І. Визначення параметрів зон хімічного забруднення під час аварійного прогнозування

1. Площа зони можливого хімічного забруднення приймається за сектор кругу, площа якого залежить від швидкості та напряму вітру і розраховуються за емпіричною формулою:

S_змхз = 8,72·10^-3 j·Г ²·, (1),

де S_змхз – площа зони можливого хімічного забруднення, км²;

j – коефіцієнт, який умовно дорівнює кутовому розміру зони (табл. 2.4.1);

Таблиця 2.4.1

Коефіцієнт j, як функція швидкості вітру

 

м/с	< 1			> 2
j

 

Примітка: при оперативному плануванні j = 360⁰.

Г – глибина зони можливого хімічного забруднення (табл. 1 – 13 додаток 2.4.2).

2. Площа прогнозованої зони хімічного забруднення визначається за формулою:

S_прог. = К·Г² · t ^0,2,

де S_прог. – площа прогнозованої зони хімічного забруднення, км²;

К = К₁+К₂+К₃ – коефіцієнти, значення яких знаходять у табл. 2.4.2, 2.4.4, 2.4.5;

t – час, на який визначається глибина прогнозованої зони хімічного забруднення.

Ширина прогнозованої зони хімічного забруднення для різних ступенів вертикальної стійкості повітря розраховується так:

· для інверсії – Ш = 0,3· Г ^0,6;

· для ізотермії – Ш = 0,3· Г ^0,75;

· для конвекції – Ш = 0,3· Г ^0,95,

де Ш – ширина прогнозованої зони хімічного забруднення, км;

Г – глибина зони хімічного забруднення, яка визначається з використанням табл. 1 – 13 (додаток 2.4.2).

Глибини поширення хмари небезпечних хімічних речовин, значення яких не увійшли до табл. 1 – 11 (додаток 2.4.2), визначаються з використанням коефіцієнтів табл. 13 (додаток 2.4.2). Для цього спочатку отримують глибину поширення хмари забрудненого повітря хлором за умов, при яких виникла аварія з небезпечною хімічною речовиною, що досліджується (метеорологічні умови, кількість небезпечної хімічної речовини і т. д.), а потім її множать на коефіцієнт, отриманий з табл. 13 (додаток 2.4.2).

Корегування визначених прогнозуванням параметрів зон хімічного забруднення за умов виникнення аварії здійснюється шляхом множення (ділення) їх значень на відповідний коефіцієнт, знайдений у табл. 2.4.2, 2.4.4, 2.4.5.

Таблиця 2.4.2

Коефіцієнти зменшення глибини поширення хмари небезпечної хімічної речовини при виливі “у піддон” (К₁)

 

Найменування НХР	Висота обвалування, м
хлор	2,1	2,4	2,5
аміак	2,0	2,25	2,35
сірковий ангідрид	2,5	3,0	3,1
сірководень	1,6	-	-
соляна кислота	4,6	7,4	10,0
хлорпікрин	5,3	8,8	11,6
формальдегід	2,1	2,3	2,5

 

Примітки: 1. Якщо приміщення, де зберігається небезпечна хімічна речовина, герметично зачиняються і обладнані спеціальними уловлювачами, відповідний коефіцієнт збільшується в 3 рази.

Для проміжних значень висот обвалування, існуюче значення висоти обвалування округляється до найближчого.

У випадках, коли відбулися аварії з ємностями, які містять масу небезпечної хімічної речовини меншу нижчих меж, що указані в таблиці, глибини зон хімічного забруднення розраховуються методом інтерполяції між нижчим значенням та нулем.

Таблиця 2.4.3

Швидкість переносу переднього фронту хмари забрудненого повітря

залежно від швидкості вітру та ступеня вертикальної стійкості повітря

 

Швидкість повітря, м/с
Швидкість переносу переднього фронту хмари забрудненого повітря, км/год.
Інверсія (А)
Ізотермія (Д)
Конвекція (Ф)

 

Таблиця 2.4.4

Коефіцієнти (К₂) зменшення глибини поширення хмари забрудненого повітря для кожного кілометру зон міської, сільського забудови та лісів

 

Ступінь вертикальної стійкості повітря	Міська забудова	Лісові масиви	Сільське будівництво
Інверсія (А)	3,5	1,8
Ізотермія (Д)		1,7	2,5
Конвекція (Ф)		1,5

 

Таблиця 2.4.5

Коефіцієнт (К₃), як функція ступеня вертикальної стійкості повітря

 

Інверсія (А)	Ізотермія (Д)	Конвекція (Ф)
0,081	0,133	0,235

 

Після отримання даних щодо глибини поширення хмари забрудненого повітря з урахуванням усіх коефіцієнтів, вони порівнюються з максимальним значенням переносу повітряних мас за 4 години: Г = 4V, де Г – глибина зони забруднення, а V – швидкість переносу повітряних мас (табл. 2.4.3);

Для подальшої роботи вибирається найменше з двох значень, що порівнюються.