1. Площа зони можливого хімічного забруднення приймається за сектор кругу, площа якого залежить від швидкості та напряму вітру і розраховуються за емпіричною формулою:
Sзмхз = 8,72·10-3 j·Г 2·, (1),
де Sзмхз – площа зони можливого хімічного забруднення, км2;
j – коефіцієнт, який умовно дорівнює кутовому розміру зони (табл. 2.4.1);
Таблиця 2.4.1
Коефіцієнт j, як функція швидкості вітру
| м/с | < 1 | > 2 | ||
| j |
Примітка: при оперативному плануванні j = 3600.
Г – глибина зони можливого хімічного забруднення (табл. 1 – 13 додаток 2.4.2).
2. Площа прогнозованої зони хімічного забруднення визначається за формулою:
Sпрог. = К·Г2 · t 0,2,
де Sпрог. – площа прогнозованої зони хімічного забруднення, км2;
К = К1+К2+К3 – коефіцієнти, значення яких знаходять у табл. 2.4.2, 2.4.4, 2.4.5;
t – час, на який визначається глибина прогнозованої зони хімічного забруднення.
Ширина прогнозованої зони хімічного забруднення для різних ступенів вертикальної стійкості повітря розраховується так:
· для інверсії – Ш = 0,3· Г 0,6;
· для ізотермії – Ш = 0,3· Г 0,75;
· для конвекції – Ш = 0,3· Г 0,95,
де Ш – ширина прогнозованої зони хімічного забруднення, км;
Г – глибина зони хімічного забруднення, яка визначається з використанням табл. 1 – 13 (додаток 2.4.2).
Глибини поширення хмари небезпечних хімічних речовин, значення яких не увійшли до табл. 1 – 11 (додаток 2.4.2), визначаються з використанням коефіцієнтів табл. 13 (додаток 2.4.2). Для цього спочатку отримують глибину поширення хмари забрудненого повітря хлором за умов, при яких виникла аварія з небезпечною хімічною речовиною, що досліджується (метеорологічні умови, кількість небезпечної хімічної речовини і т. д.), а потім її множать на коефіцієнт, отриманий з табл. 13 (додаток 2.4.2).
Корегування визначених прогнозуванням параметрів зон хімічного забруднення за умов виникнення аварії здійснюється шляхом множення (ділення) їх значень на відповідний коефіцієнт, знайдений у табл. 2.4.2, 2.4.4, 2.4.5.
Таблиця 2.4.2
Коефіцієнти зменшення глибини поширення хмари небезпечної хімічної речовини при виливі “у піддон” (К1)
| Найменування НХР | Висота обвалування, м | ||
| хлор | 2,1 | 2,4 | 2,5 |
| аміак | 2,0 | 2,25 | 2,35 |
| сірковий ангідрид | 2,5 | 3,0 | 3,1 |
| сірководень | 1,6 | - | - |
| соляна кислота | 4,6 | 7,4 | 10,0 |
| хлорпікрин | 5,3 | 8,8 | 11,6 |
| формальдегід | 2,1 | 2,3 | 2,5 |
Примітки: 1. Якщо приміщення, де зберігається небезпечна хімічна речовина, герметично зачиняються і обладнані спеціальними уловлювачами, відповідний коефіцієнт збільшується в 3 рази.
Для проміжних значень висот обвалування, існуюче значення висоти обвалування округляється до найближчого.
У випадках, коли відбулися аварії з ємностями, які містять масу небезпечної хімічної речовини меншу нижчих меж, що указані в таблиці, глибини зон хімічного забруднення розраховуються методом інтерполяції між нижчим значенням та нулем.
Таблиця 2.4.3
Швидкість переносу переднього фронту хмари забрудненого повітря
залежно від швидкості вітру та ступеня вертикальної стійкості повітря
| Швидкість повітря, м/с | |||||||||
| Швидкість переносу переднього фронту хмари забрудненого повітря, км/год. | |||||||||
| Інверсія (А) | |||||||||
| Ізотермія (Д) | |||||||||
| Конвекція (Ф) | |||||||||
Таблиця 2.4.4
Коефіцієнти (К2) зменшення глибини поширення хмари забрудненого повітря для кожного кілометру зон міської, сільського забудови та лісів
| Ступінь вертикальної стійкості повітря | Міська забудова | Лісові масиви | Сільське будівництво |
| Інверсія (А) | 3,5 | 1,8 | |
| Ізотермія (Д) | 1,7 | 2,5 | |
| Конвекція (Ф) | 1,5 |
Таблиця 2.4.5
Коефіцієнт (К3), як функція ступеня вертикальної стійкості повітря
| Інверсія (А) | Ізотермія (Д) | Конвекція (Ф) |
| 0,081 | 0,133 | 0,235 |
Після отримання даних щодо глибини поширення хмари забрудненого повітря з урахуванням усіх коефіцієнтів, вони порівнюються з максимальним значенням переносу повітряних мас за 4 години: Г = 4V, де Г – глибина зони забруднення, а V – швидкість переносу повітряних мас (табл. 2.4.3);
Для подальшої роботи вибирається найменше з двох значень, що порівнюються.
