Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


јгрох≥м≥чн≥ властивост≥ основних тип≥в ірунт≥в ”крањни




—амост≥йне вивченн€ є7.

Ќа територ≥њ ”крањни близько 650 вид≥в ірунт≥в. “ака строка≠т≥сть ірунтового покриву зумовлена неоднаковими за характером природними ірунтотворними процесами, р≥зними за впливом ант≠ропогенними факторами. Ќайпоширен≥шими Ї чорноземи звичайн≥ (близько 9 млн. га), чорноземи типов≥ (понад 7,2), чорноземи п≥в≠денн≥ (3,2), чорноземи оп≥дзолен≥ й темно-с≥р≥ л≥сов≥ ірунти (3,2), дерново-п≥дзолист≥ (1,4), темно-каштанов≥ й каштанов≥ (1,2 млн. га) ірунти. ќрн≥ земл≥ крањни займають площу понад 32 млн. га ≥ те≠ритор≥ально розташован≥ переважно у спри€тливих природно-кл≥≠матичних умовах дл€ вирощуванн€ б≥льшост≥ зернових та ≥нших с≥льськогосподарських культур.

¬насл≥док господарськоњ д≥€льност≥ людини властивост≥ ірунт≥в поступово зм≥нюютьс€. –одюч≥сть сучасних ірунт≥в визнача≠ють €к за природними, так ≥ за набутими властивост€ми. Ћише при сп≥льному њх врахуванн≥ можна науково та обірунтовано виби≠рати заходи щодо збереженн€ ≥ п≥двищенн€ родючост≥ кожного виду ірунту.

•рунти ѕол≥сс€. ƒо ѕол≥сс€ вход€ть б≥льш≥сть район≥в ¬олин≠ськоњ, –≥вненськоњ, ∆итомирськоњ, „ерн≥г≥вськоњ, а також п≥вн≥чн≥ райони Ћьв≥вськоњ, “ерноп≥льськоњ,  ињвськоњ та —умськоњ облас≠тей. ” ц≥й зон≥ знаходитьс€ пТ€та частина с≥льськогосподарських уг≥дь крањни. ¬она в≥дзначаЇтьс€ низинним рельЇфом, на€вн≥стю широких ≥ заболочених р≥чкових долин, високим р≥внем п≥дгрун≠тових вод.

√рунтовий покрив ѕол≥сс€ дуже строкатий. ” загальн≥й струк≠тур≥ орних земель дерново-п≥дзолист≥ грунти становл€ть 50 %, дер≠ново-п≥дзолист≥ оглеЇн≥Ч17, с≥р≥ л≥сов≥ Ч 9, темно-с≥р≥ л≥сов≥ й чорноземи оп≥дзолен≥Ч12, дерново-карбонатн≥ Ч 2, дернов≥ оглеЇ≠н≥, лучн≥ Ч 9, болотн≥ Ч 1 %.

ƒерново-п≥дзолист≥грунти мають р≥зний ступ≥нь оп≥дзоленн€, оглеЇнн€ та неоднаковий гранулометричний склад. «начна частина њх маЇ низький вм≥ст гумусу ≥ поживних речовин, кислу реакц≥ю, обмежений кореневм≥сний шар, неспри€тлив≥ водно-ф≥зичн≥ влас≠тивост≥.

ƒерново-слабкоп≥дзолист≥ п≥щан≥ грунти в≥дзначаютьс€ силь≠ною водопроникн≥стю ≥ ф≥льтрац≥Їю, слабкою водоп≥д≥ймальною здатн≥стю, низькою вологоЇмк≥стю, що Ї причиною неспри€тливо≠го водного режиму. ¬м≥ст мулистоњ фракц≥њ не перевищуЇ 2 %. “овщина гумусового горизонту 8Ч15 см, вм≥ст гумусу Ч 0,5Ч1 %, реакц≥€ грунтового розчину кисла (рЌкс≥=4... 5,2), ступ≥нь наси≠ченост≥ основами та природна родюч≥сть низьк≥.

ƒерново-слабкоп≥дзолист≥ глинисто-п≥щан≥ грунти становл€ть близько «ќ % площ≥ вс≥х дерново-п≥дзолистих грунт≥в. ¬они м≥с≠т€ть глинистоњ фракц≥њ 6Ч10%, мулу Ч 2Ч5, гумусуЧ1Ч1,5%. “овщина гумусового горизонту на малоокультурених грунтах 20, на окультурених Ч 25Ч27 см, насичен≥сть основами Ч 55Ч67 %. ÷≥ грунти дещо багатш≥ на поживн≥ речовини, проте на них треба вносити п≥двищен≥ норми орган≥чних добрив, створювати глибоко- окультурений орний шар.

ƒерново-середньоп≥дзолист≥ суп≥щан≥ грунти займають пере≠важно водод≥ли ≥ становл€ть за площею 52 % грунт≥в дерново- п≥дзолистого типу. ¬м≥ст глинистих часточок Ч 4Ч10, гумусу Ч до 1,5%, товщина орного шару на окультурених грунтах Ч 28Ч «ќ см, ф≥зико-х≥м≥чн≥ й б≥олог≥чн≥ властивост≥ кращ≥, н≥ж у попе≠редн≥х тип≥в грунт≥в. ќднак п≥д час окультуренн€ треба застосо≠вувати так≥ сам≥ заходи, €к ≥ на глинисто-п≥щаних грунтах.

ƒерново-сильноп≥дзолист≥ легкосуглинков≥ грунти становл€ть 8 % площ дерново:ѕ≥дзолистих ≥ Ї найкращими грунтами даного типу. ¬они м≥ст€ть 10Ч20% глинистих часточок ≥ 1,3Ч2% гуму≠су, однак через низьку насичен≥сть основами (65Ч80 %) ≥ кислу реакц≥ю потребують вапнуванн€, внесенн€ орган≥чних та м≥нераль≠них добрив.

ƒерново-п≥дзолист≥ глейов≥ грунти займають 25 % площ≥ дер≠ново-п≥дзолистих переважно в зах≥дн≥й та правобережн≥й части≠нах ѕол≥сс€. Ѕлизьке зал€ганн€ п≥дгрунтових вод Ї причиною оглеЇнн€, анаеробних процес≥в розкладанн€, б≥льшоњ кислотност≥, пог≥ршенн€ поживного режиму. ќзим≥ культури на цих грунтах нер≥дко вимокають, тому на них доц≥льн≥ше вирощувати €р≥ куль≠тури.

ќкремими масивами на лесових породах ѕол≥сс€ зустр≥чають≠с€ родюч≥ св≥тло-с≥р≥, с≥р≥ та темно-с≥р≥ л≥сов≥ грунти, а також чорноземи оп≥дзолен≥. ” заплавах р≥чок та зниженн€х рельЇфу поширен≥ лучн≥, лучно-болотн≥ грунти та торфовища. Ћучн≥ грунти мають глибший проф≥ль ≥ родюч≥ш≥. ѕотенц≥ально родюч≥ й лучно- болотн≥ грунти добре гумусован≥, проте вони значно оглеЇн≥ й потребують осушуванн€. “орфоболотн≥ грунти мають товщину тор≠фового шару 20Ч50 см, а торфовища до 5 м ≥ б≥льше. ѕри осушуванн≥ ≥ забезпеченн≥ двостороннього регулюванн€ водно-по≠в≥тр€ного режиму на цих грунтах можна вирощувати висок≥ й стал≥ врожањ с≥льськогосподарських культур.

√рунти Ћ≥состепу. Ќа територ≥њ Ћ≥состепу розташован≥ майже повн≥стю Ћьв≥вська, ’мельницька, ¬≥нницька, „еркаська, ѕолтав≠ська област≥, п≥вденна частина –≥вненськоњ, ¬олинськоњ, ∆итомир≠ськоњ,  ињвськоњ, „ерн≥г≥вськоњ та —умськоњ областей, а також частково ≤вано-‘ранк≥вська, „ерн≥вецька, п≥вн≥чна частина ќдесь≠коњ,  ≥ровоградськоњ та ’арк≥вськоњ областей. Ћ≥состеп займаЇ третину с≥льськогосподарських уг≥дь крањни, де переважають п≥д≠вищен≥ елементи рельефу. √рунти в≥дзначаютьс€ значною дреноват≥стю, добре ≥ задов≥льно забезпечен≥ вологою. Ѕ≥льш≥сть, глибо≠когумусних грунт≥в мають високу потенц≥альну родюч≥сть, сфор≠мувалис€ переважно на карбонатних лесах ≥ лесопод≥бних су≠глинках.

Ѕ≥льше половини (55 %) орних земель становл€ть чорноземи типов≥ мало- та середньогумусн≥. ѕерш≥ мають глибокий гумусо≠вий проф≥ль (115Ч125 см), м≥ст€ть 3Ч5,5% гумусу, добре наси≠чен≥ кальц≥Їм, мають водост≥йку зернисту структуру, добр≥ ф≥зич≠н≥ властивост≥. „орноземи типов≥ середньогумусн≥ мають менший, але краще гумусований проф≥ль (110Ч115 см), в орному шар≥ м≥ститьс€ 5,5Ч7 % гумусу, реакц≥€ близька до нейтральноњ, проте у зернобур€кових с≥возм≥нах п≥д впливом високих норм м≥нераль≠них добрив значно п≥двищуЇтьс€ г≥дрол≥тична кислотн≥сть ≥ в де€ких господарствах дос€гаЇ 4Ч5 ммоль/100 г грунту. ™мн≥сть вбиранн€Ч16Ч45 ммоль/100 г грунту, ступ≥нь насиченост≥ осно≠вамиЧ 90Ч95 %. ÷е найродюч≥ш≥ грунти в ”крањн≥, проте њх сл≥д старанно обробл€ти, вносити орган≥чн≥ й м≥неральн≥ добрива, а вилугуван≥ Ч вапнувати.

—в≥тло-с≥р≥ та с≥р≥ л≥сов≥ грунти займають 13 % площ≥. ¬они мають ч≥тко виражен≥ елюв≥альн≥ та ≥люв≥альн≥ горизонти. “овщи≠на гумусового проф≥лю «ќЧ40 см, реакц≥€ слабкокисла (рЌ = 5,2... 5,9), насичен≥сть основами мала. ¬м≥ст гумусу у легко- суглинкових в≥дм≥нах 1,6Ч2,3 %, важкосуглинкових Ч 2,3Ч3%.

„орноземи оп≥дзолен≥ та темно-с≥р≥ л≥сов≥ грунти родюч≥ш≥, н≥ж св≥тло-с≥р≥ та с≥р≥ грунти. “овщина гумусового проф≥лю темно-с≥≠рих грунт≥в дос€гаЇ 50Ч80 см, вм≥ст гумусу Ч 3Ч4,5 %,а в чор≠нозем≥в оп≥дзолених Ч в≥дпов≥дно 80Ч90 см ≥ 3,5Ч5 %. –еакц≥€ грунтового розчину слабкокисла (рЌ = 5,5...6,5), г≥дрол≥тична кислотн≥стьЧ1,5Ч2,5 ммоль/100 г грунту, ступ≥нь насиченост≥ основами Ч 85Ч93 %. ¬ обм≥нних кат≥онах близько 80 % стано≠вить кальц≥й. ÷≥ грунти потребують внесенн€ орган≥чних добрив, вапнуванн€, а також пол≥пшенн€ ф≥зико-х≥м≥чних ≥ б≥олог≥чних властивостей.

” Ћ≥состепу на значн≥й площ≥ поширен≥ с≥р≥ та темно-с≥р≥ рег≠радован≥ грунти, а також чорноземи реградован≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д оп≥дзолених реградован≥ грунти внасл≥док вторинного окарбоначуванн€ мають нейтральну реакц≥ю. ¬они добре насичен≥ обм≥н≠ним кальц≥Їм, б≥льш гумусован≥, краще оструктурен≥. „орноземи солонцюват≥ поширен≥ переважно на лесових терасах. ¬они по≠д≥бн≥ до типових чорнозем≥в, але в≥др≥зн€ютьс€ лужною реакц≥Їю, г≥ршими ф≥зичними властивост€ми. –одюч≥сть њх п≥двищують г≥п≠суванн€м, внесенн€м орган≥чних ≥ м≥неральних добрив.

Ћучн≥ грунти поширен≥ на плато, терасах, у заплавах р≥к, у м≥сц€х з близьким до поверхн≥ зал€ганн€м п≥дгрунтових вод. ¬о≠ни характеризуютьс€ добре розвиненим гумусованим проф≥лем, товщина €кого становить 25Ч150 см. јгроном≥чн≥ властивост≥ ≥з зб≥льшенн€м товщини гумусованого проф≥лю пол≥пшуютьс€. «а даними агрох≥м≥чних обстежень грунти Ћ≥состепу пор≥вн€но з грунтами ѕол≥сс€ значно краще забезпечен≥ поживними речо≠винами.

√рунти —тепу. ƒо степовоњ зони вход€ть ƒн≥пропетровська, ƒо≠нецька, Ћуганська, «апор≥зька, ’ерсонська, значн≥ частини ќдесь≠коњ, ћиколањвськоњ,  ≥ровоградськоњ,- ’арк≥вськоњ областей та јвтономноњ –еспубл≥ки  рим. ” ц≥й зон≥ знаходитьс€ третина с≥льськогосподарських уг≥дь крањни. ” структур≥ грунтового покри≠ву чорноземи звичайн≥ займають 64%, чорноземи п≥вденн≥ Ч 23, чорноземи на нелесових породах Ч 6, лучно-чорноземн≥, лучн≥ грунти Ч 7 % в≥д площ≥ р≥лл≥.

„орноземи звичайн≥ поширен≥ в п≥вн≥чному —тепу. «а товщи≠ною гумусованого проф≥лю ≥ вм≥стом гумусу вони под≥л€ютьс€ на чорноземи звичайн≥ глибок≥, середньо- та малогумусн≥ з товщиною гумусованого проф≥лю до 100 см, чорноземи звичайн≥ середньо- та малогумусн≥ (проф≥ль 75Ч90 см) ≥ чорноземи звичайн≥ мало- гумусн≥ неглибок≥ (проф≥ль менше 75 см). ÷≥ грунти мають ти≠повий чорноземний проф≥ль, високу вбирну здатн≥сть, добре на≠сичен≥ кальц≥Їм (90Ч95 % вбирного комплексу), реакц≥€ грунто≠вого розчину нейтральна або слабколужна. ¬м≥ст гумусу в чорно≠земах звичайних середньогумусних важкосуглинкових 5,6Ч5,9 %, а в глинистих Ч 6Ч6,1 %.

„орноземи звичайн≥ малогумусн≥ важкосуглинков≥ м≥ст€ть 3,8Ч 5,1% гумусу, а середньосуглинков≥ Ч 2,8Ч3,4%. ¬они в≥дзнача≠ютьс€ доброю структурою ≥ ф≥зичними властивост€ми, при достат≠н≥й к≥лькост≥ вологи дуже родюч≥.

„орноземи п≥вденн≥ переважають у п≥вденному —тепу. «а вм≥с≠том гумусу вони под≥л€ютьс€ на чорноземи п≥вденн≥ малогумусн≥ з вм≥стом гумусу 3Ч4% та слабкогумусован≥ Ч менше 3%. —е≠ред вв≥браних √¬  кат≥он≥в переважаЇ кальц≥й. ”в≥браного нат≠р≥ю в ≥люв≥альному горизонт≥ понад 5 % Їмност≥ вбиранн€. √≥пс ≥ водорозчинн≥ сол≥ в цих грунтах зал€гають неглибоко Ч 2Ч4 м. „орноземи п≥вденн≥ багат≥ на поживн≥ речовини ≥ при забезпеченн≥ вологою на них вирощують висок≥ врожањ.

„орноземи на нелесових породах сформувались на глинах, елю≠в≥њ, мергел≥вапн€ках, крейд≥, сланц€х, п≥сковиках тощо. Ќай≠б≥льш≥ площ≥ њх на територ≥€х ƒонецького кр€жа, ѕриазовськоњ, ѕридн≥провськоњ височини ≥ передг≥рТ€х  риму. ¬ластивост≥, ха≠рактер використанн€, п≥двищенн€ родючост≥ цих чорнозем≥в зале≠жать в≥д типу грунтових пор≥д.

” сухому —тепу, куди входить вс€ р≥внинна частина  риму, ’ерсонська область, невелика частина (п≥вденна) ћиколањвськоњ та ќдеськоњ областей, поширен≥ темно-каштанов≥ й каштанов≥ грунти. “емно-каштанов≥ солонцюват≥ грунти поширен≥ у п≥вн≥чн≥й п≥дзон≥ сухого —тепу, мають гумусовий проф≥ль завтовшки 50Ч65 см у легкоглинистих ≥ важкосуглинкових типах, у легкосуглинкових ≥ суп≥щаних Ч 80Ч100 см.

¬м≥ст обм≥нного »а+ не перевищуЇ 3Ч5 % суми кат≥он≥в. ¬м≥ст обм≥нних —а2+ коливаЇтьс€ в межах 15Ч40, Mg2+Ч2Ч 20 ммоль/100 г у легкосуглинистих ≥ важкосуглинкових типах; у легкосуглинкових ≥ суп≥щаних Ч в≥дпов≥дно 3Ч11 ≥ 0,1Ч 6,1 ммоль/100 г грунту. –еакц≥€ грунтового розчину нейтральна або слабколужна. ¬м≥ст гумусу в легкоглинистих ≥ важкосуглин≠кових грунтах у степу  риму становить 1,7Ч3 %, в јзово-ѕричор- номорськ≥й смуз≥ Ч 2,5Ч3,5%, а в легкосуглинкових ≥ суп≥ща≠нихЧ 0,7Ч1,5%.

“емно-каштанов≥ грунти м≥ст€ть в орному шар≥ загального азо≠туЧ 0,11Ч0,18%, фосфору Ч 0,12Ч0,14, кал≥ю Ч 0,8Ч3,0%.

” каштанових грунтах ч≥тк≥ше виражен≥ ознаки солонцюватос≠т≥. √умусу в них м≥ститьс€ 1,3Ч3 %, загального азоту Ч 0,13Ч0,15, валового фосфору Ч 0,10Ч0,12, кал≥ю Ч 0,8Ч2,4%. «аходи щодо п≥двищенн€ родючост≥ грунт≥в сухого —тепу спр€≠мовують на боротьбу з посухою, введенн€ в с≥возм≥ну чорного па≠ру, застосуванн€ в≥дпов≥дноњ агротехн≥ки, г≥псуванн€ грунт≥в, про≠веденн€ плантажноњ оранки, пол≥пшенн€ поживного режиму внасл≥док внесенн€ орган≥чних ≥ м≥неральних добрив.

√рунти  арпатськоњ буроземно-л≥совоњ област≥. ” г≥рських  ар≠патах переважають буроземи ≥ дерново-буроземн≥ грунти. ¬они мають дуже кислу реакц≥ю, незначну к≥льк≥сть обм≥нних ≥он≥в —а2+ ≥ ћд2+ (4Ч8 ммоль/100 г), низьку насичен≥сть основами («ќЧ50%), багато м≥ст€ть рухомого алюм≥н≥ю (40Ч60 мг/100г). ÷≥ грунти б≥дн≥ на азот та рухомий фосфор. ” теплому по€с≥ бу≠роземи м≥ст€ть близько 2% гумусу, в пом≥рно теплому Ч 2Ч3, в холодномуЧ6Ч9%, у дерново-буроземних грунтах вм≥ст гумусу 5Ч10 %.

«аходи щодо п≥двищенн€ родючост≥ буроземних грунт≥в треба спр€мовувати на зменшенн€ њх кислотност≥, пол≥пшенн€ поживно≠го ≥ б≥олог≥чного режим≥в тощо.

Ќа ѕередкарпатськ≥й височин≥ поширен≥ дерново-п≥дзолист≥ гле≠йов≥ грунти. ¬они мають кислу реакц≥ю грунтового розчину (рЌ= =4,4... 5,4), слабконасичен≥ основами, м≥ст€ть велику к≥льк≥сть алюм≥н≥юЧ14Ч35 мг/100 г, мають негативн≥ водно-ф≥зичн≥, ф≥зико-х≥м≥чн≥ та агрох≥м≥чн≥ властивост≥.

ƒл€ п≥двищенн€ родючост≥ цих грунт≥в сл≥д проводити агромел≥оративн≥ заходи. ¬елике значенн€ дл€ окультуренн€ цих грун≠т≥в мають вапнуванн€, застосуванн€ орган≥чних та м≥неральних добрив, с≥вба трав.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 4342 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћибо вы управл€ете вашим днем, либо день управл€ет вами. © ƒжим –он
==> читать все изречени€...

2073 - | 1813 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.