Деградація ґрунту — це зниження родючості ґрунту, викликане погіршенням його властивостей (руйнування структури, вимивання поживних речовин тощо.) внаслідок зміни умов ґрунтоутворення або господарської діяльності людини. Основними причинами деградації (погіршення родючості) ґрунтів є: водна і вітрова ерозія, багаторазовий обробіток ґрунтів різними знаряддями з допомогою потужних і важких тракторів та ущільнення ґрунту їх колесами, забруднення ґрунтів різноманітними викидами промислових підприємств автотранспорту тощо.
Ерозія ґрунтів — це процес руйнування верхніх найбільш родючих горизонтів ґрунтів. Вона буває водна і вітрова. Водна ерозія відбувається під впливом талих і дощових вод, які стікають по поверхні землі. Вона в свою чергу поділяється на площинну (горизонтальну) і глибинну (вертикальну).
Площинна ерозія полягає в тому, що атмосферні води, стікаючи по похилій поверхні землі численними дрібними струмками, змивають поверхневий гумусовий шар ґрунту і пухких порід і відкладають змитий матеріал у підніжжі схилу. Внаслідок змивання гумусового шару значно погіршується родючість ґрунту. Глибинна ерозія — це розмивання ґрунтів у глибину дощовими і талими волами. Внаслідок цього утворюються лінійно витягнуті заглибини, які поступово перетворюються у глибокі яри. Через те цю ерозію часто називають яружною.
Яри завжди зароджуються у нижній частині схилу, де збирається найбільша кількість води, і ростуть до його верхів'я. Утворення ярів приводить не лише до руйнування ґрунтів, втрати значних площ сільськогосподарських угідь, але й до погіршення природних умов взагалі,
В Україні діючі яри займають близько 260 тис. га.
Вітрова ерозія — це видування верхніх шарів ґрунту вітром і перенесення та пере відкладання піднятих з поверхні ґрунту пилуватих частинок в іншому місці. Найчастіше вітрова ерозія проявляється на півдні України, особливо весною, коли мало випадає дощів, а розорані степи слабо захищені рослинністю. Тоді під впливом сухих південно-східних вітрів часто виникають пилові "чорні" бурі, які інколи здувають родючий поверхневий шар ґрунту на глибину до декількох сантиметрів і переносять його на сотні і навіть тисячі кілометрів.
Для захисту ґрунтів від вітрової ерозії в степах створюють лісозахисні смуги, які зменшують швидкість вітру і його руйнівну дію.
Ерозія ґрунтів спричиняється природними факторами і штучними, викликаними діяльністю людини. До основних природних факторів, які сприяють розцінку ерозійних процесів відносяться горбистий рельєф, часті зливові дощі, наявність виходів на поверхню пухких гірських порід, відсутність рослинного покриву та ін; до штучних - вирубка лісів на схилах, розорювання крутих схилів, неправильний обробіток ґрунту (оранка вздовж схилу, зверху вниз), посадка просапних культур на схилах, неправильне розміщення доріг тощо.
Для охорони ґрунтів відводної і вітрової ерозії розроблена ціла система заходів. Вона включає:
· організаційно-господарські заходи: заліснення схилів крутизною 10°-15° або використання їх під сади, створення захисних зон вздовж річок і захисних лісів водорегулюючого значення, впровадження просапних культур, заборона випасу худоби на схилах з малопотужним шаром грунту, тощо.
· агротехнічні заходи: проведення оранки, сівби та обробітку грунту на схилах, які зазнають ерозії, впоперек схилу; проведення терасування схилів (при крутизні 6°-8° і більше); чергування просапних культур з ґрунтозахисними;
· лісомеліоративні заходи: заліснення крутосхилів,які піддаються ерозії, створення лісосмуг№
· гідротехнічні заходи: використання різних гідротехнічних споруд (стічні канали, перепади) для боротьби з ярами, обвалування верхів'їв ярів, терасування схилів (крутизною 6°-8° і більше) тощо.
В боротьбі з ерозією грунтів в сільському господарстві застосовують контурно-меліоративну систему землеробства.
