник куратора кињвськоњ шк≥льноњ округи ћихайло ёзефович, полтавський пом≥щик, ≥мов≥рний автор цього меморандуму, почав домагатис€ закритт€ кињвськоњ ф≥л≥њ Ђ•еограф≥чного “оваристваї й засипав петербурзький ур€д новими доно≠сами на украњнський рух. Ќарешт≥ цар ќлександер II наказав у серпн≥ 1875 року створити спец≥€льну ком≥с≥ю з м≥н≥стр≥в внутр≥шн≥х справ ≥ народньоњ осв≥ти, обер-прокурора —иноду, начальника жандармер≥њ й ёзефовича Ђдл€ виробленн€ засоб≥в боротьби з украњноф≥льською д≥€льн≥стюї.  ом≥с≥€ прийшла до висновку, що Ђдопустити окрему л≥тературу на простонародн≥м украњнськ≥м нар≥чч≥ значило б покласти тривку основу дл€ переконанн€ в можливост≥ в≥дд≥ленн€, хоча б ≥ в далек≥й буду чин≥, ”крањни в≥д –ос≥њї. „ерез те ком≥с≥€ вир≥шила за≠крити Ђѕ≥зденно-зах≥дн≥й в≥дд≥л •еоіраф≥чного “оваристваї в  ињв≥, припинити виданн€ Ђ ≥евскаго “елеграфаї ≥ вжити персональних ре≠прес≥й проти окремих украњнських д≥€ч≥в. ”в≥нчував ц≥ заходи таЇм≠ний наказ, п≥дписаний ќлександром II за кордоном, у ≈мс≥, 18 травн€

1876 року про абсолютну заборону украњнського письменства. «або≠рон€лос€ друкувати украњнською мовою книжки й нав≥ть тексти до нот, виставл€ти украњнськ≥ театральн≥ песи й виконувати прилюдно украњнськ≥ п≥сн≥. –≥вночасно ком≥с≥€ вир≥шила п≥ддержувати матер≥€льно москвоф≥льський рух у √аличин≥, видаючи таЇмн≥ субсид≥њ мос≠квоф≥льським виданн€м, €к≥ особливо завз€то боролис€ з украњнсь≠ким рухом.

ћ. ƒрагоманову, €кого зараз же зв≥льнено з кињвського ун≥вер≠ситету, й к≥льком ≥ншим украњнським д≥€чам (¬овков≥, «≥беров≥, ѕодолинському) довелос€ ем≥ірувати за кордон.  ињвська √ромада дала ƒрагоманову дорученн€ заснувати за кордоном журнал, €кий би слу≠жив в≥льною украњнською трибуною й в≥дстоював ≥нтереси украњнсь≠кого народу перед м≥жнародн≥м форумом. «аразом значна частина украњнських, письменник≥в перенесла друк своњх твор≥в до √аличини. Ќаказ 1876 року не вбив ан≥ украњнськоњ нац≥ональноњ думки, ан≥ укра≠њнськоњ л≥тератури, але в≥н, у зв€зку з загальною реакц≥Їю, €кою ур€д в≥дпов≥дав на терористичну д≥€льн≥сть рос≥йських революц≥онер≥в, своЇ д≥ло зробив. ѕол≥тична активн≥сть украњнських громад дуже впала. ¬ той час, €к ƒрагоман≥в розвинув у ∆енев≥ дуже енерг≥йну д≥€ль≠н≥сть, випускаючи журнал Ђ√ромадаї й низку украњнських книг та брошур в соц≥€л≥стичному й революц≥йному дус≥, украњнц≥ в –ос≥њ, зне≠в≥рившис€ в усп≥ху пол≥тичноњ боротьби, почали знову схил€тис€ до апол≥тизму й до чисто культурноњ роботи в нац≥ональному дус≥. ƒра≠гоман≥в залишивс€ на €кийсь час в≥д≥рваний в≥д украњнського житт€ в –ос≥њ й звернув головну увагу на украњнську справу в √аличин≥, зав€зуючи зв€зки з тамошньою молоддю. ѕатр≥€рх украњнського руху  остомар≥в виступив ≥з низкою статтей у рос≥йських журналах ≥з думкою Ђпримирити з украњнством ур€дї, довод€чи йому нешк≥длив≥сть украњнського руху, €кий, мовл€в, маЇ виключно народо-просв≥тн≥ ц≥л≥ а самих украњнц≥в переконуючи в тому, що вони повинн≥ обмежитис€ Ђл≥тературою дл€ хатнього вжиткуї та, зам≥сць писати пов≥ст≥ й драми з житт€ ≥нтел≥генц≥њ, або перекладати кл€сик≥в на украњнську мову, складати лише п≥дручники та попул€рн≥ книжки дл€ народу. ѕевна р≥ч, що  остомар≥в не переконав ан≥ ур€д, €кий по старому дививс€ в кор≥нь справи й не в≥рив, що украњнц≥ не сепаратисти, ан≥ украњнсь≠кого громад€нства, €ке, використовуючи тимчасове полегшенн€ цен≠зури з 1880 року, знову розвинуло було л≥тературно-видавничий рух. ќдначе глуха реакц≥€, що почалас€ п≥сл€ вбивства ќлександра II, привела до запануванн€ думки про потребу покищо звернути вс≥ сили на культурну працю, на створенн€ наукових п≥дстав украњнознавства в обс€гу ≥стор≥њ, археольоі≥њ, етнограф≥њ, мови, ≥стор≥њ письменства й мистецтва; осередком ц≥Їњ науковоњ прац≥ став м≥с€чник Ђ ≥евска€ —таринаї, заснований у 1882 роц≥.  р≥м того наукова прац€, звичайно рос≥йською мовою, велас€ в низц≥ оф≥ц≥йних наукових товариств у  ињв≥, ’арьков≥ й ќдес≥, що були в украњнських руках ≥ свою д≥€ль≠н≥сть присв€тили головно украњнознавству.

ƒоба 80-х рок≥в ≥ першоњ половини 90-х була мабуть найглух≥шою в ≥стор≥њ украњнського руху в друг≥й половин≥ XIX в≥ку. јле й вона не була безпл≥дною: за цей час виконано велику наукову працю, що стала п≥дставою дл€ п≥зн≥шого розвитку украњнськоњ науки вже в нац≥ональн≥й форм≥. —аме в цей час виступаЇ на л≥тературну арену р€д молодих сил, €ким незабаром судилос€ стати окрасою украњнсь≠кого письменства: Ѕ. √р≥нченко, ¬. —ам≥йленко, ¬. Ћеонтович, ћ.  о≠цюбинський, Ћес€ ”крањнка, ј.  римський та ≥нш≥. ¬ найб≥льш, зда≠валось, безпросв≥тн≥ часи €скравим св≥тлом блищить енерг≥йна д≥€ль≠н≥сть на громадському й л≥тературному пол≥ ќл.  ониського, “. «≥ньк≥вського й Ѕ. √р≥нченка. ¬ умовах строгоњ консп≥рац≥њ, непом≥тно дл€ чужого ока, кермуЇ украњнським рухом досв≥дчена рука ¬. јнтонови≠ча. ¬≥дновл€ютьс€ зв€зки з ƒрагомановим, ≥ його р≥зка критика апол≥тичносте рос≥йських украњнц≥в та њх ухил≥в у б≥к формального на≠ц≥онал≥зму вносить корисний фермент у розвиток украњнськоњ пол≥≠тичноњ думки, будить њњ, не даЇ застоюватись. ¬ особ≥ власника цукро≠варень ¬асил€ —имиренка, сина сел€нина з  ињвщини, украњнська культурна прац€ знайшла соб≥ щедрого мецената. “аким же мецена≠том €вивс€ трохи п≥зн≥ше пом≥щик ≥з ’ерсонщини ™вген „икаленко. ќбидва вони п≥ддержували щедрою допомогою украњнськ≥ виданн€ й товариства €к у –ос≥њ, так ≥ в √аличин≥. Ќайзнаменн≥шим, може, €ви≠щем украњнського житт€ 80-х рок≥в був неспод≥вано блискучий розви≠ток украњнського театру, створеного на початку 80-х рок≥в ћ.  ропивницьким. ћаючи в соб≥ першор€дн≥ артистичн≥ сили, так≥, €к сам  ропивницький, ћ. «аньковецька, ћ. —адовський, ќп. —аксаганський, њв.  арпенко- арий, √. «атиркевич- арпинська та ≥нш≥, трупа  ропивницького здобула украњнському театров≥ всерос≥йську славу, а, розпавшис€ оп≥сл€ на дес€тки труп, стала важним чинником дл€ пробудженн€ нац≥онального почутт€ в широких кругах громад€нства. ќбмежувана й пересл≥дувана в –ос≥њ, украњнська пол≥тична думка розвиваЇтьс€ в √аличин≥, де њњ органами €вл€ютьс€ видаван≥ коштом украњнц≥в ≥з –ос≥њ та при њх найближч≥й участ≥ журнали Ђ«ор€ї, Ђѕрав≠даї, Ђ∆итт€ ≥ —лової, ЂЌародї, та ≥нш≥. “ут обм≥рковуЇтьс€ важн≥ш≥ питанн€ украњнського житт€ й викристал≥зовуЇтьс€ нац≥ональна ≥деольоі≥€. ”крањнц≥ рос≥йськ≥ беруть участь у галицькому житт≥ ≥ впливають на його розвиток: ≥з одного боку ¬. јнтонович ≥ ќл.  ониський, з другого ћ. ƒрагоман≥в кермують ц≥лими теч≥€ми духового й пол≥≠тичного житт€ галицьких украњнц≥в. ¬≥д 1894 року новозасновану ка≠тедру украњнськоњ ≥стор≥њ у Ћьвов≥ займаЇ молодий кињвський учений ћ. √рушевський, ≥ його прињзд до √аличини становить еру в њњ куль≠турно-нац≥ональному житт≥. «ав€зуютьс€ взагал≥ ближч≥ й част≥ш≥ зносини м≥ж ”крањною й √аличиною й це маЇ св≥й вплив на розвиток нац≥онального житт€ серед украњнц≥в рос≥йських.

Ќаприк≥нц≥ XIX стол≥тт€ виступаЇ на громадську арену нове покол≥нн€ украњнц≥в, вихованих у пон€тт€х ≥ погл€дах безкомпром≥сового украњнського нац≥онал≥зму на широк≥й Ївропейськ≥й основ≥, людей, що вже не задовольн€лись самою-но культурницькою д≥€ль≠н≥стю, а хот≥ли добути дл€ украњнського народу всю повноту нац≥о≠нальних ≥ пол≥тичних прав, ≥дучи поруч ≥з всерос≥йським визвольним рухом, але своњм окремим шл€хом, у р€мах власних орган≥зац≥й. ” 1897 р. в≥дбуваЇтьс€ в  ињв≥ всеукрањнський зњзд представник≥в √ро≠мад ≥ засновуЇтьс€ Ђ«агальна украњнська безпарт≥йна демократична орган≥зац≥€ї, €ка вибрала св≥й виконуючий центральний орган, уста≠новила регул€рн≥ зносини м≥ж громадами й пер≥одичн≥ загальн≥ зњзди. ѕрот€гом, короткого часу по вс≥х важн≥ших м≥стах ”крањни, не т≥льки іуберн≥€льних, але й де€ких пов≥тових повстають своњ громади, так само ≥ в ѕетербурз≥, зв≥дки завод€тьс€ зносини з рос≥йськими пол≥≠тичними орган≥зац≥€ми. ¬ 1899 роц≥ у ’арьков≥ гурток украњнських сту≠дент≥в п≥д проводом ƒ. јнтоновича засновуЇ Ђ–еволюц≥йну ”крањн≠ську ѕарт≥юї, €ка зразу виставл€Ї гасло самост≥йноњ ”крањни. ÷€ парт≥€ обЇднуЇ в своњх р€дах найактивн≥ш≥ елементи зпосЇред укра≠њнського студентства ≥ взагал≥ молодшоњ ≥нтел≥генц≥њ, засновуЇ дуже жваве видавництво революц≥йноњ л≥тератури в „ерн≥вц€х ≥ у Ћьво≠в≥ й, перевоз€чи цю л≥тературу нелегально до –ос≥њ, масово ширить њњ по селах. –еволюц≥йна ”кр. ѕарт≥€ дуже скоро перетворюЇтьс€ в парт≥ю соц≥€л-демократичну; вона звертаЇ всю увагу на ширенн€ сусп≥льно-революц≥йних ≥дей ≥ обмежуЇтьс€ в своњй програм≥ домаганн€м дл€ ”крањни лиш автоном≥њ. ѕрапор самост≥йноњ ”крањни перей≠маЇ друга теч≥€, що вид≥лилас€ з –ев. ”кр. ѕарт≥њ, т. зв. Ќародн€ ”крањнська ѕарт≥€, й гасло украњнськоњ державноњ самост≥йности вже не сходить ≥з пол≥тичного овиду. ќперте одначе не ст≥льки на нац≥о≠нально-≥сторичн≥й традиц≥њ, ск≥льки на теоретичних м≥ркуванн€х соц≥€л≥стичноњ доктрини, воно ще мало приваблюЇ до себе уваги, ви≠даючис€ багатьом лише далеким ≥деалом, майже нереальним та утоп≥йним.

ѕочаток XX стол≥тт€ в д≥€х –ос≥њ позначивс€ дуже скорим зро≠стом пол≥тичного визвольного руху. –ос≥йський абсолютизм п≥д на≠тиском громадськоњ думки й п≥д впливом свого внутр≥шнього розкладу здавав помалу своњ позиц≥њ, ≥ нав≥ть украњнство, €ке завжди в очах рос≥йського ур€ду було предметом особливо пильного догл€ду, фактич≠но д≥ставало де€к≥ полегш≥. –осте число украњнських видань, особ≠ливо попул€рних, починають виходити п≥дручники дл€ початкового навчанн€, засновуютьс€ украњнськ≥ товариства (правда, лише в ѕетер≠бурз≥ й п≥д оф≥ц≥йною рос≥йською назвою), в≥дбуваютьс€ прилюдн≥ украњнськ≥ культурн≥ ман≥фестац≥њ, €к наприклад, св€то в≥дкритт€ па≠м€тника  отл€ревському в ѕолтав≥ «ќ серпн€ 1903 року, коли до ѕолтави зњхалис€ тис€ч≥ представник≥в украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, в тому й делеіати з √аличини та Ѕуковини, ≥ у в≥дпов≥дь на заборону читати украњнськ≥ прив≥ти улаштували дуже ≥мпозантну культурну демонстра≠ц≥ю. “акими ж загальнонац≥ональними св€тами всеукрањнського ха≠рактеру були й юв≥лењ ≤вана Ќечу€-Ћевицького та ћ. Ћисенка в  ињв≥. ”крањнське слово починаЇ прилюдно лунати на громадських зборах. ÷≥лий р€д земств ≥ м≥ських дум виносить постанови про потребу за≠вести в школах навчанн€ украњнською мовою. јнальоі≥чн≥ постанови винос€ть р≥жн≥ з'њзди Ч агроном≥чн≥, техн≥чн≥ та ≥нш≥. “еатральн≥ з'њзди ухвалюють резолюц≥њ про скасуванн€ обмежень дл€ украњнського театру. —кладаютьс€ петиц≥њ, вкрит≥ тис€чами п≥дпис≥в, про потребу скасуванн€ спец≥€льних утиск≥в над украњнським словом.

–ос≥йський ур€д починаЇ пом≥чати, що украњнство перестало вже бути вузькою л≥тературною або пол≥тичною теч≥Їю й виходить уже на ширшу арену громадського житт€. ѕерший вил≥м робитьс€ в справ≥ допущенн€ украњнського перекладу св. ѕисьма: —инод, €кий п≥встол≥тт€ не дозвол€в украњнського слова в церковн≥м ужитку, тепер даЇ благословенн€ украњнському перекладов≥ ™вангел≥€ ≥ ви≠даЇ його своњм коштом. ” к≥нц≥ 1904 року рада м≥н≥стр≥в обм≥рковуЇ спец≥€льно справу скасуванн€ цензурних заборон над украњнським словом ≥ констатуЇ <<низький культурний р≥вень украњнських губер≠н≥йї через в≥дсутн≥сть доступноњ дл€ них мовою л≥тератури. –ада за≠питуЇ думки про цю справу в јкадем≥њ Ќаук, кињвського й харк≥в≠ського ун≥верситет≥в ≥ в кињвського іенерал-губернагора. ¬с≥ висло≠вилис€ р≥шуче за скасуванн€м обмежень над украњнським словом. јка≠дем≥€ Ќаук в≥дпов≥ла ц≥лою, ірунтовно умотивованою допов≥ддю, скла≠деною найб≥льшими знавц€ми справи, а в≥дпов≥дь кињвського ун≥верситету склав сам ¬. јнтонович. “а доки ур€д думав ≥ м≥ркував, вибухла восени 1905 року революц≥€ й украњнське слово здобуло соб≥ свободу фактично, на основ≥ ман≥фесту 17 жовтн€ 1905 р. про кон≠ституц≥ю. ѕершою ласт≥вкою був часопис Ђ’л≥боробї, видаваний брата≠ми Ўеметами в Ћубн€х на ѕолтавщин≥. ѕотому п≥шли ≥нш≥ украњн≠ськ≥ часописи з  ињв≥, ѕолтав≥, ’арьков≥, ќдес≥,  атеринослав≥, ѕе≠тербурз≥, ћоскв≥ та по ≥нших м≥стах. ”крањнськ≥ парт≥њ: –адикально-ƒемократична, —ел€нська —п≥лка, —оц≥€л-ƒемократична, Ќародн€ ви≠ступили тепер отверто. ѕочали засновуватись украњнськ≥ клюби, товариства Ђѕросв≥таї, розвинулос€ виданн€ украњнських книжок, особ≠ливо п≥дручник≥в ≥ попул€рних твор≥в дл€ народу. “рохи згодом Ч в 1907 роц≥ видано в ѕетербурз≥ п≥д редакц≥Їю ¬асил€ ƒоманицького перше повне виданн€ Ђ обзар€ї Ўевченка, й широке громад€нство вперше д≥стало змогу познайомитис€ з ус≥ма творами свого великого нац≥онального поета.

”крањнськ≥ парт≥њ повели енерг≥йну аг≥тац≥ю за автоном≥ю ”кра≠њни. ¬с≥ вони прийн€ли в своњ програми соц≥€л≥стичн≥ гасла. ¬загал≥, визволившис€ з €рма заборон та утиск≥в завд€ки революц≥њ, украњнське громад€нство було настроЇне дуже радикально, й тон ус≥х його ви≠ступ≥в так само, €к ≥ тон украњнськоњ преси, був дуже гострий. Ќе≠численн≥ консервативн≥ елементи серед украњнського громад€нства не ви€вили жадних спроб €коњсь орган≥зац≥њ, й њх голосу не було чути. ¬загал≥ украњнське панство, до €кого ц≥ елементи здеб≥льшого нале≠жали, не винесло соб≥ н≥€коњ науки з гр≥зних под≥й, €к≥ наростали перед його очима й глибоко захитували його пол≥тичне й економ≥чне становище. «ам≥сць прилучитис€ до украњнського нац≥онально-автоно≠м≥чного руху, й зан€вши в ньому певне м≥сце, зр≥вноважувати крайн≥ соц≥€льн≥ змаганн€ л≥в≥ших елемент≥в, украњнське панство остаточно зв€зало свою долю з всерос≥йською реакц≥Їю та централ≥змом ≥ тим п≥дкопувало свою власну будучн≥сть €к сусп≥льноњ верстви. –ос≥йський ур€д, хоча був примушений п≥ти на уступки загальному визвольному рухов≥, не припин€в ≥з ним €к найгостр≥шоњ боротьби й моб≥л≥зував ус≥ реакц≥йн≥ та консервативн≥ сили в держав≥ дл€ ц≥Їњ боротьби. ¬ його очах увесь украњнський рух був частиною, ≥ то одною з найнебезпечн≥ших, загального революц≥йного руху, й тому в≥н невпинно боровс€ з ним, закриваючи украњнськ≥ виданн€, заборон€ючи украњнськ≥ то≠вариства й арештовуючи украњнських д≥€ч≥в. ”крањнський рух, за≠хоплюючи все ширш≥ круги громад€нства ≥ вже знаход€чи активний в≥дгук: серед сел€н ≥ роб≥тник≥в, мус≥в розвиватис€ в атмосфер≥ непри≠миренноњ боротьби з ур€дом ≥ все гостр≥ших про€в≥в соц≥€льноњ ре≠волюц≥њ, до €коњ змагали революц≥йно-соц≥€л≥стичн≥ парт≥њ.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 391 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

2002 - | 1967 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.02 с.