Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬иникненн€ ≥ становленн€ псих≥ки в процес≥ б≥олог≥чноњ еволюц≥њ та ≥сторичного поступу людства




 

ƒл€ по€сненн€ природи псих≥ки важливо спиратис€ на науков≥ дан≥ про законом≥рност≥ њњ виникненн€ ≥ становленн€ в умовах еволюц≥њ прот€гом багатьох м≥льйон≥в рок≥в та ≥сторичного розвитку людства. ÷≥ дан≥ здобут≥ археологами, б≥ологами, антропологами, ф≥з≥ологами та узагальнен≥ психологами.

ѕогл€ди в≥домого французького ф≥лософа ≥ палеонтолога ѕ'Їра “ей€р де Ўардена (1881-1955) на еволюц≥ю матер≥њ та псих≥ки були п≥дтриман≥ ≥ розвинут≥ видатним ученим, першим президентом ”крањнськоњ академ≥њ наук ¬.≤. ¬ернадським (1863-1945). —п≥взвучн≥ погл€ди в≥дображен≥ у прац€х Ѕ.√. јнаньЇва.

ѕ. “ей€р де Ўарден вид≥л€Ї в процес≥ еволюц≥њ ун≥версуму чотири стад≥њ - ѕереджитт€, ∆итт€, ƒумку та Ќаджитт€.  ожн≥й з них властив≥ в≥дпов≥дн≥ стад≥њ психогенезу.

Ќа стад≥њ ѕереджитт€ суб'Їктивне, псих≥чне вт≥лене в матер≥ю у вигл€д≥ потенц≥њ. ѕланета «емл€ маЇ природжений потенц≥ал переджитт€ ≥ в≥дпов≥дну йому масу елементарноњ псих≥чноњ, духовноњ енерг≥њ - передсв≥домост≥.

Ќа стад≥њ ∆итт€ формуЇтьс€ б≥осфера, €ка поширюЇтьс€ на оболонц≥ планети у вигл€д≥ живоњ маси орган≥зованоњ матер≥њ - м≥кроорган≥зм≥в ≥ мегамолекул; останн€ розгалужуЇтьс€ у вигл€д≥ дерева житт€.

ƒл€ стад≥њ ƒумки характерне ≥нтенсивне зростанн€ св≥домост≥. «авд€ки здатност≥ людини до рефлекс≥њ ун≥версум зосереджуЇтьс€ на соб≥, оволод≥ваЇ собою.

ѕсихогенез переходить у б≥льш високу стад≥ю - ноогенез, на €к≥й зароджуЇтьс€ ≥ розвиваЇтьс€ Їдиний дух цив≥л≥зац≥њ. ѕор€д ≥з б≥осферою поступово створюЇтьс€ новий "мисл€чий пласт", що розгортаЇтьс€ над св≥том рослин ≥ тварин, - ноосфера.

ƒл€ стад≥њ Ќаджитт€ характерним Ї об'Їднанн€ народ≥в, духовне оновленн€ «емл≥, формуванн€ Ќадлюдства. Ќоогенез приводить до олюдненн€ часу й простору, до виникненн€ Ќадособистост≥.

‘≥лософська концепц≥€ ѕ. “ей€р де Ўардена Ї одн≥Їю з г≥потез про еволюц≥йний та ≥сторичний розвиток псих≥ки. ” формуванн€ науковоњ картини ф≥логенезу псих≥ки значний внесок зробили й ≥нш≥ досл≥дники, так≥, €к Ѕ.√. јнаньЇв, ≈.√. ¬ацуро, Ќ.ё. ¬ойтон≥с, я. ƒембовський, ¬.  елер, Ќ.ћ. Ћадиг≥на- отс, ќ.ћ. ЋеонтьЇв, ћ.‘. Ќестурх, Ќ.ќ. “их та багато ≥нших.

–озвиток псих≥чних механ≥зм≥в регул€ц≥њ повед≥нки живих ≥стот проходив р€д етап≥в: чутлив≥сть щодо окремих властивостей об'Їкт≥в у найпрост≥ших орган≥зм≥в - сприйманн€ ц≥л≥сних предмет≥в у б≥льш складних живих ≥стот - практичний ≥нтелект вищих тварин - практичний ≥ абстрактний ≥нтелект €к основа перв≥сноњ св≥домоњ псих≥ки у прадавньоњ людини - св≥дом≥сть ≥ самосв≥дом≥сть стародавньоњ людини - особист≥сть людини до нашоњ ≥ нашоњ ери.

¬иникненн€ перв≥сноњ псих≥ки пов'€зане з переходом в≥д до псих≥чних форм регул€ц≥њ повед≥нки - так званих троп≥зм≥в, або таксис≥в, найпрост≥ших рослинних ≥ тваринних орган≥зм≥в - до власне псих≥чних, сигнальних форм регул€ц≥њ тварин. «авд€ки троп≥змам орган≥зм реагуЇ залежно в≥д контакту з середовищем. “ак, €кщо орган≥зм потрапл€Ї у середовище з неспри€тливими ф≥зичними параметрами, наприклад, дуже високою чи низькою температурою, то в≥н, перегр≥ваючись або переохолоджуючись, намагаЇтьс€ в≥д≥йти у безпечн≥ше м≥сце. Ќавпаки, потрапл€ючи в середовище з оптимальним температурним режимом, в≥н залишаЇтьс€ там ≥ шукаЇ таке м≥сце, €ке б спри€ло кращому переб≥гу обм≥нних процес≥в. ” наведених прикладах регул€ц≥€ повед≥нки зд≥йснюЇтьс€ за допомогою термотроп≥зму.

” процес≥ еволюц≥њ виникаЇ ≥нша форма в≥дображенн€, €ка надаЇ орган≥змам значних переваг у виживанн≥ та розвитку. ¬она пов'€зана з переходом в≥д реакц≥њ на безпосередн≥й вплив б≥отичних подразник≥в до опосередкуванн€ цього впливу за допомогою сигнал≥в. «'€вл€Їтьс€ чутлив≥сть - здатн≥сть реагувати на б≥отичне зна≠чущ≥ об'Їкти не в процес≥ безпосереднього контакту з ними, а на в≥дстан≥ - за допомогою сигнал≥в про них, завд€ки чому орган≥зми можуть уникнути загрози дл€ свого ≥снуванн€ або скористатис€ спри€тливими умовами.

„утлив≥сть притаманна €к однокл≥тинним орган≥змам, наприклад, ≥нфузор≥€м, так ≥ багатокл≥тинним, наприклад, г≥дроњдним пол≥пам, медузам. ‘ормуЇтьс€ нервова с≥тка €к об'Їднанн€ чутливих до сигнальних подразник≥в кл≥тин. «ароджуЇтьс€ нервова система. ¬ н≥й диференц≥юютьс€ анал≥затори, тобто органи в≥дчутт≥в, а серед них - рецептори - центральн≥ нервов≥ механ≥зми переробки ≥нформац≥њ та ефекторн≥ механ≥зми д≥њ, що слугуЇ основою сенсорноњ псих≥ки, здатноњ до в≥дображенн€ окремих €костей.

«датн≥сть до сприйманн€ р≥зноман≥тних предмет≥в об'Їктивноњ д≥йсност≥ стимулювала формуванн€ ще складн≥ших ланцюг≥в ≥нстинктивноњ повед≥нки тварин €к природжених безумовно-рефлекторних акт≥в. Ќа баз≥ ≥нстинкт≥в виникають нов≥ форми повед≥нки, €к≥ значно п≥дсилюють можливост≥ адаптац≥њ тварин до середови≠ща упродовж житт€ одного покол≥нн€. ќдним ≥з вид≥в набутоњ окремою особиною попул€ц≥њ форми повед≥нки Ї навичка, що формуЇтьс€ на основ≥ умовного рефлексу.

¬ершиною псих≥чного розвитку тварин Ї практичний ≥нтелект, €кий даЇ змогу в≥дображати не лише окрем≥ €кост≥ об'Їкт≥в, ц≥л≥сн≥ предмети й предметн≥ ситуац≥њ, а й динам≥чн≥ м≥жпредметн≥ в≥дношенн€, що виступають, переважно, у вигл€д≥ наочних образ≥в. ≤нтелектуальна псих≥ка притаманна так званим вищим тваринам, наприклад, вовкам, лисиц€м, ведмед€м, дельф≥нам, собакам та особливо мавпам.

¬еликого значенн€ набуваЇ у вищих тварин, особливо в мавп, не лише використанн€ предмет≥в, наприклад, г≥лок, к≥сток, кам≥нн€, а й ман≥пулюванн€ ними, що передуЇ њх уживанню €к знар€дь прац≥. ” мавп спостер≥гаютьс€ складн≥ види повед≥нки, наприклад, щоденне створенн€ м≥сц€ дл€ ноч≥вл≥. ÷ьому спри€Ї поступове вив≥льненн€ передн≥х к≥нц≥вок, завд€ки чому ман≥пул€ц≥њ мавп перевершують за своњми можливост€ми под≥бн≥ акти в ≥нших вищих тварин.

ѕринципово новий етап у розвитку псих≥ки у ф≥логенез≥ пов'€заний ≥з зм≥нами в повед≥нц≥ людинопод≥бних мавп та прадавн≥х людей, що в≥дбулис€ к≥лька м≥льйон≥в рок≥в тому. ¬они ви€вл€лис€ передус≥м у виготовленн≥ матер≥альних знар€дь д≥њ на об'Їкти середовища. ÷е приводило до накопиченн€ знань про властивост≥ об'Їкт≥в, ум≥нь застосовувати знанн€ ≥ знар€дд€ у р≥зних ситуац≥€х, до значного розширенн€ фонду навичок.

«аданими в≥домого н≥мецького психолога ќ.  л≥кса, розвиток людського ≥нтелекту проходить три фази. ѕерша фаза еволюц≥йного розвитку вищих тварин - науч≥нн€ та навички. Ќауч≥нн€ спираЇтьс€ на ≥ндив≥дуальну пам'€ть, завд€ки €к≥й ф≥ксуютьс€ апробован≥ ефективн≥ засоби повед≥нки. Ќауч≥нн€ формуЇ ≥ндив≥дуальну пам'€ть, стаЇ руш≥Їм њњ ≥нтенсивного розвитку.

≤нформац≥йний та операц≥йний зм≥ст пам'€т≥, що накопичуЇтьс€ в процес≥ науч≥нн€, стаЇ основою дл€ розвитку розумових процес≥в. ѕочинаЇтьс€ друга фаза розвитку ≥нтелекту - пер≥од переходу в≥д тварини до людини.

¬≥дрив процес≥в мисленн€ в≥д реальност≥, по€ва суто людського абстрактного ≥нтелекту становить зм≥ст третьоњ фази.

¬ир≥шального значенн€ у розвитку псих≥чних властивостей людини набуваЇ слово €к зас≥б орган≥зац≥њ сусп≥льноњ д≥€льност≥, ф≥ксац≥њ та переданн€ досв≥ду, €к внутр≥шнЇ знар€дд€ орган≥зац≥њ ≥ розвитку власноњ повед≥нки та псих≥ки. —лово виконуЇ функц≥њ сигналу другого пор€дку, або сигналу сигнал≥в, утворюючи, за визначенн€м ≤.ѕ. ѕавлова, другу сигнальну систему.

як вважають антропологи, на початку ≥сторичного пер≥оду розвитку псих≥ки у прадавньоњ людини загалом складаЇтьс€ суто людський орган≥зм ≥з здатн≥стю до пр€моход≥нн€ з розвинутими руками та ≥ншими органами, а головне - людський мозок з його складною структурою та функц≥€ми, в ц≥лому - людський ≥ндив≥д.

” прадавньоњ людини виникають ≥ формуютьс€ початки св≥домоњ псих≥ки з притаманними њй ознаками - перв≥сними формами:

а) суто людських п≥знавальних, ≥нтелектуальних процес≥в (уваги, пам'€т≥, мисленн€, у€ви);

б) потр≥бн≥сно-мотивац≥йноњ та ц≥леутворюючоњ сфер д≥€льност≥ й необх≥дноњ дл€ њњ зд≥йсненн€ системи знань, ум≥нь ≥ навичок;

в) емоц≥йно-почуттЇвоњ сфери €к важливого фактора регул€ц≥њ д≥€льност≥ й сусп≥льних стосунк≥в.

«а умов безперервного розвитку псих≥ки завд€ки д≥€льност≥ ф≥лософ≥в, медик≥в, педагог≥в, державних д≥€ч≥в, винах≥дник≥в тощо створюютьс€ знар€дд€ прац≥, ≥нструменти, транспортн≥ засоби, нов≥ форми житт€, л≥тература, образотворче, скульптурне, буд≥вельне мистецтво тощо, тобто предметний ≥ духовний св≥т людськоњ цив≥л≥зац≥њ.

≤нтенсивно формуЇтьс€ новий тип людськоњ псих≥ки, св≥домост≥, пов'€заний не лише з репродуктивною д≥€льн≥стю ≥ндив≥да, а й ≥з новою ѓѓ €к≥стю - творч≥стю.

” межах св≥домост≥ виникаЇ €к≥сно нове псих≥чне утворенн€ - самосв≥дом≥сть, внутр≥шн≥й рефлексивний механ≥зм саморозвитку, саморегул€ц≥њ псих≥ки людини. –егул€тором творчоњ д≥€льност≥ з перетворенн€ зовн≥шньоњ д≥йсност≥ та внутр≥шнього самотворенн€ власноњ псих≥ки стаЇ особист≥сть. ќсобистост≥ властив≥ величезний творчий потенц≥ал ≥ реальний вплив на природу, на ≥нших ≥ на себе.

ќтже, в процес≥ ф≥логенезу виникаЇ ≥ розвиваЇтьс€ безперервна низка форм псих≥чного в≥дображенн€ живими ≥стотами навколишньоњ д≥йсност≥, €к≥ спри€ють досконал≥ш≥й регул€ц≥њ њхньоњ повед≥нки та життЇд≥€льност≥. ƒо цих форм належать чутлив≥сть (сенсорна псих≥ка), сприйманн€ (перцептивна псих≥ка), практичний ≥нтелект вищих тварин, практичний ≥ абстрактний ≥нтелект прадавньоњ людини, що перетворюЇтьс€ в процес≥ ≥сторичного розвитку сусп≥льства (на основ≥ використанн€ чимдал≥ досконал≥ших матер≥альних та ≥деальних, зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х знар€дь д≥€льност≥) на св≥дом≥сть, самосв≥дом≥сть ≥ особист≥сть €к соц≥альне зумовлену сис≠тему вищих псих≥чних властивостей ≥ндив≥да. ÷е забезпечуЇ можлив≥сть не лише повн≥ше в≥дображати об'Їктивну д≥йсн≥сть, а й перетворювати њњ та себе.

 


ћозок ≥ псих≥ка

 

ѕсих≥ка €вл€Ї собою властив≥сть мозку, а псих≥чна д≥€льн≥сть орган≥зму зд≥йснюЇтьс€ за допомогою спец≥альних ф≥з≥олог≥чних механ≥зм≥в. “ому знанн€ анатомо-ф≥з≥олог≥чних особливостей нервовоњ системи людини необх≥дн≥ дл€ розум≥нн€ матер≥альноњ основи псих≥ки.

Ќервова система маЇ центральну ≥ перифер≥йну частини.

÷ентральна нервова система складаЇтьс€ з головного й спинного мозку, розташованих в≥дпов≥дно у череп≥ та хребетному стовп≥. ћозков≥ структури утворюютьс€ з нервових кл≥тин - нейрон≥в, пов'€заних м≥ж собою складною системою в≥дростк≥в волокон. ћ≥сц€ контакт≥в м≥ж нервовими волокнами та кл≥тинами називаютьс€ синапсами.

—инапси мають велике значенн€, оск≥льки утворюють певний бар'Їр на шл€ху збудженн€, забезпечуючи цим виб≥рков≥сть напр€мку проходженн€ ≥мпульс≥в. „астина нейрон≥в проводить збудженн€ в≥д рецептора до центральноњ нервовоњ системи, ≥нша частина - в≥д нењ до рецептор≥в, переважна њх к≥льк≥сть забезпечуЇ зв'€зки м≥ж р≥зними частинами центральноњ нервовоњ системи.

ѕерифер≥йна нервова система складаЇтьс€ ≥з спинномозкових та черепномозкових нерв≥в.

—пинний мозок €вл€Ї собою довгий т€ж, розташований у хребетному канал≥. …ого довжина у чолов≥к≥в с€гаЇ у середньому 45 см, а в ж≥нок - 41-42 см. ¬≥н поЇднуЇ головний мозок та перифер≥йну нервову систему, його волокна передають ≥нформац≥ю в≥д головного мозку до т≥ла й назад.

—пинний мозок самост≥йно зд≥йснюЇ лише дуже прост≥ рефлекси, зокрема кол≥нний рефлекс.

¬елик≥ п≥вкул≥ головного мозку, €к в≥дд≥л центральноњ нервовоњ системи, в людини дос€гають найвищого розвитку. —ередн€ вага головного мозку людини - 1360 г. ѕроте вага головного мозку Ї не Їдиним показником розумових зд≥бностей людини, котр≥ зумовлен≥ не лише його побудовою, а й д≥€льн≥стю. ћежа ваги головного мозку, поза €кою розумов≥ зд≥бност≥ р≥зко знижуютьс€, становить дл€ чолов≥к≥в 1000 г, а дл€ ж≥нок - 900 г. ” людини вага головного мозку у 45-49 раз≥в б≥льша, н≥ж вага спинного мозку, а у тварин (слон, шимпанзе) - т≥льки у 15-18 раз≥в, що п≥дкреслюЇ значенн€ головного мозку дл€ людини.

ќсновну масу великих п≥вкуль утворюЇ б≥ла речовина, з €коњ складаютьс€ пров≥дн≥ шл€хи. «верху велик≥ п≥вкул≥ вкрит≥ тонким шаром нервових кл≥тин завтовшки 2,5-3мм, €кий називаЇтьс€ корою великих п≥вкуль. ” склад≥ кори великих п≥вкуль розр≥зн€ють три види нейрон≥в: п≥рам≥дн≥, з≥рчаст≥ та веретенопод≥бн≥, котр≥ роз≠ташовуютьс€ у с≥м шар≥в.

«агальна к≥льк≥сть нейрон≥в людського мозку становить у середньому 14-15млрд. ѕор≥вн€но з тваринними вони мають б≥льший обс€г, зокрема перевищують нейрони шимпанзе у два рази.  ору великих п≥вкуль за характером побудови й локал≥зац≥њ функц≥й можна розпод≥лити на 52 пол€ (за Ѕродманом) або б≥льш €к на 200 пол≥в (за —.ќ. ‘огтами).

ƒо кори головного мозку надход€ть ≥мпульси з рецептор≥в, або орган≥в чутт€, що утворюють перифер≥йний к≥нець анал≥затор≥в. —хематично анал≥затор складаЇтьс€ ≥з трьох частин: рецептора, пров≥дних шл€х≥в ≥ мозкового к≥нц€ анал≥затора, €кий розташований у певн≥й д≥л€нц≥ кори ≥ великих п≥вкуль.

Ќервова система виконуЇ дв≥ взаЇмозумовлен≥ функц≥њ: взаЇмод≥њ орган≥зму ≥з зовн≥шн≥м середовищем (вища нервова д≥€льн≥сть) ≥ об'Їднанн€ й регулюванн€ роботи внутр≥шн≥х орган≥в (нижча нервова д≥€льн≥сть).

¬ища нервова д≥€льн≥сть людини забезпечуЇ Їдн≥сть орган≥зму та умов житт€ ≥ ви€вл€Їтьс€ в рухах. ¬ажливою њњ властив≥стю Ї пластичн≥сть, здатн≥сть швидко й тонко зм≥нюватись в≥дпов≥дно до м≥нливих умов житт€. ¬она вдосконалюЇтьс€ тренуванн€м при виконанн≥ ф≥зичноњ прац≥ та розумовоњ д≥€льност≥. ¬ищою нервовою д≥€льн≥стю волод≥ють також ус≥ тварини, що мають розвинену нервову систему.

“еоретичною основою дл€ розум≥нн€ д≥€льност≥ нервовоњ системи Ї положенн€ рефлекторноњ теор≥њ, сформульованоњ.“.ћ. —Їченовим та експериментальне розробленоњ ≤.ѕ. ѕавловим, Ќ.™. ¬веденським, 0.0. ”хтомським, ¬.ћ. ЅехтерЇвим та ≥н. ≤.ћ. —Їченов вважав, що рухов≥ рефлекси зд≥йснюютьс€ за зразком не рефлек≠торноњ дуги, а рефлекторного к≥льц€. ¬≥н наводив аргументи, що св≥дчать про необх≥дн≥сть зворотноњ ≥нформац≥њ в≥д м'€з≥в дл€ створенн€ рух≥в.

ќсобливий ≥нтерес дл€ психолог≥њ становить експериментальне ви€влена школою ≤.ѕ. ѕавлова складна форма ф≥з≥олог≥чного синтезу - системн≥сть у робот≥ великих п≥вкуль головного мозку, або динам≥чний стереотип. якщо умовн≥ подразники багаторазово повторюютьс€ в певн≥й посл≥довност≥ з однаковими часовими ≥нтервалами, то у великих п≥вкул€х утворюютьс€ сполученн€ осередк≥в збудженн€ ≥ гальмуванн€, що формують систему позитивних ≥ негативних умовних рефлекс≥в. ѕовторюючись, динам≥чний стереотип зд≥йснюЇтьс€ дедал≥ легше й автоматизуЇтьс€.  р≥м того, в≥н характеризуЇтьс€ б≥льшою економн≥стю рух≥в ≥ зниженн€м втомлюваност≥, але залишаЇтьс€ динам≥чним.

 р≥м локал≥зац≥њ функц≥й у кор≥ великих п≥вкуль, сам≥ п≥вкул≥ мають власну спец≥ал≥зац≥ю. ≤снуЇ функц≥ональна асиметр≥€ головного мозку - п≥вкул€ми виконуютьс€ р≥зн≥ функц≥њ.

як св≥дчать результати вивченн€ розщепленого мозку, л≥ва п≥вкул€ в основному в≥дпов≥даЇ за мову, за анал≥тичну й посл≥довну переробку ≥нформац≥њ, забезпечуючи тим самим посл≥довне анал≥тичне мисленн€. –озлади у д≥€льност≥ л≥воњ п≥вкул≥ призвод€ть до порушень мовноњ д≥€льност≥, блокуючи здатн≥сть до нормального сп≥лкуванн€, а також викликають серйозн≥ дефекти розумовоњ д≥€льност≥. ѕрава п≥вкул€ оперуЇ образною ≥нформац≥Їю, переробл€ючи њњ одночасно й ц≥л≥сно (симультанне), керуЇ навичками, пов'€заними ≥з зоровим ≥ просторовим досв≥дом, забезпечуЇ ор≥Їнтац≥ю в простор≥, емоц≥йне сприйн€тт€ об'Їкт≥в, зокрема музики.

¬ища нервова д≥€льн≥сть людей Ї €к≥сно складн≥шою, н≥ж тварин. ќсновна розб≥жн≥сть вищоњ нервовоњ д≥€льност≥ людини й тварини пол€гаЇ у тому, що т≥льки в людей ≥снуЇ система умовних ≥ безумовних рухових рефлекс≥в, €ка забезпечуЇ функц≥ю мови, вимовл€нн€ й написанн€ сл≥в, а також здатн≥сть реагувати на слова €к на умовн≥ подразники, що мають певний смисловий зм≥ст. ƒруга сигнальна система, або система систем (за ≤.ѕ. ѕавловим) забезпечуЇ €к≥сно нову форму в≥дображенн€ зовн≥шнього св≥ту завд€ки функц≥њ мови.


«апитанн€ дл€ перев≥рки

 

ћаксимальна сума бал≥в за усну в≥дпов≥дь на одне запитанн€ - 3 з.о.

1. „им в≥др≥зн€Їтьс€ розвиток псих≥ки у тварин в умовах б≥олог≥чноњ еволюц≥њ та в людини в умовах ≥сторичного процесу?

2. як побудований ≥ €к функц≥онуЇ мозок людини?

ƒ»— ”—≤я:

"„и Ї псих≥ка у живих рослин?"

ћаксимальна оц≥нка - 35 з.о.

«апитанн€ до дискус≥њ:

1) ” чому пол€гаЇ суть теор≥њ панпсих≥зму?

2) як ¬и розум≥Їте теор≥ю б≥опсих≥зму?

3) як≥ рухи рослин, на ¬аш погл€д, можна науково обірунтувати?

4) ўо таке троп≥зми?

5) „ому де€к≥ рослини, наприклад, дифенбах≥€, плачуть?

 

“еми реферат≥в

 

ћаксимальна оц≥нка - 15 з.о.

1.  лючов≥ моменти виникненн€ та €к≥сного перетворенн€ псих≥ки в процес≥ ф≥логенезу. —истемн≥сть у робот≥ мозку €к органа псих≥чноњ науки.

–екомендована л≥тература

1. Ѕехтерев ¬.ћ. ќснови учени€ о функци€х мозга. —анкт-ѕетербург, 1905-1907. ¬ьш. ≤-”ѕ.

2. Ѕурлачук Ћ.‘., ћорозов —.¬. —ловарь-справочник по психо-логической диагностике.  иев, 1989.

3. ¬еденов ј.¬. Ћичность как предмет психологической науки // ¬опр. психологии. 1956. є1.

4. ¬ернадский ¬.». Ќачало й вечность жизни. ћосква, 1989.

5. ¬ь≥готский Ћ.—. —обрание сочинений: ¬ 6 т. ћосква, 1982-1984.

ѕсихолог≥чна задача є1

 

ћаксимальна оц≥нка - 10 з.о

ћаршрутний лев (родина комах загону с≥тчастокрилих), щойно вилупившись з €Їчка, виповзаЇ на мурашину дор≥жку, що приваблюЇ його запахом мурашиноњ кислоти. “ам в≥н вибираЇ суху п≥щану д≥л€нку, на €к≥й викопуЇ €мку й ховаЇтьс€ на њњ дн≥. ћураха, €ка б≥жить ц≥Їю дор≥жкою, обб≥гаЇ €мку, але при цьому неминуче скочуЇ вниз к≥лька п≥щинок, що падають на голову мурашиного лева. ћурашиний лев сильним рухом голови викидаЇ струм≥нь п≥ску саме в той б≥к, зв≥дки на нього посипались п≥щинки, ≥ збиваЇ мураху. “а падаЇ пр€мо у розкрит≥ щелепи мурашиного лева, €кому залишаЇтьс€ лише задовольнити свою потребу в њж≥.

«апитанн€: як по€снити таку повед≥нку? яку роль у н≥й в≥д≥граЇ псих≥ка?

 

Ћ≥тература

1.  унак ¬.¬. –од Ќото, его возникновение й последующа€ зволюци€- ћ.: Ќаука, 1980.- 327 с.

2. ¬еркор. Ћюди или животные?: ѕер. с фр.- ћ.: »ностр. лит., 1957.-227с.

3. ¬ь≥готский Ћ.—. —обр. соч.: ¬ 6 т.- ћ.: ѕедагогика, 1983.- “. «- —. 6-163.

4. √альперин ѕ.я. ¬ведение в психологию.- ћ.: »зд-во ћоск. ун-та, 1976-—. 103-129.

ѕсихолог≥чна задача є2

 

ћаксимальна оц≥нка - 10 з.о.

ѕисьменник ќ. ЅЇл€Їв створив у своњй у€в≥ голову професора ƒоуел€, над≥лену здатн≥стю в≥дчувати, мислити, пригадувати, тобто здатн≥стю продукувати псих≥ку. ÷ей фантастичний образ маЇ ¬ид собою реальн≥ п≥дстави, оск≥льки голову (точн≥ше, мозок) вважають органом псих≥ки, а псих≥ку в≥дпов≥дно функц≥Їю мозку.

«апитанн€: „и могла насправд≥ так функц≥онувати голова професора ƒоуел€? „и буде така голова мислити?

Ћ≥тература

 

1. јнохин ѕ. . Ѕиологи€ й нейрофизиологи€ условного рефлекса-ћ.: ћедицина, 1968.- —.194-262,406-431.

2. јнаньев Ѕ.√ »збраннне психологические труди: ¬ 2 т.- ћ.: ѕедагогика, 1980.-“. 1.-232с.

3. ¬ь≥готский Ћ.—. —обр. соч.: ¬ 6 т.- ћ.: ѕедагогика, 1982.-, “. 1.-488с.; “. 2.-504с.

4. √альперин ѕ.я. ¬ведение в психологию.- ћ.: »зд-во ћоск. ун-та, 1976.- 149 с.

ѕсихолог≥чна задача є3

 

ћаксимальна оц≥нка - 10 з.о.

якщо пор≥внювати м≥ж собою максимальн≥ об'Їми черепа людинопод≥бних мавп ≥ черепа перв≥сноњ людини, то ви€витьс€, що мозок останньоњ переважаЇ мозок найрозвинен≥ших вид≥в мавп б≥льш н≥ж удв≥ч≥ (600 ≥ 1400 см. куб.). ƒо того ж мозок людини маЇ значно складн≥шу будову.

«апитанн€: як≥ висновки випливають ≥з пор≥вн€нь? „и можна величину мозку вважати ознакою людини?

Ћ≥тература

 

1. јлексеев ¬.ѕ. —тановление человечества.- ћ.: ѕолитиздат, 1984-462с.

2. ¬нготский Ћ.—. —обр. —оч.: ¬ 6 т- ћ.: ѕедагогика, 1983 - “. «-—. 6-163.

3. Ћури€ ј.–. «волюционное введение в психологию.- ћ.: »зд-во ћоск. ”н-та, 1975.- —. 33-92.

4. –огинский √.«. –азвитие мозга й психики.- Ћ.:  нижиздат, 1948.-237с.


“ретЇ зан€тт€





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1532 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„тобы получилс€ студенческий борщ, его нужно варить также как и домашний, только без м€са и развести водой 1:10 © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2237 - | 2114 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.044 с.