Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«агальна характеристика осв≥ти в ”крањн≥ у перш≥й половин≥ ’≤’ стол≥тт€




« початком ’≤’ стол≥тт€ традиц≥йн≥ школи зникають. –≥ст кр≥пацтва спричинив зникненн€ с≥льських шк≥л. –ос≥йський ур€д намагаЇтьс€ заводити своњ ур€дов≥ школи з одноман≥тною орган≥зац≥Їю, однаковими програмами та вимогами в напр€м≥ русиф≥кац≥њ украњнц≥в. “а його заходи не мали особливого усп≥ху. ѕ≥д тиском передовоњ громадськоњ думки царський ур€д ќлександра ≤ проводить реформуванн€ системи осв≥ти в –ос≥њ за зах≥дноЇвропейським зразком, запозичивши систему осв≥ти пер≥оду французькоњ революц≥њ. ќперуючи ззовн≥ просв≥тительськими ≥де€ми, а насправд≥ перекручуючи њх, царськ≥ ур€довц≥ прийн€тт€м —татуту 1804 року знешкоджують ц≥ ≥дењ, пристосувавши њх до своњх потреб.

—татут навчальних заклад≥в передбачав, що державна система осв≥ти маЇ будуватись Ув≥дпов≥дно до обовТ€зк≥в ≥ корист≥ кожного стануФ. ќсновними типами навчальних заклад≥в були визначен≥: церковнопараф≥€льн≥ школи (1 р≥к навчанн€), пов≥тов≥ (2 роки навчанн€), г≥мназ≥њ (4 роки навчанн€), л≥цењ, ун≥верситети.

ѕор€д з ними ≥снували духовн≥ сем≥нар≥њ та духовн≥ училища. “обто, в≥дзначаЇтьс€ виразний УстановийФ характер осв≥ти: у г≥мназ≥€х вчилис€ д≥ти двор€нськ≥, в сем≥нар≥€х Ц д≥ти духовенства, в пов≥тових Ц д≥ти м≥щан.

≤снували ще так зван≥ приходськ≥ (початков≥) школи, призначен≥ дл€ елементарноњ осв≥ти сел€нства. ¬иникали вони повол≥ та в обмежен≥й к≥лькост≥.

¬ однор≥чних початкових школах д≥ти навчалис€ читати, писати, виконувати математичн≥ д≥њ, обовТ€зковим було вивченн€ «акону Ѕожого. Ќа утриманн€ цих шк≥л ур€д кошт≥в не вид≥л€в. “ому в 1820-х роках у де€ких м≥сцевост€х, €к, наприклад,  ињвщин≥, виникають ланкастерськ≥ школи. ѕри на€вност≥ в≥д 60 до 120 учн≥в ≥ одного вчител€ доводилось вдаватись до системи взаЇмного навчанн€.

ѕро окрем≥ детал≥ орган≥зац≥њ навчанн€ в ланкастерськ≥й школ≥ повну ≥нформац≥ю подаЇ документ, складений учителем ѕолонським у 1840 роц≥. ÷е перел≥к предмет≥в, необх≥дних дл€ навчанн€ д≥тей за методом Ћанкастера: 30 паличок розм≥ром 3 вершки, 50 дощечок ≥ в≥шалка дл€ таблиць. ¬с≥ учн≥ под≥л€ютьс€ на 8 клас≥в: першокласники вчилис€ писати букви спочатку на п≥ску, учн≥ 2Ц6 клас≥в писали крейдою ≥ грифел€ми на дощечках, а учн≥ 7Ц8 клас≥в Ц перами на папер≥. Ѕелль-ланкастерська система навчанн€ про≥снувала в  иЇво-ѕечерськ≥й чолов≥ч≥й параф≥€льн≥й школ≥ до першоњ половини ’≤’ ст.

ƒругим ступенем у систем≥ початкових шк≥л поставали пов≥тов≥ (2 роки навчанн€).  ≥льк≥сть навчальних дисципл≥н була зб≥льшена: арифметика, геометр≥€, загальна ф≥зика, технолог≥€, природнича ≥стор≥€, географ≥€, рос≥йська, польська, н≥мецька, французька мови, кресленн€, малюванн€, катех≥зис. ƒ≥ти отримували необх≥дн≥ знанн€ в≥дпов≥дно до њх стану та р≥вн€ промисловост≥, а також так≥, €к≥ б дали њм змогу навчатись у г≥мназ≥€х.

¬ипускники г≥мназ≥й могли продовжити навчанн€ в ун≥верситетах, €к≥ включали так≥ факультети: морально-пол≥тичний, ф≥зико-математичний, медичний, ф≥лолог≥чний, юридичний тощо.

17 с≥чн€ 1805 року було в≥дкрито ун≥верситет у ’арков≥, €кий складавс€ з 4-х факультет≥в. ” 1811 р. з≥ складу ун≥верситету вид≥ливс€ педагог≥чний ≥нститут, що став своЇр≥дною базою дл€ п≥дготовки кадр≥в викладач≥в, перш за все, дл€ самого ун≥верситету, а згодом Ц кузнею учительських кадр≥в дл€ ”крањни.

2.  ультурно-осв≥тн€ д≥€льн≥сть зах≥дноукрањнських д≥€ч≥в (ћ.Ўашкевич, ≤. ¬аг≥левич, я. √ловацький, …. Ћевицький)

 

Ќове стор≥чч€ розпочалос€ дл€ «ах≥дноњ ”крањни добрими ознаками. ¬ажливою под≥Їю, €ка ознаменувала з одного боку початок нового в≥ку, а з другого Ц зародженн€ сталоњ нац≥ональноњ системи осв≥ти, ви€вилос€ прийн€тт€ в 1805 роц≥ шк≥льного закону, €кий визначив мету та зм≥ст навчанн€, типи навчальних заклад≥в, пор€док њх створенн€ та функц≥онуванн€, њх взаЇмозвТ€зок та взаЇмозалежн≥сть.

” цей же час пом≥ж ≥нтел≥генц≥њ, що й дал≥ продовжувала з погордою в≥дноситис€ до народноњ мови, та духовенства, страшенно заполон≥зованого €к у щоденному житт≥, так ≥ в пропов≥д€х, починають вир≥зн€тис€ окрем≥ особистост≥, €к≥ пробують засв≥тити каганчик у темр€в≥ нац≥онального житт€. “акими св≥тлими проблисками можна вважати заходи ≤.ћогильницького, ћ.Ћевицького, ≤.—н≥гурського, ≤.Ћавр≥йського у справ≥ п≥днесенн€ народного шк≥льництва й нац≥ональноњ осв≥ти. ¬они вимагали навчанн€ в школах р≥дною мовою, в≥дкривали навчальн≥ заклади, видавали навчальну й художню л≥тературу народною мовою, розвивали нац≥ональну педагог≥чну думку.

” в≥дпов≥дь на численн≥ мемор≥али, що њх слав ≤ван ћогильницький разом з митрополитом ћихайлом Ћевицьким, ц≥сарським наказом в≥д 1818 р. в украњнських школах дозволено було вчити вс≥х предмет≥в украњнською мовою, а в м≥шаних школах було введено украњнську мову €к обовТ€зковий предмет дл€ украњнськоњ молод≥.  анон≥к ≥ ≥нспектор народних шк≥л ≤.ћогильницький зробив перш≥ кроки у прац≥ на терен≥ широкоњ народноњ осв≥ти. ” 1816 р. в≥н заложив у ѕеремишл≥ вперше на «ах≥дн≥й ”крањн≥ культурно-осв≥тнЇ У “овариство галицьких ун≥атських св€щеник≥в дл€ поширенн€ осв≥ти й культури серед в≥рних на п≥дстав≥ христи€нськоњ рел≥г≥њ Ф, що поклало соб≥ завданн€м видавати дл€ народу книжки рел≥г≥йного зм≥сту. «усилл€ми товариства було створено вчительський ≥нститут. —в≥тська влада затвердила це товариство, але –им побачив у ньому реальну загрозу католицизму й заборонив його д≥€льн≥сть.

Ќамагаючись прислугуватис€ на пол≥ мовознавства, галичани робили перш≥ спроби видати твори з граматики УруськоњФ мови. Ќемалий вплив на св≥й час мала прац€ ≤.ћогильницького У ¬едомость о руском €зыце Ф, €ка вийшла друком, щоправда, польською мовою, та його перша науково обірунтована У √раматика €зыка славено-руського Ф. ¬ ѕеремишл≥ в 1834 р. була випущена н≥мецькою мовою граматика …осипа Ћевицького, а в 1846 р. галицький св€щеник …осип Ћозинський видав там же ще одну граматику народноњ мови, але й цього разу вона була написана ≥ншою мовою Ц польською.

Ѕоротьбу за украњнську мову, л≥тературу й школу, виданн€ книг р≥дною мовою продовжили в 30-х роках ћарк≥€н Ўашкевич, ≤ван ¬агилевич та як≥в √оловацький. ÷≥ високоосв≥чен≥, активн≥ представники украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, що тод≥ народжувалас€, створили в 1832 р. гурток, в≥домий в ≥стор≥њ п≥д назвою У руська тр≥йц€ Ф, €кий став пров≥сником нац≥онально-культурного в≥дродженн€ на зах≥дноукрањнських земл€х.

«ахоплен≥ красою р≥дноњ мови й р≥дноњ п≥сн≥, ознайомлен≥ з джерелами та найв≥дом≥шими творами словТ€нських л≥тератур, заохочен≥ першими л≥тературними й етнограф≥чними прац€ми, що вийшли за «бручем, молод≥ патр≥оти вз€лис€ поширити ≥дею розвою украњнського письменства серед широких круг≥в украњнського громад€нства. ¬они склали л≥тературно-етнограф≥чний альманах У –усалка ƒн≥строва Ф, вперше написаний живою народною мовою ≥ фонетичним правописом. «м≥ст альманаху, до €кого вв≥йшла зб≥рка украњнських народних п≥сень, ориг≥нальн≥ п≥сн≥ У тр≥йц≥ Ф, переклади, ≥сторичн≥ п≥сн≥ та в≥домост≥ про словТ€нськ≥ й украњнськ≥ рукописи, став переломним у духовному житт≥ галицьких украњнц≥в, указуючи новий шл€х розвитку дл€ украњнських л≥тератор≥в.

ќкр≥м трьох названих засновник≥в гуртка, до нього вв≥йшли також ћ.≤лькович та ћ. ульчицький. ѕозиц≥њ гуртка розд≥л€ли ћ.”сти€нович та ј.ћогильницький. √уртк≥вц≥ багато зробили в боротьб≥ за школу з украњнською мовою навчанн€, у в≥дстоюванн≥ права на ≥снуванн€ украњнськоњ л≥тературноњ мови, народженоњ з живоњ мови народних мас, збиранн≥ та вивченн≥ народноњ творчост≥, поширенн≥ осв≥ти серед народу. “ак, ћ.Ўашкевич склав свого часу гарну читанку дл€ шк≥льноњ д≥твори. ј поетичною казкою У ќлена Ф в≥н започаткував розвиток украњнськоњ пов≥ст≥ на галицькому грунт≥. я.√оловацький у результат≥ своњх етнограф≥чних досл≥джень п≥дготував 4-томний зб≥рник п≥сень галицькоњ й угорськоњ ”крањни, що вийшов друком у ћоскв≥ завд€ки заходам слав≥ста …осипа Ѕод€нського в 1878 роц≥. ћ.”ст≥€нович продовжив л≥тературн≥ традиц≥њ гуртка, редагуючи пот≥м У √аличо-руський ¬≥сник Ф та змальовуючи у своњх пов≥ст€х зразки бойк≥вського житт€ й буйну вдачу верховинц≥в.

÷≥ заслуги гуртк≥вц≥в тим б≥льш≥, що вони звернулис€ до мови простолюдд€ в той час, коли вищ≥ верстви галичан ≥з погордою та зневагою дивилис€ на сел€нина. ƒ≥€ч≥ гуртка п≥дготували той грунт, на €кому розгорнулас€ боротьба за розвиток украњнськоњ школи й осв≥ти п≥д час буржуазноњ революц≥њ 1848 року.

ѕедагог≥ка ќ. ƒухновича

Ќайб≥льш визначним представником культурно-осв≥тнього руху на «акарпатт≥ був ќлександр ¬асильович ƒухнович. ¬≥н народивс€ в сел≥ “опол€ на ѕр€ш≥вщин≥ в с≥мТњ св€щеника. ѕ≥сл€ зак≥нченн€ ”жгородськоњ г≥мназ≥њ ≥ духовноњ сем≥нар≥њ працював домашн≥м вчителем, викладав рос≥йську мову в сем≥нар≥њ.

ќлександр ¬асильович став автором першого на «акарпатт≥ народного буквар€ Ц У  нижниц≥ читальноњ дл€ початк≥вц≥в Ф (1847), п≥дручник≥в дл€ початковоњ школи з географ≥њ та ≥стор≥њ (1831), рос≥йськоњ мови (1853), а також У Ќародноњ педагог≥њ на користь училищ та вчител≥в с≥льських Ф (1857), €ка була першим систематизованим п≥дручником з педагог≥ки дл€ народних вчител≥в не лише «акарпатт€, а й ≥нших рег≥он≥в «ах≥дноњ ”крањни.

¬иход€чи з реальних умов, ќ.ƒухнович пропонуЇ в кожному сел≥ обирати Ушк≥льного куратораФ, €кий би збирав кошти на шк≥льний будинок, оплату вчител≥в та створенн€ шк≥льного фонду дл€ забезпеченн€ сир≥т ≥ д≥тей незаможних батьк≥в навчальними пос≥бниками ≥ приладд€м.

¬ 30Ц40-х роках ќ.ƒухнович розпочав на «акарпатт≥ свою д≥€льн≥сть Ц л≥тературну та педагог≥чну. ¬иступав за народн≥сть навчанн€, за навчанн€ на р≥дн≥й мов≥, в≥д≥грав велику роль у в≥дкритт≥ б≥льше 70 шк≥л. Ќауку ≥ просв≥ту розгл€дав €к УЇдиний зас≥б ≥ шл€х до майбутнього щаст€ народуФ. ќ.ƒухнович показав, що прац€ Ц найважлив≥ший фактор становленн€ особистост≥. —формулював ≥дею поЇднанн€ навчанн€ з с≥льськогосподарською працею. ƒ≥€льн≥сть ќ. ƒухновича спри€ла пот€гу украњнського населенн€ до осв≥ти ≥ знань. Ќезважаючи на утоп≥чний характер погл€д≥в на шл€хи нац≥онально-культурного в≥дродженн€ закарпатських украњнц≥в, ќлександр ¬асильович виступив палким ≥ посл≥довним поборником великого братерства украњнц≥в, рос≥€н та ≥нших народ≥в.

¬иход€чи з принципу природов≥дпов≥дност≥, ќ.ƒухнович вимагав врахуванн€ в≥кових та ≥ндив≥дуальних особливостей вихованц≥в. ÷€ вимога була основою його дидактичних погл€д≥в.

Ќа принцип≥ природов≥дпов≥дност≥ ірунтуютьс€ думки ќлександра ¬асильовича про р≥вном≥рний розвиток ф≥зичних та ≥нтелектуальних сил дитини. ÷ьому принципу п≥дпор€дковувавс€ ≥ зм≥ст розумового, морального, ф≥зичного та трудового вихованн€. ¬елику увагу ќ. ƒухнович прид≥л€в розробц≥ дидактичних проблем. Ќа перше м≥сце в≥н поставив наочн≥сть, потреба в €к≥й, на його думку, випливаЇ з конкретност≥ мисленн€ дитини. ƒл€ того, щоб дитина не знев≥рилась у власних силах, щоб не гальмувавс€ њњ розвиток, сл≥д дотримуватись принципу доступност≥ у навчанн≥

ўоб д≥ти св≥домо засвоювали знанн€, потр≥бно, вважав ќлександр ¬асильович, розвивати њхню п≥знавальну активн≥сть. ÷≥кав≥ думки висловлював педагог щодо забезпеченн€ ірунтовност≥ ≥ м≥цност≥ знань, питань морального вихованн€.

ќдне з пров≥дних м≥сць у процес≥ вихованн€ ќ.¬.ƒухнович в≥дводив прац≥, а також заохоченню ≥ покаранню, до €ких радив вдаватис€ дуже обережно.

¬ир≥шальну роль у формуванн≥ людськоњ особистост≥ в≥дводив вчителев≥. —≥мейне вихованн€ ќ.ƒухнович розгл€дав €к природн≥й обовТ€зок батьк≥в. ƒ≥€льн≥сть ќ.ƒухновича була спр€мована на те, щоб не т≥льки д≥ти м≥ста, а й с≥льськ≥ д≥ти, незалежно в≥д свого матер≥ального становища, мали змогу опанувати науку.

ќ.ƒухнович не т≥льки сприйн€в передов≥ педагог≥чн≥ ≥дењ свого часу, але й творчо розвинув њх на принципах народност≥, демократизму та гуман≥зму. ќ.ƒухнович Ц один з перших профес≥йних вчених-педагог≥в на «ах≥дн≥й ”крањн≥, €кому належить достойне м≥сце у в≥тчизн€н≥й ≥стор≥њ педагог≥ки.

 

4.  ультурно-просв≥тницька д≥€льн≥сть  ирило-ћефод≥њвського товариства (“. Ўевченко, ѕ. ул≥ш, ћ. остомаров).

 ≥нець X≤X ст. в≥дзначаЇтьс€ поглибленн€м кризи кр≥посноњ системи в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, що зумовило загостренн€ пол≥тичноњ та ≥дейноњ боротьби. ’арактерною особлив≥стю ц≥Їњ кризи стала орган≥зац≥€ системи осв≥ти в держав≥. ƒруга половина X≤X ст. характеризуЇтьс€ новими €вищами в ≥стор≥њ школи на ”крањн≥. —танова школа поступово перетворюЇтьс€ в класову, значно поширюЇтьс€ зм≥ст осв≥ти, зростаЇ р≥вень письменност≥ населенн€. «г≥дно з реформою 1864 року встановлювались три типи загальноосв≥тн≥х заклад≥в: народн≥ училища, класичн≥ ≥ реальн≥ прог≥мназ≥њ, класичн≥ ≥ реальн≥ г≥мназ≥њ. «а пер≥од з 1859 року в ”крањн≥ було орган≥зовано 111 безкоштовних нед≥льних шк≥л. ƒл€ забезпеченн€ њх роботи створювались в≥дпов≥дн≥ п≥дручники. ¬ цей час побачили св≥т У √раматка Ф ѕ. ул≥ша (1857,1861), У Ѕукварь ёжнорусский Ф та ≥н.

ѕедагог≥чна думка ”крањни к≥нц€ X≤X ст. представлена в≥домими громадсько-педагог≥чними д≥€чами, такими, €к: “.√.Ўевченко, ѕ.ќ. ул≥ш, Ћес€ ”крањнка, ћ.ќ. орф, “.√.Ћубенець, ’.ƒ.јлчевська та ≥н.

“аЇмна пол≥тична орган≥зац≥€ У —лов'€нське товариство —в.  ирила ≥ ћефод≥€ Ф (така первинна назва)  ирило-ћефод≥њвського товариства, заснована у грудн≥ 1845 р., складалас€ ≥з в≥домих прогресивних д≥€ч≥в ”крањни: ћ. Ћ.  остомарова (1817Ц1888), ћ. Ћ. √улака (1822Ц1899), ¬. ћ. Ѕ≥лозерського (1825Ц1899). ѕот≥м, кр≥м “. √. Ўевченка, кирило-мефод≥њвц€ми стали ќ. ¬. ћаркевич (1822Ц1867), ѕ. ќ.  ул≥ш (1819Ц1897), ќ. ќ. Ќавроцький (1823Ц1892) та ≥н.

Ќезважаючи на короткочасне ≥снуванн€ (грудень 1845 р. Ц березень 1847 р.) товариства, його учасниками був вироблений ≥ прийн€тий У —татут слов'€нського товариства —в.  ирила ≥ ћефод≥€ Ф, а також програма Ц У  ниги бутт€ украњнського народу Ф (в≥дом≥ п≥д назвою У «акон божий Ф), та У √оловн≥ правила товариства Ф.  р≥м цього, були п≥дготовлен≥ зверненн€ до У Ѕрат≥в украњнц≥в!Ф та до У Ѕрат≥в ¬еликорос≥€н ≥ ѕол€к≥в!Ф.

 ирило-мефод≥њвц≥ були одностайними у скасуванн≥ самодержавства, кр≥пацтва, зам≥ни монарх≥њ республ≥кою широкоњ осв≥ти народу, визнанн€ нац≥ональних прав ”крањни. ќсновний документ “овариства У «акон божий Ф складавс€ ≥з 63 р≥зних за обс€гом статей, що становл€ть морально-ф≥лософську концепц≥ю, в центр≥ €коњ Ц дол€ народу ”крањни.

„лени “овариства пропагували своњ ≥дењ в учбових закладах:  остомаров у своњх лекц≥€х у  ињвському ун≥верситет≥; Ѕ≥лозерський ≥ ѕильчиков серед вихованц≥в ѕолтавського ѕетровського кадетського корпусу. „лени “овариства дбали про створенн€ й виданн€ книжок, доступних простому народов≥. ƒл€ кирило-мефод≥њвц≥в була чужою нац≥ональна замкнут≥сть та ненависть до ≥нших народ≥в.

ќсновн≥ документи “овариства визнан≥ царськими прислужниками €к так≥, що спр€мован≥ проти ≥снуючого ладу. ÷аризм жорстоко пов≥вс€ з братчиками.

“арас √ригорович Ўевченко (1814Ц1861) Ц украњнський поет, художник, мислитель. Ќародивс€ у с. ћоринц€х у маЇтност€х пана ≈нгельгардта, з €ким у 1831 роц≥ перењхав у ѕетербург. ” 1838 роц≥  .Ѕрюллов та ¬.∆уковський викупили його з кр≥пацтва. ” 1845 роц≥ зак≥нчив академ≥ю мистецтв. „ерез р≥к вступив до таЇмноњ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ  ирило-ћефод≥њвського товариства. ” 1847 роц≥ був заарештований ≥ висланий у оренбурзьк≥ степи солдатом. ѕомер у ѕетербурз≥. «а запов≥том похований у  анев≥.

“.√.Ўевченко н≥коли не був вчителем ≥ не писав педагог≥чних твор≥в, кр≥м У Ѕуквар€ ёжноруського Ф, однак у багатьох його в≥ршах, пов≥ст€х ≥ драмах, у щоденнику ≥ листуванн≥ з близькими Ї багато ц≥нних думок про осв≥ту ≥ вихованн€, €к≥ не втратили актуальност≥ ≥ сьогодн≥. Ўевченко завжди з великою любовТю ставивс€ до д≥тей.

ѕ≥ддаючи р≥зк≥й критиц≥ тогочасну систему вихованн€, Ўевченко водночас пристрасно мр≥€в про справжню народну школу, €ка давала б учн€м м≥цн≥, глибок≥ знанн€ ≥ виховувала в дус≥ любов≥ до р≥дноњ мови. ¬иходець з народу, “.√.Ўевченко в≥дстоював масову народну осв≥ту, керуючись своњм знаменитим: У≤ чужому навчайтесь, ≥ свого не цурайтесьФ.

¬едучи наполегливу боротьбу за народну осв≥ту, “.√.Ўевченко не м≥г обминути вчител€, впливу вихованн€ на формуванн€ його особистост≥. ѕоказовою в цьому план≥ можна вважати пов≥сть У Ѕлизнюки Ф, в €к≥й багато теплих сл≥в сказано про педагог≥в.

¬ин€тково важливу роль у правильному вихованн≥ людини “арас √ригорович в≥дводив с≥мТњ, побожно ставивс€ до ж≥нки-матер≥: У—лово мати Ц велике, найкраще слово!Ф. √либокою повагою до матер≥-труд≥вниц≥ пройн€т≥ багато його твор≥в (У  атерина Ф, У Ќаймичка Ф, У —ова Ф та ≥н.).

–азом з цим, на стор≥нках твор≥в “араса √ригоровича зображен≥ ≥ с≥мТњ, у €ких виховувались нероби, егоњсти. ” гостро сатиричному план≥ показан≥ батьки, представники середн≥х верств сусп≥льства, €к≥ будь-€кими засобами намагалис€ ввести своњх д≥тей у УвищийФ св≥т. “ак, у пТЇс≥ У Ќазар —тодол€ Ф в≥н висм≥юЇ сотника, котрий намагаЇтьс€ в≥дати свою дочку √алю за старого, але багатого полковника.

√н≥вно писав Ўевченко ≥ про тих матер≥в-аристократок, €к≥ безв≥дпов≥дально ставились до вихованн€ своњх д≥тей.

Ќадзвичайно велику увагу “.√.Ўевченко надавав трудовому вихованню. “≥льки в прац≥ людина може знайти справжнЇ задоволенн€, ≥ тому вона повинна займати дом≥нуюче м≥сце в житт≥ кожного. ќднак в≥н розр≥зн€в працю, €ка задовольн€Ї потреби труд€щих, ≥ працю, що виснажуЇ ≥ в≥д €коњ стогнуть м≥льйони знедолених.

“.√.Ўевченко в своњх в≥ршах, пов≥ст€х, драмах, еп≥стол€рн≥й спадщин≥ висловив багато ц≥кавих думок про осв≥ту вихованн€, про роль с≥мТњ в становленн≥ молодоњ людини.

ѕ≥д к≥нець свого житт€ поет з великим ентуз≥азмом зустр≥в зв≥стку про по€ву нед≥льних шк≥л, бо й справд≥, то був важливий крок у боротьб≥ за поширенн€ осв≥ти серед труд€щих. ѕокладаючи велик≥ над≥њ на нед≥льн≥ школи, Ўевченко намагавс€ надати њм вс≥л€ку п≥дтримку. “ак, у 1860 роц≥ в ѕетербурз≥ в≥н, разом з ≥ншими письменниками, виступив на л≥тературному вечор≥ на користь нед≥льних шк≥л. ¬≥н регул€рно передавав њм частину своњх кошт≥в п≥сл€ реал≥зац≥њ видань У  обзар€ Ф.

” листах до ћ. остомарова та ћ.„алого Ўевченко п≥дкреслював, що необх≥дно створити спец≥альн≥ п≥дручники дл€ цих шк≥л. —ам в≥н вз€вс€ за написанн€ одного з них Ц У Ѕуквар€ ёжноруського Ф, зак≥нчив роботу над ним в 1860 роц≥, вже т€жко хворим. У Ѕуквар Ф був виданий у к≥лькост≥ 10 тис. прим≥рник≥в (варт≥сть Ц 3 коп≥йки). ”сього к≥льканадц€ть стор≥нок нараховуЇ ц€ книжечка, але це Упрощальна лебедина п≥сн€ нашого нац≥онального ген≥€Ф.

ћикола ≤ванович  остомаров народивс€ 4 (16) травн€ 1817 року в сел≥ ёрас≥вц≥ колишньоњ ¬оронезькоњ губерн≥њ у родин≥ рос≥йського пом≥щика ≥ украњнки-кр≥пачки.

” 1833 роц≥ ш≥стнадц€тир≥чний  остомаров вступив до ’арк≥вського ун≥верситету. ќсобливо його зац≥кавило таке питанн€: У„ому це в ус≥х ≥стор≥€х опов≥дають про видатних державних д≥€ч≥в, ≥нод≥ про закони та установи, але н≥бито нехтують житт€м народноњ маси?Ф.

ѕ≥сл€ зак≥нченн€ ун≥верситету в 1837 роц≥ молодий ћ. остомаров розпочав вивченн€ украњнського фольклору. ¬ ту добу фольклористика ≥ етнограф≥€ майже ототожнювались.

¬арто в≥дзначити, що вже в той час  остомаров розгл€дав терм≥н УнародФ не т≥льки етн≥чно, а й соц≥ально. ¬≥н вважав, що народ Ц це Уубогий мужик, землероб-труд≥вникФ. ”же саме це розум≥нн€ пон€тт€ УнародФ не могло не привести досл≥дника до такого джерела вивченн€ ≥стор≥њ, €к фольклор та етнограф≥€.

ѕ≥сл€ невдач≥ з першою маг≥стерською дисертац≥Їю ћ. остомаров не припинив своЇњ науковоњ д≥€льност≥, зокрема, €к досл≥дник та збирач народноњ творчост≥. Ќавпаки, дл€ другоњ маг≥стерськоњ дисертац≥њ в≥н обрав ще б≥льш незвичайну ≥ см≥ливу на той час тему: У ќб историческом значении русской народной поэзии Ф. ƒисертац≥€ ћ. остомарова, €к показуЇ сама њњ назва, Ї спробою використати народн≥ п≥сн≥ €к найважлив≥ше джерело дл€ вивченн€ ≥стор≥њ народу. ” списку джерел до його дисертац≥њ, кр≥м майже вс≥х на той час опубл≥кованих украњнських, рос≥йських ≥ польських друкованих зб≥рник≥в, вм≥щен≥ й дв≥ рукописн≥ фольклорн≥ зб≥рки: привезена —резневським з √аличини зб≥рка зах≥дноукрањнських кол€док √.Ѕ≥рецького (33 зразки) ≥ власна неопубл≥кована велика зб≥рка украњнськоњ народноњ п≥сенност≥ (понад 500 зразк≥в).

ћ. остомаров ще в 1843 роц≥ написав статтю У ќ цикле весенних песен в народной южнорусской поэзии Ф. ” ц≥й статт≥ вчений досл≥джуЇ украњнськ≥ весн€нки, петр≥вськ≥ ≥ купальськ≥ п≥сн≥ за поступовим розвитком почутт≥в молод≥ (переважно д≥вочоњ), починаючи з перших не€сних передчутт≥в коханн€ до роздумувань про шлюб тощо.

” 1844 роц≥ ћ. остомаров де€кий час проживав на ¬олин≥, викладав ≥стор≥ю в г≥мназ≥њ м≥ста –≥вне. ћаючи на мет≥ вивчати народн≥ п≥сн≥ й звичањ в ≥сторичних п≥сн€х ”крањни в≥н записав там багато п≥сень. «окрема, р€д антикр≥посницьких п≥сень про славного народного геро€, кер≥вника збройноњ боротьби сел€н проти кр≥посник≥в на ѕод≥лл≥ Ц ”стима  армелюка.

ѕ≥зн≥ше ћ. остомаров пише монограф≥ю У —лав€нска€ мифологи€ Ф, €ка Ї спробою досл≥дженн€ м≥фолог≥њ у стародавн≥х слов¢€н на основ≥ писаних джерел, що збереглис€ в середньов≥чн≥й л≥тератур≥, а, особливо, усних, €к≥ побутували в народних традиц≥€х слов¢€нських народ≥в, зокрема, украњнського ≥ рос≥йського.

” —аратов≥, куди ћ. остомарова було заслано в 1847 р., в≥н продовжував наукову етнограф≥чну роботу, збирав фольклорн≥ матер≥али, на цей раз рос≥йськ≥. јле вчений не забув украњнських досл≥джень. ” 1859 р. в≥н видав У Ќародные песни, собранные в западной части ¬олынской губернии в 1844 году У. «б≥рка м≥стить 202 п≥сн≥, переважна частина €ких записана на ¬олин≥; Ї тут ≥ записи з ѕолтавщини, ’арк≥вщини,  ињвщини ≥ √аличини. «годом ћ. остомаров пише книгу про Ѕогдана ’мельницького, в €к≥й використав народну творч≥сть, обстоював принцип народност≥.

¬еличезну роботу виконав ћ. остомаров у царин≥ вивченн€ нац≥онального багатства украњнського народу Ц народних дум. —аме з огл€ду на це його монограф≥€ У Ѕогдан ’мельницький Ф Ї особливо ц≥нним з≥бранн€м визвольноњ героњчно-патр≥отичноњ поез≥њ, де знаходимо багато р≥дк≥сних, розшуканих ћ. остомаровим ≥ вперше ним опубл≥кованих дум. ƒл€ прикладу можна вказати €скраво патр≥отичну думу У ≤ван Ѕогуславець Ф, що ц≥каво вар≥юЇ славнозв≥сний образ ћарус≥ Ѕогуславки; художньо-алегоричну ≥ гостро-соц≥альну думу У —ок≥л ≥ сокол€ Ф; ориг≥нальну редакц≥ю думи У  озацьке житт€ Ф, в €к≥й осп≥вуЇтьс€ злиденне ≥снуванн€ козака-нет€ги тощо.

“ворч≥сть ћ.≤. остомарова можна вважати справжн≥м подвигом, беручи до уваги т€жк≥ умови його д≥€льност≥. ¬≥н першим в украњнськ≥й науц≥ ототожнив ≥стор≥ю людства з ≥стор≥Їю самого народу.

ѕантелеймон  ул≥ш був не т≥льки в≥домим украњнським письменником, а й просв≥тителем. ѕ≥сл€ в≥дкритт€  ињвського ун≥верситету св. ¬олодимира ѕ. ул≥ш записавс€ спочатку на ф≥лолог≥чний, а згодом на юридичний факультет, де слухав лекц≥њ професора ћ.ћаксимовича. ¬ажк≥ матер≥альн≥ умови не дозволили ѕ. ул≥шу зак≥нчити навчанн€. «а рекомендац≥Їю ћ.ћаксимовича у 1842 роц≥ його призначили на посаду вчител€ у двор€нськ≥й школ≥ на ѕодол≥. ¬ цей час в≥н багато подорожував по  ињвщин≥, записав чимало п≥сень, легенд, переказ≥в. Ќа 1843Ц1844 рр. ѕрипадають початки дружн≥х стосунк≥в ѕ. ул≥ша з “.Ўевченком, ¬.Ѕ≥лозерським та ≥ншими передовими украњнськими ≥нтел≥гентами того часу, €кий Їднали благородн≥ ц≥л≥ Увидвигнути р≥дну нац≥ю з духовного занепадуФ, в≥дродженн€ украњнськоњ нац≥ональноњ культури. ≤ хоча у к≥нц≥ 1845 року ѕ. ул≥ш перењхав до ѕетербурга, де одержав посаду вчител€ рос≥йськоњ мови дл€ студент≥в Ц ≥ноземц≥в при ун≥верситет≥, в≥н продовжував т≥сн≥ звТ€зки з  ирило-ћефод≥њвським Ѕратством. «а рекомендац≥Їю ѕетербурзькоњ јкадем≥њ Ќаук ѕ. ул≥ш у 1847 роц≥ вињхав у наукове в≥др€дженн€ за кордон. Ќезабаром, у звТ€зку з розгромом братства, був заарештований у ¬аршав≥ й ув¢€знений в ѕетропавловськ≥й фортец≥. ѕ≥сл€ зак≥нченн€ сл≥дства засланий до “ули. ѕ≥д час свого перебуванн€ на засланн≥  ул≥ш дуже багато читаЇ, особливо уважно студ≥юЇ твори ∆.-∆. –уссо, просв≥тительськ≥ ≥дењ €кого згодом знайшли своЇ пл≥дне вт≥ленн€ у подальш≥й творчост≥ (передус≥м це стосуЇтьс€ його знаменитих У Ћист≥в з хутора Ф ≥ хут≥рськоњ ф≥лософ≥њ у ц≥лому).

«годом повернувс€ до ѕетербурга, де розпочав активну л≥тературну та видавничу д≥€льн≥сть. «а короткий час видав У √раматку Ф та 40 дешевих книжок п≥д загальною назвою У —≥льська б≥бл≥отека Ф.

¬≥дкриваЇтьс€ украњнська У √раматка Ф ѕ. ул≥ша вступною статтею про стан шк≥льноњ справи на ”крањн≥. ѕот≥м ≥дуть азбука, маленька азбука, прописна азбука, стр≥чна (р€дкова) азбука, крива (прописна) азбука та поради вчител≥в (про проривний звук УіФ дл€ позначенн€ твердост≥ у словах: іанок, іудзик). јвтор залишаЇ в алфав≥т≥ л≥тери УыФ та УіФ тому, що вони ≥снували у церковних текстах, з €кими стикалис€ учн≥. ƒал≥ подаЇтьс€ розробка шести урок≥в дл€ засвоЇнн€ склад≥в.

¬елика заслуга ѕ. ул≥ша пол€гаЇ у виробленн≥ украњнського правопису, що в≥домий п≥д назвою У кул≥ш≥вка Ф. ƒл€ створенн€ Їдиноњ норми ѕ. ул≥ш запропонував спрощений правопис украњнськоњ мови, вз€вши за основу полтавсько-чигиринський д≥алект.

«м≥ст У √раматки Ф спр€мований на вихованн€ у д≥тей любов≥ до р≥дного краю, народу, його ≥стор≥њ ≥ культури. ƒл€ дос€гненн€ ц≥Їњ мети ѕ. ул≥ш п≥д≥брав зм≥стовн≥ дидактичн≥ тексти: опов≥данн€ про славне минуле украњнського народу, в≥домост≥ про видатних ≥сторичних ос≥б, уривки з памТ€ток культури ≥ фольклору.

Ќаприк≥нц≥ свого житт€ ѕ. ул≥ш багато працював, дбаючи про поширенн€ осв≥ти на ”крањн≥. ¬≥н залишив величезну культурну спадщину, €к глибокий публ≥цист ≥ л≥тературний критик, ориг≥нальний ф≥лософ, ≥сторик, просв≥титель, прекрасний перекладач.

осв≥та в украњн≥ у перш≥й половин≥ ’≤’ ст. («а У—татутом ун≥верситет≥вФ та У—татутом навчальних заклад≥в, п≥дв≥домчих ун≥верситетамФ 1804р.)

¬≥ленський навчальний округ   ’арк≥вський навчальний округ
параф≥€льне училище: велике (4 роки навчанн€); мале (2 роки навчанн€)   параф≥€льне училище (1 р≥к навчанн€) пов≥тове училище (2 роки навчанн€)
г≥мназ≥€ (6 рок≥в навчанн€) два нижчих класи прир≥внювалис€ до пов≥тового училища   г≥мназ≥€ (4 роки навчанн€)
¬≥ленський ун≥верситет   ’арк≥вський ун≥верситет

 

“ворч≥ завданн€ ≥ реферати

1.  ультурно-просв≥тницька д≥€льн≥сть  ирило-ћефод≥њвського братства.

2. ќрган≥зац≥€ навчанн€ ќ. ƒухновича.

3. ≈тнограф≥чн≥ й етнопедагог≥чн≥ погл€ди ћ.  остомарова.

4. ќсв≥тн€ д≥€льн≥сть Уруськоњ тр≥йц≥Ф.

ѕитанн€ дл€ роздум≥в ≥ проблемн≥ запитанн€

1. ќбірунтувати мету д≥€льност≥ член≥в Уруськоњ тр≥йц≥Ф.

2. «гадайте основн≥ п≥дручники дл€ початковоњ школи в украњнських земл€х (середина ’≤’ ст.).

3. ” чому пол€гають новац≥њ у У√раматц≥Ф ѕ.  ул≥ша?

4. «гадайте ориг≥нальну технолог≥ю навчанн€ у УЌародн≥й педагог≥ц≥...Ф ќ.ƒухновича.

“ест

1. УЅуквар ёжноруськийФ написав: а) “.Ћубенець; б) ’.јлчевська; в) “.Ўевченко; г) ћ. Ўашкевич.

2. јвтор У√раматкиФ: а) Ћ.”крањнка; б) “.Ћубенець; в) ћ. орф; г) ѕ. ул≥ш.

3.јвтором украњнськоњ У„итанкиФ у √аличин≥ (’≤’ ст.) Ї: а) ќ. ƒухнович; б) ћ. Ўашкевич; в) …. Ћевицький; г) ≤. ¬аг≥левич.

4. ѕ≥дручник дл€ початкового навчанн€ енциклопедичного (сучасною мовою Ц ≥нтегрованого) зм≥сту це: а) У√раматкаФ; б) УЅуквар ёжнорусськийФ; в) У„итанкаФ.

 онтрольн≥ завданн€ дл€ студент≥в дистанц≥йноњ форми навчанн€:

–озвТ€зуванн€ тесту.

¬ар≥ант 1. ѕор≥вн€льний анал≥з принципу природов≥дпов≥дност≥ я. оменського, ∆.-∆. –уссо, ….ѕесталоцц≥ ≥ √. —ковороди у вихованн≥.

¬ар≥ант 2. ’арактеристика принцип≥в, засоб≥в, форм ≥ метод≥в навчанн€ й вихованн€ √. —ковороди.

¬ар≥ант 3. ѕор≥вн€льний анал≥з зм≥сту осв≥ти в школах ”крањни  озацькоњ доби та з часу запровадженн€ —татуту –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ 1786 року.






ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 922 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—лабые люди всю жизнь стараютс€ быть не хуже других. —ильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Ѕорис јкунин
==> читать все изречени€...

2027 - | 1963 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.06 с.