Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


” XVIII ст. визр≥ваЇ вченн€ про псих≥ку €к функц≥ю мозку. ÷ьому спри€ли дос€гненн€ √аллера ≥ ѕрохазки у досл≥дженн≥ нервовоњ системи




¬идатний учений ≤. ћ. —Їченов (1829-1905) у прац≥ "–ефлекси головного мозку" стверджував, що вс≥ акти св≥домого та несв≥домого житт€ за способом походженн€ Ї рефлекси. јкт св≥домост≥, на його думку, тотожний за своњм походженн€м рефлексу. Ѕудь-€ке псих≥чне €вище включаЇ €к рефлекс до свого складу д≥ю зовн≥шнього подразника та рухову в≥дпов≥дь на нього. ќбрази, у€вленн€, думки Ї, за ≤.ћ. —Їченовим, окремими моментами ц≥л≥сних псих≥чних процес≥в взаЇмод≥њ орган≥зму з середовищем. ћозкову ланку рефлексу неправом≥рно в≥докремлювати в≥д його природного початку (д≥њ на органи чутт€) ≥ к≥нц€ (рух у в≥дпов≥дь).

ѕсих≥ка виступаЇ €к властив≥сть, функц≥€ в≥дпов≥дних в≥дд≥л≥в мозку, де збираЇтьс€ ≥ перероблюЇтьс€ ≥нформац≥€ про св≥т. ” рефлекторний акт включаютьс€ знанн€, у€вленн€ людини. ѕсих≥чн≥ €вища - це в≥дпов≥д≥ мозку на зовн≥шн≥ та внутр≥шн≥ подразники.

–ефлекторна л≥н≥€ розум≥нн€ псих≥ки була продовжена вже у XX ст. ≤.ѕ. ѕавловим (1849-1936), €кий експериментальне обірунтував ≥ розробив ученн€ про дв≥ сигнальн≥ системи. Ќа його думку, тварини керуютьс€ у своњй повед≥нц≥ зоровими, слуховими, нюховими образами, що слугують дл€ них сигналами певних безумовних подразник≥в. ”с€ псих≥чна д≥€льн≥сть тварин, формуванн€ в них умовних рефлекс≥в зд≥йснюютьс€ на р≥вн≥ першоњ сигнальноњ системи ("перш≥ сигнали").

” людини пор€д ≥з першою сигнальною системою функц≥онуЇ друга, €ка базуЇтьс€ на слов≥. "ƒруг≥ сигнали" - це звуки усноњ мови, письмова мова, а також знаков≥ системи р≥зного р≥вн€ узагальненн€ та призначенн€, що пом≥тно розширюють ≥ €к≥сно зм≥нюють фонд умовних рефлекс≥в людини пор≥вн€но з умовними рефлексами тварин. «а допомогою слова можуть бути зам≥щен≥ Ђперш≥ сигналиї. —лово, €к "сигнал сигнал≥в", надаЇ людин≥ принципово нов≥ можливост≥ у розвитку й функц≥онуванн≥ псих≥ки, €ка стаЇ регул€тором такоњ повед≥нки й д≥€льност≥, €коњ немаЇ у тварин. –ефлекторне вченн€ 1-ћ. —Їченова та ≤.ѕ. ѕавлова мало великий вплив на подальший розвиток психолог≥чних погл€д≥в, спри€ло виникненню нових наукових теч≥й.

—ередину ≥ другу половину XIX ст. можна вважати пер≥одом становленн€ психолог≥њ €к самост≥йноњ науки.

Ќайб≥льший усп≥х мала програма, €ку запропонував ¬. ¬ундт (1832-1920). ¬≥н заснував у 1879 р. першу у св≥т≥ експериментальну лаборатор≥ю в Ћейпциз≥. Ќавколо нењ складаЇтьс€ велика ≥нтернац≥ональна наукова школа, утворюютьс€ нов≥ психолог≥чн≥ лаборатор≥њ, кафедри, журнали, товариства, а з 1899 р. провод€тьс€ м≥жнародн≥ психолог≥чн≥ конгреси.

«а ¬. ¬ундтом, психолог≥€ маЇ своњм предметом безпосередн≥й досв≥д суб'Їкта, €кий може вивчатис€ лише шл€хом самоспостереженн€, ≥нтроспекц≥њ. «г≥дно з його думкою, св≥дом≥сть принципово в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д усього зовн≥шнього та матер≥ального, що визначаЇ специф≥ку психолог≥њ €к науки.

“ак, структурна школа, на думку њњ засновника ¬. ¬ундта, вважала головним завданн€м психолог≥њ експериментальне вивченн€ структури св≥домост≥.

Ќа початку XX ст. утворюЇтьс€ школа гештальтпсихолог≥њ, фундаторами €коњ стали ћ. ¬ертгеймер (1880-1944), ¬.  елер (1887-1967),  .  оффка (1886-1941). ” процес≥ ориг≥нальних експеримент≥в ≥з вивченн€м сприйманн€ (г-феномени) та ≥нтелекту вони з'€сували, що у склад≥ св≥домост≥ ≥снують ц≥л≥сн≥ образи, котр≥ не розкладаютьс€ на сенсорн≥ елементи. √оловним постулатом ц≥Їњ школи Ї положенн€ про ц≥л≥сн≥ структури (гештальти), €к первинн≥ дан≥ психолог≥њ, що не можуть бути виведен≥ з њхн≥х компонент≥в. Ќавпаки, властивост≥ частин визначаютьс€ саме структурою, гештальтом.

Ќайб≥льш в≥домою школою, що сформувалас€ в јмериц≥ наприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст., став б≥хев≥оризм. …ого фунда≠тори визнавали предметом психолог≥њ не св≥дом≥сть, а повед≥нку. ќдин ≥з засновник≥в б≥хев≥оризму ≈. “орндайк (1874-1949 рр.) використовував в експериментах так званий проблемний €щик. ¬≥н зачин€в у ньому тварин, €к≥ мали змогу вийти з нього, т≥льки натискуючи на спец≥альн≥ пристроњ. ≈. “орндайк розширив пон€тт€ псих≥чного, вив≥в його за меж≥ св≥домост≥ у сферу взаЇмод≥њ з середовищем - через зв'€зок м≥ж ситуац≥Їю та реакц≥Їю.

” рад€нськ≥й психолог≥њ утвердилис€ методолог≥чн≥ принципи детерм≥н≥зму, Їдност≥ св≥домост≥ та д≥€льност≥, розвитку псих≥ки в д≥€льност≥. ” формулюванн≥ цих принцип≥в велику роль в≥д≥грали так≥ психологи, €к √.ѕ. Ѕлонський, ћ.ќ. Ѕернштейн, Ћ.—. ¬иготський, √.—. остюк, ќ.ћ. ЋеонтьЇв, —.Ћ. –уб≥нштейн, Ѕ.ћ. “еплов та ≥нш≥.

‘ормулюванн€ зазначених методолог≥чних принцип≥в дало змогу рад€нськ≥й психолог≥њ пос≥сти належне м≥сце у св≥тов≥й психолог≥чн≥й науц≥. ќднак ≥деолог≥чн≥ догмати цього пер≥оду не могли не в≥дбитис€ на розвитку рад€нськоњ психолог≥њ. ÷е ви€вилос€, зокрема, у в≥дставанн≥ прикладних психолог≥чних досл≥джень. “ак, ≥з се≠редини 30-х рок≥в припинили своЇ ≥снуванн€ так≥ галуз≥ психолог≥њ, €к педолог≥€, психотехн≥ка, тестолог≥€. «алишилис€ непом≥ченими або нав≥ть утраченими на тривалий час окрем≥ перспективн≥ ≥дењ в≥домих психолог≥в. ÷е стосуЇтьс€, зокрема, висунутих на початку 30-х рок≥в ≥дей Ћ. —. ¬иготського про значенн€ особистост≥ €к ≥нтегративного, системо утворюючого фактора розвитку вищих псих≥чних функц≥й. ” його педолог≥чних прац€х були сформульован≥ закони розвитку псих≥ки у п≥дл≥тковому в≥ц≥ в межах Їдиноњ структури й динам≥ки особистост≥. Ћише у 50-т≥ роки рад€нська психолог≥€ повертаЇтьс€ до проблеми особистост≥. ” прац€х ќ.¬. ¬ЇдЇнова,  . . ѕлатонова, Ѕ.√. јнаньЇва стверджуЇтьс€ думка, що психолог≥чна наука в ц≥лому маЇ предметом п≥знанн€ людську особист≥сть.

ќсобист≥сть усе пом≥тн≥ше виступаЇ €к центральна категор≥€, навколо €коњ концентруютьс€ досл≥дженн€ актуальних проблем становленн€ та функц≥онуванн€ псих≥ки. ¬иход€чи з д≥алектико-матер≥ал≥стичних позиц≥й, в≥тчизн€н≥ психологи досл≥джували законом≥рност≥ функц≥онуванн€ та розвитку особистост≥ €к ц≥л≥сноњ системи псих≥чних властивостей з певною психолог≥чною структурою (Ћ.—. ¬иготський, ѕ.√. јнаньЇв,  . . ѕлатонов, √. —.  остюк та ≥н.), а також р≥зн≥ аспекти особистост≥ - њњ мотиви та настанови (я.ћ. ”знадзе), предметну д≥€льн≥сть (ќ.ћ. ЋеонтьЇв, —.Ћ. –уб≥нштейн), мисленн€ та розумов≥ д≥њ (ѕ.я. √альпер≥н, ј.¬. Ѕрушл≥нський, ¬.¬. ƒавидов, √.—.  остюк, ќ.ћ. ћатюшк≥н, ќ. . “ихомиров та ≥н.), характер (¬.ƒ. Ћев≥тов), самосв≥дом≥сть (ѕ.–. „амата), вм≥нн€ та навички (™.ќ. ћ≥лер€н), пам'€ть (ј.ј. —мирнов, ѕ.≤. «≥нченко, √.—. —ереда та ≥н.), увага (Ќ.‘. ƒобрин≥н), сприйманн€ (ќ.¬. «апорожець, ¬.ѕ. «≥нченко та ≥н.), зд≥бност≥ ≥ темперамент (Ѕ.ћ. “еплов, ¬.ƒ. Ќебил≥цин, ћ.ё. ћалков).

” прац€х Ћ.—. ¬иготського, ќ.ћ. ЋеонтьЇва, —.Ћ. –уб≥нштейна, Ѕ.√. јнаньЇва, Ћ.≤.' Ѕожович, ќ.¬. «апорожц€, √.—.  оетюка, ¬.ћ. ћ'€сищева,  . . ѕлатонова, ј.¬. ѕетровського, ƒ.Ѕ. ≈лькон≥на, ћ.√. ярошевського, ¬.¬. —толша, ќ.√. јсмолова та ≥нших в≥тчизн€них психолог≥в сформульован≥ проблеми вивченн€ особистост≥ €к ц≥л≥сного системного псих≥чного утворенн€ в њњ багатопланових соц≥альних ≥ природних зв'€зках та в процес≥ розвитку.

“аким чином, в≥тчизн€на психолог≥€ сформувала досить ірунтовну наукову картину псих≥ки.

Ќа основ≥ ≥снуючих наукових даних можна б≥льш конкретно визначити предмет сучасноњ психолог≥њ.

ѕсихолог≥€ €к наука вивчаЇ факти, законом≥рност≥, механ≥зми псих≥чного житт€ людей ≥ тварин. ¬заЇмов≥дносини живих ≥стот з навколишн≥м св≥том реал≥зуютьс€ за допомогою псих≥ки €к складноњ сигнальноњ системи, до €коњ вход€ть почутт€ та образи, настанови й мотиви, процеси сп≥лкуванн€ та ≥деальн≥ предметн≥ д≥њ, емоц≥йн≥ стани та ≥нш≥ псих≥чн≥ властивост≥.

«апитанн€ дл€ перев≥рки

 

ћаксимальна оц≥нка в≥дпов≥д≥ на одне запитанн€ - 4 з.о.

1) Ќав≥що студенту оволод≥вати науковими психолог≥чними знанн€ми?

2) як розум≥ли псих≥ку:

а) у стародавн≥ часи;

б) в епоху ¬≥дродженн€;

в) €к њњ розум≥ють сьогодн≥?

“еми реферат≥в

 

ћаксимальна оц≥нка - 15 з.о.

1. Ќаукова психолог≥€ в моЇму житт≥.

2. Ќаступн≥сть у розум≥нн≥ природи псих≥ки в≥д давнини до нашого часу.

 

¬икористана л≥тература

 

1. јбрамова √.—. ¬ведение в практическую психологию.- ква,1995.

2. јнаньЇв Ѕ.√. „еловек как предмет познани€.- Ћенинград, 1968.

3. јнохин ѕ. . ѕринципиальньње вопрось≥ общей теории функци-ональньњх систем.-ћосква, 1971.

4. Ѕерезин ‘.Ѕ., ћирошников ћ.ѕ., —околова ≈.ƒ.. ћетодика многостороннего исследовани€ личности.-ћосква, 1994.

5. Ѕернштейн Ќ.ј. ќчерки физиологии движений й физиологии активности.-ћосква, 1966.

6. Ѕехтерев ¬.ћ. ќснови учених о функци€х мозга.- —анкт-ѕетербург, 1905-1907. ¬ь≥п. ≤-”≤≤.

7. Ѕурлачук Ћ.‘., ћорозов —. ћ. —ловарь-справочник по психо-логической диагности е.- иев, 1989.

8. ¬еденов ј.¬. Ћичность как предмет психологической науки // ¬опр. психологии. 1956. є 1.

9. ¬ернадский ¬.≤. Ќачало й вечность жизни.- ћосква, 1989.

10. ¬ь≥готский ƒ.—. —обрание сочинений: ¬ б т.- ћосква, 1982-1984.

11. √амезоћ.ƒ., ƒомашенко ….ј. јтлас по психологии.-ћосква 1986.

12. √олдфруа ∆. „то такое психологи€: ¬ 2 т.- ћосква, 1992.

13. √оттсданкер –. ќсновь≥ психологического зксперимента.- ћосква, 1982.

14. ƒубров ј.ѕ., ѕущкин ¬.Ќ. ѕарапсихологи€ й,современное естествознание.- ћосква, 1989.

15. »ванов-ћуромский  .ј. Ќейрофизиологи€, нейрокибернети-ка, нейробионика.- иев, 1985.

16. »стори€ китайской философии.- ћосква, 1989.

ƒ»— ”—≤я:

"„и ≥снуЇ душа €к реальн≥сть?"

ћаксимальна оц≥нка - 35 з.о.

«апитанн€ до дискус≥њ:

 

1) ѕо€сн≥ть висл≥в "ƒуша болить."

2) „и тотожн≥ пон€тт€ "душа" та "псих≥ка"?

3) як≥ Ї докази ≥снуванн€ душ≥ €к реальност≥?

4) ќхарактеризуйте вираз "душевна людина".

5) ¬ чому про€вл€Їтьс€ псих≥ка людини?

ѕсихолог≥чна задача є1

 

(ћаксимальна оц≥нка 10 з.о.)

√оловною проблемою ф≥лософського етапу ≥стор≥њ психолог≥њ Ї проблема душ≥ ≥ т≥ла, €ка висв≥тлюЇ складн≥ взаЇмов≥дно≠шенн€ р≥знор≥дних, притаманних людин≥, €вищ. Ќа цьому етап≥ вона розв'€зувалас€ створенн€м умогл€дних психолог≥чних теор≥й ≥ тому, можливо, не знайшла задов≥льного по€сненн€. ѕроте науковий етап також не дав бажаних результат≥в. ’оча вона й отримала тут назву психоф≥з≥олог≥чноњ проблеми, ви€вити конкретн≥ шл€хи переходу в≥д ф≥з≥олог≥чного (т≥ло) до псих≥чного (душа) й дос≥ не вдаЇтьс€.

«апитанн€: „ому саме ц€ проблема Ї головною в ≥стор≥њ психолог≥њ? „ому вона не знаходить розв'€занн€?

Ћ≥тература

1 ¬ь≥готский Ћ.—. —обр. —оч.: ¬ 6 т.- ћ.: ѕедагогика, 1982.- “. 1.-—. 406-417.

2. √альперин ѕ.я. ¬ведение в психологию.- ћ.: »зд-во ћоск. ун-та, 1976.- —. 44-46.

3. ƒубровский ƒ.». ѕроблема идеального.- ћ.: ћь≥сль, 1983.- —. 14-26,48-75.

4. ƒубровский ƒ. …. ѕсихические €влени€ й мозг.- ћ.: Ќаука, 1971-—. 17-46.

5. ярошевский ћ. √. »стори€ психологии. 3-Ї изд., перераб.- ћ.: ћь≥сль, 1985.-—. 137-144.

ѕсихолог≥чна задача є2

 

(ћаксимальна оц≥нка 10 з.о.)

” перв≥сному сусп≥льств≥ людина була нерозривно пов'€зана з≥ своњм родом, ≥ цей зв'€зок визначав њњ житт€ в≥д народженн€ до смерт≥. «а доби феодал≥зму людське житт€ залежало в≥д приналежност≥ до того чи ≥ншого класу. «а середньов≥чч€ житт€ людини суворо регламентувалос€ рел≥г≥Їю. ≤ лише доба ¬≥дродженн€ в≥дкрила можливост≥ дл€ самореал≥зац≥≥.

«апитанн€: ўо покладено до основи життЇвого - шл€ху людини? „и маЇ життЇвий шл€х власну лог≥ку?

Ћ≥тература

 

1. јнаньев Ѕ. √. »збранньње психологические трудь≥: ¬ 2 т.- ћ.: ѕедагогика, 1980.- “- —.112-123.

2. јсмолов —.√. ѕсихологи€ личности. ѕринципь≥ общепси-хологического анализа.- ћ.: »зд-во ћоск. ун-та, 1990.- —.264-285.

3. ∆изненньњй путь личности (вопрось≥ теории й методологии социально-психологических исследований) / ќтв. –ед. Ћ.¬. —охань.-  .: Ќаук. думка, 1987.- 278с.

4. –убинштейн —.Ћ. ќсновы общей психологии: ¬ 2 т.- ћ.: ѕедагогика, 1989.-—. 245-248.


ƒруге зан€тт€

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1023 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќадо любить жизнь больше, чем смысл жизни. © ‘едор ƒостоевский
==> читать все изречени€...

2103 - | 1832 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.018 с.