Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ема є4 структура д≥лового сп≥лкуванн€




“≈ћј є 1. Ћ≤“≈–ј“”–Ќј ћќ¬ј.  ”Ћ№“”–ј ћќ¬».

 ”Ћ№“”–ј ћќ¬Ћ≈ЌЌя ѕ≤ƒ „ј— ƒ»— ”—≤ѓ.

«авданн€.

1. ѕрочитати тему.

2. —класти конспект.

3. ƒати в≥дпов≥д≥ на тестов≥ запитанн€.

Ћ≥тература.

1. «убков ћ.√. —учасна украњнська д≥лова мова Ц ’.: “орс≥нг, 2003р.

1. „мут “. . ≈тика д≥лового сп≥лкуванн€: Ќавч. пос. Ц  .: ¬≥кар, 2002р.

ѕлан.

1. ‘орма проведенн€ дискус≥њ.

2.  ультура мовленн€ п≥д час дискус≥њ.

3. ѕрийоми актив≥зац≥њ уваги слухач≥в.

ƒискус≥€ Ц це форма колективного обговоренн€, мета €коњ Ц ви€вити ≥стину через з≥ставленн€ р≥зних погл€д≥в, правильне розвТ€занн€ проблеми. ѕ≥д час такого обговоренн€ ви€вл€ютьс€ р≥зн≥ позиц≥њ, а емоц≥йно Ц ≥нтелектуальний поштовх пробуджуЇ бажанн€ активно мислити.

ќрган≥зац≥€ дискус≥њ передбачаЇ три етапи:

- п≥дготовчий,

- основний,

- заключний.

Ќа першому етап≥ доц≥льно сформулювати тему дискус≥њ та основн≥ питанн€, €к≥ будуть винесен≥ на колективне обговоренн€, д≥брати в≥дпов≥дну л≥тературу дл€ п≥дготовки, визначити час ≥ м≥сце проведенн€ дискус≥њ. ”часник≥в краще розм≥стити так, щоб ус≥ присутн≥ бачили один одного в обличч€ й добре чули.

Ќа другому етап≥ обговорюютьс€ т≥ питанн€, €к≥ було винесено на пор€док денний. ѕроцесом обговоренн€ керуЇ ведучий. ¬≥д виконанн€ ним своЇњ рол≥ багато в чому залежать х≥д ≥ результати дискус≥њ. ¬едучому не сл≥д самому багато говорити. ¬≥н це може робити тод≥ коли не вистачаЇ ≥нформац≥њ дл€ пошуку нового погл€ду на вже в≥дому проблему. ¬едучому треба ставитис€ до вс≥х поважливо й одинаково, не засуджувати будь-кого з учасник≥в за його, можливо, некомпетентну думку. –≥зн≥ заклики ведучого на зразок Ц памТ€тайте про регламент, дотримуйтесь правил дискус≥њ, будьте цив≥л≥зован≥, не зн≥муть загостренн€ прстрастей, а можуть лише образити њњ учасник≥в. “ому не варто зловживати такими висловами.

ƒо повед≥нки учасник≥в також Ї певн≥ вимоги.

- вони мають п≥дготуватис€ до обговоренн€ обраноњ теми й ви€вити готовн≥сть викласти свою позиц≥ю.

- кожен повинен уважно слухати ≥нших ≥ чути про що саме вони говор€ть.

- ус≥м бажано поводитись в≥дпов≥дно до загальноприйн€тих етичних норм повед≥нки. Ќе сл≥д перетворювати дискус≥ю на суперечку. Ќе перебивати того хто виступаЇ, робити зауваженн€ щодо особист≥сних €костей учасник≥в.

якщо п≥д час обговоренн€ виникла пауза внасл≥док роздум≥в учасник≥в, переривати њњ не сл≥д, бо можливо, вона допоможе знайти новий ц≥кавий поворот дискус≥њ. ѕерший етап дискус≥њ Ц п≥дбитт€ п≥дсумк≥в. ÷е, звичайно, робить ведучий. ÷е допоможе вс≥м краще усв≥домлювати й контролювати власну повед≥нку,а також спри€ти п≥двищенню р≥вн€ культури сп≥лкуванн€ п≥д час дискус≥њ. Ќав≥ть тн обговоренн€, начебто не вдалос€, також принесе користь, бо виграЇ не той хто не помил€Їтьс€, а той,хто вм≥Ї зробити з цього дл€ себе певний виснрвок. ѕро результативн≥сть дискус≥њ можна говорити,коли в учасник≥в сформувалас€ певна думка щодо обговорюваного питанн€ або п≥дтвердлис€ погл€ди,що њх мав дехто з присутн≥ до початку колективного обговоренн€. якщо п≥д впливом дискус≥њ у частини учасник≥в зм≥нились установки, то це означаЇ, що под≥€в ефект Упереконанн€Ф, У нульовий ефектУ дискус≥њ буваЇ тод≥, коли погл€ди,думки б≥льшост≥ людей не зм≥нюютьс€.

 

“естовий контроль. ¬ибер≥ть правильну в≥дпов≥дь.

ћета дискус≥њ:

а) з≥ткненн€ пртилежно спр€мованих ц≥лей,≥нтерес≥в,позиц≥й,думок,оц≥нок,

б) наданн€ ≥нформац≥њ дл€ певноњ групи людей,

в) ви€вити ≥стину через з≥ставленн€ р≥зних погл€д≥в.правильне розвТ€занн€ прблеми.

«ак≥нч≥ть реченн€.

1. –езультатом дискус≥њ Ї

2. Ќазв≥ть вимоги до повед≥нки учасник≥в дискус≥њ

3. ѕ≥дготуйте виступ на тему У ≈тикет у моЇму житт≥У

 

“≈ћј є2 —ѕ≈÷»‘≤ ј ћќ¬Ћ≈ЌЌя ‘ј’≤¬÷я.

«авданн€.

1.ѕрочитати тему.

2. —класти конспект.

3. ƒати в≥дпов≥д≥ на запитанн€ в к≥нц≥ теми. ѕ≥дготувати виступ пов€заний з≥ спец≥альними дисципл≥нами.

 

ѕлан.

1. ћайстерн≥сть публ≥чного виступу.

2. ¬иди п≥дготовки до виступу.

3. Ќаб≥р в≥дпов≥дних тактичних та мовних засоб≥в у межах конкретного виду усного вербального сп≥лкуванн€.

 

ќкреме м≥сце пос≥даЇ сп≥лкуванн€ одн≥Їњлюдини згрупою.  ≥льк≥сть груп може бути р≥зною Ц в≥д к≥лькох до великого натовпу. ÷е залежить в≥д ц≥лей тих, хто орган≥зовуЇ зустр≥ч.јле в ус≥х випадках людей,ск≥льки б њх там не було,обТЇднуЇ сп≥льний ≥нтерес щодо того,дл€ чого вони з≥брались.ћетою такого сп≥лкуванн€ Ї передаванн€ ≥нформац≥њ,знань,оц≥нок,вражень. ‘орми такого сп≥лкуванн€ теж можуть бути р≥зними: лекц≥€ викладача дл€ студент≥в або в≥домого науковц€ (спец≥ал≥ста) дл€ за≥нтерисованих людей,€к≥ спец≥ально з≥бралис€ його послухати. ÷е можуть бути м≥тинг чи збори. ÷€форма сп≥лкуванн€ одн≥Їњ людини з групою потребуЇ спец≥альних знань з етики та психолг≥њ, конкретних ум≥нь та навичок.

Ћюдин≥,€ка виступаЇ перед групою (промовець,лектор),властив≥ публ≥чне мисленн€ та мистецтво говор≥нн€,а дл€ тих,кому адресований виступ,характерною Ї д≥€льн≥сть,повТ€зана з≥ спри€нн€м ≥ розум≥нн€м того,що вони чують ≥ бачать,тобто мистецтво слуханн€.

Ќайважлив≥шим засобом сп≥лкуванн€ промовц€,безумовно, Ї його мовленн€,мовленнЇва д≥€льн≥сть. “аке мовленн€ часто назтвають ораторською чи публ≥чною мовою. ¬оно слугуЇ певн≥й ц≥л≥ Ц п≥знавальн≥й,≥нформац≥йн≥й (до цього близька лекц≥€ в студентськ≥й аудитор≥њ), або нер≥дко переконанню. ” мовленн≥ прмовц€ в аудитор≥њ ви€вл€Їтьс€ його вм≥нн€ будувати й подавати св≥й виступ так,щоб в≥н €кнайкраще в≥дпов≥дав вимогам ≥нформуванн€,переконанн€.нав≥юванн€,зараженн€. ƒл€ цього потр≥бн≥ певн≥ мовленнЇв≥ навички,в≥дпрацьована техн≥ка. “ому перед промовцем постаЇ завданн€ вчитис€ вибудовувати образи засобами мови й лог≥чноњ форми мовленн€.

” широкому розум≥нн≥ Ц це вм≥нн€ користуватис€ вс≥ма повТ€заними з мовленн€м прийомами впливу на слухач≥в. ÷е УмовленнЇва майстерн≥сть У. ” вузькому розум≥нн≥ Ц це правильн≥сть,грамотн≥сть мови, тобто знанн€ загальноприйн€тих норм (правил) л≥тературноњ мови.

ќсновне практичне завданн€ промовц€ в овлод≥нн≥ культурою мовленн€ Ц навчитис€ точно формулювати своњ думки, вдало добирати слова,граматично правильно будувати фрази, ч≥тко промовл€ти звуки та њх сполученн€, правильно ставити наголос... “од≥ культура мовленн€ спри€тиме п≥двищенню культури сп≥лкуванн€ людей,що з≥бралис€ на зустр≥ч.

¬загал≥, н≥що не ви€вл€Ї так швидко та €скраво походженн€,осв≥ту,сомодисципл≥ну й вихованн€, €к слова, що вживаютьс€ та вимовл€ютьс€. ѕри цьому не треба плутати характерн≥ мовн≥ ознаки певних рег≥он≥в крањни або акцент, успадкований в≥д батьк≥в ≥ноземного походженн€, з поганою вимовою, що бере початок в≥д неграмотност≥ чи недбальства.  раще говорити просто й зрозум≥ло н≥ж гарно й претенз≥йно. ѕрикрашенн€ мови ≥ноземними слвами аж н≥€к не Ї ознакою високоњ культури й св≥ченост≥, але слушно вжите р≥дк≥сне слово часто додаЇ своЇр≥дних барв виступу промовц€. ѕроте це добре сприймаЇтьс€ лише тод≥,коли таке слово орган≥чно впл≥таЇтьс€ в його мову. якщо прмрвець говорить У е-е-еУ та гар€чкувато шукаЇ потр≥бне слово,то слухач≥ перестають стежити за його думкою та в≥дмовл€ютьс€ бути партнерами в сп≥лкуванн≥. ѕроста й зрозум≥ла мова набагато приЇмн≥ша й краще спри€Ї встановленню дружн≥х взаЇмин, н≥ж невм≥ле використанн€ непритаманного промовцев≥ великого словникового запасу.

Ѕудь-€кий публ≥чний виступ треба розгл€дати в Їдност≥ вс≥х його аспект≥в, €к ц≥л≥сний комплекс, що складаЇтьс€ з к≥лькохетап≥в:

- докомун≥кативний Ц формуванн€ методолог≥чних принцип≥в, визначенн€ позиц≥й, доб≥р та оц≥нюванн€ матер≥алу, що стане основою виступу,

- передкомун≥кативний Ц визначенн€ стратег≥њ й тактики майбутнього виступу та його основноњ ≥дењ, вир≥шенн€ питань, повТ€заних з њњ трактуванн€м, в≥дпрацюванн€ зм≥сту виступу, доб≥р засоб≥в та прийом≥в його передаванн€,

- комун≥кативний Ц центральний у процес≥ сп≥лкуванн€. ÷е творча робота промовц€ перед слухачами. ѕри результативн≥й взаЇмод≥њ п≥дготовлений та розроблений зм≥стовий матер≥ал лекц≥њ стаЇ д≥Ївим засобом впливу на установки, знанн€, вм≥нн€, слухач≥в, њхн≥х переконань,

- посткомун≥кативний Ц визначенн€ результативност≥ зустр≥ч≥ з≥ слухачами. ÷ей етап ≥нод≥ ≥гнорують, проте в≥н потребуЇ уваги, бо даЇ змогу визначити, чи дос€г прмовець мети, чи задовольнили св≥й ≥нтерес ≥ своњ ц≥л≥ слухач≥. ÷е допоможе наступного разу усунути припущен≥ помилки, краще врахувати запити людей.

як зазначалось, етап п≥дготовки публ≥чного виступу певною м≥рою визначаЇ њњ ефективн≥сть. Ќауковц≥, найкращ≥ оратори рекомендують:

- готувати повний текст виступу,

- надрукувати його, прчитати дл€ себе вголос. ÷е дасть змогу, по-перше, впор€дкувати матер≥ал ≥ не заплутатись у ньому, а по-друге, ор≥Їнтуватис€ в його обс€з≥ та час≥.

- п≥дкреслювати найважлив≥ш≥ думки,

- виокремлювати основн≥ смислов≥ блоки так, щоб перех≥д в≥д одного до другого був природним,

- визначити основн≥ думки в кожному блоц≥, њхню аргументац≥ю, в≥дпов≥д≥ на можлив≥ запитанн€.

ƒосв≥дчен≥ оратори вважають, €кщо так працювати, то в≥д самого початку текст не буде сумою окремих висловлювань, а ц≥л≥сною структурою,в €к≥й вид≥л€ютьс€ основн≥ й другор€дн≥ питанн€.

 

ѕитанн€ дл€ самоконтролю.

1. ќхарактеризуйте етапи з €ких складаЇтьс€ публ≥чний виступ.

2. ѕо€сн≥ть €к потр≥бно готуватись до публ≥чного виступу.

 

Ћ≥тература.

“. .„мут, √.Ћ.„айка ≈тика д≥лового сп≥лкуванн€ Ц  .. ¬≥кар, 2002р.

 

“≈ћј є4 —“–” “”–ј ƒ≤Ћќ¬ќ√ќ —ѕ≤Ћ ”¬јЌЌя.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 665 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

2270 - | 2080 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.