Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—тил≥ ≥ типолог≥€ л≥дерства




“радиц≥йно соц≥альна психолог≥€ зор≥Їнтована на досл≥дженн€ стилю л≥дерства, а не кер≥вництва.

—тиль л≥дерства Ч спос≥б, метод роботи, манера повед≥нки ≥ндив≥да, типова дл€ л≥дера система принцип≥в, норм, ≥ндив≥дуальних особливостей впливу на п≥длеглих.

ѕопри суттЇв≥ в≥дм≥нност≥ у сутност≥ феномен≥в л≥дерства ≥ кер≥вництва, в науц≥ й на р≥вн≥ буденного мисленн€ вони не завжди розмежовуютьс€. “ому нер≥дко л≥дерство трактують €к стиль кер≥вництва, поширюючи такий погл€д ≥ на типолог≥ю л≥дер≥в.

—оц≥альна психолог≥€ розгл€даЇ три стил≥ Ч авторитарний, демократичний, л≥беральний (табл. 10), в≥дпов≥дно визначаЇ ≥ три типи л≥дер≥в (автократ, демократ, л≥берал). V досл≥дженн€х останн≥х рок≥в част≥ше ф≥гурують так≥ назви стил≥в: директивний (командно-адм≥н≥стративний, авторитарний, за €кого кер≥вник Ї прихильником Їдиноначальност≥, п≥дпор€дкуванн€ людей своњй вол≥), колег≥альний (демократичний, за €кого кер≥вник надаЇ п≥длеглим самост≥йн≥сть, дов≥р€Ї њм), л≥беральний (за €кого кер≥вник не керуЇ групою, не ви€вл€Ї орган≥заторських зд≥бностей, не розпод≥л€Ї обов'€зки тощо). ” кожного кер≥вника (л≥дера) формуютьс€ певн≥ стереотипи д≥€льност≥, €к≥ при виконанн≥ сп≥льноњ д≥€льност≥ ви€вл€ють себе €к стил≥ кер≥вництва (л≥дерства).

” соц≥альн≥й психолог≥њ сформувалос€ к≥лька п≥дход≥в до анал≥зу стил≥в кер≥вництва, €к≥ р≥зн€тьс€ м≥ж собою сп≥вв≥дношенн€м суб'Їктивного ≥ об'Їктивного в процес≥ управл≥нн€. “ривалий час поширеним був п≥дх≥д, що спиравс€ на структуру особист≥сно-д≥лових €костей кер≥вника. …шлос€ про те, що кожний кер≥вник Ї ≥ндив≥дуальн≥стю, €к≥й властиве неповторне поЇднанн€ структурних компонент≥в особист≥сно-д≥лових €костей. ¬≥дпов≥дно виокремлювалис€:

Ч уважний стиль кер≥вництва (турбота про статус п≥длеглих, умови њх прац≥). ”важн≥ кер≥вники у робот≥ з п≥длеглими використовують под€ки за хорошу роботу; чуйн≥ до особистих проблем прац≥вник≥в; готов≥ допомогти; позбавлен≥ завищених оч≥кувань в≥д сп≥вроб≥тник≥в;

Ч стиль ≥н≥ц≥юванн€ структури (вм≥нн€ кер≥вника сформулювати мету, розробити план њњ дос€гненн€). ѕовед≥нка кер≥вник≥в, €к≥ ≥н≥ц≥юють структуру, ор≥ЇнтуЇтьс€ на розпод≥л п≥длеглим завдань; встановленн€ стандарт≥в виконанн€ роботи; ≥нформуванн€ п≥длеглих про вимоги до роботи; ун≥ф≥кован≥ процедури стимулюванн€.

«важаючи на стиль кер≥вництва було визначено типи кер≥вник≥в:

Ч ор≥Їнтован≥ на виконанн€ завданн€ (в≥дпов≥дають стилю кер≥вництва "≥н≥ц≥юванн€ структури");

Ч ор≥Їнтован≥ на в≥дносини (в≥дпов≥дають стилю "уважних кер≥вник≥в").

Ѕеззастережний под≥л кер≥вник≥в на зосереджених т≥льки на робот≥ чи лише на людин≥ Ї надто спрощеним. ”правл≥нська практика знаЇ непоодинок≥ випадки, коли нав≥ть кер≥вник-автократ, зосереджуючись на робот≥, одночасно прид≥л€Ї немало уваги проблемам сп≥вроб≥тник≥в та в≥дносинам в орган≥зац≥њ. ÷ей недол≥к намагалис€ компенсувати ≥нш≥ модел≥ кер≥вництва. Ќаприклад, американськ≥ досл≥дники –. Ѕлейк ≥ ƒж. ћоутон запропонували модель управл≥нськоњ с≥тки, €ка охоплюЇ р≥зн≥ комб≥нац≥њ ступен€ уваги до виробництва ≥ до людей та обірунтовуЇ так≥ стил≥ кер≥вництва:

Ч невтручанн€. ќзнакою його Ї низький р≥вень турботи про виробництво ≥ людей.  ер≥вник, спов≥дуючи цей стиль, не керуЇ, багато працюЇ особисто, домагаючись при цьому результат≥в, достатн≥х дл€ збереженн€ своЇњ посади;

Ч "кер≥вництво прим≥ським клубом". ’арактеризуЇтьс€ високим р≥внем турботи про людей, ≥ низьким Ч про виробництво, прагненн€м до встановленн€ дружн≥х стосунк≥в, зручного режиму прац≥ тощо;

Ч "кер≥вництво завданн€ми". ”вага кер≥вника ц≥лком зосереджена на виробництв≥, не враховуЇ людський чинник;

Ч "золота середина".  ер≥вник прагне поЇднати ор≥Їнтац≥ю на завданн€ ≥ на п≥длеглих та њх ≥нтереси;

Ч командний стиль (групове управл≥нн€).  ер≥вник ц≥лком намагаЇтьс€ поЇднати ≥нтерес до усп≥ху виробництва й увагу до людей.

 омандний стиль (групове управл≥нн€) вважаЇтьс€ найефективн≥шим, оск≥льки забезпечуЇ згуртован≥сть виробничих осередк≥в, хорош≥ результати прац≥ й високий ступ≥нь задоволеност≥ нею сп≥вроб≥тник≥в. √рупове управл≥нн€ ор≥ЇнтуЇтьс€ на колективний п≥дх≥д, особливост€ми €кого Ї прагненн€ до оптимальних результат≥в д≥€льност≥ орган≥зац≥њ за активноњ участ≥ прац≥вник≥в, ≥н≥ц≥ативн≥сть, колективне розв'€занн€ суперечностей, конфл≥кт≥в.

ѕриб≥чники ситуац≥йних моделей вважають, що не ≤снуЇ ун≥версального стилю кер≥вництва, будь-€кий з них залежно в≥д ситуац≥њ може бути ефективним. “радиц≥йно вони виокремлюють так≥ типи повед≥нки кер≥вника, о отже ≥ стил≥ кер≥вництва:

Ч кер≥вництво, зор≥Їнтоване на п≥дтримку (увага до п≥длеглих, турбота про њх добробут, формуванн€ дружньоњ атмосфери);

Ч директивне кер≥вництво (п≥длеглим пов≥домл€Їтьс€ т≥льки необх≥дна з точки зору кер≥вника ≥нформац≥€; спр€муванн€ ≥ координац≥€ д≥й сп≥вроб≥тник≥в, контроль за њх д≥€льн≥стю);

Ч кер≥вництво, спр€моване на сп≥вчутт€ (консультуванн€ п≥длеглих, урахуванн€ њх думок, пошук шл€х≥в подоланн€ суперечностей);

Ч кер≥вництво, зор≥Їнтоване на дос€гненн€ (формулюванн€ ≥ по€сненн€ ц≥лей, пошук способ≥в п≥двищенн€ результативност≥ прац≥ тощо).

∆оден стиль не Ї ун≥версальним. «а одних обставин ефективне консультуванн€, за ≥нших Ч делегуванн€. “а за будь-€ких умов кер≥вники повинн≥ ви€вл€ти гнучк≥сть, всеб≥чно враховуючи особливост≥ ситуац≥й.

ѕошук ефективних моделей впливу на орган≥зовану сп≥льн≥сть (групу) вив≥в на трансформац≥йний стиль кер≥вництва.  ер≥вники, €к≥ спов≥дують його, апелюють до ≥деал≥в ≥ моральних ц≥нностей сп≥вроб≥тник≥в, спонукаючи розвиток њх ц≥лей, потреб ≥ намагань. « урахуванн€м цього вибудовують ≥ свою повед≥нку, намагаючись бути прикладом дл€ п≥длеглих, надихнути њх на дос€гненн€ ц≥лей.

—тиль л≥дерства (кер≥вництва) пов'€заний з феноменом психолог≥чноњ влади у груп≥. Ќаприклад, авторитарний кер≥вник залежно в≥д проблеми ≥ складност≥ завданн€ структуру свого впливу на п≥длеглих орган≥зовуЇ за принципом "кер≥вництво Ч п≥дкоренн€". “ип такого кер≥вника характеризують:

Ч надм≥рна централ≥зац≥€ влади, ≥гноруванн€ думки спец≥ал≥ст≥в;

Ч використанн€ р≥зних соц≥ально-психолог≥чних механ≥зм≥в впливу, зокрема аморальних (≥нструктаж, тиск, погрози, категоричн≥сть висловлювань тощо);

Ч унеможливлений критики на його адресу, ≥гноруванн€ думок п≥длеглих, доц≥льност≥ виробленн€ сп≥льних р≥шень;

Ч недов≥ра до п≥длеглих, нехтуванн€ реальним людським потенц≥алом, обмежене сп≥лкуванн€ з персоналом;

Ч неуважн≥сть до ≥ндив≥дуальних особливостей п≥длеглих, м≥жособист≥сних в≥дносин;

Ч велика соц≥альна дистанц≥€, оф≥ц≥йн≥сть у неформальних ситуац≥€х взаЇмод≥њ.

ќднозначно негативно оц≥нювати авторитарний вплив в управл≥нн≥ не сл≥д. јдже трапл€ютьс€ ситуац≥њ (занедбан≥сть роботи, в≥дсутн≥сть дисципл≥ни, безв≥дпов≥дальн≥сть, екстремальн≥ умови тощо), що потребують жорстких форм централ≥зованого впливу.

≈фективн≥шим Ї демократичний стиль, €кий засв≥дчуЇ вм≥ле використанн€ влади ≥ таких психолог≥чних механ≥зм≥в впливу, €к порада, делегуванн€ повноважень ≥ в≥дпов≥дальност≥, переконанн€, навчанн€ та ≥н. ”се це забезпечуЇ позитивну саморегул€ц≥ю сп≥льноти, розвиток ≥ндив≥дуальноњ та груповоњ ≥н≥ц≥ативи. « кер≥вником-демократом пов'€заний психолог≥чний феномен, що спонукаЇ кер≥вник≥в нижчого рангу в≥дстоювати ≥нтереси сп≥вроб≥тник≥в перед вищим кер≥вництвом. ¬исокопродуктивними Ї взаЇмовплив, зворотний зв'€зок, що забезпечуЇ спр€муванн€ ≥нформац≥њ не т≥льки в≥д кер≥вника до п≥длеглого, а й в≥д сп≥вроб≥тник≥в до кер≥вника.  ер≥вник-демократ може безпосередньо впливати на групу, ≥ндив≥д≥в або впливати на сп≥вроб≥тника через групу. ¬одночас йому необх≥дно враховувати, що група може ≥ негативно впливати на њњ ≥ндив≥д≥в, ≥гноруючи, заперечуючи ориг≥нальн≥ ≥дењ талановитих людей, спонукувати ≥ндив≥да до вчинк≥в, €к≥ не узгоджуютьс€ з його етичними та ≥ншими нормами. ѕри цьому можуть бути використан≥ нелег≥тимн≥ психолог≥чн≥, матер≥альн≥ механ≥зми впливу (вербуванн€, п≥дкуп, шантаж, наклеп тощо).  ер≥вники, що дотримуютьс€ демократичного стилю, так≥ методи впливу вважають дл€ себе недопустимими. Ќедемократичн≥ стил≥ можуть бути пов'€зан≥ з неправовими, аморальними засобами впливу.

Ћ≥беральний стиль часто квал≥ф≥кують €к безд≥€льний, що породжуЇ вседозволен≥сть, анарх≥ю. Ќевпливов≥сть людини-л≥берал а може бути насл≥дком суб'Їктивних особливостей особистост≥ (невпевнен≥сть, слабка сила вол≥, надм≥рна дов≥рлив≥сть тощо), непрофес≥онал≥зму. «а таких умов може вз€ти ситуац≥ю п≥д контроль неформальний л≥дер, €кий ≥н≥ц≥ативно в≥зьметьс€ за розв'€занн€ управл≥нських р≥шень. Ћ≥беральний стиль кер≥вництва може бути ефективним, а кер≥вник впливовим, €кщо робота маЇ ≥ндив≥дуал≥зований характер, у груп≥ ≥нтелектуал≥в, де понад усе ц≥нитьс€ в≥льна, творча атмосфера, у колектив≥ з високим р≥внем ≥ндив≥дуальноњ та св≥домоњ в≥дпов≥дальност≥.

’арактеризуючи зв'€зок стил≥в л≥дерства ≥ кер≥вництва з феноменом психолог≥чноњ влади, сл≥д пам'€тати, що ефективний вплив кер≥вника на групу та ≥ндив≥д≥в не допускаЇ бездумного насл≥дуванн€ будь-€кого стилю, а потребуЇ виробленн€ власного неповторного стилю д≥€льност≥ та впливу. ≈фективний л≥дер допомагаЇ груп≥ набувати в≥дпов≥дальност≥ ≥ компетентност≥. ƒл€ цього йому важливо знати, на €к≥й стад≥њ розвитку перебуваЇ група, €к в≥дбуватиметьс€ њњ розвиток ≥ чим в≥н особисто може цьому поспри€ти. «а спостереженн€ми ћ. ¬удкока ≥ ƒ. ‘ренс≥са, група за ступенем зр≥лост≥ може перебувати в одн≥й ≥з чотирьох позиц≥й, що потребуЇ в≥дпов≥дного стилю кер≥вництва нею (рис. 18).

 ер≥вники, вихован≥ в р≥зних нац≥ональних традиц≥€х ≥ умовах, дотримуютьс€ ≥ р≥зних принцип≥в ≥ндив≥дуальноњ повед≥нки ≥ стил≥в управл≥нн€. “ому коп≥юванн€ ≥ некритичне запозиченн€ культурних теоретичних та методич

 

—еред учених дотепер продовжуЇтьс€ дискус≥€ про те, формуванн€ л≥дерства Ї керованим чи стих≥йним у своњй основ≥ процесом.

ѕершор€дна значущ≥сть л≥дерства дл€ ефективност≥ кер≥вництва, його позитивний ≥ негативний вплив на управл≥нн€ персоналом надають впливу на цей феномен особливоњ практичноњ важлив≥сть. Ќезважаючи на в≥дсутн≥сть однозначноњ в≥дпов≥д≥ на питанн€: л≥дерами стають чи народжуютьс€, на€вн≥ теоретичн≥ й практичн≥ розробки дозвол€ють говорити про управл≥нн€ л≥дерством.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 855 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—воим успехом € об€зана тому, что никогда не оправдывалась и не принимала оправданий от других. © ‘лоренс Ќайтингейл
==> читать все изречени€...

2173 - | 1989 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.